Процес формування й функціонування паперових грошових знаків та бонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

Вступ

1. Історія

2. Напрямок боністики. Вартість бон. Колекціонування

3. Використання боністики в роботі історика та в научній роботі

Висновок

ВСТУП

Тема: боністика.

Актуальність: історія грошового обігу належить до проблем традиційно мало досліджуваних у вітчизняній історіографії, не зважаючи на те, що її розробка дає змогу ввести нові характеристики до вивчення фінансово-економічної історії всіх держав.

Інтерес до вивчення історичного минулого створення грошей особливо посилився у сучасних умовах. Дослідження цього питання має науково-пізнавальне й практичне значення.

У всіх країнах, з початку заснування, переборювались економічні труднощі, вдосконалювалася фінансова система, про що, зокрема, свідчить введення власних грошових знаків. Їх поява, функціонування привертають увагу боністів, а отже - спеціальної історичної дисципліни - боністики. Вона займається вивченням паперових грошових знаків, бон і їх сурогатів, що є історичними джерелами, політико-економічними документами й культурними пам'ятками минулого, оскільки вони - своєрідні свідки політичного, соціально-економічного життя і мистецтва відповідної епохи.

У даній праці увага сфокусована на історії боністики. Ця тема досі мало науково розроблена. Отже, її подальше дослідження є, на мій погляд, доволі актуальним і має певне практичне значення. Все це в цілому й обумовило вибір теми для мого реферату.

Оскільки ж історією грошових знаків займається дуже мало науковців, то це все й визначило актуальність даного дослідження. Тому, актуальним у джерелознавчому плані є цілісне, комплексне, системне й об'єктивне дослідження паперових грошових знаків для всебічного вивчення боністики, що відповідає потребам як історичної науки, так і суспільства в цілому.

Мета дослідження у тому, щоб на основі залучення комплексу боністичних джерел, спираючись на досягнення історіографії і джерелознавства відтворити об'єктивний і цілісний процес формування й функціонування паперових грошових знаків та бонів. Ця мета реалізується шляхом виокремлення таких завдань:

· з'ясувати стан і повноту дослідження проблеми;

· розширити джерельну базу за рахунок введення у науковий обіг паперових грошових знаків, бонів, вдосконалення методів і способів їх дослідження;

· дослідити вплив конкретно історичних, політичних та економічних чинників на процеси формування й обігу грошових знаків;

· проаналізувати значення емісій грошових знаків і бон для розвитку боністики.

Об'єктом дослідження є комплекс паперових грошових знаків і бонів як важливого джерела соціально-економічної історії в боністиці.

Предметом дослідження є процес створення та функціонування паперових грошових знаків і бон, їх роль у соціально-економічному, політичному та культурному житті людства.

Методи дослідження. Для виконання поставлених завдань використовувалась сукупність загальнонаукових і прикладних методів наукового пізнання. Визначальними для мене стали принципи історизму, наукової об'єктивності та системності, котрі вимагають неупередженості й послідовності у висвітленні подій, процесів і явищ, виявлення причинно-наслідкових зв'язків на кожному етапі суспільно-політичного розвитку. Принцип історизму дав змогу вивчити зародження і розвиток емісійної політики, застосувати конкретно-історичний аналіз до оцінки різнопланових подій і процесів, що відбувалися. Реалізація принципу об'єктивності сприяла глибшому дослідженню паперових грошових знаків як специфічних джерел. Принцип системності дав змогу розглядати грошові знаки, бони та їх обіг у тісному зв'язку з усіма сферами фінансово-економічного і політичного життя.

Історіографія: в історіографії виділяється ряд досліджень, які відобразили рівень розробки різних напрямків проблеми залучення грошових знаків як історичних джерел при вивченні фінансово-економічних відносин (А. П. Байєр, М. Калиновський, В. М. Соколов, Л. М. Іольсон, Р. І. Тхоржевський та ін.). Подібні дослідження поклали початок каталогізації, систематизації матеріалів вітчизняної боністики, з'явилися першим кроком у вивченні паперових грошових знаків і бон як історичних документів. Завдяки проведеним дослідженням стало можливим розгляд грошових знаків як самостійного предмета дослідження, склалися певні традиції, принципи, методики вивчення процесів, що відбуваються в грошовому обігу, почав вироблятися понятійний апарат, прийоми і методи комплексного аналізу паперових грошових знаків.

