Основи валютних розрахунків

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСНОВИ ВАЛЮТНИХ РОЗРАХУНКІВ



1. Термінологія валютних операцій

Валюта, або девізи, - це грошові знаки іноземних держав, що використовуються в економічних відносинах на території інших країн.

Усі валюти поділяють на конвертовані, частково конвертовані та неконвертовані.

Конвертованими є валюти країн, які вільно обмінюються на валюти інших країн і вільно вивозяться та ввозяться через кордон.

Часткова конвертованість валюти означає, що національна грошова одиниця обмінюється на іноземну валюту з певними обмеженнями. Обмеження може бути таким: для одних осіб обмін валюти дозволений, а для інших не дозволений або для одних видів операцій обмін дозволений, а для інших - ні. Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів - внутрішньою. Якщо конвертація поширюється тільки на платежі за поточними операціями, то вона називається поточною, а якщо тільки на платежі за рухом капіталу - капітальною [4, с. 272].

Неконвертованими є валюти, які неможливо вільно обміняти на грошові знаки своєї країни, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується.

Валюти країн із найвищими економічними потенціалами, які користуються довірою на світовому ринку та які використовуються як міжнародний платіжний засіб і накопичуються в резервах міжнародної ліквідності країн, називаються резервними валютами. Це долар США, Євро, японська ієна, англійський фунт стерлінгів. Використання вільно конвертованої валюти як резервної надає їй чимало переваг. Насамперед це виявляється у зростанні на неї попиту на світовому ринку, що має можливість уряду відповідної країни розширювати емісію своєї валюти, збільшуючи сеньйораж як джерело фінансування національної економіки, підвищуючи її конкурентоспроможність на світовому ринку; максимально знижуються обмеження на здійснення валютних операцій та на ввіз і вивіз валюти через кордон [4, с. 272-273]. Термін «сеньйораж» походить від англ. seigniorage, дослівно - право сеньйора, а у фінансовому визначенні - емісійний прибуток, податок на право чеканки монет. Отже, що стосується емісії резервної валюти, сеньйораж - прибуток казначейства будь-якої країни, який визначається різницею номінальної вартості грошей (монет) і вартістю їх фізичного виробництва.

Відносини, які виникають із використанням валюти при обслуговуванні зовнішньоекономічних зв'язків, набирають специфічної форми валютних відносин. Валютні відносини - це сукупність економічних відносин, що виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств різних країн і обслуговуються валютою.

Для зручності спілкування у сфері валютних відносин використовуються міжнародні стандарти і правила, які пов'язані з міжнародними платежами. Для позначення валют використовуються ISO-коди (ISO - міжнародна організація із стандартизації). Код окремої валюти складається з трьох букв: перші дві букви означають країну, третя - валюту. Наведемо коди і назви валют деяких країн:

- Аргентина - ARS - аргентинське песо;

- Австралія - AUD - австралійський долар;

- Азербайджан - AZN - азербайджанський манат;

- Білорусь - BYR - білоруський рубль;

- Вірменія - AMD - вірменський драм;

- Грузія - GEL - ларі;

- Єгипет - EGP - єгипетський фунт;

- країни Європейського Союзу, а саме: Австрія, Андорра, Бельгія, Болгарія, Ватикан, Голландія (Нідерланди), Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландські острови, Іспанія, Італія, Кіпр, Литва, Латвія, Люксембург, Мальта, Монако, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Сан-Марино, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Французькі південні території, Хорватія, Чехія, Швеція - EUR - євро;

- Індія - INR - індійська рупія;

- Ізраїль - ILS - новий ізраїльський шекель;

- Канада - CAD - канадський долар;

- Молдова - MDL - лей;

- Нова Зеландія - NZD - новозеландський долар;

- Об'єднане Королівство - GBP - фунт стерлінгів;

- Російська Федерація - RUB - російський рубль;

- США - USD - американський долар;

- Туреччина - TRY - турецька ліра;

- Туркменістан - ТМТ- манат;

- Україна - UAN - гривня;

- Японія - JPY - ієна.

Також існують позначки для коштовних металів:

- золото - XAU;

- паладій - XPD;

- платина - XPT;

- срібло - XAG.

