Характеристика організаційної діяльності ТОВ "Перший Столичний хлібозавод"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика організаційної діяльності ТОВ «Перший Столичний хлібозавод»



1. Загальна характеристика ТОВ «Перший Столичний хлібозавод»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний хлібозавод» у квітні 2012 року був введений в експлуатацію завод в селі Ново-Петрівці, Вишгородського району, Київської області. Хлiбозавод спеціалізується на виробництві хлібобулочних i є одним з підприємств, що лідирує у хлібопекарській галузі у Київському регіоні. Тепер ТОВ «Перший Столичний хлібозавод» - одне з лідируючих у Київському хлібопеченні й входить у групу найбільших підприємств у Центральному регіоні України за обсягами виробництва.

Географічне й природне розташування підприємства сприяє його успішній діяльності. Хлібокомбінат оточений сіткою асфальтованих доріг. Між підприємством та ближчими містами налагоджена діюча система сполучення автобусами, маршрутними таксі.

Організаційна структура управління - це складова частина структури управління ТОВ «Перший Столичний хлібозавод», яка покликана забезпечити єдине взаємозв'язане керівництво усіма сторонами його діяльності на основі визначення і проведення в життя відповідної технічної, організаційної, економічної і соціальної політики.

Тип організаційної структури управління підприємством - лінійно-функціональний. Це сукупність посад лінійних і функціональних, керівників на різних рівнях управління, що забезпечують безпосереднє керівництво, як основним, так і допоміжним виробництвами, структурними підрозділами.

В цілому, рівень утворення управлінського персоналу зараз не нижче за середнє, а робітників - від середнього до середньотехнічного. Підприємство прагне підвищити кваліфікаційний рівень своїх робітників.



Рис. 2.1. Організаційна структура управління ТОВ «Перший Столичний хлібозавод»

ТОВ «Перший Столичний хлібозавод» з добовою потужністю 20 т, виробляє хлібобулочні і кондитерські вироби, і реалізує отриману в результаті виробничої діяльності продукцію через торговельну мережу.

Предметом діяльності підприємства є - виробництво хлібобулочних, кондитерських і інших виробів.

реалізація отриманої в результаті виробничої діяльності продукцію через торговельну мережу;

-реалізація частини своєї продукції через торговельну мережу;

-реалізація частини своєї продукції через систему фірмової торгівлі;

-комерційна діяльність;

-створення магазинів і інших об'єктів для продажу вироблюваної продукції.

Таблиця 2.1 - Склад, структура та динаміка товарної продукції ТОВ «Перший Столичний хлібозавод»

Найменування продукції	Реалізована продукція
	2013 рік	2014 рік
	виручка, тис. грн.	питома вага, %	номер у ранжируваному ряді	виручка, тис. грн.	питома вага, %	номер у ранжируваному ряді
Хліб з муки вищого ґатунку	15086391	31,3	2	14192975	29,1	2
Здобні вироби	19520729	40,5	1	22289312	45,7	1
Бубличні вироби	11808836	24,5	3	10730084	22	3
Кондитерські вироби	1783375,3	3,7	4	1560739,6	3,2	4
Разом	48199332	100	-	48773111	100	-

З даних таблиці видно, що сума товарної продукції на 2014 рік збільшилась на 573779 тис. грн. за рахунок збільшення виручки від реалізації здобних виробів на 2768583 тис. грн.

Таблиця 2.2 - Горизонтальний та вертикальний аналіз активу балансу ТОВ «Перший Столичний хлібозавод»

№ п/п	Стаття балансу	На початок 2013 року	На кінець 2014 року	Відхилення рівня 2014 року від 2013 року	Темп зростання %
		тис. грн.	структура,%	тис. грн.	структура,%	тис. грн.	структура,%
1	2	3	4	5	6	7=5-3	8=6-4	9=5/3*100-100
Актив
1	Необоротні активи	3082173	55,38	2465497	42,62	-616676	-12,76	-20,01
1.1.	Незавершене будівництво	261731	4,70	185447	3,21	-76284	-1,50	-29,15
1.2.	Основні засоби	2808764	50,47	2278368	39,39	-530396	-11,08	-18,88
1.3.	Довгострокова дебіторська заборгованість	11678	0,21	1682	0,03	-9996	-0,18	-85,60
2	Оборотні активи	2473701	44,45	3308782	57,20	835081	12,75	33,76
2.1.	Виробничі запаси	826376	14,85	609788	10,54	-216588	-4,31	-26,21
2.2.	Готова продукція	7961	0,14	17632	0,30	9671	0,16	121,48
2.3.	Товари	264530		236682
2.4.	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	171293	3,08	336796	5,82	165503	2,74	96,62
2.5.	Дебіторська заборгованість за виданими авансами	116980	2,10	117685	2,03	705	-0,07	0,60
2.6.	Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків	508193	9,13	1378090	23,82	869897	14,69	171,17
2.7.	Інша поточна дебіторська заборгованість	30979	0,56	86161	1,49	55182	0,93	178,13
2.8.	Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	529515	9,51	510535	8,83	-18980	-0,69	-3,58
2.9.	Грошові кошти та їх еквіваленти у касі	10875	0,20	10452	0,18	-423	-0,01	-3,89
2.10	Інші необоротні активи	17874	0,32	15413	0,27	-2461	-0,05	-13,77
3	Витрати майбутніх періодів	9358	0,17	10206	0,18	848	0,01	9,06
4	Необоротні активи та групи вибуття	-	-	-	-	-	-	-
Баланс	5565232	100	5784485	100	219253	0,00	3,94

