Капітал підприємства КП "Теплокомуненерго"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи рівня забезпеченості підприємства основним та оборотним капіталом підприємства, ефективність виробництва

1.1 Поняття основного та оборотного капіталу підприємства

1.2 Планування та нормування основного та оборотного капіталу підприємства

1.3 Джерела формування основного та оборотного капіталу підприємства

1.4 Економічне обгрунтування ефективності виробництва

Розділ 2. Характеристика КП “Теплокомуненерго”

Розділ 3. Оцінка положення підприємства в ринковому середовищі

Висновки

Список використаних джерел

оборотний капітал ринковий планування



Вступ

Товарне виробництво характерне для всіх суспільно-економічних формацій. Кінцева мета товарного виробництва досягається шляхом використання виробничих фондів, складовою частиною яких є оборотні кошти. Оборотні засоби промислового підприємства - це сукупність грошових коштів для утворення оборотних фондів (забезпечення виробничого процесу) і фондів обігу(обслуговування сфери обігу). На відміну від основних виробничих фондів, оборотні кошти повністю споживаються у кожному циклі виробництва і обігу товару, послідовно переносячи свою вартість з однієї стадії кругообігу в іншу і відшкодовують її з виручки поточного періоду.

Це найбільш мобільна частина капіталу підприємства, від стану і раціонального використання якого багато в чому залежать результати господарської діяльності та фінансовий стан підприємства. Основна мета аналізу оборотних коштів - своєчасне виявлення і усунення недоліків управління оборотним капіталом і знаходження резервів підвищення інтенсивності та ефективності його використання. Аналізуючи структуру оборотних активів, слід мати на увазі, що стійкість фінансового стану підприємства значною мірою залежить від оптимального розміщення коштів за стадіями процесу кругообігу: постачання, виробництва і збуту продукції.

Оборотні кошти забезпечують безперервність операційних процесів - ліквідність, їх величина повинна бути мінімально необхідною, але достатньою. Зайві запаси знижують ефективність (рентабельність, оборотність), а недолік може привести до зривів ліквідності. Тому важливим елементом використання оборотних активів служить розрахунок потреби в оборотних коштах або визначення необхідного оборотного капіталу. Так, при створенні нової організації величина оборотного капіталу поряд з основним визначає вартість проекту та обсяг необхідних інвестицій, а для комерційної організації оборотний капітал може багаторазово перевищувати основний.

Розміри вкладення капіталу в кожну стадію кругообігу залежать від галузевих і технологічних особливостей підприємства так, для підприємств з матеріаломістким виробництвом потрібно значне вкладення капіталу в такий вид оборотних активів, як виробничі запаси, а для підприємств з тривалим циклом виробництва - у незавершене виробництво і т.д. Оборотні кошти мобільні, мінливі, реагують на зовнішні і внутрішні зміни, що підкреслює необхідність поточного (оперативного) аналізу їх використання та моніторингу ділової активності.

Актуальність теми не викликає сумнівів, тому мета роботи - вивчити особливості забезпеченості та ефективності використання оборотних коштів на підприємстві.

Об'єкт дослідження - основний та оборотний капітал підприємства КП «Теплокомуненерго». Предмет дослідження- процес аналізу та оцінки умов використання основного та оборотного капіталу підприємства.

Завдання роботи:

- вивчити особливості формування оборотних коштів, їх класифікацію, нормування, показники використання;

- дослідити забезпеченість і ефективність використання оборотних коштів на прикладі підприємства КП «Теплокомуненерго».

Інформаційною базою роботи послужили розробки вітчизняних і зарубіжних учених у галузі економіки підприємства. При написанні роботи використовувалися навчальні посібники та підручники з економіки підприємства, економічної теорії, монографії та наукові статті у періодичних виданнях.



Розділ 1. Теоретичні основи рівня забезпеченості підприємства основним та оборотним капіталом підприємства, ефективність виробництва

1.1 Поняття основного та оборотного капіталу підприємства

В умовах розвитку товарного виробництва, коли робоча сила стає товаром створюються історичні передумови виникнення капіталу. Він характеризує певні суспільно-виробничі відносини між основними класами буржуазного суспільства - капіталістами, які володіють засобами виробництва, і найманими працівниками, які мають у своєму розпорядженні лише робочу силу.

Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів необхідних для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари - робочу силу й засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції ( наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

У свою чергу, капітал з урахуванням цілеспрямованого використання й характеру кругообороту поділяється на основний та оборотний.

Основний капітал - це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці ( будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона переносить свою вартість на готовий продукт частинами. Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізації готових товарів ( продукції, послуг). [1.89]

Прискорення оновлення матеріально-технічної бази підприємства, збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування є основою підвищення ефективності використання основного капіталу. При цьому інтенсифікація відтворювальних процесів в аграрному виробництві потребує мобілізації великих фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови державної підтримки, а також широкого залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій. Головною ознакою підвищення ефективності використання основного капіталу того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва і реалізації продукції.

Важливою умовою ефективного використання основного капіталу в аграрному виробництві є поліпшення матеріально-речової структури основного капіталу підприємства. Необхідно значно підвищити питому вагу тих засобів праці, які відіграють найбільш активну роль у підвищенні урожайності культур, продуктивності тварин, якості і збереження продукції. Важливим напрямом підвищення ефективності використання основного капіталу є поліпшення і розвиток системи матеріального стимулювання працівників підприємств за ефективне і раціональне використання сільськогосподарської техніки і обладнання.

Оборотний капітал - частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці ( сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили.[3.41]

Основним процесом управління оборотним капіталом підприємства в сучасних умовах господарювання і визначення шляхів, за якими можна пришвидшити оборотність оборотного капіталу. Для досягнення поставленої мети потрібно виконати такі завдання: 1) визначити основну сутність і складові оборотного капіталу підприємств; 2) розглянути методи управління структурними елементами оборотного капіталу; 3) визначити шляхи підвищення використання оборотного капіталу підприємства. У сучасних умовах для багатьох вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ їхнього економічного розвитку є гостра нестача оборотного капіталу, яка супроводжується низьким рівнем його використання. Оборотному капіталу належить особливе місце у структурі капіталу підприємства, оскільки від якості управління ним залежать безперервність процесу виробництва і реалізації продукції, ліквідність підприємства, його платоспроможність і рентабельність. На сучасному етапі розвитку економіки України оборотний капітал як економічна категорія потребує глибшого дослідження і вдосконалення організації управління ним на практиці.

Таким чином, основний та оборотний капітал займає вагому частину капіталу підприємства. Одним із основних завдань ринкової економіки є інтенсифікація виробництва з елементами інновацій, що враховують рівень забезпеченості новітньою технікою та технологіями, при неухильному дотриманні принципу ресурсозбереження.

1.2 Планування та нормування основного та оборотного капіталу підприємства

Питання визначення достатності оборотного капіталу та нормування оборотних засобів знаходяться в компетенції підприємств. Підприємства визначають періодичність і методи нормування.

Норматив оборотних коштів - це розрахункова вартісна величина, що відображає мінімальну потребу в оборотному капіталі. Нормативи бувають приватні (за окремими елементами та статтями оборотних коштів) і загальні. Загальний (сукупний) норматив оборотних коштів являє собою суму приватних нормативів. [ 4.110]

Науково обгрунтоване нормування оборотних засобів дозволяє визначити той орієнтовний обсяг оборотних коштів, який потрібно, щоб здійснювати безперервність процесів виробництва і реалізації товарів.

Норматив - це мінімум оборотних коштів, який підприємству необхідно мати постійно.

Якщо фактичні залишки оборотних коштів значно перевищують нормативи, то це говорить про неефективне фінансовому механізмі підприємства. У такому випадку для здійснення бізнесу підприємство залучає в оборот додаткові кошти без збільшення масштабів своєї діяльності. Якщо фактичні залишки оборотних коштів нижче нормативних значень, то це може призводити до перебоїв у виробництві і реалізації товарів і створювати фінансові проблеми.

