Взаємозв'язок дивідендної політики та самофінансування підприємства
Управління структурою капіталу. Розгляд змісту, значення та завдань дивідендної політики. Оцінка та шляхи підвищення її ефективності на ПАТ "Запоріжсталь". Порядок і методи нарахування дивідендів. Визначення сутності та значення самофінансування.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.05.2016 |
| Размер файла | 459,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Спеціальність «Фінанси і кредит»
Кафедра фінансів
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: “Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва”
на тему: «Взаємозв'язок дивідендної політики та самофінансування підприємства»
Виконала студентка
4 курсу 4 групи
Хміль Ольги Дмитрівни
Науковий керівник
Багацька Катерина Володимирівна
доц, к.е.н.
Київ - 2016
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ
1.1 Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики
1.2 Порядок та методи нарахування дивідендів
1.3 Самофінансування як метод фінансового забезпечення підприємства
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» 15
2.1 Загальна характеристика ПАТ «Запоріжсталь»
2.2 Аналіз фінансових результатів та форм реалізації дивідендної політики ПАТ «Запоріжсталь»
2.3 Оцінка ефективності дивідендної політики ПАТ «Запоріжсталь»
РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ
3.1 Напрямки підвищення ефективності дивідендної політики
3.2 Обґрунтування покращення дивідендної політики ПАТ «Запоріжсталь»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Прибуток характеризує фінансовий результат господарської діяльності акціонерного товариства, тому будь-яка організація прагне до отримання прибутку і її збільшення за планований період. Однак перспективи подальшого функціонування та розвитку акціонерного товариства залежать не тільки від розміру прибутку в поточному році, але і від її ефективного розподілу прибутку за напрямками його діяльності. Одним з таких напрямків є розподіл чистого прибутку у вигляді виплати дивідендів акціонерам.
Наслідком цього є необхідність формування та оптимізації дивідендної політики, яка в результаті виступає як одна з форм розподілу чистого прибутку акціонерного товариства.
Рішення акціонерного товариства в області дивідендів переплітаються з іншими рішеннями з фінансування та інвестиційними рішеннями. Деякі акціонерні товариства виплачують низькі дивіденди, оскільки менеджмент оптимістично налаштований щодо перспектив суспільства і має намір використовувати чистий прибуток на цілі розвитку. У цьому випадку дивіденди виплачуються, якщо після задоволення інвестиційних потреб акціонерного товариства залишається капіталізована прибуток. Інші акціонерні товариства фінансують капіталовкладення за рахунок довгострокових кредитів і позик, що дозволяє направляти значну частину чистого прибутку на виплату дивідендів.
Актуальність обраної теми обумовлена тим, що дивідендна політика, як і управління структурою капіталу, робить істотний вплив на положення компанії на ринку капіталу, зокрема на динаміку ціни його акцій. Дивіденди, будучи грошовим доходом акціонерів, певною мірою сигналізують їм про те, як працює комерційна організація, в акції якої вони вклали свої гроші.
Об'єктом дослідження даної курсової роботи є дивідендна політика як елемент діяльності будь-якого акціонерного товариства.
Предметом дослідження є методичні та організаційні підходи реалізації дивідендної політики на підприємстві.
Мета курсової роботи - розгляд теоретичних основ дивідендів, визначення порядка формування здійснення дивідендної політики та самофінансування на підприємстві
У відповідності з поставленою метою завданнями роботи є:
- Розглянути зміст, значення та основні завдання дивідендної політики;
- Визначити порядок та методи нарахування дивідендів;
- Визначити сутність та значення самофінансування як способу фінансового забезпечення підприємства;
- Здійснити загальну характеристику ПАТ «Запоріжсталь» ;
- Проаналізувати форми реалізації дивідендної політики ПАТ «Запоріжсталь» та оцінити ефективність дивідендної політики підприємства;
- Визначити шляхи підвищення ефективності дивідендної політики та взаємозв'язок дивідендної політики з самофінансуванням підприємства.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ
1.1 Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики
Одним з важливих завдань фінансового менеджменту є формування та реалізація політики підприємства в галузі виплати дивідендів.
Дивіденди -- частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі підприємства.
Дивідендна політика -- це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення.
Оптимізація дивідендної політики-- це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників[3].
Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід враховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства: величину самофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших. Найбільш чітко вираженим є зв'язок між дивідендною політикою та самофінансуванням підприємства: чим більше прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається у підприємства для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення про тезаврацію прибутку, то збільшується величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних обставин впливає на його вартість.
Зв'язок між дивідендною політикою і ринковим курсом корпоративних прав описується класичним алгоритмом: курс акцій прямо пропорційний дивіденду та обернено пропорційний процентній ставці за альтернативними вкладеннями капіталу на ринку.
Стабільний рівень дивідендних виплат може сигналізувати про те, що вкладений інвесторами в підприємство капітал працює ефективно. Отже, за інших рівних умов дивідендні виплати позитивно впливають на ринковий курс корпоративних прав. З іншого боку, відсутність дивідендів або їх різке коливання свідчить про нестабільність і ризиковість підприємства-емітента корпоративних прав. Як наслідок -- ринковий курс падає. Щоправда, інвестори можуть високо оцінити вартість акцій підприємства навіть і без виплати дивідендів, якщо вони добре поінформовані про його програми розвитку, причини невиплати або скорочення виплати дивідендів і напрямки реінвестування прибутку.
Важливим є також обернений зв'язок між ринковим курсом корпоративних прав і фінансово-господарською діяльністю емітента. Вплив низького ринкового курсу проявляється під час залучення підприємством фінансових ресурсів. За низького ринкового курсу корпоративних прав емісія може або взагалі не відбутися, або з мінімальним курсом емісії, відповідно і мінімальним емісійним доходом. Отже, якщо підприємство планує залучати кошти за рахунок додаткової емісії, йому слід реалізувати дивідендну політику, спрямовану на підвищення ринкового курсу корпоративних прав[5].
До основних завдань, які слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести:
· виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;
· визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;
· оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість;
· визначення оптимальної для підприємства величини статутного і власного капіталу;
· узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством;
· вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і виплати дивідендів;
· оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства.