Таблиця 2.3 - Горизонтальний та вертикальний аналіз пасиву балансу ТОВ «Перший Столичний хлібозавод»

№ п/п	Стаття балансу	На початок 2014 року	На кінець 2013 року	Відхилення рівня 2014 року від 2013 року	Темп зростання, %
		тис. грн.	структура,%	тис. грн.	структура,%	тис. грн.	структура,%
1	2	3	4	5	6	7=5-3	8=6-4	9=5/3*100-100
Пасив
1	Власний капітал	3582057	64,36	3579362	61,88	-2695	-2,49	-0,08
1.1	Статутний капітал	130280	2,34	130280	2,25	0	-	-
1.2	Інший додатковий капітал	-	-	-2695	-0,05	-2695	-0,05	-100,00
1.3	Нерозподілений прибуток	3451777	62,02	3451777	59,67	0	-2,35	0,00
2	Забезпечення наступних витрат і платежів	276192	4,96	181244	3,13	-94948	-1,83	-34,38
2.1	Забезпечення виплат персоналу	276192	4,96	181244	3,13	-94948	-1,83	-34,38
3	Довгострокові зобов'язання	-	-	-	-	-	-	-
4	Поточні зобов'язання	1706983	30,67	2023879	34,99	316896	4,32	18,56
4.1.	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	729290	13,10	1212268	20,96	482978	7,85	66,23
4.2.	Поточні зобов'язання з одержаних авансів	90602	1,63	91572	1,58	970	-0,04	1,07
4.3.	Поточні зобов'язання з бюджетом	62297	1,12	84057	1,45	21760	0,33	34,93
4.4.	Поточні зобов'язання зі страхування	124875	2,24	186407	3,22	61532	0,98	49,27
4.5.	Поточні зобов'язання з оплати праці	301318	5,41	410636	7,10	109318	1,68	36,28
4.6.	Поточні зобов'язання з учасниками	4922	0,09	4922	0,09	0	0,00	0,00
4.7.	Поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків	360643	6,48	0	0,00	-360643	-6,48	-100,00
4.8.	Інші поточні зобов'язання	33036	0,59	34017	0,59	981	-0,01	2,97
5	Доходи майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-
Баланс	5565232	100	5784485	100	219253	0,00	3,94

Горизонтальний аналіз допомагає виявити, як змінилася вартість кожного розділу балансу, у вартісному та відносному вираженні. Основна складність при проведенні цього аналізу полягає в тому, що індексації основних засобів, що часто проводяться, не дозволяють отримати реальну картину фінансового стану. Крім того, горизонтальний аналіз не дає уявлення про структурні зміни, що відбувалися між аналізованими проміжками часу. Потрібно провести вертикальний аналіз балансу. Він зручніший, більш інформативний і динамічний, оскільки він дозволяє аналізувати баланс за будь-який проміжок часу дає уявлення про структуру балансу і не потребує використання розрахунку зіставної вартості, як того вимагає в умовах інфляції горизонтальний аналіз .

Аналізуючи змінення в активі балансу, ми бачимо, що у 2014 році порівняно з 2013 роком зросли такі статті балансу, як оборотні активи - на 835081 тис. грн. за рахунок збільшення дебіторської заборгованості на 1091287 тис. грн., що вплинуло й на валюту балансу 2014 року, яка збільшилася на 219253 тис. грн. Але одночасно зменшилися на 616676 тис. грн. необоротні активи. Дивлячись на темпи зростання статей активу балансу, можна одразу відзначити низькі темпи для необоротних активів, запасів, грошових коштів та інших необоротних активів, але завдяки дебіторський заборгованості ми бачимо позитивний темп зростання валюти активу балансу - 103,94 %. Що ж стосується пасиву, то незадовільною є ситуація й тут - у 2014 році зменшилися розміри капіталу на 2695 тис. грн., значно збільшилася на 482978 тис. грн. поточні зобов'язання. Позитивним є зменшення поточних зобов'язань за розрахунками на 17,69%. Щодо темпів зростання статей пасиву балансу, то негативними наслідками може відзначитися зростання темпів кредиторської заборгованості,, але позитивними є низькі темпи зростання поточних зобов'язань за розрахунками. Збільшення кредиторської заборгованості значно відзначилося на валюті пасиву балансу - збільшення її на 219253 тис. грн.

Відтворенням основного капіталу є процес безперервного відновлення виробничих фондів. Залежно від результатів процесу відтворення розрізняють просте і розширене відтворення основних виробничих фондів.

При простому відтворенні оновлення основних фондів здійснюється в тому ж об'ємі, тобто відбувається заміна окремих зношених частин основних фондів або заміна устаткування в цілому, відновлюється виробнича потужність.

При розширеному відтворенні в кожному подальшому циклі здійснюється кількісне і якісне збільшення тих, що діють і створення нових основних фондів за умови більш високого рівня розвитку продуктивних сил.

