Ломбардна діяльність у системі фінансових послуг

Встановлена Мінської міської управою ціна за користування нерухомим майном для кредитної організації з невеликим оборотом була не підйомною . Не дивно, що в 1897 р Мінський міський ломбард був змушений запозичити в Московському земельному банку під заставу нерухомого майна в рахунок асигнованих думою 60 тис. руб. цей борг установа виплачувало з великими труднощами. Бажаючи допомогти ломбарду впоратися з фінансовими труднощами, Мінська міська дума на засіданні 24 лютого 1903 постановила, що з каси ломбарду щорічно повинні виплачуватися відсотки за існуючими міським позиками. Ломбард, як свідчать документи, реалізовував облігації міської позики і обслуговував позику, що приносило йому дохід. Річний відсоток по позиками становив 2700 руб., вважаючи 4,5% від загальної суми в 60 тис. руб., тобто протягом декількох років установа повинна було виплатити борг. установа теж не обкладалося податками з капіталу. Заслуговує на увагу система виплати платні службовцям. Розпорядник (директор) ломбарду отримував щорічно 500 руб., Відкупщик - 900 руб., касир - 1200 руб. В відміну від розпорядника і відкупщика касир працював повний день, до того ж висока зарплата, очевидно, повинна була гарантувати його чесність у здійсненні операцій з грошима. Так як ломбард був спочатку відкритий для найбіднішого населення міста, фінансові масштаби операцій були незначними. протягом 1898 було прийнято в заставу речей і видано під них позик 103973 руб. Протягом того ж часу повернуто застав і отримано назад виданих під них в позику грошей - 107 836 руб. Прибуток в тому році склала 10297 руб. Розподіл прибутку в наступних роках виглядає так: 1899 - 9180 руб., 1900 - 10857 руб., 1901 - 11832 руб., 1902 - 12 143 руб., 1903 - 12416 руб. Найбільший прибуток був отриманий за 1907 - 19512 руб. Цікаві звіти постійної ревізійної комісії про діяльність ломбарду. Так, в одному з них, за 31 травня 1902, вказані

Історія ломбардів в Російській імперії починається в 1733 р, коли заснована найвищим велінням Монетна контора стала видавати кредити під заставу золота, срібла, коштовних каміння та виробів з них. наступні порушення: надмірно високу платню службовців; відсутність підписів осіб, які придбали застави, в аукціонній книзі; затримка ломбардом продажу прострочених застав на 359 руб. з 1898 р .; встановлені випадки призупинення видачі ломбардом позичок. протоколи комісії за 1908, 1909 і 1910 рр. повідомляють: "Комісія знайшла, що діяльність міського ломбарду в задовільному стані ... ". Серед речей, зазвичай закладаються в ломбард, в документах згадувалися: шуба (за неї отримали заставу в 129 руб.), золото (15-30 руб.), Срібло (3 руб.), Годинник (60 руб.), Черевики (10 руб.), брошка (150 руб.). Якщо зіставити ці дані з середньорічними цінами на продукти харчування та різні види послуг, то виявиться, що це були незначні суми. Так, 1 кілограм чорного хліба коштував 5 коп., білого - 12 коп., картоплі - 2 коп., вареної ковбаси - 35 коп., 1 літр горілки - 30 коп., 1 метр сукна - 2,8 руб. Кошториси Мінського міського ломбарду за 1915 і 1916 переконливим чином доводять функціонування установи та в роки Першої світової війни. Більш того, згадка про нього зустрічається і після Лютневої революції 1917 р "Вісник Мінського губернського комітету "повідомляє про виборах гласних до міської думи Мінська, які повинні пройти в приміщенні Мінського міського ломбарду. Про Гомельському міському ломбарді збереглося набагато менше відомостей. У Національному історичному архіві Білорусі є лише

Статут установи та кошторису за 1916 і 1917 Статут ломбарду був затверджений заступником Міністра фінансів Романовим (ініціали не вказані) 12 серпня 1899 У ньому докладно описаний порядок роботи установи, звітності та ін. Гомельський міський ломбард був відкритий при Гомельському міському громадському управлінні з метою видачі позик під "ручні застави". Коло дій, склад і порядок управління ломбардом визначався міською думою, яка могла також відкривати відділення ломбарду у різних частинах міста. основний капітал ломбарду при відкритті становив 20 000 руб. і був сформований з сум, виручених від реалізації дозволеного 28 січня 1899 облігаційної позики міста. Установа брала речі в заклад під узгоджену з їх власником суму. Після цього в спеціальній книзі робився запис про закладі з докладним описом останнього, а також вказували дату видачі позики, термін її повернення, відсотки та інші нарахування. Господар закладу отримував квиток з номером, під яким зберігалася здана річ. Як правило, на квитках не вказувалося ім'я власника, що створювало певні труднощі в разі його втрати або крадіжки. У зв'язку з цим, за наполяганням власника застави, міг видаватися іменний квиток. За цілісність прийнятого ломбардом в заставу майна місцева міська дума відповідала капіталом ломбарду та засобами міста. Як правило, Гомельський ломбард брав речі в заставу на 12 місяців, стягуючи 1% в місяць із закладеною суми. по закінченні цього часу здана річ ставала власністю ломбарду та продавалася на аукціонних торгах. Розмір мінімальної позики обмежувався 2 руб. Варто відзначити, що власник мав право забрати гроші, виручені від продажу на аукціоні простроченого застави, якщо їх сума перевищувала борг перед ломбардом. це право зберігалося за клієнтом ломбарду протягом 10 років. На чолі Гомельського міського ломбарду стояв розпорядник, обирається міською думою "закритої балотуванні" (таємним голосуванням). У його обов'язки входили: спостереження за роботою установи, контроль за діяльністю співробітників і дотриманням Статуту і правил, а також забезпечення збереження зданих в заставу речей, цінностей та грошових сум.

