Актуальні підходи до вирішення проблеми особливостей становлення та тенденцій розвитку ринку цінних паперів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Сучасні тенденції розвитку світової фінансової системи мають суперечливі та неоднозначні наслідки для національних економік, і перед Україною стоїть актуальне питання зміцнення державності та фінансової безпеки країни, що є запорукою сталого економічного розвитку. Одним із найважливіших сегментів національної системи ринкового господарювання, який перетворює заощадження на інвестиції та перерозподіляє фінансові потоки між суб'єктами господарювання, є ринок цінних паперів. Він дає змогу державі та юридичним особам розширити коло джерел інвестування, не обмежуючись самофінансуванням та банківськими кредитами.

Кожна країна, в якій існує ринок цінних паперів, створює систему його державного контролю. Україна також не є виключенням з правила. Правовою основою формування системи державного контролю на ринку цінних паперів є Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” від 30 жовтня 1996 р., згідно якого було створено центральний орган виконавчої влади у сфері регулювання ринку цінних паперів - Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку України. Окремі регулятивні і контрольні повноваження щодо учасників ринку цінних паперів реалізують Антимонопольний комітет України, Національний банк України, Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, правоохоронні та ін. органи.

Актуальність обраної теми дослідження зумовлена, з одного боку, важливістю ефективного функціонування ринку цінних паперів на фінансовому ринку України , створення ефективної системи державного контролю на ринку цінних паперів, а з іншого - наявністю теоретичних та практичних проблем та перспектив, пов'язаних з розвитком ринку цінних паперів в Україні.

Мета курсової роботи є формування теоретичних засад, спрямованих на ефективне функціонування цінних паперів та аналіз ролі цінних паперів, розробка пропозицій спрямованих на перспективний розвиток ринку цінних паперів в Україні.

Об'єкт дослідження - роль ринку цінних паперів на фінансовому ринку України.

Предметом дослідження є актуальні підходи до вирішення проблеми особливостей становлення та тенденцій розвитку ринку цінних паперів.

Значну увагу проблемі формування та розвитку ринку цінних паперів приділяють як вітчизняні, так і західні вчені-економісти: В. Базилевич, З. Варналій, О. Василик, В. Корнєєв, О. Мозговий, В. Оскольський, Дж. Долан, К. Форбс та ін. Водночас в умовах глобалізації фінансових систем та відкритості вітчизняного ринку цінних паперів виникають нові можливості та загрози для розвитку ринку цінних паперів як сектора ринку капіталу, що потребує проведення нових досліджень факторів впливу на економіку країни.

Теоретико-методологічною основою курсової роботи є використання сучасних досягнень вітчизняних і зарубіжних вчених в економічній науці стосовно проблем функціонування фондового ринку. Статистичну базу дослідження становлять дані Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держкомстату та економічних і політичних періодичних видань.

В даній роботі будуть розглянуті основні теоретичні засади функціонування ринку цінних паперів в Україні, проблеми та перспективи на сучасному етапі та шляхи їх вирішення.

ринок папір опціон фінансовий

1. Теоретичні засади функціонування ринку цінних паперів

Сучасний фінансовий ринок є складною структурою з багатьма учасниками, що оперують різноманітними фінансовими інструментами та виконують широкий набір функцій з обслуговування та управління усіма економічними процесами.

Ринок у цілому являє собою систему окремих взаємозалежних ринків, які взаємодіють між собою. Фінансовий ринок (рис 1.1.) є складною частиною загального ринкового простору.

Рис. 1.1 Структура фінансового ринку.

Український фінансовий ринок, як і світовий, постійно підлягає істотним якісним та кількісним змінам, які полягають в ускладненні його структури та посиленні конкуренції між фінансовими установами.

На початку 2009 року під впливом світової фінансової кризи вітчизняний ринок фінансових послуг вступив у нову фазу свого розвитку, яка характеризується перетворенням банківської системи у найпроблемнішу галузь української економіки [1, с.120].

У структурі фінансового ринку особливо виділяється ринок цінних паперів, який поєднує відносини з приводу емісії та купівлі-продажу специфічного товару - цінних паперів.

Ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумуляції капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, покращенню добробуту громадян за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин. Ринок цінних паперів дійсно є складною організаційно-економічною системою взаємодії багатьох учасників стосовно обігу цінних паперів.

Ринок цінних паперів являє собою особливий сегмент фінансового ринку, на якому складаються відносини з приводу купівлі - продажу спеціальних документів (цінних паперів), які мають свою вартість, вільно обертаються і засвідчують відносини співволодіння, займу і похідні від них між тими, хто залучає ресурси, випускаючи цінні папери (емітентами), і тими, хто їх купує (інвесторами), опосередкований, як правило, участю особливих суб'єктів підприємницької діяльності - фінансових посередників[2, c. 7].

Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995р.: «Ринок цінних паперів являє собою багато функціональну систему, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери, структурній перебудові економіки, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин» [3].

На ринку цінних паперів складаються відносини з приводу володіння і кредитування специфічними фінансовими інструментами - цінними паперами. Цінні папери як грошові документи характеризуються наступними ознаками:

- документарним характером;

- матеріальною формою;

- наявністю певного набору взаємних прав і обов'язків, що витікають із власності на цінний папір.

Документарний характер цінного паперу має те ж саме значення, що і офіційний характер. Тобто, при випуску цінних паперів емітент офіційно заявляє про умови випуску, офіційно виявляє готовність взяти на себе певні обов'язки і офіційно надає інвесторам певні права.

Матеріальна форма цінного паперу означає форму або вид матеріального носія, на якому виконаний документ. Такий носій може бути паперовим або мати форму комп'ютерного запису.

За своєю природою цінні папери є борговим зобов'язаннями організацій, осіб, що випустили ці документи, перед особами, що, купивши такі документи, стали їх власниками. Зобов'язання передбачають виплату власникам цінних паперів доходу у вигляді дивідендів чи процентів.

Цінні папери завжди містять певне майнове право, реалізація якого можлива тільки за умови їх пред'явлення. Дана ознака юридичного характеру є єдиною, спільною для всіх видів цінних паперів і означає, що цінність паперу підкріплена майновим комплексом, на частину вартості якого має право претендувати власник цінного паперу[4, c. 32-33].

У Законі України "Про цінні папери і фондову біржу"[5] цінні папери визначаються як грошові документи, що засвідчують право володіння або боргові відносини, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, і їх власником, і передбачають, як правило, виплату доходу в виді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових чи інших прав, які витікають з цих документів, іншим особам.

Найважливішими завданнями ринку цінних паперів є: забезпечення гнучкого міжгалузевого перерозподілу інвестиційних ресурсів, залучення інвестицій на українські підприємства, створення умов для стимулювання нагромаджень і наступного їхнього інвестування, трансформація відносин власності, удосконалення ринкового механізму й системи керування, забезпечення реального контролю над фондовим капіталом на основі державного регулювання [7, с.23].

Цінні папери діляться на наступні групи:

1. пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути грошові засоби, інвестовані в його діяльність, але які свідчать про участь у статутному фонді, надають їх власникам право на участь в управлінні справами емітента і отримання частини прибутку в виді дивідендів і частини майна у випадку ліквідації емітента;

2. боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін засоби, інвестовані в його діяльність, але які не надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента;

3. похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами або правами у відношенні до них.

До похідних цінних паперів належать фондові деривативи. Дериватив - це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати цінні папери, кошти, валютні цінності, товари на визначених умовах в майбутньому. До фондових деривативів належать варанти, опціони, ф'ючерси. Варантом визнається цінний папір, що випускається разом з облігаціями або привілейованими акціями і дає право його власнику протягом встановленого терміну на купівлю простих акцій за обумовленою ціною. Опціон - це договір (контракт) між партнерами, один із яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший купує його і отримує право купити до встановленої дати за фіксованою ціною певну кількість акцій у особи, яка виписала опціон - опціон на купівлю, або продати їх - опціон на продажу.

Існує два види опціонів;

1. "американський", який можна реалізувати протягом всього терміну дії контракту;

2. "європейський", який строго реалізується на визначену наперед дату.

Ф'ючерс - це контракт, у відповідності з яким особа, що його заключає, бере на себе зобов'язання після закінчення певного терміну продати своєму клієнту ( або купити у нього ) відповідну кількість фінансових інструментів за встановленою ціною[6, c. 30-31].

За спільними ознаками різноманітні види цінних паперів поєднуються у відповідні типи. Існують такі основні типи цінних паперів: іменні і на пред'явника; державні, муніципальні, корпоративні, фізичних осіб; процентні, безпроцентні, дивідендні, дисконтні; ринкові і неринкові; з вільним і обмеженим обігом.

Цінними паперами на пред'явника визнаються такі, де не вказано ім'я власника, або які не мають власника, чиє ім'я занесене до реєстру емітента. Державні цінні папери випускаються центральним урядом, місцевими органами влади з метою розміщення позик та мобілізації грошових ресурсів. Муніципальні цінні папери випускаються за рішенням органів місцевої влади. Емітентами корпоративних цінних паперів можуть бути корпорації, фінансові інститути, інші дієздатні юридичні особи. Ринковими цінними паперами є такі, що приймають участь в обігу, з ними дозволяється здійснювати операції купівлі-продажу, що призводить до зміни власника цінного паперу. До неринкових цінних паперів відносяться ощадні облігації, облігації пенсійних фондів та інші, що за умовами випуску закріплені за визначеними фізичними та юридичними особами без права їх передачі.

