Факторинг

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Факторинг - (у перекладі з англійської - посередництво) - це різновид торгово-комісійних операцій, що поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта, і пов'язана з інкасування його дебіторської заборгованості (неоплаченими рахунками-фактурами клієнта в процесі реалізації ним товарів і послуг). Інакше кажучи, в основі факторингової (Факторською) операції лежить купівля банком рахунків-фактур постачальника на відвантажену продукцію (надану послугу) і передача банку права вимоги платежу з покупця продукції (послуги). Тому факторингові операції називають також кредитуванням продажів постачальника або наданням факторингового кредиту постачальнику. Факторинг відомий ще з XVI-XVII ст., виник як операція спеціалізованих торгових посередників, а пізніше в нього включилися торгові банки. Але тільки в 60-і роки ХХ століття факторські операції прийшли на зміну комерційному кредиту в вексельній формі і стали широко застосовуватися для обслуговування процесу реалізації продукції. Це було викликано посиленням інфляційних процесів і нестійкістю в економіці ряду країн у той період, що вимагало більш швидкої реалізації продукції, тобто прискорення переведення капіталу з товарної форми в грошову. Широко використовувана в країнах ринкової економіки вексельна форма розрахунків не завжди гарантує своєчасність отримання коштів і відшкодування дійсних витрат на виробництво продукції. Тому проблема дебіторської заборгованості для постачальників придбала першорядне значення. При несплаті в строк за векселем фірма-векселедержатель змушена стягувати належну їй суму в судовому порядку. Проте судові витрати дуже високі, що нерідко змушує векселедержателя списувати борги на збитки. Крім того, фірми прагнуть "не виносити сміття з хати" і не допускати судових розглядів. У пошуках виходу з цієї ситуації фірми і стали звертатися по допомогу до банків або ж до вхідних в банківські холдинги спеціалізовані компанії з врегулювання спорів щодо оплати векселів та інших товарних документів. У результаті виникають ділові контакти між відділами промислових або торгових фірм, керуючими рухом комерційного кредиту, і банками, що регулюють подібні суперечки між клієнтами. факторинг операція ринок україна послуга

Банки передають тісно пов'язаним з ними фірмам дані про кредитоспроможності їхніх контрагентів, сприяють якнайшвидшої оплаті рахунків, гарантують відшкодування боргу, чинять тиск на клієнтів з тим, щоб вони при суперечках з "дружньою" банку фірмою правильно ставилися до її вимогам.

Як вже зазначалося вище, факторинг можна розглядати як своєрідну форму кредитування постачальника факторською фірмою. Відмінність факторського кредиту від комерційного для продавця товару полягає в тому, що за проданий за допомогою факторингу товар він отримає платіж готівкою, а при продажу в кредит - тільки вексель. Отриманий вексель він може врахувати в банку і отримати також готівку, але менше, ніж при продажу рахунки-фактури. Для покупця придбання товару в борг за комерційним кредитом майже не відрізняється від факторського кредиту. І в тому, і а іншому випадку він зобов'язаний повернути борг після закінчення певного терміну: при комерційному кредиті - векселедержателю, при факторською - факторською компанії. Тим не Проте і для нього факторские кредитування має деякі переваги: покупець отримує можливість повернути борг через більш тривалий термін (у окремих випадках борг пролонгується під додаткові зобов'язання), дозволяється також часткове погашення боргу, що стимулює купівлю товарів через факторские відділи. Комерційні банки, розвиваючи факторские кредит, отримують додаткову можливість розширювати свої операції, збільшувати розмір прибутків і посилювати зв'язки з клієнтами.

Види факторингу

В даний час виділяють декілька видів факторингових операцій.

1. Внутрішні (якщо постачальник і його клієнт, тобто сторони за договором купівлі-продажу, а також фактор-фірма перебувають в одній і тій же країні) або міжнародні.

2. Відкриті (якщо боржник сповіщений про участь в угоді фактор-фірми) або закриті (конфіденційні). Повідомлення боржника при відкритому факторингу здійснюється шляхом відповідного запису на рахунку-фактурі, що підтверджує, що правонаступником за виникає боргу є фактор-фірма і що платежі повинні здійснюватися на її користь. При конфіденційному факторингу ніхто з контрагентів клієнта не обізнаний про кредитування його продажів фактор-фірмою

3.З правом регресу, тобто зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, або без права регресу. Дані умови пов'язані з ризиками, які виникають при відмові платника від виконання своїх зобов'язань, тобто кредитними ризиками. При укладанні факторингового угоди з правом регресу постачальник продовжує нести певний кредитний ризик за борговими вимогами, проданим їм фактор-фірмі. Остання може скористатися правом регресу і за бажання продати постачальникові будь-яке неоплачене боргова вимога у випадку відмови клієнта від платежу (його неплатоспроможності). Дана умова передбачається у випадку, якщо постачальники впевнені, що у них не можуть з'явитися сумнівні боргові зобов'язання, або що вони досить ретельно оцінюють кредитоспроможність своїх клієнтів, розробивши власну досить ефективну систему захисту від кредитних ризиків, або в силу специфіки своїх клієнтів. І в тому, і в іншому випадку постачальник не вважає потрібним оплачувати послуги зі страхування кредитних ризиків. Проте гарантований для постачальника своєчасний приплив коштів може забезпечуватись лише за підписання угоди без права регресу. Необхідно відзначити, що якщо борговий вимога визнано недійсним, фактор-фірма в будь-якому випадку має право регресу до постачальника.