Так як ломбард перебував в підпорядкуванні у міської думи, то остання щорічно стверджувала кошторис видатків установи та річний звіт про діяльність. Операційний рік ломбарду починався з 1 січня і закінчувався 31 грудня включно. Чистий прибуток додавалася до основного капіталу установи. У фонді Гомельської міської управи збереглася кошторис ломбарду на 1917 Вона проходила затвердження в міській думі досить довго, так як розпорядник П.М. Левицький зажадав збільшення платні службовцям на 30% порівняно з 1916 р в зв'язку із зростанням цін на продовольчі товари. Таким чином, витрати міста збільшувалися на 800 руб .: з 6280 до 6991 руб. Другою проблемою став борг ломбарду з оплати оренди. Слід зазначити, що ця стаття витрат завжди створювала масу проблем для подібних установ і часто ставала причиною їх зростаючого боргу перед містом, як сталося з Мінським міським ломбардом. Орендна плата для Гомельського міського ломбарду збільшилася в 1913 р з 900 до 1100 руб. в рік. Установа продовжувала платити за приміщення по старою ціною 3 роки (1913, 1914 і 1915), заборгувавши 600 руб. до міського бюджету. У зв'язку з цим кошторис ломбарду все ж затвердили, але зажадали, щоб установа виплатило недоїмку в 600 руб. до кінця звітного періоду. Подолавши значні фінансові труднощі, Мінський і Гомельський міські ломбарди зуміли стати частиною кредитної системи, сформованої до початку XIX в. на території Білорусі. Знайомство з діяльністю таких установ, як ломбард, дозволяє зрозуміти причину слабкого поширення подібних установ. Ініціатива їх відкриття виходила від міських управ, то Тобто, висловлюючись сучасною мовою, була пов'язана з бюджетним фінансуванням, яке завжди було мізерним. Крім цього, ломбарди часто не могли виплатити борг управі з причини великих витрат, пов'язаних з колосальною орендною платою. Мали місце і порушення, недобросовісний персонал і непрофесійна кадрова політика керівництва установи. Проте ломбард допомагав найбіднішому населенню міста, збільшуючи його доходи за допомогою невеликих позичок. Досвід організації ломбардного справи, що передбачає відносно невисокий відсоток по позиках, був використаний на початку 1990-х рр. в нашій країні. як би не розвивалася банківська система, потреба в такого роду установах збережеться. Для отримання позики в ломбарді потрібна тільки застава і документ, що засвідчує особу. тут можуть кредитуватися безробітні, люди пенсійного віку та інші категорії населення, чиї можливості отримання позики в банку невисокі.

У кращу сторону для ломбардів СНД, та й для країн далекого зарубіжжя все змінилося з початком кризи 2008 року. Справа в тому, що в цей час банки почали різко знижувати обсяги кредитування і посилювати вимоги до споживчих кредитів. Ломбарди, які набагато лояльніше ставилися до фінансових можливостей клієнтів, здатні швидко забезпечити їх готівковими грошима. Це викликало бурхливе зростання кількості ломбардів, а також поява цілих мереж, коли кілька точок видачі позичок і кредитів населенню контролювалися одним власником.

Таким чином, сучасний ломбард, як і його середньовічної приклад, виконує важливу соціальну функцію в суспільстві і з цієї причини заслуговує підтримки з боку держави.



Розділ 2. Сучасний стан та аналіз ломбардної діяльності в україні

2.1 Фінансовий стан та аналіз показників діяльності ломбардів порівняно з іншими видами НФКУ

Задля розуміння як саме функціонує ломбардна установа на ринку фінансових послуг, потрібно розглянути ломбардну діяльність у більш ширшому спектрі, тобто глянути на ії діяльність поруч з іншими фінансовими посередниками - іншими видами НФКУ.

У цьому підрозділі розглянуто ломбарди, в порівнянні з іншими видами небанківських фінансово-кредитних установ, зокрема таких як фінансові компанії та юридичні особи (лізингодавці).

Таким чином станом на 30.06.2014 у Державному реєстрі фінансових установ налічувалось:

· 395 фінансові компанії;

· 255 юридичних осіб (лізингодавців);

· 481 ломбардів.

У табл. 2.1 розглянемо динаміку основних показників діяльності фінансових компаній, ломбардів та юридичних осіб(лізингодавців).

Таблиця 2.1.

Динаміка основних показників діяльності фінансових компаній, ломбардів та юридичних осіб (лізингодавців)

Показник	Станом на 30.06.2012	Станом На 30.06.2013	Станом На 30.06.2014	Темпи приросту, %
				30.06.2013/ 30.06.2012	30.06.2014/ 30.06.2013
Фінансові компанії
Кількість зареєстрованих фінансових компаній	261	330	395	26,4	19,7
Активи фінансових компаній, (тис. грн.)	24753,5	39704,8	42441,1	60,4	6,9
Власний капітал, (тис. грн.)	12131,4	19519,2	14209,2	60,9	-27,2
Обсяг наданих фінансових послуг фінансовими компаніями, (млн. грн.)	17842,7	15948,8	20042,3	-10,6	25,7
Юридичні особи (лізингодавці)
Кількість зареєстрованих установ	228	254	255	11,4	0,4
Вартість діючих договорів фінансового лізингу, (млн. грн.)	39673,0	44541,6	59445,2	12,3	33,5
Кількість діючих договорів фінансового лізингу, (од.)	21672	23478	26237	8,3	11,8
Вартість договорів фінансового лізингу (млн. грн.), укладених за звітний період	6749,4	3456,8	3431,5	-48,8	-39,5
Кількість договорів фінансового лізингу (од.), укладених за звітний Період	2552	3452	3740,0	35,3	-40,5
Ломбарди
Кількість зареєстрованих установ	461	478	481	3,7	0,6
Активи по балансу, (млн. грн.)	1 435,1	1 526,6	1269,6	6,4	-16,8
Власний капітал, (млн. грн.)	919,0	921,6	807,4	0,3	-12,4
Сума наданих фінансових кредитів під заставу, (млн. грн.)	4 392,4	4 090,3	3313,2	-6,9	-19,0
Сума погашених фінансових кредитів, (млн. грн.)	4 325,5	4 035,1	3193,4	-6,7	-20,9
Кількість наданих кредитів, (тис. один.)	5 390,6	5 275,8	4763,1	-2,1	-9,7

Таким чином, як видно з табл.2.1. станом на 30.06.2014 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 395 фінансових компаній, що на 65 установ (або на 19,7%) більше порівняно з відповідною датою 2013 року (станом на 30.06.2013 - 330 фінансових компаній).

Щоб зрозуміти роль саме ломбардів на ринку НФКУ, було проаналізовано стан фінансових компаній, а саме: надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, надання позик, надання порук, фінансовий лізинг, надання гарантій, факторингові операції, операції з обміну валют, операції з переказу грошових коштів, адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Узагальнені дані щодо обсягу фінансових послуг, наданих фінансовими

компаніями за перше півріччя 2012 - перше півріччя 2014рр., наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2.

Інформація про обсяги та види фінансових послуг, наданих фінансовими компаніями, крім послуг з управління ФФБ ( Фонд фінансування будівництва) та ФОН (Фонд операцій з нерухомістю), перше півріччя 2012 - перше півріччя 2014рр., млн. грн.

