Розвиток інструментів фінансового ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Гроші та кредит»

на тему:

«Розвиток інструментів фінансового ринку»

Виконала

студентка 3-го курсу

економічного факультету

спеціальності «Фінанси та кредит»

Борсукевич Вікторія Михайлівна

Перевірив

Калівошко Олексій Миколайович

Київ - 2016 р.



ЗМІСТ

ВСТУП

1 РОЗДІЛ. ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ

1.1 Фінансові інструменти. Сутність і класифікація фінансових інструментів

1.2 Первинні фінансові інструменти

1.3 Похідні фінансові інструменти

2 РОЗДІЛ. АНАЛІЗ ІНСТРУМЕНТІВ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

2.1 Фондовий ринок у сучасних макроекономічних процесах

2.2 Ринок акцій

2.3 Ринок облігацій

2.4 Ринок депозитних сертифікатів

2.5 Ринок деривативів

2.6 Ринок колективних інвестицій

3 РОЗДІЛ. світовий досвід використання фінансових інструментів для регулювання стану національної економіки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Вступ

На сучасному етапі розвитку економіки України все більшого значення набуває наявність ефективно організованого фінансового ринку, здатного забезпечити потреби економіки в інвестиціях шляхом акумуляції тимчасово вільних фінансових ресурсів. З огляду на те, що фінансовий ринок країни формується в умовах трансформаційних процесів, він потребує ретельного дослідження як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Враховуючи незначний період функціонування порівняно з економічно розвинутими країнами, фінансовий ринок в Україні має певні вади, які необхідно усунути, але для цього необхідно ретельно дослідити тенденції. Функціонування ринку неможливе без роботи фінансової системи, що забезпечує його нормальне існування і розвиток. Фінансовий ринок є важливим каналом фінансування економіки, фундаментом фінансової системи, що надає їй стабільності. Таким чином фінансовий ринок є цілісною системою, яка складається із взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих елементів, кожний з яких спроможний окремо впливати на розвиток цієї системи.

Переважна більшість вчених, які досліджують фінансовий ринок у всіх його особливостях, відображають своє бачення у наукових працях розкриваючі складні складові питання функціонування та перспетивного розвитку. Серед таких вчених вітчизняних та зарубіжних можна віднести: К. Омає, О. Білоруса, А. Гальчинського, С. Гофмана, І. Школьник та інших [5, с. 53].

Основною метою курсової роботи виступає розкриття інструментів фінансового ринку в фінансовій системі України та аналіз їх розвитку.

Для досягнення поставленої мети сформульовані наступні завдання:

- Розглянути загальну структуру фінансових інструментів;

- Ознайомитись детальніше з видами інструментів;

- Проаналізувати фінансові інструменти України;

- Розглянути світовий досвід використання фінансових інструментів.

При написанні даної курсової роботи було використано метод реферування, що включив в себе збір та узагальнення інформації з літератури, метод аналізу.

Інформаційну базу курсової роботи склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, норми чинної законодавчої бази України, статистичні збірники, посібники, підручники, періодичні видання, власні розмірковування та ресурси мережі Інтернет.



РОЗДІЛ 1. ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ

З одного боку фінансовий ринок як ринок фінансових ресурсів має таку структуру (Рис. 1.1).

З іншого боку, в структурі фінансового ринку виділяють:

- ринок готівкових коштів;

- короткострокових платіжних коштів, які виконують функції, подібні до готівкових грошей (чеки, векселі);

- ринок валюти;

- ринок цінних паперів;

- ринок позикового капіталу, тобто ринок коротко-, середньо- та довгострокових банківських кредитів.

Рисунок 1.1 Структура фінансового ринку як ринку фінансових ресурсів

При аналізі інвестиційної діяльності взагалі, та інвестиційних процесів на ринку цінних паперів, особливо, до числа основних термінів необхідно включити поняття фінансового інструменту.

У визначенні фінансового інструменту мова йде лише про ті договори, в результаті яких відбувається зміна у фінансових активах і зобов'язаннях. Ці категорії мають не цивільно-правову, а економічну природу. Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих ринків:

кредитний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між підриємствами і громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах;

валютний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються правові й економічні взаємовідносини між продавцями і покупцями валют.

Отже, головною метою фінансового ринку є розподіл надлишку коштів або заощаджень, їхня мобілізація і перерозподіл між сферами й секторами економіки. Головна функція фінансового ринку - трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок робить рівнодоступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету - збільшення капіталу.

Головними суб'єктами фінансового ринку є домашні господарства, фірми і підприємства, фінансові інститути і держава. Через фінансові інструменти (банки, страхові компанії, цільові фонди) заощадження домашніх господарств, фірм і підприємств надходять до інших суб'єктів господарювання і дають їм змогу задовольнити потребу в коштах для розширення своєї діяльності. Держава, надаючи кредит і отримуючи позики, відіграє вирішальну роль на фінансовому ринку. Свій вплив вона здійснює через управління відсотком, грошовою масою, кредитами, валютним курсом.

Суб'єкти фінансового ринку можуть виступати в ролі позичальника та інвестора. А фінансові інститути відіграють на цьому ринку роль посередника.

У міжнародних стандартах фінансової звітності під фінансовим інструментом розуміється будь-який договір, в результаті якого одночасно виникають фінансовий актив у однієї сторони і фінансове зобов'язання або пайовий інструмент - у іншої сторони.

Можна виділити два видових ознаки, що дозволяють кваліфікувати ту чи іншу процедуру, операцію, як що має відношення до фінансового інструменту: основою операції повинні бути фінансові активи та зобов'язання; операція повинна мати форму договору.

1.1 Фінансові інструменти. Сутність і класифікація фінансових інструментів

При аналізі інвестиційної діяльності взагалі, та інвестиційних процесів на ринку цінних паперів, особливо, до числа основних термінів необхідно включити поняття фінансового інструменту.

