Іноземні підприємства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра земельного кадастру

Реферат

на тему: “Іноземні підприємства в Україні”

Виконав: ст. 4-ЗВ-1

Телегера С.В.

Перевірила:

Боришкевич О.В.

Київ

2015

План

1. Підприємство з іноземними інвестиціями: сутність та основні характеристики

2. Іноземне підприємство як вид підприємства з іноземними інвестиціями

3. Умови, порядок створення та діяльність іноземних підприємств

Список використаних джерел

1. Підприємство з іноземними інвестиціями: сутність та основні характеристики

Особливості правового становища підприємств з іноземними інвестиціями визначається статтями 116, 390-400 ГК, Законом України від 19.03.1996 р. “Про режим іноземного інвестування”, а також низкою підзаконних нормативно-правових актів, у т. ч.:

Положенням про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 p.;

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 р. “Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна”;

Положенням про порядок залучення експертів до оцінки майна, що перебуває у загальнодержавній власності, під час створення підприємств з іноземними інвестиціями. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 813;

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 р. “Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями” та ін.

Характерними ознаками підприємства з іноземними інвестиціями (ПП) є:

- підприємство корпоративного типу за участю вітчизняних суб'єктів господарювання (резидентів) та іноземних інвесторів (ними можуть бути: іноземні громадяни, особи без громадянства, що не мають постійного місцепроживання в Україні, юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої держави, міжнародні організації, інші держави);

- наявність у статутному фонді підприємства іноземної інвестиції у визначених законом формах (види та форми таких інвестицій визначаються ст. 2, 16 Закону “Про режим іноземного інвестування”, ст. 391, 392 ГК) та розмірі (не менше 10% розміру цього фонду);

- створення такого підприємства може відбуватися шляхом заснування (при цьому принаймні одним із засновників має бути іноземний інвестор), а також у разі внесення його учасником - іноземним інвестором іноземної інвестиції; набуття підприємством статусу ПП пов'язується не з моментом його державної реєстрації, а від дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс;

- до установчих документів підприємства з іноземними інвестиціями ставляться спеціальні вимоги: крім відомостей, передбачених законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, вони також мають містити відомості про державну належність засновників підприємства з іноземними інвестиціями, відомості про розмір іноземної інвестиції, оціненої в іноземній валюті та національній валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України за курсом НБУ;

- майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. Порядок пропуску такого майна на територію України визначається ст. 18 Закону України “Про режим іноземного інвестування” та Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 р. “Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна”;

- продукція цих підприємств не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови їх сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- на підприємство з іноземними інвестиціями розповсюджується національний режим господарювання, якщо інше не передбачено законами та міжнародними договорами України, ратифікованими ВР України;

- з метою залучення іноземних інвестицій держава закріплює гарантії захисту прав іноземних інвесторів (ст. 397 ГК, статті 8-12 Закону “Про режим іноземного інвестування”);

- з метою захисту інтересів національної економіки законом можуть встановлюватися обмеження щодо здійснення певних видів господарської діяльності підприємствами з іноземними інвестиціями (види господарської діяльності, що належать до монополії держави).

2. Іноземне підприємство як вид підприємства з іноземними інвестиціями

іноземний інвестиція підприємство

Іноземне підприємство фактично є різновидом підприємства з іноземними інвестиціями, визначальною ознакою якого є особливі вимоги до його учасників (ними можуть бути лише іноземні інвестори) та майна (в іноземному підприємстві іноземна інвестиція має становити 100%). За організаційно-правовою формою таке підприємство може бути унітарним чи корпоративним. Виникнення такого підприємства пов'язується із заснуванням іноземними інвесторами (інвестором) нового підприємства чи набуття такими особами у власність майнового комплексу діючого унітарного підприємства чи 100% акцій (часток) підприємства корпоративного типу. З метою захисту інтересів національної економіки та національної безпеки законом можуть визначатися галузі, в яких створення іноземних підприємств забороняється.

Особливості правового статусу іноземних підприємств визначаються ст. 117 ГК України.

Стаття 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. (із змінами і доповненнями) передбачає можливість створення за законодавством України унітарного або корпоративного підприємства, яке діє виключно на власності іноземців - фізичних або юридичних осіб. Таке підприємство є іноземним підприємством. Ним є також діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Статусу іноземного діюче підприємство України набуває після придбання його повністю у свою власність іноземцем або іноземною юридичною особою. При цьому основною вимогою законодавства є повне, а не часткове придбання у власність іноземцем(ями) чи іноземною(ими) юридичною(ими) особою(ами) діючих підприємств.

Оскільки іноземне підприємство створюється виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, то це дає підстави дійти висновку, що діюче підприємство може бути придбане як іноземцями, так і іноземними юридичними особами або ж цими особами спільно.

Іноземне підприємство створюється за законодавством України, а діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб.

Іноземному підприємству притаманні такі ознаки:

- підприємство створюється і діє за законодавством України;

- підприємство діє виключно на власності іноземних суб'єктів (іноземців або іноземних юридичних осіб);

- у власності іноземного підприємства може бути будь-яке майно, не заборонене законодавством України;

- діюче підприємство може бути власністю іноземного підприємства тільки після повного придбання його у власність іноземцями, або іноземними юридичними особами, або ж ними спільно;

- іноземне підприємство має своє найменування, окрім повного найменування, може мати й скорочене, свою печатку, поточний рахунок в банку та інші реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Економічна безпека України обумовлює необхідність заходів безпеки, які здійснюються з метою недопущення доступу іноземних суб'єктів господарювання, а з ними -- і держави, за законодавством якої вони створені, в галузі оборони (зброї, техніки і технології), фундаментальних розробок, підтримання суспільного порядку і управління, фінансів і монетарної політики, правотворчості. Зазначені сфери традиційно складають недоступні для іноземців галузі практично в усіх без винятку країнах світу.