Вид фінансової послуги	Перше півріччя 2012	Перше півріччя 2013	Перше півріччя 2014	Темпи приросту (Перше півріччя 2014/ Перше півріччя 2013)
				Абсолютний	%
Надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів	177,2	577,8	1428,5	850,7	147,2
Надання позик	251,1	616,7	1047,2	430,5	69,8
Надання порук (поручительств)	0,3	6,0	0,0	-6,0	-100,0
Фінансовий лізинг (вартість укладених договорів фінансового лізингу)	0,8	3,8	2,3	-1,5	-39,5
Надання гарантій	127,0	211,4	16,3	-195,1	-92,3
Факторинг	5 513,2	2 429,4	6843,5	4 414,1	181,7
Операції з обміну валют	5 642,6	4 521,2	272,1	-4249,1	-94,0
Операції з переказу грошових коштів	4 638,8	5 514,2	6403,8	889,6	16,1
Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах	79,1	266,5	181,9	-84,6	-31,7

За підсумками першого півріччя 2014 року відбулося збільшення активів фінансових компаній на 6,9 % (2736,3 тис. грн.) та збільшення обсягів фінансових послуг на 25,7 % (4093,5 млн. грн.) порівняно з аналогічним періодом 2013 року.

Зниження продемонстрував показник власного капіталу фінансових компаній на 27,2 % (5310,0 тис. грн.).

Скорочення відбулося за такими видами фінансових послуг:

· надання порук (поручительств) на 100,0% (6,0 млн. грн.);

· надання гарантій на 92,3 % (195,1 млн. грн.);

· операції з обміну валют на 94,0 % (4249,1 млн. грн.);

· адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах на 31,7 % (84,6 млн. грн.);

· фінансовий лізинг на 39,5 % (1,5 млн. грн.);

Разом з тим, відбулося збільшення обсягів надання фінансових послуг з факторингу в 2,8 рази (на 4414,1 млн. грн.), надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів в 2,5 рази (на 850,7 млн. грн.), надання позик в 1,7 рази (на 430,5 млн. грн.) та операцій з переказу грошових коштів в 1,2 рази (на 889,6 млн. грн.).

Для акумулювання грошових потоків у будівельній галузі є декілька визначених законодавчо-нормативною базою України методів залучення коштів, у цьому розділі буде розглянуто два з них два методи залучення коштів у житлове будівництво як інструменти прямого впливу - це Фонд фінансування будівництва та Фонд операцій з нерухомістю. Інвестування у житло через створення ФФБ та ФОН регулює Закон України "Про фінансово- кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

ФФБ - це грошові кошти, які банк отримав від фізичних та юридичних осіб у довірче управління і використає в майбутньому на фінансування будівництва. Метод роботи через ФФБ покликаний зробити будівництво житла відкритим та прозорим для всіх учасників будівельного ринку. Для цього створено нового учасника на цьому ринку - банк-управитель такого фонду, який залучає кошти фізичних і юридичних осіб, спрямовує їх на фінансування будівництва, здійснює контроль за процесом будівництва та цільовим використанням грошових коштів, а також кредитує всіх учасників цієї схеми під заставу житла, котре ще тільки будується. Гарантом виконання всіх вимог перед довірителем є управитель ФФБ (його роль може виконувати банк, страхова компанія, іпотечна спілка тощо), а не забудовник. Тому через високий рівень ризику для банку цей метод фінансування будівництва не став поширеним в Україні.

Тобто, ці два фонду є невід`ємними складовими частинами на ринку НФКУ України, тому нижче проаналізовано фінансовий стан ФОН і ФФБ.

Факторингові послуги виникли на основі комерційного кредиту, який надають продавці покупцям у вигляді відстрочення платежу за продані товари. Факторинг сприятиме економічному зростанню, адже він забезпечує високий рівень платоспроможності підприємства і збільшення обсягів продажу за рахунок можливості відстрочення платежу, дає змогу підприємству уникнути кризових явищ, сприяє отриманню прибутків та збільшенню ринкової вартості підприємства. Тобто це невід`ємна частина ринку НФКУ і важливо проаналізувати фінансовий стан факторингових операцій.

Станом на 30.06.2014 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 175 фінансові компанії, які мають право надавати послуги факторингу. Протягом першого півріччя 2014 року фінансові компанії уклали 8169 договорів факторингу на загальну суму 6843,5 млн. грн., виконали 9491 договорів на суму 5204,3 млн. грн. Діючими на кінець першого півріччя 2014 року залишалося 5725 договори факторингу.

За результатами I півріччя 2014 року порівняно з відповідним періодом 2013 року відбулося збільшення на 184,6% (4438,8 млн. грн.) операцій факторингу у вартісному виразі, в той час як кількість договорів збільшилась на 2,3 % (на 182 од.).

Важливим показником, який характеризує факторингові послуги, є джерела їх фінансування. Дані про джерела фінансування факторингових послуг наведені в табл. 2.3.



Таблиця 2.3

Джерела фінансування укладених факторингових операцій, млн. грн.

Джерела фінансування	Перше півріччя 2012	Перше півріччя 2013	Перше півріччя 2014	Темпи приросту (Перше півріччя 2014/ Перше півріччя 2013)
				Абсолютний	%
Власні кошти	3 890,1	1 367,1	4080,6	2713,5	198,5
Позичкові кошти юридичних осіб (крім банківських кредитів)	603,0	150,9	137,7	-13,2	-8,7
Банківські кредити	777,5	871,1	2523,4	1652,3	189,7
Інші джерела	242,6	39,6	101,3	61,7	155,8
Всього	5 513,2	2 429,4	6843,5	4414,1	181,7

На фоні загального збільшення операцій факторингу у вартісному виразі обсяг джерел фінансування факторингових операцій продемонстрував суттєвий приріст. Обсяг фінансування факторингових операцій за рахунок власних коштів станом на 30.06.2014 збільшився у три рази (до 4080,6 млн. грн.) в порівнянні з показником на відповідну дату 2013 року.

Обсяг банківських кредитів станом на 30.06.2014 збільшився в 2,9 рази (до 2523,4 млн. грн.) в порівнянні з показником на відповідну дату 2013 року.

Обсяг позичкових коштів юридичних осіб (крім банківських кредитів) станом на 30.06.2014 зменшився на 8,7% (до 137,7 млн. грн.) в порівнянні з показником на відповідну дату 2013 року.

Динаміка структури джерел фінансування факторингових операцій за перше півріччя 2012 - перше півріччя 2014 рр. є досить нестійкою та істотно коливається, в першу чергу за рахунок зміни частки власних коштів та банківських кредитів.

За перше півріччя 2014 року частка власних коштів становить 59,6% і є найбільшою в структурі джерел фінансування, що на 3,3 відсоткові пункти вище даного показника за відповідний період минулого року (56,3%).

Станом на 30.06.2014 частка банківських кредитів становить 36,9%, що на

1,0 відсотковий пункт більше ніж за відповідний період минулого року (35,9%).

Обсяг позичкових коштів юридичних осіб (крім банківських кредитів) порівняно з показником на відповідну дату 2013 року зменшився на 4,2 відсоткові пункти та становить 2,0% від загальної суми джерел фінансування.

