Управління формуванням доходів державного бюджету України з метою їх оптимізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

1.1 СУТНІСТЬ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ ТА ЇХ РОЛЬ У ФУНКЦІОНУВАННІ ЕКОНОМІКИ

1.2 ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА В СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ДОХІДНОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

1.3 КЛАСИФІКАЦІЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ТА ЇХ СКЛАД

РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

2.1 АНАЛІЗ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ЯК ОСНОВНОЇ СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

2.2 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ ЗА ДОХОДАМИ ОРГАНАМИДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ДОХІДНОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

3.1 ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА РАХУНОК ЗМІНИ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ

3.2 ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА ДОХОДАМИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Державні доходи забезпечують соціально-економічний розвиток країни загалом, а також окремих її регіонів і фінансову підтримку населення. З огляду на це, головним завданням держави є збалансування її доходів з видатками. Адже значне перевищення видатків над доходами призводить до економічної кризи, зростання державного боргу, дефіцитів бюджетів усіх рівнів тощо. Складність економічних відносин, що мають місце у процесі бюджетного забезпечення соціально-економічного розвитку, вимагає більш детального вивчення характеру та напрямів таких відносин. Державний бюджет як система складових прямо чи опосередковано впливає на всі процеси, які відбуваються у соціальній та економічній сферах суспільства. Тому актуальним є дослідження методів, видів і джерел формування державних доходів, що слугуватиме теоретичною основою для вироблення практичних рекомендацій щодо їх збільшення та раціонального використання.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів формування доходів Державного бюджету України та обґрунтування можливих шляхів їх підвищення.

Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання:

- дослідити загальну структуру доходів державного бюджету України;

- охарактеризувати вплив макро- та мікроекономічних факторів на їх формування;

- визначити залежність між складовими елементами доходів Державного бюджету та ступінь їх впливу на сукупний показник доходів;

- провести аналіз динаміки розвитку податкових та неподаткових надходжень, доходів від операцій з капіталом та міжбюджетних трансфертів;

- провести оцінку сучасного становища дохідної бази України;

- обґрунтувати шляхи підвищення надходжень до Державного бюджету України.

Об'єктом нашого дослідження є основні складові елементи доходів бюджету: податкові та неподаткові платежі, доходи від операцій з капіталом, міжбюджетні трансферти.

Предметом дослідження є Державний бюджет України як самостійна економічна категорія, яка втілює фінансові відносини, що виникають при утворенні централізованого фонду грошових ресурсів країни та його використанням на загальнодержавні потреби.

Інформаційною базою написання курсової роботи стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, підручники, навчальні посібники, періодичні видання, різнопланові статистичні матеріали.

дохід бюджет державний податковий

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

1.1 СУТНІСТЬ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ ТА ЇХ РОЛЬ У ФУНКЦІОНУВАННІ ЕКОНОМІКИ

Бюджетна система України є важливою складовою фінансової системи й основним механізмом здійснення та проведення фінансової політики держави. Ця система складається з Державного та місцевих бюджетів.

Так, відповідно, доходи Державного бюджету, як його ключова складова, є важливим елементом впливу держави на соціально-економічний розвиток суспільства. Саме тому переконливим фактором є те, що цей глобальний показник є ні чим іншим, як фінансовою базою діяльності держави. Його склад, форми мобілізації залежать від системи та методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство за певний період [23].

Характеризуючи економічну сутність категорії «доходи Державного бюджету», необхідно звернути увагу на те, що вони, з одного боку, є результатом розподілу вартості ВВП між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого - об'єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості [29].

Склад доходів Державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та Законом України про Державний бюджет на відповідний рік і затверджується Верховною Радою України. Слід відмітити, що починаючи з 2000 року Державний бюджет поділено на 2 складові частини: загальний фонд і спеціальний фонд відповідно.

Загальний фонд включає всі доходи бюджету, крім тих, які призначені для зарахування в спеціальний фонд, тобто не має цільового спрямування. Як правило, загальний фонд наповнюється за рахунок надходження податків і інших платежів.

Спеціальний фонд бюджету включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретних джерел надходжень, гранди або подарунки (з розрахунком вартості), отримані розпорядником бюджетних коштів на конкретні цілі [1, 19].

У зв'язку з цим для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт (ВВП), частину якого вона і використовує [29].

Отож, перейдемо безпосередньо до визначення сутності поняття «доходи Державного бюджету» для більш повного й точного володіння інформацією щодо основних фінансово-економічних показників держави, можливості здійснення прямого аналізу дохідної бази України з метою подальшого спостереження за динамікою зміни її структури та визначення основних проблем формування головного грошового фонду країни.

Узагалі, існує велика кількість ідей та думок з приводу тлумачення поняття «доходи Державного бюджету». Кожен автор визначає його по-різному, враховуючи усі фактори та процеси фінансового середовища.

Детальна характеристика даного терміна наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Методичні підходи до визначення сутності поняття «доходи Державного бюджету»