Окрім цих заборон, законодавство України обмежує також доступ іноземців до деяких секторів економіки. Так, іноземні підприємства обмежуються в діяльності інформаційних агентств, теле- і радіоорганізацій тощо.

Законами України можуть визначатися території, на яких створення і діяльність іноземних підприємств обмежується або забороняється виходячи з вимог забезпечення національної безпеки України. Це, як правило, прикордонні території, території розміщення військових або інших стратегічних об'єктів.

Водночас у разі, якщо є відомості про те, що інші держави обмежують здійснення законних прав та інтересів підприємств, філій або представництв України на своїй території, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх компетенції мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії.

У зв'язку з тим, що іноземне підприємство створюється за законодавством України (ч. 1 статті 117 ГКУ), то і правовий статус іноземного підприємства, а також його філій, представництв та інших відокремлених підрозділів у повному обсязі, якщо інше не передбачено законодавством, повинен відповідати чинному законодавству України. Це необхідно для того, щоб позбавити такі філії, представництва та інші відокремлені підрозділи можливості здійснювати на території України невигідну для неї діяльність, а то й взагалі діяльність, яка може порушувати економічний суверенітет України (ст. 17 Конституції України).

3. Умови, порядок створення та діяльність іноземних підприємств

Умови створення підприємств - це такі об'єктивні обставини, які обумовлюють необхідність не перешкоджати створенню суб'єкта господарської діяльності. Умовами створення іноземних підприємств є:

- наявність (надходження) на території України власності іноземців, іноземних юридичних осіб або діючого підприємства, придбаного у власність цими особами;

- створення іноземного підприємства на території чи в галузі господарювання, в яких це не заборонено;

- відображення у відповідних документах відомостей про предмет діяльності (який не заборонений в Україні), інших відомостей, передбачених чинним законодавством при створенні іноземних підприємств.

Для того, щоб зареєструватись як іноземне підприємство, його засновники повинні підготувати (розробити) установчі документи. Це -- комплект документів установленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб'єкт господарських відносин.

Для різних підприємств (ст. 62 ГКУ) - це різні комплекти документів, але основними з них є такі.

По-перше, для унітарного іноземного підприємства це - рішення власника або уповноваженого ним органу про створення підприємства, а для корпоративного іноземного підприємства - установчий договір власників або уповноваженого ним органу про створення підпри­ємства, він і є рішенням.

По-друге, як для унітарного, так і для корпоративного іноземного підприємства обов'язковими є розробка і прийняття статуту підприємства. Безумовно, це локальні нормативні акти, зміст яких не повинен суперечити чинному законодавству України, оскільки саме за цим законодавством створюються іноземні підприємства.

По-третє, інші документи, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 7 статті 24 Закону України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа відповідним документом підтверджує свою реєстрацію в країні місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо). Цей документ має бути легалізований в установленому порядку.

Отже, державна реєстрація становить собою завершальний етап створення іноземного підприємства, на якому компетентний орган перевіряє додержання умов, необхідних для створення іноземного суб'єкта господарювання.

Державна реєстрація призводить до визнання іноземного підприємства юридичною особою, тобто до виникнення в останньої правоздатності і дієздатності, і вона одномоментно отримує можливості своїми діями набувати прав та обов'язків.

Предмет, цілі і напрями дальності іноземне підприємство визначає у своєму Статуті, а тому відповідно з ним і чинним законодавством воно має право здійснювати правочини, укла­дати договори та інші угоди, займатись будь-якою господарською діяльністю, передбаченою Статутом у відповідності з вимогами Господарського кодексу, не забороненою чинним законодавством.

Іноземне підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвит­ку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги.

Відносини іноземного підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарювання здійснюються на основі договорів.

Іноземне підприємство має право вести зовнішньоекономічну діяльність, і напрями цієї діяльності визначає самостійно.

Держава забезпечує іноземному підприємству рівні правові та економічні можливості нарівні з іншими підприємствами, гарантує забезпечення його прав і законних інтересів.

Втручання в господарську та іншу діяльність іноземного підприємства з боку державних, громадських організацій, політичних партій і рухів без законних на те підстав не допускається.

Контроль за діяльністю іноземного підприємства здійснюється податковою, державною ревізійною службами та органами інших відомств, передбачених цим Кодексом, а також іншим чинним законодавством.

Взаємовідносини іноземного підприємства з органами державного управління, місцевого самоврядування та іншими органами будуються у відповідності з чинним законодавством.

Ліквідація і реорганізація іноземного підприємства здійснюються у відповідності з вимогами Статуту, ГКУ, антимонопольного та іншого чинного законодавства, за рішен­ням власника або за рішенням суду чи господарського суду.

Іноземне підприємство ліквідується також у випадках:

- визнання його банкрутом;

- якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства у зв'язку з невиконанням ним умов, встановлених законодавством, і в передбачений рішенням строк не забезпечено виконання або ж дотримання цих умов, або не змінено вид (профіль) діяльності;

- якщо рішенням суду визнані недійсними установчі документи і рішення про створення підприємства;

- за іншими підставами, передбаченими чинним законодавством України.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996р.

2. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996 р.

3. Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р.

4. Господарський кодекс України від 16.01.2003р.

5. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій [Електронний ресурс]. - К.: Атіка. - 2004. Режим доступу: http://pidruchniki.com/19991130/pravo/gospodarske_pravo

6. Господарське право: Навчальний посібник [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pidruchniki.com/00000000/pravo/zagalna_chastina_gospodarske_pravo#275

Размещено на Allbest.ru