Слід зауважити, що не всякий грошовий документ має статус цінного паперу. Перелік цінних паперів закріплюється законодавчо. Він може бути повним і відкритим. У першому випадку до категорії цінних паперів належать тільки вказані в законі грошові документи. У другому випадку до категорії цінних паперів відносять усі грошові документи, перераховані в законі, а також ті не вказані, що задовольняють встановлені законом вимоги. Для забезпечення достатньої прозорості фондового ринку має забезпечуватися широке інформування про доходність операцій з цінними паперами та ризики, пов'язані як з емітентами, так і з діяльністю посередників на фондовому ринку. Ця інформація забезпечуватиметься шляхом встановлення процедур та стандартів розкриття інформації про емісії цінних паперів, емітентів, ціни та обсяги торгівлі цінними паперами. Подавати таку інформацію повинні емітенти, посередники, системи біржової та позабіржової торгівлі, Комісія з цінних паперів через офіційні та спеціальні видання.

Слід визначити, що найбільш типовими видами цінних паперів, які випускаються і знаходяться в обігу на ринках цінних паперів різних країн світу, є такі види: акції, облігації, депозитні сертифікати, векселі, інвестиційні сертифікати. В деяких країнах Східної Європи, СНД, включаючи Україну, до категорії цінних паперів відносять приватизаційні папери. Як правило, в більшості країн контракти щодо цінних паперів, опціони та ф'ючерси не розглядаються як цінні папери, їх називають «контракти з цінними паперами» або «похідними інструментами». У вітчизняній літературі для їх визначення часто користуються іншомовними термінами: «деривативи» або «дериваційні інструменти».

Ціль функціонування ринку цінних паперів, як і всіх фінансових ринків, полягає в тому, щоб забезпечувати наявність механізму для залучення інвестицій в економіку шляхом встановлення необхідних контактів між тими, хто має потребу в коштах і тими, хто хотів би інвестувати надлишковий дохід. При цьому дуже важливо, щоб ринок цінних паперів забезпечував наявність механізму, який сприяв би ефективній передачі інвестицій з рук у руки, причому така передача повинна мати юридичну чинність [7, с.25].

Обсяги операцій з цінними паперами на організаторах торгівлі за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у червні 2010 року склали 338,2 млн. грн. Вартість укладених угод за фінансовими інструментами за цей період становив: акції - 135,5 млн. грн., облігації підприємств - 30,7 млн. грн., деривативи - 14,6 млн. грн.

Важливою складовою ринкової економіки є ринок цінних паперів, через механізм функціонування якого здійснюється мобілізація інвестицій з метою сприяння економічному зростанню, прискоренню науково-технічного прогресу і освоєнню нових технологій. Залучення інвестицій за допомогою створення спільних підприємств, найбільш поширене на початку економічних реформ, досі не втратило своєї актуальності. Ринок цінних паперів є складною економічною структурою, яка відрізняється від інших видів ринків специфікою свого товару, а цінний папір у певні проміжки часу може виступати, з одного боку, товаром, а з другого - платіжним засобом [8, с.7-8].

2. Оцінка ролі ринку цінних паперів на фінансовому ринку України

Важливу роль у застосуванні позикового капіталу в державі відіграють операції з цінними паперами. Кредитно-фінансові інститути здійснюють операції на ринку цінних паперів з метою накопичення грошових коштів і нормалізації в системі грошового обігу. Більшість комерційних банків активно виступають емітентами цінних паперів і укладають угоди як через фондову біржу, так і на позабіржовому РЦП (торгівля облігаціями, продаж акцій тощо).

Чинне законодавство передбачає різноманітність операцій з цінними паперами. Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки мають право займатися емісійними операціями -- випуском власних цінних паперів, організацією їх купівлі та продажу за дорученням клієнтів. За допомогою емісії цінних паперів державні органи прагнуть покрити бюджетний дефіцит, комерційні банки -- збільшити кредитні кошти і розширити кредитування, а підприємства -- залучити кошти для розширення своїх основних і оборотних фондів. Законодавством встановлено обов'язкову реєстрацію випуску акцій і облігацій підприємств та комерційних банків.

