Відтворення основного капіталу та сучасні проблеми інвестування

Таблиця 3.3 - Введення в дію нових основних засобів в промисловості України [за даними 55]

Показник	Рік
	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Основні засоби промислово-сті (млн. грн.)	760 194	970 942	1 101 199	1 116 368	1 603 646	1 749 110
Введення в дію основних за-собів (млн. грн.)	49 231	38 338	42 053	22 327	65 385	67 103
Введення в дію основних за-собів (% загальної вартості)	6,5%	3,9%	3,8%	2,0%	4,1%	3,8%

Процес втрати промисловістю свого технологічного потенціалу, що виявляється у стрімкому старінні основних фондів і підвищенні ступеня їх спрацювання, деякі економісти називають „деіндустріалізацією” [28]. Інакше кажучи, зниження технологічного рівня промисловості призводить до втрати країною індустріального потенціалу. Вітчизняна економіка інвестує у науку, інформаційні технології, інформатизацію та суміжні види діяльності лише 0,81% ВВП.

За показниками відносної динаміки оновлення і ліквідації основних фондів позиції лідерів зайняли інфраструктурні та посередницькі види економічної діяльності. Капіталомісткі її види (зокрема, промисловість) демонструють недостатні темпи оновлення і ліквідації основних фондів. Промисловість хронічно відстає від середнього по економіці значення і за показником темпу зростання вартості основних засобів [26].

Доцільно також розрахувати показники для характеристики фізичної ефективності використання основних фондів (див. табл. 3.4) [за даними 55].

З 2008 р. фондовіддача основних фондів має стійку тенденцію до зниження (крім 2011 р., коли спостерігалося її підвищення на 23,2% відносно 2010 р., але при цьому має і зменшення на 1,1% у 2011 р. проти 2008 р.), що є негативним явищем. На відміну від динаміки фондовіддачі основних фондів промисловості фондоозброєність праці щороку зростає і (у 2014 р. вона досягла 619 242 грн. у розрахунку на 1 працюючого), що стало результатом одночасних збільшення вартості основних фондів і зменшення кількості найманих працівників у промисловості. Протягом 2008-2014 рр. показник відносної економії основних засобів має від'ємне значення, що свідчить про загальне зниження ефективності використання основних фондів.

Таблиця 3.4 - Використання основних фондів у промисловості України

Показник	Рік
	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Обсяг реалізованої продукції промисловості (у фактичних цінах) (млн. грн.)	917 035,5	806 550,6	1 065 850,5	1 331 887,6	1 400 680,2	1 354 130,1
Основні засоби промисловості (у фактичних цінах) (млн. грн.)	760 194,0	970 942,0	1 101 199,0	1 116 368,0	1 603 646,0	1 749 110,0
Середньорічна кількість найманих працівників у промисловості (тис. осіб)	3 579,6	3 184,6	3 031,1	2 960,5	2 924,6	2 824,6
Продукція промисловості у розрахунку на 1 грн. основних засобів (фондовіддача) (грн./грн.)	1,206	0,831	0,968	1,193	0,873	0,774
Фондомісткість	0,829	1,204	1,033	0,838	1,145	1,292
Основні засоби промисловості у розрахунку на 1 найманого працівника (фондоозброєність) (грн./особу)	212 368	304 887	363 300	377 088	548 330	619 242

В українській економіці на загальну ефективність використання основних фондів найбільш негативно впливає фондовіддача (висока фондомісткість), яка є наслідком недостатнього завантаження основних фондів, зумовленого зниженням виробничої активності. Інакше кажучи, тенденції у використанні основ-ного капіталу у промисловості України є позитивними лише з теоретичних позицій. До того ж величини підвищення ефективності капіталовіддачі в цій галу-зі є дуже помірними, а вплив зазначених позитивних тенденцій нівелюється низьким завантаженням устаткування промислових підприємств і вкрай недостатніми темпами освоєння інноваційного обладнання і устаткування.

Недостатні обсяги виведення з експлуатації та введення в експлуатацію основних фондів спричиняють вкрай нераціональну вікову структуру устаткування. За даними емпіричних обстежень, більшість основних фондів має строк служби понад 10 років. Тим часом таке становище викликане унікальністю устаткування, використовуваного промисловими підприємствами, а також необхідністю підтримання мінімального завантаження їх виробничих потужностей за рахунок виконання непрофільних робіт [26].

Протягом 2014 року в економіку України направлено 204 062 млн. грн. капітальних інвестицій (на 17,7% менше, ніж у 2013 р., та на 25% менше відносно 2008 р.), у тому числі інвестиції в основний капітал - 175 959 млн. грн. (2008 р. - 233 081 млн. грн., у 2013 р. - 212 604 млн. грн.), що становить 86,2% від загального обсягу ( на 0,5 та 0,4 відсотків. більше, ніж у 2008 та 2013 рр. відповідно), а на капітальний ремонт - 14 455 млн. грн. (у 2008 р. - 27 491 млн. грн. та у 2013 р. - 16 905 млн. грн.), тобто 7,1% у загальній структурі капітальних інвестицій (спостерігається зниження питомої ваги на 3 відсотків проти 2008 р. та підвищення на 0,3 відсотки порівняно з 2013 р.) (табл. 3.5).

