Механізм формування і розподілу прибутку підприємства
Економічна сутність і функції прибутку. Аналіз ефективності розподілу і використання загального і чистого прибутку на підприємстві. Фактори, що впливають на його розмір і ефективність розподілу. Основні резерви зростання прибутку суб'єктів господарювання.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.05.2016 |
| Размер файла | 1,5 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
Розділ 1 Теоретичні засади формування та розподілу прибутку підприємства
1.1 Економічна сутність та функції прибутку
1.2 Механізм формування прибутку підприємства
1.3 Розподіл та використання прибутку підприємства
Розділ 2 Аналіз ефективності розподілу та використання загального та чистого прибутку на підприємстві «укртелеком»
2.1 Джерела формування прибутку на підприємстві «Укртелеком»
2.2 Аналіз розподілу загального прибутку підприємства «Укртелеком»
2.3 Оцінка ефективності розподілу і використання чистого прибутку на ПАТ «Укртелеком»
Розділ 3 Напрями удосконалення формування та розподілу прибутку на підприємстві
3.1 Вдосконалення управління прибутком підприємства
3.2 Шляхи оптимізації розподілу прибутку
Висновки
Список використаних джерел
- Додатки
Вступ
прибуток розподіл ефективність
Головним завданням підприємства в умовах ринкової економіки є всесвітнє задоволення потреб народного господарства і громадян у його продукції, роботах і послугах з високими споживчими властивостями і якістю при мінімальних витратах, збільшення внеску в прискорення соціально-економічного розвитку країни. Для здійснення свого головного завдання підприємство забезпечує збільшення прибутку.
Прибуток є першочерговим стимулом до створення нових і розвитку вже діючих підприємств. Можливість отримання прибутку спонукає людей шукати більш ефективні способи поєднання ресурсів, винаходити нові продукти, але які може виникнути попит, застосовувати організаційні і технічні нововведення, які обіцяють підвищити ефективність виробництва. Працюючи прибутково, кожне підприємство вносить свій внесок в економічний розвиток суспільства, сприяє створенню і примноженню суспільного багатства і росту добробуту народу.
Прибуток - багатозначна економічна категорія. Від глибини її пізнання і раціональності використання залежить ефективність комерційного розрахунку, ціноутворення та інших економічних важелів господарювання. Будучи джерелом виробничого і соціального розвитку, прибуток займає провідне місце у забезпеченні самофінансування підприємств і об'єднань, можливості яких багато в чому визначаються тим, наскільки доходи перевищують витрати.
Тема прибутку особливо гостра для російських підприємств, оскільки затяжна економічна криза, складовими якого були високі податки і неплатежі, значно знецінював одержувані прибутки. До того ж, опинившись з початку реформ в умовах «вільного економічного плавання», підприємства вже не могли покладатися на державну підтримку, вони все більше діють в умовах самоокупності та самофінансування.
Недостатня теоретична і практична розробленість вищеназваних проблем обгрунтовує необхідність та актуальність теми курсової роботи.
У той же час, незважаючи на те, що дослідженню формування та розподілу прибутку підприємства приділяється велика увага, існує досить багато питань, пов'язаних виявленням резервів зростання прибутку, що вимагають в даний час додаткового вивчення.
Актуальність, складність і різноманітність проблем впливу факторів на розмір прибутку, і ефективність розподілу прибутку обумовлюють необхідність дослідження цих проблем стосовно до конкретного підприємства.
Мета курсової роботи - на основі комплексного аналізу формування, розподілу і використання прибутку підприємства визначити основні напрями її підвищення.
Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:
· визначити економічну сутність прибутку підприємства;
· визначити роль прибутку в розвитку діяльності підприємства;
· проаналізувати формування і розподіл прибутку конкретного підприємства;
· виявити основні резерви зростання прибутку суб'єктів господарювання.
Об'єктом дослідження є прибуток ПАТ «Укртелеком».
Предмет дослідження - механізм формування і розподілу прибутку підприємства.
Теоретичну і методологічну базу дослідження становлять праці вітчизняних економістів: Колчина Н.В., Кодоцкого В.П., Савицької В.А., Фірсова А.А. та ін, що публікуються в періодичній пресі з досліджуваної проблеми. А також фінансова звітності та оперативні матеріали ПАТ «Укртелеком».
Розділ 1. Теоретичні засади формування та розподілу прибутку підприємства
1.1 Економічна сутність та функції прибутку
Кінцевою метою і рушійним мотивом підприємницької діяльності є прибуток. У загальному вигляді під прибутком розуміється різниця між доходами і витратами виробництва.
Прибуток як економічна категорія відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом поєднання факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб'єктів є готова продукція, яка стає товаром за умови її реалізації споживачеві [15, с. 245].
На рівні підприємства в умовах товарно-грошових відносин чистий дохід приймає форму прибутку. На ринку товарів підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Встановивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачу, одержуючи при цьому грошовий виторг, що не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво і реалізацію, що приймають форму собівартості продукції. Коли виручка перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Підприємець завжди ставить своєю метою прибуток, але не завжди її одержує. Якщо виторг дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При реалізації без збитків відсутній і прибуток як джерело виробничого, науково-технічного та соціального розвитку. При витратах, що перевищують виручку, підприємство одержує збитки - негативний фінансовий результат, що ставить підприємство в досить складне фінансове становище, не виключаючи банкрутство.
Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість та акцизами і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) [17, с. 26-27].
З наведеного визначення випливає, що його походження пов'язане з отриманням валового доходу підприємством від реалізації своєї продукції (робіт, послуг) за цінами, що складається на підставі попиту і пропозиції. Валовий дохід підприємства - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням матеріальних витрат - являє собою форму чистої продукції підприємства, включає в себе оплату праці і прибуток.
Прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб'єкти господарювання, після реалізації продукції[15]. Тільки після продажу, продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно він являє собою різницю між чистою виручкою (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку та інших відрахувань з виручки в бюджетні і позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше отримає прибутків, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності слід вивчати в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції.
Обсяг реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової і фінансової діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують всі сторони господарювання [15, с. 216].
Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує певні функції (див. рис 1.1).
Рис. 1.1 Функції прибутку[18]
На величину прибутку, його динаміку впливають фактори, як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства (див. рис. 1.2).
Рис. 1.2. Фактори, що впливають на величину прибутку підприємства[15]
Зазначені фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для отримання кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції та вартість витрат і ресурсів, що використовуються у виробництві [21, с. 48-51].
В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення до його отримання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачеві та одночасно зниження витрат на виробництво. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в цій сфери. Свою роль відіграють і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки в напрямку засобів, організації виробництва і збуту продукції [1, с. 412].
Розглядаючи прибуток як економічну категорію, ми говоримо про неї абстрактно. Але при плануванні й оцінці господарської та фінансової діяльності підприємства, розподілі прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства, використовуються конкретні показники.
Отже, в умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути якщо не до одержання максимального прибутку, то принаймні до того обсягу прибутку, який дозволяв би йому не тільки міцно утримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів і надання послуг, а й забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. В кінцевому підсумку це припускає знання джерел формування прибутку і знаходження методів по кращому їх використання.
1.2 Механізм формування прибутку підприємства
Реальне формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника. Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації має місце тільки за умови, коли кошти покупця надходять на рахунок постачальника. Розглянемо механізм формування прибутку відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за допомогою рисунку 1.3.
Рис. 1.3. Схема формування чистого прибутку підприємства [6]
Валовий прибуток є вихідною ланкою для визначення операційного прибутку, його розподіл забезпечує реалізацію функції економічної цінності, задовольняючи інтереси держави, трудового колективу та частково інтереси співвласників, та дає можливість визначити абсолютне значення фінансового результату від операційної діяльності. Метою подальшого розподілу операційного прибутку є задоволення інтересів співвласників, що теж забезпечує реалізацію функції економічної цінності прибутку та дає можливість визначити фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування.
Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції [9].
Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва, реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, їх рентабельність, є досить суттєвими.
Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства. Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.
По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством.
По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань.
Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають [11]: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.
Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на: адміністративні витрати, витрати на збут; інші операційні витрати.
В економічній літературі розрізняють наступні види технологій формування прибутку підприємства (рисунок 1.4).
Рис. 1.4. Технології формування прибутку підприємства[15]
Виробничі технології є поєднанням засобів праці (необоротних активів), предметів праці (оборотних активів) та безпосередньо праці (персонал), які, взаємодіючи, створюють предмети споживання (засоби задоволення інтересів).
Фінансово-економічні технології спрямовані на забезпечення своєчасного достатнього фінансування діяльності підприємства, визначення ринків збуту та цінової політики, застосування економіко-математичних методів та прийомів, щодо визначення ефективності та обґрунтування можливих напрямів оптимізації та максимізації прибутку підприємства.
Інформаційно-правові технології орієнтовані на поєднання законодавчо нормативних актів (зовнішніх та внутрішніх щодо підприємства) та фінансової звітності, які в сукупності забезпечують можливість регулювання як на загальнодержавному, так і на рівні підприємства, процесу формування прибутку [12].
Управлінські технології включають сукупність операцій щодо поділу функцій керованої та керуючої підсистем. Метою застосування управлінських технологій у формуванні прибутку підприємства має стати забезпечення достатку власників та працівників підприємства в поточному та його максимізація в майбутньому періоді.
Розглядаючи концепції більш сучасного періоду слід звернути увагу на англо-американську школу бухгалтерського обліку, яка майже спростувала ідею парадигми подвійної бухгалтерії тільки як методології визначення фінансових результатів, як було зазначено у трактаті Пачолі. Заслуга американських бухгалтерів полягає у доказі того, що прибуток, обчислений в бухгалтерському обліку не відображає дійсного результату господарської діяльності. Отже потрібно було розмежовувати поняття бухгалтерського та економічного прибутку [13]. Згідно з таким підходом потенційна вартість капіталу залежить від актуальної величини прибутку, проте остання, отримана а минулий (звітний) період, а перша оцінюється на майбутнє, в якому власник може зіткнутися з абсолютно іншою ситуацією.
Отже, в умовах фінансової кризи по-перше, підвищуються вимоги до якості обліково-аналітичних інформаційних систем; по-друге, відбувається процес пошуку та оптимізації сучасних моделей надання обліково-аналітичної інформації користувачам та методів і методик розкриття такої інформації. Прибуток - це форм а прояву вартості додаткового продукту. Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною і обліково-аналітичною категорією [3, с. 27]. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
1.3 Розподіл та використання прибутку підприємства
Прибуток, який підприємство одержує від усіх видів діяльності необхідно розподілити і використати. При розподілі прибутку певна його частина, встановлена законодавчо (18% за основною ставкою), повинна бути спрямована до бюджету у вигляді податку на прибуток. Частина прибутку, яка залишилась, використовується на підприємстві. Схема розподілу і використання прибутку показана на рис.1.5.
Рис.1.5. Схема розподілу і використання прибутку підприємства [2]
Прибуток, який залишається після сплати податку на прибутку до державного бюджету та штрафних санкцій, складає його чистий прибуток. Чистий прибуток надходить у розпорядження власників (власника) підприємства або його трудового колективу, а тому він повинен бути розподілений. За чинним законодавством підприємство розподіляє чистий прибуток на свій розсуд відповідно до відпрацьованої фінансової стратегії розподілу прибутку чи запланованих напрямів використання.