У міжнародних стандартах фінансової звітності під фінансовим інструментом розуміється будь-який договір, в результаті якого одночасно виникають фінансовий актив у однієї сторони і фінансове зобов'язання або пайовий інструмент - у іншої сторони.

У визначенні фінансового інструменту мова йде лише про тих договорах, в результаті яких відбувається зміна у фінансових активах і зобов'язаннях. Ці категорії мають не цивільно-правову, а економічну природу [2, с. 256].

До фінансових активів належать:

· грошові кошти (готівка в касі, а також на розрахункових, валютних і спеціальні рахунки);

· договірне право вимоги грошових коштів або іншого фінансового активу від іншої компанії (наприклад, дебіторська заборгованість);

· договірне право на обмін фінансових інструментів з іншою компанією на взаємовигідних умовах (наприклад, опціон на облігації);

· пайовий інструмент іншій компанії (акції, паї). Фінансове зобов'язання - це будь-який обов'язок за договором:

· надати грошові кошти (або інший фінансовий актив) іншій компанії (наприклад, кредиторська заборгованість);

· обміняти фінансові інструменти з іншою компанією.

Пайовий інструмент - це спосіб участі в капіталі (статутному фонді) господарюючого суб'єкта.

Крім пайових інструментів в інвестиційному процесі значну роль відіграють боргові фінансові інструменти - кредити, позики, облігації - які мають специфічні особливості, які, у свою чергу, тягнуть відповідні наслідки для емітентів цих інструментів (кредиторів) та власників інструментів (позичальників) [8, с. 139].

Отже, можна виділити дві видові ознаки, що дозволяють кваліфікувати ту чи іншу процедуру, операцію, як та, що має відношення до фінансового інструменту:

· основою операції повинні бути фінансові активи та зобов'язання;

· операція повинна мати форму договору.

Таким чином, фінансові інструменти за визначенням є договорами і відповідним чином можуть бути класифіковані. Всі фінансові інструменти поділяються на дві великі групи - первинні фінансові інструменти та похідні.

1.2 Первинні фінансові інструменти

фінансовий інструмент макроекономічний ринок

Первинні фінансові інструменти - це інструменти, які з певністю передбачають купівлю (продаж) або поставку (отримання) деякого фінансового активу, в результаті чого виникають взаємні фінансові вимоги сторін угоди. Іншими словами, фінансові активи, що формуються в результаті належного виконання цих договорів, зумовлені заздалегідь. В якості таких активів можуть виступати грошові кошти, цінні папери, дебіторська заборгованість і пр [7, с. 240].

До первинних фінансових інструментів належать:

· договори позики;

· кредитні договори;

· договори банківського вкладу;

· договори банківського рахунку;

· договори фінансування під поступку грошової вимоги (факторинг);

· договори фінансової оренди (лізинг);

· договори поруки та банківської гарантії;

· договори на основі пайових інструментів і коштів.

Договір позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або рівну кількість інших отриманих їм речей того ж роду і якості.

Кредитний договір - специфічний варіант договору позики, кредитором за яким є банк або інша кредитна організація. При цьому кредитний договір має певні особливості: предметом кредитного договору можуть бути тільки гроші; обов'язковим елементом договору є умова про сплату відсотків за користування кредитом.

Договір банківського вкладу. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму з відсотками на умовах і в порядку, передбаченими договором. Подібний договір також є різновидом договору позики, в якому в ролі позикодавця виступає вкладник, а позичальника - банк. Договір банківського вкладу не допускає здійснення розрахункових операцій за товари (роботи, послуги), а після закінчення терміну договору сума внеску повертається позикодавцю.

Договір банківського рахунку. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати надходять грошові кошти на рахунок клієнта (власника банківського рахунку), виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір фінансування під відступлення грошової вимоги (факторинг). За договором факторингу одна сторона (фінансовий агент) зобов'язується передати другій стороні (клієнту) кошти в рахунок грошової вимоги клієнта (кредитора) до третьої особи (боржника), що випливає з надання клієнтом товарів (виконання робіт або надання послуг) третій особі, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги.

Договір фінансової оренди (лізингу). За договором лізингу орендодавець зобов'язується придбати у власність вказане орендарем майно за плату в тимчасове володіння і користування.

Договори поруки та банківської гарантії. Спільним для всіх описаних вище договорів було те, що в результатом їх виконання було безпосереднє зміна активів і зобов'язань контрагентів.Інструменти капіталу і гроші. У колишніх класифікаціях інструменти капіталу і грошові кошти кваліфікувалися як фінансові інструменти [1, с. 240].

1.3 Похідні фінансові інструменти

Похідний фінансовий інструмент - інструмент, що передбачає можливість купівлі (продажу) права на придбання (поставку) базисного активу або на отримання (виплату) доходу, пов'язаного зі зміною деякого характерного параметра цього базисного активу. Отже, на відміну від первинного фінансового інструменту похідний інструмент не має на увазі визначеної операції безпосередньо з базисним активом.

Основою багатьох фінансових інструментів та операцій з ними служать цінні папери. Цінний папір - це документ, що засвідчує з дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів майнові права, здійснення або передача яких можлива тільки при пред'явленні цього документа. До похідних фінансових інструментів відносяться:

· ф'ючерсні контракти;

· форвардні контракти;

· валютні свопи;

· процентні свопи;

· фінансові опціони;

· операції з РЕПО;

· варранти.

Форвардні та ф'ючерсні контракти є договори про купівлю-продаж товару або фінансового інструменту з поставкою і розрахунком у майбутньому. Власник форвардного або ф'ючерсного контракту має право: купити (продати) базисний актив відповідно до обумовленими в контракті умовами та (або) отримати дохід у зв'язку зі зміною цін на базисний актив. Таким чином, предметом торгу в таких угодах є ціна.

Ф'ючерсні контракти по суті є розвитком форвардних контрактів. Залежно від виду базисного активу ф'ючерси поділяються на фінансові та товарні.