Таблиця 3.5 - Капітальні інвестиції в економіці України [за даними 55]

Рік		в тому числі
	Всього освоєно інвестицій	інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення)	витрати на інші необоротні матеріальні активи	витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта (капітальний ремонт)	інвестиції в нематеріальні активи	довгострокові біологічні активи
у фактичних цінах, млн. грн.
2008	272 074	233 081	4 421	27 491	6 367	714
2009	192 878	151 777	16 242	18 966	5 893	0
2010	189 061	158 977	3 786	18 352	6 985	961
2011	259 932	221 570	4 454	23 422	9 431	1 056
2012	263 728	230 444	6 059	17 898	7 886	1 441
2013	247 892	212 604	6 396	16 905	10 314	1 673
2014	204 062	175 949	4 827	14 455	7 145	1 687
у % до загального обсягу
2008	100,0%	85,7%	1,6%	10,1%	2,3%	0,3%
2009	100,0%	78,7%	8,4%	9,8%	3,1%	0,0%
2010	100,0%	84,1%	2,0%	9,7%	3,7%	0,5%
2011	100,0%	85,2%	1,7%	9,0%	3,6%	0,4%
2012	100,0%	87,4%	2,3%	6,8%	3,0%	0,5%
2013	100,0%	85,8%	2,6%	6,8%	4,2%	0,7%
2014	100,0%	86,2%	2,4%	7,1%	3,5%	0,8%

Як бачимо, структура капітальних інвестицій в економіку протягом 2008-2014 рр. змінювалася незначно. Так, частка інвестицій в основний капітал коливалася в межах 78,7%-87,4% від загального обсягу інвестицій, в нематеріальні активи - від 2,3% до 4,2%, частка витрат на інші необоротні матеріальні активи

- від 1,6% до 8,4%, на капітальний ремонт - від 6,8% до 10,1%, на формування основного стада (довгострокові біологічні активи) - від 0,0% до 0,8%.

Інвестиції в основний капітал промисловості за досліджуваний період постійно зростали, проте їх частка в загальній структурі інвестицій в економіку зростала (з 9,3% у 2008 р. до 12,3% у 2013 р.), що є у цілому позитивним явищем (рис. 3.2). Але надто низький рівень частки капітальних інвестицій в основний капітал промисловості загальному обсязі інвестицій в економіку все ж підтверджує факт втрати промисловістю свого технологічного потенціалу.

Рисунок 3.2 - Порівняння темпів зростання капітальних інвестицій в промисловість та в економіку України загалом за 2008-2014 рр.

Отже, ефективність інвестиційного процесу залежить від того, яка частина валового внутрішнього продукту спрямовується на розвиток економіки країни. Проблема нагромадження капіталу загострилася після фінансової кризи унаслідок падіння норми нагромадження в 2009-2010 рр. та переформатування світової фінансової архітектури, зумовленого стрімким зростанням боргової залежності розвинених країн і відповідного подорожчання вартості фінансових ресурсів на світових ринках. Крім того, у 2014 р. уперше за багато років політичний тренд серйозно вплинув на економічну складову України, що негативно на відобразилося на нагромадженні капіталу та обсязі інвестицій в економіку країни.

3.2 Фінансові джерела інвестування та їх роль у відтворенні

Нарощування темпів інвестування в основний капітал має відбуватись одночасно з удосконаленням структури та розширенням джерел фінансування інвестицій. Зокрема, доцільно активніше використовувати порівняно нові зовнішні джерела їх фінансування (іноземне інвестування, інвестування за рахунок операцій на фондовому ринку тощо). Без вирішення цієї проблеми неможливо здійснити структурну перебудову вітчизняної економіки та виконати стратегічні завдання високотехнологічного прориву [26].

Одним із пріоритетних напрямів підвищення ефективності промисловості слід вважати комплексну модернізацію виробництва на інноваційній основі (із застосуванням принципово нових розробок). Програма модернізації основних фондів потребує проведення ряду заходів шляхом оптимального співвідношення власних та зовнішніх фінансових джерел інвестицій [27].

Дані про динаміку і структуру інвестицій в основний капітал в економіці України за джерелами їх фінансування наведено в таблиці 3.6.

Як і раніше, сьогодні головним джерелом фінансування капітальних інвестицій в економіку України залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких у 2014 р. освоєно 71,5% капіталовкладень, починаючи з 2008 р., частка цього джерела фінансування інвестицій має тенденцію до підвищення (у 2008 р. - 59,3%). Якби таке явище спостерігалося на фоні одночасного зростання частки зовнішніх джерел фінансування інвестицій (наприклад, за рахунок іноземних інвесторів, включаючи також операції на фондовому ринку), то можна було б стверджувати про наближення структури джерел фінансування інвестицій до оптимальних співвідношень.

Таблиця 3.6 - Джерела фінансування капітальних інвестицій в економіку України [за даними 55]

Рік	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014
У фактичних цінах, млн. грн.
ВСЬОГО	272 074	192 878	189 061	259 932	263728	247 892	204062
у тому числі за рахунок
коштів державного бюджету	15403	8361	10952	18395	16531	6244	1511
коштів місцевих бюджетів	12498	5915	6368	8801	8308	7037	5277
власних коштів підприємств та організацій	161277	127435	114964	152279	156149	157122	145884
коштів іноземних інвесторів	8087	8209	4068	7196	-	4010	5537
коштів населення на будівництво власних квартир	9495	4796	4654	4470	-	5916	-
коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	11589	5502	16176	15103	21975	21770	21366
кредитів банків та інших позик	42981	25588	23336	42324	42527	36650	17992
інших джерел фінансування	10744	7072	8543	11364	18238	9144	6496
% до загального обсягу
ВСЬОГО	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%
у тому числі за рахунок
коштів державного бюджету	5,7%	4,3%	5,8%	7,1%	6,3%	2,5%	0,7%
коштів місцевих бюджетів	4,6%	3,1%	3,4%	3,4%	3,2%	2,8%	2,6%
власних коштів підприємств та організацій	59,3%	66,1%	60,8%	58,6%	59,2%	63,4%	71,5%
коштів іноземних інвесторів	3,0%	4,3%	2,2%	2,8%	0,0%	1,6%	2,7%
коштів населення на будівництво власних квартир	3,5%	2,5%	2,5%	1,7%	0,0%	2,4%	0,0%
коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	4,3%	2,9%	8,6%	5,8%	8,3%	8,8%	10,5%
кредитів банків та інших позик	15,8%	13,3%	12,3%	16,3%	16,1%	14,8%	8,8%
інших джерел фінансування	3,9%	3,7%	4,5%	4,4%	6,9%	3,7%	3,2%