Для ефективної діяльності усіх ланків фінансової системи України, потрібна якісна комунікація поміж суб'єктами та об'єктами фінансового ринку, комунікація, без якої зараз не можливо існування будь якого підприємства - це проведення розрахунків між ними. Тому нижче проаналізуємо стан забезпечення діяльності проведення розрахунків.

Станом на 30.06.2014 ліцензії на право здійснення переказу коштів небанківськими фінансовими установами мають 14 фінансових компаній.

Дані щодо обсягів операцій з обміну валют та переказу грошових коштів фінансовими компаніями наведено в табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Обсяги операцій з проведення розрахунків фінансовими

компаніями, млн. грн.

Вид фінансової послуги	Перше Півріччя 2012	Перше Півріччя 2013	Перше півріччя 2014	Темпи приросту (Перше півріччя 2014/ Перше півріччя 2013)
				Абсолютний	%
Операції з обміну валют	5 642,6	4 521,2	272,1	-4 249,1	-94,0
Операції з переказу грошових коштів	4 638,8	5 514,2	6403,8	889,6	16,1
Всього	10 281,4	10 035,4	6675,9	-3 359,5	-33,5

Як видно з табл. 2.4. за перше півріччя 2014 ріку спостерігається зменшення загального обсягу операцій з проведення розрахунків на 33,5% ( 3359,5 млн. грн.), порівняно з аналогічним періодом 2013 року. Суттєво скоротились операції з обміну валют на 94% ( 4249,1 млн. грн. ), але відбулось збільшення операцій з переказу грошових коштів на 16,1% (889,6 млн. грн. ), порівняно з відповідним періодом минулого року.

На даний час, така форма підприємницької діяльності як лізинг є важливою для виробників, що розширюють збут власної продукції, в більшості випадків тієї, яка дорого коштує. Лізинг для самих лізингодавців, це досить вигідна форма здачі майна, через високий рівень лізингових платежів. Лізингоотримувач має можливість оперативно оновлювати виробничі фонди за допомогою дорогого, нового обладнання, без його повної сплати. Саме розвиток лізингу в Україні допомагає розвитку малого та середнього бізнесу і у свою чергу це сприяє розвитку ринкової економіці в Україні. Тому потрібно проаналізувати стан фінансового лізингу в Україні, що зроблене нижче.

Станом на 30.06.2014 до Переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Нацкомфінпослуг, внесено інформацію про 255 юридичних осіб - лізингодавців та до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 171 фінансову компанію, що надають послуги фінансового лізингу. Детальніше кількість лізингодавців та тенденції її розвитку представлені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.15

Кількість юридичних осіб - лізингодавців та фінансових компанії, що надають послуги фінансового лізингу

Тип установи	Станом на 30.06.2012	Станом на 30.06.2013	Станом на 30.06.2014
Юридичні особи - лізингодавці	228	254	255
Фінансові компанії, що надають послуги фінансового лізингу	86	116	171

Протягом першого півріччя 2014 року фінансовими компаніями т юридичними особами, які не мають статусу фінансових установ, але можуть згідно із законодавством надавати фінансові послуги, укладено 3751 договорів фінансового лізингу на суму 3433,8 млн. грн. Вартість об'єктів лізингу, що є предметом договорів, становить 2586,7 млн. грн.

Таким чином, на сьогодні в Україні ефективно працюють та розвиваються не тільки ломбарди, а поряд з ними і інші представники НКФУ, які підштовхують ломбарди до розвитку їх професійності та якості обслуговування на ринку, так як наприклад, на ринку інших товарів конкуренція підштовхує виробників до вдосконалення якості їхніх товарів та послуг.

Для того, щоб зрозуміти які помилки було допущено в минулому у діяльності ломбардів та виправити їх у майбутньому, необхідно розглянути тенденції розвитку ломбардних установ в Україні - чому ломбарди почали створюватися на території країни та чому і до сьогодні вони не зникли, а навпаки продовжують розвиватися та удосконалюватися у позитивний бік.

2.2 Аналіз основних економічних показників діяльності ломбардів

До початку світової фінансової кризи небанківський фінансовий сектор України розвивався досить динамічно: впевнено зростали кількість небанківських фінансових установ, вартість активів, попит на послуги з боку споживачів.

Зміна зовнішнього середовища, зокрема прояви світової фінансової кризи, спричинила негативний вплив на український небанківський фінансовий сектор, перш за все, внаслідок погіршення якості банківських активів, значної девальвації гривні, негативних змін у структурі платіжного балансу та експорту України, а також зниження рівня зовнішніх запозичень.

Таким чином станом на 30.06.2014 до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 481 ломбард, що на 3 установи (або на 0,6%) більше порівняно з відповідною датою 2013 року (станом на 30.06.2013 - 478 ломбардів). Тенденція зростання кількості ломбардів пов'язана із забезпеченням ними першочергових потреб громадян у грошових коштах.

Основні показники діяльності ломбардів перше півріччя 2012 - перше півріччя 2014 рр. наведені в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Кредитні показники діяльності ломбардів за перше півріччя

2012 - перше півріччя 2014 рр.

Показники	Перше Півріччя 2012	Перше Півріччя 2013	Перше Півріччя 2014	Темпи приросту
				півріччя 2013/ півріччя 2012	півріччя 2014/ півріччя 2013
				Абсолютний	%	Абсолюний	%
Кількість ломбардів (на кінець періоду)	461	478	481	17,0	3,7	3,0	0,6
Сума наданих фінансових кредитів під заставу (млн. грн.)	4 392,4	4 090,3	3313,2	-302,1	-6,9	-777,1	-19,0
Кількість наданих фінансових кредитів під заставу, тис. шт.	5 390,6	5 275,8	4763,1	-114,8	-2,1	-512,7	-9,7
Кількість наданих фінансових кредитів під заставу, тис. шт.	4 325,5	4 035,1	3193,4	-290,4	-6,7	-841,7	-20,9
погашено за рахунок майна, наданого в заставу	375,3	233,6	216,9	-141,7	-37,8	-16,7	-7,1
Кількість договорів, погашених за рахунок майна, наданого в заставу, (тис. шт.)	519,6	339,3	486,6	-180,3	-34,7	147,3	43,4

Дані табл. 2.6 свідчать про скорочення загальних обсягів кредитування на ринку ломбардних послуг за перше півріччя 2014 року порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Такі показники як, сума наданих фінансових кредитів під заставу, кількість наданих фінансових кредитів під заставу, сума погашених фінансових кредитів зменшилася на 19,0 %, 9,7 % та 20,9 % відповідно.

Показник кількості договорів, погашених за рахунок майна, наданого в заставу показав збільшення на 43,4 %.

Середньозважена річна процентна ставка за фінансовими кредитами ломбардів за перше півріччя 2014 року становить 196,7 % (перше півріччя 2013 року - 206,1 %).

