Лізинг

Размещено на http://www.allbest.ru

Лізинг

1. Відносини з використання машинно-технічних виробів в національному і міжнародному господарському обороті все ширше ґрунтуються на специфічній договірній формі майнового найму, що отримала найменування договору про лізинг (contract of leasing). Виникнувши спочатку в США ще в середині минулого століття, з кінця 50-х років цей договір набув широкого застосування в діловій практиці фірм Західної Європи і Японії, а в даний час використовується практично в усіх країнах.

Лізинг знайшов визнання в суд. практиці багатьох країн, які не мають спеціального законодавчого регулювання (США, ФРН, Японія та ін.). Але в деяких країнах видані спеціальні НА щодо лізингових відносин (Франція - Закон від 2 липня 1966 р .; Англія -Закон про оренду-продаж 1965 г.). Широке поширення цього виду договору призвело до розробки Конвенції про міжн. фінансовий лізинг, підписаної в Оттаві 28 травня 1988 року, основна мета якої - усунути правові бар'єри на шляху міжнародного лізингу.

Практика і доктрина виділяють 2 форми лізингу: фінанс. лізинг (financial lease), званий іноді справжнім лізингом, і операц., або експлуатаційний, лізинг (operating lease).

На відміну від звичайного ДМН, фінансовий лізинг характеризується тим, що охоплює більш складний комплекс господарсько-економічних відносин, учасниками яких виступають не дві, а три сторони: фірма - виробник машини або обладнання, лізингова фірма (наймодавець) і фірма-користувач (наймач). лізинг фінансовий договір економіка

Наймодавцем виступають спеціалізовані лізингові фірми, промислові та фінансові. Промислові тов.-ва або компанії, що займаються лізингом, є або філіями великих фірм - продуцентів техніки, або незалежними фірмами, спільно створюваними декількома фірмами-продуцентами.

У широких масштабах лізингові операції здійснюють фінансові тов.-ва або компанії, що є філіями банків або їх функціональними підрозділами (відділеннями), або кредитні, страхові та інші організації.

2. Лізинг охоплює складний комплекс договірних відносин і здійснюється на базі 2х або більше договорів, перш за все ДКП та ДМН. За ДКП між фірмою - продуцентом технічного об'єкта і лізинговою компанією остання набуває машину або устаткування у власність спеціально для подальшої здачі їх в оренду. За ДМН, або власне лізингу, між лізинговою компанією-власником і промисловою фірмою-користувачем технічний об'єкт здається в найм. Цей нероздільний зв'язок двох операцій - купівлі-продажу майна і здачі його в користування (або оренду) - знаходить своє відображення і в часто застосовуваному визначенні договору про лізинг як договору оренди-продажу.

Але лізингова операція нерідко супроводжується й ін. договірними відносинами. Поширеною практикою стало здійснення лізинговою фірмою позикової операції з отримання від банку чи ін. фінансової орг.-ї суми (в розмірі до 60-80% вартості майна), необхідної для придбання у власність тех. об'єкта, особливо за необхідності великих витрат. Такий лізинг, за яким лізингова фірма набуває об'єкт в значній частині за рахунок позики, отримав в амер. практиці назву роздільного лізингу (liferaged leasing), оскільки операції зі здавання під найм та фінансування окремо здійснюють дві або декілька фірм.

До додаткових договірних відносин відноситься також договір наймача з фірмою-продуцентом чи ін. фірмою про здійснення тех. обслуговування машини або обладнання. За загальним правилом, при «чистому лізингу» на користувачеві цілком лежить обов'язок з технічного обслуговування об'єкта і його ремонту і, як наслідок, повернення машини або обладнання в робочому стані з урахуванням відповідного зносу. Однак, не будучи в змозі самостійно проводити цю роботу, користувач нерідко укладає спеціальний договір на її здійснення. У разі укладення такого договору з самою лізинговою фірмою операція набуває характеру лізингу з додатковими послугами або, за термінологією договорів американських фірм, з «повним обслуговуванням».

Взаємозв'язок відносин з купівлі-продажу і власне лізингу, часто доповнюється відносинами з довгострокового займу з одним або декількома кредиторами, відносинами з технічного обслуговування і ремонту з лізинговою чи іншою фірмою, а також деякими іншими договірними відносинами, визначає специфіку договору про лізинг.