Проте протягом 2008-2011 рр. в Україні зростала лише частка банківських кредитів з 15,8% до 16,3%, а з 2011 р. спостерігаємо її зниження до 8,8%, при цьому вона залишалася досить невеликою порівняно з іншими державами (в розвинутих країнах така форма фінансування забезпечує близько 25% інвестицій, а в окремих з них - до 45%). В найближчому майбутньому, у зв'язку з фінансовою кризою, прогнозується значне сповільнення темпів кредитування економіки та погіршення якості кредитів, тому підприємства можуть розраховувати лише на власні сили.

Незважаючи на зменшення абсолютних обсягів витрат на придбання інноваційного обладнання і устаткування та нових технологій (з 11 994,2 млн. грн. у 2008 р. до 9 562,6 млн. грн. у 2013 р.), кількість підприємств, які здійснюють відповідні витрати, має стійку тенденцію до підвищення (з 13,0% у 2008 р. до 16,8% у 2013 р.). У всіх видах економічної та промислової діяльності триває зростання кількості суб'єктів, які займаються інноваційною діяльністю. Логічно припустити, що на динаміку вартості придбаного інноваційного обладнання і устаткування найбільший вплив справляє інфляційний фактор, тоді як адекватної реакції споживачів на інноваційну продукцію не відбувається (питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової продукції знизилася з 5,9% у 2008 р. до 3,3% у 2013 р.)

Отже, темпи оновлення економіки та промисловості за рахунок інноваційних основних засобів є недостатніми і призводять до падіння технологічного рівня виробництва. Виникає парадоксальна ситуація: інноваційна діяльність спрямовується переважно на оновлення і поліпшення існуючих (як правило, морально застарілих) виробничих комплексів, а це майже не впливає на поліпшення технологічної структури економіки [17].

Скорочення обсягу витрат підприємств, які оновлюють свій виробничий потенціал за рахунок інноваційних основних засобів, свідчить про катастрофічну тенденцію до втрати у них стимулів для створення конкурентних переваг за рахунок використання високих технологій.

Однією з проблем забезпечення розширеного відтворення основних фондів є вироблення механізму їх амортизації, адекватного вимогам сьогодення. Серед джерел фінансування інвестицій амортизаційні відрахування виступають часткою власних коштів підприємств при реалізації капіталовкладень і традиційно є найвагомішими [26]. Сучасна амортизаційна система не виконує своєї головної функції - створення зацікавленості підприємців до оновлення основних фондів, впровадження наукових розробок та новітніх технологій у виробництво [39].

З огляду на це, державна амортизаційна політика в Україні має завдання подолати існуючий дисбаланс бюджетних інтересів держави та інвестиційних інтересів підприємств, одночасно сприяючи поліпшенню фінансового становища підприємств як умові забезпечення відтворення їх основних фондів. Лише на такій базі можливо створити привабливий інвестиційний клімат у промисловому виробництві та забезпечити стале підвищення його технологічного рівня.

Сума нарахованої амортизації в цілому в економіці України збільшується лінійно, що свідчить про застосування переважно однакових методів її нарахування за умов незначного підвищення вартості об'єктів. Водночас спостерігається істотне зростання показників спрацювання основних засобів (див. табл. 3.7), яке наближає економіку України до масштабної техніко-технологічної кризи [26].

Таблиця 3.7 - Ступінь спрацювання основних засобів за видами економічної діяльності в Україні у 2013 р.

Види економічної діяльності	Абсолютна величина зносу (млрд. грн.)	Відносна величина зносу (% від загально-го обсягу основних фондів у галузі)
Загалом	8 044,4	77,3%
в тому числі:
- промисловість	995,4	56,9%
- транспорт і зв'язок	6 191,3	96,7%
- торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	48,6	39,5%
- будівництво	42,9	51,9%
- агропромисловий комплекс	55,9	35,8%

Загальний обсяг зносу основних фондів за всіма видами економічної діяльності в Україні у 2013 р. становив 8 044,4 млрд. грн. (77,3%). Найбільший знос основних фондів спостерігається у такій важливій сфері діяльності як транспорт та зв`язок - 6 191,3 млрд. грн. (96,7%). В промисловості обсяг зносу основних фондів становить 995,4 млрд. грн. (56,9%); в сфері торгівлі, а також у сфері ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 48,6 млрд. грн. (39,5%). Загальний обсяг зносу основних фондів в галузі будівництва становить 42,9 млрд. грн. (51,9%), а в агропромисловому комплексі - 55,9 млрд. грн. (35,8%) [56].

Значним упущенням попередніх років можна визнати зволікання з реформуванням амортизаційної політики в Україні. Аналіз статистичних даних дозволяє зробити висновок, що до 2003 р. більшість амортизаційних відрахувань використовувалася не за своїм економічним призначенням. З метою організації обліку нарахування і використання амортизації на мікрорівні у 2004 р. Міністерство фінансів України ввело до Плану рахунків бухгалтерського обліку но-вий позабалансовий рахунок - 09 „Амортизаційні відрахування”, за допомогою якого можна простежити використання амортизаційних відрахувань та їх роль у відтворенні основного капіталу підприємства.

За даними Мінфіну України, переважна більшість суб'єктів господарювання почала використовувати амортизаційні відрахування за їх економічним призначенням - на фінансування капітальних інвестицій, що направляють-ся, здебільшого, на придбання, виготовлення і ремонт основних фондів [26].