1.2 Порядок та методи нарахування дивідендів
Розрізняють 5 методів нарахування дивідендів:
o Метод залишкових виплат дивідендів: передбачає, що ФВД формується за залишковим принципом, лише після того як за рахунок чистого прибутку профінансовано інвестиційні потреби підприємства. Перевагою такої політики є забезпечення високих темпів розвитку підприємства, зростання його фінансової стабільності. Недоліком цього методу є не стабільність величини дивідендних виплат, непередбачування їх розмірів в майбутньому, повна відмова від виплати дивідендів в періоди високих інвестиційних потреб;
o Метод стабільного розміру дивідендів: полягає у встановленні фіксованої ставки доходу на оплачений акціонерний капітал і виплату дивідендів незмінними сумами на протязі тривалого періоду часу. Перевагами такого методу є висока надійність, що створює впевненість в незмінності поточного доходу, а також визначає стабільність котирування акцій на ринку; простота нарахування. Недоліком є слабкий зв'язок з фінансовими результатами діяльності підприємства тобто в період різкого погіршення і зниження рівня прибутковості інвестиційна діяльність підприємства зводиться до нуля;
o Метод постійної змінної частини дивідендів: передбачає регулярні, стабільні не високі дивідендні додаткові виплати в сприятливі роки (премії). Переваги даного методу: стабільна гарантована виплата дивідендів мінімально передбаченому розмірі. Недоліки: виплати мінімального розміру дивідендів протягом тривалого часу зменшують інвестиційну привабливість акцій товариства;
o Метод стабільного співвідношення дивідендних виплат (коефіцієнтний): полягає в тому, що задається пропорція розподілу чистого прибутку між акціонерами і акціонерним товариством. Перевагами є: простота формування дивідендної політики; тісний зв'язок з розміром прибутку. Недоліки: нестабільність розмірів виплат по акціях, що збільшує коливання ринкової ціни акцій;
o Метод постійного зростання розміру дивідендів: встановлюється фіксований темп збільшення дивідендів. Переваги: забезпечення збільшення ринкової вартості акцій товариства і створення позитивного іміджу товариства. Недоліки: відсутність гнучкості в проведенні цієї політики і збільшення фінансової напруги у випадку коли фонд виплати дивідендів росте швидше ніж сума прибутку[16].
Процедура нарахування та виплати дивідендів включає такі етапи (дати):
· Дата оголошення дивідендів - це день коли Рада директорів чи Збори акціонерів приймають рішення про виплату дивідендів, їх розмір, дати перепису та виплати;
· Ексдивідендна дата: Акціонери, що придбали акції до цієї дати мають право на дивіденди за період, що минув, а акціонери, що придбали в цей день чи пізніше такого права не мають. Екс дивідендна дата призначається за два - чотири дні до дати дивідендного перепису. На початку дня ціна акцій зменшується на величину оголошеного до виплати дивіденду;
· Дата перепису. Цей день реєстрації акціонерів, що мають право на отримання оголошених дивідендів. Ця дата призначається за 2 - 4 тижні до дня виплати дивідендів;
· Дата виплати дивідендів: це день коли безпосередньо здійснюється грошові виплати дивідендів акціонерам, що мають право на їх отримання.
Крім загальних поточних дивідендів акціонери мають право отримати проміжний дивіденд, який оголошується Радою директорів з розрахунку на 1 просту акцію за сумою прибутку звітного періоду.
Остаточний розмір цих проміжних дивідендів оголошується загальними зборами акціонерів. Але не можуть бути більшими ніж поточні дивідендів.
Основні форми виплати дивідендів:
? чистий прибуток;
? нерозподілений прибуток минулих періодів;
? спеціально сформовані фонди по виплаті дивідендів;
? емісійний дохід.
Право на отримання дивідендів мають право ті учасники, які зареєстровані в реєстрі на дату початку виплати дивідендів.
Дивіденди нараховуються на основі платіжних відомостей, що складаються на дату дивідендного перепису. Виплата дивідендів здійснюється не пізніше 30 днів від дати. Розмір дивіденду оголошується без врахування податку. Якщо акціонер не отримав дивідендів, протягом 30 днів вони депонуються і він має право отримати протягом терміну позовної давності (3 роки). Згідно Податкового кодексу України товариство, що виплачує дивіденди своїм акціонерам нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 18 % нарахованої суми виплат за рахунок цих же виплат. Незалежно від того чи є емітент платником податку на прибуток.
Платником податку є емітент корпоративних прав. Об'єкт оподаткування - сума нарахованих дивідендів. Термін сплати - до або одночасно з виплатою дивідендів. Ставка податку - 18 %[1].
Якщо сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов'язань підприємства за податком на прибуток то це різниця переноситься на зменшення суми податкових зобов'язань підприємства по податку на прибуток в майбутніх періодах.
1.3 Самофінансування як метод фінансового забезпечення підприємства
У науково-практичній літературі можна зустріти дві основних концепції трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування. Перший підхід зорієнтований на фінансові результати, другий - на рух грошових потоків. Це зумовлено тим, що не завжди доходи та витрати підприємства, відображені у звіті про фінансові результати, збігаються з грошовими надходженнями (видатками) в рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду. З іншого боку, не всі витрати, які враховуються при визначенні фінансових результатів певного періоду, пов'язані з грошовими видатками.
До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі:
1) чистий прибуток;
2) амортизаційні відрахування;
3) забезпечення наступних витрат і платежів.
При внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений в необоротні та оборотні активи (за винятком грошових еквівалентів), вивільняється і трансформується в ліквідні засоби, у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків.
Основним внутрішнім джерелом фінансування є самофінансування, пов'язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі. Ефект самофінансування проявляється з моменту одержання чистого прибутку до моменту його визначення, розподілу та виплати дивідендів, оскільки отриманий протягом року прибуток вкладається в операційну та інвестиційну діяльність. Рішення власників підприємства про обсяги самофінансування є одночасно і рішенням про розмір дивідендів, які підлягають виплаті.
У світовій економічній літературі, залежно від способу відображення прибутку в звітності, зокрема в балансі, виокремлюють:
1) приховане самофінансування;
2) відкрите самофінансування (тезаврація прибутку).
Приховане самофінансування підприємства пов'язана з використанням прихованого прибутку. Приховування прибутку здійснюється (у розумінні західних фахівців) у результаті формування прихованих резервів. Оскільки приховані резерви проявляються лише при їх ліквідації, приховане самофінансування здійснюється за рахунок прибутку до оподаткування. Отже, відбувається відстрочка сплати податків і виплати дивідендів[7].