№ з/п	Автор	Визначення
1	Загорський B. C., Вовчак О. Д., Благун І. Г., Чуй І. Р "Фінанси" [6]	Доходи Державного бюджету - здійснювані на підставі правових норм обов'язкові і добровільні надходження до бюджету, що використовуються державою для виконання своїх функцій. При чому розрізняють 2 види бюджетних надходжень: загальні та спеціальні.
2	Пасічник Ю. В. "Бюджетна система України" [10]	Доходи Державного бюджету - це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативно-правовими актами і необхідні для виконання її функцій.
3	Юрій С. І. Федосов В. М. "Фінанси" [11]	Дохід бюджету - це об'єктивне економічне явище, пов'язане з сукупністю економічних відносин з приводу розподілу та перерозподілу ВВП з метою формування основного централізованого фонду грошових коштів держави. За своєю сутністю доходи бюджету, з одного боку, є результатом розподільчих процесів, а з іншого об'єктом подальшого розподілу на окремі цільові фонди відповідно до функцій держави. Отже, доходи бюджету - це частка централізованих ресурсів держави, що потрібні для виконання нею відповідних функцій.
4	Єпіфанов А. О., Дьяконова І. І., Сало І. В. "Бюджет - головна ланка фінансів держави" [13]	Доходи бюджету - це грошові відносини з приводу розподілу вартості, тобто це частина внутрішньо-валового ВВП, що використовуються державою для здійснення свої функцій.
5	Біла О. Г. , Чуй І. Р. "Фінанси" [15]	Доходибюджетупов'язаніізсукупністюекономічнихвідносинзприводурозподілутаперерозподілуВВПзметоюформуванняосновногоцентралізованогофондугрошовихресурсівдержави. Цекошти, щомобілізуютьсядержавоюдлявиконаннясвоїхфункційтазабезпеченнясвоєїдіяльності.
6	Владимиров К. М., Абсава Л. О., Владимирова Л. В., Мінза Т. К. "Бюджетна система" [7]	Державні доходи - це грошові взаємовідносини, які складаються між державою й фізичними особами в процесі витягу й акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавний фонд (бюджет) з метою подальшого використання цих коштів, тобто для виконання державою своїх функцій.
7	Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. "Державні фінанси" [8]	Державні доходи - це грошові відносини, які складаються між державою, юридичними і фізичними особами в процесі вилучення й акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання, тобто для здійснення державою своїх функцій.
8	Карлін Л. І. "Бюджетна система України" [9]	Доходи Державного бюджету визначає як сукупність грошових надходжень до централізованого фонду фінансових ресурсів держави, що використовуються нею для виконання своїх основних завдань і функцій. У дохідній частині бюджету показано обсяги та джерела надходжень до бюджету.
9	Романенко О. Р., Огородник С. Я., Зязюн М. С., Славкова А. А. "Фінанси" [5]	Державні доходи охоплюють ту частину фінансових відносин, яка пов'язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств. При цьому акумульовані державою фінансові ресурси належать до централізованих, а ті, що залишаються у розпорядженні державних підприємств, є децентралізованими. Таким чином, доходами бюджету є ті грошові кошти, що надходять у розпорядження держави на безвідплатній, безповоротній основі згідно з чинним бюджетним і податковим законодавством.
10	Романенко О. Р. "Фінанси" [12]	Доходибюджетуякекономічнакатегоріявиражаютьекономічнівідносини, яківиникаютьудержавизюридичнимиіфізичнимиособамивпроцесіформуваннябюджетногофондукраїни.

У таблиці 1.1 представлено розуміння сутності поняття «Доходи Державного бюджету» десятьма авторами. Звичайно, ці визначення дуже схожі, так як береться до уваги одна і та ж сфера фінансових відносин - державна, проте наведені міркування є доказом того, що це поняття є глобальним та широкомасштабним і відіграє надзвичайно важливу роль в процесі формування та використання основного централізованого фонду грошових коштів держави.

Аналізуючи всі вищенаведені визначення, можна зробити висновок, що серед економістів укоренилося уявлення про те, що доходами Державного бюджету виступають економічні відносини, які виникають між різними суб'єктами: державою, з одного боку, юридичними і фізичними особами - з іншого. Наступним кроком щодо визначення цього поняття є наголошення авторами на тому, що ці фінансово-економічні відносини склалися з приводу формування основного централізованого фонду країни шляхом витягу й акумуляції частини вартості ВВП (Владимиров К. М., Абсава Л. О. т а ін.) чи розподілу та перерозподілу ВВП (Юрій С. І., Федосов В. М.) з метою її подальшого використання. Далі, у будь-якому випадку, вчені-економісти зазначають, що цією метою є виконання державою своїх завдань та функцій, забезпечення своєї діяльності. Крім того, Єпіфанов А. О. у своєму посібнику вказує на те, що за своєю сутністю доходи Державного бюджету вже є частиною внутрішньо-валового ВВП, А Романенко О. Р., у свою чергу, до тлумачення даного поняття додає те, що доходами бюджету є ті грошові кошти, що надходять у розпорядження держави на безвідплатній, безповоротній основі згідно з чинним бюджетним і податковим законодавством, що також варто враховувати. Отже, кожне із трактувань, беззаперечно, пояснює суть даного поняття, але, на жаль, деякі автори не дають можливості глибокого уявлення про доходи Державного бюджету у своєму визначенні, тобто опускають деякі моменти, не розкриваючи їх як пікантні подробиці. Так, зокрема, Загорський B. C., Вовчак О. Д., Благун І. Г., Чуй І. Р не вказують у своїй роботі на основний об'єкт цих відносин - ВВП, а також ніяк не повідомляють про те, що зусилля економічних суб'єктів направлені на формування основного централізованого (загальнодержавного) фонду - бюджету так, як це роблять, наприклад, Владимиров К. М., Абсава Л. О., Владимирова Л. В., Мінза Т. К. у своєму підручнику. А в книзі Пасічника Ю. В. хоча і згадується, що це частина централізованих фінансових ресурсів держави, але також відсутнє направлення на основне матеріальне джерело доходів бюджету.