Для підтвердження цього проаналізуємо, чи цільовим було використання амортизаційних відрахувань підприємствами чорної металургії України за два окремі періоди - 2011 рік та 2014 рік (табл. 3.8).

У цілому по металургійній галузі сума амортизаційних відрахувань у 2008 р. перевищувала вартість виведених з експлуатації основних засобів (у первісній переоціненій вартості) в 1,5 рази. Іншими словами, лише 66,5% амортизаційного фонду металургійної галузі використовувалося для відтворення фактично виведених з експлуатації основних фондів. При цьому у частини підприємств спостерігався надлишок річної суми амортизації, а в іншої частини - її дефіцит [3].

Таблиця 3.8 - Розрахунок обсягів нецільового використання амортизаційних відрахувань підприємствами чорної металургії України в 2011 та 2014 рр. [за даними 54]

Підприємство	Амортизація (А), тис. грн.	Валові інвестиції в основні засоби та нематеріальні активи (Ios), тис. грн.	Сума позитивних приростів незавершеного будівництва і довгострокових фінансових інвестицій (ДIf), тис. грн.	Сума позитивних приростів незавершеного будівництва, довгострокових фінансових інвестицій і валових інвестицій в основні засоби та не-матеріальні активи (Ios+ ДIf), тис. грн.	Коефіцієнт цільового використання амортизації (kz)	Обсяг нецільового використання амортизації (AN), тис. грн.
	Рік
	2011	2014	2011	2014	2011	2014	2011	2014	2011	2014	2011	2014
ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»	1 233472	2 528 461	364 704	597 155	0	171 356	364 704	768 511	0,30	0,30	868 768	1 759950
ПАТ «Металургійний ком-бінат «Азовсталь»	1 011472	934 341	557 227	503 232	234 203	697 961	791 430	1 201 193	0,78	1,29	220 042	-
ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»	734 820	4 211 825	1212 687	1 657735	770 949	4371 474	1 983 636	6 029 209	2,70	1,43	-	-
ВАТ «Запорізький мета-лургійний комбінат «Запоріжсталь»	211 520	907 336	410 269	336 425	202 737	0	613 006	336 425	2,90	0,37	-	570 911
ПАТ «Алчевський мета-лургійний комбінат»	418 890	376 233	167 687	1 842690	457 296	0	624 983	1 842 690	1,49	4,90	-	-
ПАТ «Дніпровський мета-лургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»	149 857	172 223	80 447	508 960	0	893 108	80 447	1 402 068	0,54	8,14	69 410	-
ПАТ «Єнакіївський мета-лургійний завод»	135 796	230 471	1 719919	344 195	0	319 153	1 719 919	663 348	12,67	2,88	-	-
ПАТ «Електрометалургій-ний завод «Дніпроспец-сталь» ім. А.М. Кузьміна»	47 606	76 768	49 666	56 067	67 094	0	116 760	56 067	2,45	0,73	-	20 701
ПАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»	362 231	187 092	44 208	92 411	30 287	1 432	74 495	93 843	0,21	0,50	287 736	93 249
ПАТ «Донецький металур-гійний завод»	12 930	27 817	94 087	8 779	0	42 750	94 087	51 529	7,28	1,85	-	-
ПрАТ «Макіївський металургійний завод»	496 982	274 901	59 422	14	0	0	59 422	14	0,12	0,00	437 560	274 887
ПАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну»	27 679	30 162	116 307	15 512	0	0	116 307	15 512	4,20	0,51	-	14 650
ПАТ «Донецький метало-прокатний завод»	8 803	10 745	7 296	3 183	18 228	667	25 524	3 850	2,90	0,36	-	6 895
Всього	4 852058	9 968 375	4 883926	5 966358	1 780794	6 497901	6 664 720	12 464 259	1,37	1,25	1 883516	2 741243

У таблиці 3.8 наведені результати розрахунків, які показують, що ознаки нецільового використання амортизації у 2011 р. виявлено на таких підприємствах:

- ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» - ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»

- ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» - ПАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

- ПрАТ «Макіївський металургійний завод»

В цілому по металургійній галузі у 2011 році обсяг нецільового використання амортизації склав 1 883 516 тис. грн.

У 2014 році ситуація значно погіршилася. Нецільове використання амортизаційних відрахувань у загальній сумі 2 741 243 тис. грн. (на 45,5% більше, ніж у 2011 р.) виявлено на:

- ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (1 759 950 тис. грн.);

- ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

- ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»

- ПАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» - ПрАТ «Макіївський металургійний завод»

- ПАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну» - ПАТ «Донецький металопрокатний завод»

Всі ж інші підприємства у 2014 р. використовували амортизацію за її економічним призначенням - на відтворення основного капіталу.

Таким чином, якщо рівень використання амортизаційних відрахувань за їх економічним призначенням підвищуватиметься, у майбутньому можна буде запропонувати застосування прискорених методів нарахування амортизації для окремих видів обладнання і устаткування.

Фактично „податковий” механізм нарахування амортизації має переважно фіскальне значення, оскільки не передбачає різноманітних напрацьованих світовою практикою заходів щодо стимулювання інвестиційної активності промислових підприємств за рахунок можливого застосування методів нарахування прискореної амортизації з одночасним зниженням податкових зобов'язань. Проте у більшості країн світу внутрішні інвестиції підприємств виключаються із суми оподатковуваних доходів.

