Відрахування підприємств до державних позабюджетних цільових фондів

Размещено на http://www.allbest.ru

КУРСОВА РОБОТА

на тему: „Відрахування підприємств до державних позабюджетних цільових фондів”

План роботи:

Вступ

1. Цільові державні фонди: поняття, призначення, класифікація, правове забезпечення

2. Порядок формування державного пенсійного фонду

3. Порядок формування державного страхування на випадок безробіття

4. Порядок формування фонду державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

5. Порядок формування фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Дана тема курсової роботи з навчальної дисципліни „Фінанси підприємств” досить актуальна тому, що дозволяє з'ясувати: по-перше, зміст цільових позабюджетних фондів як складової частини фінансової системи суспільства, їх місце у цій системі та соціальну спрямованість; по-друге, роль позабюджетних цільових фондів як засобу перерозподілу національного доходу на користь певних соціальних груп населення; по-третє, джерела та порядок формування зазначених фондів, зокрема, за рахунок коштів підприємств як провідної ланки економіки.

Перехід України після набуття нею незалежності від командно-адміністративної системи, яка мала місце за часів існування СРСР, до ринкової поставив перед нашою молодою державою ряд кардинальних завдань. Одним з яких є формування власної фінансової системи, яка б відповідала вимогам ринкової економіки. Це обумовлене тим, що ринкова система на відміну від командно-адміністративної групується, як відомо, на принципово інших засадах, а саме на:

- вільному підприємництві, яке діє за принципом: дозволено все, що не заборонене законом;

- плюралізмі (множині) форм власності, у т.ч. і приватні, які рівні між собою і однаково захищені законом;

- економічній конкуренції господарюючих суб'єктів та діях держави, спрямованих на обмеження монополізму та захист від недобросовісної конкуренції;

- переважно вільних (ринкових) цінах.

Отже, метою даної курсової роботи є з'ясування того:

1) що являють собою державні цільові позабюджетні фонди в сучасних умовах, в умовах розбудови економіки ринкового типу;

2) за якими критеріями здійснюється їх класифікація;

3) з яких джерел, яким чином формуються та з якою метою використовуються дані фонди Українською Державою.

1. Цільові державні фонди: поняття, цільове призначення, класифікація, правове забезпечення

Цільові державні фонди - складова частина, одна із ланок фінансової системи держави, яка, як відомо, складається із державних фінансів (загальнодержавного та місцевих бюджетів), кредитування, страхування, фінансів підприємств, установ та організацій і, нарешті, вищезгаданих позабюджетних фондів.

Провідна підстава створення цільових фондів - необхідність виділення відповідних грошових коштів, край необхідних державі, для забезпечення виконання державного дуже важливих функцій соціального спрямування: виплата пенсій громадянам, що досягли пенсійного віку або втратили працездатність через те, що стали інвалідами (пенсійний фонд), виплата матеріальної допомоги громадянам, які тимчасово втратили роботу (фонд загального обов'язкового страхування на випадок безробіття), виплата відповідних коштів у разі тимчасової втрати працівником працездатності через хворобу (фонд у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюється виплата коштів особам, які тимчасово втратили працездатність у наслідок нещасного випадку на виробництві або набули хворобу, яка сталась у зв'язку з їх професійною діяльністю на виробництві (фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань). державний фонд пенсійний страхування

Якщо мова йде про класифікацію цільових фондів, то слід мати на увазі, що така класифікація може здійснюватись за різними критеріями.

По-перше, залежно від територіального призначення цільові фонди поділяються на загальнодержавні, які створюються на загальнодержавному рівні з метою фінансування державних програм, та місцеві, які формуються місцевими органами самоврядування для забезпечення місцевих програм.

В свою чергу, загальнодержавні цільові фонди поділяються на дві групи: 1) постійні фонди, створення яких пов'язане з реалізацією певних функцій держави, що мають постійний, тривалий характер (до таких фондів відносять фондисоціального страхування різного призначення); 2) тимчасові фонди, які формуються з метою вирішення певних проблем розвитку суспільства і після вирішення цих проблем припиняють існування. До місцевих фондів, як правило, відносять: а) фонд здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; б) інноваційний фонд, спрямований на розробку та практичне застосування новітніх технологій (т.3 „ноу-хау”); в) фонд охорони навколишнього середовища. Слід зазначити, що поділ цільових фондів на постійні та тимчасові досить умовний, бо, наприклад, фонд здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи, хоч і відносять до тимчасових, проте досить тривалий період проведення таких заходів дає підстави брати під сумнів віднесення його до числа тимчасових фондів.