Науково-практичне значення результатів реферату у тому, що вона збагачує теорію і методику спеціальних історичних дисциплін, насамперед боністики, вводить до наукового обігу більше нових джерел. Методична частина роботи може сприяти ширшому використанню паперово-грошових джерел під час викладання на історичних факультетах вузів країни курсу “Спеціальні історичні дисципліни”, на кредитно-економічних - “Грошовий обіг і кредит”, “Історія грошей України”. Матеріали про паперові гроші та їх історію можуть бути використані також під час викладання курсів історії України, політекономії та інших дисциплін у вузах і школах. Матеріали реферату можуть стати в нагоді для створення експозицій музеїв, враховуватися органами державного управління освітою, культурою.

Структура реферату обумовлена метою та завданнями дослідження і базується на основі хронологічно-проблемного принципу. Реферат складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків - ілюстрацій паперових грошових знаків, бон та їх замінників.

Обрана тема до цього часу не стала об'єктом спеціального дослідження в українській і зарубіжній історіографії, хоча окремі її аспекти розпорошені по літературі мемуарного характеру, газетних публікаціях та каталогах.

Історія грошей і грошового обігу належить до проблем, котрі традиційно мало досліджувалися в історіографії, незважаючи на те, що її розробка дає змогу ввести нові джерела для вивчення фінансово-економічної історії.

З висоти ХХІ ст. людство дедалі пильніше оглядає й осмислює свою багатовікову історію, її повчальні уроки. Спираючись на досвід минулого, воно шукає відповідей на болючі проблеми й намагається визначити оптимальні шляхи розв'язання насущних завдань сьогодення.

Ось чому неухильно зростає роль історичної науки, покликаної давати якомога глибші знання, створювати повнішу і правдивішу картину зародження та розвитку світової цивілізації, а також історії кожного окремого етносу, включаючи й український.

У системі історичних наук значне місце посідають допоміжні історичні дисципліни, які своєю різноманітністю об'єктів і предметів вивчення, виробленням методик і технологій дослідження стоять на кордонах з іншими науками, від яких збагачуються на межі майбутнього і сучасного. Саме допоміжні історичні науки дають найбільш ґрунтовну оцінку джерелам, дають можливість визначити місце і роль людини в історичному процесі.

Як і інші спеціальні (допоміжні) історичні дисципліни, боністика для історії має велике значення, оскільки будь-які старовинні грошові знаки чи бони можуть певною мірою свідчити про економічне і політичне життя суспільства у певний час. Крім того, багато які бони мають значну мистецьку цінність.

Боністика як наука існує з початку XX століття. Вона тісно пов'язана з нумізматикою. В Україні серйозно займаються науковою роботою в галузі боністики такі дослідники, як Р. Тхоржевський, О. Клименко, Г. Марковецька.

Боністика -- це допоміжна історична дисципліна, що вивчає різні грошові знаки, які уже вийшли з ужитку [20].

Грошовий рахунок раніше вивчався у розділі історії метрології, оскільки був пов'язаний в основному з монетами, які через міри ваги одержували свій розмір і навіть часто назву. Запровадження і використання паперових грошей потребує поєднання вивчення історичного грошового обігу, грошового рахунку з нумізматикою та боністикою.

