Вплив грошової системи на економіку України

За чинниками, що спричинюють інфляційний процес, можна виділити багато видів інфляції. Проте на практиці всі ці чинники часто діють одночасно, накладаючись один на одного. Тому чітко вичленити такі види інфляції практично неможливо, і в літературі за цим критерієм заведено виділяти лише два види інфляції:

· інфляцію витрат (пропозиції);

· інфляцію попиту.

Ці два види інфляції, по суті, виділені залежно від того, з якого боку здійснюється тиск на ціни - з боку пропозиції чи з боку попиту. Такий тиск на ціни з кожного боку може провокуватися багатьма чинниками, а відтак інфляція витрат і інфляція попиту є багатоскладовими її видами.

Інфляція витрат спричинюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат. Це передусім зростання заробітної плати, витрат на енергетичні й сировинні ресурси, а також падіння продуктивності праці, посилення монополізації виробництва і ринку, зростання в структурі виробництва галузей з уповільненими темпами підвищення продуктивності праці (наприклад, послуг), з високою часткою витрат на заробітну плату та низькою питомою вагою виробництва предметів споживання тощо. В усіх цих випадках, щоб зберегти обсяги виробництва і пропозиції на попередньому рівні, необхідно збільшувати грошові виплати, що призведе до зростання попиту, а отже і цін. Якщо грошові виплати не збільшувати, то вказані чинники призведуть до скорочення виробництва і пропозиції, що при попередньому попиті теж підштовхуватиме ціни вверх. Тут теж виникне "зайвий" попит, що провокуватиме зростання цін.

Інфляція попиту спричинюється тиском на ціни з боку грошей унаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможного попиту на товарних ринках. Визначальним чинником цієї інфляції є зростання пропозиції грошей, тому її ще називають монетарною інфляцією. Саме зростання пропозиції грошей може бути викликане використанням сеньйоражу для покриття бюджетного дефіциту чи переходом до ліберальної монетарної політики або обома чинниками одночасно.

На перший погляд, складається враження, що інфляція попиту розвивається цілком самостійно відносно інфляції витрат. Насправді вони між собою тісно пов'язані, по суті є двома проявами одного й того ж самого явища інфляції як глибокої і тривалої розбалансованості економіки.

Таким чином причиною інфляції є порушення закону грошового обігу, внаслідок чого кількість наявних неповноцінних грошей в обігу перевищує потребу в них. Це й викликає зростання загального рівня цін. Провідним чинником інфляції є зростання грошової маси. Проте саме по собі зростання грошової маси не спричиняє інфляції. Інфляція з'являється лише тоді, коли темпи зростання грошової маси випереджають не тільки темпи зменшення швидкості обігу грошової одиниці, а й темпи зростання суспільного продукту, реалізацію якого й обслуговує грошова маса.

Залежно від сили згубної дії на економіку розрізняють інфляцію:

· повзучу (якщо ціни зростають темпом до 10% на рік);

· галопуючу (при темпах зростання цін від 10 до 100% на рік);

· гіперінфляцію (темпи зростання цін перевищують 100% на рік).

Повзуча інфляція - така інфляція, що досягає щорічно не більше одноцифрового числа і проявляється у постійному зростанні цін. За повзучої інфляції безгосподарність і марнотратство, некомпетентність та економічна неграмотність керівництва країни покриваються за рахунок народу. Деякі економісти у нас і за кордоном вважають, що повзуча інфляція до 5% на рік не є серйозною загрозою, бо має такі позитивні наслідки, які абсолютно переважають негативні. До того ж вона піддається контролю, може бути регульована, за умов ринкової економіки непомітне зростання цін є важливим важелем збалансування попиту та пропонування. З цим умовно можна погодитися, бо повзуча інфляція і справді не спричинює швидкоплинних і виразних негативних явищ в економічному житті.

Водночас вона здатна виступати дійовим фактором збалансування грошово-фінансових і матеріально-речових ресурсів, прискорення технічного переозброєння виробництва, стимулює товаровиробників постійно дбати про зниження матеріалоємності і затрат живої праці. Проте вказані переваги повзучої інфляції можна досягти лише за умов вільного ринку, конкуренції й підтримання рівноваги попиту - пропозиції.

Галопуюча інфляція - це така інфляція, яка набуває розміру двозначного числа щорічно. Вона супроводжується стрімким, стрибкоподібним підвищенням цін, охоплює всі сфери господарського життя й викликає серйозні негативні наслідки в економіці та соціальній сфері. Зростання індексів галопуючої інфляції практично не кероване і набуває хронічного характеру.

Гіперінфляція - надвисока і вкрай небезпечна інфляція, що, як правило, веде до економічного паралічу, провокування гострих соціальних конфліктів та непередбачених катаклізмів, На передній план діяльності уряду висувається емісійна діяльність, потужність друкарського верстата. За умов гіперінфляції гроші починають втрачати свої функції, падає їх роль в економіці, відбувається натуралізація господарських зв'язків на основі бартерного обміну, порушується механізм дії фінансів і кредиту, розвиваються інші стихійні процеси в економіці.

Для оцінки грошово-кредитної політики в умовах інфляції, необхідно вияснити природу та причини цього явища.

Динаміка індексу інфляції за 2003-2007 рр. наведена на рис. 3.1.

Як видно з рис. 3.1., за період 2003-2007 рр. має місце суттєве зростання інфляції, хоча у 2006 р. індекс інфляції був нижчим, ніж у 2005 р. Проте вже починаючи з 2006 р. значення цього показника знову почало збільшуватися.



Рис. 3.1 Динаміка індексу інфляції за 2003-2007 рр. (грудень до грудня попереднього року) (за даними Держкомстату)

Завдяки відповідній спрямованості грошово-кредитної політики, індекс споживчих цін (Додаток Д) у 2005 р. (110.3% у розрахунку до грудня попереднього року) був нижчим, ніж у 2004 р. (112.3%). При цьому упродовж 2005 року спостерігалася тенденція до уповільнення інфляційних процесів. Про послаблення інфляційних тенденцій свідчить і динаміка індексу цін виробників промислової продукції, який у 2005 році становив лише 109.5% порівняно із 124.1% у 2004 р.