Приховані резерви - це частина власного капіталу підприємства, яка жодним чином не відображена в його балансі, отже, обсяг власного капіталу в результаті формування прихованих резервів буде меншим, ніж це є насправді.
Є два способи формування прихованих резервів у балансі:
1) недооцінка активів;
2) переоцінка зобов'язань.
Підприємства можуть формувати зазначені резерви як вимушено, так і за власними розрахунками. У першому випадку приховані резерви утворюються, якщо законодавство не дозволяє здійснювати індексацію або якщо вона пов'язана з невиправдано високим оподаткуванням.
Величина прихованих резервів в активній стороні балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю. Досить часто величину Прихованих резервів акціонерних товариств, акції яких котируються на біржі, розраховують як різницю між ринковим курсом акцій та їх балансовим курсом.
До суттєвого недоліку прихованого самофінансування слід віднести порушення принципу достовірності при складанні звітності та підвищення рівня асиметрії в інформаційному забезпеченні її зовнішніх користувачів[12].
Тезаврація прибутку - це спрямування його на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності.
Фінансування підприємства за рахунок тезаврації прибутку має як переваги, так і недоліки. До основних переваг самофінансування слід віднести такі:
1) залучені кошти не потрібно повертати та сплачувати винагороду за користування ними;
2) відсутність затрат при мобілізації коштів;
3) не потрібно надавати кредитне забезпечення;
4) підвищується фінансова незалежність та кредитоспроможність підприємства.
Недоліки самофінансування (тезаврації) у тезовому вигляді можна охарактеризувати таким чином:
1) оскільки на реінвестування спрямовується чистий прибуток, попередньо він підлягає оподаткуванню, в результаті чого вартість цього джерела фінансування збільшується;
2) обмежені можливості контролю за внутрішнім фінансуванням знижують вимоги до ефективного використання коштів;
3) помилковість інвестицій (оскільки рентабельність реінвестицій може бути нижча за середньоринкову процентну ставку, можливе зниження ефективності ринку капіталів у цілому).
Збільшення статутного капіталу підприємства без залучення додаткових внесків власників здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій або на основі безплатного розміщення серед держателів додаткових корпоративних прав (акції) пропорційно до належної кожному власнику частки статутного капіталу. При цьому використовуються такі основні джерела:
1) чистий прибуток звітного періоду;
2) додатковий вкладений капітал або інший додатковий капітал у межах суми дооцінки необоротних активів;
3) прибуток, тезаврований у попередніх періодах[14].
Чистий рух грошових коштів у результаті операційної діяльності прийнято позначати як операційний Cash-flow, чистий рух кошти від інвестиційної діяльності - як інвестиційний Cash-flow. Різниця між вхідними та вихідними потоками в рамках фінансової діяльності - Cash-flow від фінансової діяльності.
Чистий Cash-flow (рух грошових коштів) по підприємству зa звітний період розраховується як арифметична сума Cash-flow від усіх видів діяльності. Він дорівнюПАТиме приросту грошових коштів та їх еквівалентів за означений період.
Основою розрахунку загального Cash-flow є операційний Cash-f1ow, який характеризує величину чистих грошових потоків, що утворюються в результаті операційної діяльності, тобто частину виручки від реалізації, яка залишається в розпорядженні підприємства в певному періоді після здійснення всіх грошових видатків операційного характеру.
Наявність операційного Cash-flow характеризує здатність підприємства:
1) фінансуПАТи інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел;
2) погашати фінансову заборгованість;
3) виплачуПАТи дивіденди.
Базу для визначення Cash-flow від операційної діяльності утворюють дані звіту про фінансові результати (про прибутки і збитки) та баланс підприємства. Класичний спосіб розрахунку операційного Cash-flow полягає в тому, що до чистого прибутку підприємства (після оподаткування) за визначений період додаються амортизаційні відрахування, нараховані у цьому самому періоді, та приріст забезпечень.
Якщо від «класичного» (брутто) Cash-flow відняти суму нарахованих дивідендів, то одержимо - нетто Cash-flow.
Якщо операційний Cash-flow скоригуПАТи на позитивний (негативний) Cash-flow від інвестиційної діяльності, то ми отримаємо так званий Free (незалежний) Cash-flow, який характеризує здатність підприємства забезпечити операційну діяльність та планові інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел (незалежно від зовнішнього фінансування). Від'ємне значення Free Cash-flow показує, що для здійснення запланованих видатків підприємство має потребу у зовнішньому фінансуванні, яка утворилася в результаті дефіциту внутрішніх джерел фінансування. Позитивне значення Free Cash-flow свідчить про наявність надлишку коштів, які можуть бути використані для виплати дивідендів; погашення банківських позичок або викупу власних корпоративних прав[8].
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»
2.1 Загальна характеристика ПАТ «Запоріжсталь»
Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" ім. С. Орджонікідзе" - одне з найбільших промислових підприємств України, продукція якого добре відома і користується попитом у споживачів на внутрішньому ринку та в багатьох країнах світу. Комбінат виробляє високоякісний листовий прокат (гарячекатаний та холоднокатаний) товщиною 0,5-7,0 мм із вуглецевих, низьколегованих, легованих та нержавіючих сталей.
Вищим органом управлiння ПАТ "Запоріжсталь" є Загальнi збори акцiонерiв, якi обирають Спостережну (Наглядову) Раду, голову Правлiння та голову Ревiзiйної комiсiї. Спостережна (Наглядова) рада складається з 6 осiб, контролює та регулює дiяльнiсть Правлiння ПАТ "Запоріжсталь", захищає права акцiонерiв. Правлiння у складi 5 осiб керує поточною дiяльнiстю Товариства за допомогою 7 дирекцiй за напрямками дiяльностi, пiдроздiлiв, пiдпорядкованих заступнику генерального директора з корпоративних прав, головної бухгалтерiї, управлiння справами.
Основними споживачами продукції комбінату являються підприємства автомобільного, авіаційного, сільськогосподарського, транспортного машинобудування, виробники зварних труб, виробів побутової техніки та інші.
16 листопада 1933 року відзначається як день народження комбінату "Запоріжсталь". В цей день на доменній печі № 1 була видана перша плавка чавуну. В 1935 році стала до ладу перша мартенівська піч, в 1937 - слябінг. В наступні роки були введені в експлуатацію цехи з виробництва гарячого та холодного прокату.