Порядок розподілу і використання чистого прибутку передбачається статутом підприємства. Для забезпечення подальшого розширеного відтворення на підприємстві повинно бути визначене оптимальне співвідношення між формуванням фонду накопичення і фонду споживання за рахунок чистого прибутку.
Якщо підприємство є акціонерним товариством, то за рахунок чистого прибутку воно формує фонд виплати дивідендів. У процесі розподілу чистого прибутку підприємство може сформувати такі фонди спеціального призначення (грошові фонди, які мають цільове спрямування), як резервний фонд, фонд розвитку підприємства, фонд соціального розвитку, фонд матеріального заохочення, фонд виплати дивідендів. Яку суму чистого прибутку виділити на виплату дивідендів - залежить від обраної фінансової стратегії підприємства та типу реалізації дивідендної політики. Механізм розподілу чистого прибутку підприємство обирає самостійно, виключення становлять тільки державні підприємства, яким можуть диктуватись певні умови з боку держави. Найчастше підприємства використовують такий розподіл чистого прибутку: 50% у фонд накопичення і фонд споживання, інші 50% - у фонд виплати дивідендів [1].
Таким чином, можна зробити висновок, що прибуток - це ключовий елемент функціонування як окремого підприємства так і економіки країна в цілому. На величину прибутку, головним чином, впливає виручка від реалізації товарів (робіт, послуг), на яку також впливає низка факторів виробничого та невиробничого характеру, які в тій чи іншій мірі залежать або не залежать від підприємства.
Основними джерелами формування прибутку є, по-перше, монопольний стан підприємства по випуску тієї чи іншої продукції або унікальність виробленого продукту чи надання послуги. По-друге, безпосередньо виробництво та реалізація товарів (робіт, послуг). По-третє, інноваційна діяльність підприємства.
Ключовим елементом діяльності підприємства є розподіл отриманого прибутку. Обєктом розподілу є валовий прибуток, який розподіляється по статтям до бюджету держави та по статтях витрат підприємства.
Отже, прибуток - це ключовий елемент функціонування як окремого підприємства так і економіки країна в цілому. На величину прибутку, головним чином, впливає виручка від реалізації товарів (робіт, послуг), на яку також впливає низка факторів виробничого та невиробничого характеру, які в тій чи іншій мірі залежать або не залежать від підприємства.
Розділ 2. Аналіз ефективності розподілу та використання загального та чистого прибутку на підприємстві «укртелеком»
2.1 Джерела формування прибутку на підприємстві «Укртелеком»
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» -- одна з найбільших компаній України, яка надає повний спектр телекомунікаційних послуг в усіх регіонах країни.
Особливо сильні позиції товариство має на ринку послуг доступу до мережі Інтернет та фіксованої телефонії. ПАТ «Укртелеком» є лідером ринку швидкісного фіксованого доступу до мережі Інтернет та займає домінуюче становище на ринку фіксованої телефонії.
ПАТ «Укртелеком» створило найпотужнішу в Україні національну магістральну мережу передавання даних, побудовану на базі сучасної технології DWDM, яка дозволяє надавати споживачам сучасні телекомунікаційні послуги майже в усіх населених пунктах України.
Компанія пропонує своїм клієнтам практично всі види сучасних телекомунікаційних послуг, таких як:
- міжнародний, міжміський та місцевий телефонний зв'язок;
- послуги передавання даних і побудови віртуальних приватних мереж;
- Інтернет-послуги, у т. ч. послугу «Інтернет від Укртелеком» - швидкісний доступ до мережі Інтернет для абонентів мережі фіксованого телефонного зв'язку;
- постійне IP-з'єднання по виділеній лінії; апаратний і віртуальний хостінг;
- надання в користування виділених некомутованих каналів зв'язку;
- ISDN;
- відеоконференц-зв'язок;
- проводове мовлення;
- телеграфний зв'язок;
- мобільний зв'язок за технологією UMTS/WCDMA (оператор «ТриМоб»).
Укртелеком - учасник (акціонер) низки спільних підприємств та акціонерних товариств, що функціонують на телекомунікаційному ринку.Корпоративні права ПАТ «Укртелеком»:
- ТОВ «ТриМоб» (єдиний в Україні оператор, що надає послуги рухомого (мобільного) зв'язку стандарту UMTS/WCDMA; частка у статутному фонді - 100%);
- Дочірнє підприємство ТОВ «Укртел Глобал ГмбХ» (частка у статутному фонді - 100%);
- ЗАТ «Елсаком Україна» (мобільний супутниковий зв'язок у системі «Глобалстар»; Укртелекому належить 34% акцій);
- СП «Українська хвиля» (фіксований абонентський радіо доступ; частка Укртелекому в статутному фонді дорівнює 23,6%);
- ПрАТ «Телекомінвест» (розробка і впровадження автоматизованих систем документообігу; Укртелекому належить 26% акцій)
- ВАТ «Свемон-інвест» (частка у статутному фонді - 1,12%);
- ТОВ «Телесистеми України» (фіксований абонентський радіо доступ;частка у статутному фонді - 2,47%)[14].
04 жовтня 2013 року ПАТ «Укртелеком» став частиною Групи СКМ.
Основними джерелами доходів ПАТ «Укртелеком» за рахунок яких товариство у звiтному перiодi отримало бiльше 10% доходу:
- мiсцевий трафiк та абонентська плата (без ПДВ) - 2 868 342 тис. грн., питома вага у структурi доходiв товариства - 44,7%;
- iнтернет послуги (без ПДВ) - 1 392 856 тис. грн., питома вага у структурi доходiв товариства - 21,7%;
- послуги наданi iноземним операторам (без ПДВ) - 685 335 тис. грн., питома вага у структурi доходiв товариства - 10,7%.