З метою упередження негативного впливу монетарного чинника на інфляційні процеси Національний банк упродовж 2005 року:

- кілька разів підвищував вимоги до банків з формування обов`язкових резервів шляхом як підвищення нормативів резервування, так і через повне вилучення готівки в касах банків з джерел покриття обов'язкових резервів. Також було збільшено обсяг резервів, який має зберігатися щоденно на початок операційного дня на коррахунку банку в Національному банку України. Загалом, за даними монетарного огляду НБУ, зазначені заходи дозволили нейтралізувати вільну ліквідність банків на суму понад 3 млрд. грн.;

- здійснив операції по мобілізації коштів;

- підвищив та підтримував на порівняно високому рівні ставки за своїми щоденними операціями;

– підвищив облікову ставку до 9.5% (Додаток ).

При цьому політика з регулювання грошово-кредитного ринку була досить гнучкою - у періоди тимчасового зниження ліквідності банків Національний банк забезпечував в необхідному обсязі її підтримку.

Порівняно високе значення індексу споживчих цін у 2006 році (111.6%), на відміну від попереднього року (110.3%) було наслідком насамперед підвищення адміністративно регульованих тарифів на послуги і не мало під собою істотного монетарного підґрунтя.

В умовах уповільнення темпів зростання монетарної бази Національний банк для забезпечення належного рівня ліквідності банків активно використовував механізм обов'язкового резервування. Загалом з урахуванням усіх заходів щодо коригування вимог до формування банками обов'язкових резервів у 2006 році, за даними монетарного огляду НБУ, відбулося вивільнення коштів обов'язкових резервів на суму понад 10 млрд. грн.

Крім коригування вимог з формування банками обов'язкових резервів, Національний банк для забезпечення належного рівня грошової пропозиції використовував і інші монетарні інструменти та механізми, що сприяло збереженню рівноваги на грошово-кредитному ринку та закріпленню позитивних тенденцій як в монетарній сфері, так і в реальному секторі економіки.

Незважаючи на пожвавлення інфляційної динаміки впродовж останніх місяців 2006 р., Національний банк України не вживав істотних заходів рестрикційної спрямованості.

Прискорення темпів інфляції було зумовлено передусім чинником адміністративного шоку внаслідок істотного підвищення житлово-комунальних тарифів. Одночасно динаміка цін на більшість інших товарів та послуг, за якими обчислюється індекс споживчих цін, була досить стриманою. Проведення жорсткої монетарної політики за таких умов могло б призвести до погіршення умов функціонування тих секторів економіки, яких прямо торкнувся адміністративний шок.

Під час опрацювання тактики дій в умовах посилення інфляційного тиску також враховувалося те, що застосування традиційних монетарних механізмів та інструментів в умовах посилення ролі зовнішніх запозичень у структурі ресурсної бази банків має обмежений ефект, а за певних умов навіть може призвести до небажаних наслідків. Адже монетарні інструменти центрального банку впливають насамперед на гривневу частину грошової маси. Подорожчання гривневих ресурсів робить ще більш привабливим запозичення коштів за кордоном, продукуючи накопичення макроекономічних і пруденційних ризиків.

З огляду на це, заходи Національного банку концентрувалися не лише на кількісному обмеженні грошової пропозиції, а й на досягненні якісного ефекту з упередження виникнення дисбалансів на фінансовому ринку.

Керуючись саме такими міркуваннями, Правління Національного банку України в 2007 р. спрямовувало свої зусилля передусім на посилення привабливості проведення операцій у національній валюті та поступове обмеження економічними методами обсягів залучення коштів за кордоном. Такі заходи, зокрема, включали:

– уведення з 20 листопада 2007 р. до складу зобов'язань банків, які підлягають обов'язковому резервуванню, коштів, які залучені банками від банків-нерезидентів та фінансових організацій-нерезидентів (цей захід також певним чином вплинув і на обсяг ліквідності банківської системи);

– підвищення коефіцієнтів резервування за кредитами, наданими в іноземній валюті - відповідні зміни до Положення про порядок формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків були внесені в березні 2007 р.;

– підвищення вимог щодо оцінки якості кредитних операцій - відповідні зміни до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків були внесені в липні 2007 р.;

– запровадження вимог щодо покриття регулятивним капіталом
валютного ризику та ризику довгострокової ліквідності, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, - відповідні зміни до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні були внесені в грудні 2007 р.

Підвищення цін - одна із ключових проблем, яка постала перед урядом України з початку 2008 р. Індекс інфляції у грудні 2007 року до грудня 2006 року становив 116,6%, а за січень-березень 2008 року до грудня 2007 року - 109,7%. Причому помісячні темпи підвищення цін демонструють тенденцію до зростання: за січень - 2,9%, за лютий - 2,7%, за березень - 3,8%.

У річному обчисленні (до відповідного періоду попереднього року) темпи інфляції вже наближаються до рекордних показників 2000-го року (рис. 3.2).

Як видно із даних рис. 3.2, приріст обсягів грошової маси (сфера відповідальності Національного банку України) в 2004-2007 роках відбувався темпами, які значно перевищували темпи інфляції. А її динаміка не те що не збігалася - відбувалась у напрямку, протилежному динаміці росту цін: зниження темпів інфляції 2005 року (110,3%) відбувалося на тлі рекордних темпів приросту грошової маси (М1 - 146,9%, М2 - 154,4%), а істотне зниження темпів приросту грошей 2006 року (М1 - 125,1%, М2 - 134,5%) не сприяло зниженню інфляції, яка почала наростати (111,6%).



Рис. 3.2 Співвідношення темпів росту грошової маси та індексу інфляції за 2004-2008 рр.

У січні-березні 2008 року (122,5%) ціни підвищуються за умов незначного збільшення грошової маси (М1 - 101,1%, М2 - 105%). Це доводить безпідставність підозр щодо того, що ціни ростуть через зростання Складова грошової маси, яка безпосередньо представляє грошовий попит (М0 - гроші поза банками), з початку року не лише не збільшилась, а скоротилася на 1,2 млрд. гривень.