Метою будівництва найбільшого в Європі металургійного заводу було забезпечення потреб в листовому прокаті автомобільної промисловості та машинобудування, які бурхливо розвивалися.
Більшість обладнання і технологій вводились і освоювались на комбінаті вперше в країні. Високий технологічний рівень проектування, будівництва та експлуатації металургійного обладнання завжди були відмінною рисою спеціалістів комбінату. Металурги "Запоріжсталі", по праву, здобули славу майстрів своєї справи.
Металургійний комбінат "Запоріжсталь" є одним із основних постачальників якісного плоского прокату, гнутих профілів і жерсті для потреб вітчизняної промисловості та на експорт.
В останні роки відмічається стійка тенденція росту об'ємів продукції та покращення економічних показників діяльності підприємства. Цьому в немалій мірі сприяє висока кваліфікація та досвід інженерів і робітників комбінату, вміла експлуатація ними металургійних агрегатів та обладнання, розробка та впровадження власних "ноу-хау", інтенсифікація та автоматизація виробничих процесів, удосконалення структури управління.
За об'ємом виробництва сталі ПАТ "Запоріжсталь" входить до четвірки найбільших підприємств України. А за виробництвом тонколистового, в тому числі холоднокатаного прокату, ділить перше та друге місця.
ПАТ "Запоріжсталь" є єдиним на Україні підприємством по виробництву тонколистового прокату з нержавіючих та легованих сталей, гнутих профілів, консервної жерсті, тонколистового прокату з полімерним покриттям - металопласту.
Основними видами продукцiї ПАТ "Запорiжсталь" є:
-чавун переробний та ливарний;
-сляби;
-прокат гарячекатаний та холоднокатаний товщиною 0,5 - 8,0 мм iз вуглецевих та нержавiючих сталей;
-жерсть бiла та чорна;
-гнутi профiлi.
Усi зазначенi види продукцiї користуються попитом як на внутрiшньому, так i на зовнiшньому ринках, тому доцiльнiсть виробництва окремих виробiв у найближчi роки не викликає сумнiву.
Комбінат володіє унікальним обладнанням по виробництву великогабаритних холоднокатаних листів із спеціальних сталей, а також шліфованих та полірованих смуг і листів із нержавіючих сталей.
На ПАТ "Запоріжсталь" особлива увага приділяється якості продукції. Здійснюється контроль якості сировини та матеріалів, що надходять та продукції, що відвантажується, дотримання установлених технологій на всіх рівнях виробництва. Свідченням високої якості металургійної продукції комбінату є сертифікат, виданий фірмою TUV Nord, на відповідність гарячекатаного прокату товщиною.
Останні роки комбінат стабільно нарощує об'єми виробництва, скорочує енергоємність продукції, проводиться модернізація виробництва, розроблюються та впроваджуються нові технологічні процеси.
2.2 Аналіз фінансових результатів та форм реалізації дивідендної політики ПАТ «Запоріжсталь»
Аналіз основних економічних показників проведений на підставі даних фінансової звітності підприємства за 2013 - 2014 рр., а саме форми № 1 “Звіт про фінансовий стан” і форми № 2 “Звіт про фінансові результати” і статистичної звітності підприємства за той самий період. Для аналізу використаємо абсолютні величини та їх динаміку, а також темпи росту (зменшення) цих величин. Основні показники, що характеризують фінансово-господарську діяльність ПАТ "Запоріжсталь" наведені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1. Аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності ПАТ "Запоріжсталь» за 2013 -2014 рр.
|
Найменування статей |
Абсолютні величини |
Віхилення |
|||
|
2013 рік |
2014 рік |
Абсолютне відхилення, тис грн |
Відносне відхилення,% |
||
|
Доход (виручка ) від реалізації, тис. грн. |
9755637 |
14368243 |
4612606 |
147,28 |
|
|
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн. |
8963109 |
13197911 |
4234802 |
147,25 |
|
|
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. |
8506112 |
12191153 |
3685041 |
143,32 |
|
|
Валовий прибуток, тис. грн. |
456997 |
1006758 |
549761 |
220,3 |
|
|
Чистий прибуток, тис. грн. |
- |
241 166 |
241166 |
- |
|
|
Чистий збиток, тис. грн. |
290520 |
- |
-290520 |
- |
|
|
Матеріальні затрати, тис. грн. |
7456359 |
11253859 |
3797500 |
150,93 |
|
|
Витрати на оплату праці, тис. грн. |
708365 |
829209 |
120844 |
117,06 |
|
|
Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн. |
2289690 |
2157436 |
-132254 |
94,22 |
|
|
Рентабельність продукції, % |
5,37 |
8,26 |
2,89 |
153,82 |
|
|
Рентабельність виробництва (капіталу), % |
-2,8 |
2,41 |
5,21 |
-86,07 |
Як видно з проведеного аналізу основних показників діяльності підприємсва за аналізовані роки показники стрімко зростають вгору, що є позитивним показником діяльності керівництва ПАТ «Запоріжсталь».
Так в 2013 році дохід від реалізації становив 9755637 тис.грн. а в 2014р. зріс на 4612606 тис.грн. (темп росту - 147,28%).
Собівартість реалізованої продукції зросла на 3685041 тис грн., що є негативною тенденцією.
Динаміка показника чистого прибутку також є нестійкою, так в в 2013 році отримало чисті збитки в якості результату фінансової діяльності в розмірі 290520 тис.грн., а в 2014 році ПАТ «Запоріжсталь» отримало чистий прибуток в розмірі 241166 тис.грн.
Динаміка матеріальних затрат повторює динаміку попередніх показників, тобто зменшення в 2013 і збільшення в 2014. Тобто загалом за досліджуваний період матеріальні затрати зросли на 929576 тис.грн., темп росту склав 109%.
Це ж стосується й витрат на оплату праці, які в 2013 році становили 708365 тис. грн, а у 2014 році зросли на 120844тис грн. Темп росту за досліджуваний період склав 117,06п%.
Середньорічна вартість осноних фондів має чітку динаміку до зниження, загалом за три роки їх вартість скоротилась на 245158 тис.грн., тобто на 10,2%.
Рівень рентабельності продукції свідчить про доцільність її виготовлення. Проте в 2013 та 2014 роках прослідковується зменшення рівня цього показника в порівнянні з 2008 роком на 5,73% і на 2,84% відповідно.