Чистий дохiд вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) становить:
- мiсцевий трафiк та абонентська плата - 2 868 342 тис. грн. (44,7%).
- iнтернет послуги - 1 392 856 тис. грн. (21,7%).
- послуги, наданi iноземним операторам - 685 335 тис. грн. (10,7%).
- дзвiнки на мобiльнi телефони та мiжмiськi дзвiнки в межах України з посекундною тарифiкацiєю - 381 973 тис. грн. (6,1%).
- плата за користування телефонними лiніями та каналами зв'язку, термiнацiю на транзит телефонного трафiку - 277 842 тис. грн. (4,3%).
- мiжнародний трафiк - 204 952 тис. грн. (3,2%).
- доходи вiд операцiйної оренди активiв - 200 622 тис. грн. (3,1%).
- доходи вiд послуг проводового радiомовлення - 170 275 тис. грн. (2,7%).
- плата за користування кабельною каналiзацiєю - 132 777 тис. грн. (2,1%).
- доходи вiд реалiзацiї товарiв - 22 030 тис. грн. (0,3%).
- - iншi доходи 72 865 тис. грн. (1,1%).
Загальний обсяг доходів компанії за 2014 рік склав 6 419 869 тис. грн.[7].
Дослідивши доході ПАТ «Укртелеком», можна стверджувати, що вони формуються за рахунок основної його діяльності, тобто надання певних видів послуг, на проведення яких товариство має ліцензію.
2.2 Аналіз розподілу загального прибутку підприємства «Укртелеком»
Отриманий ПАТ «Укртелеком» прибуток використовується не тільки для нагальних потреб даного товариства, а і справляння обов'язку перед державою. В першу чергу, прибуток спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається сплатою товариства частини прибутку в державний бюджет. Таке стягнення регламентується розділом ІІІ ПКУ.
На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання.
За 2014 рік ПАТ «Укртелеком» сплатило до бюджету 125,084 тис. грн. податку на прибуток підприємств[7].
По-друге, за рахунок прибутку формуються фінансові ресурси підприємства і використовується ним для забезпечення господарської діяльності.
Відбувається розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі створюються за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат. Згідно із Законом України «Податковий кодекс України» від 02 грудня 2010 р.
Так основними напрямками використання прибутку ПАТ «Укртелеком » є: виплата дивідендів у розмірі 0,25 грн. на одну просту акцію, з урахуванням того, що таких акцій 18726248000 шт. [8]
Дивіденди -- це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до часток їхньої участі у власному капіталі підприємства.
Відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (зі змінами та доповненнями) основними джерелами сплати дивідендів за акціями є чистий прибуток товариства,
Дивіденди за акціями виплачуються один раз на рік за підсумками звітного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету.
Здебільшого дивіденди виплачуються у грошовій формі. Одна дивіденди можуть виплачуватися й у вигляді акцій. Такі дивіденди мають назву акції дивіденди. Вартість акцій-дивідендів становить певний відсоток від кількості акцій, що перебувають у власності акціонерів. Оскільки кількість додаткових акцій, отриманих кожним акціонером у вигляді акцій-дивідендів, пропорційна кількості акцій, що перебувають у їхній власності, то частка загального капіталу, який перебуває у власності кожного акціонера, не змінюється. [7]
Важливим є формування фонду оплати праці, надходження до якого у 2014 році становили 2 034 700 тис. грн. У 2014 роцi в порiвняннi з 2013 роком фонд оплати працi зменшився на 91,3 млн. грн. за рахунок оптимiзації чисельності та структурних змiн на пiдприємствi.
Невід'ємною важливою ланкою використання доходів є вкладення інвестицій у розвиток інфраструктури компанії.
Чистий прибуток, одержаний після сплати податків, залишається у повному розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.
За результатами роботи 2014 року компанія отримала чистий прибуток (з врахуванням збитку від припиненої діяльності) в розмірі - 286 198 тис. грн. та всього сукупного доходу у розмірі 316 212 тис. грн.
Покращення фінансового результату пояснюється реалізацією спецпроектів, крім того на покращення фінансового результату вплинуло скорочення витрат діяльності за рахунок проведеної роботи по їх оптимізації, оптимізації чисельності персоналу та деякими змінами в обліковій політиці компанії. Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством. [11]
Нерозподілений прибуток -- це частина чистого прибутку товариства, яка залишається у розпорядженні підприємства для виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та на інші потреби [1].
Таким чином загальний прибуток ПАТ «Укртелеком» розподіляється за двома напрямками. Перший - сплата податків, тобто виконання своїх обов'язків перед державою, другий - цільове використання чистого прибутку (прибутку, що залишився від спати податку) відповідно до статуту.
Чистий прибуток ПАТ «Укртелеком» за 2013 рiк складає 138,9 млн. грн. разом з тим, станом на 31.12.2013 року накопиченi непокритi збитки товариства за попереднi роки складають 2 968,7 млн. грн. У зв'язку з цим, акціонери вирішили прибуток, отриманий за результатом дiяльностi ПАТ «Укртелеком» в 2013 роцi в повному обсязi направити на покриття накопичених збиткiв за попереднi роки [7].
Оскільки у 2014 році чистий прибуток складає 286,198 млн. грн., а накопиченi непокритi збитки товариства за попереднi роки складають 2 273,3 млн. грн. можна припустити що акціонери вирішать роз приділити чистий прибуток підприємства так як і в 2013 році.