Форвардні та ф'ючерсні контракти по суті належать до так званих жорстким операціях, тобтокожен з цих контрактів обов'язковий для виконання сторонами договору. Разом з тим, контракти цих двох видів можуть значно відрізнятися за своїми цілями. Форвардний контракт найчастіше укладається з метою реального продажу (купівлі) базового активу та страхує постачальника і покупця від можливої зміни цін, тобто основним мотивом угоди є бажання сторін більшої передбачуваності наслідків угоди. У разі ж ф'ючерсного контракту нерідко важлива не власне продаж (купівля) базисного активу, а отримання виграшу від зміни цін, тобто прибутку. Таким чином, ф'ючерсні контракти характеризуються спекулятивності й більшою величиною ризику. З іншого боку, форвардним контрактом більш властивий характер хеджування. Під хеджуванням (на противагу спекуляції) розуміється операція купівлі-продажу спеціальних фінансових інструментів, за допомогою якої частково або повністю компенсуються втрати від зміни вартості хеджується об'єкта (активу, зобов'язання, угоди).

Крім того, існують інші відмінності ф'ючерсів і форвардів. Форвардний контракт «прив'язаний» до точної дати, а ф'ючерсний - до місяця виконання, і зміна цін по товарах і фінансовим інструментам, вказаним у контракті здійснюється щодня протягом всього періоду до моменту їх виконання. Форвардні контракти специфіковані, ф'ючерсні - стандартизовані. Іншими словами, будь-який форвардний контракт складається у відповідності зі специфічними потребами конкретних клієнтів. Тому форвардні контракти є в основному об'єктами позабіржової торгівлі, а ф'ючерсні - торгуються на ф'ючерсних біржах, тобто існує постійний ліквідний ринок ф'ючерсів.Тому при необхідності продавець завжди може відрегулювати власні зобов'язання з поставки товарів або фінансових інструментів шляхом викупу своїх ф'ючерсів. Ефективність функціонування ф'ючерсного ринку, його фінансова стабільність і надійність забезпечуються системою клірингу, в рамках якої проводиться облік суб'єктів ринку, контроль стану їх рахунків та внесення ними гарантійних коштів (у формі застави), розрахунок розміру виграшів (програшів) від участі в ф'ючерсних торгах. Всі угоди оформляються через клірингову (розрахункову) палату, яка стає третьою стороною угоди - таким чином, продавець і покупець звільняються від зобов'язань безпосередньо один перед одним, але для кожного з них виникають зобов'язання перед кліринговою палатою.

Найбільшого поширення ф'ючерсні контракти отримали в сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією, металопрокатом, нафтопродуктами та фінансовими інструментами.

Опціон (право вибору) являє собою контракт, укладений між двома сторонами - продавцем (емітентом) і покупцем опціону (його власником). Власник опціону отримує право протягом обумовленого в умовах опціону терміну виконати контракт, або продати їх йому (опціон на продаж), продати контракт іншій особі або відмовитися від виконання контракту.

Опціон - один з найпоширеніших фінансових інструментів в ринковій економіці. У формальному відношенні опціони є розвитком ф'ючерсів, але на відміну від ф'ючерсних і форвардних контрактів опціон не передбачає обов'язковості продажу (купівлі) базового активу, яка при несприятливих умовах може призвести до істотних втрат.

Особливістю опціону є те обставини, що в результаті операції покупець купує не власне фінансові активи або товари, а лише право на їх купівлю (продаж). У залежності від видів базисних активів існують кілька різновидів опціонів: на корпоративні цінні папери, на державні боргові зобов'язання, на іноземну валюту, товари, ф'ючерсні контракти і фондові індекси.

Опціони не мають безпосереднього відношення до діяльності конкретної компанії по збільшенню її фінансових ресурсів, оскільки володіють значною часткою спекулятивності.Найбільший дохід від операцій з цими інструментами отримують брокерські компанії, що займаються операціями з цінними паперами. Стратегія покупців і продавців при операціях з опціонами полягає у прогнозуванні зміни курсової вартості цінних паперів і отриманні вигоди від цього.

Право на пільгову купівлю акцій компанії (опціон на акції) - це специфічний похідний фінансовий інструмент, введення якого спочатку було пов'язано з прагненням акціонерів у підвищенні ступеня контролю за акціонерним товариством та протидію зниженні частки доходів з огляду на появу нових акціонерів при додатковій емісії акцій. У даного цінного папері зазначена кількість акцій (або частина акції), яке можна придбати на неї за фіксованою ціною - ціною підписки. Аналогічна процедура має значимість, наприклад, при перетворенні закритого акціонерного товариства у відкрите суспільство. Права на пільгову купівлю акцій як цінні папери обертаються на фондовому ринку самостійно, при цьому їх ринкова ціна може значно відрізнятися від теоретичної, що пов'язано насамперед з очікуваннями інвесторів щодо інвестиційної привабливості акцій даної компанії Якщо очікується, що акції в ціні будуть рости, підвищується і ринкова вартість права на покупку, і в цьому випадку інвестори можуть отримати додатковий дохід. Основне значення для компанії-емітента фінансового інструменту цього типу пов'язане з тим, процес покупки акцій цієї компанії інтенсифікується.

Варрант - це цінний папір, що дає право купити (продати) фіксовану кількість фінансових інструментів протягом певного часу. У буквальному сенсі варант означає гарантування якої-небудь події (у даному випадку - продажу або покупки фінансового інструменту). Таким чином, купівлю варанта можна розцінити як реалізацію інвестором стратегії обережності і прагнення до зниження ризику у випадку, коли якість і цінність цінних паперів на думку інвестора недостатні або важко піддаються визначенню.

