Податкова політика України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Податкова політика України

Формування податкової системи України потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи, які мають багатолітню історію. Головними чинниками виникнення податків було: по-перше, перехід від натурального господарства до грошового; по-друге, зародження та формування держави. Зараз податки, з одного боку, забезпечують фінансову базу держави, а з іншого - виступають інструментом реалізації її економічної доктрини. Податки віддзеркалюють фінансові відносини між державою і платниками з метою створення централізованого фонду грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні держави. За останні півріччя дуже серйозні зміни були проведені в податковій політиці нашої країни, а також зміни в деяких податках, що не може бути відокремлено від уваги багатьох дослідників цього питання.

В умовах ринкової економіки держава може приймати досить автономні рішення про рівень своїх витрат, однак не про рівень доходів як найважливішого джерела державних доходів - податків. Завданням держави стає формування таких умов, показників і ставок оподаткування , які давали б змогу найкращим чином виконувати свої функції. Теоретичний аналіз впливу різних податків на поведінку економічних суб'єктів і нагромаджений країнами з ринковою економікою досвід дозволяють сформулювати систему досить загальних вимог (принципів оподаткування), яким має відповідати раціональна податкова система. Очевидним критерієм формування податкової системи є достатність. Податкова система має бути сформована таким чином, щоб забезпечувати покриття витрат, які фінансуються за рахунок податків. Нестача податкових надходжень означає появу бюджетного дефіциту, фінансування якого можливе лише в певних межах і пов'язане з рядом негативних наслідків. Так у випадку фінансування за рахунок випуску урядових цінних паперів виникає загроза для інвестицій приватного сектора, отже, і майбутніх доходів бюджету. При цьому може відбуватися не тільки пряме витіснення приватних інвестицій, але й зростання процентних ставок, що додатково призведе до збільшення витрат з обслуговування внутрішнього боргу. Необхідно підкреслити, що залучення зовнішніх позик означає зростання зовнішнього боргу і витрат на його обслуговування, та скорочення можливостей фінансування майбутніх державних витрат. Використання кредитів НБУ (емісії грошей) для покриття бюджетного дефіциту стає додатковим джерелом інфляції. Кожен з цих наслідків не бажаний для країн перехідної економіки, тому дотримання принципу достатності є для України особливо актуальним. Для збільшення податкових надходжень, як відомо, існують дві принципові можливості: 1) збільшення бази оподаткування; 2) збільшення податкових ставок. По-перше, для розширення податкової бази слід скасувати пільги з оподаткування. Ліквідація податкових пільг могла б дати значно відчутніші результати для збільшення державних доходів, ніж спроби вибіркового розв'язання бюджетних проблем за рахунок прибуткових підприємств. В існуючій податковій системі зменшення оподаткованого прибутку відбувається ще й тому, що частина податків та обов`язкових платежів підприємств прив'язана до окремих елементів витрат і відноситься до собівартості продукції. Але відомо, що податки сплачуються, врешті-решт, лише з доходів економічних суб'єктів. А тому найнадійнішим джерелом збільшення доходів бюджету в середньостроковій перспективі є не введення нових податків чи збільшення податкових ставок, а розширення ділової активності й зумовлене цим зростання платоспроможності населення і кількості прибутково працюючих підприємств. По-друге, податкові надходження мають бути здатними збільшуватись за досить короткий строк і такою мірою, наскільки це є необхідним для фінансування додаткових бюджетних витрат. Неможливо сформувати досить однорідні часові ряди економічних показників, які могли б бути використаними для прогнозу доходності різних податків та їх здатності до збільшення. Таким чином, податкова система має включати такі елементи, використання яких давало б змогу отримувати необхідні кошти для фінансування додаткових державних витрат[4].

В умовах глобалізації та інтеграції економіки між різними країнами відбувається жорстка економічна конкуренція, і, як наслідок, податкова конкуренція. Результатом цієї конкуренції є лібералізація податкових політик практично в усіх економічно розвинених країнах, пристосування принципів оподаткування до боротьби за працю й капітал. Прагнення України стати повноправним членом європейської спільноти вимагає адаптування податкового законодавства до вимог, що діють у цій сфері в ЄС.