2.3 Оцінка ефективності розподілу і використання чистого прибутку на ПАТ «Укртелеком»
Співвідношення між прибутком направленим на споживання і накопичення має значний вплив на фін. стан підприємства. Якщо не вистачає коштів, зростає потреба в залучених коштах. При цьому зменшується потенціал розвитку підприємства, який характеризується показником рентабельності власного капіталу.
Рентабельність - це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.
Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал [19].
Різні види рентабельності підприємства за 2013 та 2014 роки наведені у таблиці 2.1.
Чистий прибуток розподіляється згідно зі статутом підприємства. За рахунок чистого прибутку виплачуються дивіденди акціонерам підприємства, створюються фонди накопичення, споживання, резервний фонд (індивідуальне, колективне), частина прибутку спрямовується на поповнення власного оборотного капіталу, йде в реноваційний фонд та на інші цілі.
Таблиця 2.1 Розрахунок рентабельності підприємства
|
Назва показника |
Джерело інформації |
Значення за 2014 рік |
Значення за 2013 рік |
|
|
1. Рентабельність продаж |
Ф.№2, р.2190 : р.2000 х 100% |
12,00% |
8,60% |
|
|
2. Рентабельність операційної діяльності |
Ф.№2, р.2190 : (р.2050 + р.2130 + р.2150 + р.2180) х 100% |
13,00% |
9,33% |
|
|
3. Рентабельність діяльності до оподаткування |
Ф.№2, р.2290 : (р.2050 + р.2130 + р2150 + р.2180) х 100% |
1,10% |
2,58% |
|
|
4. Рентабельність капіталу (підприємства) |
(р.2290, ф.№2) : р.1300,ф.№1 х 100% |
0,82% |
1,74% |
|
|
5. Рентабельність власного капіталу |
Ф.№2, р.2350 : 0,5(1495п.п +1495к.п.), ф.№1 |
6,40% |
2,64% |
Складено автором на основі ( додатків А, Б)
Ми можемо спостерігати зміну рентабельності підприємства. В 2013 році показники рентабельності діяльності до оподаткування та рентабельності капіталу (підприємства) були більшими за показники 2014 року, всі інші менші.
Можна зробити висновок що поповнився власний капітал підприємства, збільшився прибуток від основної діяльності і, звісно, вплинули зміни в податковому законодавстві.
Чистий прибуток розподіляється згідно зі статутом підприємства. За рахунок чистого прибутку виплачуються дивіденди акціонерам підприємства, створюються фонди накопичення, споживання, резервний фонд (індивідуальне, колективне), частина прибутку спрямовується на поповнення власного оборотного капіталу, йде в реноваційний фонд та на інші цілі.
Для аналізу використовується інформація з форми № 2 "Звіт про фінансові результати", розрахунки та кошториси використання фондів, баланс підприємства.
У процесі аналізу вивчається виконання плану з використання прибутку, для чого фактичні дані звітного року про використаний чистий прибуток за всіма напрямками порівнюються з даними плану, з даними минулого року або з даними, одержаними протягом кількох років, і в разі відхилень з'ясовуються їх причини по кожному напрямку використання прибутку.
При аналізі формування фондів необхідно визначити, наскільки і за рахунок яких факторів змінилася їх величина. Основними факторами, що визначають розмір відрахувань у фонди накопичення і споживання, є зміни суми чистого прибутку та коефіцієнт відрахувань у відповідні фонди.
У процесі аналізу необхідно також вивчити динаміку частки прибутку, яка йде на виплату дивідендів по акціях (якщо це акціонерне товариство), самофінансування підприємства (реінвестований прибуток), фонд соціального споживання, матеріальне заохочування робітників і таких показників, як сума зарплати і виплат на одного робітника. Ці показники треба вивчати в тісному зв'язку з рівнем рентабельності, сумою прибутку на одного робітника, на одну гривню основних виробничих фондів.
Важливим завданням аналізу є вивчення питань використання засобів фондів накопичення і використання. Засоби цих фондів мають цільове призначення і витрачаються згідно з затвердженим кошторисом. Фонд накопичення використовується в основному для фінансування витрат на розширення виробництва, його технічне переоснащення, впровадження нових технологій та інше.
Фонд споживання може використовуватись на колективні потреби (витрати на утримання об'єктів культури й охорони здоров'я, проведення оздоровчих та культурно-масових заходів) та індивідуальні (винагорода за результатами роботи за рік, матеріальна допомога, вартість путівок у санаторії і будинки відпочинку, стипендії студентам, часткова оплата харчування і проїзду, допомога у зв'язку з виходом на пенсію та інші).
У процесі аналізу встановлюється відповідність фактичних витрат витратам, передбаченим кошторисом, з'ясовуються причини відхилень від кошторису за кожною статтею, вивчається ефективність заходів, які проводять за рахунок засобів цих фондів.
Аналізуючи використання засобів фонду накопичення, слід вивчити повноту фінансування всіх запланованих заходів, своєчасність їх виконання й отриманий ефект.
Отже, прибуток підприємства зріс, на що вплинули викладені у розділі фактори. Витрати підприємства в поточному році характеризуються незначним ростом, проте це не вплинуло на діяльність підприємства, так як суттєво скоротилися матеріальні витрати, які займають найбільшу частку у структурі витрат підприємства, таке скорочення виникло в результаті зниження собівартості та інших факторів. Непокритий збиток з кожним роком зменшується, нерозподілений прибуток збільшується. Зміни також відбуваються за рахунок економічної та політичної ситуації в країні.
Розділ 3. Напрями удосконалення формування та розподілу прибутку на підприємстві
3.1 Вдосконалення управління прибутком підприємства
Управління прибутком підприємства можна визначити як сукупність фінансово-правових та організаційно-технічних механізмів та методів прогнозування, планування та контролю доходів та витрат підприємства з метою забезпечення оптимального рівня рентабельності суб'єкта в довгостроковій перспективі, а також досягнення інших цілей корпоративної стратегії, та представляє собою процес розробки та прийняття управлінських рішень по всіх основних аспектах його формування, розподілу та використання на підприємстві.