Рентабельність виробництва ж навпаки в 2014 році в порівнянні з 2008 зросла на 1,88%, що є гарним результатом, оскільки свідчить про зростання ефективності використання власного капіталу підприємства.
Загалом можна зробити висновок про позитивні зрушення в динаміці фінансвих показників, про що свідчить їх зростання по всім пунктам. Проте треба працювати над зменшенням собівартості та зниженням матеріальних затрат. дивіденд політика самофінансування запоріжсталь
Як відомо формою реалізації дивідендної політики є конкретний механізм розподілу чистого прибутку між всіма учасниками та власниками підприємства. Процес розподілу прибутку підприємства має багаторівневий характер і залежить від багатьох чинників. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, має бути розподілено на дві основні частини: фонд виплати-винагороди власникам підприємства у формі дивідендів на акції або у формі процентів на пайові внески; фонди розвитку підприємства в наступному періоді. Процес такого розподілу прибутку називається дивідендною політикою підприємства, варіанти якої визначають його власники та фінансові менеджери.
Першим етапом розподілу прибутку є формування за рахунок нього конкретних фондів розвитку підприємства. Сучасна практика поділяє ці фонди на три основні групи: фонд стимулювання персоналу підприємства; фонд інвестування приросту активів підприємства; резервний або страховий фонд.
Кожен із цих фондів має суто цільове призначення у напрямках майбутнього використання. Формування резервного фонду підприємств регулюється в Україні діючим законодавством.
На завершальному етапі розподілу прибутку планується розподіл коштів кожного із сформованих фондів за окремими напрямками витрачання їх. Так, фонд стимулювання персоналу підприємства може бути розподілено на додаткове преміювання працівників за рахунок прибутку, додаткові соціальні виплати персоналу відповідно до колективних та індивідуальних трудових угод тощо. Фонд інвестування приросту активів підприємства може бути розподілено за видами цих активів - основних фондів, нематеріальних активів, власних обігових коштів тощо.
Серед найбільш складних і принципових питань, пов'язаних із розподілом прибутку, головне - формування пропорцій цього розподілу між виплатами винагороди власникам і формування фондів розвитку підприємства у наступному періоді.
Дивідендна політика визначає пропорцію розподілу прибутку між винагородою акціонерів і реінвестуванням. Проте частка прибутку, що залишається після виплати дивідендів, є внутрішнім джерелом фінансування діяльності корпорації, яке (за нестачі обсягів реінвестованого прибутку) має доповнюватися запозиченням зовнішнього капіталу. Джерелами зовнішніх фінансових ресурсів можуть бути додатковий випуск акцій або залучення банківського кредиту. Результатом додаткової емісії може стати також перерозподіл корпоративного контролю в акціонерному товаристві через зміни у розподілі акцій. Отже як було вище зазначено можна виділити декілька форм реалізації (виплати дивідендів), а саме:
-залишковий метод дивідендних виплат (residual dividends);
-метод стабільних дивідендів (regular dividends);
-метод гнучкої дивідендної політики;
-метод стійкого приросту дивідендів;
-метод стабільних дивідендів та екстра виплат (regular dividends with extra);
-метод компромісу (compromise dividend policy).
Відповідно до фінансових звітів які складають підприємства, а саме до форми №2 «Звіт про фінансові результати» за період з 2013 по 2014 роки підприємство не виплачувало дивіденди своїм акціонерам, що свідчить про використання на підприємстві ПАТ «Запоріжсталь» залишкової політики дивідендних виплат.
Тобто на підприємстві сформовано такий механізм розподілу прибутку підприємства, за яким, у першу чергу, відповідно до потреби, мають бути сформовані необхідні фонди його розвитку в наступному періоді, а тільки після цього за рахунок суми що залишилася, формується фонд дивідендних виплат. Цей тип дивідендної політики формується під пріоритетним впливом інвестиційних можливостей підприємства і загальної суми прибутку, що підлягає розподілу. У зв'язку з тим, що такий підхід забезпечує переважне реінвестування прибутку на цілі розвитку підприємства, його ринкова вартість зростає високими темпами. Але за цим типом дивідендної політики власники отримують, як правило, більш низький рівень доходу на вкладений капітал, ніж склався на фінансовому ринку, а у деяких випадках і зовсім не отримують дивідендів. Цього типу дивідендної політики притримується зараз переважна більшість державних виробничих підприємств України з метою забезпечення самофінансування свого розвитку.
2.3 Оцінка ефективності дивідендної політики ПАТ «Запоріжсталь»
Ефективність дивідендної політики оцінити надзвичайно складно. Очевидно, ефективною буде така політики, за якої забезпечується мінімізація принципал-агент-конфлікту між окремими власниками, власниками, кредиторами та менеджментом підприємства. Зрозуміло, що уникнути таких конфліктів можна за максимізації доходів власників за відсутності обмежень з боку кредиторів. Як уже зазначалося, ці доходи можуть бути у формі підвищення курсової вартості та (або) дивідендів. Висновки щодо ефективності дивідендної політики можна зробити на основі аналізу показників прибутковості корпоративних прав, від значення яких залежать обидві складові доходів власників.
В інформації про фінансово-господарську діяльність АТ, що публікується емітентом у друкованих виданнях, наводяться окремі показники, які характеризують ефективність дивідендної політики, зокрема:
-частка чистого прибутку, спрямована на виплату дивідендів на привілейовані акції (тис. грн);
-чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію: розраховується діленням суми чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, на кількість простих акцій;
-дивіденди на одну просту акцію: розраховується діленням суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди.
Для оцінки дивідендної політики ПАТ «Запоріжсталь» розглянемо відповідні показники її ефективності, наведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2. Показники ефективності дивідендної політики ПАТ «Запоріжсталь» за 2013-2014 рр.
|
Найменування статей |
Абсолютні величини |
Відхилення, +/- |
||
|
2013 рік |
2014 рік |
2014 від 2013 |
||
|
Середньорічна кількість простих акцій |
2 643 681 779 |
2 643 681 779 |
0 |
|
|
Чистий прибуток (збиток), що припадає на одну просту акцію |
0,018 |
0,091 |
0,073 |
|
|
Дивіденди на одну просту акцію |
- |
- |
- |
Згідно з даними вищенаведеної таблиці середньорічна кількість простих акцій протягом аналізованого періоду не змінювалась і складала 2 643 681 779 шт. Відповідно чистий прибуток, розрахований на одну просту акцію склав 0,018 та 0,091 грн. відповідно в 2013 та 2014 роках. В 2013 році на одну просту акцію припадало 0,10989 грн. збитку підприємства. Щодо показника дивіденд на одну акцію, то в динаміці за період з 2013 по 2014 роки його значення не змінюється і становить 0,00 грн.