Аналіз перебігу інфляційних процесів в Україні за 2004-2008 роки вказує, що ми маємо справу не з класичною інфляцією, за якої ціни підвищуються у залежності від збільшення кількості грошей в обігу (інфляція попиту).

Оскільки розвиток інфляції безпосередньо не пов'язаний із монетарними факторами, то, очевидно, що не принесе очікуваних результатів такий традиційний набір антиінфляційних заходів, які вже задіяні урядом та Нацбанком, як:

· зменшення грошової маси;

· скорочення бюджетного дефіциту (Державний бюджет України за перший квартал 2008 року виконано з профіцитом 1,2 млрд. грн.);

· підвищення відсоткових ставок за кредитами тощо.

Проведемо оцінку динаміки цін виробників промислової продукції та її вплив на зміну індексу інфляції в Україні у 2004-2008 рр.

Рис. 3.2 Динаміка цін за 2000-2007 рр. (грудень до грудня попереднього року, %) (За даними ДЕРЖКОМСТАТУ України)

Огляд даних, наведених на рис. 3.2, вказує на наявність прямо пропорційної залежності у змінах цін виробників промислової продукції та цін споживчого ринку в Україні за період із початку третього тисячоліття. Причому за 2002-2007 роки окреслилась тенденція випереджального росту цін у виробничій сфері. Отже, інфляція в Україні на цьому етапі має яскраво виражений характер "інфляції витрат" - підвищення споживчих цін відбувається згідно з ростом цін у сфері виробництва (із певним часовим лагом).

Тому урядові цього року не вдасться подолати інфляцію на споживчому ринку без вирішення питання про зниження темпів росту цін у виробничій сфері. Цю проблему Кабінет Міністрів вже успішно розв'язував протягом 2005 року: завдяки зниженню темпів росту цін виробників промислової продукції зі 124,1% (за підсумками 2004 року) до 109,5% (за 2005 рік), ріст споживчих цін становив 110,3% до 112,3% за 2004 рік.

На сьогоднішній день має місце потужний інфляційний потенціал, який сформувався у виробничій сфері. Пов'язаний він, зокрема, зі значним підвищенням цін на природний газ, нафту та нафтопродукти. Причому тенденції світових ринків у цьому плані невтішні для України. Тільки за березень 2008 року за зростання промислових цін на 6,6% ціни у сфері виробництва і розподілення електроенергії, газу та води підвищились на 14,5%. Загострилася проблема монополізації окремих сегментів ринку та порушення принципів конкурентного ціноутворення.

Індекс інфляції за своєю статистичною характеристикою - це індекс росту споживчих цін. Згідно з чинною в Україні методологією, його розраховують відповідно до вагової структури товарів-представників у "споживчому кошику", де 55% займають продукти. Тому визначальною для оцінки інфляції є ситуація в агропромисловому комплексі (АПК). Вантаж проблем, які накопичились у АПК, і є головним фактором, що визначає потенціал інфляції в Україні.

Окрім підвищення цін реалізації сільськогосподарської продукції (138% у 2007 р.), свій вклад у розвиток інфляції, як видно з рис.3.3, внесла й переробка згаданої продукції. Значне перевищення темпів приросту цін, за якими реалізують сільськогосподарську продукцію, та цін її переробки вказує на те, що потенціал "розкручування інфляції" на споживчому ринку цього року ще далеко не вичерпаний.

Очевидно, що для подолання цього явища уряду необхідно задіяти заходи, адекватні його природі як «інфляції витрат».

В умовах «інфляції витрат» уряду України необхідно задіяти фактори, спрямовані на підвищення продуктивності та нарощення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Тому оптимістичні прогнози щодо урожаю-2008 уже самі по собі є антиінфляційним фактором.



Рис. 3.4 Співвідношення цін реалізації сільсько-господарської продукції, цін переробки та споживчих цін у 2004-2008 рр. (За даними ДЕРЖКОМСТАТУ України)

Необхідне також упорядкування відносин виробників сільськогосподарської продукції з переробниками та реалізаторами.

Подолання інфляції витрат - це питання стратегії політики економічного розвитку країни, а саме: підвищення її конкурентоздатності, обмеження монополізму, диверсифікація поставок енергоносіїв, розвиток альтернативної енергетики та енергозбереження тощо.

Однак наразі для захисту населення України від інфляції витрат задіяні такі заходи, як випереджальне у порівнянні з підвищенням споживчих цін збільшення грошових доходів населення. Саме цей шлях і обрав уряд. Завдяки проведеному з початку року підвищенню заробітних плат та пенсій номінальні грошові доходи населення за січень-лютий 2008 року у порівняні з відповідним періодом попереднього року збільшились у півтора рази. Це дозволило не лише нейтралізувати інфляційний ріст цін, але й забезпечити підвищення життєвого рівня громадян України: реальні доходи у порівнянні з відповідним періодом минулого року зросли на 23,4%, що вдвічі вище відповідного показника 2007 року (11,7%).

Важливим антиінфляційним заходом уряду є перехід, починаючи з 1 квітня 2008 року, до виплати пенсій усім категоріям пенсіонерів та всіх видів соціальних виплат громадянам на рівні, не нижчому прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян - 481-єї гривні. Наразі актуальним є перегляд рівня цього соціального стандарту з урахуванням темпів інфляції, що склалися з початку 2008 року.

З огляду на таку спрямованість антиінфляційних заходів, можна зауважити розкручування інфляційної спіралі: для захисту від інфляції підвищуються грошові виплати населенню, що, у свою чергу, призводить до зростання попиту і, відповідно, до підвищення цін. Однак класична "інфляційна спіраль заробітної плати і цін" не діє в умовах "інфляції витрат".

