Шляхи фінансового оздоровлення підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти організації процесу фінансового оздоровлення підприємства (ФОП)

1.1 Економічна сутність ФОП

1.2 Особливості організацій ФОП в сучасних умовах

1.3 Інформаційно правове забезпечення процесу ФОП

2. Аналіз фінансово-майнового стану підприємства

2.1 Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства

2.2 Аналіз складу, структури майна та ефективності їх використання

2.3 Оцінка фінансового стану підприємства та фінансової міцності

3. Напрямки ФОП та способи їх реалізації

3.1 Шляхи ФОП

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Ринкова економіка вимагає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи і т.д.

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використання засобів підприємства. Ця інформація представляється в балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів (активів). Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В аналіз фінансового стану підприємства входить аналіз бухгалтерського балансу, пасиву і активу, їх взаємозв'язок і структура; аналіз використання капіталу й оцінка фінансової стійкості; аналіз платоспроможності і кредитоспроможності підприємства і т.д.

Актуальність теми дослідження. В умовах формування ринкових відносин в Україні, нестабільного зовнішнього середовища, що характеризується мінливістю політичних, економічних, правових та соціальних чинників, система управління процесами фінансового оздоровлення ділових одиниць потребує особливої уваги.

У зв'язку з цим, особливо актуальною стає проблема пошуку шляхів фінансового оздоровлення підприємства в умовах Української економіки. Тільки застосування комплексу методів з різних розділів економіки може дати сьогодні той необхідний економічний ефект і вивести українські підприємства з того кризового стану, в якому вони знаходяться.

Мета - розглянути шляхи фінансового оздоровлення підприємства.

Об'єкт дослідження - фінансово-економічний стан ПрАТ Чернігівського взуттєвого заводу «Берегиня».

Предметом дослідження є фінансове оздоровлення підприємства, на прикладі ПрАТ Чернігівської взуттєвої фабрики «Берегиня»

Відповідно до зазначеної вище метою, в роботі необхідно вирішити ряд завдань:

1. Провести аналіз теоретичного матеріалу, що висвітлює питання пошуку шляхів фінансового оздоровлення підприємства.

2. Провести класифікацію шляхів оздоровлення підприємства

3. Провести практичний аналіз фінансового оздоровлення підприємства «Берегиня».

4. Провести фінансово-економічну характеристику діяльності ПрАТ «Берегиня».

У дослідженні використовувалися наступні методи:

- Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження;

- Методи математичного аналізу.

Методологічною основою роботи з'явилися наукові праці та публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, таких як А.Д. Шеремет, Ю Швирков, Ф. Мільнер, Ф. Лииса та ін Проблеми економічного і фінансового стану підприємств активно досліджувалися в роботах українських та зарубіжних економістів: Бланка І.О., Ковальова В.В., Лігоненко Л.О., Поддєрьогіна А.М., Терещенка О.О. Слід акцентувати увагу, що при вирішенні проблем функціонування, розвитку та фінансової стабілізації підприємств необхідно боротися не з наслідками, а з причинами виникнення та розростання кризових явищ. Тому особливої актуальності набувають питання проведення санації на підприємстві, тобто своєчасної реалізації системи санаційних заходів по виведенню суб ' єкта господарювання з фінансової кризи.



1. Теоретичні аспекти організації процесу фінансового оздоровлення підприємства (ФОП)

1.1 Економічна сутність ФОП

Найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Термін «санація» походить від латинського «sапаrе» -- оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Деякі з вітчизняних авторів (наприклад, І. А. Бланк) із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації². Із цим не можна погодитись, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-якого підприємства.

М.І.Титов у монографії, присвяченій матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує дати таке законодавче визначення санації: санація -- це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних), спрямованих на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству.

Це визначення також тяжіє до розуміння санації як інституту зовнішньої фінансової підтримки боржника.

Згідно із Законом України «Про банкрутство» від 1992 р., під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів і виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зобов'язань. Отже, згідно з таким підходом санація за своєю правовою основою є лише інститутом переведення боргу. Проте з цим аж ніяк не можна погодитися.

Новий Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийнятий у 1999 році, розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника.

Своє тлумачення поняття «санація» має і Національний банк України: режим фінансової санації -- це система не примусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

Тобто санація -- це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Подане визначення втілює комплексний підхід до розглядуваного поняття, є універсальним і всебічно висвітлює економічну сутність санації підприємств. Для повнішого розкриття змісту санації слід конкретизувати види заходів, які проводяться в межах фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання.

Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств.

Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У цьому контексті розрізняють два види санації:

1. Санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника.

2. Санація зі зміною організаційно-правової форми та юридичного статусу підприємства (реорганізація).

Виробничо-технічні санаційні заходи пов'язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

Оскільки санація підприємства пов'язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів або підприємств-міст. В такому разі звільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв'язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.

1.2 Особливості організацій ФОП в сучасних умовах

Об'єктивний стан фінансів підприємств, який можна оцінити такими показниками, як динаміка виробництва й обороту, платоспроможність, ліквідність оборотних коштів (оборотного капіталу), інвестиційна й інноваційна активність, рентабельність, конкурентоспроможність, наявність фінансових резервів і нових фінансових джерел економічного розвитку, є основним показником фінансового благополуччя суспільства в цілому.

В Україні все ще існує дуже багато збиткових підприємств. За підсумками 2014 р., збитково працювали 40,1% від загального числа підприємств промисловості.