Чинне законодавство України з прийняттям у 2011 р. Податкового Кодексу України дало підприємствам можливість проведення власної амортизаційної політики, оскільки метод нарахування амортизації у бухгалтерському та податковому обліку тепер співпадає, і тому істотно впливає на результати господарювання підприємств і на практиці спричиняє збільшення обсягів джерел фінансування капітальних інвестицій у відтворення основних фондів, акумульованих за рахунок позитивних результатів господарської діяльності. Звичайно, відновлюючи амортизацію як надійне джерело фінансування інвестицій, необхідно передбачати також її регулювання, обмежуючи її використання не за призначенням (на поточні затрати, підвищення заробітної плати, преміювання, тощо). Тому метою державного регулювання амортизаційної політики має бути не примушування до інвестицій під загрозою високого оподаткування, а надання гарантій щодо вільного повернення коштів, витрачених для придбання сучасних основних фондів [26].

Так, якби обсяг нецільового використання амортизаційних відрахувань оподатковувався за ставкою податку на прибуток 23% - у 2011 р. та 18% - у 2014 р., то підприємства металургійної галузі сплатили б у 2011 р. за нецільове використання 1 883 516 Ч 0,23 = 433 208,68 тис. грн., а у 2014 р. - відповідно 2 741 243 Ч 0,18 = 493 423,74 тис. грн.

При ставці стимулювання цільового використання амортизації 2,5% ті підприємства, де коефіцієнт цільового використання амортизації (kz) перевищує 2 (табл. 3.8), одержали б податкову знижку:

- у 2011 р. на суму 1179154?0,025??29478,850 тис. грн.

- у 2014 р. на суму 778927?0,025?19 473,175 тис. грн. (більш ніж у 1,5 разів менше порівняно з 2011 р.).

Ці кошти підприємства металургійної галузі могли б вдало використати для фінансування інвестицій в основний капітал.

Світові тенденції у розвитку амортизаційних систем спрямовані на їх значну лібералізацію, істотне скорочення кількості амортизаційних норм, надання корпоративним структурам права самостійно встановлювати амортизаційні періоди у нормативно закріплених межах і обирати метод нарахування амортизації.

Втім, просте підвищення амортизаційних норм не викличе вагомого поліпшення відтворення основних фондів. Сьогодні амортизаційні відрахування, використовувані для фінансування закупівлі, створення й ремонту основних фондів не досягли необхідного рівня. Це, знову ж таки, можна підтвердити, проаналізувавши ситуацію на підприємствах металургійної галузі.

Аналіз показав, що у 2011 р. тільки ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» мало достатній коефіцієнт потенційного відтворення основних засобів (КПВ), а саме 0,582.

На інших же підприємствах металургійної галузі коефіцієнт потенційного відтворення основних засобів у 2011 р. становив 0,001-0,035. Це свідчить про те, що амортизаційний фонд таких підприємств не було трансформовано у довгострокові фінансові інвестиції й існувала ймовірність фінансових проблем з відтворенням основних засобів після їх остаточного зносу.

У 2014 р. ситуація погіршилася. Виявлено, що такі підприємства, як ПАТ «Єнакіївський металургійний завод», ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», ПрАТ «Макіївський металургійний завод», ПАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну» та ПАТ «Донецький металопрокатний завод» взагалі не здійснювали довгострокових інвестицій. Коефіцієнт потенційного відтворення у 2014 р. був прийнятним лише для ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (0,106). На інших же підприємствах цей показник коливається в межах 0,002-0,026, а на ПАТ «Донецький металургійний завод» взагалі становить лише 0,0002. Тому ймовірність фінансових проблем з відтворенням основних засобів після їх остаточного зносу є надзвичайно великою.

Отже, з метою збільшення амортизаційних коштів підприємств необхідно підвищувати не тільки ставки нарахування амортизації, але й вартість об'єктів, тобто стимулювати прискорене введення основних фондів як результат інвестування за рахунок різних джерел фінансування.

Така система здатна посилити принцип рівності сторін господарських відносин: держава регламентує амортизаційний механізм, виходячи із завдань стратегії і тактики загальної економічної політики; корпоративні структури беруть на себе зобов'язання дотримуватися встановлених правил поведінки, керуючись власними комерційними інтересами; споживачі одержують якісний продукт, виготовлений за рахунок прискореного оновлення основного капіталу [26].



Висновки

В сучасних ринкових умовах слід підходити до визначення суті відтворення системно і комплексно. Поглиблюючи економічний зміст поняття «відтворювальні процеси», слід зазначити, що відтворення являє собою безперервність процесу виробництва, взаємозв'язок засобів виробництва та предметів споживання, а його особливості обумовлені факторами макро- і мікросередовища.

Закономірності відтворення основного капіталу й особливості цього процесу в Україні відбивають причинно-наслідкові зв'язки зміни форми власності, реалізації обраної моделі приватизації державної власності.

Аналіз головних факторів і характерних рис, притаманних відтворенню основного капіталу в Україні протягом трансформаційного періоду, дає можливість стверджувати, що поглиблення структурних деформацій і зумовлене ними порушення відтворювальних процесів не могли бути призупинені за допомогою державного регулювання внаслідок існування такого інституціонального феномену, як інститут "влада - власність". Держава (в особі влади-власника) з огляду на наявні ресурсні та виробничі можливості, створюючи для себе відповідні правила, діяла в економіці як підприємець, виключно під тиском короткострокової кон'юнктури світових ринків, не замислюючись про власні довгострокові перспективи, а тому підтримувала лише ті експортоорієнтовані галузі, які могли на даний час витримати конкуренцію на цих ринках.

У зв'язку з цими інституціональними особливостями цілком логічно слід очікувати надалі продовження деіндустріалізації виробництва, прогресування старіння виробничої бази і спрацювання основного капіталу, що ніяким чином не справлятиме позитивного впливу на поліпшення процесів його відтворення.

Вже зараз у вітчизняній промисловості знос основних виробничих фондів майже досяг ступеня, за котрим починається їх фізичне руйнування. Основний капітал технічно й морально застаріває. Усунути знос діючих знарядь праці можна лише застосовуючи різні методи простого і розширеного відтворення.