Таблиця 2.4 - Структура основних виробничих фондів основного виду діяльності

Назва засобів	Розмір, тис. грн.	Структура, %	Відношення, %
	2013 рік	2014 рік	2013 рік	2014 рік
Будівлі, споруди і передавальні пристрої	2994912	2981420	40,07	40,36	-0,45
2. Машини і обладнання	2928915	2888444	39,19	39,1	-1,38
3. Транспортні засоби	875614	846144	11,72	11,46	-3,37
4. Виробничий і господарський інвентар	326918	333833	4,37	4,52	2,12
5. Малоцінні необоротні матеріальні активи	340105	330838	4,55	4,48	-2,72
6. Інші необоротні матеріальні активи	7334	5736	0,1	0,08	-21,79
7. Всього активних засобів	4478886	4404995	59,93	59,64	-1,65
8. Разом основних засобів (1+8)	7473798	7386415	100	100	-1,17
9. Припадає активних засобів на 1 грн. пасивних (8 : 1)	2,5	2,48	-	-	-

В усіх групах основних фондів підприємства ТОВ «Перший Столичний хлібозавод» за звітний період 2014 року відбулося зменшення усіх активів у порівнянні з базовим підприємством (окрім інвентарю, який збільшився на 2,12%):

-Будинки, споруди, та передавальні пристрої на 0,45%;

-Машини та обладнання на 1,38%;

-Транспортні засоби на 3,37%;

-Малоцінні необоротні матеріальні активи 2,72;

-Інші необоротні матеріальні активи 21,79.

З цього можна зробити висновок, що хлібозавод за звітний період 2014 року було менш забезпечено основними фондами, ніж базове підприємство, за рахунок зменшення усіх засобів.



Таблиця 2.5 - Показники ефективності використання основного капіталу на ТОВ «Перший Столичний хлібозавод»

Показники	2013р.	2014 р.	Відхилення 2013 р. від 2014 р.,(+/-)
1	2	3	4
Фондовіддача, грн.	13,9	10,3	-3,6
Фондоозброєність, грн.	13251,41	12801,41	-450
Сума зносу:	-	-	-
- на п.р., грн	4523491	4665034	141543
- на к.р., грн	4665034	5108047	443013
Коефіцієнт росту основних фондів, грн.	1,03	0,99	-0,04
Коефіцієнт вибуття основних фондів, грн.	0,07	0,01	-0,06
Коефіцієнт зносу основних фондів:	-	-	-
- на п.р., грн.	0,6	0,6	0
- на к.р., грн.	0,6	0,7	0,1
Коефіцієнт придатності основних фондів:	-	-	-
- на п.р., грн.	0,4	0,4	0
- на к.р., грн.	0,4	0,3	-0,1

З таблиці бачимо, що деякі коефіцієнти, окрім зносу, які характеризують ефективність використання основних фондів зменшилися, такі як фондовіддача, фондоозброєність, коефіцієнт вибуття основних засобів, що є негативним результатом діяльності підприємства. Проте, спостерігається в 2014 році збільшення коефіцієнта зносу основних фондів 0.7 на кінець року відповідно. Зменшився на 0.1 на кінець року в 2014 році коефіцієнт придатності основних фондів, хоча на початок року він зоставався незмінним. Для кращої роботи підприємства необхідне ефективніше використання основних засобів.

Основні засоби - це засоби праці, які підприємства багаторазово, протягом тривалого часу (більш 365 днів), використовують в процесі виробництва, або передають в оренду і які при цьому зберігають натуральну форму і поступово переносять свою вартість на готовий продукт.

За економічним значенням основні засоби сільськогосподарського підприємства поділяють на три види:

основні виробничі фонди основного виду діяльності ;

основні виробничі фонди не основного виду діяльності;

основні невиробничі фонди.

До складу нематеріальних активів належать довгострокові вкладення (інвестиції) у придбання об'єктів промислової інтелектуальної власності, права на здійснення окремих видів діяльності, права оренди будівель, а також інших майнових прав.

Фізичний знос означає поступову втрату споживчих властивостей і вартості у процесі їх застосування у виробництві. Визначається у відсотковому і вартісному виразі.

Моральний знос основних засобів - це передчасне, до закінчення нормативного терміну фізичного зносу, відставання устаткування за своєю технічною характеристикою та економічною ефективністю від нового устаткування.

В складі основних засобів виділяють поняття основних фондів, які складають матеріальну основу виробництва.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» всі засоби праці класифікуються на основні фонди - матеріальна основа основних засобів і капітальних витрат на поліпшення земель, які не відносяться до основних фондів.

Амортизація основних засобів - це процес поступового перенесення вартості основних засобів на створювану продукцію з метою використання цієї вартості для відшкодування спожитих основних засобів.

Початкова, первісна (балансова) вартість основних засобів складається з фактичних витрат на їх придбання, доставку і монтаж, на момент їх придбання і взяття на баланс.

Залишкова вартість визначається як різниця між початковою вартістю і сумою фізичного зносу у вартісному виразі.

Відновна вартість встановлюється після їх переоцінки відносно до нових виробничих умов поточного періоду, відображає вартість їх відтворення на час переоцінки.

Ліквідаційна вартість - це вартість реалізації зношених і знятих з виробництва основних засобів.

Середньорічна вартість основних засобів визначається на підставі початкової вартості з урахуванням їх ремонту, вводу і ліквідації протягом року.

Ринкова (справедлива) вартість основних засобів - це вартість засобів яку визначає ринок. Активна частка основних виробничих засобів - це засоби праці, які приймають безпосередньо участь у виробничому процесі.

Пасивна частка основних виробничих засобів - це засоби праці, які не приймають безпосередньо участь у виробничому процесі.