Як повідомляв УНІАН, підприємства України в першому півріччі 2014 року отримали 135,952 млрд грн збитку проти 8,724 млрд грн прибутку за аналогічний період 2013 року.

У 2013 році українські підприємства отримали 24,722 млрд грн прибутку до оподаткування, що у 3,4 разу нижче від показника за 2012 рік (84,924 млрд грн).

Існуюча криза відтворювальних процесів на підприємствах як результат політики фінансової стабілізації, орієнтованої на проведення твердої грошово-кредитної і бюджетної політики, змушує по-новому глянути на роль фінансових інститутів у поліпшенні економічного становища підприємств. Сьогодні необхідно перевернути "піраміду" політики макроекономічної стабілізації і починати з оздоровлення фінансів підприємств і галузей, із проблем формування і цільового використання інвестиційного та інноваційного потенціалу виробництва, відшкодування і нагромадження капіталу на новій технічній основі.

Загальний концептуальний підхід до оздоровлення фінансів підприємств реального сектору економіки повинен ґрунтуватися на декількох найважливіших принципах.

По-перше, сучасна економічна політика стосовно підприємств повинна базуватися на інтеграції ринкової самоорганізації і системи державного регулювання. На жаль, самостійно вирішити проблеми свого фінансового оздоровлення підприємствам не під силу.

По-друге, держава, бажаючи оздоровити реальний сектор, повинна не згортати свою і так незначну інвестиційну діяльність, а розширювати її. Неприпустимо і далі проводити політику скорочення державних закупівель і тим самим - політику обмеження і придушення сукупного попиту, а разом з тим і масштабів ділового обороту підприємств.

По-третє, необхідна ефективна політика мобілізації внутрішніх інвестиційних ресурсів підприємств і підвищення відповідальності за їхнє цільове використання.

По-четверте, необхідно враховувати, що існуючі процентні ставки по кредитах не гарантують доступність кредиту для багатьох підприємств, оскільки рівень процентних ставок перевищує закономірно-доступний у 3-4 рази. Крім того, високий ризик неповернення кредитних вкладень не усувається, оскільки корінь підвищеної ненадійності підприємств таїться в їх збитковості і низькому рівні рентабельності.

Таким чином, головними умовами макроекономічного фінансового оздоровлення підприємств є:

*· зниження ставки банківського відсотка по кредитам при одночасному зростанні довгострокових кредитних ресурсів і підвищенні рентабельності підприємств реального сектора економіки;

*· подолання переливу (витоку) капіталу зі сфери матеріального виробництва в спекулятивний сектор економіки;

*· усунення розриву між банківським відсотком і нормою прибутку, одержуваного в реальному секторі економіки, відновлення ринкового співвідношення між прибутковістю промислового і банківського капіталу відповідно з правилом: p = 2r;

*· забезпечення підвищення норми нагромадження за рахунок капіталізації чистого прибутку шляхом введення тимчасового режиму інвестиційного контролю в приватизованому і державному секторах господарства;

*· створення фінансових, юридичних і обліково-контрольних умов для нарахування, збереження і використання по цільовому економічному призначенню фондів амортизаційних відрахувань;

*· створення інституційних умов для обернення невиконаних зобов'язань приватними чи корпоративними підприємствами перед державою в частку держави в майні (активах) даного боржника-підприємства;

*· зняття перешкод і створення умов зрощування вітчизняного банківського і промислового капіталів і формування могутніх промислово-фінансових груп;

*· реалізація на практиці численних пропозицій, спрямованих на зниження податкового навантаження, особливо у відношенні капіталів, що функціонують у сфері матеріального виробництва.

Слід враховувати три головних фактора, що детермінуватимуть розвиток світового господарства в перспективі.

По-перше, зрушення в структурі господарства, в тому числі швидкий розвиток сфери послуг, що переважно означає трудомісткий, але малокапітало- і малоресурсо- місткий тип розвитку.

По-друге, перехід до наукомісткої економіки і зниження частки ресурсомістких галузей.

По-третє, у зв'язку з масовим застосуванням інноваційних технологій у виробництві, буде продовжуватись зниження ціни на одиницю продуктивності устаткування. Українські підприємства зможуть використати ці фактори лише при умові проведення політики покращення їх фінансового становища.

1.3 Інформаційно правове забезпечення процесу ФОП

Процес санації підприємства починається з ідентифікації фінансової кризи та проведення її причинно-наслідкового аналізу . На цьому етапі виявляються внутрішні та зовнішні фактори кризи, визначаються вид та глибина кризи, оцінюється санаційна спроможність підприємства. Досить важливо правильно оцінити його фінансовий стан, здійснити аналіз основних показників фінансово-господарського стану, провести діагностику та прогнозування банкрутства на підставі відповідних моделей. Далі приймається рішення про доцільність проведення санації чи про банкрутство та ліквідацію підприємства. Послідовність дій при використанні „класичної моделі санації” в разі розробки санаційної концепції спрямована на формування стратегії санації, суть якої полягає у виборі напрямків політики фінансової стабілізації підприємства. Саме фінансовий механізм передбачає формування критеріїв прийняття рішення про доцільність чи недоцільність проведення санації на основі відповідних фінансових показників, побудову сфер фінансових відносин між учасниками (боржником, кредиторами, власниками, санаторами (інвесторами), державою тощо), а також вибір оптимальної політики капіталовкладень. Слід зазначити, що фінансовий механізм стабілізації підприємства ґрунтується на фінансових відносинах, які виникають в процесі санації, а також повинен включати фінансові методи та важелі, нормативно-правове та інформаційне забезпечення. Ефективне функціонування фінансового механізму санації на підприємстві буде забезпечене за умови узгодженості основних його складових, відповідних підсистем та основних цілей санації.

