Діагностика ймовірності банкрутства підприємства (на прикладі ПАТ судноплавна компанія "Укррічфлот")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розділ 1. Теоретичний аспект банкрутства підприємства в сучасних умовах господарювання

1.1 Сутність та значення банкрутства суб'єктів господарювання

Поняття банкрутства є невід'ємною частиною сучасних ринкових відносин. Воно характеризує неспроможність підприємства (організації) задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" [3] під банкрутством розуміє зв'язану з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом.

Положення цього Закону застосовуються також і до юридичних осіб, які діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду (тобто не є суб'єктами підприємницької діяльності).

Разом з тим, положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - казенних підприємств, а також до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийнято рішення щодо цього.

Поняття банкрутства охоплює різні його види. В законодавчій і фінансовій практиці виділяють такі види банкрутства підприємств [17]:

1. Реальне банкрутство - повна неспроможність підприємства відновити в наступному періоді свою фінансову стабільність і платоспроможність в силу реальних втрат капіталу. Таке підприємство юридично об'являється банкрутом.

2. Технічне банкрутство - банкрутство, що викликане суттєвим простроченням дебіторської заборгованості та перевищенням цієї заборгованості над кредиторською, а сума активів істотно перевищує фінансові зобов'язання. При ефективному антикризовому управлінні підприємство, як правило, не об'являють банкрутом юридично.

3. Фіктивне банкрутство - завідома неправдива заява громадянина - засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності, громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.

4. Приховування стійкої фінансової неспроможності - умисне приховування громадянином - засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом падання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові.

Окремі відносини щодо провадження у справах про банкрутство регулюються також Господарським кодексом України [2], про що в Законі робляться спеціальні застереження. Також особливості провадження у справах про банкрутство регулюються Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" [4].

Такими є основні нормативні акти, що регулюють відносини суб'єктів господарювання у процесах банкрутства.

У свою чергу, під неплатоспроможністю Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" [2] розуміє неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має економічний і правовий характер.

З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Тобто суб'єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їхні вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб'єкта - активів у ліквідній формі - не вистачить для їх задоволення.

Суб'єктами банкрутства (банкрутами) чинний закон визнає не лише юридичних осіб, як це було раніше, а й фізичних, зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності. Причому, як це випливає зі змісту окремих положень Cт. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" , суб'єктами банкрутства можуть бути лише особи однієї категорії - суб'єкти підприємництва, які називаються в Законі боржниками або банкрутами.

Банкрутство - це невід'ємний елемент ринкової економіки. Саме він є механізмом правового захисту таких проблем як борги та взаємні заборгованості. З однієї сторони, банкрутство дозволяє "відсіювати" неефективні підприємства, а з другої - сприяє оздоровленню господарюючих суб'єктів, що опинилися в тимчасових фінансових складнощах.

Проаналізувавши сутність банкрутства,можна виділити певні цілі,задля яких функціонує інститут банкрутства, тобто механізм,що забезпечує звільнення ринкової економіки від неефективних господарюючих суб'єктів, які функціонують на засадах самофінансування (з метою отримання прибутку) і несуть самостійну відповідальність за власними зобов'язаннями (рис. 1.2) [ 23 ].



Рис. 1.1. Основні цілі функціонування інституту банкрутства

банкрутство неплатоспроможність фінансовий антикризовий

Як свідчить світова практика, банкрутство - неминуче явище будь-якого сучасного ринку, який використовує неспроможність у якості ринкового інструменту перерозподілу капіталу та відображує об'єктивні процеси структурної перебудови економіки. Таке призначення банкрутства визначене самою суттю підприємництва, яке завжди пов'язане з невизначеністю досягнення його кінцевих результатів, відповідно й з ризиком втрат. Джерелом цієї невизначеності являються всі стадії відтворювання: від закупівлі й доставки сировини, матеріалів і комплектуючих виробів до виробництва і продажу готових товарів.

Однією з характерних рис економічної ментальності, що склалася сьогодні у більшості пострадянських країн, є майже всеохоплююче негативне сприйняття процедур банкрутств суб'єктів підприємницької діяльності [32]. З точки зору більшості пересічних громадян, сам термін "банкрутство" асоціюється з чимось жахливим і непоправним. Психологічно процедура банкрутства підприємства сприймається як чиясь персональна трагедія, остаточне припинення бізнесу і всіх надій, що з ним пов'язані.

Однак у світовій практиці досить часто фірми проходять через банкрутство для ліквідації "тягаря" минулих помилок та невдач. Якщо підприємство-банкрут повністю розрахувалося по визнаних судом претензіях і позовах, воно визнається "вільним від боргів". Тобто ніхто вже не може подати до нього майнові претензії, що стосуються угод і дій "добанкрутного" періоду. Без ліквідації підприємство починає нове життя, з "чистої сторінки".

На думку американського юриста X. Чізмана, "позбавлення ненавмисного банкрута від тягаря боргів та надання йому можливості розпочати бізнес вільним від зобов'язань, що стали наслідком ділових невдач і збігу обставин", є однією із завдань цивілізованого законодавства про банкрутство [23].

Банкрутство частіше означає перерозподіл економічних ресурсів від недієздатних до ефективніших власників. У такому розумінні процедуру банкрутства підприємства слід розглядати як одну із форм реструктурування, реорганізації бізнесу з метою його оновлення.

Отже, банкрутство підприємств - це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів. Значення банкрутства,перш за все,полягає у очищенні ринку від недієздатних учасників. Тобто, у процесі банкрутства забезпечується збільшення числа конкурентоспроможних (прибуткових) підприємств та зменшення кількості недієздатних (збиткових) підприємств.

1.2 Банкрутство підприємства: підстави та наслідки

Підставою для застосування банкрутства до суб'єкта підприємництва є неспроможність суб'єкта як юридичної особи задовольнити своєчасно пред'явлені до нього майнові вимоги кредиторів і виконати зобов'язання перед бюджетом [3]. Фактичною підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише письмова заява до Арбітражного суду, яка називається "заява про порушення справи про банкрутство юридичної особи" (таблиця 1.1) [23].