Валюта (девіз) продається і купується, як будь-який інший товар, на підставі попиту та пропозиції. Ціна іноземної валюти, яку отримано в результаті торгів, виражається у валютному курсі.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Установлення курсу валюти називається котируванням і відбувається в результаті торгів валютою між комерційними банками за участі або без участі центробанку чи встановлюється державними органами.

Розрізняють пряме і непряме котирування валюти.

При прямому котируванні курс валюти показує, скільки одиниць національної валюти треба заплатити за одну або за 100 одиниць іноземної валюти.

При непрямому котируванні курс купівлі валюти, яка котирується, більший курсу від її продажу.

При непрямому встановленні курсу валюти він означає: скільки одиниць іноземної валюти можна одержати за одну або 100 одиниць національної валюти.

Найбільш простий спосіб розібратися в котируваннях валютного курсу це визначити «основу» квоти і «валюту» квоти.

Основа квоти - це валюта, стосовно якої проводяться валютні розрахунки. Основою квоти із середини 50-х років ХХ сторіччя, як правило, є долар США.

Якщо зустрічається позначення USD/UAN, тобто долар США/гривня - 8,23, то це означає, що 8,23 гривні можуть бути обмінені на 1 долар США (це пряме встановлення курсу валюти - пряме котирування).

Однак існують винятки з цього стандартного методу котирування. Таким винятком є англійський фунт. Стандартний метод котирування фунта відносно американського долара, наприклад, GBP/USD (фунт/долар США) - 1,5273. Оскільки в цьому випадку фунт є основою квоти, то долар США є валютою квоти, тобто за 1 фунт можна купити 1,5273 долара США (це непряме встановлення курсу валюти). Мовою банкірів подібне котирування (англійський фунт/долар США) називається «телеграфом». Ця традиція йде з тих часів, коли найбільш швидким способом зв'язку був телеграф, а провідною валютою у світі був англійський фунт стерлінгів.

Крім англійського фунта, за «телеграфним» способом котирується грошова одиниця Європейського Союзу - євро. Наприклад, Євро/USD, або євро/долар США, а іноді €/$ - 1,4591. Євро є основою квоти, отже, 1,4591 доларів США можуть бути обмінені на один євро. Якщо ви хочете купити 1 млн євро, то це буде коштувати 1459100 доларів США. Також за «телеграфним» способом котируються долари Австралії та Нової Зеландії.

При розрахунку валютних курсів використовується чотири десятинних розряди, або частки одиниці валюти. Ці останні цифри називаються пунктами.

При котируванні валют наводяться курси, за якими банки даної країни купують іноземну валюту, - курс купівлі (офіційна назва англійською bid rate, скорочено BR), та курс, за яким ці банки продають іноземну валюту, - курс продажу (офіційна назва англійською ask rate, скорочено AR). У той самий час в Англії ці курси називають курс «bid» та курс «offer».

Ціни продажу і купівлі валюти відрізняються за величиною. У різних засобах інформації, що публікують котирування валют, можна знайти величину касових курсів, тобто курси попиту і пропозиції.

Попит на валюту - це курс, за яким банк купує основу квоти (bid). Наприклад, американський долар / євро: 0,6897 - 0,6903, тобто банк купує долари США за євро за курсом 0,6897, а продає за курсом 0,6903.

Пропозиція валюти - це курс, за яким банк продає основу квоти (offer). Наприклад, долар США/ієна: 103,73 - 103,83, тобто банк продає американські долари за ієни за курсом 103,83. Або фунт стерлінгів/долар США: 1,5273 - 1,5283, тобто банк продає «телеграф» за курсом 1,5283.

Загальне правило для квоти дано співвідношенням основа - валюта. У випадку коли:

а) банк купує основу квоти, то зліва - курс попиту, тобто ціна купівлі;

б) банк продає основу квоти, то справа - курс пропозиції, тобто ціна продажу.

Банківська квота називається подвійним курсом.

Величина, на яку курс «bid» відрізняється від курсу «offer», назвається спредом. В Англії термін «спред» має такий запис: Bid-offer spread, у США: Bid-ask spread.

