Державний кредит

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМУ, ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

ФАКУЛЬТЕТ ТУРИЗМУ, ГОТЕЛЬНОГО ТА РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ

Контрольна робота

з дисципліни: Фінанси підприємства

на тему: «Державний кредит»

Виконала

студентка групи 42 ТзМт

заочної форми навчання

Шевчук Анастасія Миколаївна

Київ. 2015

Вступ

Держава для фінансування своїх потреб може мобілізовувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. У цьому разі вона є позичальником, а населення і підприємницькі структури, тобто фізичні і юридичні особи, -- кредитодавцями. Державний кредит має строк повернення і ціну в формі процента. Державний кредит буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнародних економічних відносин держава виступає в ролі як кредитора, так і позичальника.

1.Економічна сутність та роль державного кредиту

Державний кредит -- кредит, наданий державою юридичним особам з державною користю. Формами державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання.

Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави.

Це зумовлюється тим, що Державний кредит - це відносини вторинного розподілу ВВП.

Державний кредит за своєю економічною сутністю - це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами - з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.

Основна класична форма державно-кредитних відносин, коли держава виступає позичальником коштів. При цьому за допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси юридичних і фізичних осіб, які використовуються для задоволення державних потреб.

Будучи кредитором, держава за рахунок коштів бюджету надає на платній основі за умови обов'язкового повернення кредити юридичним і фізичним особам. Обсяг таких операцій значно менший, ніж при попередній формі.

У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов'язань, взятих на себе фізичними чи юридичними особами, вона є гарантом (умовний державний кредит). Оскільки державні гарантії, як правило, розповсюджуються на недостатньо надійних позичальників, то вони призводять до зростання витрат із централізованих грошових фондів. У сфері міжнародних економічних відносин держава може виступати як у ролі позичальника, так і кредитора.

Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави. Державний кредит є зворотним, терміновим і платним. Разом з тим, між державним та банківським кредитом, як класичною формою кредитних відносин, існують суттєві відмінності.

Банківський позиковий фонд використовується для кредитування підприємств з метою забезпечення безперебійності процесу розширеного відтворення і підвищення його ефективності. Кредити можуть одержувати й приватні особи. Відмітною рисою банківського кредитування суб'єктів господарювання є продуктивне використання позичкового фонду (або з метою розвитку соціальної інфраструктури виробничих колективів). Використання кредитних ресурсів як капіталу створює умови для погашення кредиту і виплати процентів за рахунок збільшення вартості додаткового продукту

Коли ж мова йде про державний кредит, то отримані через державну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись в їх додаткові фінансові ресурси. Вони використовуються, як правило, на покриття бюджетного дефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету.

2. Види та форми внутрішнього та зовнішнього державного кредиту

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

Внутрішній виступає у таких формах:

державні позики

ощадна справа - перетворення частини вкладів населення в державні позики

запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду

казначейські позики

гарантовані позики

Казначейські позики як форма кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади і управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності, зворотності.

Форма зовнішнього державного кредиту:

Державні зовнішні позики

Позики міжнародних фінансових органів

Міжурядові позики, банківські кредити держави

Кредитори:

Всесвітній банк

Міжнародний валютний фонд

Європейський банк реконструкцій та розвитку

Держави Європейського співтовариства

3. Класифікація державних позик

Державні позики є основною формою державного кредиту. Класифікація державних позик здійснюється за такими ознаками:

За правом оформлення розрізняють державні позики, що оформляються підписними зобов'язаннями або надаються на підставі угод (безоблігаційні), і забезпечені випуском цінних паперів (облігаційні). Угодами оформляються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інституцій. За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінансовому ринку.

Залежно від розміщення позик їх поділяють на внутрішні - на внутрішньому фінансовому ринку (надаються юридичними і фізичними особами даної країни та нерезидентами) і зовнішні - надходять ззовні від урядів, юридичних і фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фінансових інституцій.

За правом емісії розрізняють державні й місцеві позики. Державні позики випускають центральні органи управління. Надходження від них спрямовуються в Державний бюджет. Місцеві позики випускають місцеві органи управління і мобілізовані кошти спрямовуються у відповідні місцеві бюджети. державний кредит позика

За характером використання цінних паперів бувають ринкові та неринкові позики. Облігації (казначейські зобов'язання) ринкових позик вільно купуються, продаються перепродаються на ринку цінних паперів. Неринкові позики не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники неможуть їх перепродати.