Світовий досвід країн ринкової економіки знає два основних способи регулювання інфляційного процесу: кейнсіанський і монетаристський. Кейнсіанський метод передбачає розширення впливу держави на економіку, підвищення її регулюючої ролі в кредитно-відсотковій політиці, а монетаристський, проти якого виступають усі прихильники унітарної держави, - впровадження таких дій, як самоусунення держави з економічного життя, відмова від дотацій на соціальні та інші потреби. Звичайно, в країнах, де такі дотації не мають істотного значення, монетаристські дії дають значний позитивний ефект. Однак очевидно, що застосування цього методу у нас нині неможливо, бо неможливо раптово припинити субсидії на культуру, сільське господарство чи багатодітним сім'ям.

Отже, про пряме запозичення того чи іншого методу нашою економікою не йдеться. Водночас деякі елементи цих напрямів, зокрема встановлення економічно обґрунтованої ставки відсотків за кредит, регулювання зайнятості, валютного та грошового обігу, необхідно негайно використати.
Кредитна політика держави має бути обов'язково вигідною як для боржника, так і для кредитора, щоб забезпечити останньому кошти на покриття витрат і дотацій, прибуток для вдосконалення матеріально-технічної бази кредитного закладу.

Економічно обґрунтована ставка кредиту негайно дала б позитивні результати, тому що підвищення плати за кредит на кожен відсоток, як свідчить світовий досвід, веде до зменшення кількості грошей в обігу відповідно на 4%, а грошей - готівки на руках громадян - на 2%.

В Україні, щоб оволодіти ситуацією в грошовому обігу та кредитуванні, необхідно в найкоротший час вдатися до регулювання обсягу сукупної грошової маси, застосувавши для цього такі спеціальні інструменти та методи:

· резервні вимоги, тобто норматив депонування частини вкладів комерційних банків на безвідсоткових рахунках Національного банку України (він становить 15% статутного фонду комерційного банку);

· квоти і форми рефінансування банків;

· гнучку відсоткову політику;

· нормативи ліквідних коштів комерційних банків та обов'язкових інвестицій у державні папери тощо.

Змінюючи нормативи резервів та ставки операцій рефінансування, Національний банк зможе збільшувати (зменшувати) величину ліквідності комерційних банків і тим активно впливати на інфляційний процес. При цьому основою регулювання грошової системи України має стати насамперед ліквідація штучного поділу готівкового й безготівкового обігу та перехід до цивілізованого регулювання сукупного грошового обігу. Гривня мусить мати однакову купівельну силу в будь-якій формі і в будь-яких операціях. Світова практика свідчить, що для цього потрібно зняти всі необґрунтовані обмеження з безготівкових платежів та розрахунків і паралельно ввести граничні межі загального зростання грошової маси в обігу.

Виходячи з нинішнього стану грошового обігу в Україні, Національному банку варто терміново розробити надзвичайну програму розвитку безготівкових платежів і водночас можливого обмеження питомої ваги готівки, яка найбільше піддається інфляційному знеціненню. Напевно, доречним були б також більш широке запровадження "електронних грошей", карток споживача, обмеження максимальних готівкових платежів, формування такої відсоткової політики, коли зберігання готівки поза банком стає невигідним. Чіткішим має бути розмежування сфері діяльності Національного банку та державного бюджету; без цього грошова система будь-якої країни ніколи не стане безінфляційною. Необхідно законодавче заборонити пряме фінансування державного бюджету з коштів Національного банку, а також купівлю за його кошти державних облігацій Міністерства фінансів, тому що це рівнозначно емісії, порушує нормальне регулювання грошового обігу й неухильно веде до інфляції.
Виникнувши не за часів незалежності України, інфляція настільки деформувала всі фази відтворення сукупного суспільного продукту, що нині стала найнебезпечнішою загрозою для збереження державності. Будучи наслідком багатофакторного процесу, вона може бути приборкана лише в результаті оперативного застосування взаємоузгодженого комплексу заходів в усіх сферах господарського і суспільного життя.

3.2 Модель кореляції формування ВВП та грошової маси

Величина грошової маси є важливою характеристикою стану грошового ринку. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту та економічний розвиток в цілому.

Величини валового внутрішнього продукту та грошової маси за 2000-2006 рр. наведено на рис. 3.5.



Рис.3.5 Динаміка величини валового внутрішнього продукту та грошової маси за 2000-2006 рр., млрд. грн. (за даними ДЕРЖКОМСТАТУ)

Як видно з рис. 3. величина валового внутрішнього продукту змінюється в тому ж напрямку, що й величина грошової маси, притому прослідковується існування тісного зв'язку між зміною даних показників.

Протягом 2000-2006 рр. спостерігається стала тенденція до поступового пожвавлення темпів економічного розвитку поряд із позитивною динамікою соціальних показників, яка супроводжується зростанням грошової маси в обігу.

Перевіримо тісноту зв'язку між величиною валового внутрішнього продукту та грошової маси, розрахувавши коефіцієнт кореляції між ними.

За розрахунковий період беремо 7 років, оскільки в цьому випадку зможемо отримати найточніші результати.

Вихідні дані для розрахунків наведені у табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Розрахунок коефіцієнту кореляції між величиною ВВП та грошової маси

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	Разом	Середнє значення
Валовий внутрішній продукт (фактичний) (), млрд. грн.	170,1	204,2	225,8	267,3	345,1	441,5	544,2	2198,1	314,0
Грошова маса ()	45,8	64,9	95,0	125,8	194,8	261,4	397,4	1185,1	169,3
	-143,9	-109,8	-88,2	-46,7	31,1	127,4	230,1	-143,9
	20721,3	12062,4	7780,8	2178,5	966,8	16239,2	52961,7	112910,8
	-123,5	-104,4	-74,3	-43,5	25,5	92,1	228,1	-123,5
	15263,1	10905,4	5513,9	1892,2	650,0	8490,5	52024,7	94739,7
	17784,0	11469,3	6550,0	2030,3	792,7	11742,2	52491,1	102859,7
Коефіцієнт кореляції									0,92

Як бачимо, зв'язок між досліджуваними показниками є дуже тісний, оскільки коефіцієнт кореляції складає 0,92, це означає, що при зростанні величини грошової маси в обігу зростає і величини реального ВВП.