Головною метою управління прибутком є визначення шляхів найбільш ефективного його формування та оптимального розподілу, що спрямовані на забезпечення розвитку діяльності підприємства та зростання його ринкової вартості. Метою управління прибутком є забезпечення збільшення добробуту власників підприємств на цей момент і у перспективі. Ця мета повинна забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства.
Виходячи з головної мети, система управління прибутком дає змогу вирішувати такі завдання:
? забезпечення максимізації розміру прибутку, що формується відповідно до ресурсного потенціалу підприємства;
? забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем прибутку і допустимим рівнем ризику;
? забезпечення високої якості прибутку, що формується;
? забезпечення виплат необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства;
? забезпечення формування відповідного обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку підприємства на майбутній період;
? забезпечення постійного зростання ринкової вартості підприємства; ? забезпечення ефективності програм участі персоналу щодо прибутку.
Для забезпечення чіткої дії механізму управління прибутком підприємства необхідно проаналізувати чинники впливу на прибуток підприємства. Прибуток формується під впливом великої кількості взаємозалежних чинників, що впливають на результати діяльності підприємства по-різному: одні - позитивно, інші - негативно. Серед зовнішніх чинників можна виділити такі: економічні умови господарювання, місткість ринку, платоспроможний попит споживачів, державне регулювання діяльності підприємств та інше. Особливе значення має рівень, динаміка і коливання платоспроможного попиту, тому що він визначає стабільність одержання прибутку.
Процес управління прибутком підприємства має відбуватися в певній
послідовності і забезпечувати реалізацію головної мети та основних задач цього
управління. З цією метою нами запропонована дана структурно-логічна схема здійснення процесу управління прибутком підприємства (рис.3.1)
Рис.3.1. Структурна схема управління прибутком підприємства
Отже, основними шляхами покращення структури формування та розподілу прибутку підприємства є визначення пріоритетного напрямку використання прибутку, що зумовить майбутній розвиток підприємства, проведення економічного аналізу динаміки та факторів отриманого прибутку, виявлення резервів, що буде сприяти максимізації прибутку, а також ефективному плануванню формування, розподілу та використання прибутку на наступні періоди.
Система управління прибутком має бути органічно інтегрована із загальною системою управління підприємством, оскільки прийняття управлінських рішень у будь-якій сфері діяльності підприємства прямо або опосередковано впливає на рівень прибутку, який у свою чергу є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та зростання доходів його власників і працівників. Дії, що застосовуються в рамках механізму, носять характер управлінських рішень і підготовки інформації для прийняття управлінських рішень в області управління прибутком.
У рамках механізму управління прибутком здійснюються наступні дії:
? аналіз і моніторинг зовнішнього середовища;
? розробка стратегії підприємства;
? підготовка аналітичної інформації, на якій ґрунтується прийняття рішення по управління прибутком;
? прийняття рішення;
? аналіз і коректування рішення у випадку необхідності.
Значна роль прибутку в розвитку підприємства та забезпеченні інтересів його власників і працівників визначають необхідність ефективного і безперервного управління ним. Управління прибутком являє собою процес розробки та прийняття ефективних управлінських рішень за всіма основними аспектами його формування та розподілу і використання на підприємстві з метою максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах [2].
3.2 Шляхи оптимізації розподілу прибутку
Основною метою розподілу прибутку є оптимізація пропорцій між капіталізованою та спожитою його частинами.
Відповідно до такої мети на підприємстві вирішуються наступні завдання:
· забезпечення отримання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал;
· забезпечення пріорітетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок капіталізованої частини прибутку;
· забезпечення стимулювання трудової активності та додаткового соціального захисту персоналу;
· забезпечення формування в необхідних розмірах резервного та інших фондів підприємства.
Розподіл прибутку здійснюється в різні фонди і за різними напрямками.
Процес цього розподілу базується на наступних принципах:
1) політика розподілу пов'язана із загальною політикою управління прибутком підприємства. Мета і завдання політики розподілу прибутку повинні повністю відповідати меті і завданням загальної політики управління ним, оскільки розподіл прибутку звітного періоду являє собою одночасно процес забезпечення умов формування прибутку наступного періоду;
2) пріоритетність урахування інтересів і менталітету власників підприємства. Прибуток, що формується підприємством і залишається в його розпорядженні після сплати податків, належить його власникам, тому в прогресі його розподілу пріоритетність напрямків його використання визначається ними;
3) стабільність політики розподілу підприємства. Базові принципи розподілу прибутку повинні мати довготривалий характер. Дотримання цього принципу особливо важливо в умовах “розподілу власності”, тобто в акціонерних компаніях з великою кількістю акціонерів;
4) передбачуваність політики розподілу прибутку. При необхідності зміни основних пропорцій розподілу прибутку в зв'язку з коректуванням стратегії розвитку підприємства чи з інших причин, усі інвестори повинні бути заздалегідь попереджені про це. Інформованість інвесторів (акціонерів) є однією з важливих умов забезпечення “прозорості” фондового ринку, що дозволяє формувати реальну вартість акцій, що обертаються;
5) оцінка ефективності розробленої політики розподілу прибутку. Така оцінка проводиться з використанням розрахунків певних показників, що дає змогу зробити аналіз політики розподілу прибутку [ 22, с.35 ].
Специфіка завдань, що стоять перед кожним підприємством, відмінність зовнішніх і внутрішніх умов їх господарської діяльності не дозволяють виробити єдину модель розподілу прибутку, яка б мала універсальний характер. Тому основу механізму розподілу прибутку конкретного підприємства складає аналіз і облік у процесі цього розподілу окремих факторів, які пов'язують цей процес з поточною та майбутньою господарською діяльністю підприємства.