У банківській практиці поширене кредитування під забез^ печення цінними паперами. Цінні папери на пред'явника, виступаючи об'єктом цивільного права, можуть бути предметом твердої або іррегулярної застави. Як застава приймаються і державні цінні папери, і папери комерційних структур. При цьому важливою умовою є висока ліквідність цінних паперів, а позикові кошти не повинні використовуватися для купівлі нових цінних паперів -- це стримує біржову спекуляцію позичальників та зменшує ризик банкрутства клієнтів [9].

Серед банківських послуг мають місце операції виконання по цінних паперах та їх забезпечення. Клієнти можуть доручати обслуговуючим банкам отримання платежів або іншого виконання по цінних паперах. Таке доручення оформлюють здійсненням передавального надпису (індосаменту), який підтверджує перехід права по вказаних документах до іншої особи. При виконанні доручення індосамент знищують.

Комерційні банки здійснюють з векселями різноманітні угоди: емісію, купівлю-продаж, заставу й облік векселів. Облік векселів є операцією купівлі-продажу векселя банку до настання строку платежу по ньому з переходом до банку прав векселедержателя.

До обліку в банках приймаються високоліквідні векселі, тому перевага надається товарним векселям, в основу яких покладено товарні угоди. Поширеними операціями комерційних банків є виконання агентських функцій і обслуговування обігу цінних паперів. Сюди належать операції проведення реєстрів власників іменних цінних паперів і реєстрації угод переведення права власності на такі цінні папери; сприяння виконанню по цінних паперах (виплата дивідендів і відсотків), погашення цінних паперів, реєстрація угод з метою оподаткування і виконання доручень інвестиційних фондів щодо їх цінних паперів у рамках депозитарного договору.

Конкретна ефективність і роль цінних паперів в економіці України залежить від забезпечення досягнення таких цілей: акумуляції заощаджень і тимчасово вільного капіталу населення та підприємств; концентрації коштів і створення умов для формування капіталу для вирішення складних економічних завдань; оздоровлення фінансової системи держави через збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті і національному доході та створення на цій основі необхідних резервів капіталу; залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку в результаті створення механізму інвестування; оптимізації галузевої, виробничої, регіональної структури за допомогою міграції капіталу, переливу капіталу у високорентабельні регіони та галузі, вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал; балансу попиту і пропозиції капіталу; сприяння приватизації, формуванню інституту власників і менеджерів, здатних найефективніше розпоряджатися власністю акціонерних товариств; узгодження майнових державних, інституційних та індивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів; сприяння виникненню господарських інститутів, які відповідають новим економічним відносин; стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції, захист інтересів громадян і підприємств; створення конкуренції банківському кредиту; поліпшення системи взаєморозрахунків підприємств, зниження їх заборгованості, розвитку товарообігу; сприяння реалізації науково-технічних досягнень через створення венчурних фірм; сприяння підвищенню ефективності управління підприємством; сприяння розвитку самоуправління за допомогою випуску муніципальних облігацій; створення умов для інтеграції у світову економічну систему, участь у процесі інтернаціоналізації світового фондового ринку.

На вітчизняному ринку цінних паперів у першому півріччі поточного року спостерігаються позитивні тенденції його динамічного розвитку. Цьому тренду на думку Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР, комісії) сприяло вдосконалення законодавчої та нормативної бази, підвищення рівня захисту прав акціонерів, спрощення механізмів емісії цінних паперів та підвищення активності учасників фондового ринку.

Серед головних характеристик цього періоду слід виділити насамперед високу активність біржової діяльності. За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами протягом січня-червня 2011 року становив 113,64 млрд. грн. Цей показник майже відповідає даному результату за весь 2010 рік - 131,29 млрд. грн. Протягом січня-червня 2011 року порівняно з даними аналогічного періоду 2010 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився майже у 2,5 рази (або на 66,70 млрд. грн.), тоді коли у січні-червні 2010 року цей показник становив лише 46,93 млрд. грн. [9].

Що стосується емісії цінних паперів, то протягом січня-червня 2011 року ДКЦПФР зареєстровала 349 випусків акцій на суму 35,30 млрд грн. Порівняно з відповідним періодом 2010 року, обсяг зареєстрованих випусків акцій збільшився на 17,71 млрд грн, тобто у 2 рази. Також було зареєстровано 80 випусків облігацій підприємств на суму 16,58 млрд грн. У порівнянні з аналогічним періодом 2010 року, обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств збільшився на 15,41 млрд. грн. [10].

Зросли також обсяги випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування. Так, протягом січня-червня 2011 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 26,60 млрд. грн., що порівняно з даними за аналогічний період 2010 року більше на 12,12 млрд. грн.