Складовими організаційно-економічного механізму санації, є відповідне правове та інформаційне забезпечення (Рис.1.) Правове забезпечення механізму санації - це сукупність законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини, які виникають у процесі здійснення процедури санації підприємства. До основних нормативно-правових актів, що регулюють санаційні процедури в Україні можна віднести: Господарський кодекс України; Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна"; Постанова КМУ "Про затвердження Порядку досудової санації державних підприємств"; наказ Фонду держмайна України "Про затвердження Положення про порядок проведення досудової санації господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка перевищує 25 відсотків, та державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію”; наказ Мінекономіки України "Про затвердження Положення про порядок навчання та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих" та ін. Перелік чинних нормативно-правових актів, розроблених відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Інформаційне забезпечення механізму санації - це сукупність джерел інформації, які дають можливість отримати необхідні дані щодо основних параметрів санаційних процесів. Інформаційна підтримка механізму санації реалізується через наступні джерела: статистичні довідники; дані фінансового та управлінського обліку підприємства; результати маркетингових досліджень; засоби масової інформації; міжнародна мережу Інтернет; реєстри, бази даних органів державної влади; архіви судових рішень господарських судів. Таким чином, для виведення підприємства з фінансової кризи необхідно своєчасно здійснювати діагностику проблеми його неплатоспроможності.

2. Аналіз фінансово-майнового стану підприємства

2.1 Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства

Фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і ефективність використання фінансових ресурсів.

Чернігівська вузуттєва фабрика була відкрита 1945 року. 1996 року підприємство було приватизоване.

Сьогодні підприємство є лідером серед виробників дитячого взуття в Україні. Є виробником близько 40% усього дитячого взуття в Україні. Продукція реалізується по усій території країни і близько 40% продукції експортується за кордон.

Як видно з даних таблиці 1.1., в цілому за останні роки ПрАТ Чернігівська взуттєва фабрика „Берегиня” має досить непогані показники діяльності. Так, вартість основних фондів у 2013 р. збільшився на 17%, у 2014 р. вона збільшилася на 35,1% і склала 3704 тис.грн. Така динаміка вартості ОФ пов'язана зі зростанням зносу, а у 2014 р. з купівлею нового обладнання. Відбулося також збільшення вартості оборотних коштів: на 7% у 2013 р. та на 24% у 2014 р. порівняно з 2012 р.

Динаміка фінансово-економічних показниківдіяльності ПрАТ «Чернігівська взуттєва фабрика «Берегиня»

Таблиця 1.1

Показники	2012 р.	2013 р.	2014 р.
1	2	3	4	5
Обсяг основних засобів 1010	Тис.грн.	2741	3206	3704
	Темпи зростання до 2012р., %		117	135,1
Обсяг оборотних активів 1195	Тис.грн.	3121	3334	3858
	Темпи зростання до 2012 р.,%		107	124
Чисельність працюючих	Чоловік	257	257	257
	Темпи зростання до 2012 р.,%		100	100
Обсяг реалізованої продукції 2000	Тис.грн.	25567	24684	31748
	Темпи зростання, до 2012 р.,%		96,5	124,2
Продуктивність праці 2000/кть працюючих	Тис.грн./чол.	99,48	96,05	123,53
	Темпи зростання до 2012 р., %		97	124,2
Собівартість реалізованої продукції 2050	Тис.грн.	18064	19343	25671
	Темпи зростання до 2012 р., %		107,1	142,1
Прибуток від операційної діяльності 2190 2195-	Тис.грн.	3161	1593	1280
	Темпи зростання до 2012 р., %		50,4	40,5
Чистий прибуток фін рез 2350 2355-	Тис.грн.	1936	863	572
	Темпизростання до 2012 р., %		45	30
Витрати на 1 грн. Реалізованої продукції соб/об реал		0,71	0,78	0,81
Фондовіддачі 2000/1010		0,04	0,03	0,04
Рентабельність продукції 2190/2050*100	%	17,5	8,2	5
Ринкова ціна акцій 6тема	Грн.

Темпи зростання собівартості реалізованої продукції становили 107,1% у 2013р. та 142,1% у 2014р., що є вищим від темпів зростання обсягу реалізованої продукції, а отже вказує на зниження ефективності виробництва та реалізації продукції. Зниження собівартості пов'язане не тільки зі зниженням обсягів реалізованої продукції, але і зі зниженням вартості матеріалів, зниженням цін на електроенергію, зниженням рівня оплати праці. Отже, ПрАТ “Берегиня“ поступово зменшує свої активи, обсяги випуску продукції, але й одночасно зменшує витрати.

Разом з тим слід відмітити помітне зменшення обсягу чистого прибутку у 2013 р. на 1073 тис.грн., а у 2014 р. на 1364 тис.грн порівняно з 2012 р., що пояснюється зниженням собівартості виробництва і реалізації продукції, а також різними зменшеннями у 2013 і 2014 рр. інших доходів підприємства. Витрати на 1 грн. реалізованої продукції впродовж періоду, що аналізується виросли в 2014р. на 0,10 порівняно з 2012 роком. Майже незмінним залишився показник фондовіддачі (загальний показник ефективності використання основних фондів), показує випередження темпів зростання обсягу випуску продукції, порівняно з темпами нарощування вартості основних фондів.