Фондоозброєність (Фо) - це вартість основних виробничих фондів (Фв) з розрахунку на однорічного працівника (Чп):

Фо = Фв/ Чп

Фондовіддача (Фвд) - це вартість (валової) товарної продукції (Тп) з розрахунку на 1 грн. вартості основних виробничих фондів (Фв):

Фвд = Тп/ Фв

Фондомісткість - обернений показник фондовіддачі:

Фм = Фв/ Тп

Рівень рентабельності по фондах (Рф) - це відношення прибутку від загальної діяльності (П) до середньорічної вартості основних виробничих фондів (Фв), визначається у відсотках:

Рф = П/Фв



Коефіцієнт росту основних фондів визначається за формулою:

Кр = Фк/Фн

де: Фн - вартість основних фондів на початок року, тис. грн.

Фк - вартість основних фондів на кінець року, тис. грн.

Таблиця 2.6 - Показники розміру, руху і стану основних фондів

Показники	Варіанти	Відхилення,
	2013	2014	%	(+,-)
Вихідні дані:
1. Наявність на початок року, тис. грн.	7211604,00	7473798,00	3,64	262194,00
2. Надійшло (ввід в дію нових засобів), тис. грн.	782922,00	71128,00	-90,92	-711794,00
3. Вибуття (ліквідовано) основних засобів, тис. грн.	520943,00	93461,00	-82,06	-427482,00
4. Наявність на кінець року, тис. грн.	7473798,00	7386415,00	-1,17	-87383,00
5. Сума зносу:
а) на початок року, тис. грн.	4523491,00	4665034,00	3,13	141543,00
б) на кінець року, тис. грн.	4665034,00	5108047,00	9,5	443013,00
Рішення
1. Коефіцієнт росту основних фондів (4/1)	1,04	0,99	-4,64	-0,05
2. Показники:
А) відновлення фондів (2/4 х 100),%	10,48	0,96	-90,81	-9,51
Б) вибуття (3/1 х 100),%	7,22	1,25	-82,69	-5,97
В) зносу:
- на початок року (5А/1 х 100),%	62,73	62,42	-0,49	-0,31
- на кінець року (5Б/4 х 100),%	62,42	69,15	10,8	6,74
Г) придатності:
- на початок року (( 1-5А)/1 х 100),%	37,27	37,58	0,82	0,31
- на кінець року ((4-5Б)/4 х 100),%	37,58	30,85	-17,92	-6,74

Виходячи з результатів цієї таблиці видно, що в звітному році наявність основних фондів на початок року більша, ніж в базовому на 3,64%. Основних фондів, що поступили зменшилось на 90% і вибулих, в звітному році менше також на 82%. Отже сума зносу на початок і на кінець звітного року на 3% і 9% більша. Виходячи з усього цього видно, що такі показники, як коефіцієнт зростання, оновлення, вибуття, сукупного відновлення, зносу на початок року і придатності на кінець року зменшилися, а знос на кінець року і придатність на початок збільшилися на 10% і майже 1%.

Таблиця 2.7 - Показники забезпеченості і ефективності використання основних виробничих фондів

Показники	Варіанти	Відхилення,
	2013	2014	грн.	%
1. Фондоозброєність, грн.	13251,41	12801,41	-450	-3,4
2. Фондовіддача, грн.	4,07	4,03	-0,04	-0,98
3. Фондомісткість, грн.	0,25	0,25	0	0
4. Рентабельність основних засобів, %	132,38	146,25	13,87	10,48
5. Коефіцієнт росту основних фондів	1,04	1	-0,04	-3,85

Виходячи з результатів цієї таблиці видно, фондоозброєність зменшилась на 3,4%; фондовіддача по валовій продукції знизилася на 0,98%, а фондомісткість залишилася незмінною. Рентабельність основних засобів в звітному році збільшилася на 10,48%. Збільшити виробництво продукції для підвищення фондовіддачі, знизити витрати на виробництво для зниження фондомісткості.

Для підприємства притаманним є інтенсивний шлях розвитку виробництва. Одним з найважливіших завдань аналізу інтенсифікації є оцінка її економічної ефективності. Інтенсифікація економіки, підвищення її ефективності, інакше - це коли результати виробництва зростають швидше, ніж витрати на нього, щоб використовуючи у виробництві менше ресурсів, можна було досягти більшого. Показники економічної ефективності дають зрозуміле уявлення про економічну віддачу інтенсифікації, показуючи, скільки продукції у вартісному вираженні отримано підприємства на одиницю витрат, вкладень. Основним критерієм ефективності інтенсифікації виробництва є випереджаючий зріст виходу продукції з розміром вкладених витрат. Розрахуємо основні показники рівня інтенсивності та ефективності інтенсифікації в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 - Аналіз показників рівня інтенсифікації та ефективності інтенсифікації на підприємстві ТОВ «Перший Столичний хлібозавод»

Показники	Роки	Відхилення,%
	2013 р.	2014 р.
Показники рівня інтенсивності
Фондомісткість, грн.	0,25	0,25	0
Фондоозброєність, грн.	13251,41	12801,41	-3,4
Показники ефективності інтенсифікації
Фондовіддача, грн..	4,07	4,03	-0,98
Вартість валової продукції у зіставних цінах, грн.:
- на середньорічну кількість працівників	48199332	48773111	1,2
- на 1 працівника	85459,81	84528,8	-1,09
Виручка від реалізації, грн.:	40165653	40644110	1,2
- на 1середньорічного працівника;	71215,7	70440,4	-1,01
Прибуток від реалізації, грн.:	9720260	10866189	11,8
- на 1 середньорічного працівника	17234,5	18832,22	9,27

Фондомісткість не змінилася за 2014 рік. Цей коефіцієнт показує скільки грошей знадобилось на виготовлення одиниці продукції.

