Характеристика податків та податкових інспекцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольная работа по курсу:

Комерційна діяльність посередницьких підприємств

Класифікація податків в Україні

Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам.

Податково-бюджетна і кредитно-грошова політика є ефективними методами державного регулювання ринкової економіки, що застосовуються в більшості західних країн протягом багатьох десятиріч.

Податки - це обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.

Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними функції-фіскальна і регулююча.

В усіх державах на різних етапах їхнього історичного розвитку податки виконували перед усім фіскальну функцію, тобто забезпечували централізацію певної частини ВНП в державному бюджеті з метою фінансування державних витрат.

Протягом останніх двох десятиліть значного розвитку набула регулююча функція податків. Сутність її полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності платників їх. Ця функція заснована на тому, що, вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів економічних суб'єктів, можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямах, а отже, регулювати соціально-економічні процеси в країні використання регулюючої функції податків здійснюється через податкову політику.

Історія людства виробила різні форми й методи оподаткування. Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі.

Класифікація податків проводиться за кількома ознаками:

за формою оподаткування;

за економічним змістом об'єкта оподаткування;

залежно від рівня державних структур, які їх установлюють;

за способом стягнення.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі й непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу визначається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення податків, бо виникають проблеми обліку об'єкта оподаткування й ухилення від сплати. Тому, незважаючи на "справедливість" (у лапках не тому, що це сумнівно, а тому, що не існує абсолютної справедливості) прямих податків, податкова система не може обмежуватися тільки ними. Це був би однобокий підхід, який згубний для будь-якої системи.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Підкреслюємо, тільки прямо, бо оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто має вищі доходи.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання і податки на майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств. Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків.

Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз - при купівлі, податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади. Їх стягнення є обов'язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються.

Згідно з їх розподілом між ланками бюджетної системи загальнодержавні податки поділяються на три групи: доходи Державного (центрального) бюджету, доходи місцевих бюджетів і доходи, що розподіляються між Державним та місцевими бюджетами. Розподіл податків між ланками бюджетної системи може мати сталий нормативний характер, наперед установлений законодавчими актами, а може відбуватись у формі бюджетного регулювання, коли відрахування до місцевих бюджетів проводяться за щорічними диференційованими нормативами залежно від потреб того чи іншого місцевого бюджету.

Склад загальнодержавних податків і зборів наведено в Законі України "Про систему оподаткування".

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління (слід відрізняти поняття місцевих податків від обсягу податкових доходів місцевих бюджетів, які включають повністю або частково загальнодержавні податки, а також місцеві податки і збори).

За способом стягнення розрізняють два види податків - розкладні й окладні. Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовому рівні - між платниками. Окладні податки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.

Податки можна класифікувати так:

· За формою оподаткування-прямі та непрямі.

· За об'єктом оподаткування - на доходи на споживання (сплачуються не при отриманні, а при використанні) і на майно.

· Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, - загальнодержавні та місцеві.

· За способом стягнення - розкладні (вони встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні-між платниками) та окладні (передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожного платника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників).

Найбільшого значення набула класифікація податків на прямі та непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників. Це податки на їхні доходи та майно. Непрямі податки - це податки на споживання, тобто на товари та послуги. Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів. З підвищенням їх зростають ціни.

Прямі податки містять:

· особистий прибутковий податок,

· податок на прибуток корпорацій, на соціальне страхування і на фонд заробітної плати (соціальні податки),

· майнові податки, в тому числі податки на власність, тощо.

Основними видами непрямих податків є:

· акцизи (специфічні та універсальні),

· фіскальні монополії,

· мита.

Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється насамперед від- сутністю виваженої, реалістичної концепції виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії. Справа в тому, що якщо основним шляхом виходу економіки з кризового стану вважати стимулювання пропозиції, слід застосовувати одну податкову політику, якщо ж орієнтуватись на досягнення фінансової стабілізації, передусім низького рівня дефіциту державного бюджету, -іншу.

Невирішеність проблеми на концептуальному рівні, по-перше, призводить до нестабільності податкової політики, що дестабілізує економіку, по-друге, зумовлює використання податків не як засобу мобілізації доходів до державного бюджету, тобто у їх фіскальній функції. Саме збереження попереднього обсягу доходів бюджету або зростання їх було досі головним критерієм при визначенні ставок оподаткування.

Отже, розробка і використання в Україні податкової політики як засобу макроекономічного регулювання є одним з найактуальніших сучасних завдань.