Таблиця.1.1.

Проходження справи про банкрутство підприємства [23]

В Таблиці 1.1. зображено хід арбітражного процесу за порушення справи про банкрутство підприємства-боржника в Україні. Підставою для порушення справи про банкрутство підприємства є письмова заява будь-кого з кредиторів боржника, органів державної подат­кової служби або контрольно-ревізійної служби до арбітражного суду. Кредитор може звернутися із такою заявою, коли дебітор не­спроможний задовольнити протягом одного місяця визнані ним претензійні вимоги.

Головною з перших ознак руху до банкрутства є спад прибутковості підприємства нижче за вартість його капіталу [2]. Дивіденди та відсотки за кредит, що сплачуються підприємством, перестають відповідати сучасним ринковим умовам господарювання, а вкладання коштів у таке підприємство стає невигідним. Кредитори (власники облігацій та інші) одержують певні суми, визначені кредитними угодами, але відносна вигідність їхніх вкладень у дане підприємство зменшується, а у зв'язку зі спадом вартості акціонерного капіталу падає й ціна акцій, збільшується ризик неповернення коштів, у підприємства виникають труднощі з готівкою, особливо якщо кредитори не пропонують кредитні угоди на наступний період і воно змушене буде виплатити не тільки відсотки, а й суму основного боргу. В цей момент може виникнути криза ліквідності і підприємство увійде в стан "технічної неплатоспроможності". Це явище вже можна розглядати як банкрутство.

Згідно із зарубіжним досвідом, банкрутство можна спрогнозувати за 1,5-2 роки до появи його очевидних ознак [32]. Цілком можливим є виявлення початкових ознак банкрутства через прогнозування "ціни підприємства" на найближчу та довгострокову перспективу.

Збільшення середньої вартості зобов'язань або зниження прибутковості підприємства означає зниження його ціни. Ціна підприємства - це приведені до теперішнього часу потоки виплат кредиторам та акціонерам. Як дисконтна ставка використовується середньозважена вартість капіталу [13]. Ціна підприємства може впасти нижче за суму зобов'язань кредиторам. Це означає, що акціонерний капітал "зникає". Ось це і є повне банкрутство - банкрутство акціонерів. Ціна підприємства може впасти навіть нижче за ліквідаційну вартість активів. Тоді ліквідаційна вартість розглядатиметься як ціна підприємства, а ліквідація підприємства стає вигіднішою за її експлуатацію. В цьому разі акціонери втрачають свій капітал.

Причини банкрутства підприємств (організацій) є найрізноманітнішими.

Їх можна деталізувати, поділивши на два фактори впливу:

1) зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати;

2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві.

Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства [рис. А.1.1]. Саме неточна, необґрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, тотальна економічна криза, політична нестабільність суспільства, спад ділової активності в економіці найбільш впливають на результати діяльності підприємств передусім через недосконалість законодавчої бази. На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки і техніки знов-таки через глибоку кризу в інвестиційній сфері. Низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного капіталу, різке погіршання кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох підприємствах України.

Рух до кризового стану починається в момент виникнення кумулятивного зростання величини відхилення тих чи інших показників, які характеризують стан зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування фірми, від довгострокових тенденцій динаміки цих показників.

Наприклад, якщо обсяг продажу товару коливався в межах середньомісячної величини від середньоквартальної, а наступного місяця впав на 10% і негативна тенденція наростає, то маємо вже певні симптоми кризового стану [14]. І навіть коли у підприємства справи йдуть дуже добре, банкрутство може наступити внаслідок несвоєчасності розрахунків зі своїми кредиторами.

Існують і цілком конкретні симптоми настання тотальної заборгованості та повної неплатоспроможності підприємства (організації) (рис. Б.1.2).

Процес зростання процентних ставок і цін зумовлює подорожчання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, яке випереджає підвищення цін на готову продукцію, збільшує за інших однакових умов кредиторську заборгованість підприємства. Усе це потребує додаткових кредитних ресурсів і, як наслідок, призводить до негативних змін у структурі зобов'язань підприємства через підвищення середньої вартості пасивів. Далі наростають кризові явища (більш явні ознаки банкрутства), які зумовлено різкими змінами структури балансу підприємства, а саме: труднощі з готівкою та різне зменшення грошових коштів на рахунках; збільшення дебіторської заборгованості(різке зниження її теж може бути негативним явищем, бо свідчитиме про труднощі зі збутом, зростання запасів готової продукції); збільшення кредиторської заборгованості; зниження обсягів продажу (хоча перед ліквідацією підприємства можливий повний розпродаж його продукції). Крім того, характерною є затримка з поданням звітності, наявність конфліктних ситуацій на підприємстві.

Наслідки признання підприємства банкрутом:

1. Зупиняється підприємницька діяльність боржника.

2. До ліквідаційної комісії переходять права розпорядження майном банкрута та його майнові права і обов'язки.

3. Вважаються такими, що наступили, всі борги банкрута.

4. Зупиняється нарахування пені і процентів на всі види заборгованості.

5. Може бути признано недійсними угоди по продажу майна за три місяці до моменту подачі заяви про признання банкрутом і до року, до порушення справи про продаж майна або прийняття боргових зобов'язань, які привели підприємства до кризисного стану.

1.3 Проблеми банкрутства в Україні на сучасному етапі розвитку

Банкрутство підприємств в Україні є поширеним явищем сьогодення. Світова економічна криза, нестабільність економічного і політичного середовища в країні, недосконалість правового та податкового законодавства призвели до збільшення кількості неплатоспроможних підприємств, які прямують до банкрутства, що призводить у більшості випадків до ліквідації таких підприємств.

Загалом банкрутство є регулятором ринкової економіки, основне призначення якого полягає у "відсіюванні" неефективних, неплатоспроможних та збиткових суб'єктів підприємницької діяльності. Незважаючи на це, ми можемо констатувати, що рівень банкрутства в Україні є досить високим [33].