Важливим показником, який характеризує ринок послуг ломбардів, є показник їх фінансового стану, який представлений у табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Показники фінансового стану ломбардів за перше півріччя 2012 - перше півріччя 2014рр.

Показники	Станом на 30.06.2012	Станом на 30.06.2013	Станом на 30.06.2014	Темпи приросту 30.06.2014/30.06.2013
				Абсолютний	%
Дебіторська заборгованість, у тому числі, (млн. грн.):	998,9	1 118,4	954,3	-164,1	-14,7
за наданими фінансовими кредитами, (млн.грн.)	779,6	877,4	701,3	-176,1	20,1
за нарахованими відсотками за наданими фінансовими кредитами, (млн.грн.)	16,3	24,5	30,6	6,1	24,9
Статутний капітал, (млн.грн.)	834,1	826,7	779,6	-47,1	-5,7
Резервний капітал (млн.грн.)	12,5	12,7	15,4	2,7	21,3
Нерозподілений прибуток , (млн.грн.)	156,1	172,5	89,4	-83,1	-48,2
Власний капітал, усього, (млн.грн.)	919,0	921,6	807,4	-114,2	-12,4
Залучені кошти на платній та безоплатній основі, (млн.грн.)	170,8	193,6	182,1	-11,5	-5,9
Активи по балансу, (млн.грн.)	1 435,1	1 526,6	1269,6	-257,0	-16,8

Як свідчать дані табл. 2.7, обсяг активів ломбардів зменшився на 16,8% (257,0 млн. грн.) порівняно з аналогічним періодом минулого року та станом на 30.06.2014 становить 1269,6 млн. грн.

Власний капітал ломбардів становить 807,4 млн.грн., що на 12,4 % (114,2 млн. грн.) менше ніж станом на 30.06.2013.

Станом на 30.06.2014 нерозподілений прибуток становить 89,4 млн. грн., порівняно з відповідним періодом 2013 року він зменшився на 48,2 % (83,1 млн. грн.)

Обсяг дебіторської заборгованості станом на 30.06.2014 зменшився на 14,7% (до 954,3 млн. грн.) порівняно з відповідною датою попереднього року.

Станом на 30.06.2014 резервний капітал зріс на 21,3 %, а статутний капітал зменшився на 5,7 % порівняно з аналогічною датою 2013 року та відповідно становлять 15,4 та 779,6 млн. грн.

Щоб зрозуміти, що клієнти готові віддати заради користування послугами ломбардів, важливо проаналізувати яке саме майно вони надають під заставу у ломбард, обсяг та структуру наданих під цю заставу кредитів ломбарду та темпи приросту цих показників за певний проміжок часу. Структура наданих ломбардами кредитів за видами застави представлена в табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Обсяг наданих фінансових кредитів за видами застави

за перше півріччя 2012 - перше півріччя 2014рр.

Види застави	Обсяг наданих фінансових кредитів, млн. грн.	Структура наданих фінансових кредитів, %	Темпи приросту
			30.06.2013/ 30.06.2012	30.06.2014/ 30.06.2013
	30.06. 2012	30.06. 2013	30.06. 2014	30.06. 2012	30.06. 2013	30.06. 2014	млн. грн.	%	млн. грн.	%
виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння	3 973,5	3 565,4	2772,0	90,5	87,2	83,7	-408,1	-10,3	-793,4	-22,3
побутової техніки	389,0	500,1	520,0	8,9	12,2	15,7	111,1	28,6	19,9	4,0
автомобілів	17,9	11,0	8,8	0,4	0,3	0,3	-6,9	-38,5	-2,2	-20,0
нерухомості	5,5	5,3	7,6	0,1	0,1	0,2	0,2	-3,6	2,3	43,4
іншого майна	6,5	8,6	4,9	0,1	0,2	0,1	2,1	32,2	-3,7	-43,0
Всього	4 392,4	4 090,3	3313,2	100,0	100,0	100,0	-302,1	-6,9	-777,1 -	19,0

Як ми бачимо з табл. 2.8 - за перше півріччя 2014 року структура наданих фінансових кредитів у цілому не змінилася. Водночас, при загальному скороченні обсягів кредитування (19,0 %) дещо змінилась питома вага фінансових кредитів, виданих під вироби з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння (з 87,2 % до 83,7 %), побутової техніки (з 12,2 % до 15,7 %) та нерухомості (з 0,1 % до 0,2 %).

Ломбарди обирають для застави найбільш ліквідне майно. В обсязі наданих фінансових кредитів за видами застави найбільшу питому вагу займають фінансові кредити під заставу виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння - 83,7% (2772,0 млн. грн.). Порівняно з 30.06.2013 даний показник зменшився на -3,5 відсоткові пункти.

Частка фінансових кредитів під заставу побутової техніки за перше півріччя 2014 року збільшилась на 3,5 відсоткові пункти порівняно з відповідним періодом минулого року та становить 15,7% ( 520,0 млн. грн.).

Ломбарди, порівняно з банками та кредитними спілками, надають значно менші за розмірами кредити. Динаміка обсягу виданих кредитів та середнього розміру кредиту за перше півріччя 2012 - перше півріччя 2014 рр.

має тенденцію до зменшення. Обсяг виданих кредитів та середнього розміру кредиту за перше півріччя 2014 року зменшились на 19,0 % та 10,3 % відповідно. Це свідчить про тенденцію до зростання надання кредитів іншими фінансовими установами без оформлення застави.

Ломбарди залишаються одним із найбільш консервативних і стабільних фінансових інститутів для фізичних осіб - вони орієнтовані на видачу дрібних та короткострокових кредитів. Ломбарди надають фінансові кредити під заставу, середній розмір яких, за перше півріччя 2014 року становить 695,6 грн.

Як свідчать дані табл. 2.9 на 100 ломбардів, перших за обсягом наданих фінансових кредитів (ТОР 100), припадає 95,6% від загального обсягу кредитів та 92,6% від загальних активів.



Таблиця 2.9.

Групування частки перших ломбардів (ТОР) за обсягом наданих фінансових кредитів та їх активів станом на 30.06.2014

	Сума наданих фінансових кредитів під заставу	Активи за балансом
	млн. грн.	частка, %	млн. грн.	частка, %
TOP 3	1750,1	52,8	540,1	42,5
TOP 5	1952,8	58,9	664,5	52,3
TOP 10	2264,8	68,4	802,0	63,2
TOP 50	2964,9	89,5	1079,6	85,0
TOP 100	3167,8	95,6	1175,8	92,6
Всього по ринку	3313,2	100	1269,6	100

При цьому, на частку 3 ломбардів, перших за обсягом наданих кредитів, припадає 52,8% від загального обсягу наданих кредитів і 42,5% всіх активів ломбардів.