Невипадково податкова система України знаходиться в центрі уваги державних органів країни. Наробляється система законодавчо-нормативних актів з цього питання.

Основним законодавчим актом з питань діяльності податкової служби є Закон України" Про державну податкову службу в Україні." До складу державної податкової служби входять: Головна державна податкова інспекція України, державні податкові інспекції по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів та внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Державна податкова служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується йому.

Державні податкові інспекції співпрацюють з фінансовими органами, установами банків, судами та арбітражними судами, Службою безпеки України, органами внутрішніх справ і прокуратури, а також державною контрольно-ревізійною службою, іншими контролюючими органами.

Головну державну податкову інспекцію (ГДПІ) очолює заступник Міністра фінансів України, начальник Головної державної податкової інспекції України.

Заступник Міністра фінансів, начальник Головної державної податкової інспекції України та його заступники призначаються Кабінетом Міністрів України.

Функції державних податкових інспекцій. На різних рівнях податкові інспекції виконують різні функції. Вони визначені у Законі України "Про державну податкову службу в Україні".

Головна державна податкова інспекція України:

1. Проводить безпосередньо і організовує роботу державних податкових інспекцій, пов'язану з:

а) здійсненням контролю за дотриманням законодавства про податки, інші платежі до бюджетів і внески до державних цільових фондів, законності валютних операцій, порядку розрахунків із споживачами з використанням контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та за її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги;

б) проведенням всебічних перевірок фактів приховування, зниження сум податків та інших платежів;

в) виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом спадкоємства до держави, та скарбів;

г) проведенням перевірок правильності справляння і схоронності коштів, одержаних у сплату державного мита, а також у разі здійснення виконкомами сільських і селищних Рад народних депутатів касових операцій щодо приймання від населення коштів на сплату податкових платежів.

2. Розробляє і видає інструктивні та методичні документи про порядок застосування законодавчих актів про податки, інші платежі до бюджетів, внески до державних цільових фондів, а також нормативні акти з питань формування Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.

3. Затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів зразок картки фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, а також форми звітів про проведену державними податковими інспекціями робот.

4. Роз'яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі до бюджетів, внески до державних цільових фондів і організовує проведення цієї роботи державними податковими інспекціями.

5. Здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів державної податкової служби.

6. Подає державним податковим інспекціям методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану.

7. Організовує роботу щодо створення інформаційної системи, автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт державних податкових інспекцій.

8. Розробляє основні напрями, форми і методи проведення податкових перевірок, визначає завдання та повноваження підрозділів податкових розслідувань державних податкових інспекцій і координує їхню діяльність.

9. Під час здійснення контрольних функцій з'ясовує неправомірність дій підприємств, установ, організацій і громадян, що можуть свідчити про злочинну діяльність або створювати умови для такої діяльності, та передає наявну інформацію з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю.

10. Передає правоохоронним органам матеріали по фактах правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність.

11. Подає Міністерству фінансів України звіт про надходження податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів.

12. Розробляє пропозиції до міжурядових угод про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень.

13. Надає фізичним особам-платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційні номери і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів, чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.

У разі, коли зазначені державні податкові інспекції безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції по районах, районах у містах і містах без районного поділу.

Література

податок інспекція головний

1. Климко Г.Н. Основи економічної теорії. -Київ." Вища школа" - "Знання", 1997.

2. Головна державна податкова інспекція України. Основи оподаткування в Україні. -Київ." Укртиппроект", 1998.

3. Ткаченко Т.:" Податок на прибуток підприємств і прямі зарубіжні інвестиції" //Економіка України №4. -Київ." Преса України", 1998.

4. Закон України "Про власність" /Відомості Верховної Ради України. 1991. №20.

5. Закон України "Про господарські товариства" /Відомості Верховної Ради України. 1991. № 49.

6. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців" 15.05.03.

7. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення несумлінної конкуренції у підприємницькій діяльності" /Відомості Верховної Ради України. 1992. №21. *

8. Закон України "Про підприємництво" /Відомості Верховної Ради України. 1991. № 14.

9. Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" /Відомості Верховної Ради України. 1996. № 18.

10. Закон України "Про страхування" /Відомості Верховної Ради України. 1996. № 18.

11. Абчук В.А. Коммерция: Учебник. - СПб.: издательство Михайлова, 2000.

Размещено на Allbest.ru