Фондоозброєність праці склала 12801,41 грн. це показник, який характеризує відношення балансової вартості основних фондів до середньої кількості працівників, вона зменшилась за рахунок зменшення вартості основних фондів.

Фондовіддача за 2014 рік зменшилася на 0,4 грн., цей показник характеризує ефективність використання основних засобів та інших необоротних активів, вимірювану розміром продаж, що доводяться на одиницю вартості засобів.

За 2014 рік всі показники ефективності інтенсифікації зросли, що свідчить про те, що ТОВ «Перший Столичний хлібозавод» працював з користю, а вартість валової продукції на 1 працівника і виручка від реалізації на 1 працівника зменшилися, в результаті збільшення чисельності працівників на підприємстві.

Під продуктивністю праці розуміють реалізовану здатність конкретної праці (праці конкретних працівників) в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний об'єм робіт.

Для визначення продуктивності праці в сільському господарстві використовують систему економічних показників. Повними називають показники продуктивності праці, при визначенні беруться до уваги вироблена продукція і витрати живої праці. Неповні показники є проміжними і розраховуються до отримання продукції. Натуральні показники визначають діленням прямих витрат людино-годин, які виникають в процесі виконання технологічних операцій, на об'єм виробленої продукції. Це - зворотні показники продуктивності праці, і їх називають технологічною трудомісткістю продукції.

Вартісні показники - почасова, денна і річна продуктивність праці - визначається відношенням вартості валової продукції в порівнянних цінах відповідно до відпрацьованих людино-годин, людино-дня і середньорічної чисельності працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві.

Аналіз показує, що досліджуваному періоді співвідношення між категоріями персоналу на цьому підприємстві майже відповідає галузевому співвідношенню на інших підприємствах галузі. В той же час має місце рух персоналу: чисельність працівників збільшується. Що обумовлене збільшенням об'ємів товарної продукції.

Таблиця 2.9 - Аналіз состава и структури персоналу підприємства

Роки	Назва показників	Категорії працівників	Всього
		робочі	керівники і фахівці	службовці
2013	Численність, чол.	356	28	180	564
	Структура персоналу, %	63,1	5,0	31,9	100,0
2014	Численність, чол.	364	28	185	577
	Структура персоналу, %	63,1	4,8	32,1	100,0

Продуктивність праці по виробленню продукції є одним з найважливіших техніко-економічних показників діяльності цього підприємства.

Таблиця 2.10 - Аналіз продуктивності праці

Назва показників	2013 р.	2014 р.	Відхилення
Товарна продукція, грн.	29777921	30445393	667472
Численність робочих, чол.	356	364	8
Продуктивність праці, грн. 1-го робочого	83645,85	83641,19	-4,66

З даних, приведених в таблиці, видно, що чисельність робітників в 2014 р. збільшилася на 8 чоловік в порівнянні з 2013 р. Продуктивність праці в 2014 р. зменшилася 4,66 грн., за рахунок збільшення численності робочих.

2. Аналіз стану облікової політики ТОВ «Перший Столичний хлібозавод»

ТОВ «Перший Столичний хлібозавод» належить до агропромислового комплексу, бо основний вид діяльності - виробництво харчових продуктів. Предметом діяльності підприємства є:

1. Виробництво хлібобулочних, кондитерських, макаронних виробів та інших виробничих й промислових товарів;

2. Реалізація отриманої в результаті виробничої діяльності продукції через торговельну мережу;

3. Реалізація частини своєї продукції через систему фірмової торгівлі;

4. Організація виробництва з переробки сільськогосподарської продукції;

5. Комерційна діяльність;

6. Організація й проведення товарообмінних, торгівельно-посередніх операцій, різних форм сервісних, маркетингових й консультаційних послуг підприємствам, організаціям;

7. Проведення соціально-економічних спостережень, розшук потенціальних партнерів з метою організації різних форм ділового співробітництва;

8. Здійснення послуг населенню у сфері суспільного харчування, медичного обслуговування;

9. Створення магазинів та інших об'єктів торгівлі виробничої продукції;

10. Здійснення транспортних послуг власним транспортом, складських і побутових послуг.

Відносини з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємство самостійно заключає договори з постачальниками, покупцями, підрядчиками, зумовлює свої зобов'язання і господарські зв'язки. ТОВ «Перший Столичний хлібозавод» закуповує сировину, інші матеріально-технічні ресурси, реалізує продукцію, роботи й послуги по цінам і тарифам, встановленим самостійно або на договірній основі (крім реалізаційних цін на хлібобулочні вироби, які регламентуються державою).

Підприємство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність, надає її органам державної статистики й товариству в установленому порядку й на основі вказівок про порядок відображення бухгалтерського обліку й звітності господарських організацій.

Принципи організації бухгалтерського обліку і надання фінансової звітності вимагають від діючого суб'єкту з року в рік дотримуватися незмінних правил. Це дає можливість користувачам порівнювати показники поточної фінансової звітності підприємства і звітності минулих періодів для визначення тенденцій у його фінансовому положенні, результатах діяльності й грошових потоках, перспективах розвитку.

Закон про бухгалтерський облік установив жорсткі правила організації та ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності, а також надав можливість самостійно приймати рішення про встановлення облікової політики, виходячи з особливостей своєї господарської діяльності, керуючись основними принципами обліку та звітності.

Для складання фінансової звітності керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи та процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове положення та результати діяльності підприємства й забезпечити порівнянність фінансових звітів.

Документ, який містить опис методів оцінок, буде використовуватися підприємством при складанні фінансових звітів, називається приказом про облікову політику.