Термін “bon” виник у ХІХ столітті у Франції для означення окремих видів цінних паперів: чеків, талонів тощо. Пізніше поширений для позначення всіх грошових знаків - банкнот, державних та банківських білетів, у тому числі розмінних, розрахункових, кредитних грошових знаків - казначейських білетів, зобов'язань державної скарбниці тощо. Бони та їхні різні замінники, а також облігації внутрішньої позики, акції, купони цінних паперів, чеки, талони, квитанції, ордери, сертифікати, знаки казино, лото, лотерейні білети, векселі, боргові зобов'язання що перебувають в обігу разом з паперовими грошима - є об'єктом вивчення боністики. Боністика вивчає як гроші державних емісій (загальнообов'язкові емітовані згідно із законом), так і місцеві та приватні грошові випуски що перебувають у обігу паралельно з національною валютою. Це тимчасові бони, які надходять до обігу на регіональному рівні від імені владних структур, міст, органів місцевого самоврядування, відділень великих банків, підприємств кооперативів тощо, під забезпеченням матеріальних цінностей, що перебувають у їхній власності (валюти, нерухомого майна представників влади). Появу місцевих та приватних грошей зумовлюють об'єктивні причини - війни, революції, спад виробництва, зменшення податкових надходжень до місцевих бюджетів, складний фінансовий стан держави коли населення потерпає від нестачі готівки. Місцеві бони - грошові випуски місцевих самоуправлінь, великих підприємств та установ. Приватні (внутрішні) бони - грошові випуски від імені власників магазинів, аптек, їдальнь, атракціонів тощо.

Характерними для бон є такі ознаки:

· емблематична (герби, емблеми, символічні знаки);

· палеографічна (шрифти, монограми, підписи, та рукописні позначки);

· сфрагістична (печатки, штемпелі, конгреви, перфорація);

· хронологічна (дати);

· метрологічна (номінали);

· орнаментально-мистецька (прикраси);

· філігранологічна (водяні знаки, матеріал виготовлення);

· епіграфічна (надруки, пізнішого походження);

· дипломатична (формуляр документа, зміст написів);

· орфографічна (орфографія тексту);

· іконографічна (портретні зображення, конгреви);

· маргіналістична (написи від руки пізнішого походження) [5].

Грошові знаки можна віднести до найбільш об'єктивним документами історії не тільки в силу їх офіційного походження, але також і з огляду на їх суспільно-ринкової значущості, як показника матеріального благополуччя. Крім цього - грошові знаки символізують зміни в політичних подіях, війни, зміну влади, ідеологію правлячих класів, боротьбу партій. Еволюція суспільства, зрушення громадських класів, перемоги і поразки в політичній боротьбі, відкриті і приховані закулісні впливу на уряд - все це знаходить відображення в грошових знаках - пам'ятках епохи.

1. ІСТОРІЯ

Боністика - допоміжна історична дисципліна, що вивчає бони як історичні джерела, політико-економічні документи та культурні пам'ятки минулого (мал. 1) [3]. Боністика вивчає історію випуску та обігу паперових грошей і бон або незагальнообов'язкових паперових платіжних засобів: купонів, чеків, білетів, квитанцій тощо.

Мал. 1. Схема роботи науки боністики.

Ці засоби платежу бувають місцеві, відомчі, особисті, тому є цінним матеріальним джерелом історії, свідченням багатьох подій економічного та політичного життя держави. Перші згадки про паперові платіжні засоби відомі в Китаї 2700 р. р. до н. е. років тому. У 9-15 ст. паперові гроші в Китаї стали звичайним явищем. Більш конкретні відомості про випуск паперових грошових знаків є при династії Юнь в ІХ столітті нашої ери. Вважається, що колекціонування паперових грошових знаків виникло теж в Китаї, вже після появи перших паперових грошових знаків [15].

У Європі та Пн. Америці паперові гроші з'явились у 17 ст. (1662 - у Швеції, 1690 - у Массачусетсі). Першою широкомасштабною акцією в Європі з випуску паперових грошей була реформа банкіра Дулона Ло у Франції 1716-20. Його банком випущено в обіг величезну кількість незабезпечених грошей - різних цінних паперів, що мали загальнообов'язковий обіг як гроші. Це призвело до їх знецінення, розорення їхніх власників, краху всієї системи. В Росії перші паперові гроші з'явилися 1769. На території України перші приватні гроші вийшли 1848 у місцевостях, що були під владою Австро-Угорщини.

Але масове застосування паперових грошей почалося з ХІХ століття. Бо паперові гроші є ознакою економічного розвитку, ускладнення господарських зв'язків, торгівлі, збільшення їх обсягів, тому вже металеві гроші не могли повністю забезпечувати грошовий обіг у великих розмірах. Їх повністю змінили паперові гроші, а монети залишилися для розміну паперових грошей.