Певна частина українських підприємств є потенційними банкрутами. Проведені дослідження дозволили виявити, що найбільше підприємств-банкрутів в індустріально розвинених регіонах.

За даними Світового Банку і Міжнародної фінансової корпорації позиція України у рейтингу "Ведення бізнесу" [24] за індикатором "закриття бізнесу" погіршилася. За показником "закриття бізнесу" Україна у 2014 р посіла 162 місце порівняно зі 157 місцем у 2013 р., що свідчить про збільшення тенденції до банкрутства українських підприємств.

Відмічається, що однією з причин виробничої і фінансової неплатоспроможності українських підприємств, кризи неплатежів, які призвели за останній час до значного зменшення реального валового внутрішнього продукту, полягає в тому, що дотепер украй нерішуче та неефективно застосовується такий визнаний у всьому світі спосіб цивілізованого врегулювання відносин боржників і кредиторів, як банкрутство [20].

Про неефективність процедури банкрутства в нашій державі свідчать наступні цифри: тільки 9% справ про банкрутство в Україні закінчується відновленням платоспроможності (в порівнянні с 60-85% у розвинених країнах); лише 9% вимог кредиторів вдається повернути (в країнах Східної Європи і навіть Середньої Азії - 31%). При цьому в Україні на супроводження справи про банкрутство йде близько 42% бізнесу, в той час як у більшості країн - не більш 13%[32].

Варто відзначити, що під загрозою банкрутства в Україні перебувають, у переважній більшості, малі та середні підприємства, а стабільність розвитку ринкової економіки, як відомо, залежить від ефективності функціонування в країні малого та середнього бізнесу. В Україні спостерігається стабільна тенденція до підвищення ролі малого підприємництва в економіці.

Аналізуючи, сучасний стан інституту банкрутства України, можна виділити три його основні проблеми [20].

Перша проблема полягає в тому, що основним підходом до вирішення проблем існування збиткових підприємств у справі про банкрутство є не відновлення платоспроможності таких підприємств, а їх ліквідація.

Другою значною проблемою інституту банкрутства в Україні є так звані "схемні" справи, коли банкрутство використовують з метою "відмивання" коштів або ж рейдерського захоплення майна боржника. Хоча їх статистики в України і не існує, але всім відомо, що вони є, і механізм здійснення таких зловживань також ні для кого не секрет.

Іншим аспектом є використання банкрутства як спосіб протидії "рейдерству". Отже, процедуру банкрутства можна використовувати і як спосіб протидії "рейдерської" атаки.

Актуальність проблеми банкрутства підприємства в Україні особливо загострюється у зв'язку з кризовими явищами в економіці країни як в цілому, так і на рівні кожного окремого підприємства. Серед вітчизняних науковців, що висвітлювали в останні роки дану проблематику, можна виділити таких, як: Брінь П.В., Терещенко О.О., Штангрет А.М. та ін. [10, 19, 21].

Роблячи висновки, можна сказати, що інститут банкрутства в Україні ще розвивається і не є досконалим. Реформи законодавчого регулювання системи банкрутства повинні покращити регулювання в цих сферах та має сприяти кращому захисту прав власності та підвищити інвестиційну привабливість Української економіки.



Розділ 2. Діагностика ймовірності банкрутства підприємства ПАТ судноплавна компанія "Укррічфлот"

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

Об'єктом дослідження курсової роботи є Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот". Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот" була створена в 1992 році на базі Міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" [30].

Розвиток водного транспорту, який функціонує за ринковими умовами господарювання, покликаний забезпечити чітку координацію виробничих процесів усіх його підсистем, внутрішніх структурних підрозділів і суміжних підприємств, а це пов'язане з необхідністю швидкого прийняття рішень, направлених на скорочення термінів обробки транспортних засобів і доставки вантажів споживачам. Тому вдосконалення методів і способів - одна з найважливіших задач поліпшення економічних показників роботи підприємств водного транспорту. Морський транспорт - вид транспорту, що спеціалізується на обслуговуванні міжнародної торгівлі. На рис. 2.1. відображено розподіл тоннажу(міри габаритів або вантажопідйомності корабля) світового торговельного флоту по країнах [31].

Рис. 2.1. Розподіл тоннажу світового торговельного флоту по країнах [31]



Сьогодні АСК "Укррічфлот" та її дочірні підприємства надають комплекс транспортних послуг по перевезенню вантажів та пасажирів морським і річковим флотом, навантажувально-розвантажувальним роботам у портах, по суднобудуванню та судноремонту, фрахтуванню та агентуванню флоту, по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів, по туризму тощо. До складу компанії входить понад 200 самохідних та несамохідних суховантажів [30]. Ці судна стабільно працюють на перевезеннях експортно-імпортних вантажів та вантажів закордонних фрахтувальників у Середземноморському, Чорноморсько-Азовському, Дунайському басейнах і вантажів вітчизняних споживачів на внутрішніх водних шляхах України. Головними напрямками міжнародних перевезень є лінії з річкових та морських портів України в порти Болгарії, Туреччини, Греції, Італії, Ізраїлю, Румунії, Югославії, Франції, Іспанії, а також між закордонними портами Середземноморського басейну.

Нижче у таблиці 2.1. представлені всі доходи та витрати АСК "Укррічфлот" за 2012-2013 роки [30].