Таким чином як вже зазначалось в попередньому підрозділі на ПАТ «Запоріжсталь» притримуються залишкового типу дивідендної політики, згідно якого на дивіденди спрямовується лише та частина чистого прибутку, яка залишилася у підприємства після здійснення всіх необхідних реінвестицій.
РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ
3.1 Напрямки підвищення ефективності дивідендної політики
Дивідендна політика відіграє значну роль у функціонуванні акціонерного товариства або корпорації, які на сучасному етапі з розвитком ринкових відносин функціонують «як відкрита економічна система». Дивідендна політика займає провідне місце в реалізації фінансової стратегії підприємства, впливає на рівень добробуту інвесторів (власників капіталу підприємства). Вирішуючи питання пропорційності між виплатами акціонерам та реінвестуванням чистого прибутку, дивідендна політика впливає на формування та використання фінансових ресурсів, темпи виробничого та фінансового розвитку підприємства, на вартість капіталу, на фінансову стійкість і ринкову вартість підприємства (впливаючи на ціну акцій).
Найважливішим в галузі дивідендної політики виступає її оптимізація. Тому при розробці стратегії або тактики виплати дивідендів слід враховувати їх вплив на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності: обсяги самофінансування, структуру капіталу, вартість залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ін [10].
Відсутність довгострокового планування та встановлення напрямку реалізації стратегії дивідендних виплат може вплинути на довіру і незадоволеність інвесторів через невпевненість у отриманні доходу та нестабільність фінансового стану підприємства. Отже для покращення та оптимізації дивідендної політики необхідно проводити розробку стратегічного плану з виплати дивідендів, процес розробки якого повиннен відбуватись за чітко виробленим алгоритмом (рис.3.1.).
Рис.3.1. Алгоритм стратегічного управління дивідендною політикою на підприємстві
Початковими етапами процесу стратегічного управління має виступати розробка довгострокових фінансових цілей підприємства, визначення потреби у власному та позиковому капіталі та розробка на їх основі фінансової стратегії компанії. Фінансова стратегія визначає напрямки фінансової діяльності, в тому числі дивідендної політики, і в даному разі виступає базою для її подальшого планування та реалізації [20].
Фінансова стратегія дозволить підприємству сформувати модель свого подальшого фінансового розвитку, при цьому визначаючи потреби у щорічній тезаврації прибутку на довгостроковий період та планові обсяги доходів. Власниками корпоративних прав мають бути такі інвестори, які будуть підтримувати фінансову та дивідендну політику підприємства. Тому важливим етапом є формування потрібної структури акціонерів. Потреби власників акцій мають бути погоджені з потребами підприємства. У разі необхідності значного обсягу реінвестування прибутку інвестори мають надавати перевагу майбутнім довгостроковим доходам, а не неодмінним щорічним виплатам незначних дивідендів[21].
Відповідно до цього формується система методів та форм виплати дивідендів. Вона може бути комплексною, тобто передбачати використання певних методів або форм виплат за відповідних умов економічної та фінансової діяльності підприємства, а також відповідати потребам інвесторів у різні періоди отримання дивідендних доходів.
Визначений комплекс попередніх дій надає можливість чіткого узагальнення і формування програми дивідендної політики, та, відповідно, її подальшої реалізації.
Головним принципом при плануванні має бути можливість адаптації до впливу чинників і ризиків зовнішнього та внутрішнього середовища (гнучкість). З метою дотримання такого принципу має бути створена та приведена в дію система постійного фінансового моніторингу задля швидкого вчасного реагування та усунення недоліків.
За результатами реалізації програми стратегії дивідендної політики має бути оцінена її ефективність для підприємства й акціонерів. Аналіз має поєднувати кількісний та якісний бік. Результати оцінки дозволять удосконалити процес планування у майбутньому та зменшити кількість можливих помилок та ризиків.
Окрім заходів впровадження стратегічного планування та управління у галузі дивідендної політики, напрямками поліпшення її реалізації можуть стати:
-подальші наукові розробки, які базуватимуться на основі практики вітчизняних підприємств (формування власних теорій дивідендної політики, аналіз існуючого досвіду);
-встановлення підприємствами чітких цілей дивідендної політики;
-впровадження комплексного підходу у використанні методів та форм виплат дивідендів;
-участь в конференціях, семінарах у сфері дивідендної політики між фахівцями підприємств України та менеджерами провідних компаній іноземних країн з метою обміну досвідом.
Також як варіант оптимізації дивідендної політики на ПАТ «Запоріжсталь» можна використати метод прив'язаний до життєвого циклу, в якому знаходиться підприємство, а також до того як у певний час поєднуються між собою чинники, які впливають на дивідендну політику. Стадію життєвого циклу підприємства можна розглядати як неформальний критерій обрання дивідендної політики. Даний критерій визначає відповідний йому метод [12].
Для того, щоб реалізувати цей метод, необхідно визначитися зі стадіями цього циклу. У науковій літературі зустрічаються різні погляди на життєвий цикл підприємства, які відрізняються за кількістю стадій, їхнім змістом і назвами.
Щодо нашої задачі цей варіант має бути вдосконалений з огляду на дві обставини. По-перше, в ньому містяться як стадії життєвого циклу, так і «контрольні точки», які не мають тривалості у часі і означають перехід від однієї стадії до іншої.