Одноденний витрата товарно-матеріальних цінностей або випуск продукції рекомендується обчислювати за прогнозними даними на IV квартал планованого року. Це пояснюється тим, що обчислений норматив оборотних коштів діє на кінець планованого періоду (рік, квартал) і повинен забезпечити потреби виробництва на початок наступного періоду. У сезонних виробництвах одноденний витрата обчислюється за кошторисом витрат кварталу з мінімальним обсягом виробництва. У розрахунках рік приймається числом 360 днів, квартал - 90днів, місяць - 30 днів.

Нормування оборотних коштів може здійснюватися різними методами: прямого рахунку, економіко-аналітичним або методом коефіцієнтів.

Суть методу прямого рахунку полягає в наступному. Загальна потреба в оборотних коштах визначається як сума приватних нормативів оборотних коштів. По кожному з елементів необхідно розраховувати норму запасу та одноденний витрата (випуск), як передбачає вищенаведена формула. [ 5. 258]

Метод прямого рахунку є найбільш точним, але, одночасно, - найбільш складним, тому що вимагає знання методик розрахунку норм запасу в днях. Розглянемо основи нормування оборотних коштів по окремих елементах.

Нормування оборотних коштів у запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів

Норматив оборотних коштів по даній групі обчислюється на підставі середньоденного їх витрати (Ор) і середньої норми запасу в днях (Нд). Середня норма запасу по групі оборотних коштів розраховується як середньозважена величина.

Норма оборотних коштів на кожний вид чи однорідну групу сировини, основних матеріалів визначається за формулою:

Нд = П + Р + Т + 0,5 І + С.



У цій формулі П - транспортний запас (характеризує час перебування оплачених матеріалів у дорозі від постачальника до покупця).Цей запас необхідний у випадках, коли час руху платіжних документів і матеріальних цінностей не збігається. Тому підприємству (покупцеві) необхідні оборотні кошти на час розриву між строками руху вантажів та документообігу. Час, на приймання, розвантаження і складування Р зазвичай складає 1-2 дні. При цьому обов'язковою умовою наявності технологічного запасу є відсутність обліку цих операцій в нормативі по незавершеному виробництву. [ 5. 262]

Поточний (складський) запас 0,5 і є найважливішим і найбільшим за величиною. Його розміри залежать від середніх інтервалів між поставками або від періодичності запуску матеріалів у виробництво. Отже, чим частіше постачання і запуск матеріалів у виробництво, тим менше норма оборотних коштів у днях, що вигідно підприємству.

Періодичність поставок за планом можна встановити на основі договорів, замовлень, узгоджених графіків поставок та інших документів. У цьому випадку середній інтервал між поставками визначається діленням розрахункового числа днів у році (360) на число постачань. Якщо в один день плануються поставки від декількох постачальників, то при розрахунку середнього інтервалу вони приймаються за одну поставку.

Розрахунок можна виконати і за фактичними даними на основі карток складського обліку. При цьому до розрахунку середнього інтервалу не приймаються нетипові поставки (надмірно великі чи дрібні). Поставки від кількох постачальників в один день приймаються за одну поставку.

Поточний (складський) запас звичайно приймається рівним половині середнього інтервалу між поставками.

Страховий (гарантійний) запас С - це другий за величиною запас. Він необхідний на всіх підприємствах для гарантії безперервності процесу виробництва у випадках порушень умов і термінів поставок матеріальних цінностей або збоїв з відвантаженням готової продукції. Зазвичай він дорівнює половині поточного запасу. Загальна норма запасу в днях визначається підсумовуванням її окремих складових.

Норматив оборотних коштів по сировині, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів визначається множенням норми запасу в днях на їх плановий одноденний витрата.

Нормування оборотних коштів по допоміжних матеріалах

Допоміжні матеріали діляться на дві групи:

1) головні види, споживані у великих кількостях (не менше 50% загальної суми річного витрати);

2) всі інші види матеріалів. [ 4.111]

1.3 Джерела формування основного та оборотного капіталу підприємства

Для забезпечення ефективної господарської діяльності підприємства важливим є також обґрунтоване визначення конкретних джерел формування активів.