Відомості з боністики дуже корисні при вивченні тем економічного розвитку країн, грошових реформ. В цих темах розкриваються такі поняття, як емісія - випуск паперових грошей, девальвація - офіційне зменшення курсу вартості грошей, деномінація - заміна грошових купюр з відповідною одночасною зміною масштабу цін. Ці економічні явища були тісно зв'язані з різними політичними подіями, зокрема, війнами.

Специфічний характер історичного розвитку країни СРСР, викликав серйозні пертурбації в її грошовому обігу. Мабуть, мало де в світі були такі великі за обсягом і різноманітності випуски грошових знаків і бон, як у СРСР. Найбільша їх кількість припадає на період громадянської війни 1917 - 1920 рр. Деякі емісії періоду громадянської війни в номінальному обчисленні досягали астрономічних сум, обчислювалися в мільярдах і трильйонах рублів, інші відомі тільки в пробних примірниках. До сих пір історики знаходять грошові знаки того періоду, про яких не було раніше відомо. Зараз ці паперові грошові знаки як документи минулого зберігаються в архівах, музеях і приватних колекціях. Вся ця маса історичних джерел поки ще досконально не досліджена [2].

Відомості боністики допомагають краще зрозуміти суть та значення грошових реформ в СРСР. Унікальна фінансова ситуація з боку боністики склалася в Росії та в Україні в 1918 - 1922 роках. Під час І Світової війни припинилося карбування монет з 1915 р., вони зникали з обігу, бо населення ховало їх як скарб.

Однак, систематичне колекціонування паперових грошей в світі почалося з 1940-х років. Причому поворотним моментом в даній області колекціонування вважаються 1970-ті роки, коли боністика була визнана самостійною гілкою колекціонування. У той же самий час в деяких розвинених країнах, таких як США, Німеччина, Франція, почали видаватися національні каталоги, присвячені паперовим грошам.

У 1961 році сформована міжнародна асоціація колекціонерів паперових грошових знаків - International Bank Note Society (IBNS). Зараз асоціація має кілька тисяч членів по всьому світу. Щокварталу асоціація випускає журнал, проводить різні лекції на конгресах.

Одним з головних сподвижників був Альберт Пік (додаток 1), автор ранніх каталогів паперових грошових і знаків, в яких пояснив цілі колекціонування паперових грошових знаків і дав визначення даного виду колекціонування. Також Альберт Пік - автор основної частини каталогу «Standard Catalog of World Paper Money» ( «Стандартний каталог паперових грошей світу»), який нині випускається в трьох томах. Каталог складається з декількох тисяч сторінок і містить майже всю інформацію про паперові гроші всіх країн світу за всю історію їх існування, каталог щорічно оновлюється.

У Росії перші колекції з'явилися після появи перших асигнацій в 1769 році (додаток 2). Одним з перших боністів Санкт-Петербурга можна вважати князя Потьомкіна Г. А., який мав альбом з асигнаціями Петра III. А це XVIII століття! Помилково вважається, що зародження боністики відноситься до періоду після Першої світової війни, коли в результаті інфляції з'явилася маса місцевих сурогатів грошей. Однією з перших публікацією вважається книга С. І. Чижова - «Перші російські державні асигнації», а були й інші більш ранні публікації по бонам, в тому числі і С. І. Чижова. Не можна забувати, що бони рідше зберігаються, ніж монети, і спадкоємці не приділяли їм належної уваги, тому й відсутність старих колекцій бон. І, нарешті, основою колекції Ермітажу бон служить колекція, придбана в 1928 році у Лихачова Г. Н., яку він купив з візка у лахмітника в 1919 році, і була найбільшим відомим зборами бон Санкт-Петербурга до революції [13].