Обсяг зареєстрованих випусків акцій КІФ зменшився порівняно з даними за аналогічний період 2010 року на 5,39 млрд грн та становив 2,07 млрд. грн.

Станом на 30.06.2011 кількість ліцензій, виданих Комісією професійним учасникам фондового ринку на провадження професійної діяльності, становила 1 741, в тому числі: 739 ліцензій на провадження діяльності з торгівлі цінними паперами; 381 ліцензій на провадження депозитарної діяльності зберігачів цінних паперів; 247 ліцензії на провадження діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів; 360 ліцензій на провадження діяльності з управління активами інвестиційних інвесторів; 10 ліцензій на провадження діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів; 2 ліцензії на провадження розрахунково-клірингової діяльності; 2 ліцензії на провадження депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів [11].

Кількість професійних учасників фондового ринку з урахуванням суміщення декількох видів професійної діяльності складала 1 313, в тому числі: 381 учасник є торговцем-зберігачем (122 банки), серед них 43 учасника є торговцями-зберігачами-реєстраторами (21 банк); 14 професійних учасників є зберігачі-реєстратори; 2 депозитарії ринку мали ліцензію на розрахунково-клірингову діяльність.

Кількість зареєстрованих корпоративних та пайових інвестиційних фондів становила 1 650 інститутів спільного інвестування, з них: 268 - корпоративних інвестиційних фондів, 1 382 - пайових інвестиційних фондів [9].

Протягом січня-червня 2011 року Комісією було зареєстровано 349 випусків акцій на суму 35,30 млрд. грн. (Рис. А 2.1). Порівняно з відповідним періодом 2010 року обсяг зареєстрованих випусків акцій збільшився на 17,71 млрд. грн. (у 2рази).

Значні за обсягом випуски акції, які суттєво вплинули на загальну структуру зареєстрованих випусків акцій за цей період, було зареєстровано банківськими установами, з метою збільшення статутного капіталу, зокрема: ПАТ «Кредитпромбанк», ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», ПАТ «Діві банк», ПАТ АКБ «Імексбанк», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ПАТ КБ «Надра», ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Банк «Петрокоммерц-Україна», ПАТ «Родовід Банк», ПАТ АБ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Марфін банк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ КБ «ПриватБанк» [10].

Комісією зареєстровано 80 випусків облігацій підприємств на суму 16,58 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2010 року обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств збільшився на 15,41 млрд. грн. (Рис. Б 2.2). З початку року Комісією зареєстровано було 2 випуски опціонів на загальну суму 90,20 тис. грн.

Протягом зазначеного періоду Комісією було також зареєстровано випуск облігацій місцевих позик, здійснений Верховною Радою Автономної Республiки Крим, на суму 400,00 млн. грн.

Протягом січня-червня 2011 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 26,60 млрд. грн., що порівняно з даними за аналогічний період 2010 року більше на 12,12 млрд. грн. [10].

Обсяг зареєстрованих випусків акцій КІФ зменшився порівняно з даними за аналогічний період 2010 року на 5,39 млрд. грн. та становив 2,07 млрд. грн.

За станом на 30.06.2011 відповідно до існуючих вимог у біржові списки організаторів торгівлі включено 1 796 цінних паперів.

Кількість цінних паперів, які внесено до біржових реєстрів організаторів торгівлі, становить 379. У біржовому реєстрі до котирувального списку за І рівнем лістингу включено 120 цінних паперів (з урахуванням перебування у біржовому реєстрі на декількох організаторах торгівлі - 210 ц. п.), за ІІ рівнем лістингу - 259 цінних паперів (з урахуванням перебування у біржовому реєстрі на декількох організаторах торгівлі - 276 цінних паперів). За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами протягом січня - червня 2011 року становив 113,64 млрд. грн. (Рис. В 2.3).

Протягом січня-червня 2011 року порівняно з даними аналогічного періоду 2010 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився майже у 2,5 рази (або на 66,70 млрд. грн.) (січень-червень 2010 року - 46,93 млрд. грн.) [11].

Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксовано з: акціями - на суму 45,33 млрд. грн. (39,89% від загального обсягу виконаних біржових контрактів (договорів) на організаторах торгівлі у січні - червні 2011 року); - державними облігаціями України - 39,23 млрд. грн. (або 34,52%).

Обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становить 74,22% від загального обсягу біржових контрактів (договорів) протягом зазначеного періоду (Рис. Г 2.4).

Однією із позитивних тенденцій поточного року на вітчизняному ринку цінних паперів являється зростання активності у сфері спільного інвестування.