Висновки

Виступаючи на фінансовому ринку як позичальник, держава збільшує попит на позичкові ресурси і тим самим сприяє зростанню ціни на кредит. Чим вищий попит на вільні кошти з боку держави, тим вищим буде, за інших рівних умов, рівень позичкового процента, тим дорожчим буде для підприємців банківський кредит. Дорожнеча позичкових коштів змушує бізнесменів скорочувати інвестиції у сферу виробництва, водночас вона стимулює нагромадження у вигляді придбання державних цінних паперів.

Як кредитор і гарант держава може позитивно впливати на виробництво і зайнятість. У промислово розвинутих країнах поширена система підтримки малого бізнесу, експорту продукції або виробництва в окремих галузях, де має місце спад, через гарантування державою погашення кредитів, наданих банками відповідно до державних програм.

У більшості промислово розвинутих країн функціонують державні або напівдержавні страхові компанії, які за низькими ставками страхують ризик не платежу експортерам національних товарів. Цим заохочується освоєння нових ринків збуту національної продукції. Велике значення у стимулюванні розвитку виробництва і зайнятості мають кредити, що надаються державою за рахунок бюджетів або позабюджетних фондів. З їх допомогою забезпечується прискорений розвиток відповідних регіонів або необхідних напрямів економіки на тій чи іншій території.

Список використаної літератури

1. Азаренкова Г. М. Фінанси підприємств : навч. посібник [для самост. вивч. дисципліни]. / Г. М. Азаренкова, Т. М. Журавель, Р. М. Михайленко. - 3-тє вид., виправл. і доп. - К. : Знання-Прес, 2009. - 299 с. - ISBN 978-966-311-073-8.

2. Активи як найважливіший об'єкт бухгалтерського обліку: економічна сутність, зміст, принципи класифікації, розширення складу під впливом ринкових відносин [Електронний ресурс].

3. Алексеева М. М. Планирование деятельности фирмы : учеб.-метод. пособие / М. М. Алексеева. - М. : Финансы и статистика, 2007. - 248 с.

4. Алексєєнко Л. М. Економічний словник: банківська справа, фондовийринок : укр.-англ.-рос. тлумачн. сл. / Л. М. Алексєєнко, В. М. Олексієнко, А. І. Юркевич - К. : ВД "Максимум", 2000. - C. 117.

5. Афанасьев Э. В. Эффективность информационного обеспечения управления / Э. В. Афанасьев, В. Н. Ярошенко. - М. : Экономика, 1987. - 111 с.

6. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента : учеб.пособие / И. Т. Балабанов. - М. : Финансы и статистика, 1999. - 512 с.

7. Балабанов И. Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта / И. Т. Балабанов. - М. : Финансы и статистика, 2002. - 208 с.

8. Банківськаенциклопедія / під ред. А. М. Мороза. - К. :Ельтон, 1993. - 328 с.

9. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы : курс лекций / В. Г. Белолипецкий. - М. : ИНФРА, 1998. - 298 с.

10. Белопольский Н. Г. Основы производственно-хозяйственной энвироники / Н. Г. Белопольский. - М. : ИНТР, 1990. - 319 с.

11. Бирман А. М. Очерки теории советских финансов : в 3-х вып. Вып. 1 / А. М. Бирман. - М., 1968. - 182 с.

12. Білик М. Д. Бюджетування у системіфінансовогопланування / М. Д. Білик // ФінансиУкраїни. - 2003. - № 3. - С. 97-109.

13. Білик М. Д. Сутність і оцінкафінансового стану підприємств / М. Д. Білик // ФінансиУкраїни. - 2005. - № 3. - С. 117-128.

14. Білобловський С. Складовіелементипроцесубюджетування / С. Білобловський // Економіка, фінанси, право. - 2002.-№ 2.- С. 20-25.

15. БілухаМ. Т. Курс аудиту : підручник / М. Т. Білуха. - К. :Вищашк. ; Знання, 1998. - 574 с.

Размещено на Allbest.ru