На основі проведеного аналізу існуючих підходів щодо трактування сутності поняття «Доходи Державного бюджету», на нашу думку, найбільш влучним є визначення поняття «доходи Державного бюджету», сформульоване Владимировим К. М., Абсавою Л. О., Владимировою Л. В., Мінзою Т. К., яке відображає усі сторони цього терміну. Заслуговує уваги також визначення Білої О. Г., Чуй І. Р, які були досить близькими до попередніх авторів за своїми висловлюваннями, проте перші досить влучно уточнили саме характер економічних відносин, які складаються між нашими економічними суб'єктами при участі у процесах формування та використання доходів Державного бюджету, а саме - грошові відносини.

Отже, на наш погляд, державні доходи - це сукупність грошових відносин, які складаються між державою, фізичними та юридичними особами в процесі витягу й акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавний фонд (бюджет) з метою подальшого використання цих коштів, тобто для виконання державою своїх функцій [9].

Коротше кажучи, вище була зроблена спроба обґрунтувати зміст поняття «доходи Державного бюджету» та довести їх вирішальну роль у соціально-економічному розвитку країни.

Зрештою, доходи бюджету - це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні їй для виконання відповідних функцій. Вони виражають економічні відносини, що виникають у процесі формування основного централізованого фонду грошових коштів і надходять у розпорядження органів державної влади та управління.

Особлива роль доходів Державного бюджету полягає у тому, що правильне їх формування, організація та використання зумовлюють підвищення ефективності соціально-економічного розвитку країни та подальшу його стабілізацію.

Треба зауважити, що доходи бюджету доцільно розглядати як істотний фактор, що здійснює вплив на сукупне споживання та заощадження через рівень дохідності різних видів економічної діяльності. Високий рівень вилучення коштів у підприємств і населення призводить до зменшення підприємницької активності, сукупного попиту, що відповідно впливає на зменшення обсягів виробленої продукції і, зрештою, призводить до зменшення обсягу новоствореної вартості та, відповідно, до зменшення надходжень до бюджетів. У дохідній частині бюджету зосереджується та частина вартості ВВП, яка у процесі розподілу і перерозподілу доходів і нагромаджень може бути спрямована на розвиток економіки держави, соціальний захист населення, соціально-культурні заходи , потреби оборони, управління [30].

Отже, доходи Державного бюджету є суттєвим комплексним фактором впливу на соціально-економічне становище держави, забезпечує її фінансову стійкість, соціальну стабільність, дає можливість здійснювати перерозподіл коштів на користь пріоритетних галузей економіки, вирішувати проблеми соціального захисту населення.

1.2 ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА В СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ДОХІДНОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Виконання бюджету -- це четверта стадія бюджетного процесу.

Виконати бюджет означає забезпечити надходження запланованих доходів до всіх ланок бюджетної системи та профінансувати заходи, затверджені в бюджеті держави. До принципів організації виконання бюджету відносять:

- забезпечення повного і своєчасного надходження доходів в цілому і за кожним джерелом окремо;

- фінансування заходів у межах затверджених у бюджеті сум і протягом бюджетного року;

- надання бюджетних коштів за умови виконання кожним підприємством, організацією, установою планових завдань і з урахуванням освоєння раніше виділених коштів;

- фінансування юридичних осіб тільки з одного бюджету;

- дотримання режиму економії у витрачанні трудових та природних ресурсів, матеріальних коштів;

- забезпечення ефективного контролю за правильним використанням бюджетних коштів;

- дотримання на підприємствах і в організаціях бюджетної сфери державної планової та фінансової дисципліни.

Загальне керівництво щодо виконання бюджету покладається на Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України організує виконання бюджету держави через Міністерство фінансів України, міністерства, відомства, інші органи виконавчої влади, уряд АРК, місцеві виконавчі органи. Виконання дохідної частини Державного бюджету забезпечують такі органи:

1) Податкова адміністрація України здійснює контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом всіх платників податків, зборів, платежів.

2) Органи Державного казначейства України перевіряють правильність зарахування доходів відповідно до кодів бюджетної класифікації та ведуть бухгалтерський облік доходів.

3) Міністерство фінансів України організовує виконання дохідної частини бюджету і здійснює контроль за цим.

4) Установи банківської системи здійснюють прийом, зберігання доходів та їх перерахування.

Виконання дохідної частини місцевих бюджетів забезпечують такі органи:

1) Податкова адміністрація України здійснює контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом всіх платників податків, зборів, платежів.

2) Фінансові управління обласних, міських, державних адміністрацій і фінансові відділи виконавчих органів перевіряють правильність зарахування доходів відповідно до кодів бюджетної класифікації та ведуть бухгалтерський облік доходів.

3)Установи банківської системи здійснюють прийом, зберігання доходів та їх перерахування.

1.3 КЛАСИФІКАЦІЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ТА ЇХ СКЛАД

Існує декілька класифікацій доходів Державного бюджету. У підході до зазначеного питання не склалося єдиної точки зору. Так, зокрема, представимо одну із таких класифікацій за Булгаковою С. О., Єрмошенко Л. В., що наведена у таблиці 1.2, яка, на наш погляд чітко та коротко окреслює основні види доходів Державного бюджету за певними критеріями [11].

Таблиця 1.2 - Класифікація доходів Державного бюджету

Категорії класифікації	Види доходів
Залежно від повноти зарахування доходів до бюджету	1) закріплені - згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету; 2) регулюючі - зараховуються у певному відсотковому відношенні
За частотою появи	1) звичайні - регулярно включаються в доходи; 2) надзвичайні - з'являються в доходах за виняткових, але обгрунтованих обставин
За методами залучення	1) податки; 2) збори; 3) обов'язкові платежі; 4) інші платежі
За способом зарахування	1) загальний фонд; 2) спеціальний фонд
За розділами відповідно до Бюджетного кодексу	1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти

Як бачимо, у вище наведеній таблиці 1.2 представлено 5 класифікаційних ознак, за якими доходи Державного бюджету поділяються на різні види.