Припустивши, що між даними показниками існує лінійна залежність скористаємось методом регресійного аналізу для визначення цієї залежності та запису рівняння регресії. Вихідні дані для розрахунків наведені у табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Вихідна інформація для запису рівняння регресії

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	Разом
Валовий внутрішній продукт ()	170,1	204,2	225,8	267,3	345,1	441,5	544,2	2198,1
Грошова маса ()	45,8	64,9	95,0	125,8	194,8	261,4	397,4	1185,1
	2093,5	4208,1	9033,2	15825,6	37944,3	68352,4	157917,2	295374,4
	7781,6	13245,8	21461,7	33631,9	67225,6	115414,5	216239,9	475000,9

Використовуючи дані таблиці розв'язуємо систему рівнянь для відносно та .

В результаті математичних розрахунків отримуємо лінійну залежність величини ВВП від величини грошової маси в обігу

На основі даної залежності побудуємо лінію тренду (рис. 3.7).

Рис. 3.7.Залежність ВВП та рівня грошової маси

Звичайно, дана модель є дуже прощеною, але за результатами отриманих на основі статистичних даних розрахунків бачимо, що фактичні значення ВВП дуже мало відхиляються від лінії розрахункових значень на рис. 3 . Найбільшими є відхилення у 2000 р. та 2007 р., притому за наявного обсягу грошової маси реальні величини ВВП є нижчими від розрахункових, що спричинюється впливом інших чинників, які стримують економічний розвиток. Запропоноване рівняння регресії дозволяє спрогнозувати величину ВВП в залежності від очікуваної зміни грошової маси.

3.3 Шляхи вдосконалення грошової системи

Вдосконалення грошової системи включає оптимізацію грошово-кредитної політики Центрального банку. Напрямами вдосконалення грошово-кредитної політики Національного банку України є:

- орієнтація на необхідність поступового переходу до монетарного режиму, що ґрунтується на ціновій стабільності, на основі створення низки макроекономічних, фінансових та інституційних умов, серед яких макроекономічна та фінансова збалансованість, поступовий перехід до режиму вільного плавання обмінного курсу, достатній розвиток ринку цінних паперів, трансмісійних механізмів, комунікації центрального банку із суб'єктами господарювання і населенням;

- визнання необхідності певного перехідного періоду до використання інфляційного орієнтира як головної мети грошово-кредитної політики, протягом якого Національний банк спрямовуватиме свої зусилля на підтримку як зовнішньої стабільності національної валюти через регулювання обмінного курсу, так і внутрішньої цінової стабільності. Пріоритет у грошово-кредитній політиці повинен поступово наближатися до забезпечення цінової стабільності, якій підпорядковуватиметься політика валютного курсоутворення;

- утримання показника приросту споживчих цін у середньостроковій перспективі в однознаковому вимірі та його поступове зниження;

- удосконалення системи валютного регулювання в напрямку здійснення поступової лібералізації з урахуванням конкретних макроекономічних і фінансових умов. Для згладжування шоків і сезонних коливань слід провадити інтервенції на міжбанківському валютному ринку, створювати умови для розвитку інструментів хеджування валютних ризиків;

- спрямування політики валютного курсоутворення на забезпечення прогнозованої динаміки обмінного курсу залежно від стану платіжного балансу та недопущення його значних коливань, використання валютних резервів для забезпечення гнучкості монетарної політики та підвищення її ефективності у забезпеченні стабільності національної грошової одиниці;

- посиленні ролі процентної політики в системі монетарного регулювання економічних процесів через поліпшення регулювання короткострокових ринкових відсоткових ставок (шляхом удосконалення підходів до встановлення коридору ставок Національного банку України за активними та пасивними операціями), а також вжиття заходів щодо посилення зв'язку між короткостроковими, довгостроковими відсотковими ставками та цінами на фінансові активи;

- сприяння Уряду в питаннях подальшого розвитку та інституційного удосконалення фондового ринку і системи небанківських фінансових установ, що дасть змогу задіяти на належному рівні притаманні розвинутим економікам механізми переливання капіталів між сегментами фінансового ринку і таким чином забезпечувати вагомішу реакцію реального сектору економіки на монетарні рішення;

- удосконалення процедур прийняття монетарних рішень та системи комунікацій з громадськістю.

У прийнятті монетарних рішень Національний банк повинен спиратися на аналіз темпів зростання грошової маси в розрізі всіх її складових. Ураховуючи досить слабкий зв'язок динаміки монетарних агрегатів з рівнем інфляції може виникнути досить широкий діапазон зростання грошової маси, який випливає з характеру макроекономічних і монетарних зв'язків. В аналітичних цілях можна застосовувати також показники динаміки монетарної бази та інших грошових агрегатів.

Крім того, зростання грошової маси не повинно мати статусу монетарної цілі, тому відхилення від неї не вимагатиме автоматичного коригування політики, а буде приводом для детальнішого аналізу.

З іншого боку, необхідно здійснювати аналіз широкого кола макроекономічних і фінансових показників щодо їх впливу на цінову динаміку. У процесі такої роботи з'ясовуватимуться фактори, що найсуттєвіше впливають на цінову динаміку і прийматимуться відповідні рішення, про які треба інформувати громадськість.

Належну увагу слід приділяти стану ліквідності банківської системи, динаміці монетизації економіки, депозитів, грошових доходів населення, обмінного курсу, мультиплікатора тощо.

Необхідно вдосконалити формування та реалізацію грошово-кредитної політики щодо забезпечення її більшої адекватності новим економічним реаліям, покращення розуміння дій центрального банку з боку економічних агентів і населення, посилення результативності у досягненні визначених цілей.

Головною метою грошово-кредитної політики на сучасному етапі повинно бути утримання стабільності національної грошової одиниці як важливої передумови фінансової і макроекономічної рівноваги та сталого соціально-економічного розвитку країни. Досягнення цієї мети можна будувати на адекватному використанні нормативних, організаційних та інструментальних можливостей Національного банку з урахуванням національних стратегічних завдань і вірогідності дестабілізуючих впливів.