Найбільш інтенсивно боністика почала розвиватися в 20-і роки XX століття в СРСР. Саме в цей період в країні зверталося величезна кількість самих різних видів грошових знаків, випущених свого часу урядом Російської імперії, Тимчасовим урядом, Радянською владою, регіональними та місцевими властями різних регіонів, міст і, нарешті, приватними компаніями. Величезну роль в становленні вітчизняної боністики зіграв Чучин Ф. Г. (додаток 3) - автор проекту про монополію на зовнішню торгівлю філателістичних матеріалом і бонами, згодом цей проект набуває чинності закону. У цей період починають видавати журнали «Радянський філателіст» (1924 р) і «Радянський колекціонер» (1925 рік.). Також слід зазначити, що Чучин Ф. Г. був автором одного з найбільш повних каталогів того часу (додаток 3). У другій половині 20-х років XX століття в Москві і деяких інших містах країни колекційні збірки бон, складені Радянської філателістичної асоціацією, продавалися в спеціалізованих магазинах [1, 6].

На жаль, з 30-х років XX століття захоплення боністика пішло на спад. Однак з 80-х років XX століття спостерігався підйом в цій області колекціонування. Стали публікуватися різні статті в газетах і журналах, з'являються перші сучасні каталоги. Однак в результаті політичних і економічних криз початку 90-х років XX століття інтерес до боністиці спав. Величезна кількість бон було вивезено за кордон. З початку XXI століття і донині спостерігається стабільне зростання колекціонерів, які називають себе боністами.

Крім того, багато які бони мають значну мистецьку цінність (серед таких варто навести грошові знаки Української Народної Республіки та Української Держави (додаток 4) 1918 р., ескізи яких виконав Нарбут Георгій Іванович), розмінні марки міста Одеси (автор ескізів -- А. Ждах) та ін.

Перші загально-державні гроші випущено українським урядом у січні 1918. Описано 515 населених пунктів України, де 1742 емітенти випустили більш як 11 тисяч грошових паперових знаків. До них належать гроші, випущені урядами України за часів В. Винниченка, М. Грушевського, П. Скоропадського, С. Петлюри, місцевими отаманами й ватажками Н. Махном, Хмарою, ОУН-УПА, окупаційними військами, урядами України після здобуття незалежності та різними організаціями, підприємствами. На території України в обігу було 320 назв грошових знаків, а основних грошових одиниць - 28 назв [7,10].

В Україні серйозно займаються науковою роботою в галузі боністики такі дослідники, як Р. Тхоржевський (період визвольних змагань 1917-1920 рр., по них захистив ще за радянських часів кандидатську дисертацію), О. Клименко (емісії УПА -- захистив 2000 року дисертацію-комплексне дослідження бофонів УПА), Г. Марковецька (період визвольних змагань 1917-1920 рр. у Західній Україні).

Боністика як наука в СРСР виникла на початку XX ст., коли в обігу, крім загально-державних грошей, з'явилася величезна кількість місцевих та приватних випусків паперових грошей. У радянські часи боністика була напів забороненою. Широкого розвитку набула у 80-90-і рр. XX ст., коли в Україні, РФ та інших країнах СНД госпрозрахункові, місцеві та приватні випуски грошей з'являлися десятками тисяч і було знято негласну заборону публічного аналізу грошових справ у державі. На відміну від нумізматики, яка вивчає металеві гроші, боністика вивчає гроші, виготовлені на папері, шкірі, тканині тощо. Вона також вивчає грошові знаки та їх сурогати, які не були допущені до грошового обігу, пробні примірники, незакінчені банкноти і спеціальні випуски.

Вивчаючи зміни кожного з компонентів оформлення бон будь-якої держави можна простежити зміни у сферах життя суспільства, передусім політичного та економічного характеру. Бони - своєрідні історичні пам'ятки, джерела вивчення історії країн та народів, їхнього економічного й політичного розвитку, історії грошового обігу та фінансів. Їх можна розглядати як джерела з історії культури, образотворчого мистецтва, графіки малих форм, а також як об'єкти вивчення історії бонової технології, поліграфії, водяних знаків від зародження паперових грошових знаків, а також інших типів бон (наприклад облігацій, акцій, векселів тощо). У процесі вивчення історії різних паперових грошових знаків та їх конкретних різновидів як історичних джерел суттєвим є виявлення тих установ, організацій і підприємств, які їх випустили - емітентів. При цьому важливо встановити причини, час та обставини випуску грошових знаків, їх емісії. Історія емісії державних чи приватних підприємствами як грошових знаків, так і банківських білетів, цінних паперів (акцій, облігацій тощо) містить інформацію стосовно процесів, що відбуваються в різних державах на окремих етапах їхнього існування. Для вивчення та колекціонування бон є певні класифікації [18].