Таблиця 2.1

Данні про доходи та витрати АСК "Укррічфлот" за 2012-2013 рік, тис. грн. [30]

Статті	Роки	Зміни
	2013	2012
Доход (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг	570348,9	506731,9	63617
ПДВ	38338,1	34473,7	3864,4
Інші відрахування з доходу	0	0	0
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг	532010,8	472258,2	59752,6
Собівартість реалізованої продукції,робіт, послуг	(457132,7)	(406418,6)	(50714,1)
Прибуток	65839,6	69552,4	-3712,8
Збиток	-	-	-
Інші операційні доходи	228747,7	200785,7	27962
Адміністративні витрати	(36402,3)	(33742,1)	2660,2
Витрати на збут	(5028,1)	(4099)	929,1
Інші операційні витрати	(201500,5)	(194675,9)	6824,6
Результати від операційної діяльності:
Прибуток	27267,3	26354,6	912,7
Збиток	-	-	-
Інші фінансові доходи	10733	11426,4	-693,4
Інші доходи	19543,4	20911,4	-1368
Фінансові витрати	(7164)	(8594,5)	-1430,5
Інші витрати	(5854,5)	(22219,6)	-16365,1
Фінансові результати від звичайної діяльності:
Прибуток	22701,8	22141,5	560,3
Збиток	-	-	-

Як висновок, можемо сказати,що прибуток підприємства зменшився на 3712,8 тис. грн., зменшились й інші фінансові доходи - на 693,4 тис. грн., зменшились інші доходи на 1368 тис. грн., але в той же час зменшились фінансові витрати на 1430,5 тис. грн., та зменшились інші витрати на 16365,1 тис. грн., що призвело до зростання прибутку на 560,3 тис. грн.

АСК "Укррічфлот" здійснює понад 40% перевезень зовнішньоторговельних вантажів від загального обсягу їх перевезень українськими судновласниками. При цьому обсяги вантажних перевезень суднами компанії стабільно зростають. З метою підвищення ефективності роботи та конкурентоспроможності компанії на міжнародних ринках, враховуючи досвід європейських країн, в АСК "Укррічфлот" в 2000-2002 роках була створена перша в морській галузі України вертикально інтегрована транспортна система перевезення вантажів по принципу "від дверей до дверей" шляхом приєднання до "Укррічфлоту" Запорізького, Херсонського, Миколаївського та Дніпропетровського річкових портів. Приєднання портів до компанії дозволило залучити на річковий транспорт значні додаткові вантажопотоки та інвестиційні ресурси [31]. АСК "Укррічфлот" здійснює перевезення пасажирів на туристичних круїзних лініях "Київ-Одеса-Київ", "Київ-Одеса-Севастополь-Ялта-Київ". Починаючи з 2001 року, компанія відкрила нову міжнародну круїзну лінію "Київ - Одеса - порти Болгарії (Несебр) - Київ". Крім туристичних рейсів, компанія здійснює і місцеві перевезення пасажирів флотом Запорізького, Херсонського, Миколаївського та Дніпропетровського річкових портів [30].

Рис. 2.2. Організаційна структура АСК "Укррічфлот" [30]

2.2 Показники оцінки фінансового стану підприємства

Одним з показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості. Ліквідність балансу - можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань [9]. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних засобів величині короткострокових боргових зобов'язань. Ліквідність балансу є основою (фундаментом) платоспроможності підприємства.

Для зручності проведення аналізу і подальшої обробки даних, необхідні значення показників представимо у виді таблиці (таблиця 2.2) [30].



Таблиця 2.2.

Показники оцінки ліквідності та платоспроможності АСК "Укррічфлот" [30]

Показники	2012 рік	2013рік	Відхилення (+, -)
Сума власних обігових коштів	25477,7	-8215,2	17262,5
Маневреність власних обігових коштів	0,1	0,2	0,1
Коефіцієнт покриття загальний	- 0,86	0,95	0,09
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,06	0,6	0,54
Коефіцієнт абсолютної ліквідності(платоспроможності)	- 0,36	0,38	0,02
Частка обігових коштів в активах підприємства	0,1	0,3	0,2
Частка власних обігових коштів у покритті запасів	24	83	59
Коефіцієнт загальної ліквідності(частка грошових коштів та їх еквівалентів у поточних активах)	8	9	1

З розрахунку даних коефіцієнтів можна зробити такі висновки: сума власних обігових коштів підприємства збільшилась на 17262,5 тис. грн., це свідчить про те, що підприємство може на достатньому рівні підтримувати безперервний процесу виробництва, а також процес реалізації продукції,адже саме за це відповідає механізм забезпеченості власними коштами. Наступний аналізований показник - маневреність обігових коштів, яка збільшилась на 0,1. Маневреність - це частка грошових коштів та їх еквівалентів у власних обігових коштах підприємства. Підвищення відсотку цього показника на підприємстві свідчить про те, що підприємство здатне підтримувати рівень власного оборотного капіталу й поповнювати оборотні кошти в разі потреби за рахунок власних джерел. Також важливим економічним показником для підприємства є коефіцієнт швидкої ліквідності,тобто величина ліквідних активів на одиницю короткострокової заборгованості. Проаналізувавши дані, бачимо, що коефіцієнт швидкої ліквідності на підприємстві ПАТ "Укррічфлот" збільшився на 0,54, в той час як нормальним вважається значення від 0,7 до 1%. Це свідчить про нестачу коефіцієнта швидкої ліквідності, тобто, якщо положення підприємства стане дійсно критичним, то товарно-матеріальні запаси на підприємстві взагалі не мають ніякої ліквідаційної вартості. Але при цьому, слід зазначити,що коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначає ступінь покриття поточних зобов'язань поточними фінансовими інвестиціями і коштами та їх еквівалентами дорівнює 0.2, тобто становить норму, адже достатнім вважається значення даного коефіцієнта,яке становить 0.2-0.25.

Отже, проаналізувавши показники оцінки ліквідності та платоспроможності АСК "Укррічфлот" можна зробити висновок, що дані показники перебувають на нормальному рівні,але є близькими до мінімального.

Досить важливими при оцінці фінансового стану підприємства є показники оцінки фінансової стійкості та стабільності підприємства, тобто стан майна, що гарантує платоспроможність підприємства. Фінансова стійкість передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів [9]. Дані представимо у вигляді таблиці (таблиця 2.3) [30].