Отже, різниця між курсом попиту і курсом пропозиції має назву «спред». Розмір спреду змінюється залежно від умов ринку, від котирування валют і розмірів угоди. Банківська різниця може розглядатися як плата за послуги. За рахунок відмінності в курсах попиту і пропозиції банк має можливість покрити витрати щодо здійснення операцій, урахувати можливий ризик, пов'язаний із валютними операціями, та отримати свою частку прибутку. Зазвичай, найменша різниця дорівнює п'яти десятитисячним (наприклад, 1,3225 - 1,3230) і забезпечує найменший кредитний ризик при угодах до 10 мільйонів при купівлі доларів США за ієни, євро і англійські фунти («телеграф»).

Угоди на дуже велику або, навпаки, маленьку суму будуть впливати у бік збільшення спреду. Викликано це тим, що угоди на велику суму втягують банк, по-перше, в більший ризик, а, по-друге, в цей самий час для банку буде важче покривати витрати за операціями із залученням незначних сум. Для валют, що не мають широкого використання, спред завжди збільшений.

У міжнародних торговельних і фінансових операціях широке застосування мають так звані перехресні валютні курси. Їх також називають крос-курсами.

Перехресний курс, або крос-курс (cross-rates), - це курс обміну двох валют без участі найбільш поширених валют - долара США, євро або японської ієни. Наприклад, курс обміну між китайським юанем та канадським доларом або курс обміну між англійським фунтом і австралійським доларом здійснюється за використанням крос-курсу.

Перехресні курси можуть бути легко обчислені через курс долара США для будь-якої валюти, оскільки долар США є не тільки основною резервною валютою, але й валютою операції в більшості валютних операцій. У випадках використання крос-курсу застосовується правило: ліворуч - основа квоти, праворуч - валюта квоти, тобто основа валюти / квота валюти.

курс валюта форвардний хеджування

2. Види операцій з іноземною валютою

Валютні операції залежно від часового моменту реалізації валютних операцій поділяють на касові та попередні. У свою чергу, касові операції (угоди) включають два види:

а) угоди (операції), в яких куплена валюта повинна бути передана покупцеві в день здійснення операції або на наступний день за курсом валют дня здійснення операції;

б) угоди-спот, що здійснюються за курсом поточного дня, а обмін валютами здійснюється на другий робочий день, не враховуючи дня укладення угоди.

Дату розрахунків за угодою називають датою валютування. У робочі дні не включаються суботи і неділі або свята в обох країнах, чиї валюти використовуються.

Курс, що використовується в касових угодах, називається касовим курсом, або, за видом б), курсом спот. Отже, курс спот (від англ. spot - негайно розрахований, наявний) - це курс валюти, встановлений на момент укладення касової угоди за умови обміну валютами банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладання угоди. Курси спот - це поточна ціна купівлі або продажу за спот-угодою валюти. Вони використовуються для валютних угод на суму, більшу за звичайний розмір, і є основою для встановлення валютного курсу за угодами меншого розміру. Всі міжбанківські угоди (англ. forex, FOREX, скорочено FX) - угоди, великі за розміром, проводяться за курсом спот. Ці курси публікуються в щотижневих газетах. Financial Times публікує спот-курси торгів головних валют проти фунта стерлінгів і американських доларів.

Попередні (строкові) валютні операції. Це операції, що передбачають купівлю однієї валюти за іншу за майбутнім курсом, який зафіксований у момент укладання угоди, на застережену угодою майбутню дату. Попередні (строкові) операції підрозділяють на кілька видів залежно від механізму їх здійснення: форвардні, ф'ючерсні, опціонні та їх похідні. Особливістю строкових операцій є те, що вони оформлюються стандартними документами (контрактами), які мають юридичну силу від їх підписання до їх оплати і самі стають об'єктом купівлі-продажу на валютних ринках. Ці документи називаються валютними деривативами. До них належать форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони.

Форвардні операції - це різновид строкових операцій, що полягає в купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з подальшим переданням її в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладення контракту. Найбільш загальними строками платежу за форвардними угодами є 1, 2, 3, 6 і 12 місяців, які називаються стандартними. Строки платежу менше 1 місяця називаються шорт (короткостроковий форвард).

При підписанні форвардних угод ніякі аванси, задатки тощо не допускаються. Датою валютування за FX-угодамами є дата фактичного одержання або платежу валюти.