4. З умовою про кредитування постачальника у формі попередньої оплати (до 80% переуступаємо їм боргових вимог), або оплати вимог до певної дати. Основною перевагою попередньої оплати є те, що її розмір є фіксований відсоток від суми боргових вимог. Таки чином, постачальник автоматично отримує більше зі збільшенням обсягів своїх продажів. За відсутності попередньої оплати сума переданої боргових вимог (за мінусом витрат) перераховується постачальнику на певну дату або після закінчення певного терміну.

У сучасних умовах найбільш універсальною системою фінансового обслуговування клієнтів є конвенційний (відкритий) факторинг. За клієнтом практично зберігаються лише виробничі функції. Оскільки в цьому випадку клієнти фактор-фірм можуть відмовитися від збереження власного штату службовців, що виконують ті функції, які приймає на себе фактор-фірма, то виникає досить суттєва економія коштів. Ця економія в поєднанні з вигодами від «дисконтування фактур» компенсує високу вартість обслуговування (0,75-3% річного обороту в залежності від розміру капіталу, фінансового положення і кредитоспроможності клієнта).

Сфера функціонування факторингу

Застосування факторингового обслуговування найбільш ефективно для малих і середніх підприємств, що мають перспективи збільшення обсягів виробництва і які з проблемою тимчасової нестачі грошових коштів з-за несвоєчасного погашення боргів дебіторами і труднощів, пов'язаних з виробничим процесом.

Постачальник повинен виробляти товари чи надавати послуги високої якість, мати перспективи швидкого розширення виробництва і збільшення прибутку, і суто тимчасові причини нестачі грошових коштів з-за несвоєчасного погашення боргів дебіторами, а також недостатнього рівня прибутку, надмірних товарних запасів і труднощів, пов'язаних з виробничим процесом , в значній мірі ускладнюють його господарську діяльність.

Факторингового обслуговування не підлягають:

* підприємства з великою кількістю дебіторів, заборгованість кожного з яких виражається невеликою сумою;

* підприємства, що займаються виробництвом нестандартній чи вузькоспеціалізованою продукції;

* будівельні або інші фірми, що працюють із субпідрядниками;

* підприємства, що реалізують свою продукцію на умовах післяпродажного обслуговування, практикуючі компенсаційні угоди;

* підприємства, які уклали зі своїми клієнтами довгострокові контракти і виставляють рахунки за завершенні певних етапів робіт чи до здійснювати постачання (авансові платежі).

Факторингові операції теж здійснюються за борговими зобов'язаннями фізичних осіб, філій або відділень підприємств.

Сума виплат. Комісійна винагорода

При укладанні факторингового договору між факторингової фірмою і постачальником визначаються терміни і обставини, при настанні яких факторинговий відділ повинен здійснити платіж на користь постачальника, але не більше граничної суми.

У світовій практиці звичайно використовуються три методи встановлення граничних сум.

1. Визначення загального ліміту. Платнику встановлюється періодично поновлюваний ліміт, в межах якого фактор-фірма автоматично оплачує переуступаємо платіжні вимоги. У разі перевищення суми заборгованості над сумою ліміту всі платежі в рахунок погашення боргу будуть надходити факторинговому відділу до тих пір, поки він не компенсує суму платежів, здійснених на користь постачальника, і тільки потім - постачальнику.

2. Встановлюється сума, на яку протягом будь-якого терміну може бути зроблена відвантаження товарів одному платнику. Якщо постачальник не перевищує ліміт, то він застрахований від появи сумнівних боргів.

3. Страхування за окремими угодами використовується у випадку, коли специфіка виробничої діяльності постачальника передбачає ряд окремих угод на великі суми, а не серію поставок товарів одним і тим же покупцям. Гранична сума в цьому випадку представляє собою всю суму кожного замовлення, з поставкою товару протягом певного періоду часу.

Основною метою багатьох підприємств, що вдаються до послуг факторингової компанії, є отримання додаткових коштів, так як з факторингового договором постачальнику негайно оплачується частина (70-90%) суми акцептованих покупцем платіжних вимог. Сплата решті частини (10-30%) за вирахуванням комісійної винагороди, здійснюється окремим платіжним дорученням після надходження коштів від платника або на обумовлену в договорі дату.

Комісійна винагорода факторингової компанії складається з двох елементів: плати за обслуговування, плати за надані в кредит кошти.