Рентабельність продукції у 2013 р. зменшилась на 9,3%, у 2014 р. рентабельність зменшилася на 12,5% порівняно з 2012 р. Цей показник вказує на те, що підприємство не повністю покриває свої витрати і не отримує дохід.

Таким чином, аналіз динаміки фінансово-економічних показників діяльності ЗАТ “Берегиня“ свідчить про нарощування обсягів виробництва, підвищення ефективності використання ресурсів, робочої сили, зниження рентабельності та зменшення чистого прибутку.

Динаміку складу та структури майна підприємства відображено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Динаміка складу та структури майна підприємства

Назва статті	На 01.01.2014р.	На 31.12.2014р.	Темп росту, %
	тис. грн.	у % до підсумку	тис. грн.	у % до підсумку
Всього майна, в т.ч.	15608	100	18732	100	120,02
1. Необоротні активи, з них:	3334	21,4	3858	20,6	115,72
1.1. Основні засоби	3206	20,5	3704	19,8	115,53
2. Оборотні активи, з них:	12274	78,6	14874	79,4	121,18
2.1. Запаси	10612	68	11034	58,9	103,98
2.2. Дебіторська заборгованість	1496	9,6	1822	97	121,79
2.3. Поточні фінансові інвестиції	-	-	-	-	-
2.4. Грошові кошти	138	0,9	1975	10,5	1431,16
2.5. Витрати майбутніх періодів	1	0,006	15	0,08	1500
2.6. Інші оборотні активи	63	0,4	51	0,3	80,95
3. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття	-	-	-	-	-

З даних таблиці можна зробити висновок, що загальна вартість активів зросла на 20,02%. що свідчить про активізацію діяльності підприємства. Нарощення майна відбулося за рахунок збільшення як оборотних так і необоротних активів.

Значно зросла дебіторська заборгованість - на 326 тис.грн. (21,79%). Спостерігається значне збільшення грошових коштів яке становить - 1837 тис.грн. (1331,16%). Також спостерігається помітне зростання витрат майбутніх періодів - 14 тис.грн (1400 %).

Щодо інших оборотних активів, то тут помічається зменшення їх на 19,05%.

Отже, загалом можна сказати, що у складі та структурі активів ПрАТ «Берегиня» відбулися зміни, які призвели до збільшення загальної вартості майна та збільшення його ліквідності.

Динаміка складу та структури джерел фінансування майна підприємства відображено в таблиці 1. 3.

Таблиця 1.3 Динаміка складу та структури джерел фінансування майна підприємства

Назва статті	На 01.01.2014р.	На 31.12.2014р.	Темп росту, %
	тис. грн.	у % до підсумку	тис. грн.	у % до підсумку
Всього джерел фінансування, в т.ч.	15608	100	18732	100	120,02
1. Власні кошти, з них:	9784	62,7	10356	55,3	105,8
1.1. Власні оборотні кошти	7218	46,2	7265	38,8	100,7
2. Довгострокові зобов'язання і забезпечення	768	4,9	767	4,1	99,9
3. Поточні зобов'язання і забезпечення, з них:	5056	32,4	7609	40,6	150,5
3.1. Короткострокові кредити та позики	2271	14,6	3897	20,8	171,6
3.2. Кредиторська заборгованість	2785	17,8	3712	19,8	133,3
3.3. Доходи майбутніх періодів	795	5,1	864	4,61	108,8
3.4. Інші поточні зобов'язання	135	0,9	177	0,9	131,1
4. Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття	-	-	-	-	-

Аналізуючи дані таблиці 2 можна зробити такі висновки, що обсяг джерел фінансування підприємства має стійку тенденцію до зростання - на 20,02%.

Власні оборотні кошти зросли на 5,8%. Зросли також поточні зобов'язання та забезпечення на 50,5 %. Було відмічено збільшення короткострокових кредитів та позик на 171,6%.

Але було помічено спад довгострокових зобов'язань і забезпечень підприємства на 0,1 %.

Вцілому можна зробити висновок про те, що фінансово-економічний стан даного підприємства покращився (майно підприємства і джерела фінансування зросли на 20,02 %).

2.2 Аналіз складу, структури майна та ефективності їх використання

Згрупуємо активи підприємства за ступенем їх ліквідності та пасиви за ступенем їх погашення зобов'язань. Зробимо оцінку ліквідності балансу.

Спершу розрахуємо основні показники платоспроможності підприємства, які дозволяють оцінити можливості суб'єкта господарювання виконати свої поточні зобов'язання.

1) коефіцієнт абсолютної ліквідності:

,

де, ГК - грошові кошти (ф.№1 р.1165);

ПФІ - поточні фінансові інвестиції (ф.№1 р.1160);

ПЗ - поточні зобов'язання і забезпечення (ф.№1 р.1695).

,

,

Коефіціємнт абсолюмтної ліквімдності -- покамзник, що характеризує ту частину короткотермінових фінансових зобов'язань підприємства, яка може бути сплачена за рахунок першокласних ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів), тобто спроможність підприємства негайно погасити свою короткотермінову кредиторську заборгованість. Теоретичне оптимальне значення цього показника становить приблизно 0,2--0,25. Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності та ліквідності підприємства. К.a.л.1 ПрАТ «Берегиня» =0,02, а це означає, що підприємство на 2 % може на даний момент погасити свої короткострокові борги і платоспроможність його є недостатньою. На кінець року К.а.л. збільшився до 0,26 (26%). Якщо всі кредитори підприємства одночасно пред'являть свої вимоги, то це може призвести до банкрутства.