На фондовому ринку існують варранти різних видів. Типовий варіант - потенційний власник варанта набуває можливість купити обумовлену кількість акцій за обумовленою ціною і протягом певного періоду. Крім цього, існують безстрокові варранти, що дають можливість купити фінансовий інструмент в будь-який час. Варрант не має дати і вартості погашення. Варрант не дає його власнику права на відсотки, дивіденди, і його власник не має право голосу при прийнятті рішень на відміну від власника акції. Варрант може випускатися одночасно з іншими фінансовими інструментами, і тим самим підвищити їх інвестиційну привабливість, або окремо від них. У будь-якому випадку через якийсь час варант починає поводитися як самостійна цінний папір - в цьому випадку можливі з ним операції можуть принести як дохід, так і збиток. На відміну від прав на покупку, що випускаються на порівняно нетривалий термін, термін дії варанта може обчислюватися декількома роками. Як правило, варанти випускаються великими фірмами і порівняно рідко - зазвичай варранти випускаються разом з облігаційних позикою компанії-емітента, чим досягається і привабливість позики, і можливість збільшення статутного капіталу компанії в разі виконання варантів.

Своп (обмін) - договір між двома суб'єктами фінансового ринку по обміну зобов'язаннями або активами з метою зниження пов'язаних з ними ризиків і витрат. Найбільш поширеними видами свопів є процентні та валютні свопи. Свопи надають можливість об'єднання зусиль двох клієнтів (підприємств) з обслуговування отриманих кредитів, з тим, щоб зменшити витрати кожного.

Операції РЕПО - договір про запозичення цінних паперів під гарантію грошових коштів або про запозичення коштів під цінні папери. Іноді цей договір називають договором про зворотний викуп цінних паперів. Цим договором передбачається два протилежних зобов'язання для його учасників - зобов'язання продажу та зобов'язання покупки. Пряма операція РЕПО передбачає, що одна зі сторін продає іншій стороні пакет цінних паперів із зобов'язанням купити його назад за заздалегідь обумовленою ціною. Зворотній покупка здійснюється за ціною, що перевищує початкову. Різниця між цінами, що відображає дохідність операції, як правило, виражається у річних відсотках і називається ставкою РЕПО. Призначення прямий операції РЕПО - залучення необхідних фінансових ресурсів. Зворотна операція РЕПО передбачає купівлю пакета із зобов'язанням продати його назад, призначення такої операції - розмістити вільні фінансові ресурси. Операції з РЕПО проводяться в основному з державними цінними паперами і відносяться до короткострокових операцій - від кількох днів до кількох місяців. У певному сенсі договір РЕПО може розглядатися як видача кредиту під заставу.

Аналіз основних фінансових інструментів дозволяє зробити наступні висновки щодо їх призначення: фінансові інструменти призначені для реалізації наступних чотирьох основних функції:

· хеджування;

· спекуляція;

· мобілізація джерел фінансування, в тому числі, інвестиційної діяльності;

· сприяння операціями поточного характеру (при цьому домінують первинні фінансові інструменти).



Висновки

У міжнародних стандартах фінансової звітності під фінансовим інструментом розуміється будь-який договір, в результаті якого одночасно виникають фінансовий актив у однієї сторони і фінансове зобов'язання або пайовий інструмент - у іншої сторони.

У визначенні фінансового інструменту мова йде лише про тих договорах, в результаті яких відбувається зміна у фінансових активах і зобов'язаннях. Ці категорії мають не цивільно-правову, а економічну природу.

Таким чином, фінансові інструменти за визначенням є договорами і відповідним чином можуть бути класифіковані. Всі фінансові інструменти поділяються на дві великі групи - первинні фінансові інструменти та похідні.

Первинні фінансові інструменти - це інструменти, які з певністю передбачають купівлю (продаж) або поставку (отримання) деякого фінансового активу, в результаті чого виникають взаємні фінансові вимоги сторін угоди.

Похідний фінансовий інструмент - інструмент, що передбачає можливість купівлі (продажу) права на придбання (поставку) базисного активу або на отримання (виплату) доходу, пов'язаного зі зміною деякого характерного параметра цього базисного активу [4, с. 440].



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНСТРУМЕНТІВ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

2.1 Фондовий ринок у сучасних макроекономічних процесах

Протягом 2015 року макроекономічні процеси характеризувалися певною нестабільністю, відповідно відреагував і фондовий ринок України. Важливим індикатором фондового ринку є індекс, який дає можливість оцінити загальну ситуацію на ринку цінних паперів.

За підсумками 2015 року обсяг торгів на ринку цінних паперів знизився на 6,83% у порівнянні з 2014 роком та становив 2 172,67 млрд грн (діаграма 2.1).

Починаючи з 2011 року простежується стійке випередження темпів обсягів торгів цінними паперами протии динаміки обсягів ВВП, зокрема, обсяг торгів на ринку цінних паперів у 2015 році перевищив цей показник на 193,21 млрд грн (діаграма 2.2).



Діаграма 2.1

Обсяг торгів на ринку цінних паперів у 2011 - 2015 роках, млрд грн

Діаграма 2.2.

Порівняльні дані обсягів торгів на ринку цінних паперів та ВВП, млрд грн

У 2015 році частка біржового ринку в загальному обсязі торгів на ринку цінних паперів зменшилася та становила 13,35% (діаграма 2.3).



Діаграма 2.3

Частка біржового ринку в загальному обсязі торгів на ринку цінних паперів у 2011 - 2015 роках, %

2.2 Ринок акцій

Серед фінансових інструментів майже завжди провідну позицію за обсягами зареєстрованих випусків займали акції

Цей ринок посідає важливе місце серед ринків капіталів. Ліквідний та надійний ринок акцій є одним із чинників, що визначає інвестиційний клімат в країні, сприяє залученню й перерозподілу інвестиційного капіталу у перспективні сфери економіки.



Діаграма 2.4

Залучення інвестицій в економіку України у 2011 - 2015 роках, млрд грн

За період 2011 - 2015 років спостерігалася нерівномірна тенденція обсягу випуску акцій: вона то спадала, то зростала. В 2012 році обсяг емісії акцій зменшився у 3,5 рази порівняно з попереднім 2011 роком. Наступні роки, 2013-2014-й, демонстрували пожвавлення емісійної діяльності на ринку акцій. У 2015 році обсяг випуску акцій становив 122,30 млрд грн (діаграма 2.5).