Підписавши угоду, клієнт не може відмовитися від неї, змінити умови, не маючи на те згоди банка-контрагента.

Форвардні угоди переслідують три основні мети:

а) страхування від можливих втрат (хеджування), пов'язаних зі зміною курсу валют;

б) спекуляцію на продаж валюти;

в) арбітраж - купівля і продаж цінних паперів валюти на різних ринках із метою отримання прибутку.

Найскладнішим моментом форвардного контракту є визначення курсу майбутнього платежу, тобто форвардного курсу.

Курс форвард (від англ. forward - передній, передовий) характеризує очікувану вартість валюти через певний час і являє собою майбутню ціну (курс), за якою ця валюта буде продана або куплена за умови її надання на продаж (купівлю) у визначену дату в майбутньому.

Цей курс складається з курсу спот, тобто фактично діючого на момент укладення контракту, і надбавок чи знижок, пов'язаних із різницею в банківських процентних ставках у країнах, валюти яких обмінюються. Ця різниця називається форвардною маржею і пов'язана вона з тим, що якби учасники контракту поклали відповідні суми валюти у свої банки під свої депозитні ставки, то до моменту використання їх для платежу за контрактом вони одержали б різні суми доходів.

Пояснимо це на наступному прикладі. Припустимо, що касовий і форвардний курси долара США та ієни були однакові, а процентна банківська ставка на долари США становила 10 % річних, а на японську ієну 5 %. У цьому випадку японські інвестори воліють купити долари США, оскільки, поклавши їх у банк, вони отримають більший дохід. За необхідності скористатися грошовим капіталом - ієною інвестор може обміняти долари США на ієни і в результаті отримати більше ієн, ніж якщо б він одразу вклав гроші в японський банк.

Щоб вирівняти умови для кожного учасника форвардного контракту, валюта країни з вищим рівнем ставки процента буде продаватися за форвардним курсом, нижчим від курсу спот (продаж із дисконтом), а валюта з нижчим рівнем ставки процента - за вищим від курсу спот (продаж із премією).

Характерними рисами цих операцій є те, що вони здійснюються на міжбанківському (позабіржовому) ринку, умови форвардного контракту не є строго формалізованими і визначаються сторонами досить довільно. Тому ці умови й особливо ціни таких контрактів, не є «прозорими» для інших учасників ринку.

Форвардні курси можуть бути вищими або нижчими, ніж курси спот, але рідко збігаються з ними. На практиці форвардні курси на валюту не котируються. У професійному середовищі дилери оперують різницею між курсом спот і форвард, яка виражається в пунктах курсу і називається премією (надбавкою) або знижкою (дисконтом).

Для назви цієї різниці також використовується курс «своп» (цей «своп» треба відрізняти від окремого своп-курсу).

Строкова валютна угода, яка передбачає платежі за курсом форвард у строки, строго визначені сторонами угоди, має назву такого курсу форвард - форвардний курс аутрайт, або просто аутрайт.

Аутрайт розраховується шляхом узгодження касового курсу з маржею (узгодження означає додавання маржі або її віднімання від касового курсу). Саме цю маржу і називають форвардними, або свопними (обмінними), очками. Форвардні очки залежать від різниці між передбачуваним розміром виплати за угодою і доходом за кожним конкретним депозитом у певній валюті. Ця різниця називається процентною диференціацією. Форвардні очки за своєю суттю - це різниця в процентних ставках за валютами. Вони є показниками того, якими будуть касові курси валют у момент закінчення строку угоди, тобто в момент фактичної передачі валюти покупцю. Форвардні очки котируються на валютному ринку.

(Від початку підрозділу 2 і до даного моменту взято за основу інформацію з [4, с. 289-291], яку доповнено та уточнено).

Як основа для обчислення курсу форвард валют може розглядатися їх теоретичний беззбитковий курс форвард, який визначається у такий спосіб.

Сума PVA, розміщена на депозит на строк t днів за річною ставкою iA, дасть в результаті суму FVA:

де 360 - приблизна кількість днів у році.