2)коефіцієнт проміжної ліквідності:

,

де, ДЗ - дебіторська заборгованість (ф.№1 р.1125).



Кпл 31.12.13.=(138+790+38+36+632)/5056=0,3

Кпл 31.12.14= (1975+1254+23+23+522)/7609= 0,5

Значення розрахованого показника збільшилось з 0,3 до 0,5 але значно менше нормативного і показує, що навіть за умови своєчасного погашення дебіторської заборгованості підприємство в короткостроковому періоді не може погасити всі свої поточні зобов'язання, а лише їх невелику частину. Хоча значення коефіцієнта поступово збільшується, проте таке становище є негативним для діяльності підприємства.

3) коефіцієнт покриття:

,

де, ТМЦ - запаси (ф.№1 р.1100);

ІОА - інші оборотні активи (ф.№1 р.1190).

Цей коефіцієнт показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5…2,5, але не менше 1.

,

,

З розрахунків видно, що показник зберігає тенденцію до спадання: з 2,4 - на початку періоду до 2 - на кінець періоду, проте значення коефіцієнта нормальне, що означає про здатність підприємства і в поточному періоді покрити власні борги.

4)коефіцієнт чистої виручки:



,

де, ЧП - чистий прибуток (ф.№2 р.2350);

А - амортизація (ф.№2 р.2515);

ЧВ - чиста виручка (ф.№2 р.2000).

Показує скільки чистої виручки на підприємстві отримано з кожної гривні реалізованої продукції.

,

,

На кінець звітного періоду цей показник зменшився з 0,06 до 0,04, з кожної гривні реалізованої продукції припадає 4 копійки чистої виручки що є не достатнім для підприємства. Чим більше частка чистої виручки в загальній сумі виручки, тим більше можливостей у підприємства для погашення своїх боргових зобов'язань. фінансовий оздоровлення грошовий санація

5) чистий оборотний капітал:

,

де, ОА - оборотні активи (ф.№1 р.1195);

ВМП - витрати майбутніх періодів (ф.№1 р.1170).

ЧОК 31.12.13.= 12274+1-5056= 7219 тис. грн

ЧОК31.12.14. = 14874+15-7609= 7280 тис. грн

З даних розрахунків видно, що чистий оборотний капітал на кінець року не значно, але збільшився на 0,84%.

6) власний оборотний капітал:

,

де, ВК - власний капітал (ф.№1 р.1495);

НА - необоротні активи (ф.№1 р.1095);

ДВЗ - довгострокові зобов'язання (ф.№1 р.1595).

ВОК 31.12.13.= 9784 - 3334 + 768 = 7218 тис. грн

ВОК 31.12.14. = 10356 - 3858 + 767 = 7265 тис. грн

Власний оборотний капітал підприємства збільшився, що є позитивним для підприємства.

На першому етапі аналізу грошових потоків слід проаналізувати ліквідність балансу підприємств. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо А1?П1; А2?П2; А3?П3; А4?П4 .

Аналіз ліквідності балансу ПрАТ «Берегиня» полягає в порівнянні наявності коштів, наведених в активі та згрупованих за ступенем зниження їх ліквідності, із зобов'язаннями, які об'єднані за термінами їх погашення (в порядку зростання термінів сплати), що дає можливість проаналізувати ліквідність балансу підприємства в 2014 році.

Класифікація активів балансу за ступенем ліквідності на початок року:

Л1(?1160 р. По 1165 р. Ф.1) =0+138=138 тис. грн.

Л2 (?1120 р. По 1155 р. + 1190 р. Ф.1)= 790+38+36+ 632+63= 1559тис. грн.

Л3 (?1100р. По 1104р.)= 10612+2782+831+6779+220=21224 тис. грн.

Л4 (1095р.+1200р. ф.1)= 12274+0=12274 тис. грн.

Класифікація активів балансу за ступенем ліквідності на кінець року:

Л1=0+1975=1975 тис. грн.

Л2=1254+23+23+522+51=1771 тис. грн.



Л3= 11034+3147+789+6787+311=22068 тис. грн.

Л4=14874+0=14874 тис. грн.

Класифікація пасивів в залежності від строків погашення заборгованості на початок року:

П1 (?1610р. По 1650р. ф.1) = 1264+220+125+246=1855 тис. грн.

П2 (?1600р. По 1605р.+1690р. ф.1) = 2271+135=2406 тис. грн.

П3 (1595р. Ф.1)= 768 тис. грн.

П4 (1495р. Ф.1)= 9784 тис. грн.

Класифікація пасивів в залежності від строків погашення заборгованості на кінець року:

П1=1881+320+164+306=2671 тис. грн.

П2=3897+177=4074 тис. грн.

П3=767 тис. грн.

П4=10356 тис. грн.

Початок року:

138 < 1975

1559 < 1771

21224 < 22068

12274 < 14874

Кінець року:

1855 < 2671

2406 < 4074

768 > 767

9784 < 10356

Виходячи з наведених результатів, за першою, другою та третьою групою ліквідності підприємство не мало достатньої кількості активів для погашення термінових зобов'язань, четверта група відповідає нормі.