Таблиця 2.3

Показники оцінки фінансової стійкості АСК "Укррічфлот" [30]

Показники	2012 рік	2013 рік	Відхилення (+, -)
Коефіцієнт автономії(незалежності)	0.9	0.9	0
коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу	0.1	0.1	0
Коефіцієнт фінансової залежності	0.09	0.1	0.01
Коефіцієнт фінансової стійкості	9.7	9.2	-0.5
Маневреність власних коштів	0.1	1.6	1.5
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0.02	0.01	-0.01
Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами	0.6	0.6	0

Проаналізувавши дані, можемо відзначити,що коефіцієнт автономної незалежності на початок 2012 року склав 0.9, що відповідало нормі, яка повинна бути більшою за 0.5, і на кінець 2013 року показник не змінився. Це свідчить про відносну фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності. Далі розглянуто коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки. Рекомендованим співвідношенням є 1:1, на аналізованому підприємстві цей показник знаходиться в нормі-0.1 та 0.1. Незначним є зменшення коефіцієнту фінансової стійкості - на 0,5. Це свідчить про величину активів, які фінансуються за рахунок стійких джерел, тобто тих що організація може використовувати у своїй діяльності тривалий час.

Загалом можна зробити, висновок, що підприємство фінансово стійке, адже відхилення від основних показників є незначними і знаходяться в нормі.

Також маємо дані про стан ділової активності і руху грошових коштів підприємства, що є одним з основних показників в оцінці загального стану підприємства (таблиця 2.4) [30].

Таблиця 2.4. Показники оцінки ділової активності руху грошових коштів АСК "Укррічфлот" [30]

Показники	2012 рік	2013 рік	Відхилення (+, -)
Коефіцієнт оборотності всього капіталу підприємства	- 0,08	0,1	0,02
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	-0,17	0,35	0,18
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	3,1	-0,2	2,9
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	-0,9	-1,1	0,2
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	1,89	-1,86	0,03
Оборотність обігових коштів підприємства	8,9	-3,1	-5,8
Фондовіддача основних засобів та інших необоротних активів	-0,12	-0,16	0,04
Обсяг грошового потоку (Cash - Flow)	12276,3	-26987,9	-14711,6
Коефіцієнт співвідношення Cash - Flow нетто поточної заборгованості підприємства	3,94	-27,9	-23,96



Отже,бачимо,що коефіцієнт оборотності всього капіталу збільшився на 0.02. Цей показник показує, скільки потрібно оборотів для оплати виставлених рахунків. Тобто на підприємстві швидкість обороту сукупного капіталу знаходиться на рівні норми. Звідси випливає необхідність розрахунку коефіцієнту оборотності саме власного капіталу: зростання показника відображає підвищення рівня продажів, а зниження показує тенденцію до бездіяльності частини власних коштів. З таблиці 2.4. бачимо, що цей коефіцієнт збільшився на 2.9, отже, можна говорити про підвищення рівня продажів, хоча й незначне. Негативну тенденцію має показник оборотність обігових коштів, що зменшився на 5,8. Коефіцієнт оборотності обігових коштів характеризує обсяг виручки від реалізації продукції у розрахунку на 1 грн. обігових коштів - зниження коефіцієнта оборотності свідчить про неефективне використання обігових коштів. В такому ж напрямі рухаються грошові потоки підприємства що зменшились на 14711,6. Грошові кошти використовуються для фінансування поточних операцій і включають кошти у касі та кошти на банківських рахунках підприємств, зменшення грошових потоків свідчить про втрату підприємством певного обсягу фінансування поточних операцій,тобто скорочення їх кількості.

З проведених розрахунків можна зробити такий висновок: в цілому підприємство працює ліквідно. Йому вистачає фінансування за рахунок власних коштів, незважаючи на те, що грошові потоки зменшуються. Але це має і негативний результат, адже підприємство не розширюється, тому не має потреби в додаткових коштах [8]

2.3 Оцінка вірогідності банкрутства

Для визнання суб'єкта підприємницької діяльності боржником необхідно, щоб неспроможність виконання грошових зобов'язань тривала не менше трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Основною ознакою, за якою може ініціюватися справа про банкрутство, є мінімальний розмір заборгованості. Так, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (сукупні вимоги кредиторів) складають не менше ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати [3].

Для оцінки можливої вірогідності банкрутства АСК "Укррічфлот" проведемо горизонтальний аналіз за 2012-2013 роки (таблиця 2.5) [30].

Таблиця 2.5.

Аналіз балансу АСК "Укррічфлот" за 2012 рік [30]

Показник	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення (+, -)
	Тис. грн.	Пит. ваг (%)	Тис. грн.	Пит. вага (%)	Тис. грн.	Пит. вага (%)
Актив
Необоротні активи	495799,8	81,41	507359	82	11559,2	53,54
Оборотні активи	110137,1	18,08	106076,9	17,2	-4060,2	18,8
Витрати	3038,7	0,6	4661,8	0,8	1623,1	7,51
Баланс	608975,6	100	618098,2	100	9122,6	42,2
Пасив
Власний капітал	552064,1	91	557544,9	90,2	5480,8	25,38
Забезпечення майбутніх витрат	5831,3	0,9	7117,6	1,1	1286,3	5,95
Довгострокові зобов'язання	12860,4	2,1	9437,8	1,5	-3422,6	15,85
Поточні зобов'язання	38219,8	6	43994,7	7,2	5774,9	26,74
Баланс	608975,6	100	618098,2	100	9122,6	42,2

З проведеного аналізу видно, що в активі балансу необоротні активи,тобто матеріально-речові та нематеріальні цінності і об'єкти збільшились на 11559,2 тис. грн., що позитивно вплинуло на функціонування підприємства. Але активи, що обслуговують господарський процес і забезпечують його неперервність - оборотні активи зменшились на 4060,2 тис. грн., а це може вплинути на стабільність виробничого процесу підприємства та порушити рівновагу у виробництві. Також негативну тенденцію відмічено у витратах підприємства, адже вони збільшились на 1623,1 тис. грн., на фоні зниження частки активів збільшення обсягу витрат є непропорційним. Але така диспропорція може бути подолана за рахунок власного капіталу в пасиві балансу, який збільшився на 5480,8 тис. грн. Помітним є збільшення забезпечення майбутніх витрат - на 1286,3 тис. грн., тобто підприємство має певні резерви, що в разі настання кризи, можуть бути корисними. Загалом баланс підприємства збільшився на 9122,6 тис грн..