Діаграма 2.5

Обсяг зареєстрованих Комісією випусків акцій у 2011 - 2015 роках, млрд грн

За підсумками 2015 року обсяг торгів акціями на біржовому ринку зменшився у чотири рази порівняно з 2014 роком та становив 5,22 млрд грн (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Обсяг торгів акціями на біржовому ринку та позабіржовому ринку у 2011 - 2015 роках, млрд грн

2.3 Ринок облігацій

Важливим сегментом ринку цінних паперів є ринок облігацій, на якому відбувається обіг боргових зобов'язань - облігацій. До інструментів ринку облігацій належать корпоративні, муніципальні та державні облігації.

На сьогодні ринок державних облігацій відіграє одну з ключових ролей у формуванні бюджетної політики держави. Державні облігації виступають інструментом державних запозичень, дозволяючи залучати необхідні фінансові ресурси на прийнятних умовах.

На кінець 2015 року кількість випусків державних облігацій України, що перебувають в обігу на фондовому ринку, становила 264 шт. За останні п'ять років кількість випусків державних облігацій України, які допущено до торгів на фондових біржах, зберігає впевнену тенденцію до збільшення (таблиця 2.2).



Таблиця 2.2

Інформація щодо кількості випусків державних облігацій України, що перебувають в обігу на фондовому ринку, шт.

На кінець 2015 року із загальної кількості державних облігацій України, які допущено до торгів на фондових біржах, 98,90% знаходилося у біржовому реєстрі за І-им рівнем лістингу (діаграма 2.6).

Діаграма 2.6

Кількість випусків державних облігацій України, які допущено до торгів на фондових біржах, шт.

На кінець 2015 року на фондовій біржі «ПФТС» до біржового реєстру за І рівнем лістингу включено 265 державних облігацій України, «Перспектива» і «УБ» - 228 та 135 державних облігацій України відповідно (діаграма 2.7).

Діаграма 2.7

Кількість випусків державних облігацій України, які допущено до торгів на фондових біржах (у розрізі фондових бірж) станом на 31.12.2015, шт.

У 2015 році обсяг торгів державними облігаціями України на біржовому ринку становив 250,13 млрд грн, що на 54,17% менше порівняно з 2014 роком (таблиця 2.3).

Таблиця 16.

Обсяг торгів державними облігаціями України на біржовому та позабіржовому ринках у 2011 - 2015 роках, млрд грн

Ринок муніципальних облігацій залишається перспективним, але слабо розвиненим сегментом українського фондового ринку. У 2015 року регулятором не зареєстровано жодного випуску облігацій місцевих позик (діаграма 2.8). Для порівняння, у 2014 році Комісією зареєстровано випусків облігацій місцевих позик на суму 2,38 млрд грн.

Діаграма 2.8

Обсяг зареєстрованих випусків облігацій місцевих позик у 2011 - 2015 роках, млн грн

2.4 Ринок депозитних сертифікатів

Ринок депозитних сертифікатів представлений такими інструментами: ощадними (депозитними) сертифікатами та депозитними сертифікатами НБУ.

Станом на 31.12.2015 року кількість випусків депозитних сертифікатів, що перебувають в обігу на фондовому ринку, становила 137 шт. (таблиця 2.4).



Таблиця 2.4

Кількість випусків депозитних сертифікатів, які допущено до торгів на фондових біржах протягом 2015 року, шт.

Частка обсягу торгів депозитними сертифікатами на біржовому ринку зросла з 0,11% у 2014 році до 0,71% у 2015 році (діаграма 2.9).

Діаграма 2.9

Частка обсягу торгів депозитними сертифікатами на біржовому ринку у загальному обсязі торгів депозитними сертифікатами на ринку цінних паперів у 2011 - 2015 роках

Зростання обсягу торгів депозитними сертифікатами у 2015 році відбулося за рахунок збільшення операцій з цими цінними паперами на позабіржовому ринку. На біржовому ринку обсяг торгів депозитними сертифікатами НБУ становив 8,71 млрд грн (таблиця 2.5).



Таблиця 2.5

Обсяг торгів депозитними сертифікатами на біржовому та позабіржовому ринку у 2011 - 2015 роках, млрд грн

2.5 Ринок деривативів

Ринок деривативів є доволі молодим сегментом фінансового ринку та представлений ф'ючерсними контрактами, опціонами та опціонними сертифікатами.

У 2015 році Комісією зареєстровано 16 випусків опціонних сертифікатів на загальну суму 217,46 тис грн, що порівняно з 2014 роком менше на 1,06 млн грн (діаграма 2.10).

Діаграма 2.10

Обсяг зареєстрованих випусків опціонних сертифікатів у 2011-2015 роках, млн грн

В загальній структурі обсягів торгів на ринку цінних паперів частка обсягу торгів деривативами становила 0,27% від сукупного обсягу торгів (діаграма 2.11).

Діаграма 2.11

Частка обсягу торгів деривативами на ринку цінних паперів у 2011 - 2015 роках

Обсяг торгів деривативами на біржовому ринку у 2015 році становив 5,87 млрд грн. Якщо розглядати в розрізі за видами ринків, то всі операції здійснювалися в секції строкового ринку (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6

Обсяг торгів деривативами на біржовому та позабіржовому ринках у 2011 - 2015 роках, млрд грн

2.6 Ринок колективних інвестицій

На сьогоднішні найбільш затребуваною формою фінансового посередництва є система коллективного інвестування, до якої входять інвестиційні та пенсійні фонди.

За даними на кінець 2015 року усього регулятором зареєстровано випусків цінних паперів ІСІ (інститут спільного інвестування) на загальну суму 450,28 млрд грн (діаграма 2.12).

Найбільша кількість цінних паперів ІСІ розміщена серед юридичних осіб - резидентів (75,63%). Номінальна вартість розміщених цінних паперів ІСІ, що перебувають в обігу станом на кінець минулого року, становила 82,45 млрд грн. Детальна інформація про динаміку цього показника наведена в таблиці 2.7.