Протягом досліджуваного періоду абсолютно ліквідне співвідношення балансових груп А1 ? П1; А2 ? П2; А3 ? П3; А4 ? П4 не відмічене.

Враховуючи те, що як на початку так і на кінець року не співпало 3 рівняння ліквідності, то можна стверджувати, що баланс ПрАТ «Берегиня» є не ліквідним.

Після проведеного аналізу зрозуміло, що у ПрАТ «Чернігівська взуттєва фабрика «Берегиня» нормальна стійкість. Тому стабілізуючі заходи для покращення ситуації, якими можуть бути скорочення поточних зобов'язань, збільшення джерел власного капіталу, додаткове залучення довгострокових засобів, орієнтованих на розширення виробництва поки не потрібні.

Виходячи з наведених результатів, за першою, другою, третьою групою ліквідності підприємство не мало достатньої кількості активів для погашення термінових зобов'язань, але четверта група відповідала нормі.

Встановлено, що підприємству слід підвищити рівень ліквідності балансу,підприємство на 2 % може на даний момент погасити свої короткострокові борги і платоспроможність його є недостатньою. На кінець року К.а.л. збільшився до 0,26 (26%). Якщо всі кредитори підприємства одночасно пред'являть свої вимоги, то це може призвести до банкрутства.

2.3 Оцінка фінансового стану підприємства та фінансової міцності

Фінансова стійкість підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їх розподілу і використання, який забезпечує збереження ніши міжнародного ринку, розвиток підприємства за рахунок росту прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах допустимого ризику зовнішньоекономічної діяльності. Аналіз фінансового стану підприємства можна почати з розрахунку та аналізу показників, що характеризують стан оборотних коштів:

1)коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами характеризує, наскільки запаси забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування; позитивною тенденцією є збільшення показника.

Кз = ВОК/З

де, З - запаси (ф.№1 р.1100).

Кз 31.12.13.= 7218/10612= 0,68

Кз 31.12.14. = 7265/11034= 0.66

2)коефіцієнт маневреності :

Коефіцієнт маневреності = Власні оборотні кошти / Власний капітал

Км 31.12.13.= 7218/9784= 0,74

Км 31.12.14.= 7265/10356= 0,70

Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнту маневрування позитивно характеризує фінансовий стан.

Деякі автори вважають оптимальним значення цього показника рівним 0,5.

Коефіцієнт маневреності протягом року зменшився з 0,74 до 0,7, що свідчить прозменшення можливості вільно маневрувати власними коштами.

3) коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:



,

де, ДЗ_поч., ДЗ_кін- дебіторська заборгованість на початок і на кінець звітного періоду (ф.№1 р.1125-1155).

К 31.12.13.= 24684/(790+38+36+632):2= 8,25

К31.12.14.= 31748/(1254+23+23+522):2= 8,71

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Як правило, чим вище цей показник, тим краще, тому що підприємство швидше одержує оплату по рахунках. У нашому випадку оборотність була достатня на початку року і збільшилась в кінці на 5,3%, що є позитивним для підприємства.

4) тривалість погашення дебіторської заборгованості:

ТПдз= 365/Кодз

ТПдз 31.12.13.= 365/8.25= 44.2 дні

ТПдз 31.12.14.= 365/8.71= 41.9 дні

Даний показник на кінець звітного періоду зменшився, що є позитивним для підприємства.

5) коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості:

,

де, КЗ_поч., КЗ_кін- кредиторська заборгованість на початок і на кінець звітного періоду (ф.№1 р.1610-1650).

К 31.12.13.=24684/(1264+220+125+246):2= 6,7

К 31.12.14.==31748/(1881+320+164+306):2 = 5,9

6) тривалість погашення кредиторської заборгованості:

ТПкз 31.12.13.= 365/6,7= 54,5 дні

ТПкз 31.12.14. = 365/5,9= 61,9 дні

7) коефіцієнт оборотності оборотних активів:

,

де, ЧВ - чиста виручка (ф.№2 р.2000);

ОА_поч., ОА_кін. - оборотні активи на початок і на кінець звітного періоду (ф.№1 р.1195).

Кооо= 24684/(12274+14874) = 0,9

Кооо= 31748/(12274+14874)= 1,2

8) тривалість погашення оборотних активів:

ТП 31.12.13. = 365/0.9= 405.6 днів

ТП 31.12.14. = 365/1,2= 304,2 дні

На кінець періоду тривалість погашення активів зменшилась, тому це є позитивним фактором для підприємства.

9) коефіцієнт оборотності матеріальних запасів відображає число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період:

,

де, З_поч., З_кін- запаси на початок і на кінець звітного періоду (ф.№1 р.1100+1110).

К 31.12.13. = (24684/(10612+11034))/2= 2,3

К 31.12.14. = (31748/(10612+11034))/2 = 2,9

10) тривалість погашення запасів:

ТПз 31.12.13. = 360/2,3= 156,5 днів

ТПз 31.12.14. = 360/2,9= 124,1 днів

Розрахуємо показники, які характеризують стан основного капіталу:

1) індекс постійного активу

,

НА-необоротні активи

ВК- власний капітал

Іпа 31.12.13. = 3334/9784 = 0,34

Іпа 31.12.14. = 3858/10356 = 0,37

Це коефіцієнт, який характеризує частку основних засобів і необоротних активів в джерелах власних засобів.

Даний показник на кінець року збільшився з 0,34 до 0,37, що є позитивним явищем. Це означає, що у підприємства на кінець звітного періоду збільшилися активи.