Згідно приказу від 4.01.2008 р. про облікову політику ТОВ «Перший Столичний хлібозавод» :

1. Бухгалтерський облік вести силами: бухгалтерської служби, якою керує головний бухгалтер. Головний бухгалтер підпорядкований директору ТОВ «Перший Столичний хлібозавод». Склад бухгалтерії встановити штатним розкладом, обов'язки кожного працівника регламентувати відповідними службовим інструкціями. Забезпечити організацію ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Вести бухгалтерський облік відповідно Методичних рекомендацій з застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджених приказом МФУ від 29.12.2000 р. № 356 по журнальна - ордерній системі обліку з застосування комп'ютерної обробки первинних документів. Відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, проводити відповідно Плану рахунків й Інструкції його застосування, затверджених МФУ від 30.11.99 р. № 291.

З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку й фінансової звітності, проводити інвентаризацію активів та зобов'язань в обов'язковому порядку перед складанням річної фінансової звітності. Інвентаризацію каси проводити не більше одного разу на місяць. Крім того, проводити раптову інвентаризацію каси, коли необхідно.

2. Установити на підприємстві наступну облікову політику:

- Облікову політику здійснювати так, щоб фінансові звіти відповідали всім вимогам законодавства, кожний конкретному П(С)БО.

- Признання й відображення в обліку доходів здійснювати згідно вимогам П(С)БО 15 «Дохід», тобто в момент передачі права власності на продукцію.

- Признання й відображення затрат в обліку здійснювати відповідно вимогам П(С)БО 16 «Затрати» на основі принципу нарахування й відповідності.

- Основні засоби класифікуються по групах згідно П(С)БО 7 «Основні засоби». Амортизацію об'єктів основних засобів нараховувати прямолінійним методом. До малоцінних необоротних матеріальних активів відносити предмети із терміном корисного використання більш 1 року та вартістю до 1000 грн. Амортизацію малоцінних необоротних матеріальних активів нараховувати у першому місяці у розмірі 100% їх вартості.

- Товаро - матеріальні цінності признавати, оцінювати й вести облік згідно вимогам П(С)БО 9 «Запаси».

- Признання, оцінку й облік дебіторської заборгованості здійснювати згідно П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Резерв сумнівних боргів рахувати по результатам роботи 1, 2, 3, 4, кварталу за методом класифікації дебіторської заборгованості с застосуванням коефіцієнтів сумнівної та безнадійної заборгованості.

- До витрати майбутніх періодів відносити раніше оплачену орендну плату, суми передоплати за періодичні видання.

3. Ведення податкового обліку. Відповідальність за достовірність відображених у декларації з податку на прибуток, податку на додану вартість та інших документах й розрахунках з питань оподаткування, несуть особи, які зіставили й підписали податкові документи. Головний бухгалтер повинен забезпечити ведення податкового обліку згідно з Законом України «Про податок на додану вартість», «Про податок з доходів фізичних осіб» та іншими нормативними документами з питань оподаткування. Декларації та розрахунки своєчасно передавати в податкову інспекцію.

Головному бухгалтеру :

- Забезпечити дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, встановлених П(С)БО і даним приказом.

- У випадку зміни податкового законодавства або стандартів бухгалтерського обліку своєчасно вносити пропозиції про зміни і доповнення даного приказу.

обліковий кредиторський виробничий заборгованість

3. Дебіторська та кредиторська заборгованість ТОВ «Перший Столичний хлібозавод»

Підприємства укладають між собою і виконують угоди з купівлі засобів та предметів праці, реалізації продукції (робіт, послуг). За все, що придбане на стороні, слід платити гроші і відповідно одержувати платежі за відпущену продукцію або надані послуги. Вони також здійснюють розрахунки з бюджетом, банками, органами страхування, громадськими організаціями, благодійними фондами, безпосередньо з працівниками тощо у двох формах: безготівковій та перерахуванням через систему банків або у вигляді платежів готівкою.

На рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем. За дебетом рахунка відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори, що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунка відображує заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Критерії визнання дебіторської заборгованості аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме дебіторська заборгованість визначається активом, якщо:

- існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод;

- може бути достовірно визначена її сума.

Дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи. Таку заборгованість включають до підсумків балансу за чистою реалізаційною вартістю, яку обчислюють як суму поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів визнається виходячи із платоспроможності окремих дебіторів та на підставі класифікації дебіторської заборгованості.

Створення резерву виходячи із платоспроможності окремих дебіторів полягає у наступному. У момент одержання підприємством інформації про те, що дебіторська заборгованість може бути не погашена боржником, на суму дебіторської заборгованості такого боржника створюється резерв сумнівних боргів. Якщо є впевненість в оплаті боргів дебіторами, при такому підході резерв створюватись не буде.

Інформація про невпевненість щодо оплати боргів може бути одержана шляхом визначення ступеня надійності покупця.

П(С)БО 10 регламентує порядок створення резерву сумнівних боргів за методом класифікації дебіторської заборгованості.

Визначаючи суму резерву сумнівних боргів необхідно здійснити певну послідовність заходів, а саме:

1. Визначити кількість класифікаційних груп заборгованості. П(С)БО 10 запропоновано три таких групи в залежності від часу існування тієї чи іншої дебіторської заборгованості.

Підприємство може самостійно визначати групи поточної дебіторської заборгованості за строками її непогашення, однак часові інтервали, що виділяються, не повинні перевищувати 365 днів. Вибір часових інтервалів є індивідуальним для підприємства і може залежати від виду діяльності, форми розрахунків, якості та виду товарів, які реалізуються тощо.