Сума, що повернеться з процентами у валюті В, становитиме:

Для одержання цієї суми в обмін на суму з процентами у валюті А теоретичний обмінний курс форвард Rft повинен становити:



Форвардна маржа FM t дорівнює

Отримана формула (5) відповідає випадку котирування валюти А з премією.

Якщо валюта А котирується з дисконтом, форвардна маржа, що за визначенням є позитивною, становитиме

Коли іА·t/360 значно менше одиниці, у розрахунках користуються наближеними формулами для розрахунку форвардної маржі:

- при котируванні валюти А з премією

- при котируванні валюти А з дисконтом

Значення курсу форвард в обох випадках буде дорівнювати

З останньої формули випливає, якщо ставка за валютою В, що котирує, більша від ставки за валютою А, що котирується, курс форвард А/В буде більшим від курсу спот, тобто валюта А котирується з премією. Якщо ж ставка за валютою В, що котирує, менша від ставки за валютою А, що котирується, курс форвард А/В буде меншим від курсу спот, тобто валюта А котирується з дисконтом [9, с. 154-156].

Принцип надбавок і знижок для визначення форвардних пунктів полягає у такому: банки оголошують різні процентні ставки залежно від строку угоди і від виду валюти, а також від характеру угоди за депозитними угодами, тобто коли проводиться інвестування коштів, призначається більш низька ставка (ставка попиту); при кредитуванні клієнтів призначається більш висока ставка (ставка пропозиції). У деяких засобах інформації ці ставки зазначаються як ставки залучення та ставки розміщення коштів. Валюта, на яку призначена низька процентна ставка, буде продаватися або купуватися з надбавкою за валюту, на яку встановлена більш висока процентна ставка, і навпаки, валюта, на яку призначена висока процентна ставка, буде продаватися або купуватися зі знижкою. Знаючи відносну різницю процентних ставок, можна визначити, чи повинна ця валюта на форвардному ринку бути куплена або продана зі знижкою чи надбавкою.

Наприклад, на визначену дату оприлюднені дані про депозитні процентні ставки на перелік основних валют в європейських банках на строк 1 і 3 місяці (табл. 1).

Таблиця 1 - Депозитні процентні ставки за валютами на 00.00.00 р.

Валюта	Річна процентна ставка
	на один місяць	тримісячна
	попит	пропозиція	попит	пропозиція
Долар США	8,3	8,43	8,43	8,55
Фунт стерлінгів	15,0	15,13	15,13	15,25
Євро	9,93	10,06	10,25	10,37
Швейцарськ. франк	7,8	8,0	8,0	8,25

При розрахунку різниці процентних ставок, тобто різниці між ставкою попиту і ставкою пропозиції, необхідно пам'ятати, що банк котирує і здійснює угоди за найбільш вигідними для нього курсами. Так, наприклад, (табл. 1) через 1 місяць різниця процентних ставок між євро і доларом США становитеме 1,63 (10,06 - 8,43), отже, євро буде продаватися (купуватися) зі знижкою (з дисконтом) стосовно долара США. Для розрахунку курсу аутрайт необхідно розрахувати форвардну маржу. Цей розрахунок проводиться за формулою, яка дозволяє різницю річних процентних ставок перевести в різницю процентних ставок на дату завершення форвардного контракту. Використовується формула 6 або наближена формула 8, за результатами яких розраховується форвардний курс аутрайт за допомогою формули 9.

Ф'ючерсні операції - це теж різновид строкових операцій, в яких два контрагенти зобов'язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим на момент укладення угоди (купівлі-продажу ф'ючерсного контракту). Відмінності їх від форвардних операцій зводяться до такого: вони здійснюються тільки на біржах, під їх контролем, а форма й умови контрактів чітко уніфіковані (біржа строго визначає вид валюти, що продається, обсяг операції, строк оплати, курс). Розрахунки щодо купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів здійснюються через розрахункову палату біржі, яка гарантує своєчасність і повноту платежів. До остаточної оплати ф'ючерсного контракту він може перепродаватися на біржі, тобто сам є об'єктом валютних операцій. З кожним наступним продажем ціна його буде уточнюватися й наближатися до реальної ціни, за якою продаватиметься ця валюта в момент погашення ф'ючерсу. Завдяки цим особливостям, ціна та інші умови ф'ючерсних контрактів є прозорими для всіх учасників ринку.