Формування майна, що знаходиться у розпорядженні підприємства, відбувається за рахунок використання різноманітних джерел фінансових коштів.

Для їх системного розгляду джерела фінансових коштів класифікують так :

-- внутрішні (власні) джерела фінансових коштів;

-- зовнішні (позикові та залучені) джерела фінансових коштів.

Аналіз джерел формування капіталу підприємства необхідно проводити на основі інформаційної бази наявної в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності, при цьому в першу чергу використовуються дані: бухгалтерського балансу, звіту про фінансовий результат, звіту про власний капітал, звіту про рух коштів, оборотно-сальдових відомостей підприємства за період головної книги й ін.

У ході аналізу джерел формування капіталу визначається їхня величина, вивчається структура і динаміка, проводиться оцінка балансових співвідношень між окремими групами джерел капіталу.

У процесі аналізу джерел капіталу, насамперед, необхідно визначити частку власних і позикових джерел у загальній масі капіталу, що по західній фінансовій термінології прийнято називати "гирингом".

Далі варто визначити частку власних джерел авансованого і залученого капіталу. При цьому можуть використовуватися методи вертикального і горизонтального аналізу пасивної частини бухгалтерського балансу.

З погляду інвесторів структура джерел капіталу не має великого значення, але для внутрішніх управлінських цілей при оцінці діяльності підприємства цей показник дуже важливий.

1.4 Економічне обгрунтування ефективності виробництва

За роки незалежності показники ефективності в країні значно погіршили: зменшилися обсяги виробництва, знизилась його рентабельність. Усе це є наслідком занедбання економічної роботи на підприємстві. У роки економічної кризи більшість підприємств намагалися досягти збільшення прибутків не з допомогою ретельного економічного розрахунку, зниження собівартості продукції, а постійним підвищенням цін на свою продукцію.

Подоланням кризи в економіці не можливі на відсталій технічній базі, тому що основа ринкових відносин є конкурентна боротьба, і в ній перемагає не той, хто знизить витрати і запропонує нижчі ціни, а той хто випускає якісну продукцію, а цього можна досягти тільки, застосуванням нових технологій.

У реалізації цілей стратегічного плану підприємства особлива роль належить плану технічного і організаційного розвитку - плану підвищення ефективності виробництва. Для того, щоб успішно функціонувати в умовах конкурентної боротьби, підприємство в своїй діяльності повинне орієнтуватися, на потреби ринку (ціни, витрати, кількість продукції, що випускається) і на реалізацію досягнень науково - технічної революції.

Враховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентно спроможності підприємства розробляють і впроваджують програму управління продуктивності, яка включає в себе наступні етапи:

вимірювання і оцінка досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема;

пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки;

розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулюванням їх виконання. [ 6.114]

Вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності по підприємству і в цілому за окремими видами праці зокрема - вихідний етап програми. Його правильне і точне здійснення є важливою передумовою успішності наступних етапів і всієї програми.

Розробка системи мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності є необхідною умовою реалізації програми.

Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, необхідний для виявлення і вирішення можливих проблем їх виконання на початкових станах.

В ринкових умовах важливу роль для зростання продуктивності праці має максимальне використання діючих потужностей. Поліпшення використання засобів праці здійснюється за двома напрямками:

екстенсивним - збільшення часу їх роботи шляхом скорочення простоїв, введення в дії невикористованого устаткування, підвищення коефіцієнта змінності в раціональних розмірах, скорочення строків ремонту і інше;

інтенсивний - поліпшення використання машин та устаткування за одиницю часу через упровадження прогресивних технологічних процесів.

У сучасних умовах для впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу необхідні інвестиції на реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв, підвищувати частку витрат на активну частину основних виробничих фондів.

Матеріально - технічні фактори сприяють економії живої та уречевленої праці. Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати певними показниками.

Велике значення для підвищення продуктивності праці мають організаційно - економічні фактори, які визначаються рівнем організації виробництва, праці й управління. До таких факторів належать:

удосконалення форм організації суспільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації, удосконалення організаційно-виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємстві;

удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, застосування передових методів і прийомів праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці; удосконалення матеріального стимулювання праці;

удосконалення організації управління виробництвом шляхом удосконалення системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем управління виробництвом.