Для ефективної діяльності ломбардів, вони повинні дуже уважно слідкувати за джерелами залучення коштів, які призначені задля розширення ломбардного бізнесу, поліпшення умов праці робітників, поліпшення умов зберігання речей(закладів), розвитку бухгалтерського обліку тощо.

Розподіл джерел залучення ломбардами коштів на платній та безоплатній основі наведений у табл. 2.10.

Таблиця 2.10

Інформація про джерела залучення коштів ломбардами

станом на кінець першого півріччя за 2012-2014рр.

Показники	Станом на 30.06.2012	Станом на 30.06.2013	Станом на 30.06.2014
	млн. грн.	частка, %	млн. грн.	частка, %	млн. грн.	частка, %
Залучені кошти на платній та безоплатній основі, у тому числі:	170,8	100	193,6	100	182,1	100
Від банків	113,5	66,4	136,4	70,5	96,2	52,8
від юридичних осіб (крім банків)	54,6	31,9	55,9	28,9	81,6	44,8
від фізичних осіб	2,8	1,6	1,3	0,7	4,3	2,4

Дані табл. 2.10 свідчать про скорочення загальних обсягів залучених коштів на 5,9 % (11,5 млн. грн.) порівняно з відповідним періодом минулого року та становить 182,1 млн. грн.

В господарській діяльності ломбардів зменшується питома вага залучених кредитів від банків на 17,7 відсоткові пункти та становить 96,2 млн. грн.. Обсяг залучених коштів від юридичних осіб (крім банків) та від фізичних осіб порівняно з відповідним періодом минулого року збільшився на 15,9 та 1,7 відсоткові пункти відповідно, станом на 30.06.2014 становить 81,6 млн. грн. та 4,3 млн. грн.

Таким чином, у цьому розділі було проаналізовано фактичний стан ломбардів, тенденція зростання попиту та пропозиції на ринку ломбардних послуг, тобто для більш детального усвідомлення впливу діяльності ломбардів на весь ринок фінансово-кредитних послуг країни необхідно порівняти їх з іншими видами НФКУ і проаналізувати вплив ломбардів на них.

2.3 Розвиток ломбардної діяльності в Україні

В недалекому минулому ломбарди відносилися до сфери побутових послуг.

Остаточно ринок сформувався приблизно 10 років тому. А перший приватний ломбард в Україні - "Скарбниця" - створений у 1992 році[]. Потім виникли інші великі мережеві оператори: "Альянс", "Дарс", "Софія", "Алдан", "Україна", "Благо", "Універсальний", "Синдикат", які працюють по всій Україні та мають розгалужену мережу філій - від 10 до більш ніж 100. "Київський міський ломбард"[] також знайшов вихід із ситуації, до якої потрапив через власне довголіття: йому довелося пройти довгий шлях становлення - від радянських часів до етапу приватизації. А маленьких ломбардів, що мають до трьох-п'яти філій, у країні близько 400.

Внесення інформації про фінансові компанії до Державного реєстру фінансових установ розпочалося в 2004 році. Станом на 31 грудня 2006 року до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 315 ломбардів, а станом на 31 грудня 2013 року - 479 ломбардів[]. Тенденцію розвитку і зростання кількості ломбардних установ на території України можна відстежити на рис. 2.1[].

Рис. 2.1. Кількість зареєстрованих ломбардів з 2006 по 2013 рр.[]

Тенденція до зростання кількості ломбардів пов'язана, перш за все, із забезпеченням ними першочергових потреб громадян у грошових коштах.

Як ми бачимо на рис.2.1, тенденція до зменшення ломбардних установ спостерігалася з 2006 по 2008 рік - з 315 ломбардів у 2006 році до 309 у 2007(на 1,9%), з 2007 по 2008 рік збільшилося на 5 ломбардів, з 2008 по 2009 - на 59 ломбардів, з 2009 по 2010 на 53 ломбарду, з 2010 по 2011 на 30 одиниць, з 2011 по 2012 на 17 шт., ата з 2012 по 2013 на 6. Тобто тенденція спаду спостерігалася з 2006 по кінець 2008 року, тобто це насамперед пов'язано з розвитком економічної кризи в країні, пік якої прийшов на 2008 рік. У 2008 р. Україна зустріла найтяжчу, най глобальнішу світову фінансово-економічну кризу, наслідки якої є катастрофічними для всього людства.

Макроекономічні тенденції 2008 року можна поділити на 2 етапи: січень - серпень, коли кризові явища ще не стали помітними, були позитивні і досить високі темпи зростання; четвертий квартал - це пік негативних змін. Зокрема у I-III кварталі 2008 року ВВП зріс на 6,3%, обсяги промислового виробництва на 5,1%, при цьому перші симптоми негативних тенденцій спостерігалися вже тоді. Обсяги виробництва у будівництві та деяких секторах промисловості знизилися вже з I кварталу 2008 року, а загальну високу динаміку забезпечили такі сектори, як торгівля, транспорт, зв'язок та рекордні показники зростання сільського господарства. Цей чинник відтягнув початок спаду української економіки майже на 3 місяці, тоді як у більшості країн світу гальмування економічного розвитку почалося ще у перших кварталах 2008 року. Пік негативних змін припав на останній квартал 008 року, і як наслідок, приріст ВВП у річному вимірі знизився до 2,1%, а динаміка зростання зменшилася майже втричі і виявилася найнижчим показником після 1999 року, від`ємне сальдо поточного рахунку становило 7,2% ВВП, а валовий зовнішній борг перевищив 100 млрд. доларів США. Найбільшого удару зазнали будівництво та промисловість, обсяги яких скоротилися відповідно на 15,8% та 3,1% порівняно з попереднім роком, у тому числі - металургії на 10,6%, як результат істотного скорочення експорту в четвертому кварталі 2008 року (на 45,7% порівняно з попереднім кварталом).[НАН України. Секція суспільних та гуманітарних наук. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави. Національна доповідь.]

Таки чином, це безпосередньо вплинуло на тенденції розвитку ломбардної діяльності, тому що "ломбард" є учасником у створенні головного макроекономічного показника країни - ВВП.

Основною діяльністю ломбардних установ є надання фінансових кредитів під заставу, тому доцільно буде проаналізувати тенденцію розвитку таких показників ломбардної діяльності, як сума та кількість наданих фінансових кредитів під заставу, сума погашених фінансових кредитів, кількість погашених договорів. У табл. 2.11 розглянемо як змінювалися ці показники впродовж 2008-2013 років[].

Таблиця 2.11

Тенденція розвитку фінансових показників ломбардів 2008-2013рр.