Інвестори почали повертатися в інвестиційні фонди. З початку року приплив коштів населення у відкриті інститути спільного інвестування (ІСІ) склав майже 30 млн. грн. На думку аналітиків, це пояснюється тим, що восени інвестори очікують підвищення цін на акції, яке може принести непоганий прибуток.

Разом з тим, активи, які складають інвестиційний портфель ІСІ, дешевшають. В результаті вартість чистих активів (ВЧА) відкритих інвестиційних фондів зростає більш повільними темпами: з початку року активи відкритих ІСІ виросли всього на 7,3 млн. грн. (або 2,5%) - до 293 млн грн.[13].

За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, з початку цього року відкриті фонди показали прибутковість, меншу за фондовий індекс. Так, падіння індексу Української біржі з початку року становило 5,4%, прибутковість відкритих ІСІ знизилася на 8,1% [12].

При цьому найбільше зниження вартості активів фондів зафіксовано за останні два місяці - у травні і червні, коли середня прибутковість відкритих ІСІ склала - 3%. При цьому найбільші збитки останнім часом демонструють так звані «збалансовані» фонди, або фонди змішаних інвестицій. В той же час відкриті фонди в силу вимог, що висуваються законодавством до диверсифікації активів, не могли втратити всі гроші вкладників від інвестиції в акції окремих підприємств оскільки з чиним законодавством, вони не мають права тримати більше 5% коштів свого портфеля в акціях одного емітента. Разом з тим диверсифікаційні вимоги, за словами фондовиків, не дозволяють їм при зростанні ринку показувати прибутковість вище індексу. Зокрема, як позитивне зростання цін, за останній рік було зафіксоване на акції обмеженого кола емітентів, таких як компанії «Укрнафта», «Укртелеком», «Полтавський ГЗК» та «Мотор-Січ»[14, c.128].

Врятувало гроші інвесторів і те, що відкриті фонди вкладають не тільки в акції, але і в інструменти з фіксованим доходом.

Зараз, коли в середньому ціни на акції падають, фонди грошового ринку і фонди облігацій вийшли в лідери ринку за прибутковістю. Примітно, що останнім часом приватні інвестори віддають перевагу вкладенням саме в ці фонди. Такі фонди, як правило, інвестують більшу частину коштів в облігації та депозити. (Рис. Д. 2.5)

Варто відзначити, що кілька років тому фонди облігацій та фонди грошового ринку могли показувати більш високу прибутковість, так як, наприклад, в 2009 році ОВДП забезпечувало прибутковість близько 26% річних. Зараз процентні ставки по ОВДП знизилися, тому фонди грошового ринку купують більше корпоративних цінних паперів. Гарну прибутковість принесла фондам і покупка ПДВ облігацій, які відразу після їх випуску продавалися з дисконтом, що становив 30% їх номінальної вартості (зараз він знизився до 10 %) [16].

Статистика свідчить, що відкриті облігаційні фонди отримали близько 40 млн. грн. Однак в останні місяці намітилися невеликі зміни цієї тенденції. Так, останнім часом можна спостерігати невеликий приплив (близько 2 млн. грн.) у фонди акцій і спад інтересу до облігаційних фондів. Останні зміни пов'язані з поточною ситуацією на ринку - індекс «Української біржі» серйозно відстає за темпами зростання від іноземних фондових індексів, що стало особливо помітно з початку літа.

Схожу ситуацію інвестори могли спостерігати приблизно рік тому, коли таке відставання ринок компенсував стрімким зростанням цін в листопаді. Ймовірно, зараз невелике відновлення інтересу до відкритих фондів акцій виникло саме через віру в те, що ціни на ринку безпідставно занижені. З цієї причини фонди акцій зараз виглядають явно недооціненими. Тому поки вони надають гарну можливість отримати прибуток.

3. Проблеми і перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні

Розвиток ринку цінних паперів сьогодні є одним з найактуальніших завдань становлення української економіки.

Слід відзначити, що з початку функціонування та до цього часу ринок цінних паперів в Україні розвивається дискретно та фрагментарно, але з великим потенціалом. В умовах глобалізації саме ринок цінних паперів, як інтегруючий, може стати тим елементом економіки який сприятиме притоку не тільки заощаджень населення, гарантуючи їм високу дохідність, але й притоку іноземних інвестицій та підвищення конкурентоспроможності наших підприємств (через вихід на світові ринки капіталу) [17, c.325].