В умовах ринкових відносин важливими заходами щодо удосконалення організаційних форм виробництва й управління можуть бути:

оцінка стану охорони праці та навколишнього середовища.

право на здоров'я та безпечні умови праці - невід'ємне право кожної людини у будь-якій країні світу.

Зростання якості продуктивності праці відбувається в результаті підвищення фонду робочого часу за рахунок скорочення внутрішніх змінних простоїв шляхом зниження кількості або ліквідації мікротравм, обумовленими несприятливими умовами праці, а також запобігання передчасному стомленню за рахунок раціоналізації умов праці, введення оптимальних режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використання робочого часу.

Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих відбувається за рахунок покращення стану здоров'я і підвищення середньої тривалості життя в результаті покращення умов праці, що супроводжується високою трудовою активністю.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів до покращення умов праці і підвищення безпеки праці, що є економічним виразом соціального стану охорони праці. Підвищення продуктивності праці може досягтися за рахунок збільшення працездатності в покращених умовах на робочому місці. Підвищення фонду робочого часу і ефективність використання обладнання досягаються в результаті зниження простою під час зміни через погіршення самопочуття, несприятливі умови праці та мікротравми.

Великих збитків підприємству наносять плинність робочих кадрів, тому що деякий час, перед звільненням, робітники працюють з низькою продуктивністю, а робітники, які приходять на їх місце, потребують додаткового виробничого навчання. Все це супроводжується значними додатковими витратами грошових коштів. Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів, що поліпшують умови праці та підвищують її безпеку, і оцінюється за результатами, які отримують при зміні соціальних показників.



Розділ 2. Техніко - економічна характеристика підприємства

Комунальне підприємство Новоград - Волинськтеплокомуненерго міської ради «Новоград - Волинськтеплокомуненерго» - створене на базі цілісного майнового комплексу теплового господарства міста згідно рішення 17 сесії Новоград - Волинської міської ради 5 скликання від 19.06.2008 року №330 «Про створення комунального підприємства «Новоград- Волинськтеплокомуненерго» та реорганізацію ОПТМ «Новоград- Волинськтеплокомуненерго» шляхом приєднання КП «Новоград- Волинськтеплокомуненерго». Відносини між власником комунального майна та комунальним підприємством будуються на основі колективного договору.

Комунальне підприємство діє на підставі Статуту, затвердженого зборами колективу та зареєстрованого міськвиконкомом. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс. Діє на принципах повного госпрозрахунку , самофінансування, самоокупності та самоврядування трудового колективу.

Метою створення підприємства є:

отримання прибутку;

задоволення загальних потреб жителів територіальної громади міста у невідкладних послугах з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Основними напрямами діяльності підприємства є :

- виробництво теплової енергії;

- транспортування теплової енергії;

- постачання теплової енергії та гарячої води всім категоріям споживачів;

- будівництво і ремонт будівель і споруд;

- надання послуг населенню та юридичним особам всіх форм власності;

- комерційно-посередницька діяльність;

- транспортні послуги;

З метою отримання додаткового джерела доходів підприємство надає послуги по ремонту та повірці лічильників тепла, автотранспортні послуги, виготовляє нестандартне устаткування, виконує ремонтно-будівельні роботи. Вищевказана діяльність передбачена Статутом підприємства.

КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" за погодженням з власником майна та інші ключові питання адміністративного і фінансового управління; складає річний бюджет, веде бухгалтерський облік, формує тарифи на послуги з опалення та гарячого водопостачання. Чинна організаційна структура розподіл функціональних обов'язків повною мірою відповідають цілям і характеру поточної роботи. Контроль за роботою персоналу з боку керівництва організовано на належному рівні.