Діаграма 2.12

Динаміка обсягу зареєстрованих Комісією випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування у 2011 -2015 роках (наростаючим підсумком), млрд грн

Таблиця 2.7.

Номінальна вартість розміщених цінних паперів ІСІ, що перебувають в обігу (наростаючим підсумком), млрд грн



РОЗДІЛ 3. СВІТОВИЙ ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ РЕГУЛЮВАННЯ СТАНУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Для того, щоб економіка країни функціонувала з постійним ростом та забезпечувала кожний свій сектор необхідними ресурсами потрібно мобілізовувати тимчасово вільні фінансові ресурси та перерозподіляти їх відповідно до потреб та вимог економічної системи. Формування фінансових ресурсів відбувається за рахунок: власних та прирівняних до них коштів, до яких загалом відносять прибуток від основної діяльності, часткові вкладення, акціонерний капітал, цільові надходження та інше; ресурсів, які надходять через перерозподільний механізм, до яких відносяться бюджетні субсидії, субвенції, страхове відшкодування; ресурси, які мобілізуються на фінансовому ринку в результаті операцій з цінними паперами [3].

Фінансовий інструмент виступає саме тим елементом, через який і здійснюються операції купівлі-продажу на фінансовому ринку. За формою він може бути короткостроковим або довгостроковим засобом інвестування. До них відносять грошові кошти, акції, облігації, векселі, форвардні та ф'ючерсні контракти, свопи та інші похідні цінні папери.

Розглянемо детальніше фінансові інструменти, які використовуються деякими країнами у регулюванні національної економіки. Почнемо з Німеччини.

Фінансовий сектор Німеччини являє собою систему засновану на банках. Вони задовольняють більшу частину потреб підприємств у довгостроковому капіталі, тому населення володіє лише незначною кількістю цінних паперів і в свою чергу вважає за краще зберігати гроші на банківських рахунках та в страхових заощадженнях. Тим самим банки акумулюють тимчасово вільні фінансові ресурси населення та задовольняють потреби підприємств. Структуру фінансових активів населення Німеччини зображено у відсотках на рис. 3.1.

Рисунок 3.1. Структура фінансових активів населення Німеччини.

Головним показником, який характеризує стан ринку акцій в країні є індекс DAX, який розраховується на Франкфуртській фондовій біржі. Він відображає рух акцій 30 найбільших компаній Німеччини, які складають його основу. Розраховується як середньозважене по капіталізації значень цін акцій компаній, а також враховує отримані у вигляді дивідендів доходи за акціями, передбачаючи, що вони знову реінвестуються в акції. Тож, індекс відображає сумарний дохід по капіталу. Чим більше значення має індекс DAX, тим краще розвивається ринок акцій, а отже це позитивно впливає на економіку країни в цілому (рис. 3.2).

Рисунок 3.2. Динаміка індексу DAX в період 2013-2015 роки [7].

Як бачимо з рисунку 3.2, у першому кварталі 2013 року спостерігається спад індексу, що відображає негативний вплив світової фінансової кризи на економіку Німеччини. Проте в подальшому спостерігаємо ріст індексу хоча повільними кроками, але впевненими протягом другого, третього, четвертого кварталу 2013 року та протягом 2014 року. У першій половині 2015 року спостерігаються незначні коливання індексу, що свідчить про стійкий економічний стан країни. А вже у третьому кварталі 2015 року спостерігається різке його зниження, що є індикатором того, що ринок акцій характеризується зниженням дохідності 30 найбільших компаній.

Проте у середньо- та довгостроковій перспективі німецькому ринку акцій характерні позитивні тенденції. Показники доходності, рентабельності залишаються вельми привабливими порівняно з компаніями інших країн. Процес економічного з'єднання Німеччини дуже позитивно впливає на загальний стан національної економіки.

Дохідність німецьких облігацій в цілому така ж, як і в облігаціях відповідного рейтингу інших країн зони євро. У цьому полягає одне з досягнень і переваг створення Єврозони - формування єдиного ринку капіталу. Правління випускає в основному два види облігацій: довгострокові Bundesanleihen (Bunds) та короткострокові Bundesobligationen (Bobls). Інші інструменти - до двох років (Schatze) (казначейські ноти), шестимісячні федеральні безкупонні облігації (Bubills), фінансові векселя (uverzinsliche Schatzanweisungen). Облігації Німеччини державного випуску з найбільшим терміном погашення 30 років досягла рекордно-низького рівня в 2,36% на кінець 2015 за даними TD Securities. Бонди зростають в ціні, а дохідність облігацій з терміном погашення до 2 років була негативною протягом останнього півріччя 2015 року, що пов'язано з тим, що облігації Німеччини в Європі відносять до безпечних засобів вкладу. Оскільки Центральний банк Німеччини Бундесбанк знижує відсоткові ставки, облігації з фіксованим доходом мають тенденцію до росту [12].

Вклади в облігації Німеччини у 2015 році принесли інвесторам дохід у 8,5%, про що свідчать дані European Federation of Financial Analysts Societies та Bloomberg [16].

У 2016 році уряд планує розмістити на суму 170 млрд. євро середньо- та довгострокових держоблігацій та короткострокові інструменти на суму 80 млрд. євро. Не зважаючи на те, що в цілому по країні й у світі спостерігається зниження темпів росту економік та збільшення витрат для підтримки банківської системи та допомоги сусідам, загальна запланована сума розміщення боргових цінних паперів у 2016 що складає 250 млрд. євро, на 33 млрд. менше у порівняні з 2015 роком, що свідчить про здатність економіки Німеччини відновитись до нормальних темпів росту [12].