В іноземній літературі є різні оцінки юр. природи договору про лізинг і його екон. сутності. Одні автори вважають, що в юр. відношенні це ДМН з низкою характерних особливостей. Інші вбачають тут ДКП з розстрочкою платежу між власником майна і користувачем. Нарешті, треті вважають, що мова йде про договір особливого роду (sui generis), що поєднує елементи орендного договору, договору про позику та деякі інші договірні елементи. При вирішенні спорів щодо договору суди застосовують загальні норми зобов'язального права, а також за аналогією норми відповідних видів договорів - купівлі-продажу, позики, підряду та ін.

В екон. відношенні лізинг розглядається найчастіше як нова форма фінансової операції, спосіб здійснення капіталовкладень. Купуючи машину або устаткування у власність для подальшої здачі майна в оренду, лізингова фірма здійснює інвестування капіталу. Операція зі здачі майна в користування набуває фінансовий х-р, в рамках якої наймодавець ніби надає наймачеві фінансовий кредит з особливими умовами його погашення. Характерно, що у Від. Конв-ї та франц. законі лізинг іменується «кредитом-наймом» (crйdit-bail), а в бельг. законі - «наймом-фінансуванням» (location-financement).

Механізм лізингової операції зазвичай зводиться до наступного. Наймач сам обирає фірму-продуцента і безпосередньо з нею погоджує умови продажу - предмет договору, ціну та умови платежу, а також терміни, час і місце поставки. Все це робиться без участі лізингової фірми, яка «стоїть осторонь» від переговорів і отримує від майбутнього наймача готове досьє за результатами комерційних переговорів.

Лізингова фірма з урахуванням домовленостей з продуцентом готує проект ДКП. З моменту його підтвердження наймачем в формі підпису виникає доручення лізингової фірми з боку наймача укласти договір за наявними специфікаціями. Після підписання ДКП наймач в якості уповноваженого здійснює контроль за комплектністю поставки, перевіряє якість об'єкта тощо. При цьому він зобов'язаний інформувати лізингову фірму про відповідність об'єкта поставки умовам договору.

Важлива відмінність лізингу від звичайного ДМН в організаційно-господарському плані полягає, таким чином, в тому, що в користування здається в даному випадку технічний об'єкт, спеціально придбаний лізинговою компанією для наймача і на його прохання. Але відмінності не вичерпуються лише цим.

3. ДПЛ між лізинговою компанією-наймачем і користувачем-наймачем характеризується рядом юр. особливостей, що відрізняють його від звичайного ДМН.

1) ДПЛ зазвичай укладається на твердо встановлений незмінний термін, як правило, тривалий, нерідко охоплює весь термін ефективної служби машинно-технічного обладнання. Термін передачі об'єкта в користування наближається до терміну його госп. служби, тобто повної розрахункової амортизації. Протягом цього періоду договір не може бути розірваний жодною зі сторін, а платежі не можуть бути припинені.

У цих умовах слід враховувати, що в процесі експлуатації майно може перестати задовольняти наймача, зокрема, через «знецінення» його фактом появи більш досконалих технічних об'єктів. На цей випадок у договорі обумовлюється можливість дострокового придбання об'єкта користувачем у власність для перепродажу або ж обміну його на більш досконалу модель з доплатою.

2) Платежі за користування встановлюються відповідно на період, що становить більшу частину екон. життя майна, що обчислюється в середньому в 10-12 р. експлуатації (прийнятий розрахунковий термін повної амортизації). Терміни платежів за договором визначаються, однак, в 4-7 р., що дозволяє наймодавцеві в порівняно короткий термін повернути витрати на придбання майна або основну їх частину.

Розмір платежів включає плату за амортизацію майна (тобто частина спожитої вартості), відсотки за користування кредитом, а також оплату послуг лізингової фірми. Загальна їх сума перевищує вартість майна, його покупну ціну, і це перевищення в розмірі платежів над вартістю майна становить прибуток наймодавця. До того ж після закінчення терміну договору він зберігає право власності на неповністю амортизоване майно.