На сьогоднішній день на вітчизняному ринку цінних папері накопичились проблеми, які потребують їх негайного розв'язання, а саме:

- низька ліквідність біржового ринку (до цього часу питома вага біржового ринку в загальному обсязі операцій з цінними паперами не перевищує 5 %);

- нерозвиненість сектору інституційного інвестування та механізмів ринку (боргові інструменти, венчурні фонди, торгівля деривативами);

- вузький спектр фінансових інструментів фінансування, в першу чергу за операціями з фізичними особами та новітнє (ринкове) функціонування державних цінних паперів (ОВДП), муніципальних та корпоративних цінних паперів;

- недостатньо сформована та підпорядкована обліково-розрахункова інфраструктура ринку цінних паперів.

- нерозвинутість біржової торгівлі, низький рівень сучасних технологій біржової торгівлі;

- низькі стандарти та ефективність корпоративного управління;

- відсутність лояльних до інвесторів стандартів корпоративного управління, насамперед стосовно дивідендної політики;

- інформаційна закритість ринку, недостатність та нерегулярність отримання фінансової інформації про діяльність емітентів;

- дестабілізаційна ситуація на валютному ринку [18, c.16-17].

Питання стимулювання розвитку ринку цінних паперів потребують системного підходу до їх розв'язання, потрібно одночасно вживати заходи у сфері бізнес середовища для забезпечення функціонування на ньому промислових корпорацій, фінансового ринку для забезпечення залучення необхідних коштів вітчизняних й іноземних інвесторів та удосконалення державного регулювання для реалізації програм. Щоб зробити потужний ривок у подальшому розвитку ринку цінних паперів потрібно зосередити увагу на наступних напрямах розвитку:

- поліпшити бізнес середовище та зменшити податковий тиск на підприємства;

- формування інформаційної відкритості та прозорості ринку цінних паперів, удосконалення системи розкриття інформації про діяльність корпоративних підприємств;

- запровадити заходи з підвищення ліквідності;

- переглянути лістингові вимоги у бік збільшення ліквідності та створити умови для спрощення крос-лістингу цінних паперів;

- вдосконалення системи захисту прав та інтересів акціонерів та забезпечення рівноправності мажоритарних та міноритарних інвесторів, визначення ефективної дивідендної політики;

- формування умов інтеграції вітчизняного фондового ринку з іноземними ринками капіталів. Стимулювання притоку в країну портфельних інвестицій,а не спекулятивного капіталу.

- реформування ринку фінансових послуг і створення комунікативності учасників фондового ринку .

- підвищення рівня корпоративного управління;

- стимулювання діяльності емітентів цінних паперів за рахунок лістингу з метою формування вторинного ринку цінних паперів, збільшення частки цінних паперів, що вільно обертаються на ринку;

- сприяння залученню до ринку різних типів потенційних та діючих, приватних та інституціональних інвесторів;

- розвиток інноваційних технологій та новітніх фінансових інструментів;

- удосконалення та консолідація системи державного регулювання, що передбачає активну участь держави у підтримці розвитку ринку цінних паперів, який має забезпечити реальний сектор економіки необхідними фінансовими ресурсами.

Для формування інформаційної відкритості та прозорості ринку цінних паперів, удосконалення системи розкриття інформації на ринку цінних паперів необхідно: створити систему публічного розкриття інформації організаціями, що надають роздрібні послуги на фінансових ринках; посилити роботу націлену на використання сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності збору, обробки, аналізу й публічного розкриття інформації емітентами й іншими учасниками фінансового ринку, а також для забезпечення доступу всіх зацікавлених осіб до баз даних, які містять інформацію, що розкривається; забезпечити правову основу діяльності рейтингових агентств, а також передбачити більш широкі можливості використання рейтингів при здійсненні регулювання діяльності фінансових посередників; установити вимоги до розкриття інформації про особи, що є реальними власникам вітчизняних компаній, з метою забезпечення попиту на емітовані фінансові інструменти й зниження вартості залучення капіталу; забезпечити виконання вимог до розкриття інформації про реальних власників, передбачених для кредитних організацій, професійними учасниками ринку цінних паперів, що управляють компаніями тощо діяльність яких пов'язана з наданням фінансових послуг широкому колу осіб; установити вимоги до розкриття інформації про іноземні цінні папери, що враховують специфіку таких цінних паперів [21].

Крім цих заходів, з метою покращення інвестиційного клімату в Україні необхідно на державному рівні переглянути обтяжливі регуляторні процедури, високий податковий тиск на економіку, інституційні механізми забезпечення гарантій прав власності.

Проблемою залишається відсутність національного інституційного інвестора. До цього часу його роль в основному виконував іноземний інвестор, але в наслідок кризи спостерігається критичний дефіциті інвестиційних ресурсів, які можуть бути інвестовані в економіку України. Страховий ринок так і не виступив ефективним джерелом накопичення довгострокових фінансових ресурсів, які через механізм фондового ринку та банківської системи могли б стати суттєвим джерелом фінансування реального сектору економіки та перерозподілу ресурсів між секторами економіки [19].