2)коефіцієнт зносу:



,

де, З_н - сума зносу (ф.№1 р.1012);

П_оз - первісна вартість основних засобів (ф.№1 р.1011).

Кз 31.12.13. = 3125/6331= 0,5

Кз 31.12.14. = 3638/7342= 0,5

3) коефіцієнт реальної вартості майна:

,

Кр.в.м. 31.12.13. = (3206+10612)/ 15608= 0,9

Кр.в.м. 31.12.14. = (3704+11034)/14874= 1

Цей коефіцієнт відображає питому вагу основних засобів і виробничих запасів у загальному обсязі майна підприємства (нормативне значення більше 0,5)

4) фондовіддача:

,

Кф 31.12.13. = 24684/(3206+3704)= 3, 57

Кф 31.12.14. = 31748/(3206+3704)= 4,59

Фондовіддача показує, яку суму чистого доходу одержує підприємство за одну гривню коштів вкладених в основні засоби.

Фондовіддача на кінець звітного періоду збільшилась 3 3,57 до 4,59, що є позитивною тенденцією для підприємства.

5) фондоємність:



,

Кфє 31.12.13. = (3206+3704)/24684=0,28

Кфє 31.12.14. =(3206+3704)/31748= 0,21

Фондоємність характеризується коштами, які витратило підприємство на формування основних засобів, щоб одержати 1 грн. чистого доходу.

Розглянемо показники, що характеризують фінансову незалежність, ділову активність та прибутковість ПрАТ «Берегиня»

1) коефіцієнт автономії:

,

де, ВК - власний капітал (ф.№1 р.1495);

?П - валюта балансу (ф.№1 р.1900).

Ка 31.12.13. = 9784/15608= 0,63

Ка 31.12.14. = 10356/18732= 0,55

Показує частку власних коштів у загальній сумі заборгованості підприємства.

З розрахунків видно, що підприємство забезпечене власними коштами.

2) коефіцієнт співвідношення позикових коштів до власних:

,

К 31.12.13. = (768+5056)/ 9784=0,6

К 31.12.14. = (767+7609)/ 10356=0,8

Цей коефіцієнт показує, скільки позикових коштів припадає на 1 грн. власного капіталу. З розрахунків видно, що дані показники менші за нормативне значення ? 1, а отже, підприємство не залежить від позикових коштів.

Показники рентабельності

1) рентабельність продукції:

,

ЧП - чистий прибуток (ф.№2 р.2350)

де, С/в - собівартість продукції (ф.№2 р.2050)

Рп 31.12.13. = (863/19343) х 100= 4,46%

Рп 31.12.14. = (572/25671) х 100 = 2,23%

Рентабельність є показником економії ефективності виробництва. В даному випадку рентабельність продукції має тенденцію до зменшення, що говорить про те, що на даному підприємстві рентабельність є низькою, але виробництво продукції є ефективним. Тобто, на 1 грн. реалізованої продукції підприємство отримало 2,23% прибутку.

2) рентабельність продаж:

Рпр=(ЧП/ЧВ) х 100%

Рпр 31.12.13. = (863/24684) х 100% = 3,5%

Рпр 31.12.14. = (572/31748) х 100% = 1,8%

Характеризує суму отриманого прибутку на 1 грн. реалізованої продукції, оціненої за цінами продажу.

Рентабельність продукції знизилась і це свідчить про зниження прибутковості від реалізації продукції.

3) рентабельність виробництва:



,

де, ОП - операційний прибуток (ф.№2 р.2190).

Рв 31.12.13. = 1593/ (2741 + 12274) х 100= 10,61%

Рв 31.12.14. = 1280/(3206+ 14874) х 100= 7,1%

4) рентабельність власного капіталу:

,

Рвк 31.12.13. = (863/8921)/ 100 = 9,7%

Рвк 31.12.14. = (572/9784)/100= 5,8%

Характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство.

5) рентабельність активів:

,

Ра 31.12.13. = (863/15608) х 100 = 5,53%

Ра 31.12.14. = (572/18732) х 100 = 3,1%

Рентабельність активів характеризує рівень прибутку, що створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні згідно з балансом.

6) рентабельність позикового капіталу:

,

Рпк 31.12.13. = (863/5824) х 100= 14,8%

Рпк 31.12.14. = (572/8376) х 100= 6,8%

Рентабельність позикового капіталу знизилась (з 14,8% до 6,8%) вона є не достатньо високою, що свідчить про не досить ефективне використання позикового капіталу.

7) рентабельність оборотного капіталу:

,

Рок 31.12.13. = (863/12274) х 100= 7,03%

Рок 31.12.14. = (572/14874) х 100= 3,8%

З проведених розрахунків можна сказати, що на 1 грн. вкладених коштів підприємство отримає на початку періоду 7,03% прибутку, а на кінець - 3,8% прибутку за рахунок збільшення оборотного капіталу.

Строки погашення дебіторської заборгованості, оборотності оборотних активів (у т. ч. грошових коштів) позитивно впливають на ділову активність підприємства. Платоспроможність підприємства достатня.

Достатнє значення коефіцієнта покриття, підприємство здатне в поточному періоді покрити власні борги.