Водночас варто враховувати й іншу обставину, що відповідно до Статті 9 Бюджетного кодексу України, доходи Державного бюджету поділяються на 4 основні групи:

- податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій з капіталом;

- трансферти.

Таким чином, податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори. Податкові надходження посідають провідне місце серед різних методів мобілізації бюджетних ресурсів та інструментів державного регулювання економіки, вони є найбільш адекватним і об'єктивним відображенням стану національної економіки (економічного зростання або спаду).

Неподатковими надходженнями визнаються:

- доходи від власності та підприємницької діяльності;

- адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;

- інші неподаткові надходження.

Неподаткові надходження є важливим джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Проте їх обсяг значно менший від податкових надходжень.

Доходи від операцій з капіталом (капітальні доходи) - це доходи від продажу основних засобів, інших нематеріальних активів та землі, реалізації державних запасів.

Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Таким чином, усі 4 вище зазначені групи являють собою систему доходів Державного бюджету, під якою можна розуміти взаємозв'язок всієї сукупності доходів та її диференціацію на окремі групи [7, 9, 30].

Крім того, кожна із основних складових доходів Державного бюджету являє собою невелику підсистему надходжень, які, зрозуміло, у певних пропорціях впливають на загальну суму досліджуваного мною показника. З остаточною та більш детальною класифікацією доходів Державного бюджету ви можете ознайомитися, розглянувши, відповідно, повну класифікаційну таблицю, що наведена у додатку А (таблиця А.1).

Отже, доходи Державного бюджету є однією із головних інструментів регулювання економіки, бо саме через загальнодержавний центральний фонд здійснюються основні державні функції та завдання. Наведені міркування є доказом, що це особливі грошові відносини, що являють собою сукупність надходжень грошових коштів, яка, у свою чергу, є частиною внутрішньо-валового продукту. Ключову роль у формуванні дохідної бази Державного бюджету мають податки. Слід підкреслити, що характерною рисою податків є примусове відчуження державою знову утвореної вартості. Держава має прибутково регулювати економічні відносини, а це потребує гнучкої податкової політики, яка дає змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків. Для цього відповідно для розвитку економіки повинні змінюватися як податкова система, так і методи обрахування й сплати податків. Прикладом повинне стати податкове законодавство розвинених країн, яке має гнучкий механізм, що чітко реагує на зміни в економіці. Вже набутий досвід показує, що проблема розвитку економіки вимагає комплексності, нерозривності та взаємозв'язку при формуванні фінансів, державних доходів і податкової політики [14].

РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

2.1 АНАЛІЗ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ЯК ОСНОВНОЇ СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

Посилення ролі держави в економіці призводить до збільшення державних видатків, а необхідність їх фінансування обумовлює актуальність проблем із формування доходів бюджету, основну частину яких складають податкові надходження. Крім того, функціонування національної економіки в умовах постійного бюджетного дефіциту та зростаючого державного боргу висуває на передній план необхідність розгляду питань стосовно трансформації елементів податкової системи з метою забезпечення відповідного рівня податкових надходжень, адекватного вимогам сучасної економіки.

Актуальність даної теми та її вибір для дослідження, визначається її високою соціально-економічною роллю в фінансовій діяльності держави та недостатнім науково-теоретичним, методичним і організаційно-економічним обґрунтуванням існуючих проблем формування дохідної частини Державного бюджету, його значенням для економічного розвитку країни в процесі становлення ринкової економіки, так як в умовах створення ринкового середовища бюджет виступає головним джерелом фінансування суспільних благ та послуг; залишається важливим інструментом управління і формування фінансової політики держави та розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

На сучасному етапі економічних перетворень в Україні посилюється роль системи оподаткування та податкової політики в системі бюджетно-податкового регулювання економіки. Виконуючи фіскальні функції, податки одночасно забезпечують раціональний перерозподіл ВВП, слугують вагомим важелем державного регулювання економіки.

Формування податкових надходжень бюджету повинно розглядатися не тільки як невід'ємна складова бюджетного процесу, а, передусім як інструмент регулювання фінансово-економічних відносин.

Серед вчених, які займалися вивченням податкових надходжень, дослідженням їх впливу на систему доходів державного бюджету та на соціально-економічний розвиток суспільства, варто відзначити: В. Островецький, С. Буковинський, О. Колесник, В. Вишневський, А. Даниленко, О. Данилов, Т. Єфименко, І. Луніна, І. Лютий, Ц. Огонь, В. Опарін, К. Павлюк, А. Соколовська, Л. Тарангул, В. Федосов, І. Чугунов, Л. Шаблиста, С. Юрій та ін.

Податкові надходження бюджету, їх формування, розподіл та використання є важливим елементом системи бюджетно-податкового регулювання економіки, значення якої посилюється в умовах трансформації економічної системи. На цій стадії економічних перетворень вплив держави на розвиток економіки набуває непрямого характеру і реалізується шляхом проведення економічної, в тому числі бюджетної та податкової політики, послідовність та виваженість якої визначають темпи економічного зростання.

Податки являють собою обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом податки відображають фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавних централізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій [1].

Основне призначення податкових надходжень - забезпечення бюджету країни фінансовими ресурсами з метою фінансування державних видатків. Податкові надходження формуються за рахунок мобілізації до бюджету податків, зборів та обов'язкових платежів, сукупність яких утворює систему оподаткування. Обсяги податкових надходжень бюджету визначаються станом розвитку економіки країни, кількістю економічних агентів та їх активністю, які відповідно до положень національного податкового законодавства зобов'язані здійснювати відрахування на користь держави, а також потребами держави щодо перерозподілу ВВП та фінансового забезпечення реалізації державних програм. Природа податкових вилучень обумовлює характер утворення податкових надходжень бюджету, формування яких здійснюється державою шляхом вилучення частини доходів чи інших активів платників податків на основі реалізації конституційного права на суверенітет в оподаткуванні. Податкові надходження посідають провідне місце серед різних методів мобілізації бюджетних ресурсів та інструментів державного регулювання економіки, вони є найбільш адекватним і об'єктивним відображенням стану національної економіки (економічного зростання або спаду) [3].