Крім того державні цільові фонди в залежності від їх відносин до державного бюджету поділяють на бюджетні та позабюджетні.

Бюджетні фонди - це ті, які входять до складу державного бюджету і фінансування яких здійснюється за рахунок коштів держбюджету, тоді як позабюджетні фонди - це фонди, що не включаються до державного бюджету, мають самостійні джерела фінансування (в першу чергу - за рахунок коштів підприємств) і здійснюють видатки незалежно від держбюджету. До цих фондів відносять: Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов'язкового страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Зазначені фонди, як зазначалось вище, відносяться до постійних загальнодержавних цільових фондів. Формування саме цих фондів є об'єктом розгляду даної курсової роботи.

Правове забезпечення формування зазначених фондів здійснюється на найвищому рівні - Законами України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1947 р., „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 р., „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності” від 18 січня 2001 р., „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

2. Порядок формування державного пенсійного фонду

Формування державного Пенсійного фонду України, кошти якого використовуються для виплат пенсій (по досягненню пенсійного віку та відповідно до трудового стажу, а також у разі втрати працездатності, т.з. соціальні) - одна із провідних функцій держави у соціальній сфері. Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 р. визначено: порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, платників збору, суб'єктів оподаткування, ставки збору.

За ст. 1 Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:

- суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їхні об'єднання, бюджетні, громадські й інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

- філії, відділення та інші відокремлені підрозділи суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників і не мають статусу юридичниї особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади;

- фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;

- фізичні особи, які прцюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, що виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, котрі не є членами спілок тощо.

До платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхуваня також належать:

- юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют;

- суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і коштовного каміння;

- юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємця за законом;

- суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) - виробники та імпортери тютюнових виробів;

- підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадянами, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнаються жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”;

- підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно. При цьому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не сплачується, якщо послугами стільникового зв'язку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі), що мають стаціонарно вбудоване обладнання радіозв'язку, радіонавігації та радіоастрономії, яке не може бути відокремлено від таких засобів без втрати його технологічних якостей чи характеристик.

Платник, що є суб'єктами підприємницької діяльності, та їх філії незалежно від форм власності, їхні об'єднання, бюджетні, громадські й інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, зобов'язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (міста) за юридичною адресою, а платники - фізичні особи, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси - за постійним місцем проживання.

Для реєстрації в органах Пенсійного фонду платники, які використовують працю найманих працівників, подають заяву та завірені копії таких документів:

- свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (рішення про створення установи, організації);

- довідки про присвоєння ідентифікаційного коду органом статистики;

- установчих документів.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси для реєстрації в органах Пенсійного фонду подають завірені копії таких документів:

- свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (посвідчення підприємця, що проводить свою діяльність без створення юридичної особи);

- дозвіл на здійснення підприємницької діяльності;

- угоду про наймання на роботу фізичної особи.

На основі цих документів робляться відповідні записи в журналах обліку і проставляється реєстраційний номер. Після реєстрації платникові збору видається повідомлення.

Банки при відкритті відповідних банківських рахунків зобов'язані вимагати від таких платників інформацію про реєстрацію.

У разі реорганізації (зміни форми власності, організаційно-правової форми, назви) або зміни юридичної адреси платник зобов'язаний у 10-денний строк подати до органу Пенсійного фонду відповідну заяву про перереєстрацію. Коли ж платник за новою юридичною адресою розміщений за межами території обслуговування органом Пенсійного фонду, він зобов'язаний у 15-денний строк провести остаточні розрахунки з органом Фонду і знятися з обліку. За новою адресою платник повинен обов'язково зареєструватися. У випадку недодержання платником порядку нарахування та сплати страхового збору, використання коштів Фонду не за призначенням, подання недостовірної звітності, порушення строків її подання у 10-денний строк проводиться документальна перевірка правильності розрахунків платника збору і складається акт у двох примірниках, в якому зазначається нова юридична адреса. Якщо платник має недоїмкуіз страхового збору, йому нараховується пеня у встановленому порядку. У 15-денний строк здійснюються остаточні розрахунки на підставі акта перевірки.