Фактори, що впливають на пропорції та ефективність розподілу прибутку, дуже різноманітні; різною є і міра інтенсивності їх прояву. Так, одна група факторів визначає передумови до зростання капіталізованої частини прибутку; інша група, навпаки, схиляє до збільшення частки споживаної частини прибутку. За характером виникнення всі фактори, що впливають на розподіл прибутку, можна розподілити на дві основні групи:· зовнішні, що генеруються зовнішніми умовами діяльності підприємства;· внутрішні, що генеруються особливостями господарської діяльності даного підприємства [ 4, с.36 ].
Розглянемо більш детального кожну з двох груп факторів.
Зовнішні фактори розглядаються як обмежувальні умови, що визначають межі формування пропорцій розподілу прибутку. До найбільш важливих з них належать:
- правові обмеження. Законодавчі норми визначають загальні фінансові та процедурні питання, пов'язані з розподілом прибутку. Вони формують пріоритетність окремих напрямків використання прибутку (податкових та інших відрахувань), встановлюють нормативні параметри цього використання (ставки податків тощо) та інші умови;
- податкова система. Конкретні ставки окремих податків і система податкових пільг суттєвим чином впливає на пропорції розподілу прибутку. Якщо рівень оподаткування особистих доходів громадян значно нижчий за рівень оподаткування господарської діяльності та майна підприємства, це створює передумови до підвищення частки споживання капіталу. І навпаки, якщо податкова система передбачає пільги для реінвестування прибутку, за його спрямуванням на благодійні та інші цілі, що створює передумови стимулювання таких форм використання прибутку[5, с.274];
- середньоринкова норма прибутку на інвестований капітал. Характер цього показника формує ефективність пропорцій споживання і реінвестування прибутку і є своєрідним критерієм управлінських рішень. В умовах зниження середньоринкового рівня прибутку на капітал зростають тенденції підвищення частки прибутку, що спрямовуються на споживання, і навпаки;
- альтернативні зовнішні джерела формування фінансових ресурсів. Якщо підприємство має можливість залучати фінансові ресурси із зовнішніх джерел на умовах більш низької вартості, ніж середньозважена вартість його капіталу, то підприємство може більший розмір прибутку розподілити серед власників і персоналу. Якщо ж підприємство не має таких джерел, то ефективним буде використання прибутку в інвестиційних цілях;
- темп інфляції. Цей фактор генерує ризик знецінення майбутніх доходів, формуючи схильність власників до зростання їх поточних виплат.
- стадія кон'юктури товарного ринку. В період підйому кон'юнктури ринку, на якому підприємство реалізує свою продукцію, ефективність капіталізації прибутку в процесі його розподілу зростає;
- “прозорість” фондового ринку. Можливість швидкого використання акціонерами інформації про характер розподілу прибутку та рівень виплачуваних дивідендів на акцію дозволяє їм оперативно приймати рішення щодо реінвестування капіталу (при зниженні рівня дивідендних виплат) чи придбанні додаткової кількості акцій (при підвищенні рівня дивідендних виплат);
Внутрішні фактори здійснюють вирішальний вплив на пропорції розподілу прибутку, оскільки дозволяють формувати їх стосовно до конкретних умов і результатів господарювання підприємства. До найважливіших з них належать[5, с.276]:
- менталітет власників підприємства. Це залежить від того, наскільки вони захочуть ризикувати, то таку політику розподілу прибутку і будуть підтримувати. Якщо їх менталітет не буде врахований, то вони реінвестують капітал в іншу компанію;
- рівень рентабельності діяльності. При низькому рівні рентабельності, а відповідно і меншій сумі розподіленого прибутку, свобода формування пропорцій його розподілу суттєво обмежена, оскільки певна частина прибутку поєднана контрактними зобов'язаннями з власниками, персоналом чи обумовлена правовими нормами;
- інвестиційні можливості реалізації високодоходних проектів. Якщо в портфелі підприємства є готові реальні проекти, внутрішня ставка дохідності за якими значно перевищує середньозважену вартість капіталу, і такі проекти можуть бути реалізовані у відносно короткий період, то частка капіталізованого прибутку повинна суттєво зростати;
- необхідність прискорення закінчення розпочатих інвестиційних програм і проектів. Розпочаті раніше інвестиційні програми і проекти, пов'язані із стратегічним напрямком розвитку підприємства, можуть вимагати прискореного завершення. При дефіциті інвестиційних ресурсів для прискорення закінчення їх реалізації необхідно відмовитись від високого рівня споживання прибутку на користь його капіталізації;
- альтернативні внутрішні джерела формування ресурсів. Якщо потреба в інвестиційних ресурсах може бути задоволена за рахунок альтернативних джерел, то можливості використання прибутку на споживання суттєво розширюється, і навпаки;
- стадія життєвого циклу підприємства. На початку свого життєвого циклу підприємства вимушені більше коштів інвестувати в свій розвиток, обмежуючи розміри виплати власникам. У стадії зрілості підприємства мають можливість залучати необхідні їм кредитні ресурси на більш вигідних умовах, а значить, можуть більше виплачувати власникам і персоналу;
- рівень ризиків здійснюваних операцій і видів діяльності. Якщо підприємство веде агресивну, високоризиковану політику в окремих сферах діяльності, то воно вимушене спрямовувати більше коштів з прибутку на формування резервного та інших страхових фондів, оскільки без цього зростає загроза банкрутства підприємства [5, с.278];
- рівень концентрації управління. Якщо в процесі оптимізації структури капіталу виникає необхідність суттєвого збільшення частки власної його частки, а власників хвилює загроза втрати фінансового контролю над управлінням підприємством при залученні капіталу із зовнішніх джерел, то в процесі розподілу прибутку рівень його капіталізації повинен суттєво підвищуватись;
- чисельність персоналу та діючі програми його участі в прибутку. Чим вища чисельність персоналу, чим більший обсяг контрактних зобов'язань підприємства щодо участі персоналу в прибутку, тим відповідно вище повинна бути частка спожитої частини прибутку. Цей фактор формує і внутрішні пропорції розподілу спожитої частини прибутку - між власниками і персоналом;
- рівень поточної платоспроможності підприємства. В умовах низького рівня поточної платоспроможності підприємство не має можливості спрямовувати великі розміри розподіленого прибутку на споживання. Це призвело б до значного зниження рівня ліквідності активів, що підтримують поточну платоспроможність, а також до зростання загрози банкрутства. З позиції генерування фінансового ризику зниження платоспроможності більш небезпечно, ніж зниження рівня дивідендних виплат з його негативним впливом на ринкову ціну акцій [10, с.246];
Отже, для ефективної діяльності підприємства та оптимізації розподілу прибутку потрібно діяти з урахуванням розглянутих факторів, що дозволить суттєво зменшити діапазон параметрів можливих пропорцій розподілу прибутку в окремих напрямках, в першу чергу - пропорцій капіталізованої та спожитої його частини, що формують головні умови наступного розвитку підприємства.