Визначимо роль податкових надходжень у доходах Державного бюджету, шляхом проведення аналізу (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Структура доходів Державного бюджету України за 2012- 2014 роки,%

Доходи,млн. грн.	2012 рік	2013 рік	2014рік	2012 рік,%	2013рік,%	2014 рік,%
Доходи	314506,3	398553,6	445454,3	100,0	100,0	100,0
Податкові надходження	234447,7	334691,9	326708,5	74,5	84,0	73,3
Неподаткові надходження	73837,0	60003,7	71128,8	23,5	15,1	16,0
Інші надходження	6221,6	3858,0	47617,0	2,0	1,0	10,7

З даних, наведених в таблиці 2.1, ми бачимо, що податкові надходження складають ѕ доходів Державного бюджету протягом останніх років. Так, у 2012 році податкові надходження склали 74,5% доходів бюджету становить 234447,7 млн. грн., у 2013 році цей показник значно зріс і становив 84%, тобто 334691,9 млн. грн.., а у 2014 році - 83,3%, тобто 326708,5 млн. грн. Ці показники свідчать про те, що роль податкових платежів дуже велика, оскільки ефективність виконання державою своїх функцій та добробут суспільства в цілому залежить від кількості сплачених податків.

До факторів, що впливають на обсяг податкових надходжень до бюджету, відносять макроекономічні чинники, які змінюються з кожним роком: розмір ВВП, структура платіжного балансу, законодавча база. Крім цього, на обсяг податкових надходжень до бюджету впливають і мікроекономічні чинники: вибір підприємствами виду свого оподаткування, наявність у підприємств податкових пільг, рівень прибутковості суб'єктів господарювання, розмір їх валового доходу, витрати на оплату праці в структурі собівартості продукції підприємства, середньооблікова чисельність працюючих, ефективність податкового менеджменту підприємств тощо [2].

Значний вплив на обсяги податкових надходжень до бюджету має група соціально-економічних факторів, яка визначає потужність податкового потенціалу, насамперед базу оподаткування і, відповідно, визначальний для нарахування податкових платежів.

Важливою складовою аналізу податкових надходжень державного бюджету є їх динаміка, яка дає змогу охарактеризувати зміну обсягу надходжень до бюджету за кожний період (рис. 1)

У 2013р. порівняно з 2012р. загальна сума доходів без урахування трансфертів збільшилась на 27568320,1 тис. грн., що у відсотковому відношенні становить 10,81%. Податкові надходження в загальній сумі зросли на 24,8%, що становить 47265328,3 тис. грн., в межах цієї групи найбільше зросли податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості - 11075025,3 тис. грн. або на 27,66%, внутрішні податки на товари і послуги зросли в цілому на 11,49%. Проте, збори за спеціальне використання природних ресурсів зменшились на 51,64% порівняно з попереднім роком. Зростання податкових надходжень у 2013 р. порівняно з попереднім періодом, зокрема можна пояснити зміною бюджетної класифікації, коли окремі групи неподаткових надходжень були переміщені в податкові надходження, що, відповідно, призвело до зменшення об'єму неподаткових надходжень (рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси тощо), внаслідок прийняття Податкового кодексу, а відтак збільшило навантаження на підприємців.

Рис 1. Динаміка податкових надходжень Державного бюджету у 2012-2014 рр.

2014 р. порівняно з 2013 р. характеризується зростанням загальної суми доходів Державного бюджету на 514692273,4 тис грн., тобто на 18,22%, щодо податкових надходжень, то їх сума збільшилась на 50752605,5 тис. грн. (21,33%) порівняно з попереднім роком, а саме сума податків на доходи, податків на прибуток, податків на збільшення ринкової вартості зросла на 17,83%, сума зборів за спеціальне використання природних ресурсів зросла на 12,87%, сума внутрішніх податків на товари і послуги збільшилась на 24,21%, сума податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції - на 24,96%, і лише сума інших податків, до складу яких входять екологічний податок, збір на розвиток виноградарства садівництва і хмелярства, збір за користування радіочастотним ресурсом України, податки і збори не віднесенні до інших категорій зменшилась по відношенню до 2013 р. на 543302,1 тис. грн. тобто на 14,96%.

Враховуючи важливість значення податкових надходжень в бюджеті, я вважаю, що дотримання єдиного підходу у виконанні податкових зобов'язань та мобілізації доходів бюджету в поєднанні з єдиним підходом у визначенні відповідальності за формування державних фінансових ресурсів і належне, ефективне, економне їх використання, має сприяти формуванню дієвого та прогресивного механізму мобілізації доходів бюджетів України [3].

2.2 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ ЗА ДОХОДАМИ ОРГАНАМИДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА

Доходи державного бюджету - це фінансові ресурси держави, що використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою. Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України.

Склад доходів Державного бюджету України встановлюється у главі 5 Бюджетного кодексу [29].

Відповідно до статті 9 Загальних положень Кодексу, складниками доходів Державного бюджету України є:

податкові надходження,

неподаткові надходження,

доходи від операцій з капіталом,

трансферти,

гранти та дарунки.