Таблиця 2.6

Аналіз балансу АСК "Укррічфлот" за 2013 рік [30]

Показник	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення (+, -)
	Тис. грн.	Пит. Вага (%)	Тис. грн.	Пит. вага (%)	Тис. грн.	Пит. вага (%)
Актив
Необоротні активи	507359,5	83	522329,8	82	14970,3	48,74
Оборотні активи	106076,9	16,9	113051,8	17,8	6974,9	22,71
Витрати	4661,8	0,1	1561,8	0,2	-3100,8	10,09
Баланс	618098,2	100	636943,4	100	18845,2	61,3
Пасив
Власний капітал	557544,9	90,2	544368,6	85,4	-13176,9	42,9
Забезпечення майбутніх витрат	7117,6	1,6	9239,5	1,44	2121,9	6,9
Довгострокові зобов'язання	9437,8	1,4	9984,8	1,56	547	1,78
Поточні зобов'язання	43994,7	7	73350,5	11,6	29355,8	95,58
Баланс	618098,2	100	636943,4	100	18845,2	61,3

Висновок: в активі балансу необоротні активи збільшились на 14970,3 тис. грн., оборотні активи збільшились на 6974,9 тис. грн., витрати збільшились на 3100,8 тис. грн., тобто в цілому на підприємстві збереглася тенни цих показників в такому ж напрямку. Але на відміну від 2012 року, власний капітал в пасиві балансу у 2013 році зменшився на 13176,9 тис. грн. А тенденція збільшення рівня забезпечення майбутніх витрат збереглась, про що свідчить показник, який збільшився ще на 2121,9 тис. грн. Загалом баланс збільшився на 18845,2 тис. грн.,порівняно з 9122,6 тис грн.,у 2012 році.

З проведеного аналізу можна зробити такі висновки : для запобігання банкрутства підприємству необхідно зменшити витрати, збільшити оборотні активи та власний капітал.

Для більш детальнішого розрахунку вірогідності банкрутства використовується модель Альтмана [13].

Модель Альтмана

Дана модель, відома також як Z - рахунок або індекс кредитоспроможності, є, мабуть, найбільш поширеною у світовій аналітичної практиці. Даний показник став практично стандартом при оцінці ймовірності банкрутства підприємства. У групу показників Альтмана входить кілька моделей. Найбільш відома з них п'ятифакторна модель 1968 року. Найбільшу попереджувальну силу за даними сучасної фінансової статистики показує ZETAtm модель, проте її параметри захищені патентом і не розголошуються.

Модель Альтмана має такий вигляд:

Z = 1,2 Х1 + 1,4 Х2 + 3,3 Х3 + 0,6 Х4 + 1,0 Х5

де Х1 = робочий капітал/активи;

Х2 = нерозподілений прибуток/активи;

Х3 = EBIT (експлуатаційний прибуток)/активи;

Х4 = ринкова власність власного капіталу /бухгалтерська (балансова, облікова) вартість заборгованості;

Х5 = виручка (загальний дохід) /активи.

Використовуємо модель Альтмана для підприємства за 2012 рік:

На початок звітного періоду:

Z = 1,2 *1,1+ 1,4 *0,06 + 3,3*0,6 + 0,6 *0,05 + 1,0*0,07

Z = 1,32+0,08+1,9+0,03+0,07 = 3,4

На кінець звітного періоду:

Z = 1,2 *1+ 1,4 *0,05 + 3,3*0,5 + 0,6 *0,05 + 1,0*0,04

Z = 1+0,08+1,9+0,03+0,04 = 3,05

Використовуємо модель Альтмана за 2013 рік:

На початок звітного періоду:

Z = 1,2 *1,2+ 1,4 *0,03 + 3,3*0,4 + 0,6 *0,06 + 1,0*0,08

Z = 1,4+0,04+1,3+0,4+0,08 = 3,2

На кінець звітного періоду:

Z = 1,2 *1+ 1,4 *0,05 + 3,3*0,5 + 0,6 *0,08 + 1,0*0,06

Z = 1,3+0,07+1,6+0,5+0,06 = 3,5

якщо Z< 1,81 - дуже висока вірогідність банкрутства;

якщо 1,81 ? Z ? 2,7 - висока вірогідність банкрутства;

якщо 2,7 ? Z ? 2,99 - можливе банкрутство;

якщо Z ? 30 - вірогідність банкрутства дуже мала.

З проведених розрахунків по Моделі Альтмана, видно, що підприємство має дуже малу вірогідність банкрутства, що позитивно впливає на динаміку виробництва підприємства, а отже забезпечує йому відносну сталість та стабільність, як і всі основні фінансові показники представлені у таблицях(таблиці 2.2-2.6).



Розділ 3. Напрями вдосконалення форм і методів антикризового управління на підприємстві "Укррічфлот"

3.1 Шляхи вдосконалення механізму попередження, своєчасного розпізнавання та уникнення процедури банкрутства на підприємстві

Забезпечення антикризової діяльності на постійній основі дає змогу цілеспрямовано формувати ефективну підсистему управління підприємством в кризових ситуаціях. Усвідомлення необхідності формування, а також ролі, місця та варіантів побудови системи антикризового управління на підприємстві як особливої підсистеми - нагальна проблема, що потребує безапеляційного вирішення.

Антикризове управління - це спеціальне, постійно організоване управління, націлене на найбільш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для його своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєздатності окремого підприємства, недопущення виникнення ситуації його банкрутства [12].

Проаналізувавши економічні показники (таблиці 2.2-2.6), можна сформулювати критерії покращення фінансового стану підприємства ПАТ СК "Укррічфлот" та уникнення банкрутства.

Підприємству необхідно підтримувати певний обсяг наданих послуг для забезпечення відповідних потреб споживачів. Оскільки, надмірні запаси відвертають грошові кошти, які можна використати більш прибутково для інших цілей, підтримувати запаси слід на можливо низькому рівні, достатньому для реалізації відповідного обсягу продажу.