Наявна система інституцій і важелів грошово-кредитної політики дає змогу адекватно регулювати попит та пропозицію на грошовому ринку, забезпечуючи монетарну основу економічного зростання та нейтралізуючи можливі шоки. Проте слід враховувати той факт, що продовжується тенденція до ускладнення зовнішнього та внутрішнього середовища здійснення монетарної політики. Нестабільною є ситуація на світових фінансових ринках, що є небезпечним в умовах надмірної залежності від зовнішньої кон'юнктури, високого рівня доларизації, посилення присутності іноземного капіталу, зростання валового зовнішнього боргу та необхідності поступової лібералізації валютного режиму. Зміни в показниках платіжного балансу, що відбуваються останнім часом і впливають на попит та пропозицію на валютному сегменті ринку, можуть мати наслідком певні трансформації в структурі емісійних каналів забезпечення належного рівня грошової пропозиції в напрямку посилення ролі кредитного та фондового каналів.

Збільшення рівня монетизації може загострити проблему недостатнього розвитку небанківських сегментів фінансового ринку країни. Кредитна експансія банківської системи, у тому числі і споживчого напряму, повинна супроводжуватися відповідним зростанням капіталу та вдосконаленням банківського менеджменту. Присутність іноземного банківського капіталу сприятиме надходженню прямих іноземних інвестицій в інші галузі економіки. Зростання конкуренції та прогнозоване зниження інфляції та інфляційних очікувань впливатиме на поступове зниження відсоткових ставок за кредитами та депозитами. У структурі активів підвищуватиметься частка довгострокових кредитів, а також інвестицій у цінні папери. Проте ці процеси можуть супроводжуватися подальшим збільшенням частки зовнішніх запозичень у структурі зобов'язань банків, що призводитиме до зростання залежності національної банківської системи від екзогенних шоків.

Найбільш важливими завданнями грошово-кредитної політики є:

- сприяння утриманню інфляції та прогнозованої динаміки обмінного курсу;

- зростання золотовалютних резервів та підтримання їх на рівні, достатньому для забезпечення рівноваги на валютному ринку та згладжування кон'юнктурних коливань;

- укріплення довіри до національної валюти, зниження рівня доларизації економіки та її регулювання заходами грошово-кредитної політики, сприяння поступовому вирівнюванню умов кредитування у національній та іноземній валютах;

- підвищення ефективності процентної політики Національного банку України, створення нормативних та ринкових умов для дієвого регулювання відсоткових ставок;

- сприяння забезпеченню умов розвитку фондового ринку з урахуванням посилення потреб реального сектору та банківської системи в надійних фондових інструментах;

- підтримка конкурентоспроможності національної банківської системи, подальшої концентрації національного банківського капіталу, розвитку системи гарантування вкладів фізичних осіб та бази кредитних історій;

- контроль присутності іноземного капіталу в банківській системі України, оптимізація взаємодії національного банківського сектору з іноземними інвесторами, недопущення монополістичних тенденцій та зниження якості банківського капіталу;

- забезпечення економічних умов для підвищення частки довгострокового кредитування інвестиційної спрямованості у активах банків через адекватне управління ризиками та підвищення рівня корпоративного управління;

- подальший розвиток системи інформування суб'єктів господарювання і населення про стан грошово-кредитного ринку та заходи Національного банку щодо його регулювання;

- удосконалення системи регулювання потоків ресурсів, що отримують українські банки від нерезидентів;

- подальший розвиток безготівкових розрахунків.

Основним завданням валютно-курсової політики є сприяння стабільності національної грошової одиниці шляхом впливу на її курсову складову. Виконання цього завдання ускладнюється через очікувані суттєві зміни в процесах припливу-відпливу валюти, що можуть відбутися після вступу України до СОТ, подальше зростання цін на енергоносії, наявність інфляційних очікувань та інші ризики. Враховуючи існуючі ризики щодо розвитку ситуації в економіці та на валютному ринку досягненню цілей фінансової стабільності та економічного зростання в цих умовах найбільше сприятиме збереження курсових тенденцій, що склалися останніми роками. У вирішенні питань вдосконалення курсових механізмів враховуватимуться співвідношення курсів основних світових валют, а також застосування цих валют у разі здійсненні торгових та інших міжнародних операцій.

Важливим індикатором стану валютного сегмента грошового ринку залишатиметься реальний ефективний обмінний курс гривні. Для реалізації завдань курсової політики значна увага приділятиметься подальшому збільшенню золотовалютних резервів, що підвищуватиме забезпеченість національної грошової одиниці та довіру до дій Національного банку України. Розвиток інструментарію та методів валютного регулювання буде враховувати, з одного боку, потребу їх адаптації до норм і правил, які існують на міжнародних ринках, а з іншого - необхідність зниження доларизації економіки та забезпечення надійного контролю за ризиками, що можуть виникнути для банківської системи та економіки від все більшої активізації процесів припливу-відпливу капіталів.

Національний банк, здійснюючи регулювання грошово-кредитного ринку, повинен підтримувати таку динаміку грошової маси, яка б, з одного боку, задовольняла попит економіки на гроші, а з іншого - не створювала загрози для динаміки цін.

Відповідно до Основних засад грошово-кредитної політики на 2008 рік темпи приросту грошової маси в наступному році мають становити 30 - 35%. Такому розширенню грошової маси відповідатиме збільшення монетарної бази на рівні 24 -29%.

Національний банк України для поліпшення регулювання грошово-кредитного ринку повинен більш активно застосовуватиме фондові інструменти (одночасно сприяючи Уряду в розвитку прозорого та ліквідного фондового ринку), стимулюватиме розвиток безготівкових розрахунків, уживатиме заходів щодо оптимізації структури активно-пасивних операцій банків, зниження ризиків у банківській діяльності та упередження виникнення дисбалансів у фінансовій сфері.