Вони не ідентифікуються з якоюсь дивідендною політикою, а можуть бути лише підставою для її трансформації. По-друге, є необхідним агрегування певних стадій в один блок у зв'язку з тим, що вони мають одну й ту ж мотивацію до певних варіантів дивідендної політики [13]. Діагностику стадій життєвого циклу пропонується проводити за первинними цілями, які висуваються на певній стадії. Зміна цілей означає перехід від однієї до іншої стадії життєвого циклу. Типи дивідендної політики, які можуть бути використані на певній стадії життєвого циклу, визначаються з урахуванням їх відповідності цілям економічних процесів, притаманних саме цій стадії. Результат, отриманий при застосуванні такого методу визначення доцільних варіантів дивідендної політики, наведено в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1. Варіанти дивідендної політики за стадіями життєвого циклу підприємства
|
Стадія життєвого циклу |
Первинні цілі |
Варіанти дивідендної політики |
|
|
1. Народження, становлення і дитинство |
Виживання і короткостроковий прибуток |
Залишкова політика та політика стабільного розміру дивідендних виплат |
|
|
2. Отроцтво |
Прискорене зростання |
Залишкова політика, політика «екстра- дивіденду» або стабільного коефіцієнту виплат |
|
|
3. Рання зрілість і розквіт сил |
Стале зростання |
Політика постійного зростання розміру дивідендів та «екстра- дивідендів» |
|
|
4. Повна зрілість |
Підтримка сформованого іміджу |
Політика постійного зростання розміру дивідендів, «екстра- дивіденду» та стабільного коефіцієнту виплат |
|
|
5. Старіння |
Подолання кризової перспективи |
Залишкова політика, політика постійного зростання дивідендних виплат |
|
|
6. Оновлення |
Подальший інноваційний розвиток |
Залишкова політика, політика «екстра- дивіденду», політика стабільного розміру дивідендних виплат |
Наведений метод є достатньо простим у практичному використанні, оскільки стадія життєвого циклу не виключає застосування декількох варіантів дивідендної політики. Отже, прийняття остаточного рішення має відбуватися на суб'єктивно-інтуїтивному рівні. Використання цього методу корисне для попереднього аналізу для відсіву неприйнятних на даній стадії життєвого циклу варіантів і більш детального подальшого розгляду порівняльної доцільності перспективних варіантів.
Зважаючи на результати проведеного аналізу фінансово-господарського стану ПАТ «Запоріжсталь» та на основі іншої дослідженої інформації можна зробити висновок стосовно стадії життєвого циклу обраного суб'єкта господарювання.
Припускаємо, що дане акціонерне товариство знаходиться на стадії оновлення в даний момент часу, первинною метою якої є подальший його інноваційний розвиток. Так, відповідно до вищезазначеного методу формування дивідендної політики, найбільш доцільним в аналізованому періоді буде використання політики залишкового типу, «екстра-дивідендів», або стабільного розміру дивідендних виплат.
Аналіз дивідендної політики, яка проводиться на даному підприємстві, свідчить про використання одного з прийнятних для даної стадії життєвого циклу її типів, а саме - залишкової дивідендної політики.
Перевагою політики цього типу є забезпечення високих темпів розвитку підприємства, підвищення його фінансової стійкості. Недоліки цієї політики полягають у нестабільності величини дивідендних виплат, непередбачуваності їх розмірів у майбутньому і навіть повній відмові від виплати дивідендів у періоди високих інвестиційних потреб, що може негативно позначитися на рівні ринкової ціни акцій. Таку дивідендну політику доцільно використовувати лише на ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, пов'язаних з високим рівнем його інвестиційної активності.
При економічному обґрунтуванні залишкової дивідендної політики необхідно враховувати таке правило фінансового менеджменту: інвестори віддають перевагу акціям фірми, що реінвестує прибуток замість виплати поточних дивідендів лише у тому випадку, якщо в результаті реінвестування рентабельність активів фірми перевищуватиме той рівень дохідності, який інвестори можуть отримати, самостійно інвестуючи грошові кошти.
Чистий прибуток підприємства ПАТ «Запоріжсталь», що припадає на одну акцію в 2013 році, становить 0,86 грн. (5624,4 / 6550,4), а відношення рентабельності власного капіталу (Рв.к) до рентабельності вкладень в альтернативні інвестиції (р) дорівнює 8,50 / 2,15 (Рв > p).
Отже, доти, доки Рв > p, з погляду прибутковості власникам доцільно реінвестувати весь чистий прибуток. У такому разі ринковий курс акцій зростатиме.
3.2 Обґрунтування покращення дивідендної політики ПАТ «Запоріжсталь»
Мотиви збільшення статутного фонду ПАТ «Запоріжсталь»: залучення інвестицій для поповнення обігових коштів, для подальшого технічного та соціального розвитку ПАТ «Запоріжсталь», а також для збільшення статутного фонду (капіталу) підприємства.
У процесі оцінки ефективності використання цінних паперів у вітчизняній системі господарювання зазвичай треба враховувати: поточні (операційні) витрати, зв'язані з організацією випуску, розміщення та обігу цінних паперів; номінальну і ринкову вартість одиниці певного виду цінних паперів; загальний обсяг емітування цінних паперів та їхню частку в загальній величині фінансових ресурсів підприємства (організації) та інших суб'єктів господарювання; абсолютний (відносний) дохід емітентів і власників тих чи тих видів цінних паперів. Саме з урахуванням названих показників визначаються особливості оцінки ефективності випуску, розміщення й обігу цінних паперів на вітчизняному та міжнародному фондовому ринках.
Капіталізована вартість акцій (К) визначає ринкову вартість акцій акціонерного товариства, тобто:
Ква = Q * Ар (3.1)
де Q - кількість емітованих акцій;
Ap - ринкова вартість однієї акції, яка розраховується за формулою:
Ap = ОД / К (3.2)
де ОД - очікуваний дивіденд за рік;
К - рівень рентабельності.
По підприємству ПАТ «Запоріжсталь» це:
Ap (2013) = 99,83 / 13,95 = 7,16;
Ap (2014) = 98,19 / 9,32 = 10,54.
Ква (2013) = 6000,0 * 7,16 = 42960,00 грн.
Ква (2014) = 6550,4 * 10,54 = 69041,22 грн.
Балансова вартість однієї акції (Аб) є бухгалтерським підтвердженням забезпеченості кожної емітованої акції капіталом акціонерного товариства. Вона обчислюється за допомогою формули:
Аб = (Ка + Р) / Q (3.3)
де Ка - балансова вартість акціонерного капіталу (статутного фонду);
Р - розмір страхового (резервного) фонду.
Аб (2013) = (1640,1 + 330,7) / 6000,0 = 0,33 грн.
Аб (2014) = (1640,1 + 410,0) / 6550,4 = 0,31 грн.
Співвідношення ринкової і балансової вартості акцій (Сa) - це узагальнюючий індикатор, що свідчить про успіх (невдачу) акціонерного товариства, тобто:
Сa = Аp / Аб (3.4)
Сa (2013) = 7,16 / 0,33 = 21,7 грн.
Сa (2014) = 10,54 / 0,31 = 34,0 грн.