Ще одним цікавим інструментом у регулюванні національної економіки Німеччини є банківські облігації під назвою Пфандбріфи (Pfandbriefe), які більше в жодній країні не існують в їх первозданному вигляді, а тільки в деяких країнах Європи в більш-менш схожому вигляді можна знайти. Пфандбріф - це заставне свідоцтво, на основі якого відбувається кредитування під заставу нерухомого майна. На іпотечні пфандбріфи доводиться лише 23%, а останні 77% відносяться до публічних. В країні їх можуть випускати тільки 40 фінансових установ, 20 з яких є приватними іпотечними банками, 18 державних (земляних) кредитних установ і 2 приватних банка по іпотечному кредитуванню суднобудівельних підприємств [12].

На сьогоднішній день ринок пфандбріфів є найбільшим сегментом ринку корпоративних прав Німеччини.



Рисунок 3.3. Інвестори на ринку німецьких облігацій [12].

Як бачимо з рисунку 3.3, основними інвесторами ринку німецьких облігацій є банки, які володіють 37% облігацій, та іноземні інвестори, які володіють 33% облігацій, а на населення відводиться лише 13%, тобто економіка країни базується на сильній банківській системі, яка здатна мобілізовувати фінансові ресурси та потім перерозподіляти їх з метою отримання більшого економічного позитивного ефекту, та іноземних інвесторах які вкладають фінансові ресурси в економіку Німеччини, бо це надійно, економічно вигідно і стабільно.

Далі розглянемо які особливості використання фінансових інструментів для регулювання національної економіки існують у Сполучених Штатах Америки. Регулятором національної економіки США за допомогою фінансових інструментів виступає Федеральна резервна система (далі - ФРС), яка одночасно є Центральним банком, банком для банкірів та банком уряду. ФРС являється приватною незалежною системою банків і вона лише формально підконтрольна уряду, тому її політика щодо регулювання національної економіки частіше не співпадає з політикою уряду. Головним її завданням є здійснення контролю за грошовою масою та кредитом у державі. Якщо ділова активність падає, то ФРС робить усе аби збільшити кредит та грошову масу, якщо ж спостерігається в країні інфляція то її дії направлені на запобігання таких наслідків. Ще одним важливим органом який використовує фінансові інструменти для впливу на національну економіку є Комітет по операціям на відкритому ринку (FOMC). Він виявляє скільки необхідно грошової маси для функціонування економіки і які відсоткові ставки доцільно буде встановити.

Розглянемо яким саме чином відбувається контроль за грошовою масою та відсотковими ставками. Якщо ФРС планує зменшити грошову масу в обороті, то для цього вона скорочує банківські резерви, при цьому кожна одиниця скорочених банківських резервів веде до зменшення у п'ять разів загальних банківських грошей. Це у свою чергу призводить до скорочення кредиту, тобто кредит стає більш дорогим і менш доступним. Це, у свою чергу, призводить до того, що скорочується приватне та державне інвестування. Одночасно із запланованим ефектом зменшення видатків, також зменшується і доходи банківського сектору. Досягається таких результатів ФРС через зміну активів, тобто державних цінних паперів та облікового векселя. Також через зміну облікової ставки, ФРС контролює резерви комерційних банків. Таким чином ведеться регулювання попиту і пропозиції грошової маси в країні [13].

Так склалося, що економіка США найбільше зі всіх інших країн у світі впливає на світову економіку, тому коливання стану національної економіки США знаходять своє відображення на світовому стані економіки.

Головним показником, який розраховується в США для відстежування розвитку фондового ринку країни є індекс Доу-Джонса. Для його розрахунку використовують ціни акцій 30 найбільших компаній в США. Динаміка індексу зображена на рисунку 3.4. Чим більше значення індексу, тим кращий стан національна економіка має. Як бачимо з рисунку у січні 2013 року відбувся спад індексу визваний фінансово-економічною кризою, яка розпочалася восени 2012 року. Далі протягом 2013-2015 років спостерігається його поступове зростання. У травні 2015 року було зафіксовано максимальне значення починаючи з 2013 року. І тільки знову у IV кварталі 2015 року індекс Доу-Джонса піддався зниженню, проте залишається на вищому рівні за той, що спостерігався у 2013 році, і це свідчить про поступовий вихід з фінансово-економічної кризи США та відновлювання національної економіки.

Рисунок 3.4. Динаміка індексу Доу-Джонса в період 2013-2015 років [15].

Довгостроковий та короткостроковий ринки капіталів в США мають свої переваги. Наприклад, нові випуски облігацій розміщують по більш низьким цінам порівняно з іншими іноземними ринками, що безперечно стимулює більше продажів та сприяє активізації ринку. У США облігації розміщуються на період від 16 до 30 років під відсотки від 8-12%. Найбільшу частку облігаційних позичок здійснюють у корпорації у добувній промисловості та комунальній сфері, де діяльність пов'язана з найвищою капіталоємкістю та затратами праці й оновлення капіталу. Способи розміщення облігацій мають національні особливості - у США переважно на первинному ринку розміщується близько 100 % від усього об'єму позичок. Об'єм корпоративних облігацій США у 1,3 рази перевищує вартість акцій. Використання облігацій з метою акумуляції коштів має переваги над акціями. Емісія акцій пов'язана з більш складною процедурою, коли мають бути узгоджені інтереси вже існуючих акціонерів. Затрати на розміщення облігацій є нижчими, що пов'язано з тим, що процент сплачується з валового, а не з чистого прибутку, як це проводиться з акціями [6]. Якщо на первинному ринку випуск облігацій є більш важливим, то на вторинному ринку вже акції відігрівають більшу роль через великі об'єми їх оборотів.

Ще одним важливим сектором акумуляції грошових коштів і одним з найбільш розвинених є іпотечний ринок, який в Сполучених Штатах Америки до фінансово-економічної кризи набирав все більших обертів, що і було одним з факторів, який і спровокував кризу [9]. Політика країни підтримує іпотечний ринок, дотримуючись думки, що населення повинно бути забезпечене доступним житлом. Наразі іпотечний ринок США складає близько 60% ВВП країни, що, безперечно має високий вплив на національну економіку. І чим більше боргів буде нагромаджувати цей сектор, тим в гірше становище буде потрапляти економіка країни.