Утримання інфляції в прийнятних межах виключно монетарними методами в поточних економічних умовах України неможливе і наслідком цього можуть бути втрати в економічному зростанні без отримання відчутного ефекту щодо зниження цін. Таким чином, Національний банк України готовий максимально узгоджувати свої дії з Урядом, зокрема, у частині координації грошово-кредитної та фіскальної політики, розвитку фінансових ринків, нівелювання негативного впливу зовнішніх чинників на фінансову стабільність у державі тощо.

Висновки до розділу 3

Дослідження грошових систем є неможливим без приділення належної уваги проблемам інфляції. Інфляція є багатогранним, складним процесом, який чітко відображає всі основні проблеми й суперечності економіки. Найбільш очевидно вона проявляє себе в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду більшості населення.

За період 2003-2007 рр. має місце суттєве зростання інфляції в Україні, хоча у 2005 р. індекс інфляції був нижчим, ніж у 2004 р. Проте вже починаючи з 2006 р. значення цього показника знову почало збільшуватися. На сьогоднішній день має місце потужний інфляційний потенціал, який сформувався у виробничій сфері. Пов'язаний він, зокрема, зі значним підвищенням цін на природний газ, нафту та нафтопродукти. Отже, інфляція в Україні на сучасному етапі має яскраво виражений характер "інфляції витрат" - підвищення споживчих цін відбувається згідно з ростом цін у сфері виробництва. Вантаж проблем, які накопичились у агропромисловому комплексі також є впливовим фактором, що визначає потенціал інфляції в Україні.

В умовах «інфляції витрат» уряду України необхідно задіяти фактори, спрямовані на підвищення продуктивності та нарощення обсягів виробництва продукції, в тому числі, сільськогосподарської.

Протягом 2000-2006 рр. спостерігається стала тенденція до поступового пожвавлення темпів економічного розвитку поряд із позитивною динамікою соціальних показників, яка супроводжується зростанням грошової маси в обігу.

В роботі визначено тісноту зв'язку між величиною ВВП та грошової маси та побудували рівняння регресії, яке показує залежність між цими показниками. Коефіцієнт кореляції складає 0,92, це означає, що зв'язок між досліджуваними показниками є дуже тісний і при зростанні величини грошової маси в обігу зростає і величини реального ВВП

Рівняння регресії має вигляд , де у - результуючий показник ВВП, х - величина грошової маси. Запропоноване рівняння регресії дозволяє спрогнозувати величину ВВП в залежності від очікуваної зміни грошової маси.

Основними напрямками вдосконалення грошової системи, які включають оптимізацію грошово-кредитної політики Центрального банку і полягають в такому:

- абезпечення цінової стабільності, якій підпорядковуватиметься політика валютного курсоутворення;

- утримання показника приросту споживчих цін у середньостроковій перспективі в однознаковому вимірі та його поступове зниження;

- удосконалення системи валютного регулювання.

Національний банк, здійснюючи регулювання грошово-кредитного ринку, повинен підтримувати таку динаміку грошової маси, яка б, з одного боку, задовольняла попит економіки на гроші, а з іншого - не створювала загрози для динаміки цін. Вжиття запропонованих заходів сприятиме стабілізації грошової системи України та ефективнішому її функціонуванню.

Висновки

У дипломній роботі дано теоретичне обґрунтування сутності грошової системи з урахуванням ринкових умов, виявлено специфічні особливості та досліджено тенденції формування грошової системи України, розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення управління грошовою системою України. У результаті проведеного дослідження сформульовані наступні висновки та пропозиції:

1.Обгрунтовано суть, призначення та принципи функціонування грошових систем. Виявлено, що по-перше грошова система опосередковує рух грошей; по-друге грошова система є категорією історичною; по-третє організація грошової системи закріплена державою в законодавчих та нормативно-правових актах; по-четверте, грошова система виконує регулюючу функцію в економіці держави; по-третє наголошено, що грошові системи різних країн можуть функціонувати за різними правилами; по-п'яте, грошова система є категорією економічною, оскільки опосередковує функціонування економічних відносин.

2.Проаналізовано основні елементи грошових систем, які включають: найменування грошової одиниці, масштаб цін, валютний курс, види готівкових грошових знаків, які мають законну платіжну силу, регламентацію безготівкового обороту, державний апарат, який здійснює регулювання грошового обороту.

3.Проведено систематизацію грошових систем за такими ознаками: за характером регулювання національної валютної системи, за характером регулювання національної валютної системи, залежно від форми, в якій функціонують гроші. Виявлено, що грошова система України нині має кредитний ринковий характер, який формувався поступово в процесі ринкової трансформації її економіки, розвитку грошового ринку та його інфраструктури.

4.Розкрито сутність та проаналізовано грошово-кредитну політику Національного банку України як складову загальноекономічної політики. Розглянуто основні види грошово-кредитної політики, такі як експансійну та рестрикційну політику. Визначено основні цілі монетарної політики: стратегічні, проміжні й тактичні. Проаналізовано об'єкти, на які найчастіше спрямовуються регулятивні заходи монетарної політики (пропозиція (маса) грошей, ставка процента, валютний курс, швидкість обігу грошей ).

5.Проведено аналіз грошової маси і виявлено, що її величина характеризується стабільними і досить високими темпами приросту (30-50% щорічно) протягом 2003-2007 рр., має місце зростання рівня монетизації ВВП. Відбулося покращення структури грошової маси: знизилася питома вага готівки, що свідчить про поступове посилення ролі банківської системи в управлінні грошовим оборотом України.

6.Виявлено, що монетизація, яка проходить в умовах глибоких інституційних перетворень, відбувається як процес надмірної концентрації грошей у незначної частки населення та підприємств, тобто вона є не рівноважним та потенційно конфліктним процесом. Відсутність прямого впливу монетизації на інфляційні процеси пов'язана з тим, що переважну частину додаткових доходів населення отримують найбільш багаті, і тому не всі гроші доходять до споживчого ринку. З іншого боку, головне джерело додаткової пропозиції грошей - викуп валюти у експортерів - не просто відображає структурну недосконалість господарчої системи України, а є механізмом її відтворення і одночасно - потенційною загрозою для монетарної рівноваги. Тому процес зростання рівня монетизації української економіки не є безумовно позитивним і містить в собі певні соціальні та структурні ризики.