боністика паперовий банкнота

2. НАПРЯМКИ БОНІСТИКИ. ВАРТІСТЬ БОН. КОЛЕКЦІОНУВАННЯ

На сьогоднішній день боністика є один з найпопулярніших видів колекціонування. У всі часи паперові банкноти викликали інтерес у людини, і це не дивно, адже деякі екземпляри по праву можна назвати справжніми шедеврами. Боністика вміщує в себе кілька напрямків:

1. Залізнична боністика є колекціонування паперових банкнот різного номіналу, ґатунку (бонів), які випускалися в обіг тимчасово в ролі розмінних грошей. У них знаходила своє відображення залізнична тематика. Так, Уссурійський локомотиворемонтний завод, Красноярський ЕВРЗ в різний час випускали власні бони.

2. Боністика грошових сурогатів. Бони, що випускалися в якості замінників грошей різними підприємствами, товариствами, акціонерними товариствами, трестом Арктікуголь, Внєшпосилторга, Внєшторгбанком і багатьма іншими по всьому світу.

3. Боністика ніколи не існуючих грошей. На увазі колекціонування сувенірних купюр держав, які ніколи не існували. Сюди ж відносяться гроші потойбічного світу, гумористичні банкноти та інші.

Боністика як історична дисципліна допоможе дати відповідь на питання: звідки ж беруть назви різні грошові одиниці держав? Наприклад, «лемпіра» в Гондурасі, «гварані» в Парагваї і т. п. Причиною тому часто стає історія держави, географічне положення або навіть рослинний і тваринний світ.

Вартість бон. Основна вартість бон залежить від наступних факторів:

1. Збереження (оцінка стану паперових грошових знаків).

2. Рік випуску.

3. Водяні знаки (бувають різні).

4. Підписи посадових осіб і написи.

5. Зразок або не зразок.

6. Певні серії, наприклад АА [19].

Систематичне колекціонування паперових банкнот бере свій початок з 1940-х років. І вже до 1970-х років боністика визнали як самостійну галузь колекціонування. На цей же період припадають перші видання національних каталогів паперових грошей в розвинених країнах (серед них Сполучені Штати Америки, Франція і Німеччина). Варто відзначити, що в 1961 році утворилася міжнародна асоціація колекціонерів паперових грошових знаків (IBNS). На сьогоднішній день вона включає кілька тисяч учасників з усієї Землі. Автором перших каталогів є Альберт Пік. Колекціонування є способом збереження культурних цінностей, яких ми часто втрачаємо. Причиною таких втрат служить людська байдужість до багатьох речей. Проте, частота звернення з витоків культури в останні десятиліття значно збільшилася. Колекції з кожним роком набирають все більшої популярності серед збирачів і нумізматів. Паперові банкноти супроводжують нас протягом усього життя, і історія їх набагато багатше, ніж біографія кожного з нас. Людина, що колекціонує грошові знаки, перманентно отримує нову інформацію, тим самим, розширюючи свій кругозір.

3. ВИКОРИСТАННЯ БОНІСТИКИ В РОБОТІ ІСТОРИКА ТА В НАУЧНІЙ РОБОТІ

Боністика відіграє важливу роль у роботі вчителя на уроках історії та значно розширює можливості в викладацькій діяльності. Зокрема відомості з боністики дуже корисні при вивченні тем економічного розвитку країн, грошових реформ. В цих темах розкриваються такі поняття, як емісія - випуск паперових грошей, девальвація - офіційне зменшення курсу вартості грошей, деномінація - заміна грошових купюр з відповідною одночасною зміною масштабу цін. Ці економічні явища були тісно зв'язані з різними політичними подіями, зокрема, війнами. Відомості боністики допомагають краще зрозуміти суть та значення грошових реформ в СРСР. Унікальна фінансова ситуація з боку боністики склалася в Росії та в Україні в 1918 - 1922 роках. Під час І Світової війни припинилося карбування монет з 1915 р., вони зникали з обігу, бо населення ховало їх як скарб. Яскраві приклади дає боністика для розуміння суті інфляція - знецінення грошей, одночасного росту цін та грошової маси внаслідок збільшення необмеженого випуску грошей. Таким чином, відомості і знання з боністики дають уявлення про цікаві деталі минулого, які вчитель може використовувати на уроках. Вчителю на уроках історії можна застосовувати для пояснення тем як вербальну інформацію з боністики - згадки про гроші, так і наочні зображення (додаток 5). Вони несуть в собі додаткову інформацію в малюнках. Це - часто роботи відомих художників, наприклад Г. Нарбута на грошах УНР, або Гольбейна на німецьких рейхсмарках. Цікава символіка гербів на банкнотах; їх номінали, назви - буде додатковою ілюстрацією до розповіді вчителя, наприклад, зображення князів, гетьманів на гривнях України, царів на рублях Росії, портрети президентів на доларах США. Використовувати справжні грошові знаки на уроках недоцільно, бо вони дуже швидко псуються, тому зручніше робити ксерокопії зображень грошей з відомих каталогів та спеціальної літератури, що зараз не становить проблем. Допоміжні історичні дисципліни дають найбільш ґрунтовну оцінку джерелам. Починаючи з простих методів дослідження, визначається наукова стежка, або потреба вводити тим чи іншим способом у науковий обіг те, чи інше джерело. Кожне історичне джерело - наслідок життя і діяльності людини або суспільства. Отже, допоміжні історичні науки, зокрема і боністика, відіграють вагоме місце у вивченні історії. Вивчення зображень національної валюти має велике значення для дослідження історії політичного, економічного та культурного розвитку нашої держави. Аналіз зображень, розміщених на купюрах, дає можливість з'ясувати основні зміни, що відбувалися в політичному й економічному житті держави, процес формування передумов подальшого розвитку української державної символіки. Саме завдяки знанням та матеріалам з боністики вчитель історії може збагатити свій урок цікавою інформацією, детальніше розкрити тему і суть уроку, зрозуміліше викласти матеріал [15].

Сьогодні комплекс спеціальних історичних дисциплін має визначену галузь дослідження, охоплюючи різноманітні напрями вивчення історичних джерел і налічує майже 80 назв. СІД самостійно вирішують спеціальні питання джерелознавчого характеру. Водночас виникнення і розвиток комплексу СІД перебуває у прямій залежності від розвитку власне історичної науки. Особливості методичних прийомів спец. дисциплін зумовлені специфікою носіїв різнопланової історичної інформації та унікальністю предмета їхнього дослідження. Ефективність прийомів роботи з джерелами залежить від рівня розробки теоретичних питань кожної з дисциплін, а головне -- від розробки загальних проблем джерелознавства, оскільки завдання і дослідницькі прийоми джерелознавства та спец. дисциплін тісно пов'язані між собою. З огляду на це доцільно розрізняти дві групи спец. дисциплін. До першої з них відносимо боністику, вексилологію, геральдику, нумізматику, сфрагістику, фалеристику та деякі інші, а до другої -- герменевтику, криптографію, метрологію, палеографію, текстологію, хронологію тощо.

Таким чином, відомості і знання з боністики дають уявлення про цікаві деталі минулого, які вчитель може використовувати на уроках.