Таблиця 1 - Узагальнена інформація по КП «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» за 2015 рік

Назва підприємства	Комунальне підприємство Новоград-Волинької міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго”
Адреса:	Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул І.Франка, 15А
Директор:	Тодорович Людмила Михайлівна
Заступник директора	Діхтієвський Віталій Григорович
Головний бухгалтер:	Міщук Наталія Герасимівна
Головний економіст:	Чечет Олена Володимирівна
Підзвітність:	Підприємство підпорядковане виконкому міської ради через управління житлово-комунального господарства
Чисельність персоналу:	168 чоловік
Вид палива	природній газ, пелети
Опалювальна площа в т.ч.: населенню бюджетних установах госп.розрахункових підприємствах	597,951 тис. м2 опалювальної площі; 427,365 тис. м2 123,169 тис. м2 47,417 тис. м2
Середньомісячна заробітна плата:	3031,00 грн.
Населення, що отримує послуги опалення	18,148 тис. осіб
Населення, що отримує послуги гарячого водопостачання	5,308 тис.осіб 2356 споживачів
Кількість абонентів - всього В т.ч. по: Населенню Бюджетним установам Госпрозрахунковим підприємствам	8927 8927 8693 55 179
Обсяги виробництва: теплової енергії - Обсяги споживання: палива - електроенергії -	74,999 тис. Гкал . 12731,00 тон у.п. 1746,00 тис. кВт-год

Централізованим теплопостачанням охоплено 59% населення міста. Основним виробником теплової енергії є комунальне підприємство теплових мереж "Новоград-Волинськтеплокомуненерго".Теплопостачання здійснюється від 17 котелень, сумарною теплопродуктивністю 115 Гкал/год. Загальна довжина теплових мереж та мереж ГВП в двотрубному обчисленні, складає 24,3 км, з яких 10,8 км теплових мереж замінено на труби з пінополіуретановою ізоляцією, а решта побудовані традиційно із сталевих труб в непрохідних каналах. Котельні підприємства "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" працюють на газовому паливі та на альтернативному виді палива -- пеллетах. Загальна кількість котелень становить 17, якими керують шість начальників дільниць.

Теплова енергія на потреби опалення подається цілодобово протягом опалювального сезону. Системи централізованого теплопостачання підприємства "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" працює по температурному графіку 80 0С/ 60 0С. Дотримання температурного графіка на підприємстві здійснюється в ручному режимі.

Гаряче водопостачання (ГВП) протягом опалювального сезону здійснюється один раз на тиждень по 4 годин на добу. В літній період року гаряча вода споживачам не подається. В заклади охорони здоров'я гаряча вода подається круглий рік згідно графіку.

Для ефективного забезпечення своєї діяльності підприємство використовує природний газ, електроенергію, устаткування та інші матеріали, які придбаються у постачальників.

Основними постачальниками КП "Новоград- Волинськтеплокомуненерго" є:

ТОВ «Ельпласт-тепло»

ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» Новоград-Волинський РЕМ;

СП «Енергозбут»;

ПП «Агропостач»;

«Укпромарматура»;

Організаційна структура управління представляє собою сукупність певним чином пов'язаних між собою управлінських ланок. Вона характеризується кількістю органів управління, порядком їх взаємодії та функціями, які вони виконують.

Головне призначення організаційної структури -- забезпечити ефективну діяльність управлінського персоналу. До його складу на підприємстві входять: керівник підприємства, керівники підрозділів, фахівці, обслуговуючий персонал (технічний).

Структура підприємства належить до лінійно-функціональної структури управління. Лінійно-функціональна організаційна структура управління спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі. Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою, а функціональні відділи апарату управління підприємства лише допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійних керівників не підпорядковано керівникам функціональних відділів апарату управління.

Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних служб, уможливлює необхідний маневр ресурсами. Вона є найдоцільнішою за масового виробництва зі сталим асортиментом продукції та незначними еволюційними змінами технології її виготовлення.

Керівництво КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" здійснює директор, до обов'язків якого входить:

- здійснювати керівництво і управління підприємством, визначає напрямки його роботи та діяльності, контролювати виконання встановлених завдань;

- призначає головних спеціалістів, приймає на роботу робітників і розподіляє між ними обов'язки;

- забезпечує виконання рішень загальних зборів і Ради організації орендарів, додержання Статуту підприємства, законів, постанов, указів, рішень, розпоряджень вищестоящих органів, виконання договору оренди підприємства та інших укладених підприємством договорів і угод;

- приймає та звільняє працівників з займаних посад в межах встановленого штатного розпису.