Негативним фактором є зростання залежності від позикових коштів. Оскільки дані свідчать про зростання прибутковості підприємства(табл. 2.2), то зменшення цієї залежності можливе шляхом виплати частини прибутку кредиторам. Рівень коефіцієнтів загальної ліквідності (табл. 2.2-2.3) свідчить про те, що у компанії рівень дебіторської заборгованості зменшується.

Аналіз показників оборотності капіталу вказує також на бездіяльність частини власних коштів компанії (табл. 2.2), що свідчить про необхідність збільшити швидкість обертання власного капіталу.

Основним напрямком покращення фінансового стану підприємства є збільшення його прибутку. Збільшувати прибуток можна за допомогою багатьох факторів. Наприклад, можна збільшити ціну на надання послуг, виконання робіт.

Отже, резерви зростання прибутку - це кількісні можливості збільшення прибутку завдяки:

1. Збільшенню обсягу наданих послуг;

2. Зменшенню витрат на реалізацію послуг;

3. Постійному зниженню позареалізаційних збитків.

Ще одним напрямом у пошуку резервів зростання прибутку є аналіз використання ресурсів підприємства, собівартості наданих послуг. Зниження витрат на реалізацію послуг - основний резерв збільшення прибутку компанії [11].

То ж аналізуючи витрати на надання послуг, знаходимо резерви її зниження, які водночас є і резервами збільшення прибутку (табл. 2.5).

У ході оцінки були виявлені резерви зростання прибутку за рахунок декількох факторів:

- за рахунок збільшення обсягу наданих послуг;

- за рахунок зниження собівартості надаваних послуг;

- за рахунок підвищення середньореалізаційних цін внаслідок оптимізації структури послуг.

Усе це говорить про успішне функціонування підприємства в звітному році. Більш того, порівнюючи темпи зростання прибутку і виторги від реалізації, можна зробити висновок, що підприємство йде по інтенсивному шляху розвитку, тобто при не значному росту надання послуг показники прибутку і рентабельності виросли на досить значну величину. Це говорить про досить ефективне використання підприємством своїх ресурсів.

У результаті проведеної оцінки можна зробити висновок, що для даного підприємства на мікрорівні доцільним є використання антикризової фінансової стратегії [12] за кожним із напрямів:

- проведення поглибленого аналізу структури кредиторської заборгованості у динаміці з метою пошуків способів і джерел її погашення;

- забезпечення необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку компанії за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики;

- підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів;

- проведення інвентаризації основних виробничих засобів для визначення їх придатності й необхідності в експлуатації;

- проведення аналізу ефективності й доцільності довгострокових фінансових вкладень;

- забезпечення компенсації можливих фінансових збитків шляхом:

1) резервування частини фінансових ресурсів у вигляді формування

2) цільових резервних фондів

3) вимог чинного національного законодавства;

4) формування системи штрафних санкцій - за несвоєчасної оплати поставленої продукції встановити штрафи у розмірі 0,5% від суми несплати за кожний день прострочення;

- ефективне управління портфелем цінних паперів, у т.ч, прибутковими операціями на фондовому ринку.

Дотримуючись наведених вище стратегій, підприємство і надалі буде керуватися стратегією зростання частки на ринку разом з утриманням високого рівня прибутковості своєї діяльності.



3.2 Напрями підвищення конкурентоспроможності підприємства ПАТСК "Укррічфлот" задля уникнення банкротства

Економічні процеси мають динамічний характер, що допомагає підприємствам в умовах гострої конкуренції швидко адаптуватися до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Навіть протягом невеликого періоду часу обсяги споживання дуже динамічні. У цих умовах виграє (а в наших умовах виживає) те підприємство, яке швидше інших пристосується до реалій часу й адаптується до нових незвичних для умов [18].

Проблема реалізації продукції/послуг стоїть перед підприємствами дуже гостро, зокрема така проблема постає і в судноплавній - суднобудівельній галузях, адже тут надаються послуги по перевезенню вантажів та пасажирів морським і річковим флотом, портовим роботам (навантаження та розвантаження суден), послуги суднобудування та судноремонту. ПАТСК "Укррічфлот" - це транспортна компанія, яка володіє власною інфраструктурою і надає комплексні логістичні рішення з використанням річки Дніпро. Судноплавна галузь є достатньо конкурентним середовищем, наприклад, основними конкурентами ПАТСК "Укррічфлот" на українському ринку є ПАТ "Суднопідйом", що надає послуги по підйому затонулих суден, будівництву підводних переходів кабелів зв'язку, обстеження підводних переходів, будівництву гідротехнічних споруд,а також ПАТ "Третій Експедиційний Загін Підводних та Гідротехнічних Робіт", яке спеціалізується на будівництві водних споруд [33]. Оскільки дана галузь орієнтована на великий ринок, це породжує велику конгруентність, що в свою чергу зумовлює необхідність вивчення ринку з його потребами і здатність ці потреби задовольняти швидко і вчасно.

За результатами проведеного дослідження, шляхи покращення конкурентоспроможності даного підприємства можуть полягати у підвищення гнучкості, здатності до адаптації до потреб ринку,також підвищити конкурентоспроможність можна, зробивши акцент на стратегію диференціації, яка здійснюється за фізичними атрибутами, рівнем обслуговування, місцем розташування підприємства або за його іміджем, що дасть йому змогу утвердитись на міжнародному рівні (табл. В. 3.1).

При цьому доцільним є диференційований вихід за межі регіонального ринку, оскільки потужність підприємства перевищує ємкість регіонального ринку.

Перевагами диференціації для ПАТСК "Укррічфлот" є:

- Перед конкурентами - ПАТСК "Укррічфлот" має переваги, оскільки захищене (ізольоване) від стратегій суперників наявністю торгових знаків, марок, сертифікатів, грантів та відомого імені представника послуг у сідноплавній та суднобудівній галузях

- Перед споживачами - зорієнтована на задоволення певних потреб послуги високої якості підвищують лояльність замовників та інвесторів до конкурентного виробника, створюючи труднощі для альтернативних продавців у боротьбі за їхню прихильність. Якість послуг ПАТСК "Укррічфлот" дає змогу встановлювати вищі ціни, оскільки замовники готові їх сприйняти;

- Перед постачальниками - високі ціни кінцевих послуг дають змогу підприємству отримувати вигідний маржинальний прибуток і встановлювати зв'язки із сильними постачальниками, обираючи їх за критеріями поставок високої якості. Це посилює економічну позицію виробника, особливо в умовах обмеженого обсягу будь-яких видів сировини, матеріалів і комплектуючих.