Посилення ролі відтворення основних фондів, що діють в інтенсифікації виробництва, обумовлює необхідність принципової перебудови пропорцій капітальних вкладень на користь збільшення об'ємів і частки витрат, що направляються на відшкодування (амортизацію) засобів праці, що вибувають унаслідок фізичного і морального зносу. Тому подальші розвідки мають бути спрямовані на дослідження проблем оптимізації відтворювальних пропорцій і забезпечення інвестиційного клімату, який би сприяв розширенню обсягів капіталовкладень в оновлення основних фондів.

Обґрунтоване рішення проблеми оновлення і відтворення основних виробничих фондів вимагає сумісного комплексного розгляду капітальних вкладень на відшкодування витрат на капітальний ремонт і модернізацію. Комплексне оновлення повинно бути важливою складовою частиною розширеного відтворення основних фондів. Головне його завдання - ліквідація морально і фізично застарілих основних фондів і реальні можливості їх відшкодування.

Суть проблеми оновлення зовсім не можна зводити тільки до швидкої заміни діючого устаткування. Завдання полягає в тому, щоб забезпечити його безаварійну тривалу службу, максимальне використання, подовження міжремонтних циклів, скорочення витрат на всі види ремонтів, постійне часткове поліпшення і модернізацію. Зокрема, необхідно по-новому розглянути питання щодо останньої. Адже модернізація діючого устаткування є не тільки напрямом підвищення ефективності капітальних вкладень і основних фондів, але і важливим засобом віддалення часу морального старіння техніки.

Заміну старого устаткування слід проводити лише тоді, коли будуть створені і доведені до серійного випуску принципово нові знаряддя праці. Тільки при виконанні всіх умов можна забезпечити оптимальне співвідношення капітальних вкладень на відшкодування і розширення масштабів виробництва, перетворити оновлення на дієвий чинник інтенсивного економічного зростання.

Досвід і практика підтверджують, що для переважної більшості підприємств різних галузей народного господарства України найбільш економічно ефективними формами розширеного відтворення основних фондів є технічне переозброєння та реконструкція діючих підприємств. За мінімальних затрат вони дають найбільшу віддачу. Сьогодні нове будівництво може здійснюватись у виняткових умовах. З цією метою необхідно здійснити глибокий аналіз наявних виробничих потужностей галузей народного господарства і на цій базі даних розробити цільову комплексну програму на велику перспективу з поетапним її втіленням в життя

Відтворювальні процеси істотно і безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці. Система показників, які можуть всебічно характеризувати ефективність відтворення основних фондів, охоплює два їх блоки: показники ефективності відтворення основних фондів (коефіцієнти зносу, амортизації, вибуття, інтенсивного оновлення, оптимальності вибуття) та показники рівня використання основних фондів (фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнти напруженості, інтенсивного навантаження та змінності роботи устаткування). При цьому доцільно на практиці застосовувати новий фінансовий показник - коефіцієнт потенційного відтворення основних фондів, який дозволяє визначити ймовірність настання фінансових проблем з відтворенням основних засобів після їх остаточного зносу.

У нинішніх умовах господарювання, коли рівень виробництва зменшився до нижньої критичної точки в зв'язку з кризовими явищами, говорити про інтенсифікацію виробничих процесів дуже складно. Хоча про прогрес, перспективу розвитку навіть в таких складних умовах необхідно вести мову, а відроджувати економіку та її виробництво слід за рахунок найновіших технологій і досягнень науково-технічного прогресу.

Системний же аналіз в роботі показав, що нині в економіці України відсутні передумови для створення ефективного механізму інвестиційного забезпечення оновлення основного капіталу на інноваційній основі. У найближчі роки зовнішні (залучені) джерела інвестицій (кредити, позики, фондові операції, кошти іноземних інвесторів тощо) залишатимуться неефективними для фінансування проектів техніко-технологічної модернізації більшості підприємств. Тому головний акцент державної інвестиційної політики має бути зроблений на вдосконаленні механізму самофінансування проектів оновлення основних фондів.

Щоб запобігати дефіциту фінансових ресурсів, потрібних для відтворення основних фондів, необхідна зацікавленість у цьому самих підприємств. З метою створення такого інтересу необхідно запровадити амортизаційний механізм, побудований на визнанні принципу непрямого регулювання державою процесів відтворення основних фондів. Мова йде про необхідність запровадження в Україні державного стимулювання цільового використання амортизаційних коштів підприємства.



Список літератури

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. N 1560-XII.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283.

3. Асмолова Г. Механізм регулювання відтворення основних засобів підприємств // Економіст. - 2007. - № 7. - С. 24 - 27.

4. Безуглий А.А. Про поліпшення основних фондів // Економіка України. - 1998. - № 12. - С. 77 - 79.

5. Бернстайн Л. Аналіз финансовой отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 624 с.

6. Богиня Д., Волинський Г. Соціально-економічні аспекти великої приватизації: цілі та результати // Економіка України. - 2002. - № 2. С. 35 - 43.

7. Богиня Д., Волинський Г. Структурна перебудова економіки і проблема інвестицій // Економіка України. - 1997 - № 12. - С. 41 - 50.

8. Введение в институциональную экономику: Учебное пособие / За ред. Д.С. Львова. - М.: ЗАО „Издательство „Экономика”, 2005. - 436 с.

9. Всемирная история экономической мысли: В 6 т. / МГУ им. М.В. Ломоносова. - М.: Мысль, 1988.- Т. 2: От Смита и Рикардо до Маркса и Энгельса. - 574 с.

10. Гальчинський А.С., Єщенко П.С. та Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 1998. - 544 с.

11. Геєць В. Структура економіки і структурна політика її стабілізації //Економіка України. - 1995. - № 4. С. 15 - 29.

12. Городянська Л.В. Амортизація: функції, фінансовий механізм управління, концептуальні підходи до розробки загальної методики обліку амортизації // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 2. - С. 57 - 68.

13. Гриценко А. Спільно-роздільні відносини: праця, власність і влада // Економіка України. - 2003. - № 3. - С. 50 - 58.

14. Гриценко А. Структура ринкового трансформування інверсійного типу // Економіка України. - 1997. - № 1. - С. 4 - 10.

15. Губанов С. Промышленная политика и государство // Экономист. - 2004. - № 7. - С. 3 - 14.

16. Давідов М.В. Організаційно-фінансове забезпечення інноваційної діяльності суб'єктів господарювання // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 9. - С. 92 - 97.

17. Денисюк В. Високі технології і високонаукоємні галузі - ключові напрями в інноваційному розвитку // Економіст. - 2004. - № 5. - С.72 - 84.

18. Дорогунцов С., Чижова В. Методологічні проблеми відтворення основного капіталу в трансформаційний період // Економіка України. - 2002. - № 12. - С. 29 - 35.

19. Дроздов В.В. Франсуа Кенэ. - М.: Экономика, 1988. - 126 с.

20. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації. / Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. - 2-ге вид., випр. і доп. - Львів: Новий світ. - 2001. - 298 с.

21. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 648 с.

22. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528с.

23. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. - К.: Ін-т екон. Прогнозув.; Фенікс, 2003. - 1008 с.

24. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д. Базилевича. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. - 615 с.

25. Єрохін С. Структурна трансформація національної економіки // Економіка України. - 2002. - № 11. - С. 55 - 58.

26. Захарін С. Інвестиційне забезпечення відтворення основних фондів // Економіка України. - 2007. - № 5 - С. 43 - 51.

27. Захарін С.В. Проблеми інноваційного оновлення промисловості України// Проблеми науки. - 2004. - № 12. - С. 20 - 26.

28. Золотарев А.Н. Особенности инвестиционных процессов в машиностроительной промышленности //Економіка промисловості. - 2002. - № 2. - С. 44 - 48.

29. Ілляшенко Т.О., Лівацька Т.М. Знос як джерело оновлення, формування та функціонування основного капіталу та шляхи його покращення // Вісник СумДУ. Серія Економіка. - 2007. - № 1. - С. 136 - 143.

30. Кваснюк Б. Структурна перебудова економіки та її ресурси // Економіка України. - 2003. - № 11. - С. 18 - 28.

31. Кіндзерський Ю. Інституціональні аспекти відтворення у контексті структурних трансформацій // Економіка України. 2007. - № 1. - С. 4 - 13.

32. Кушлин В. Движущие силы эволюции национальной экономики // Экономист. - 2003. - № 8. - С. 3 - 11.

33. Литвинцева Г.П. Кризис инвестиций как результат несоответствия структурно-технологических характеристик экономики ее институциональному устройству // Проблеммы прогнозирования. - 2003. - № 6. - С. 23 - 40.

34. Луцький І.М., Манів З.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2006. - 580 с.

35. Любимцева С. Структурная модернизация экономики // Экономист. - 2003. - № 2. - С. 12 - 31.

36. Мазуркевич І.О. Теоретичні аспекти відтворення основних засобів на підприємстві // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 1. - С. 53 - 56.

37. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. - К.: Видавничий центр «Академія», 1999. - 592 с.

38. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник /За ред. Г.Н. Климка. - 4-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 615 с.

39. Парнюк В.О. Про підвищення ролі амортизації як джерела інвестицій і регулятора попиту та пропозиції основних засобів // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 6. - С. 166 - 172.

40. Погоріла П. Амортизаційна політика та її вплив на відтворення основних фондів підприємств // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - № 8. - С. 17 - 19.

41. Політекономія: Підручник / За ред. Ю.В. Ніколенка - Київ: ЦУЛ, 2003. - 284 с.

42. Попов В.Ю. Соціально-економічні наслідки інвестиційної політики в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - № 9. - с. 88-93.

43. Постсоветский институционализм / Под ред. Р.М. Нуреева, В.В. Дементьєва. - Донецк: Каштан, 2005. - 480 с.

44. Радаев В. Новый институциональный подход: построение исследовательской схемы // Экономическая социология. - Т. 2. - № 3. - 2001. - С. 5 - 25.

45. Ромашко О.М., Сопко В.В. Роль інвестиційної діяльності у формуванні прибутку підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 12. - С. 107 - 112.

46. Ромусік Я. Відтворювальні процеси в промисловості та забезпечення конкурентоспроможності національного виробництва // Економіст. - 2008. - № 12. - С. 46 - 48.

47. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - Книга І - ІІІ. - М.: Наука, 1993.

48. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 360 с.

49. Фінанси підприємств: Підручник / Білик М.Д., Буряк Л.Д., Поддєрьогін А.М. та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. - 5-те вид., перероб. та допов. - К.: КНЕУ, 2004. - 546 с.

50. Фінанси підприємств: Навч. посібник: Курс лекцій / За ред. д.е.н., проф. Г.Г. Кірейцева. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 268 с.

51. Фукс А.Е. Амортизація і оновлення основного капіталу: проблеми теорії і практики. - К.: 1996. - 324 с.

52. Циклы воспроизводства капитала / Козьменко С.Н., Васильева Т.А., Скляр И.Д. и др. - Сумы: Деловые перспективы, 2005. - 221 с.

53. Экономические субьекты постсоветской России (институциональный анализ): В 3-х частях / Московский общественный научный фонд / Под ред. д.э.н., проф. Р.М. Нуреева. - М., 2003. - Ч. 1: Домохозяйства современной России. - 319 с.