В поточній діяльності та в разі відсутності директора виконує його обов'язки заступник директора з питань ремонтів обладнання, тепломереж та інвестиційної діяльності, який: забезпечує виконання робіт по капітальному ремонту, реконструкції обладнання котелень, теплових мереж, раціональне використання капіталовкладень, здійснюючи першочергове направлення коштів на технічне переозброєння та реконструкцію котелень шляхом впровадження технологій енергозбереження очолює роботу по здешевленню проектних робіт, запровадження прогресивних технологій виконання робіт; керує розробкою перспективних та річних планів капітальних ремонтів, реконструкцій обладнання котелень та теплових мереж, а також планів вводу в експлуатацію виробничих основних фондів, складанням заявок на будівельні матеріали та обладнання, титульних списків на реконструкцію, забезпечує виконання робіт, передбачених планами; здійснює заходи по своєчасному укладанню договорів з підрядними організаціями на проектні, будівельно-монтажні та налагоджувальні роботи, з підприємствами - на поставку матеріалів та обладнання; слідкує за виконанням проектними та монтажними організаціями договірних зобов'язань, необхідних у випадках пред'явлення санкцій, передбачених договорами, не допускає застосування матеріалів, деталей та виробів, які здорожують вартість і не відповідають стандартам та технічним умовам; здійснює технічний нагляд та контроль за термінами та якістю виконання всіх будівельно - монтажних робіт.



Розділ 3. Оцінка положення підприємства в ринковому середовищі

Техніко-економічні показники застосовуються для планування та аналізу організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів; встановлення прогресивних техніко-економічних норм і нормативів.

Таблиця 2 - Динаміка основних економічних показників

№	Показники	Од. вим.	Період (роки)
			2013	2014	2015
	Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг)	ГкКал.	26861,3	23522,8	27865,2
	Собівартість реалізованої продукції	ГкКал.	106079	104064	137763
	Середньорічна вартість основних виробничих фондів	тис. грн	96320,5	97232,5	96958
	Річні амортизаційні відрахування	тис. грн	5392	6083	6245
	Рівень зносу основних виробничих фондів	%	59,4	57,3	59,9
	Фондовіддача основних виробничих фондів	грн/грн	1,13	1,12	1,5
	Коефіцієнт віддачі спожитих основних фондів	грн/грн	20,2	18,03	23,4
	Середньорічні залишки оборотних коштів	тис. грн	61816	58298	96103
	Коефіцієнт обіговості оборотних коштів	коеф.	1,76	1,88	1,52
	Чисельність працівників, всього	чол..	154	159	168
	Середньорічний виробіток одного працівника	тис. грн	265,99	285	401,08
	Середньомісячна заробітна плата одного працівника	тис. грн	1,19	1,23	1,28
	Валовий прибуток (включає прибуток та постійні витрати), тис. грн.	тис. грн	8181	10772	17279
	Прибуток до оподаткування (балансовий прибуток), тис. грн.	тис.грн	(2948)	32	(17405)
	Чистий прибуток (збиток):	тис. грн	(3083)	32	(17430)
	Рівень рентабельності	%	-3,06	0,03	-17,95

Наведена таблиця свідчить про те, що динаміка обсягу реалізації послуг є позитивною. Порівняно з 2013 роком обсяги виробництва і реалізації послуг в 2014 році зросли на 1003,9 тис. грн. Це позитивно вплинуло на фондовіддачу основних виробничих фондів, оскільки обсяги зросли, а середньорічна вартість ОВФ майже не змінилась. Фондовіддача ОВФ зросла з 1,13 грн/ грн в 2013 році до 1,5 грн/грн в 2014 році. Збільшення обсягів виробництва продукції і послуг, також вплинуло на собівартість. Порівняно з попередніми періодами собівартість в 2015 році зросла на 31684 тис. грн.