У торгівлі валютними ф'ючерсами, як правило, беруть участь великі банки, інші потужні фінансові структури.

Ціна валютного ф'ючерсу визначається за тією ж схемою, що й ціна форвардного контракту, тобто з урахуванням різниці в процентних ставках двох валют, які обмінюються. Ф'ючерсні операції широко застосовуються з метою страхування від валютних ризиків, тобто для хеджування, а також із метою одержання додаткового прибутку, тобто для спекуляції.

Опціонні операції - це різновид строкових операцій, за яких між учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (але не обов'язок) купити чи продати іншому певну суму валюти у встановлений строк (чи впродовж певного строку) і за узгодженим сторонами курсом. Така угода називається опціоном.

У цій операції важливо розрізняти продавця опціону і покупця (власника), оскільки останньому належить право реалізації опціону. Якщо при настанні строку опціону власнику буде вигідно його реалізувати, то він вимагатиме від продавця опціону купити чи продати відповідну суму валюти, й останній зобов'язаний це зробити. Якщо власникові опціону не вигідно його реалізувати (наприклад, поточний курс спот на ринку вищий від передбаченого в опціоні «пут»), то він відмовиться від реалізації опціону, про що повинен повідомити продавця, й останній зобов'язаний погодитися з цим рішенням.

При купівлі опціону покупець (власник) сплачує продавцю премію (вартість опціону), яка визначається за домовленістю сторін у відсотках до суми угоди чи в абсолютній сумі. Ця премія є гарантованим доходом для продавця опціону, який він одержує незалежно від того, буде реалізований опціон чи ні. Для покупця премія є чистою витратою, яку він може відшкодувати, якщо реалізує згодом опціон із вигодою. Якщо ж він відмовляється від реалізації опціону, то сплачена премія стає для нього чистою втратою.

Опціонні операції широко застосовуються для хеджування ризиків та одержання спекулятивного доходу.

Валютний своп - це комбінація двох конверсійних операцій із валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну й ту саму валюту. Наприклад, на умовах спот долари США негайно продаються, а на умовах форварду у того ж контрагента долари купуються з поставкою через певний строк і за домовленим курсом. Валютний своп забезпечує зворотний рух валютного потоку, що дає можливість ефективно використовувати його в спекулятивних цілях, для хеджування валютними ризиками та управління валютною позицією банку.

Угоди своп (розрахунки своп) поєднують у собі касову операцію (купівлю або продаж валюти) з одночасним оформленням форвардної угоди з продажу або купівлі тієї ж валюти через визначений час.

Угоди, за умовами яких відбувається продаж валюти на умовах «своп» з її одночасною купівлею на умовах «форвард», мають назву «репорт».

Угоди, за умовами яких купується іноземна валюта на умовах «спот» з її одночасним продажем на умовах «форвард», мають назву «депорт».

Важливою особливістю цих угод є те, що в них не використовується валютна готівка. Ці угоди являють собою лише обмін зобов'язаннями або вимогами. Сторона, яка здійснює угоду своп, узгоджує касовий продаж (купівлю) з форвардною купівлею (або продажем). Величина касового курсу згодом не буде мати впливу на фінансові результати учасника угоди тому, що «аутрайтний» курс форвардної угоди буде змінюватись і таким чином відкоригує курс спот, який було застосовано в угоді своп.

Валютний арбітраж - це комбінація з кількох опера-цій з купівлі та продажу двох чи кількох валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу. Це типова спекулятивна операція, що розрахована на дохід завдяки різниці в курсах на одному й тому самому ринку, але в різні строки (часовий арбітраж) або в один і той самий час, але на різних ринках (просторовий арбітраж). У світі розвитку сучасних систем телекомунікацій створюються передумови для вирівнювання курсів валют на різних міжнародних рин-ках, завдяки чому зменшуються можливості для просторо-вого арбітражу. Проте перехід більшості країн до плаваючих валютних курсів, які часто змінюються в часі, створює сприятливі умови для розвитку часового арбітражу.