Підприємство, що підлягає ліквідації, зобов'язане в 10-денний строк з дня прийняття рішення про ліквідацію подати до органу Пенсійного фонду заяву про зняття з обліку із зазначенням його правонаступника (якщо він є), документ про ліквідацію (рішення власника, суду або інший документ, передбачений законодавством), виписку з розрахункового рахунку в банку. На основі перелічених документів органи Пенсійного фонду закривають справу платника збору. Реєстраційний номер ліквідованого платника збору в подальшому не використовується.

Об'єктом оподаткування є:

- для платників збору, котрі використовують працю найманих працівників, - фактичні витрати на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат за тарифними ставками, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не належать витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, на виплату доходів у формі дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, що не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій;

- для платників збору - фізичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності (якщо вони не використовують працю найманих робітників), так і для тих, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - сума оподатковуваного доходу (прибутку), обчислена відповідно до законодавства України.

Доповнено також перелік оподаткування. Так, об'єктом оподаткування є:

- для платників збору - юридичних та фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют, - сума операції з купівлі-продажу валют;

- для платників збору - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, - вартість реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

- для юридичних та фізичних осіб при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємця за законом, - вартість легкового автомобіля;

- для суб'єктів підприємницької діяльності (у тому числі нерезидентів) - виробників та імпортерів тютюнових виробів, - кількість вироблених ними тютюнових виробів (крім тих, які експлуатуються), що підлягають продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатній передачі або частковою їх оплатою, в тому числі своїм працівникам, та кількість тютюнових виробів, що ввозяться (імпортуються) на митну територію України;

- для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно (за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадянами, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше), - вартість нерухомого майна, зазначена в в договорі купівлі-продажу такого майна;

- для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також операторів цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно, - вартість будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплачена споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомого зв'язку.

У разі продажу прав на тимчасове користування послугами стільникового рухомого зв'язку у вигляді магнітних карт, мікросхем або чипів об'єктом оподаткування є вартість їх продажу. У разі, коли оператор стільникового зв'язку надає послуги з цього зв'язку безоплатно, об'єктом оподаткування є вартість таких послуг, визначена за звичайними розцінками (тарифами) такого оператора. У разі, коли особа надає засоби, споруди або мережу зв'язку в оренду (лізинг) або передає ці об'єкти в інші види користування іншій особі, яка виконує функції оператора щодо третіх осіб, об'єктом оподаткування є тільки послуги, які надаються такою другою особою таким третім особам.

Не може бути об'єктом оподаткування:

- транслювання програм радіо- та телевізійними станціями;

- передання або прийом інформації за допомогою радіозв'язку мережами відомчого чи техноголічного зв'язку, що не мають автоматичної комутації з мережею зв'язку загального користування;

- користування радіотелефонами та радіоподовжувачами, підключеними до номерів квартирних телефонів;

- суми, які сплачуються одним оператором у компенсацію вартості послуг з роумінгу (або покриття від'ємного сальдо взаєморозрахунків з роумінгу) іншому оператору, який надав такі послуги.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платників збору сплачуються до Пенсійного фонду України.

Збір сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності коштів видача їх на виплату заробітної плати та перерахування зборів до Пенсійного фонду України проводиться в пропорційних сумах. При обчисленні збору не мають значення джерела фінансування, виплат, статті витрат і види платіжних документів (розрахунково-платіжні відомості, особові рахунки, за якими проводились розрахунки з оплати праці). У разі одерання від підприємств доходів у натуральній формі, тобто продукцією їхнього власного виробництва, розмір доходу працівника обчислюється за середньою відпускною ціною продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведено нарахування доходів. Якщо у поточному місяці така продукція не реалізовувалась, її вартість обчислюється за середньою відпускною ціною місяця попередньої реалізації, але не нижчою від собівартості. Вартість натуральної продукції інших виробників при визначенні доходу для нарахування страхового збору обчислюється за ціною її придбання.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 р. „Про заходи щодо додаткового залучення коштів до Пенсійного фонду” доходи працівників сільськогосподарських підприємств, одержані ними натурою і обчислені за фактичною собівартістю відповідної продукції в розмірах, що не перевищують наростаючим підсумком за календарний рік одного неоподаткованого мінімуму з розрахунку на місяць, не входять до фонду оплати праці, на який нараховується страховий збір за середньою ціною реалізації з урахуванням податку на додану вартість. На решту доходів, що перевищують цю суму, страховий збір нараховується.