54. http://www.smida.gov.ua/

55. http://www.ukrstat.gov.ua/

56. http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1490851.html



Додаток А

Порівняльна характеристика системи «влада - власність» і приватної власності

Ознаки	Система «влада -- власність» у радянській адміністративній економіці	Трансформування системи «влада -- власність» у пострадянській економіці України	Система приватної власності в ринковій економіці провідних країн
1. Форма власності	Суспільно-службова	Приватно-бюрократична	Приватна (індивідуальна або колективна)
2. Суб'єкти прав власності	Державні чиновники	Державна бюрократія (народні депутати усіх рівнів влади, державні службовці вищих рангів), політичні діячі, політичне «лобі»	Індивідуальні власники ресурсів, домогосподарства
3. Тип повноваження власності	Владні суспільно-службові повноваження чиновників у рамках ієрархічної системи державного управління	Індивідуальні повноваження чиновників щодо володіння, розпорядження, користування державними та недержавними ресурсами залежно від місця у владній ієрархії., що подається ними як служіння суспільним інтересам	Індивідуальні повноваження володіння, користування, розпорядження та ін.
4. Характер розподілу повноважень між суб'єктами (міра індивідуалізованості й винятковості)	Повноваження розмиті розмиті між усіма господарюючими суб'єктами й не належить повною мірою нікому. Реалізація повноважень має форму служби	Повноваження належать державній бюрократії. Реалізація повноважень має форму служби, яка здійснюється на користь власної прихованої підприємницької діяльності або «сприяння» підприємницькій діяльності інших	Окремі «пучки» повноважень належать незалежним приватним власникам
5. Цільова функція суб'єктів	Максимізація різниці між одержаними «роздачами» і зробленими «здачами»	Максимізація корисності від особистого використання власності або від одержуваної бюрократичної ренти за «сприяння» або «покровительство» у використанні власності іншими	Максимізація наведеної поточної вартості активів або дивідендів по акціях (частка у підприємстві)
6. Система символів	Адміністративні контроль і примушення	Індивідуальні стимули до підвищення особистого добробуту. Адміністративний контроль за стягуванням бюрократичної ренти	Індивідуальні стимули до підвищення особистого добробуту
7. Механізми та інструменти передання прав власності	«Здачі» та «роздачі»	«Здачі» та «роздачі», примусові контракти з використанням адміністративного тиску, контракти з наперед визначеними суб'єктами, які згодні сплатити «бюрократичну» ренту («відкат»)	Контракти між незалежними учасниками
8. Суб'єкти -- гаранти прав власності	Спеціальні адміністративно-контролюючі підрозділи центральної та регіональної влади	Спеціальні адміністративно-контролюючі органи, дозвільні органи, підконтрольні суди та правоохоронні органи	Незалежні суди та правоохоронні органи
9. Механізми гарантій прав власності	Адміністративні скарги	Адміністративні скарги, судові позови на порушників через підконтрольні суди	Позовні заяви на порушників контрактних зобов'язань
10. Формування трансакційних витрат: а) специфікації прав власності б) їх передання та перерозподілу в) їх захисту	а) права власності навмисно розмиваються чиновниками з метою вилучення ренти і як база для корупції; б) існують витрати впливу в рамках ієрархічних структур; в) захист прав проводиться державними чиновниками «в індивідуальному порядку»	а) права власності низькоспецифіковані, більшою мірою розмиті й ситуативні та в будь-який момент можуть бути змінені владним рішенням залежно від зміни позиції у владній ієрархії або зміни розміру одержуваної «бюрократичної» ренти; б) існують витрати впливу в рамках ієрархічних структур; в) захист прав проводиться державними чиновниками «в індивідуальному порядку»; за допомогою підконтрольних судів, що тлумачать норми законодавства на власний розсуд; за допомогою кримінальних угруповань	а) права власності чітко специфіковано за допомогою легальних процедур; б) існують витрати укладання та виконання контрактів; в) держава захищає в рамках установлених законом процедур права індивідуальних власників

Додаток Б

Методи амортизації

Методи амортизації	Залежить від строку служби	Виробничий (залежить від виробітку)
	Прямолінійний	Дегресивний	Прогресивний
		Зменшення залишкової вартості (геометрично-дегресивний)	Кумулятивний (арифметично-дегресивний)	Прискореного зменшення залишкової вартості	Балансовий (зменшуваного залишку)	На основі знижуваних ступеневих ставок
Сума амортизаційних відрахувань	Залишається незмінною	Зменшується в геометричному ряду	Зменшується в арифметичному ряду	Зменшується	Зменшується	Зменшується ступенево	Збільшується	Змінюється
База амортизаційних відрахувань	Витрати на придбання	Залишкова балансова вартість	Витрати на придбання	Залишкова балансова вартість	Залишкова балансова вартість	Залишкова балансова вартість	Залишкова балансова вартість	Витрати на придбання
Визначення суми амортизації							Аналогічно дегресивним методам, тільки амортизація - прискорена	t = 1, …, n
Норма амортизації (%)			t = 1, …, n		Норми за групами основних фондів (2%, 10%, 6%, 15%)	Норми за групами основних фондів
Сфера використання	економічна	економічна	економічна	економічна	податкова	податкова	економічна	економічна
Графічне зображення процесу амортизації

t - індекс періоду; t - 1 - індекс попереднього періоду; а - норма амортизації; п - строк корисного використання у роках; А - сума амортизації; Б - балансова вартість; П - сума витрат на придбання, реконструкцію, поліпшення основних фондів; В - сума виведених основних фондів; Фп - вартість придбання (початкова вартість); Фл - ліквідаційна вартість; Фt-1 - залишкова вартість на кінець попереднього періоду; Lt - продуктивність (ступінь навантаження, потужність) за рік t; bt - залишковий термін корисного використання, розрахований з початку року.

Размещено на Allbest.ru