Як свідчить світовий та вітчизняний досвід, на стан та динаміку попиту і пропозиції на валютному ринку впливає велика кількість (десятки) чинників економічного, політичного, психологічного характеру. Усі їх можна поділити на такі групи:

- стан платіжного балансу країни;

- обсяги ВНП, який виробляється в країні;

- внутрішня і зовнішня пропозиція грошей;

- процентні ставки в країнах, валюти яких порівнюються;

- співвідношення внутрішніх цін країни із зовнішніми.

Загальні закономірності зміни валютних курсів залежно від різних факторів можна формалізувати таким чином:

К = Мн/Мі · ВНПн/ВНПі · (Чн-Чі) · (Тн-Ті) · С

Курс іноземної валюти по відношенню до національної (К) зросте, якщо:

- збільшиться грошова маса в даній країні (Мн);

- зменшиться грошова маса в іноземній державі (Мі);

- збільшиться ВНП даної країни (ВНПн);

- зменшиться ВНП в іноземній державі (ВНПі);

- знизяться процентні ставки в даній країні (Чн);

- підвищаться процентні ставки в іноземній країні (Чі);

- підвищаться очікувані темпи інфляції в даній країні (Тн);

- знизяться очікувані темпи інфляції в іноземній країні (Ті);

- знизиться сальдо торгового балансу даної країни (С).

Виходячи із викладеного, можна зробити висновок, що валютний курс виконує ряд важливих економічних функцій. Він є засобом:

- інтернаціоналізації грошових відносин;

- зіставлення національних цінових структур і результатів виробництва;

- зіставлення національної та інтернаціональної вартостей;

- перерозподілу національного продукту між країнами.

Коливання валютного курсу впливає на співвідношення експортних та імпортних цін, конкурентоспроможність фірм, прибуток підприємств.



Список літератури

1. Бакаєв Л. О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями : навч. посіб. / Л. О. Бакаєв. - К. : КНЕУ, 2000. - 151 с.

2. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента : в 2 т. / И. А. Бланк. - 3-е изд. - К. : Эльга; Ника-Центр, 2007. - Т. 1.- 624 с.

3. Гриценко Олена. Гроші та грошово-кредитна політика : навч. посіб. / Олена Гриценко. - К. : Основи, 1997. - 180 с.

4. Гроші та кредит : навч. посіб. / С. Б. Ільїна, В. П. Шило, В. І. Кисла, Н. І. Шрамкова. - К. : «ВД «Професіонал», 2007. - 368 с.

5. Гроші та кредит : підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, І. М. Лазепко та ін. ; за заг. ред. М. І. Савлука. - 4-те вид., перероб. і доп. - К. : КНЕУ, 2006. 744 с.

6. Долінський Л. Б. Фінансові обчислення та аналіз цінних паперів : навч. посіб. / Л. Б. Долінський. - К. : Майстер-клас, 2005. - 192 с.

7. Ковалёв В. В. Курс финансовых вичислений / В. В. Ковалёв, В. А. Уланов. М. : Финансы и статистика, 1999. - 328 с.

8. Кутуков В. Б. Основы финансовой и страховой математики: методы расчета кредитных, инвестиционных, пенсионных и страховых схем / В. В. Кутуков. - М. : Дело, 1998. - 304 с.

9. Машина Н. І. Вищі фінансові обчислення : навч. посіб. / Н. І. Машина. - К. Центр навчальної літератури, 2003. - 208 с.

10. Медведев Г. А. Начальный курс финансовой математики : учеб. пособие / Г. А. Медведев. - М. : ТОО «Острожье», 2000. - 267 с.

11. Мелкумов Я. С. Финансовые вычисления. Теория и практика : учебно-справочное пособие / Я. С. Мелкумов. - М. : ИНФРА-М, 2002. - 383 с.

12. Михайловська І. М. Гроші та кредит: практикум : навч. посіб. / І. М. Михайловська, К. Л. Ларіонова. - Львів : Новий Світ - 2000, 2008. - 312 с.

13. Семко Т. В. Гроші та кредит у схемах і таблицях : навч. посіб. / Т. В. Семко, М. В. Руденко. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 158 с.

14. Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. - К. : АН УССР, 1974. - 775 с.

15. Четыркин Е. М. Финансовая математика : учеб. / Е. М. Четыркин. - М. : Дело, 2000. - 400 с.

Размещено на Allbest.ur