Страховий збір з оплати праці (з доходу, з винагороди), одержаної в іноземній валюті, сплачується в національній грошовій одиниці України. Доходи, одержані в іноземній валюті, перераховують в національну грошову одиницю за офіційним курсом валют, що діяв на дату одержання доходу.

Відповідно до Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено такі ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

1. Для платників збору, що є суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, для їхніх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, для об'єднань громадян, а також для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, котрі використовують працю найманих працівників, і філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, - 33,2 відсотки фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат за тарифними ставками, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не належать витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, на виплату доходів у формі дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не нараховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій.

Для підприємств, установ та організацій, в яких працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо - за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування - для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 відстки об'єкта оподаткування - для інших працівників такого підприємства.

2. Для платників збору - фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі для членів творчих спілок, для творчих працівників, котрі не є членами творчих спілок, - 1 відсоток сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.

3. Для платників збору, якими є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, котрі не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси, - у розмірі 33,2 відсотки від суми оподатковуваного доходу (прибутку), обчислену в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавстваУкраїни.

4. Для платників збору - суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які використовують працю найманих працівників, а також для філій,відділень та інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, котрі не використовують працю найманих працівників, адвокатів, приватних нотаріусів, - 33,2 відсотки суми тих винагород, що виплачуються фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру.

Законами України доповнено ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Для платників збору - фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі членів творчих спілок, творчих працівників, які не є членами творчих спілок, та ін., встановлені такі ставки:

- 1 відсоток від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподаткований дохід не перевищує 150 грн.;

- 2 відсотки - якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 грн.

Для платників збору з числа осіб льотних екіпажів повітняних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах:

- 1 відсоток від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід становить менше 150 грн.;

- 2 відсотки - якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 150 до 250 грн.;

- 3 відсотки - якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 250 до 350 грн.;

- 4 відсотки - якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 350 до 500 грн.;

- 5 відсотків - якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 500 грн.

Для платників збору, які мають статус державного службовця або працюють на посадах, робота на яких зараховується до трудового стажу, що дає право на одержаня пенсії відповідно до законів України „Про державну службу”, „Про прокуратуру”, „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, „Про наукову і науково-технічну діяльність”, „Про статус народного депутата України”, Митного кодексу України, Положення помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95:

- 1 відсоток від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу, що не перевищує 150 гривень;

- 2 відсотки - з частини сукупного доходу оподатковуваного доходу в розмірі від 151 до 250 грн.;

- 3 відсотки - з частини сукупного доходу оподатковуваного доходу в розмірі від 251 до 350 грн.;

- 4 відсотки - з частини сукупного доходу оподатковуваного доходу в розмірі від 351 до 500 грн.;

- 5 відсотків - з частини сукупного доходу оподатковуваного доходу в розмірі понад 501 гривню.

Для платників збору - юридичних та фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування.

Для суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування.

Для юридичних та фізичних осіб при відчуженні легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємця за законом, - 3 відсотки від об'єкта оподаткування.

Для суб'єктів підприємницької діяльності (у тому числі нерезидентів) - виробників та імпортерів тютюнових виробів - 1,5 гривні за 1000 шт. Сигарет без фільтру та 2,5 гривні за 1000 шт. Сигарет з фільтром.

Для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ та організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування.

Для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також операторів цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно, - 6 відсотків від об'єкта оподаткування.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується всіма категоріями працюючих громадян (у тому числі і особами, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, й працюючими пенсіонерами). Заяву про сплату збору громадяни не подають. Обов'язковий страховий збір нараховується на всі види виплат, спрямованих на оплату праці.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не нараховується не виплати, до яких належать:

- вихідна допомога при звільненні;

- компенсаційні виплати (добові за відрядженнями в межах нормативу і виплати замість добових);

- вартість безоплатно наданих деяким категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, проїзних квитків або сума коштів для відшкодування їх за рахунок відповідних бюджетів, а також твердого палива для працівників вугільної промисловості;

- вартість виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, миючих та знешкоджуючих засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування;