7.Проведено аналіз основних показників грошово-кредитного ринку України. Впливовим чинником збільшення грошової маси є зростання депозитів. Має місце розширення обсягів кредитування. Активна діяльність банків із залучення коштів за кордоном у 2007 р. у цілому позитивно вплинула на ситуацію економіці та на грошово-кредитному ринку, оскільки вона сприяла покращенню строкових та вартісних характеристик активно-пасивних операцій банків та певному стримуванню інфляційних процесів. У довгостроковому періоді спрямованість функціонування грошово-кредитного ринку сприяє накопиченню ризиків виникнення дисбалансів у фінансовій сфері.

8.Проаналізовано основні аспекти регулювання грошових систем в умовах інфляції. Виявлено, що за період 2003-2007 рр. має місце суттєве зростання інфляції в Україні, хоча у 2005 р. індекс інфляції був нижчим, ніж у 2004 р. Проте вже починаючи з 2006 р. значення цього показника знову почало збільшуватися. На сьогоднішній день має місце потужний інфляційний потенціал, який сформувався у виробничій сфері, у агропромисловому комплексі. В умовах «інфляції витрат» уряду України необхідно задіяти фактори, спрямовані на підвищення продуктивності та нарощення обсягів виробництва продукції, в тому числі, сільськогосподарської.

9.Визначено тісноту зв'язку між величиною ВВП та грошової маси та побудували рівняння регресії, яке показує залежність між цими показниками. Зв'язок між досліджуваними показниками є дуже тісний і при зростанні величини грошової маси в обігу зростає і величини реального ВВП

10.Запропоновані основні напрямки вдосконалення грошової системи України, які включають оптимізацію грошово-кредитної політики Центрального банку і полягають в необхідності поступового переходу до монетарного режиму, що ґрунтується на ціновій стабільності, якій підпорядковуватиметься політика валютного курсоутворення, утриманні показника приросту споживчих цін, удосконаленні системи валютного регулювання, створенні умови для розвитку інструментів хеджування валютних ризиків, удосконаленні процедур прийняття монетарних рішень та системи комунікацій з громадськістю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Банковское дело: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 576 с.

2. Башнянін Г.І., Богиня Д.П., Загорський В.С., Копич І.М. Національна грошова система і проблеми формування номінальної й реальної вартості грошей // Фінанси України. - 1999. - №1. - С.3-10.

3. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №37-38. - С. 189.

4. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1997. - 383 с.

5. Воробей О. Виникнення та історичний розвиток паперових грошей України // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №1. - С.6-8.

6. Гальчинський А. Найвищий пріоритет - грошова стабільність // Вісник Національного банку України. - 2001. - №5. - С.2-5.

7. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч.посібник. - К.: Основи, 1998. - 415 с.

8. Горіна Т.І. Гроші, кредит, банки: Навчальний посібник. - Хабаровськ: РИЦ ХГАЕП, 2003. - 144 с.

9. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2001. - 602 с.

10. Долан Э.Дж., Кэмпбэл К.Л., Кэмпбэл Г.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Пер. с англ. В. Лукашевича и др. - СПб.: Санкт-Петербург оркестр, 1994. - 496 с.

11. Ефимова Л.Г. Безналичные деньги - законное средство платежа // Закон. - 2000. - №3. - С. 79-83.

12. Завальна Ж.В. Грошова система як ознака державності // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.15: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2006.- 336 c.

13. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 року №135 // Офіційний вісник України. - 2001. - №18 (ч.2). - С. 794.

14. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків в Україні. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. №69 // Офіційний вісник України. - 2001. - №12. - С. 495.

15. Кейнс Дж.М. Трактат о денежной реформе: Пер. с англ. А.С. Каменецкого. - М.: Изд-во “Эконом. жизнь”, 1925. - 108 с.

16. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - С. 141.

17. Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. - К.: Наукова думка, 1971. - 175 с.

18. Кротюк В.Л. Національний банк - центр банківської системи України. Організаційно-правовий аналіз. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000 248 с.

19. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник. - К.: Знання, КОО, 1998. - 169 с.

20. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс. Принципы, проблемы и политика. В 2-х т.: Пер. с англ. 11-го изд. М.: Республика, 1992. - Т.1. - 399 с.

21. Общая теория денег и кредита: Учебник / Под ред. Е.Ф. Жукова. - М.: ЮНИТИ, 1998. - 359 с.

22. Пашкус Ю.В. Деньги: прошлое и современность. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. - 181 с.

23. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Затверджено постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. №72 // Офіційний вісник України. - 2001. - №12. - С. 496.

24. Поляков В.П., Московкина Л.А. Структура и функции центральных банков. Зарубежный опыт: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 192с.

25. Портной М.А. Деньги: их виды и функции. - М.: Анкил, 1998. - 167 с.

26. Постанова Президії Верховної Ради України “Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України” від 10 грудня 1991 р. №1952 // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №10. - С. 146.

27. Постанова Президії Верховної Ради України “Про національну валюту в Україні” від 14 листопада 1991р. №1809 // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №4. - С. 23.

28. Правила визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України. Затверджено постановою Правління Національного банку України від 31 березня 1999 р. №152 // Офіційний вісник Украї- ни. - 1999. - №16. - С. 664.

29. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - С. 30.

30. Про Національний банк України. Закон України від 20 травня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №29. - С. 238.

31. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні. Закон України від 5 квітня 2001 р. // Офіційний вісник України. - 2001. - №20. - С. 828.

32. Савлук М.І. Збереження незалежного статусу НБУ - невідкладне завдання державної ваги // Вісник Національного банку України. 1999. - №9. С.24-26.

33. Савлук М.І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України // Фінанси України. - 1997. - №2. - С.20-28.

34. Стельмах В. Стабільна гривня - шлях до добробуту кожної родини // Урядовий кур'єр. - 2000. - №160. - С.1-4.

35. Стельмах В.С. Доля гривні й банківської системи України // Вісник Національного банку України. - 2000. - №8. - С.2-9.