Показники	2008	2009	2010	2011	2012	2013	Приріст 2013/2008 рр.
							Абсолютний	%
Сума наданих фінансових кредитів під заставу (млн. грн.)	2 126,8	3 505,0	5 503,1	7 325,1	8 945,4	8368,2	6241,4	393,4
Кількість наданих фінансових кредитів під заставу, тис. шт	4 907,2	6 758,8	9 247,2	9 388,5	12 267,8	12131,3	7224,1	247,2
Сума погашених фінансових кредитів (млн. грн.), у тому числі:	1 984,5	3 370,7	5 364,8	7 261,4	8 761,1	8347,8	6363,3	420,6
погашено за рахунок майна, наданого в заставу	188,0	240,1	452,8	644,2	670,9	602,8	414,8	320,6
Кількість договорів, погашених за рахунок майна, наданого в заставу, тис. шт.	1 749,2	662,9	1 007,1	1 013,2	1 749,1	1164,7	(584,5)	(66,5)

Як ми бачимо з табл. 2.11, усі наведені показники, окрім показника кількості договорів, погашених за рахунок майна, наданого в заставу, зросли. Це є позитивною тенденцією, тому що саме показник кількості договорів, погашених за рахунок майна повинен зменшуватися - це говорить про те, що у за тенденцією у більшості випадків поклажодавець повертаються у ломбард щоб забрати свій залог.

Це говорить про здатність населення дотримуватись правил ломбарду та своєчасно повертати гроші надані їм у кредит ломбардом, тобто незважаючи на низку проблем та новизну ломбардного бізнесу в Україні, населення вважає цей сегмент ринку досить корисним та ефективним для себе, а це і є найголовнішою причиною подальшого вдосконалювання, розвитку, підтримки та розробки методів поліпшення ефективності ломбардної діяльності у системі фінансових послуг України.

Прогнози подальшого розвитку ринку фінансових послуг ломбарду в Україні має ґрунтуватися на таких принципах та напрямах взаємодії органів державної влади із фінансовими інститутами:

1) забезпеченні з боку органів державної влади чіткого дотримання правила щодо невтручання у діяльність ломбардів і створенні рівних умов для їх функціонування;

2) удосконаленні правового поля економічної діяльності розробкою нових та внесенням змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів;

3) покращенні системи оподаткування ломбардів та кредитних операцій;

4) забезпеченні прозорості діяльності суб'єктів господарювання, передусім за рахунок повнішого застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності та Міжнародних стандартів аудиту;

5) повернення ломбардним установам проблемної заборгованості, що забезпечена гарантіями уряду. На нашу думку, головна мета фінансової стратегії, з позицій інвестиційного процесу, полягає у формуванні такої структури залучених, позикових і власних коштів, яка дозволить максимізувати прибуток ломбарду.

Але, щоб населення продовжувало все більше користуватися послугами ломбардів, потрібно удосконалювати методи розвитку ломбардних установ шляхом нормативно-правового регулювання ломбардів державою, розробки маркетингових методів по формуванню попиту на ломбардні послуги, слідкувати за ціноутворенням ломбардних послуг та контролювати, щоб ломбардний бізнес йшов "в ногу з часом", тобто впроваджувати в нього новітні технології задля забезпечення безпеки та прискорення обслуговування ломбардів та їх клієнтів.

Отже є необхідним подальший розвиток інституційних засад здійснення ломбардної діяльності, створення та ухвалення спеціального закону про ломбардну діяльність, що сприятиме її розвитку у системі фінансових послуг. Важливим є своєчасна оцінка фінансового стану ломбарду, підвищення рівня фінансової стабільності установи, виявлення можливостей оптимізації витрат, у тому числі на утримання заставного майна та здійснення забезпеченої заставою вимоги, що спрямовано на збільшення показника прибутковості.



Розділ 3. Основні напрямки удосконалення ломбардної діяльності в системі фінансових послуг України

3.1 Обґрунтування стратегії розвитку ломбардної діяльності

Складність проблеми вибору стратегій розвитку будь-якого підприємства залежить від наявності великої кількості альтернатив та їх оцінки по одному або декількох змістовних або формалізованих критеріях: режиму вибору - одноразовому чи ітеративному, характерному для самоорганізуючих систем, які мають численні зворотні зв'язки, що підвищують їх стійкість до впливу макро та мікросередовища; ступеня узгодженості мети з урахуванням балансу інтересів сторін, що особливо важливо в умовах залучення різних інвесторів при фінансуванні інвестиційних проектів; наслідків вибору, які бувають трьох видів - результат відомий, носить ймовірний характер, якщо відомі ймовірності наслідків, і неоднозначний результат, що виникає в умовах невизначеності. Різні варіанти поєднань перерахованих елементів процесу вибору призводять до різноманітності задач вибору або прийняття рішень.

У цьому зв'язку особливу важливість і актуальність набувають проблема розроблення науково обґрунтованих стратегій розвитку підприємства та створення дієвої методики їх оцінки та аналізу. Дана методика не може бути створена на основі традиційного інструментарію оцінки ефективності інвестицій, оскільки вона не оперує найважливішими для обґрунтування альтернативних стратегій категоріями: невизначеності та пов'язаного з нею ризику, безліччю цілей і багатокритеріальності оцінок, ітеративності процедур формування та оцінки варіантів, ресурсної обмеженості.

Розглянемо процес реалізації основних напрямів розвитку ломбардної установи і найважливішу функцію управління - систему стратегічного планування ломбарду. В кінцевому рахунку, формування стратегії має відповісти на три основних питання:

· які напрями діяльності ломбарду треба розвивати;

· які потреби в капіталовкладеннях і готівкових ресурсах;

· яка можлива віддача за обраними напрямками.

Поняття "стратегія" увійшло в економічну теорію та господарську практику, як відповідь на умови функціонування підприємства, зростання значущості факторів зовнішнього середовища для життєдіяльності підприємства.

Дослідник в галузі стратегічного менеджменту І. Ансофф проводить чітку межу між процесом формулювання стратегії і стратегією як результатом цього процесу. Стратегія, на думку І. Ансоффа[], показує в якій галузі господарської діяльності діє компанія і в якій сфері вона планує діяти в майбутньому, виокремлює відмінні особливості стратегії:

1. Процес вироблення стратегії не завершується негайною дією, а закінчується встановленням загальних напрямків, просування по яких забезпечує зростання і зміцнення позицій фірми.

2. В ході формулювання стратегії не можна передбачити всі можливості, які відкриваються при складанні проектів конкретних заходів. Тому доводиться користуватися узагальненнями, неповною та неточною інформацією про можливі альтернативи.

3. При появі більш точної інформації може бути поставлена під сумнів обґрунтованість первісної стратегії, тому необхідний зворотній зв'язок, що дозволяє забезпечити своєчасне переформулювання цієї стратегії.

Вищевикладені формулювання, на наш погляд, дозволяють відокремити основні особливості стратегічного планування ломбардної установи як системи: вплив зовнішнього середовища, вибір альтернатив, ціленаправленність, принцип врахування ризику та невизначеності, принцип зворотного зв'язку. Підхід стратегічного планування практично збігається з методикою системного аналізу і в цій частині теоретичні розробки зарубіжних вчених викликають інтерес.