- суми відшкодування витрат та інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням робітників і службовців на роботу в іншу місцевість;

- доплати і надбавки до заробітної плати замість добових, коли постійна робота проходить у дорозі чи має роз'їздний характер, або у зв'язку із службовими поїздками в межах обслуговуючих дільниць;

- заробітна плата за дні роботи без винагороди за працю (суботники, недільники тощо), яка перераховується до відповідного бюджету або на благодійні цілі;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ним трудових обов'язків;

- стипендії, що виплачуються підприємствами та організаціями слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, направленим на навчання з відривом від виробництва;

- стипендії Президента України, Кабінету Міністрів України та Міністерства у справах науки і технологій для молодих вчених;

- фінансова підтримка (гранти) Міжнародного наукового фонду, Фонду цивільних досліджень та розвитку і Українського науково-технологічного центру, що надається вченими України - переможцям відповідних конкурсів;

- допомога, яка виплачується за рахунок підприємства, установи, організації иолодим спеціалістам під час відпустки після закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу;

- доходи громадян від володіння корпоративними правами (отриманими дивідендами).

Страховий збір не нараховується також:

- на компенсаційні виплати громадянам відповідно до Закону України від 1 липня 1992 р. „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (на оздоровлення, при звільненні, на харчування, різні види допомоги на дітей).

- на допомогу сім'ям з дітьми, що виплачується з Державного та місцевих бюджетів відповідно до Закону України від 21 листопада 1992 року “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”;

- на виплату з коштів Фінду соціального страхування України і Пенсійного фонду України (крім коштів, спрямованих на оплату праці).

Контроль за правильним нарахуванням, вчасним і повним перерахуванням та надходженням збору, інших платежів, а також за витрачанням коштів Пенсійного фонду здійснюється органами Пенсійного фонду.

Контроль на підприємствах здійснюється шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, нарахування страхового збору, платіжних доручень про перерахування суми збору на рахунок Пенсійного фонду, розрахункових документів. Перевірці підлягають документи за поточний і минулий роки. Перевірка документів за попередні періоди проводиться у разі виявлення порушень або зловживань.

На виявлені під час перевірки суми коштів, на які платником не нараховується збір, за актом перевірки він донараховується із сумою пені, а до винних посадових осіб застосовуються санкції, що діють на момент перевірки.

Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року органами Пенсійного фонду надано право на отримання довідок з операцій і розрахунків юридичних осіб та інших організацій з питань сплати збору.

3. Порядок формування фонду державного страхування на випадок безробіття

Для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплат забезпечення та надання соціальних послуг створено Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Його діяльність регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом „Про зайнятість неселення”, Законом „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та Законом Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” останній встановлює розмір внесків по даному фонду на 2007 р.

Джерелами формування коштів Фонду є:

- страхові внески страхувальників: роботодавців, застрахованих осб;

- асигнування державного бюджету;

- суми фінансових санкцій, застосованих згідно із законодавством України до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення:

- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;

- благодійні внески підприємств, устано, організацій та фізичних осіб;

- інші надходження відповідно до законодавства України.

Кошти Фонду використовуються на:

- виплату забезпечення та надання соціальних послуг, зокрема на:

допомогу на випадок безробіття, у тому числі одноразову її виплату для організації безробітним підприємницької діяльності;

допомогу на випадок часткового безробіття;

матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

матеріальну допомогу на випадок безробіття, одноразову матеріальну допомогу безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

допомогу на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні;

- професійну підготовку або перепідготовку, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

- інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням;

- відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб, відповідно до Закону України „Про зайнятість населення”, у період до досягнення ними пенсійного віку;

- фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;

- створення резерву коштів Фонду.

Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць у день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці. У разі несвоєчасного чи не в повному обсязі сплачення роботодавцями страхових внесків, до них застосовуються санкції.

Так, відповідно до п. 2 ст. 93 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір внесків до Фонду на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття для роботодавців складає 1,3% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на оплату основної та додаткової зарплати, інші заохочувальні та косплексні витрати, у т.ч. в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”, та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб. При цьому резерв даного фонду (ст. 94 вищезазначеного Закону) повинен бути встановлений у розрахунку на 5 календарних днів.

Від сплати страхових внесків звільняються:

- застраховані особи на період відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

- застраховані особи в частині отриманої допомоги на випадок часткового безробіття.