Стає очевидним, без реформування фінансово-банківського сектору і ефективного функціонування національного ринку цінних паперів не можливо здійснити технологічну модернізацію економіки країни. А це і нова галузева структура промислового виробництва, нова частка продукції соціальної орієнтації, заміна зношених основних засобів, інноваційна діяльність, природоохоронні заходи тощо. Врешті решт зміна неефективного власника - приватизатора на європейського організатора виробництва. За офіційною статистикою Мінекономіки рівень тіньової економіки збільшується і на кінець 2009 р. сягнув 35 % від ВВП.

Великі надії в нашій державі покладають на проведення Євро - 2012. Відновлення зростання обсягів інвестування до рівня 11 - 14 % пов'язують саме з реалізацією інфраструктурних проектів у рамках підготовки Євро - 2012 та завершенні розпочатих раніше будівельних та інших інвестиційних програм. Все це повинно стимулювати внутрішній попит на продукцію металургійного комплексу, нафтохімічної промисловості, машинобудування та будівельних матеріалів [20, c.87-90].

Очікується , що ці програми сприятимуть часткового повернення з-за кордону тимчасово працюючих там наших українців. Разом це все повинно сприяти підвищення темпів росту економіки, зростання рівня доходів населення, зміна самої структури економіки.

Без вирішення перехованих вище проблем, здійснення економічних реформ в країні і покращення добробуту людей не можливо.

Висновки

Підводячи підсумки в даній роботі, можна беззаперечно сказати, що ринок цінних паперів відіграє важливу роль у суспільному відтворенні. Адже основна функція ринку цінних паперів - мобілізація грошових засобів інвесторів для організації та розширення виробництва. Друга функція - інформаційна. Вона полягає в тому, що ситуація на ринку цінних паперів повідомляє інвесторам інформацію про економічну кон'юнктуру в країні, і дає їм орієнтири для вкладання своїх капіталів. В цілому ж функціонування капіталу у формі цінного паперу сприяє формуванню ефективної та раціональної економіки, оскільки він стимулює мобілізацію вільних грошових ресурсів в інтересах виробництва та їх розподіл у відповідності до потреб ринку. Як показує світовий досвід, ефективне функціонування ринку цінних паперів неможливе без регулюючої та контролюючої діяльності державних органів. В умовах становлення ринку цінних паперів функціонування подібних структур має велике значення.

На світовому ринку існує дві основні моделі організації ринку цінних паперів. Одна з них передбачає перевагу на ринку комерційних банків (Німеччина, Японія, Франція). Інша передбачає активну роль як банківських установ так і небанківських фінансово-кредитних інститутів (США, Великобританія). У тих країнах, де на ринку переважає обмежена кількість комерційних банків, їх діяльність контролюється національним банком та іншими державними агенціями, державне регулювання більш жорстке.

Таким чином, ринок цінних паперів представляється як ефективний механізм функціонування ринкової економіки, інструмент мобілізації фінансових ресурсів та заощаджень населення, оптимального перерозподілу засобів, підвищення активності людини як реального власника.

Таким чином, останніми роками на ринку цінних паперів спостерігається тенденція до диверсифікації в розподілі тимчасово вільних грошових коштів та ускладнення структури ринку цінних паперів, що надає можливість для створення конкурентоспроможного вітчизняного ринку капіталу.

Отже, можна зробити висновок, що ринок цінних паперів України перебуває на стадії становлення. На фоні зростання обсягів випуску цінних паперів відбувається певна диверсифікація останніх. Наслідком цього процесу є ускладнення самого ринку. В умовах світових та вітчизняних кризових явищ фінансової системи, це є позитивною тенденцією, яка створює передумови для зниження рівня ризику в діяльності інвестора, але цей фактор є ефективним у розбудові державності тільки в умовах прозорого функціонування ринку цінних паперів в Україні.

Ринок цінних паперів грає важливу роль в системі перерозподілу фінансових ресурсів держави, а також необхідний для нормального функціонування ринкової економіки. Незважаючи на всі негативні характеристики, сучасний український ринок цінних паперів - це динамічний ринок, що розвивається на основі: масштабної приватизації і пов'язаного з нею масового випуску цінних паперів; випуску, що розширяється підприємствами і регіонами, облігаційних позик; швидкого поліпшення технологічної бази ринку; доступу, що відкрився на міжнародні ринки капіталу; швидкого становлення масштабної мережі інститутів - професійних учасників ринку цінних паперів і інших чинників.

Размещено на Allbest.ru