Ринок факторингових послуг в Україні

Ринок факторингових послуг в Україні знаходиться ще на стадії зародження. На відміну від розвинених країн в Україні найбільшими оператарами даного ринку є не спеціалізовані компанії , а банки (понад 90% ринку). При цьому за сукупним обсягом наданого фінансування лідирує Укрсоцбанк (близько 60% ринку, 600 млн. грн. за 8 місяців), а за поточним факторинговим портфелем - ТАС - Комерцбанк (40% ринку, 132 млн. грн. станом на 01.11.2005 р.). Активно просувають факторинг також ХФБ-Україна, БІГ-Енергія, Українська фінансова група, Райффайзенбанк. Серед нечисленних факторингових компаній найактивнішими є Арма Факторинг, що протягом 2005 року профінансувала постачання на 75 млн. грн., і створена в 2005 році Перша факторингова компанія .

Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток перевідступлення боргу, котрий сьогодні застосовують вітчизняні банки у тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для ринку сьогодні становить 70-80% від зазначеної суми.

Важливим етапом для розвитку ринку факторингових послуг як в Україні, так і загалом у регіоні стало створення Східноєвропейської факторингової асоціації влітку 2001 року. Її головне завдання - розвиток факторингу на відносно нових ринках - на постсоціалістичному просторі. Одним із основних напрямків діяльності асоціації є підготовка та уніфікація нормативних документів. Зокрема підготовлений типовий міжфакторний договір. Це договір між факторинговими компаніями, котрий укладається, наприклад, для міжнародних факторингових операцій, коли одна зі сторін працює в країні експортера, інша - в країні імпортера. Співробітництво країн регіону, безумовно, відкриває широкі можливості для виходу фінансових установ країн-учасниць на новий міжнародний рівень роботи з клієнтами.

Також, на нашу думку, одним із перспективних напрямків розвитку факторингу в Україні є оновлення інструментарію запровадження таких послуг. Мова йде про сучасну форму - факторинг з регресом, який доволі популярний в індустріально розвинених країнах . У випадку схеми з регресом компанія-фактор, не отримавши суми заборгованості у дебітора, має право через визначений термін зажадати гроші з клієнта. Факторинг із регресом фактично зводиться до короткострокового фінансування - у такому випадку кредитний ризик залишається на продавцеві, хоча ліквідний ризик банк бере на себе.

За факторингу без права регресу довгостроковий платіж фактора на користь постачальника для останнього є реалізацією, він уже не повертається на вимогу фактора .

Основний чинник, який стримує розвиток факторингу в Україні, - відсутність відповідного законодавства. Прийняття необхідних нормативних документів створило б умови для ефективного функціонування ринку факторингових послуг як одного з перспективних джерел фінансування діяльності суб'єктів господарювання .

Отже, ми можемо зробити висновок, що для використання переваг факторингу в Україні вкрай важливо на державному рівні вирішити правові суперечки - що ж саме вважати факторингом та які установи мають право на здійснення таких операцій. І хоча українськими фінансовими установами факторинг використовується ще недостатньо, останнім часом, з розвитком банківської системи, такі послуги стають привабливими для суб'єктів господарської діяльності України не лише як форма захисту від ризиків, а й засобом оптимізації фінансових потоків банку та клієнта, що, безперечно, є запорукою розвитку вітчизняного ринку факторингових послуг.

Висновки

Підводячи підсумки, можна сказати, що факторинг є порівняно новою для нашої країни системою поліпшення ліквідності і зниження фінансового ризику при організації платежів.

Факторинг - досить ефективна форма кредитування оборотних коштів постачальників, так як за своєю суттю він включає інкасування дебіторської заборгованості постачальника, гарантію від кредитних ризиків, від появи сумнівних боргів.

Світова практика в області проведення факторингу виробила безлічі варіантів факторингових угод, використання яких залежить від специфіки факторингових компаній і їхніх клієнтів.

У Росії ж в даний час факторинг не досяг того рівня, який є в ряді країн з розвиненою ринковою економікою. Розвиток факторингу в нашій країні зіткнулося з безліччю проблем, наприклад, неплатежі підприємств, викликані триваючим економічною кризою.

Успіх поширення цієї форми торговельно-фінансової діяльності буде залежати не тільки від загальної економічної ситуації в країні, але і від інтенсивності дослідницького пошуку в області методології банківського справи, від того, наскільки активно будуть відбуватися популяризація і засвоєння необхідних знань.

Список використаної літератури

1. Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику невиконаних зобов'язань за договором факторингу // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 9. - C. 6-9.

2. Наумець І. Фактор боргу // Галицькі контракти. - 2005. - № 49. - C. 34-35.

3. Остафіль О.В. Проблеми та перспективи розвитку ринку фінансових послуг в Україні // Фінанси України. - 2004. - № 12. - C. 89-92.

4. Склеповий Є.В. Ринок факторингових послуг в Україні // Фінанси України. - 2005. - № 9. - C. 109-115.

5. Солтан А. Потрібні гроші за проданий товар? Факторинг поспішає на допомогу // Все про бухгалтерський облік. - 2006. - № 99. -C. 7-10.

Размещено на Allbest.ru