Концептуальна модель стратегічного плану ломбарду дає можливість визначити наступні етапи складання стратегічного плану діяльності.

1. Аналіз навколишнього середовища ломбардної установи:

· зовнішній;

· внутрішніх можливостей.

2. Визначення політики ломбарду (ціленаправлення).

3. Формулювання стратегії і вибір альтернатив ломбардної установи:

· визначення базової стратегії;

· вибір стратегічних альтернатив.

4. Формулювання функціональних стратегій ломбарду:

· маркетингової;

· фінансової;

· інвестиційної;

Відсутність досвіду стратегічного планування у вітчизняних ломбардах, а тим більше його теоретичного узагальнення, викликають особливий інтерес до підходів, розроблених і апробованих іноземними фахівцями. Одним з можливих інструментів першого етапу стратегічного планування може служити так званий SWOT-аналіз. В ході цього аналізу особа, яка приймає рішення (під яким ми розуміємо керівника, що має мету, яка служить мотивом постановки завдання і пошуку її вирішення), визначає стан своєї організації з урахуванням таких чинників:

· міцність (по відношенню до зовнішнього середовища);

· слабкість (по відношенню до зовнішнього середовища);

· можливості (що виникають із зовнішнього середовища);

· загрози (що виникають із зовнішнього середовища).

Потім особа, що приймає рішення окреслює завдання, складає план нарощування потужності та ліквідації слабких сторін з метою використання можливостей і запобігання виникаючих загроз.

Методику обмеженого аналізу, на наш погляд, якраз і доцільно використовувати в умовах відносно стабільного функціонування економіки для середніх і великих ломбардів на попередній стадії аналізу можливостей установи.

Зараз планування ціленаправленості є прерогативою керівництва ломбардної установи. З точки зору якісних характеристик процес визначення мети здійснюється за трьома основними напрямами.

1. Враховуються інтереси всіх суб'єктів, що мають відношення до діяльності ломбарду, ієрархія їх потреб і значення, а також першочерговість задоволення цих потреб. Особливо це важливо враховувати при оцінці інвестиційної привабливості ломбардної установи, коли необхідно визначити цілі учасників інвестиційної діяльності та їх суперечливість.

2. Вивчається стан економічної діяльності, оскільки в момент розробки стратегічного плану ломбард може знаходитись в одному з трьох положень: позиції для зростання, вибору стабілізації, необхідності виживання. Кожне з цих положень відображається в ціленаправленості.

3. Виявляється наявність ресурсів та можливість їх зміни при виборі певної економічної поведінки. Назвемо це стратегічним потенціалом ломбардної установи, до якої ми включаємо такі базові види ресурсів як технічні, технологічні, фінансові, кадрові, інформаційні. Сюди ж можна віднести ресурси організаційної структури системи управління (її гнучкість, швидкість проходження управлінських впливів); просторові ресурси (характер виробничих приміщень, території); тимчасові ресурси, що визначають горизонт планування.

Концепція стратегічного потенціалу дуже важлива в розумінні відмінностей між зростанням і розвитком. Недолік ресурсів може стримування зростання, але не розвиток. Розвиток пов'язаний не тільки з готівковими ресурсами, скільки з умінням їх раціонально використовувати в конкретних випадках. Тому формування стратегічного потенціалу, максимально пристосованого до прогнозованого зовнішнього середовища, можна вважати найважливішою метою стратегії розвитку ломбарду.

Врахування у своїй діяльності сформульованих напрямів аналізу цілей дозволить точніше визначити локальні цілі функціональних стратегій, що стоять перед ломбардом, які повинні відповідати його базовій стратегії розвитку.

При формулюванні власне базової стратегії ломбардної установи можна виділити, на нашу думку, два підходи: об'єктивний і суб'єктивний.

Перший підхід заснований на тому припущенні, що теоретично в залежності від фінансово-господарського стану підприємства і здатності стратегічного потенціалу гнучко адаптуватися до мінливих умов зовнішнього середовища, ломбард може виявитися в трьох можливих станах: зростання, стабілізації і виживання. У відповідність з цим особа, що приймає рішення вибирає одну з наступних базових стратегій:

а) стратегію зростання - основну стратегію ломбарду, що виражає прагнення до зростання обсягів виданих кредитів і продажу, прибутку, капіталу;

б) стратегію стабілізації - спрямовану на досягнення стабілізації доходу та створення на базі цього передумов для подальшого зростання прибутковості;

в) стратегію виживання - суто оборонну стратегію, що застосовується в умовах глибокої кризи економічної діяльності ломбарду.

Інший різновид об'єктивного підходу заснований на теорії конкурентних стратегій[] - напрями маркетингових досліджень, які швидко розвиваються. Лідером тут, є Гарвардська школа, представлена роботами М. Портера і А. Чандлера.

Найбільш відомим представником швейцарської школи є X. Фрізенвінкель. В Австрії курс теорії конкуренції викладається в Інсбургському університеті, а професор X. Хінтерхубер виробив на її базі концепцію стратегічного планування[], яка використовується багатьма фірмами країни. В рамках цієї теорії існує як мінімум чотири основних типи конкурентної стратегії: силова, пристосувальна, піонерська, комутантна. Але всі види цих стратегій не можливо застосовувати ломбардам через специфіку послуг, що надаються населенню.

Другий (суб'єктивний) підхід ґрунтується на недостатньо розробленому напрямку, що вивчає економічну поведінку, - економічної психології, яка базується на суб'єктивних особливостях людини, в даному випадку особи, що приймає рішення. Теорія ринку досконалої конкуренції А. Сміта, заснована на концепції "економічної людини", як абсолютно вільного суб'єкта, єдиною характеристикою якого є прагнення до економічної вигоди[], в даний час витіснена теорією підприємництва, розробленої Й. Шумпетером, що в більшій мірі відповідає реаліям ринку недосконалої конкуренції. Ідея Й. Шумпетера полягає в тому, що головною рушійною силою розвитку є підприємець з притаманними йому мотивами: прагненням до влади і успіху, задоволенню від своєї діяльності і зміни свого статусу, що дозволяють сформулювати суб'єктивний підхід, який пояснює появу різних стратегій розвитку підприємства.

В рамках цієї концепції можна виділити наступних підприємців:

1. Вид ініціативних підприємців, який поділяється на:

· підприємця - піонера, що створює нові ринки;

· підприємця - що спонтанно імітує - заповнює ринкову нішу, знайдену підприємцем-піонером.

2. Вид консервативного підприємця, в якому розрізняють:

· підприємця - який реагує під тиском, пристосовуючись до обставин, а не активно формує їх;

· немобільний - життєздатний тільки в стаціонарних умовах, прагне уникати змін.