Прибуток на акцію (Па) уможливлює оцінку величини доходів, що спрямовуються на споживання й нагромадження і припадають на одну акцію. Для цього використовується формула:
Па = (Пч - Впк) / Q (3.5)
де Пч - сума чистого прибутку;
Впк - абсолютна сума відсотків за користування позиковими коштами.
Па (2013) = (10210,0 - 3300,0) / 6000,0 = 1,15 грн.
Па (2014) = (5624,4 - 3343,2) / 6550,4 = 0,35 грн.
Дивідендна віддача акції (Да) характеризує розмір доходу, що спрямовується на поточне споживання акціонерів, тобто виплату дивідендів у розрахунку на одну акцію за ринковою вартістю:
Да = d / Ар (3.6)
де d - розмір нарахованого дивіденду в національній валюті.
Да (2013) = 0,27 / 7,16 = 0,04 грн.
Да (2014) = 0,25 / 10,54 = 0,02 грн.
ВИСНОВКИ
У сучасних умовах динамічного розвитку фінансового ринку України і становлення власної моделі корпоративного управління значущість дивідендної політики зростає. Вона впливає на структуру джерел фінансування, інвестиційну привабливість корпорації, поточний курс акцій і вартість бізнесу в цілому. Дивідендна політика становиться складовою загальної стратегії розвитку корпорації, насамперед, її фінансової стратегії, в процесі ефективної реалізації прав власності, вагомим елементом корпоративної культури.
Отже дивідендна політика - це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення.
В наукових колах не існує єдиної думки стосовно дивідендної політики. Найбільш відомими теоріями в даній галузі є теорія Міллера та Модільяні, теорія Гордона та Літнера, теорія податкових переваг, теорія відповідності дивідендної політики складу акціонерів та сигнальна теорія.
Практичне використання названих теорій дало можливість виробити три підходи до формування дивідендної політики - консерПАТивний, помірний (компромісний) та агресивний. Кожному із цих підходів відповідає окремий тип дивідендної політики . На практиці остаточного підтвердження переваг тієї чи іншої концепції не знайдено. Фінансовий менеджер повинен проаналізуПАТи всю сукупність факторів дивідендної політики і виробити найоптимальнішу для конкретного підприємства дивідендну стратегію.
Для більш глибокого вивчення теми з практичного боку за об'єкт дослідження було обране підприємство ПАТ «Запоріжсталь», один із основних постачальників якісного плоского прокату, гнутих профілів і жерсті для потреб вітчизняної промисловості та на експорт.
Хоча й 2013 рік виявився в кінцевому результаті збитковим для підприємства (з причин збитковості фінансової та інвестиційної діяльності), в цілому за період з 2013 по 2014 роки підприємство спрацювало з прибутком.
Щодо розподілу чистого прибутку на ПАТ «Запоріжсталь», то його вся сума після обов'язкових відрахувань до бюджету та в резервний фонд повністю тезаврується.
Тобто очевидним є використання на ПАТ «Запоріжсталь» дивідендної політики залишкового типу, який підтверджує правильність запропонованого методу формування дивідендної політики, заснованого на неформальних критеріях (залежно від стадії життєвого циклу підприємства).
Отже вибір даного типу дивідендної політики є об'єктивним і продиктований вимогами, які висувають як сама діяльність суб'єкта господарювання, так і загальна економічна ситуація в країні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Богодухов, Д.О. Ефективна дивідендна політика акціонерного товариства: основні принципи, методи та практика використання в Україні [Текст] / Д.О. Богодухов // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - N 10. - C.41-47.
Подобные документы
Вивчення сутності дивідендної політики та її видів. Характеристика дивідендів та джерел їх виплати. Огляд проблем акціонерного капіталу та дивідендної політики. Оцінка прибутку відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та його дивідендної політики.
курсовая работа [298,6 K], добавлен 10.11.2014Теоретичний аналіз та узагальнення підходів до дивідендної політики. Мета, етапи та типи дивідендної політики. Основні форми виплати дивідендів. Підходи до формування дивідендної політики, пропозиції для підвищення ефективності дивідендної політики.
статья [25,2 K], добавлен 13.11.2017Економічна сутність дивідендної політики, її завдання та фактори формування. Інструменти дивідендної політики, методи нарахування та форми виплати дивідендів. Дивіденди у формі цінних паперів інших емітенті як специфічна форма виплат у негрошовій формі.
реферат [44,7 K], добавлен 07.06.2014Зміст і методи самофінансування. Прибуток і Cash-flow як основні джерела фінансових ресурсів підприємства. Загальна характеристика КФ "Ольга", оцінки рівня і динаміки показників його фінансових результатів. Перспективи та шляхи розвитку самофінансування.
курсовая работа [259,5 K], добавлен 16.11.2010Інвестиційна політика підприємства. Порядок складання балансу та Звіту про власний капітал. Співставлення балансу та звіту про власний капітал. Чинники змін за статтями власного капіталу. Види дивідендної політики. Стабільність дивідендної політики.
контрольная работа [30,5 K], добавлен 07.11.2008Оцінка прибутку акціонерного товариства, джерела формування та напрями використання; сутність дивідендної політики на прикладі ВАТ "Укртелеком". Організаційно-економічна характеристика підприємства, аналіз показників прибутковості та шляхи їх підвищення.
дипломная работа [478,2 K], добавлен 12.09.2012Система забезпечення фінансового менеджменту. Управління грошовими потоками підприємства. Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках. Управління прибутком і інвестиціями. Характеристика теорії дивідендної політики.
контрольная работа [86,9 K], добавлен 22.02.2012Політика виплати дивідендів та принципи її формування. Головні особливості відображення фінансових інвестицій у звітності підприємства. Коефіцієнт дивідендного покриття. Головна мета дивідендної політики. Приклад розрахунку ефекту фінансового важеля.
контрольная работа [32,3 K], добавлен 14.10.2014Поняття внутрішніх джерел фінансування підприємства, їх сутність і особливості, значення в діяльності організації. Способи формування прихованих резервів у балансі, визначення їх величини, порядок мобілізації. Поняття та використання тезаврації прибутку.
контрольная работа [30,5 K], добавлен 12.04.2009Аналіз показників руху потоків грошових коштів за методом прямого розрахунку: дослідження їх динаміки, визначення суми перевищення надходжень над витратами, виявлення можливості внутрішнього самофінансування; контроль за виконанням планових завдань.
реферат [31,3 K], добавлен 23.11.2010