Висновки
Прибуток являється найважливішою фінансовою категорією, яка виконує ряд важливих функцій і відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.
В ринковій економіці прибуток є рушійною силою і основною метою підприємств та є джерелом оновлення виробничих фондів.
Прибуток, як головний фінансовий результат діяльності підприємства, формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та незвичайної діяльності і є системою прибутків і доходів.
Прибуток підприємства формується за рахунок трьох основних джерел: продаж(реалізація) продукції, продаж іншого майна, позареалізаційні операції.
Механізм впливу фінансів на господарство, на його економічну ефективність знаходиться не в самому виробництві, а в розподільних грошових відносинах. Характер їх впливу на виробництво залежить від того, наскільки конкретна система розподілу, форми і методи її організації відповідають об'єктивним потребам суспільства, рівню розвитку виробничих сил, економічним інтересам держави, підприємств і кожного робітника. При порушенні цієї відповідності процес підвищення ефективності виробництва починає стримуватись.
Розподіл прибутку являється складовою та невід'ємною частиною загальної системи розподільних відносин підприємств.
Конкретні форми і методи розподілу прибутку постійно видозмінюються і розвиваються з розвитком суспільного відтворення і з зміною задач і цілей, що стоять перед економікою. Кожний етап в взаємовідносинах між бюджетом і підприємством з приводу розподілу прибутку породжує нові форми і методи цього розподілу .
Подобные документы
Економічна сутність та функції прибутку підприємства. Основні принципи розподілу прибутку. Загальна характеристика, аналіз результатів виробничої діяльності, економічна сутність та функції прибутку, вдосконалення політики розподілу прибутку підприємства.
курсовая работа [82,6 K], добавлен 15.02.2010Методологічні основи формування і розподілу прибутку підприємств. Діагностика стану ВАТ "Дослідний електромонтажний завод", аналіз показників формування і використання прибутку. Вплив їх розмірів на фінансовий стан заводу, шляхи вдосконалення розподілу.
курсовая работа [149,7 K], добавлен 23.12.2012Теоретичні основи аналізу використання чистого прибутку підприємства в умовах трансформації економічної системи. Аналіз розподілу, формування та використання чистого прибутку. Концептуальні засади до підвищення прибутковості господарської діяльності.
курсовая работа [75,2 K], добавлен 16.01.2010Економічна сутність, роль і значення прибутку в сучасних умовах. Зміст аналізу фінансового стану підприємства. Аналіз і оцінка процесів формування й розподілу прибутку підприємства. Порядок формування та використання прибутку господарюючих суб’єктів.
курсовая работа [108,6 K], добавлен 22.12.2013Організаційно-економічна характеристика СТОВ "НИВА" м. Радомишль, Житомирської області. Аналіз формування і розподілу прибутку: факторний аналіз прибутку та його розподілу, рентабельності витрат діяльності господарства, підвищення прибутковості.
курсовая работа [73,2 K], добавлен 14.12.2013Теоретичні аспекти та принципи і порядок формування прибутку і його використання на сучасному підприємстві, що займається виробництвом. Економічна сутність прибутку, що є результатом діяльності підприємства і показником, який визначає її ефективність.
статья [84,8 K], добавлен 07.08.2017Сутність, функції і принципи організації фінансів підприємства. Прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства. Система формування та розподілу прибутку на підприємстві. Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу підприємства ТОВ "Каскад".
дипломная работа [1,5 M], добавлен 20.11.2013Формування прибутку підприємства, основні принципи і етапи його розподілу. Аналіз і оцінка фінансового стану ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця". Нормування оборотних коштів за елементами та по підприємству в цілому, оцінка ефективності їх використання.
курсовая работа [124,5 K], добавлен 22.12.2013Сутність, значення та завдання аналізу формування та використання прибутку підприємства. Аналіз складу та динаміки прибутку підприємства, показників ефективності використання прибутку підприємства. Шляхи підвищення прибутковості діяльності підприємства.
курсовая работа [150,0 K], добавлен 23.08.2012Факторний аналіз прибутковості підприємства. Механізм розподілу цільової величини доходу фірми. Техніко-економічна характеристика та перспективи розвитку ПАТ ВО "Конті". Вдосконалення системи управління розподілом та використанням прибутку організації.
курсовая работа [668,6 K], добавлен 09.07.2014