Загальновідомо, що розвиток конкуренції залежить від створених у суспільстві умов для розвитку підприємництва. Однією з таких умов є ефективність податкової системи й податкової політики. У свою чергу, податкова політика як складова фінансової й економічної політики держави залежить від того, яку роль остання відіграє в економічних процесах і наскільки активно вона втручається в ринковий саморегулюючий механізм.

Рис. 1 Динаміка зміни місця України в рейтингу Doing Business за 2009-2015 рр. [1]

Проаналізуємо динаміку місця України у рейтингу Doing Business впродовж 2009-2015 рр. за субіндексом «Сплата податків» (рис. 1). Так, за останні сім років Україна поступово покращує свою позицію у даному рейтингу. Зокрема, станом на 2015 р. Україна покращила процедуру зі сплати податків на 72 позиції. Окрім цього, Україна потрапила до десятки країн-найбільших реформаторів даної сфери діяльності. Оцінимо ефективність податкової політики України за показником віддаленості від передового рубежу (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка віддаленості від передового рубежу України у 2010-2015 рр.

Цей показник дозволяє оцінити в абсолютному вираженні показники, що характеризують правовий режим країни, і наскільки вони змінилися з плином часу. Показник віддаленості від передового рубежу для країни приймає значення від 0 до 100 балів, де 0 балів присвоюється найгіршим показниками, а передовий рубіж отримує 100 балів [1]. Зокрема, за аналізований період найнижче значення показника спостерігалося у 2010 р., після чого наближеність до передового рубежу поступово зростала, і у 2015 р. збільшилася, порівняно із початковим рівнем, майже у 4 рази. Тобто, на сьогодні розрив між досягненнями у сфері оподаткування України і передовим рубежем, розрахованим на основі показників інших країн станом на 2015 р. становить 30 балів.

Отже, за останні роки рівень ефективності податкової політики значно покращився. Однак, є і негативні фактори. Зокрема, дестимулюючим чинником розвитку конкуренції є нераціональна структура пільг. Не викликає сумніву й той факт, що через нагромадження податкових пільг набули розвитку тіньові схеми ухилення від оподаткування та утворилася національна олігархія. В результаті пільгами користувались підприємства й галузі, що спроможні вийти із кризи й розвиватися й без довгострокового пільгового режиму оподаткування та які не є основою підвищення конкурентоспроможності національної економіки. А ринково орієнтовані підприємства, що потребують фінансової підтримки для освоєння нових ринків, технологій, продуктів, навпаки, змушені платити більшу частину податків.

Обтяжливість податкової системи для ведення бізнесу разом із високим рівнем корумпованості державних інститутів, нечесними методами конкурентної боротьби призвела до того, що протягом 2013-2014 років скоротилося число підприємств ряду галузей національної економіки, зокрема: в сільському господарстві (разом із мисливством і лісовим господарством) - на 5,6%; у роздрібній торгівлі - на 5,7%; у переробній промисловості - на 1,2%, у тому числі в легкій промисловості - на 10,5%; у виробництві харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів - на 8,9%; у галузі машинобудування - на 3,3%; у деревообробній промисловості - на 2,6%.

На сучасному етапі податкова політика повинна ґрунтуватися на ретельному аналізі економічної ситуації, орієнтуватися на довгострокові цілі стимулювання конкурентоспроможності вітчизняних виробників, інноваційного розвитку економіки, що сприятиме збільшенню кількості вітчизняних підприємств, готових на рівних конкурувати з іноземними компаніями. З цієї точки зору, в Україні доцільно реалізувати ліберально - обмежену модель податкової політики [2].

Таким чином, в умовах глобалізації загострюється податкова конкуренція. На жаль, в Україні практика субсидіювання є здебільшого неефективною та не лише не сприяє розвиткові конкуренції, а навпаки, забезпечує переваги окремим суб'єктам господарювання, наслідком чого є монополізація ринків неефективними господарюючими суб'єктами. Державна допомога надається суб'єктам господарювання практично в усіх країнах із ринковою економікою та сприяє розв'язанню багатьох економічних і соціальних проблем. Однак іноді субсидіювання підприємств, як і надання податкових пільг, може створювати перешкоди для розвитку конкурентного середовища внаслідок створення нерівних умов конкуренції. Виникає парадоксальна для ринкової економіки ситуація: збиткові, неефективні підприємства не тільки «успішно» функціонують, а й займають домінуючі позиції на ринку.

Отже, неконтрольоване надання державної допомоги спричиняє посилення монополізації економіки, створює умови для лобіювання певними групами й політичними силами власних інтересів, що вкрай негативно впливає на розвиток економіки, призводить до неефективного розподілу обмежених ресурсів. Саме тому податкова політка займає одне із ключових місць у формуванні економічної політики держави, адже від ефективності її функціонування залежить економічний розвиток країни в цілому. Але не дивлячись на позитивні зрушення, які вже були здійсненні Україною щодо її удосконалення, все ж таки вона має значні недоліки. Тому податкова політика потребує подальшого вивчення, аналізу та реформування.

Нагадаємо, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року N71-VIII суттєво змінив окремі правила оподаткування.

На сьогоднішній день пропозиція уряду докорінно змінити податкову політику є головною темою економічних дискусій. В цілому, це правильна пропозиція, яка заслуговує всілякої підтримки.

Основна проблема державних фінансів України полягає у занадто великих державних витратах.

У 2014 році в Україні вони складали 53% від ВВП, тоді як в сусідніх країнах, що швидко розвиваються (Литві, Латвії, Словаччині, Болгарії і Румунії) - близько 35% від ВВП, саме на такий показник має орієнтуватися Україна.

Україна може скоротити свої державні витрати шляхом скасування енергетичних субсидій у розмірі 10% від ВВП, а також удвічі зменшивши видатки на виплату пенсій з 16% ВВП до прийнятних 8% ВВП. Але до скорочення статей державних витрат знижувати податкові ставки не можна, тому що такі дії призведуть до ще однієї фінансової кризи.

За оцінками МВФ, у 2015 році державні витрати України скоротяться до 48% ВВП, але в перспективі їх потрібно зменшити до 40% ВВП.

За прогнозами МВФ державні доходи України за 2015 рік складуть 41% від ВВП, чого цілком достатньо.

Основними проблемами податкової системи України залишаються великі масштаби тіньової економіки, ухиляння від сплати податків, обтяжливі податкові процедури, несправедливий податковий тягар і неприхована криміналізація податкової адміністрації.

У структурі державних доходів України домінують два податки. "Єдиний соціальний внесок", або 41% податок з фонду заробітної плати, що приносить 14% ВВП.

В Європейському Союзі середня ставка відповідного податку становить 36% від заробітної плати, а в США - 15%.

Надходження від податку на додану вартість (ПДВ) разом з акцизними податками складають 14% ВВП.

Майже фіксований податок на доходи фізичних осіб приносить 5% ВВП, а податок на прибуток підприємств - 4% ВВП.

Податкові надходження від ЗЕД приносять майже 1% ВВП.

Неподаткові надходження, в основному, розподіл дивідендів у державних компаніях і доходи від приватизації, додають 5,5% ВВП.

Цілі податкової реформи в Україні досить очевидні. У першу чергу, це наповнення бюджету - зібрати доходи, що приблизно дорівнюють витратам. В іншому випадку країну поглине чергова фінансова криза.

По-друге, необхідно спростити і декриміналізувати податкову систему. Тому варто зменшити кількість податків і повернути їх адміністрування в правове поле.

По-третє, уніфікувати різні податкові ставки і закрити всі можливі лазівки. Зокрема, знизити нарахування на заробітну плату і податки, що відносять до витрат на робочу силу.

У результаті, платники податків будуть витрачати значно менше часу і зусиль на здійснення податкових платежів та на перевірки. Загальна тенденція в оподаткуванні повинна сприяти переходу оподаткування від виробництва, тобто, праці і капіталу, до споживання.

Пропозиція нинішнього уряду цілком доцільна: загальна ставка по чотирьох основних податках становитиме 20%. Найбільша і найважливіша зміна полягає в зниженні податку на заробітну плату або "єдиного соціального внеску" з 41% до 20% від фонду заробітної плати.

Ставка цього податку надзвичайно висока, і це є основною причиною низького рівня офіційного працевлаштування та масштабної тіньової економіки.

Таке скорочення в значній мірі полегшить збір єдиного соціального внеску і забезпечить українцям вигоди від соціального страхування. Найважливіше - це "вивести" людей з тіньової економіки

Десять років тому Україна ввела єдиний подохідний податок у розмірі 15%, але Янукович його скасував і ввів вищу ставку - 17%. Цілком розумним буде повернення до єдиної ставки ПДФО, але для забезпечення достатнього рівня надходжень в казну, вона має становити 20% від доходу.

Майже половина посткомуністичних країн застосовує єдину ставку ПДФО, і Україні, як одній з найбільш корумпованих країн, також потрібна єдина ставка, аж поки їй не вдасться побороти корупцію. У Росії введення єдиної шкали подохідного податку в 2001 році призвело до різкого збільшення податкових надходжень, чого, загалом, і добивалися.

Розроблений в 2010 році під час президентства Януковича Податковий кодекс узаконив поступове зниження ставки на прибуток з 25% до 16%. Небагатьом країнам вдалося зібрати таку велику частку ВВП від надходжень податків на прибуток підприємств, як Україні, а саме 4% від ВВП в 2013 році, тоді як країни ЄС в середньому збирають 2,5% від ВВП.

І це за умови, що великі приватні українські компанії, як правило, намагаються мінімізувати свої податки на прибуток через трансферне ціноутворення в офшорних зонах та податкових ямах.

Такі чималі доходи бюджету від податку на прибуток в Україні вказують на дійсно жорсткі процедури збору податку з середніх компаній, що істотно перешкоджає розвитку підприємництва.

Хотілося б побачити подальше зниження податку на прибуток, але, як вже зазначалось, з одночасним закриттям численних лазівок. Тим не менш, було б несправедливо оподатковувати заробітну плату сильніше, ніж прибутки підприємств.

Податок на додану вартість (ПДВ) завжди був спірним питанням в Україні. Створюється загальне враження, що сплата ПДВ пов'язана з масовими ухиленнями та шахрайськими операціями.

Тим не менш, Україна може похизуватись суттєвими надходженнями від ПДВ. Тоді як середній показник надходжень від ПДВ в країнах ЄС становить 7% ВВП, Україні збирає 10% ВВП. Реальної альтернативи ПДВ не існує.

Український уряд це розуміє і, отже, зосереджується на покращенні адміністрування ПДВ, тоді як опозиційні партії періодично закликають замінити його податком з продажів. Великою перевагою ПДВ є те, що навіть політично впливові підприємства змушені його платити.

На сьогоднішній день пропозиція українського уряду щодо податкової реформи цілком логічна, але чому люди рішуче протестують проти таких нововведень? Ось три основні аргументи, які наводяться проти цієї чудової пропозиції податкової реформи.

По-перше, з 1998 року в Україні існувала дуже сприятлива спрощена система оподаткування для окремих підприємців. Це дозволило дрібним підприємцям сплачувати або невеликий податок з фіксованою сумою або невеликий податок обороту. Цей сектор мікропідприємств швидко розширився і налічував близько мільйона людей.

Чинна податкова пропозиція "приборкає" систему спрощеного оподаткування таким чином, щоб її не використовували професіонали з високим рівнем доходів, так як відбувається є зараз. І така пропозиція має сенс для всіх, крім високооплачуваних спеціалістів, які в даний час протестують проти цього.

Також проти реформи виступають фермери, бо сільське господарство України зараз користується набагато більш м'яким режимом оподаткування, що природно викликало чимало запитань з боку МВФ.

Усі сільськогосподарські підприємства незалежно від розміру сплачують земельний податок до 1% від оціночної вартості земельних ділянок, але зазвичай сплачувалась мінімальна ставка цього податку.

Для мільйонів бідних сільськогосподарських виробників в Україні це має сенс, тому що у них є невелика земельна ділянка, і у важкі часи вони живуть за рахунок натурального господарства.

Якщо говорити про великі українські агрохолдинги, які володіють земельними ділянками до 500,000 га, - це вже зовсім інша справа. Дуже часто це великі інтегровані компанії з несільськогосподарськими підприємствами, але виходить так, що вони сплачують дуже низьку ставку сільськогосподарського податку на всю свою діяльність, і, більше того, звільнені від сплати ПДВ.

Вони повинні перейти на систему стандартного оподаткування з повним веденням бухгалтерського обліку.

Нарешті, ми стикаємось і з неекономічними аргументами, що необхідно понизити всі податки, і ніхто не повинен їх, по суті, платити [3].



Завдання 1

податковий надходження зобов'язання доданий

Фірма протягом податкового періоду одержала такі показники:

Назва товарів	Випуск, штук	Реалізовано, штук	Вартість за одиницю, в т.ч. ПДВ, грн.
	В1	В2	В3	В4	В5	В1	В2	В3	В4	В5	В1	В2	В3	В4	В5
А	1700	2000	2600	2750	2800	1500	1850	2600	2650	2780	45,4	46,8	47,5	44,6	50,2
Б	3000	2500	2850	3200	3320	2800	2350	2800	3100	3300	50,2	52,4	53,8	54,2	55,0
В	1500	2200	2540	2650	2800	1500	2000	2520	2500	2500	32,8	34,0	35,6	38,7	38,0

Розрахуємо загальну вартість за реалізований товар:

Назва товарів	Випуск,шт	Реалізовано,шт	Вартість за одиницю,в т.ч. ПДВ,грн	Загальна вартість реалізованого товару, в т.ч. ПДВ:
А	1700	1500	45,4	68100
Б	3000	2800	50,2	140560
В	1500	1500	32,8	49200

Для виготовлення вказаних товарів фірмою закуплено сировини і матеріалів на 92400 грн. (в т.ч. ПДВ), які використані у виробничому процесі.

На підставі наведених даних необхідно визначити:

1) податкове зобов'язання;

2) податковий кредит;

3) суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет.

Податкове зобов'язання:

Сума податкового зобов'язання = 11350 + 23426,67 + 8200 = 42976,67 (грн.)

Згідно умови задачі для виготовлення вказаних товарів фірмою закуплено сировини і матеріалів на 92400 грн. (в т.ч. ПДВ), які використані у виробничому процесі. При умові наявності податкових накладних на придбані та використані сировину і матеріали, які оформлені у відповідності до чинного законодавства, податковий кредит по ПДВ у податковому періоді становить:

ПДВ = ПЗ - ПК

Визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет:

42976,67 - 15400 = 27576,67 (грн.)

На підставі даних таблиці необхідно визначити:

1) ставки акцизного податку з врахуванням міцності алкогольних напоїв;

2) суму акцизного податку, яка підлягає сплаті в бюджет та вказати термін сплати.

Вид продукції	Кількість реалізованої продукції, літрів	Дата оплати рахунків
	В1	В2	В3	В4	В5	В1	В2	В3	В4	В5
Горілка (40% спирту)	1500	1850	2000	2150	2320	04.03	15.04	10.02	05.01	15.05
Лікер (25% спирту)	800	780	815	820	825	10.03	18.04	15.02	12.01	18.05
Вермут	1200	1320	1280	1250	1350	13.03	25.04	18.02	16.01	23.05

Згідно статті 215 ПКУ ставки податку складають:

для горілки 70,53 грн. за літр 100% спирту;

для лікеру 70,53 грн. за літр 100% спирту;

для вермуту 3,58 грн. за 1 літр.

Розрахуємо акцизний податок:

Горілка

100% - 70,53 грн

40% - 28,21 грн.

1500*28,21 = 42315 (грн.)

Лікер

100% - 70,53грн

25% - 17,63 грн.

800*17,63 = 14104 (грн.)

Вермут

1200*3,58 = 4296 (грн.)

Сума акцизного податку, яка підлягає сплаті в бюджет склала:

42315 + 14104 + 4296 = 60715 (грн.)

Згідно статті 222.1.2 ПКУ суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, в нашому випадку горілка та лікер, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.

Згідно статті 222.1.3 ПКУ підприємства, які виробляють вермути сплачують податок при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану із ставок податку на готову продукцію.

Завдання 2

Назви забруднюючих речовин, видів пального, виду та класу небезпеки відходів	Фактичні обсяги викидів, використаного пального, скидів, розміщення відходів, т
	Варіант 1
Викиди стаціонарними джерелами забруднення
- ангідрит сірчистий	11,7
- аміак	0,680
- свинець та його сполуки	0,00612
- формальдегід	0,014
Скиди у водні об'єкти
- нафтопродукти	0,3
- завислі речовини	16
Розміщення відходів
- III клас	0,5
- IV клас (мало небезпечні)	350

На підставі наведених даних необхідно обчислити суму екологічного податку, яка підлягає сплаті в бюджет.

Примітка: Розміщення відходів здійснюється на відстані 10 км від меж населеного пункту на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря.

Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою:

де Мi - фактичний обсяг викиду i-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);

Нпi - ставки податку в поточному році за тонну i-тої забруднюючої речовини у гривнях з копійками.

Ангідрит сірчистий = 11,7 * 1553,79 = 18179,34 (грн.)

Аміак = 0,680 * 291,41= 198,16 (грн.)

Свинець та його сполуки = 0,00612 * 65863,81 = 403,09 (грн.)

Формальдегід = 0,014 * 3846,95 = 53,86 (грн.)

? = 18834,45 (грн.)

Суми податку, який справляється за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти(Пс), обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів скидів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою:



де Млi - обсяг скиду i-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);

Нпi - ставки податку в поточному році за тонну i-того виду забруднюючої речовини у гривнях з копійками;

Кос - коефіцієнт, що дорівнює 1,5 і застосовується у разі скидання забруднюючих речовин у ставки і озера (в іншому випадку коефіцієнт дорівнює 1).

Нафтопродукти = 0,3 Ч 6003,94 Ч 1 = 1801,18 (грн.)

Завислі речовини = 16 Ч 29,27 Ч 1 = 468,32 (грн.)

?= 2269,5 (грн.)

Суми податку, який справляється за розміщення відходів (Прв),

обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою:

де Нпi - ставки податку в поточному році за тонну i-того виду відходів у гривнях з копійками;

Млi - обсяг відходів i-того виду в тоннах (т);

Кт - коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів і який наведено у пункті 246.5 статті 246 цього Кодексу;

Ко - коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.

ІІІ клас = 0,5 Ч 8,14 Ч 1 Ч 3 = 12,21 (грн.)

IV клас (мало небезпечні) = 350 Ч 3,17 Ч 1 Ч 3 = 3328,5 (грн.)

?= 3340,71 (грн.)

Сума екологічного податку, яка підлягає сплаті в бюджет складає:

3340,71 + 2269,5 + 18834,45 = 24444,66 (грн.)

Завдання 3

Підприємство зареєстровано у м. Мерефі Харківського району Харківської області. Згідно плану земельних угідь у власність підприємства відведено земельну ділянку на якій розташовані:

	Площа, га
	В1
Виробничі приміщення	0,6
Житловий будинок	0,3
Складські приміщення
Магазин
Адміністративно-господарська частина	0,1
СТО

Примітка: нормативну грошову оцінку проведено в 2012 році:

промисловість 36 000 грн./га

житловий фонд 1080 грн./га

інші 9000 грн./га

На підставі наведених даних необхідно обчислити суму земельного податку на поточний рік.

Розрахунок земельного податку проводиться за такою формулою:

З_п = S_заг Ч ГО Ч І Ч Ст

де, S_заг - загальна площа ділянки;

ГО - грошова оцінка за 1га;

І - коефіцієнт індексації;

Ст - ставка земельного податку.

Виробничі приміщення = 0,6 Ч 36000 Ч 0,12 Ч 1 = 2592 (грн.)

Житловий будинок = 0,3 Ч 1080 Ч 0,03 Ч 1 = 9,72 (грн.)

Адміністративно-господарська частина = 0,1 Ч 9000 Ч 0,03 Ч 1 = 27 (грн.)

Сума податку = 2628,72 (грн.)

Завдання 4

Товариством з обмеженою відповідальністю для проведення діяльності у сфері безпровідного електрозв'язку отримано ліцензії на використання:

Вид радіозв'язку	Ширина смуги радіочастот, МГц	Ставки рентної плати, грн.
	В1
1. радіорелейний зв'язок фіксованої радіослужби	140,0	0,84
2. транкінговий радіозв'язок	0,2	2534,18
3. радіозв'язок у багатоканальних розподільчих системах для передавання та ретрансляції телевізійного зображення, передавання звуку, цифрової інформації
4. радіозв'язок у системі передавання даних з використанням шумоподібних сигналів
5. стільниковий радіозв'язок	14,98	20366,34*

^* Для ширини смуги радіочастот до 30МГц (15Ч2) у кожному регіоні окремо, що належать окремому платнику-користувачу радіочастотного ресурсу, застосовується понижувальний коефіцієнт 0,75.

На підставі наведених даних необхідно:

1. Визначити ставки рентної плати.

2. Обчислити суму рентної плата за користування радіочастотним ресурсом України.

Згідно статті 254 п.4 «Рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України» ставки рентної плати встановлюватимуться у розмірах зазначених в таблиці 6.

Розрахуємо суму рентної плати за користування радіочастотними ресурсами України:

140 Ч 0,84 = 117,6 (грн.)

0,2 Ч 2534,18 = 506,84 (грн.)

14,98 Ч 20366,34 Ч 0,75 = 228815,83 (грн.)

?РП = 117,6 + 506,84 + 228815,83 = 229440,27(грн.)



Список використаних джерел

DoingBusiness2015 // WorldBank. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://www.russian.doingbusiness.org/rankings.

Максимова Л. П. Вплив системи податкового регулювання на конкурентоспроможність / Л. П. Максимова // Фінанси України. - 2012. - № 6. - С. 58

Україні потрібна радикальна, але розумна податкова реформа. А.Ослунд. - [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу:

http://www.pravda.com.ua/columns/2015/09/4/7080176/?attempt=1. - 2015.

Податкова Система України: Наслідки реформування, сучасний стан напрями вдосконалення. Яблуновська Н.С. - [Електронний ресурс].

Податкові зміни: необхідні кроки для економічного зростання. - [Електронний ресурс ]. - Режим доступу: http://sfs.gov.ua/data/files/39507.pdf

Державна фіскальна служба України. Податки, збори, платежі. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sfs.gov.ua/podatki-ta-zbori/

Податковий кодекс України. Розділ XII. Податок на майно. Стаття 265 п.1 пп.3

Напрями податкової політики України відповідно до євро інтеграційних процесів. Педченко Н.С., к.е.н., доцент. Лугівська Л.А., здобувач. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace.puet.edu.ua/bitstream/123456789/1801/1. - 2014.

Податкова система України та основні напрямки її удосконалення на сучасному етапі. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://studopedia.org/10-164018.html. - 2014.

Податкова реформа: погляд із НБУ. Д. Салогуб. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/columns/2015/11/4/565853/ . - 2015.

Размещено на Allbest.ru