Таблиця 3 - Обсяг реалізованої продукції по галузі (подання пари) та по підприємству КП «Теплокомуненерго»

Рік	Обсяг реаліз. прод. по галузі (подання пари), ГкКал .	Обсяг реаліз. прод. по п-ву, ГкКал.	Темп зростання по галузі	Темп зростання по п-ву	Відхилення
2006	28745,6	19855,0	1,022	1,056	- 0,034
2007	29385,6	20985,3	1,144	1,022	0,122
2008	33645,9	21458,3	1,066	0,959	0,107
2009	35868,1	20584,4	1,086	1,042	0,044
2010	38956,4	21458,6	1,067	1,097	-0,03
2011	41567,7	23557,8	0,945	1,140	-0,195
2012	39457,6	26857,4	1,121	1,000	0,121
2013	44236,8	26861,3	0,962	0,875	0,087
2014	42589,1	23522,8	1,124	1,184	-0,06
2015	41365,9	27865,2	0	0	0

Отже, за даною таблицею ми можемо спостерігати, що обсяг реалізованої продукції по підприємству та по галузі суттєво відрізняється.

Таблиця 4 - Витрати по галузі

Рік	Витрати	Темп зростання
2006	796701,9	1,02
2007	812891,0	1,20
2008	976901,5	1,05
2009	103201,1	1,20
2010	128809,2	0,86
2011	163872,0	0,84
2012	977208,2	1,22
2013	121925,9	0,124
2014	73278,0	0,61
2015	63142,4	0



За даними таблиці ми бачимо, що витрати по галузі коливаються в межах 63142,4 тис.грн до 163872,0 тис.грн.

Таблиця 5 - Витрати по підприємству

Рік	Витрати	Темп зростання
2006	21547,2	1,33
2007	28769,2	0,78
2008	22541,7	0,95
2009	21369,2	1,14
2010	24365,8	1,23
2011	29879,6	0,99
2012	29611,6	0,90
2013	26578,3	0,94
2014	25005,0	1,26
2015	31564,7	0

Отже, найбільше витрат по підприємству, дивлячись на темп зростання було у 2006 р. , а в загальному витрати коливаються в межах від 21369,2 до 31564,7 тис.грн.



Висновки

В першому розділі було розкрито теоретичні основи рівня забезпеченості підприємства основним та оборотним капіталом підприємства та ефективність виробництва.

В другому розділі було розглянуто техніко-економічну характеристику підприємства і організацію фінансово-економічних служб.

В даній роботі була проведена оцінка основних техніко-економічних показників діяльності.

В третьому розділі було показано оцінку положення підприємства в середовищі, а також проаналізувавши види діяльності підприємства було встановлено, що обсяги виробництва продукції та послуг зростають та у 2015 році становлять 27865,2 тис. грн.



Список використаної літератури

1. Гайдис Н. М. Шляхи підвищення ефективності використання оборотного капіталу підприємства / Н. М. Гайдис, У. О. Василишин // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. - 2014. - № 1. - С. 88-91.

2. Основний капітал підприємства і ефективність його використання // Економіка підприємства / А.С.Гордійчук, О.А.Стахів.-Рівне 1999.- с.29-70

3. Швидка О. П. Роль оборотного капіталу в забезпеченні прибутковості підприємства / О. П. Швидка // Вісник Криворізького економічного інституту КНУ. - 2013. - № 2. - С. 39-43.

4. Ткаченко Н.М “Економічно- правовий характер власного капіталу: функції і формування ” // Підприємство, господарство, право. Науково-практичний журнал. 2013 - № 5. - с. 109-111.

5. Потьомкін Л. М. Ефективність виробництва і сучасні системи мотивації персоналу / Л. М. Потьомкін // Економічні інновації. - 2013. - Вип. 54. - С. 257-263.

6. Леоненко А. О. Класифікація резервів підвищення ефективності виробництва / А. О. Леоненко // Управління розвитком. - 2014. - № 6. - С. 114-117.

7. Державна служба статистики Україна http://www.ukrstat.gov.ua/

8.Інтернет-ресурси:

http://www.nbuv.gov.ua

http://www.zakon.rada.gov.ua

Размещено на Allbest.ru