Розмір страхових внесків установлюється на календарний рік:

- для роботодавця - у відсотках сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натруральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

- для громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країн, в якій вони перебувають, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами - у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем. Період, протягом якого застрахована особа була звільнена від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.

Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу на випадок безробіття залежно від страхового стажу.

Право на допомогу на випадок безробіття зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:

- навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, докторантурі з денною формою навчання;

- строкова військова служба;

- здійснення догляду за непрацюючою працездатною особою, за інвалідом І група або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;

- інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Допомога на випадок безробіття виплачується з 8-го дня після реєстрації зарахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги на випадок безробіття не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалістьвиплати допомоги на випадок безробіття не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною в межах двох років, протягом яких виплачується допомога на випадок безробіття., тривалість її виплати враховується сумарно.

Допомога на випадок безробіття може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виплвнилось 18 років, за їх бажанням.

Розмір допомоги на випадок безробіття визначається у відсотках середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:

- до 2 років - 50 відсотків;

- від 2 до 6 років - 55;

- від 6 до 10 років - 60;

- понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога на випадок безробіття виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

- перші 90 календарних днів - 100 відсотків;

- протягом наступних 90 календарних днів - 80;

- у подальшому - 70 відсотків.

Допомога на випадок безробіття не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом. Одноразова виплата допомоги на випадок безробіття для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється в розмірі допомоги на випадок безробіття у розрахунку на рік.

4. Порядок оформлення фонду державного страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

Даний фонд формується на підставі Закону України від 18 січня 2001 року „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням і похованням” .

Відповідно до норм цього закону загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною.

Кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності формуються шляхом сплати страхових внесків (власниками) підприємства або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених даним Законом.

Право на матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні. Це право виникає з настання страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення). Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення.

Для отримання матеріального забезпечення застрахована особа повинна мати страховий стаж, тобто певний період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державномусоціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами за час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення, забезпечує його надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Зазначений фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів, а усі застраховані особи є членами цього Фонду.

Джерелами формування коштів даного Фонду є:

- страхові внески страхувальників - роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбаченому Законом від 18.01.2001 р.;

- суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб;

- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

- асигнування із Державного бюджету України;

- інші надходження.

Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України щодо роботодавців і застрахованих осіб у відсотках.

Так, відповідно до ст. 93 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено такі розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на 207 рік:

- для роботодавців - 1,5% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі;

- для роботодавців - на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25% суми виплат на оплату праці, - окремо 0,7% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,5% суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т.ч. в натуральній формі.

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності можуть бути спрямовані лише на такі цілі як:

- виплата застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по нагляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;

- утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;

- забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

- 60% середньої зарплати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до 5 років;

- 80% середньої зарплати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;

- 100% середньої зарплати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років;

- 100% середньої зарплати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Закон України „Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності” від 18 січня 2001 року також чітко визначає підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності а саме:

- у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

- у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

- за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

- за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

- у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

- за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження зарплати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

5. Порядок формування фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання

Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків. Формування Фонду здійснюється за рахунок:

- внесків роботодавців для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

- капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

- прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

- коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охороних праці;

- добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків.

Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків має забезпечувати:

1) фінансування заходів, спрямованих на вирішення таких завдань:

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

- відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей;

2) створення резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування;

3) покриття витрат Фонду, пов'язаних зі здійсненням соціального страхування від нещасного випладку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

- для роботодавців - у відсотках сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати;

- для добровільно застрахованих осіб - у відсотках мінімальної заробітної плати.

Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці). При цьому розмір зазначеної знижки чи надбавки не може перевищувати 50 відсотків страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).

Так, відповідно до Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22 лютого 2001 року було встановлено 67 класів професійного ризику виробництва і коливання страхових тарифів (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників) складали від 0,86 (1 клас) до 13,80 (67 клас), тобто зростало майже у 16 разів.

Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” при збереженні кількості класів професійного ризику виробництва (67) дещо змінює страхові тарифи: для 1 класу вони складають 67 - 13,60, тобто має місце зростання вже у 20,6 рази в залежності від класу професійного ризику виробництва. Це свідчить про те, що законодавець загалом підвищує матеріальну відповідальність роботодавців в залежності від класу професійного ризику виробництва.