Податкові надходження - це передбачені податковим законодавством України загальнодержавні і місцеві податки, збори та обов`язкові платежі. У Бюджетному кодексі закріплено, що податкові надходження державного бюджету справляються відповідно до чинного податкового законодавства.

Бюджетний кодекс окреслює функції бюджетного законодавства в частині закріплення за різними ланками бюджетної системи конкретних джерел надходжень, що утворюються за рахунок податків, зборів та інших обов`язкових платежів, і зарахування цих платежів до бюджетів.

Відповідно до статті 50 Бюджетного кодексу України бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, здійснює Державне казначейство України.

У зв'язку з набуттям Державним казначейством України статусу учасника СЕП НБУ і розгортанням роботи розрахункових палат Держказначейства змінилися функції органів Державного казначейства в частині виконання державного бюджету за доходами і порядок відкриття рахунків для обліку доходів бюджету. Адаптований до цих умов Порядок виконання державного бюджету за доходами затверджено наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року за № 131 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258.

У процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями органи Державного казначейства України здійснюють такі функції:

- установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в національній валюті в головних управліннях Державного казначейства України та Державному казначействі України для зарахування до державного бюджету доходів та інших надходжень (далі - платежі);

- здійснюють розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами та державними цільовими фондами відповідно до нормативів відрахувань, визначених законодавством, та перераховують за належністю розподілені кошти;

- формують розрахункові документи і проводять повернення платежів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, на підставі відповідних документів органів, які повинні забезпечувати надходження платежів та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету;

- формують розрахункові документи і проводять відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків органів Державної податкової служби або судових рішень;

- здійснюють відрахування дотацій відповідним місцевим бюджетам;

- ведуть бухгалтерський облік платежів відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 №119, у розрізі кодів бюджетної класифікації;

- установлюють порядок складання та складають оперативну, місячну, квартальну та річну звітність про виконання державного бюджету за доходами та іншими надходженнями відповідно до кодів бюджетної класифікації та подають її відповідним органам, визначеним законодавством, у встановлені терміни за формами, затвердженими в установленому порядку;

- надають інформацію про виконання державного бюджету за доходами та іншими надходженнями органам стягнення.

Рахункидля зарахування платежів до державного бюджету відкриваються на балансі головних управлінь Державного казначейства України та Державного казначейства України (центральний апарат).

Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Перерахування на бюджетні рахунки грошових коштів, сплачених платниками до державного бюджету, здійснюється через СЕП НБУ.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

Зарахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів здійснюється щоденно. На кінець операційного дня залишки коштів, що склалися на відповідних дохідних рахунках, перераховуються на котлові рахунки. Акумульовані суми коштів, зараховані на котлові рахунки, розподіляються за встановленими нормативами. У цей самий день суми дотацій місцевим бюджетам перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, кошти, що підлягають перерахуванню до державного бюджету зараховуються на відповідні рахунки, відкриті у Державному казначействі (центральний рівень). Таким чином, забезпечується консолідація всіх надходжень до бюджету на єдиному казначейському рахунку.

Усі кошти, які надійшли на рахунки для акумулювання коштів, в установленому порядку спрямовуються на відповідні рахунки для здійснення видатків державного бюджету.

На підставі даних про рух грошових коштів на аналітичних рахунках з обліку доходів бюджету щоденно в кінці операційного дня територіальними органами казначейства формуються звіти про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами у розрізі кожного з місцевих бюджетів відповідного регіону, а також зведених бюджетів районів та областей. Дані звітів за останній робочий день місяця є підставою для складання місячної звітності про виконання бюджетів у частині доходів.

Основним принципом складання форм фінансової звітності є використання економічних показників безпосередньо із баз даних Державного казначейства України.

На основі показників виконання бюджетів за доходами фінансовим органами та органами податкової служби складається прогноз надходжень на наступний місяць, квартал, до кінця року. Наявність інформації про очікувані надходження доходів до бюджетів дозволяє прогнозувати обсяг фінансових ресурсів для виконання бюджетних зобов'язань поточного періоду та проводити ефективну податкову політику у наступні періоди.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ДОХІДНОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ.

3.1 ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА РАХУНОК ЗМІНИ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ

Оскільки на основі досліджених показників структури доходів Державного бюджету України ми прийшли до висновку, що основну частку складають податкові надходження, то вдосконалення діючої системи оподаткування буде мати найбільш вагомий вплив на подальше поліпшення системи доходів державного бюджету. На даний момент ця система потребує перенесення центру ваги з фіскальної функції (полягає в тому, що податки виконують своє головне призначення - наповнення доходної частини бюджету для задоволення потреб суспільства) до регулюючої (через неї здійснюється регулювання державою виробництва та споживання). Якщо проаналізувати відсоток доходів державного бюджету країни у структурі ВВП (таблиця 3.1), то бачимо, що спостерігається стійка тенденція до зниження цієї частки - від 22,2 % у 2012 році до 16% у 2014 році відповідно.

Таблиця 3.1 - Частка доходів Державного бюджету України у загальній структурі ВВП

Показники	Роки
	2012	2013	2014
ВВП, млн. грн.	1082569	1316600	1408889
Доходи Державного бюджету, млн. грн.	240 615,2	314 616,9	225 273,5
Частка доходів Державного бюджету у структурі ВВП, %	22,2	23,9	16,0

Це говорить не про велике податкове навантаження на платників податків, а, навпаки, про зниження із року в рік рівня оподаткування в країні і як наслідок - на жаль, зниження загальної суми доходів бюджету з 240 615,2 млн. грн. до 225 273,5 млн. грн. відповідно.