Але для економії витрат часу бухгалтера, підприємство може використовувати інтервали, що наведені в розділі 9 Приміток до фінансової звітності:

- дебіторська заборгованість до 3 місяців;

- від 3 до 6 місяців;

- від 6 до 12 місяців.

Таким чином строк погашення заборгованості, який зазначено в договорі не має значення, бо він враховується лише при визначенні часових інтервалів, а під час розподілу існуючої дебіторської заборгованості на групи, важливою є кількість днів її існування.

2. Встановити період спостереження.

3. Здійснити вибірку з даних аналітичного обліку інформації про суми фактично списаної дебіторської заборгованості за кожний місяць періоду спостереження в розрізі класифікаційних груп.

4. Визначити коефіцієнт сумнівності, використовуючи дані синтетичного обліку про залишки поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, на кінець кожного місяця періоду спостереження в розрізі класифікаційних груп.

Поточна дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, що визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням втрат у складі інших операційних витрат.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються проценти, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

У фінансовій діяльності ТОВ «Перший Столичний хлібозавод» неминучі операції, пов'язані з купівлею товарно-матеріальних цінностей, оплатою послуг за готівковий розрахунок, поїздкою у відрядження працівників та ін., які потребують для їх здійснення витрачання готівкових грошових коштів підзвітними особами. Облік руху грошових коштів у підзвітних осіб здійснюється на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами», субрахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами». По дебету рахунку в кореспонденції з рахунками грошових коштів відображається видача коштів підзвітній особі, по кредиту - списання затверджених сум на відповідні рахунки. Сальдо може бути як дебетовим, так і кредитовим.

Підзвітні особи - працівники підприємства. Які отримали авансом готівку (в обмежених розмірах) з каси на відрядження, господарські витрати тощо. Через підзвітних осіб може виплачуватися заробітна плата на підприємстві, у якому за штатом не передбачено посади касира або коли підзвітна особа, через віддаленість обслуговуваного філіалу чи дільниці, видаються платіжні (розрахунково-платіжні) відомості та гроші для виплати працівникам цих віддалених підрозділів.

Слід зазначити, що готівка може видаватись працівникам підприємства підзвіт на відрядження та на господарські потреби за розпорядженням керівника підприємства за умови, що у працівника немає заборгованості по раніше виданих авансах.

Здійснення господарської діяльності обумовлює виникнення у підприємства перед іншими суб'єктами господарювання господарського зобов'язання.

Господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, як передбачених законом, так і не передбачених законом, але таких, які йому суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також унаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Основними видами господарських зобов'язань є: майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а уповноважена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути:

- суб'єкти господарювання (господарські операції) - юридичні особи, державні та інші юридичні особи, громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, та філії, інші відокремлені підрозділи господарських організацій, утворені ними для здійснення господарської діяльності;

- не господарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Проте зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими зобов'язаннями.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні.

При укладанні господарського договору сторони зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного договору.

Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а уповноважена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:

- суб'єктом господарювання та власником, який є засновником суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;

- суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;

- суб'єктами господарювання, у разі якщо один із них є щодо іншого дочірнім підприємством;

- суб'єктами господарювання в інших випадках, передбачених законодавчими актами або установчими документами.

Організаційно-господарські зобов'язання суб'єктів можуть виникати з договору та набувати форми договору.

Господарське зобов'язання припиняється у разі:

- виконання, проведеного належними чином;

- зарахування зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання;

- поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі;

- згоди сторін;

- неможливості виконання зобов'язання;

- розірвання зобов'язання або визнання його недійсним за рішенням суду;

- виникнення інших випадків, передбачених законами.

Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, основна характеристика господарського зобов'язання полягає в тому, що суб'єкт господарювання - підприємство - набуває теперішню заборгованість.

Господарське зобов'язання - це обов'язок чи відповідальність діяти певним чином. Майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання можуть мати юридичну силу внаслідок контрактних зобов'язань або законодавчих вимог. Наприклад, коли виникає кредиторська заборгованість за отримані товари та послуги. Але такий вид зобов'язань може виникати у результаті бажання підтримувати належні ділові стосунки. Якщо підприємство, наприклад, вирішує змінити політику і виправити недоліки власної продукції, які виявилися після закінчення гарантійного строку, суми очікуваних витрат щодо вже реалізованої продукції вважатимуть зобов'язанням. Майново-господарські зобов'язання виникають у результаті минулих операцій або інших минулих подій. Так. Наприклад, придбання товарів і отримання послуг призводить до виникнення кредиторської заборгованості (якщо вони не були попередньо сплачені або сплачені після доставки), а одержання позики банку призводить до зобов'язання повернути її.

Організаційно-господарські зобов'язання виникають у результаті участі у прийнятті управлінських рішень в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства, взаємо обміні управлінським персоналом, забезпеченні необхідною техніко-економічною інформацією тощо. Характерною ознакою організаційно-господарських зобов'язань є відсутність вартісної оцінки таких зобов'язань. У той самий час такий вид господарських зобов'язань може призвести до виникнення непередбачених зобов'язань.

Крім розглянутих майново-господарських зобов'язань та організаційно-господарських зобов'язань у суб'єкта господарювання можуть виникати соціально-комунальні зобов'язання та публічні зобов'язання.

Виникнення соціально-комунальних зобов'язань обумовлено тим, що суб'єкти господарювання зобов'язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організувати професійну підготовку.

Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання полягають у тому, що суб'єкт господарювання, який відповідно до своїх установчих документів зобов'язаний здійснити виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах. Не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати переваги одному споживачеві перед іншими.

Соціально-комунальні зобов'язання та публічні зобов'язання не мають вартісної оцінки.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Методологічні засаді формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 11 «Зобов'язання».

Зобов'язання містять у собі ймовірність майбутнього вилучення коштів підприємства і втрати економічної вигоди внаслідок прийнятих у минулому обов'язків. Водночас підприємство може мати обов'язок діяти певним чином, але це не обов'язково приводить до відображення у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності певного зобов'язання.

Обов'язки підприємства розглядаються як його зобов'язання, якщо вони:

- існують на даний момент і є наслідком минулих господарських операцій (наприклад, придбання товарів чи послуг) або подій (понесені чи такі, що передбачають збитки, за які підприємство несе відповідальність);

- пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв'язків підприємства або із здійсненням нормальної підприємницької діяльності;

- мають бути виконані неминуче. Економічні наслідки невиконання зобов'язання, наприклад у зв'язку зі штрафними санкціями, не дадуть підприємству можливості уникнути вибуття ресурсів на користь іншої сторони;

- мають визначений строк виконання, хоча точна дата може бути невідомою;

- прийняті відносно суб'єктів (юридичних чи фізичних осіб або їх групи), які можуть бути ідентифіковані якщо не в момент прийняття зобов'язання, то в момент його виконання.

Зобов'язання визнається і відображається в бухгалтерському обліку за умови, якщо:

- його оцінка може бути достовірно визначена;

- існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення.

Виходячи з цього, в бухгалтерському обліку визнаються лише майново-господарські зобов'язання.

Відсутність достатніх умов для визнання тих зобов'язань, які обліковувались раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов'язання не підлягає погашенню).

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

У П(С)БО 2 «Баланс» наведене визначення операційного циклу як проміжку часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отримання коштів від реалізації виробленої продукції або товарів та послуг. Визначення нормального операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення операційного циклу у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за окремими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, однак визнається не довгостроковою, а поточною.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) - це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Особливістю визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги є те, що вона визнається одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт чи послуг. Для визнання поточної дебіторської заборгованості необхідно, щоб виконувалися наступні критерії визнання доходу (П(С)БО 15:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, є що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дебіторську заборгованість класифікують за різними ознаками. Згідно із класифікацією за об'єктами, щодо яких вона виникла, виділяють такі види дебіторської заборгованості:

- заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

- надані позики;

- терміном погашення;

- об'єктом виникнення;

- наявністю забезпечення векселем;

- належністю до фінансових активів;

- дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

- дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків);

- інша дебіторська заборгованість.

Залежно від своєчасності погашення дебіторську заборгованість поділяють на:

- дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав (строкова дебіторська заборгованість);

- дебіторська заборгованість не сплачена в строк (прострочена), у тому числі: сумнівна дебіторська заборгованість; безнадійна дебіторська заборгованість.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якої минув строк позовної давності.

Бухгалтерська класифікація дебіторської заборгованості визначена планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємства, а також Балансом за формою 1, які між собою взаємно узгоджені.

Поточна дебіторська заборгованість за можливістю погашення класифікується за трьома напрямами (рис 2.2).

Рис. 2.2. Класифікація поточної дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість як складова елементу фінансової звітності активу має визнаватись і відображатись у звітності в грошовій сумі, яка визначається з урахуванням оцінки дебіторської заборгованості в поточному обліку, яка залежить від її виду (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Оцінка поточної дебіторської заборгованості, яка пов'язана з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг)

Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення (таблиця 2.11).



Таблиця 2.11 - Методи визначення резерву сумнівних боргів

Ha підставі платоспроможності окремих дебіторів	Визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від фінансового стану (платоспроможності) боржника та оцінки імовірності погашення боргу повністю або частково. Це метод умовного визначення резерву сумнівних боргів, оскільки платоспроможність будь-якого дебітора можна визначити лише наближено. Такий спосіб прийнятний, якщо у підприємства є незначна кількість постійних покупців (замовників), про платоспроможність яких підприємство має достовірну інформацію
На підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами виникнення	Розрахунок резерву проводиться на підставі класифікації поточної дебіторської заборгованості за термінами її несплати та аналізу її фактичного непогашення за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності (Кс) відповідної групи дебіторської заборгованості визначається за такою формулою: , де Бзн -- фактично списана безнадійна заборгованість за продукцію (товару тощо) відповідної групи за певний місяць обраного для спостереження періоду; Дзн - дебіторська заборгованість за продукцію (товари, тощо; відповідно групи на кінець певного місяця обраного для спостереження періоду; і -- кількість місяців в обраному для спостереження періоді. Величина резерву сумнівних боргів на кінець звітного періоду (Р) визначається сумою резервів по кожній групі дебіторської заборгованості: Р = У Дзн х Кс

Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 «Баланс» (Додаток 1) у складі активів, де суми заборгованості відображаються в різних рядках, залежно від її видів.

У бухгалтерському обліку зобов'язання поділяються на:

- довгострокові зобов'язання;

- поточні зобов'язання;

- забезпечення;

- непередбачені зобов'язання;

- доходи майбутніх періодів.

Довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а саме не будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Види довгострокових зобов'язань містять статті, узагальнені у ІІІ розділі пасиву Балансу «Довгострокові зобов'язання».