Коефіцієнт чистої виручки показує скільки виручки на підприємстві отримано з кожної гривні реалізованої продукції. На кінець звітного періоду цей показник зменшився з 0,06 до 0,04, з кожної гривні реалізованої продукції припадає 4 копійки чистої виручки що є не достатнім для підприємства. Чим більше частка чистої виручки в загальній сумі виручки, тим більше можливостей у підприємства для погашення своїх боргових зобов'язань.

Чистий оборотний капітал, власний оборотний капітал має тенденцію до зростання, що є позитивним для підприємства.

Коефіцієнт фондовіддачі, який показує показує, яку суму чистого доходу одержує підприємство за одну гривню коштів вкладених в основні засоби на кінець звітного року збільшилась 3 3,57 до 4,59.

Натомість фондоємність знизилась з 0,28 до 0,21, що є позитивним для підприємства. Бо тепер підприємство витрачає на формування основних засобів, щоб одержати 1 грн. чистого доходу менше.

Коефіцієнт автономії показує частку власних коштів у загальній сумі заборгованості підприємства. ПрАТ «Берегиня» - забезпечене власними коштами.

За допомогою коефіцієнту співвідношення позикових коштів до власних видно, що дані показники менші за нормативне значення ? 1, а отже, підприємство не залежить від позикових коштів.

Рентабельність є показником економії ефективності виробництва. В даному випадку рентабельність продукції має тенденцію до зменшення, що говорить про те, що на даному підприємстві рентабельність є низькою, але виробництво продукції є ефективним.



3. Напрямки ФОП та способи їх реалізації

3.1 Шляхи ФОП

Для первинного фінансового оздоровлення підприємств необхідно провести реструктуризацію їх заборгованості. Дана процедура повинна включати:

по-перше, анулювання заборгованості підприємств зі сплати штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування коштів до бюджету і в позабюджетні фонди - отримати ці суми з підприємств практично нереально,

по-друге, реструктуризацію суми прямого боргу, яку можна здійснити різними методами.

Розглянемо, зокрема, один з них. На певний момент часу вся сума заборгованості підприємств за податковими платежами та платежах до позабюджетних фондів перекладається на спеціальні рахунки. Подальшу реструктуризацію заборгованості можна провести в наступних формах:

- Укладання з підприємством договору про поставки продукції в рахунок його заборгованості бюджету. У даному випадку продукція може бути використана на державні потреби, для поставок державним та державно-приватним лізинговим компаніям та промисловим підприємствам або для виконання міждержавних угод;

- Оформлення заборгованості у вигляді державного кредиту з мінімальною процентною ставкою;

- Проведення в рамках виділеної заборгованості процедури взаємозаліку боргів з іншими господарюючими суб'єктами та з державою.

Проведення першого етапу робіт з "розчищення" заборгованості підприємств дозволить виявити картину їх дійсної дієздатності і перспективності. Відповідними критеріями можна вважати наступні:

- Готовність власників та менеджерів здійснити реальні кроки з реструктуризації;

- Наявність шансів на відновлення або досягнення конкурентоспроможності;

- Можливість участі в "кластерах розвитку", тобто в групах підприємств, що працюють спільно з метою створення конкурентоспроможної продукції. Саме такі кластери формуються сьогодні, наприклад, в оборонній промисловості.

Підприємства-боржники, що не відповідають жодному з вказаних вимог, повинні підпадати під процедуру банкрутства. У тому випадку, якщо для подібного підприємства не знаходиться ефективного власника, здатного здійснити його санацію при збереженні колишнього профілю або шляхом повного перепрофілювання, воно ліквідується. Якщо підприємство є перспективним, то воно разом з державою шукає шляхи виходу з кризової ситуації.

Одним з можливих і в деяких випадках необхідних кроків для нормалізації ситуації може і повинна стати реструктуризація власності. Мова йде про організації додаткової емісії акцій або інших цінних паперів підприємства і про використання виручених від їх продажу коштів або самих цінних паперів для погашення заборгованості перед бюджетом або позабюджетними фондами.

Одним із шляхів фінансового оздоровлення підприємства могла б стати додаткова емісія акцій.

Такою основою могла б стати дооцінка капіталу підприємств при проведенні переоцінки основних засобів за їх ринковою вартістю, тобто з урахуванням можливої прибутковості використання капіталу в майбутньому. Для цих цілей не годяться звітні бухгалтерські дані підприємств, оскільки вони повністю деформовані системою бартерних розрахунків і численними механізмами приховування прибутку, освоєними менеджерами і фінансистами підприємств за останні роки.

Проведення переоцінки у цій ситуації має бути доручено незалежних оцінювачів (можливо і створення змішаних комісій з представників Державної податкової служби, місцевих органів влади та приватних аудиторських, консалтингових і оцінних фірм). Природно, такий дорогий спосіб потрібно застосовувати до найбільш перспективним підприємствам, перелік яких слід визначати державними або місцевим органам влади.

Якщо в результаті оцінки вартість капіталу опиниться більше покритої проведеними раніше емісіями акцій, то на величину перевищення потрібно здійснити випуск додаткових звичайних (голосуючих) акцій. При цьому такі акції повинні в першочерговому порядку передаватися державним або місцевим органам влади в погашення заборгованості перед їхніми бюджетами. У ряді випадків можливий також викуп підприємства у приватних власників.

Очевидно, саме по собі збільшення частки держави у структурі капіталу приватизованих підприємств не допоможе ні поповнити бюджет, ні навести порядок на підприємствах. Однак це створить законні - і не порушують механізмів ринкової економіки - підстави для посилення впливу держави на діяльність менеджерів.