Проаналізуємо спочатку становище доходів Державного бюджету у цілому за допомогою статистичних показників (таблиця 3.2)

Таблиця 3.2 - Абсолютні та відносні показники динаміки доходів Державного бюджету України у 2012-2014 роках

Рік	Доходи Державного бюджету, млн. грн.	Абсолютний приріст, млн. грн.	Темп зростання, %	Темп приросту, %
		ланцюговий	базисний	Ланцюговий	Базисний	ланцюговий	базисний
2012	240615,2411	30914,9	8892,3526	114,7	103,8	14,7	14,7
2013	314616,8729	74001,6	82893,984	130,8	135,8	30,8	30,8
2014	225273,4513	-89343	-6449,437	71,6	97,2	-28,4	-28,4

Представлені показники свідчать про неоднакову інтенсивність зростання доходів бюджету. При цьому найбільше абсолютне зростання було в 2013 році, а найменше - у 2014 році відповідно. Таким чином ми підтверджуємо раніше аналізовані дані про те, що рівень доходів Державного бюджету України значно впав у 2014 році.

Таким чином, враховуючи досвід проведення податкових реформ у розвинених країнах та орієнтуючись на завдання та потреби України в сучасних умовах, можна запропонувати такі методи щодо розвитку податкової системи:

- по-перше, одночасне застосування множини податків та єдиного податку для різних суб'єктів господарювання;

- по-друге, справедливе використання податків на споживання і прямих прибуткових податків як основних складових податкової системи;

- по-третє, використання доходів юридичних осіб як основних об'єктів прибуткового оподаткування (на підставі досвіду європейських країн) та широке застосування непрямих методів перерозподілу незадекларованих доходів населення через податки на споживання;

- по-четверте, перехід до ідеології партнерських відносин між платниками та органами ДПС після стабілізації економіки країни та переорієнтації функціонування оподаткування на умовах чіткого визначення форм та методів справляння податків;

- по-п'яте, кардинальних змін заслуговує чинний в Україні порядок справляння податків на споживання - тут йдеться передусім про податок на додану вартість, із якого майже 50% платників мають пільги, що деформує вартісні пропорції в доходах громадян і може мати негативні соціальні наслідки;

- по-шосте, з огляду на світовий досвід потребує вдосконалення амортизаційна політика в Україні: передбачене законодавством оподаткування капітального доходу від індексації вартості основних фондів, недостатньо диференційована шкала норм прискореної амортизації для основних фондів третьої групи, застосування понижувального коефіцієнту амортизаційних відрахувань, спроби узаконити перерахування до бюджету частини амортизації - все це значно гальмує реальні інвестиції тощо [27].

Отже, можна зробити висновок, що з метою визначення дієвості податкового законодавства і його впливу на формування доходів бюджету та їх підвищення пропонується ввести показники оцінки ефективності бюджетних рішень зокрема: індекс ефективності прийнятого законодавчого акта з питань оподаткування, індекси зміни обсягу надходжень, пільг та податкової заборгованості після введення закону. Визначені критерії ефективності податкового законодавства та відповідні показники його оцінки, на нашу думку, сприятимуть поліпшенню прийняття рішень і вибору з метою досягнення оптимально допустимого рівня податкового навантаження на товаровиробника, максимально можливого перерозподілу ВВП через бюджет та забезпечення реального бюджетного навантаження. Крім того, подолати проблему недоотримання доходів можна найбільш прийнятним, ефективним та розумним способом зменшення видаткової частини, отримання додаткових та пошук нових джерел надходжень. З метою збільшення дохідної частини бюджету необхідно проведення низки реформ в системі оподаткування, бюджетної політики, а також поєднання всіх способів з урахування причин та наслідків фінансової кризи. Звертаємо увагу на те, що наповнення дохідної частини бюджету повинно йти з різних джерел для більшої стабілізації, «спокою» економіки та зменшення ризикованості надходжень. Для цього необхідно приділяти увагу найменш розвинутим статтям доходів, таким як доходи від операцій з капіталом, цільові фонди, збільшення яких дозволить зменшити навантаження та залежність Державного бюджету, наприклад, від податкових надходжень. Цього можна досягти за допомогою запровадження виваженої податкової політики за рахунок впровадження системи оподаткування, яка базується на зменшенні кількості податків і введенні єдиного податку на основні фонди підприємств усіх форм власності.

3.2 ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА ДОХОДАМИ

Розвиток казначейської системи, її зростаючі вимоги та фінансові можливості породжують як кількісні зміни інформаційного середовища - збільшення обсягу оброблюваної інформації, виконуваних функцій, так і якісні - розширення функціонального спектрурозв'язувальних задач, зміни їх характеру тощо.

Різноманітність та складність виконуваних органами казначейства задач визначили його орієнтацію на використання у своїй діяльності сучасних автоматизованих інформаційних технологій.

Використання автоматизованих систем забезпечує створення єдиного інформаційного простору, що охоплює всі ділянки та всіх учасників бюджетної сфери. Ядром побудови єдиного інформаційного простору бюджетної сфери є повна автоматизація процесу касового виконання бюджету, що забезпечує оптимізацію комплексного бюджетного обліку, фінансового контролю і ефективне управління державними фінансовими ресурсами.

Основним призначенням автоматизованої інформаційної системи (АІС) казначейства є узгодження та забезпечення взаємодії казначейських органів усіх рівнів між собою та з іншими учасниками бюджетного процесу, їх оперативне інформаційне забезпечення, автоматизація основних процесів, організація систем зв'язку та передачі даних.

Структура інформаційно-обчислювальної системи органів Державного казначейства залежить від низки факторів:

- характеру виконуваних функцій та завдань, що вирішуються;

- нормативно-інструктивної бази;

- внутрішньої організаційної структури тощо.

Кожен з цих факторів суттєвим чином впливає на організацію інформаційно-обчислювальної мережі казначейської системи.