3) Після закінчення терміну дії договору наймачеві надається за умовами контракту право вибору: купити майно з оплатою за розміром залишкової його вартості (як правило, не перевищує 5-6% початкової), або повернути його лізинговій фірмі, або відновити контракт, зазвичай на 1-2 роки, на умовах виплати знижених платежів. Право користувача на придбання майна у власність і, отже, обов'язок наймодавця його продати складають важливу відмінну рису найму на умовах лізингу.

Залишкова вартість майна як база встановлення його ціни при купівлі-продажу або відновлення контракту визначається по-різному. В одних випадках вона встановлюється сторонами або експертизою за дійсною, або «справедливою», ринковою вартістю, а в інших контрактом обумовлюється пр. наймача на придбання за «зниженою номінальною ціною», заздалегідь узгодженою в контракті або такій, що підлягає встановленню.

4) Для ДПЛ характерний інший розподіл ряду ПО між сторонами. Лізингова фірма звільняється від ряду звичайних для наймодавця обов'язків, і в цьому проявляється, зокрема, чисто фінансовий характер операції. І навпаки, наймач несе додаткові обов'язки.

На наймача перекладаються всі ризики, пов'язані з випадковою загибеллю або пошкодженням об'єкта. Не будучи власником об'єкта, користувач несе проте всі ризики псування або загибелі майна.

Крім того, на наймача покладаються всі експлуатаційні ризики і обов'язки з будь-якого ремонту технічного об'єкта, тобто не тільки з поточного, а й капітального, що має важливе значення з огляду на тривалі терміни експлуатації майна в лізингу. Зрозуміло, протягом терміну дії договірних гарантій, наданих виробником, наймач має право звернутися до фірми-продуцента з приводу ремонту. Але після закінчення цього терміну наймач проводить будь-який ремонт на договірних засадах з ремонтними фірмами або ж за спеціально укладеним договором на технічне обслуговування об'єкта з його виробником. При цьому лізингова фірма зазвичай зберігає за собою право контролю за експлуатацією майна, тобто перевірку його технічного стану.

І нарешті, на користувачеві лежить обов'язок зі страхування майна. Він або страхує його за свій рахунок на користь лізингової фірми, або приєднується до страхування, що здійснюється цією фірмою.

Операційний, або експлуатаційний, лізинг, будучи ближчим до звичайного ДМН, зберігає ряд особливостей, що відрізняють його від фінанс. лізингу. Договір укладається на термін, значно менший повного терміну амортизації майна, і після закінчення терміну дії договору об'єкт повторно здається в найм. Виключається право наймача на придбання майна у власність. Передбачається надання наймодавцем послуг з підтримки майна в робочому стані.

4. Швидке і широке поширення лізингу в діловій практиці обумовлено, з одного боку, вигодами і перевагами його застосування учасниками господарського обороту, а з іншого боку - заохоченням його розвитку державою, що розглядає лізинг як ефективний засіб стимулювання науково-технічного прогресу і розвитку національної економіки.

Для фінансових і промислових лізингових фірм це - економічно вигідна форма здачі машинно-технічного обладнання в оренду. Лізинг забезпечує високий рівень прибутків насамперед через високу оплати експлуатації техніки користувачами. З огляду на встановлювані розрахункові підвищені норми амортизації об'єктів, що здаються в найм, вкладений лізинговими фірмами капітал на їх придбання повертається до інвестора в перші ж роки дії договору. З іншого боку, державою вводяться податкові знижки на прибуток, одержуваний лізинговими фірмами: з оподаткування вилучається частина, яка припадає на амортизаційні відрахування.

Для користувачів техніки лізинг є інструментом оперативної заміни виробничих фондів через придбання для експлуатації складних і дорогих машин та обладнання без істотних одноразових витрат, необхідних для придбання такої техніки. Особливу значущість це має для дрібних і середніх фірм. Крім того, за допомогою лізингу попереджається моральна відсталість експлуатованої техніки. Все це стає важливим фактором успішної конкурентної діяльності фірм на ринку.

Для держави фінансове заохочення лізингу служить засобом стимулювання продажів нової техніки, що спонукає лізингові фірми до збільшення капіталовкладень в ці операції, а фірми-користувачі - до постійного оновлення виробничих фондів. Лізинг стає, таким чином, чинником інтенсивного розвитку національної економіки та підвищення її конкурентоспроможності на світовому ринку.

Размещено на Allbest.ru