Вивчаючи боністику та пишучи наукові роботи, можна додати, що крім вище сказаного, треба враховувати прийоми зовнішньої критики паперового грошового знаку відрізняється від аналізу будь-якого письмового документа своєю специфікою, що полягає в тому, що на відміну від інших письмових джерел це державний документ, який є засобом платежу, обігу та нагромадження. Він містить в собі різні елементи, ознаки (палеографічні, орнаментальні, геральдичні та ін.), що відображають ідеологію емітента, "прочитати" які можливо лише при спеціальній підготовці. Особлива увага приділялася внутрішньої критики грошових знаків, їх різновиди, тираж, наявності інших номіналів, метрології та повної історії емісії. Для внутрішньої критики паперових грошових знаків залучалися вітчизняні каталоги, спеціальна, довідкова література, документи, окремі публікації та архіви. Вивчення паперових грошових знаків як історичної пам'ятки вимагає своїх методів і прийомів. Головним методом стає комплексний аналіз паперового грошового знаку. При комплексному аналізі велику допомогу надають методики спеціальних історичних дисциплін. За допомогою критики паперового грошового знаку, в ході дослідження виявлялися місце і час емісії, державна приналежність; мети і характер емісії, терміни обігу та погашення грошових знаків, гарантії емісії, класова приналежність емітента; подальша доля емісії. При вивченні паперових грошових знаків періоду громадянської війни необхідно враховувати ту обставину, що будь-яка грошова емісія тісно пов'язана з інтересами певного класу, політичною кон'юнктурою. Чим багатша історія країни на катастрофічні, революційні процеси і події, чим інтенсивніше відбувається їх чергування і глибше потрясіння, тим "крутіше" зиґзаґи у функціонуванні грошових систем, тим більш численною випуски грошових знаків. У деяких випадках паперові гроші виступають як єдиний документ, що характеризує різні сторони політичної, соціально-економічної діяльності емітента. Природа грошового знаку нерозривно пов'язана з функціонуванням держави, будь-яка зміна тексту, малюнка, дати, підпису та інших ознак на ньому, як правило, свідчить про зміни політичного та економічного характеру. Введення в науковий обіг нового, нетрадиційного джерела - паперових грошових знаків, дозволяє встановити, уточнити і вивчити ці зміни [6,7, 10].

Ці матеріали можуть бути використані в освітній, інформаційній і науковій діяльності.

Допоміжні історичні дисципліни дають найбільш ґрунтовну оцінку джерелам. Починаючи з простих методів дослідження, визначається наукова стежка, або потреба вводити тим чи іншим способом у науковий обіг те, чи інше джерело. Кожне історичне джерело - наслідок життя і діяльності людини або суспільства. Отже, допоміжні історичні науки, зокрема і боністика, відіграють вагоме місце у вивченні історії.

Вивчення зображень національної валюти має велике значення для дослідження історії політичного, економічного та культурного розвитку нашої держави. Аналіз зображень, розміщених на купюрах, дає можливість з'ясувати основні зміни, що відбувалися в політичному й економічному житті держави, процес формування передумов подальшого розвитку української державної символіки.

Завдяки знанням та матеріалам з боністики вчитель історії може збагатити свій урок цікавою інформацією, детальніше розкрити тему і суть уроку, зрозуміліше викласти матеріал [15].

ВИСНОВОК

У висновках підбито підсумки дослідження, викладено основні результати, що виносяться на захист реферату. Аналіз зібраних матеріалів дав змогу дослідити та вивчити боністику як науку.

Проведене дослідження базується на нетрадиційних паперових джерелах, котрими є паперові грошові знаки, бони. Тим самим у науковий обіг введено нові факти, встановити які раніше не вдавалося. Головною лінією дослідження, підпорядкованою загальному завданню роботи стало вивчення грошових знаків як історичних джерел. Вони несуть у собі прикмети часу, відображають гостроту політичної боротьби, національного пробудження, державотворення.

Успадковані грошові знаки і бони є, з одного боку, важливим джерелом вивчення політичної, фінансово-економічної історії, а з другого - містять повчальні уроки для утвердження грошових систем, створення твердої національної валюти.

Допоміжні історичні дисципліни дають найбільш ґрунтовну оцінку джерелам. Починаючи з простих методів дослідження, визначається наукова стежка, або потреба вводити тим чи іншим способом у науковий обіг те, чи інше джерело. Кожне історичне джерело - наслідок життя і діяльності людини або суспільства. Отже, допоміжні історичні науки, зокрема і боністика, відіграють вагоме місце у вивченні історії.

Вивчення зображень національної валюти має велике значення для дослідження історії політичного, економічного та культурного розвитку нашої держави. Аналіз зображень, розміщених на купюрах, дає можливість з'ясувати основні зміни, що відбувалися в політичному й економічному житті держави, процес формування передумов подальшого розвитку української державної символіки [2, 16, 17].

Размещено на Allbest.ru