Певною мірою на організацію АІС Державного казначейства та його територіальних органів, а також на технологію обробки даних спричиняє структура казначейської системи, яка включає три ієрархічні рівні:

- перший рівень представлений центральним апаратом Державного казначейства;

- на другому рівні розміщені Головні управління Державного казначейства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі;

- на третьому рівні знаходяться управління (відділення) Державного казначейства у містах та районах.

Відповідно, АІС казначейства має ієрархічну організацію, за якої централізована обробка інформації та єдине управління ресурсами системи на верхньому рівні поєднується з відповідною обробкою даних на нижніх ланках. Таку організацію АІС називають централізованою мережею.

Організація та функціонування інформаційних систем казначейства суттєвою мірою залежить від завдань і функцій, які виконують органи казначейства. Основна діяльність органів казначейства пов'язана із забезпеченням касового виконання державного та місцевих бюджетів, обслуговування державних цільових фондів і боргу, ефективним управлінням фінансовими ресурсами держави. А тому, об'єкт управління, або “основне виробництво” органів казначейства, пов'язане з формуванням та обробкою інформації про рух грошових потоків.

Якщо на промислових підприємствах автоматизація основного виробництва являє собою автоматизацію матеріальних потоків, то створення АІС в органах казначейства означає автоматизацію інформаційних потоків. Це пояснюється тим, що основою діяльності органів казначейства є робота з інформацією про наявність і рух фінансових ресурсів держави. До того ж, понад 90% від загальної суми грошового обігу операцій з бюджетними коштами і коштами позабюджетних цільових фондів здійснюється у безготівковій формі. А, відтак, у наявності є лише записи про грошові кошти і операції з ними на відповідних носіях, тобто є інформація яка за певних умов може матеріалізуватися. Отже, в органах казначейства автоматизація “основного виробництва” зводиться до автоматизації обробки інформації, яка по суті є предметом і продуктом праці не лише відповідних інформаційних систем, а й органу в цілому.

У процесі касового виконання бюджетів усіх рівнів в АІС органів казначейства відображаються реальні грошові потоки про надходження доходів і здійснення видатків. Інформація про рух грошових коштів подається до відповідних органів казначейства, а також до інших учасників бюджетного процесу.

Разом з тим, формується інформація про, так звані, не грошові потоки, такі як: доведення планових показників, взяття зобов'язань, формування та подання звітів про стан виконання бюджетів, які існують тільки у вигляді відповідних звітних даних і відповідної нормативно-довідкової інформації.

Тому, в автоматизованих інформаційних системах казначейства окремо формується інформація, пов'язана з рухом грошових і не грошових потоків. Відображення в інформаційній системі казначейства зазначених інформаційних потоків, їх автоматизована обробка є вирішальним фактором підвищення оперативності, аналітичності та достовірності інформації про стан і рух бюджетних коштів.

Нинішній стан охоплення казначейськими функціями, враховуючи інформаційну насиченість системи, її багаторівневу ієрархічну структуру, функціональну складність та необхідність роботи практично в реальному режимі часу синхронно з банківською системою, стало можливим завдяки проведеній значній роботі з автоматизації обчислювальних процесів. Практика переконує, що від надійної роботи інформаційної системи великою мірою залежить успішність виконання органами державного казначейства своїх функціональних повноважень.

Автоматизовані інформаційні системи, що використовуються у системі казначейства, постійно модернізуються, що пов'язано з появою досконаліших апаратних і програмних засобів. Це дозволяє адекватно реагувати на вплив змінного внутрішнього і зовнішнього середовища, забезпечувати ефективне управління фінансовими ресурсами держави.

ВИСНОВКИ

Для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій необхідні державні доходи, які формуються завдяки податковим та іншим надходженням, що визначені законодавством України на безповоротній основі. Під доходами Державного бюджету ми визначили сукупність грошових відносин, що є частиною внутрішноьо-валового ВВП і використовується державою для здійснення свої функцій. Основними методами формування доходів країни є продуктивна діяльність, доходи від державного майна та ресурсів, податкові надходження, позичені державою кошти та емісійний дохід. Різновидами державних доходів є: частина прибутку державних підприємств, компенсаційні доходи (відрахування на геологорозвідувальні, дорожні роботи тощо), доходи від приватизації, орендна плата, доходи від корпоративних прав, платежі за ресурси, концесії, податки, зовнішні та внутрішні позики, емісійний дохід. Основними джерелами формування доходів є ВВП, зовнішні надходження і національне багатство. Застосування державою різноманітних методів та засобів формування й мобілізації державних доходів сприятиме становленню та розвитку ефективної податкової системи ринкового типу. Ефективне збалансування доходів та видатків підвищує соціально-економічне становище країни, отже, доходи, у свою чергу, є суттєвим інструментом, що застосовується для покриття державних видатків.

Мною було здійснено дослідження основних складових елементів доходів Державного бюджету та їх аналіз. Я переконалася в тому, що більше 60 % у загальній структурі надходжень займають саме податкові, частка яких несподівано у 2014 році почала зменшуватися. Проаналізувавши динаміку зміни доходів бюджету, стало зрозуміло, що на них впливає велика сукупність макро- та мікроекономічних факторів, які щороку змінюють рівень участі кожного структурного елемента у загальній системі. Здійснивши оцінку сучасного стану доходів бюджету, було розроблено економетричну модель множинної регресії, яка відобразила найбільшу тісноту їх зв'язку з податковими надходженнями. Коефіцієнти еластичності підтвердили пряму залежність доходів від податків та зборів. Крім того, виявилася цікава тенденція щодо збільшення участі найменш впливових раніше доходів від операцій з капіталом у загальній сумі бюджетних надходжень за останні 2 роки.