Таким чином, проаналізувавши досвід використання фінансових інструментів для регулювання національної економіки на прикладі передових країн світу (Німеччина та Сполучені Штати Америки) бачимо, що кожна країна має в своєму розпорядженні чимало фінансових інструментів. Їх використання має послідовний характер. Окремий інструмент держава застосовує на тому етапі, на якому він буде актуальним і викличе максимальний економічний ефект.

Україні слід було б добре розглянути економіку провідних економічних країн та брати приклад з їх методу використання фінансових інструментів для врегулювання фінансового стану в країні. Проте політика нашої держави мало чим нагадує спроби вдосконалення економіки країни для полегшення фінансового тягаря для пересічних громадян.



Висновки

Фінансові інструменти за визначенням є договорами і відповідним чином можуть бути класифіковані. Всі фінансові інструменти поділяються на дві великі групи - первинні фінансові інструменти та похідні.

Первинні фінансові інструменти - це інструменти, які з певністю передбачають купівлю (продаж) або поставку (отримання) деякого фінансового активу, в результаті чого виникають взаємні фінансові вимоги сторін угоди. Іншими словами, фінансові активи, що формуються в результаті належного виконання цих договорів, зумовлені заздалегідь.

Похідний фінансовий інструмент - інструмент, що передбачає можливість купівлі (продажу) права на придбання (поставку) базисного активу або на отримання (виплату) доходу, пов'язаного зі зміною деякого характерного параметра цього базисного активу. Отже, на відміну від первинного фінансового інструменту похідний інструмент не має на увазі визначеної операції безпосередньо з базисним активом.

Протягом 2015 року макроекономічні процеси характеризувалися певною нестабільністю, відповідно відреагував і фондовий ринок України. Важливим індикатором фондового ринку є індекс, який дає можливість оцінити загальну ситуацію на ринку цінних паперів.

Серед фінансових інструментів майже завжди провідну позицію за обсягами зареєстрованих випусків займали акції

Цей ринок посідає важливе місце серед ринків капіталів. Ліквідний та надійний ринок акцій є одним із чинників, що визначає інвестиційний клімат в країні, сприяє залученню й перерозподілу інвестиційного капіталу у перспективні сфери економіки.

Важливим сегментом ринку цінних паперів є ринок облігацій, на якому відбувається обіг боргових зобов'язань - облігацій. До інструментів ринку облігацій належать корпоративні, муніципальні та державні облігації.

Ринок депозитних сертифікатів представлений такими інструментами: ощадними (депозитними) сертифікатами та депозитними сертифікатами НБУ.

Ринок деривативів є доволі молодим сегментом фінансового ринку та представлений ф'ючерсними контрактами, опціонами та опціонними сертифікатами.

На сьогоднішні найбільш затребуваною формою фінансового посередництва є система коллективного інвестування, до якої входять інвестиційні та пенсійні фонди.

Проаналізувавши досвід використання фінансових інструментів для регулювання національної економіки на прикладі передових країн світу (Німеччина та Сполучені Штати Америки) можна бачити, що кожна країна має в своєму розпорядженні чимало фінансових інструментів. Їх використання має послідовний характер. Окремий інструмент держава застосовує на тому етапі, на якому він буде актуальним і викличе максимальний економічний ефект.

Проте Україні буде складно в ближчий час досягти позитивних результатів в розвитку економіки зважаючи на її політичне становище. В найближчий час економіка країни буде, скоріше за все, опускатись донизу, оскільки значні фінансові ресурси будуть витрачені на закупівлю воєнного озброєння, погашення боргів перед іншими країнами та ліквідацію наслідків АТО. Проте не будемо втрачати надії і продовжуватимемо вірити, що прийде час і наша країна підніметься до гідного рівня.



Список використаної літератури

1. Бурцева Т.В. Інвестиції. - М.: ВЦ «Академія», 2009. - 240 с.

2. Зимін А.І. Інвестиції. - М.: ВД «Юриспруденція», 2006. - 256с.

3. Івашко О. А. Концептуальні основи фінансового механізму / О.А. Івашко // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Л. Українки. - 2010. - №4 - С. 65-71.

4. Ковальова В.В. Інвестиції. - М.: Проспект, 2004. - 440 с.

5. Легка В. М. Фінансові інструменти ринку цінних паперів та його функціональна структура / В.М. Легка // Науковий вісник Українського державного лісотехнічного університету. - 2004. - №14.6 - С. 248-253.

6. Николишин І. Ю. Роль та значення фінансового ринку в фінансовій ситемі України / І. Ю. Николишин, Н. В. Зізяк. // Молодий вчений. - 2014. - №7. - С. 53.

7. Офіційний сайт компанії Bloomberg - постачальника фінансової інформації для професійних учасників фінансового ринку. - Режим доступу до сайту: www.bloomberg.com

8. Офіційний сайт Міністерства фінансів України - Режим доступу до сайту: www.minfm.gov.ua

9. Офіційний сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - Режим доступу до сайту: www.nssmc.gov.ua

10. Офіційний сайт Нью-Йоркської фондової біржі. - Режим доступу до сайту: www.nyse.com

11. Офіційний сайт Франкфуртської фондової біржі (Deutsche Bцrse). - Режим доступу до сайту: www.deutsche-boerse.com

12. Офіційний сайт Центрального банку Німеччини (Німецький федеральний банк). - Режим доступу до сайту: www.bundesbank.de

13. Офіційний сайт Центрального банку Сполучених штатів Америки (Федеральна резервна система). - Режим доступу до сайту: www.federalreserve.gov

14. Ткаченко І.Ю. Інвестиції. - М.: ВЦ «Академія», 2009. - 240 с.

15. Шабалін О.М. Інвестиційне проектування. - М.: МФПА, 2004. - 139 с.

16. Шевченко А.М. Світова фінансова криза і її вплив на фондовий ринок України / А.М. Шевченко // Збірник наукових праць ЧДТУ. - 2009. - №22 - С. 83-87.

Размещено на Allbest.ru