Отже, наведені вище принципи формують конкурентне середовище ПАТСК "Укррічфлот". Запізнення з реалізацією зазначених переваг іноді призводить до наслідків, які неможливо подолати. Це зумовлює переваги позиції "тих, хто йде за лідером". За таких умов дуже важливим є визначння термінів та часових характеристик як окремих стратегій, так і всього стратегічного набору.

3.3 Зарубіжний досвід регулювання питань банкрутства підприємства

Висока значущість і недостатня практична розробленість проблеми банкрутства визначають безперечну актуальність цієї тематики в сучасних умовах, тому досить важливим є розгляд та порівняльний аналіз регулювання банкрутства у зарубіжних країнах.

Варто розпочати з фундаменту регулювання банкрутства,тобто законодавства. Законодавство про банкрутство в країнах з ринковою економікою необхідне для розвитку економіки, заснованої на конкуренції і безперервних структурних змінах. Воно сприяє вихованню дисципліни і дотриманню правил ділового обороту в області фінансового управління, а також призначене для сприяння реструктуризації неефективних підприємств або їх цивілізованому виводу з ринку [32]. Таким чином, воно є важливою складовою частиною законодавчої бази ринкової економіки або економіки, що знаходиться в перехідному періоді, і забезпечує гарантії як місцевим, так і іноземним інвесторам, що зрештою сприяє економічному розвитку країни.

Основними завданнями, які вирішуються законами про банкрутство країн з ринковою економікою, є наступні:

- повернення боргів кредиторам за допомогою розподілу виручки від продажу активів у виді акцій реорганізованого діючого підприємства у разі наявності можливості відновлення його платоспроможності;

o максимальне використання існуючих можливостей порятунку підприємства або його структурних одиниць, які за допомогою процедури банкрутства будуть відновлені і зможуть внести свій вклад до економіки країни;

- забезпечення механізму розгляду справ про порушення і зловживання в управлінні збанкрутілими підприємствами і анулювання неправомірних операцій.

Як свідчить практика більшості країн з розвинутою ринковою економікою (США, Канада, Австралія, Швеція, Нідерланди та інші), наявність спеціально створеного державного органу з питань банкрутства є необхідним елементом при проведенні процедур банкрутства [22]. У деяких країнах функції цих органів іноді виконують органи прокуратури, судової влади та інші органи публічної влади. Але в будь-якому випадку, сфера банкрутства або фінансової неспроможності підприємств не залишається поза увагою держави.

Не всі країни мають спеціальний державний орган з питань банкрутства. До таких країн належить Італія, Німеччина, Нідерланди, Франція, Бельгія та інші.

В Нідерландах,наприклад, розгляд справ щодо банкрутства контролюється Окружними судами [32]. У кожній конкретній справі вони призначають суддів по банкрутству. Суддя по банкрутству має право допитувати свідків, виносити накази про опитування або дослідження експертів, наприклад бухгалтерів, і пропонувати повному складу суду винести ухвалу про затримання не бажаючого співробітничати з судом боржника або члена правління боржника. В Бельгії участь держави в процедурі банкрутства в особі своїх органів досить обмежена. Законодавці цієї країни прагнули до того, щоб система банкрутства була побудована на судовій, а не на виконавчій владі. Проте держава не повністю усунена від участі в процедурах - її інтереси представляє прокуратура[32]. В такому випадку держава, коли це необхідно, вважається рядовим кредитором, і її інтереси беруться до уваги з урахуванням всіх покладених привілеїв.

Законодавство про банкрутство передбачає як процедури реабілітації неспроможного боржника, так і його банкрутства (примусової ліквідації).

Взагалі, банкрутство у світовій практиці прийнято розглядати як позитивне явище,що сприяє виключенню з ринкових відносин не конкурентоздатних підприємств [15, 32].

Розглянемо моделі зарубіжних систем регулювання процесів банкрутства. У світовій практиці керуються двома критеріями неспроможності підприємства:неоплатності й неплатоспроможності. Здійснений порівняльний аналіз систем регулювання процесів банкрутства на підставі відомостей, наведених у джерелі [32], представимо у вигляді таблиці [таблиця Г.3.2].

Однак, виходячи з наведеного аналізу зарубіжного досвіду державного регулювання процесів банкрутства, не можна стверджувати, що зроблена законодавча база країн з розвинутою економікою зводить до мінімуму кількість банкрутств, яка становить, за даними, наприклад, у Великій Британії 43500 (за 2013 р.),США400300(2013 р.) [24].

Тож,як бачимо, ефективне регулювання банкрутства на міжнародному рівні є основою для продуктивного функціонування інституту банкрутства. Досвід країн з розвинутою економічною системою є досить корисним та змістовним для регулювання сфери банкрутства в Україні.



Висновки

Підводячи підсумки вивчення теми банкрутство, треба визначити наступне:

1. Банкрутство - це об'єктивне економічне явище, яке набуло поширення в Україні з набуттям нею незалежності. Банкрутство є наслідком розвитку та поглиблення економічної кризи на підприємстві. Воно обумовлюється певним кризовими факторами які необхідно враховувати при побудові системи виходу підприємства з кризи. Наслідки визнання підприємства банкрутом є негативними для всіх суб'єктів ринкових відносин.

2. Основним нормативним актом, який регламентує банкрутство в Україні є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Підставою для порушення справи про банкрутство є заява кредитора, сума вимог якого перевищує 300 мінімальних заробітних плат та не була сплачена протягом трьох місяців з дня настання терміну сплати.

3. Діагностика банкрутства - це система цільового фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства.