Главная Коллекция "Otherreferats" Финансы, деньги и налоги Бюджетний дефіцит: причини виникнення та шляхи скорочення

Бюджетний дефіцит: причини виникнення та шляхи скорочення

Економічна сутність бюджетного дефіциту, його види, причини виникнення та фактори, що впливають на розмір. Політика "фінансування" бюджету України. Зв'язок бюджетного дефіциту й державного боргу. Нетрадиційні рішення проблеми дефіцитності бюджету.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 09.11.2015
Размер файла 130,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ

“Бюджетний дефіцит: причини виникнення та шляхи скорочення”

Студентки 3 курсу

Данькової Вікторії Дмитрівни

Науковий керівник: Волкова О.Г.

Одеса 2015

АНОТАЦІЯ

В курсовій роботі розкрито економічну сутність поняття бюджетного дефіциту, його види, причини виникнення та фактори, що впливають на розмір дефіциту. Проаналізовано динаміку бюджетного дефіциту України та його вплив на економіку держави, розкрито зв'язок бюджетного дефіциту й державного боргу, а також їх взаємозв'язок з іншими макроекономічними показниками. Визначено шляхи збалансування бюджетного дефіциту та розкрито можливі нетрадиційні рішення проблеми дефіцитності бюджету.

Курсова робота складається з трьох розділів, виконана на листах формату А4 з використанням 14 джерел, містить 7 таблиць.

ПЛАН

  • ВСТУП
  • РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ СКЛАД БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
    • 1.1 Бюджетний дефіцит та його види
    • 1.2 Причини виникнення та фактори, які впливають на бюджетний дефіцит
    • 1.3 Політика «бюджетного фінансування» та її економічні наслідки
    • 1.4 Засоби фінансування бюджетного дефіциту
  • РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
    • 2.1 Аналіз динаміки бюджетного дефіциту та державного боргу
    • 2.2 Наслідки державного боргу та макроекономічні ефекти, які впливають на дефіцит бюджету
    • 2.3 Аналіз взаємозв`язку бюджетного дефіциту та окремих економічних показників
  • РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПОЛІТИКИ ЗБАЛАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ В УКРАЇНІ
    • 3.1 Проблеми подолання бюджетного дефіциту в Україні
    • 3.2 Шляхи збалансування бюджетного дефіциту
    • 3.3 Нетрадиційні рішення проблеми дефіцитності бюджету
  • ВИСНОВОК
  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

В умовах поглиблення економічних реформ важливого значення набуває необхідність пошуку теоретичних і практичних шляхів, спрямованих на стабілізацію і розвиток економіки України. Одним з основних напрямків наукових досліджень в сучасних умовах є дослідження процесу формування дефіциту бюджету і його зв'язок з основними показниками розвитку економіки держави.

Сьогодні в умовах спаду виробництва, відсутності його кредитної підтримки, посилення фінансової нестабільності, кризи неплатежів, невиконання доходів бюджетів всіх рівнів процес зростання дефіциту бюджету є однією з найбільш дискусійних проблем і вимагає подальшого дослідження.

Аналіз підходів до теоретичного обґрунтування та практичного впровадження наукових досягнень у галузі бюджету дає змогу визначити, що проблема дефіциту все ще є актуальною, а тому вимагає подальших досліджень, розробки і впровадження дійових заходів щодо стабілізації і розвитку економіки держави.

Основною метою дослідження є комплексне дослідження теоретичних основ функціонування бюджетного дефіциту, практичне вивчення показників бюджетного дефіциту в Україні та внесення пропозицій щодо шляхів скорочення дефіциту Державного бюджету України.

Мета роботи зумовлює необхідність виконання ряду поставлених завдань:

– дослідити поняття та види бюджетного дефіциту;

– проаналізувати причини виникнення та фактори, які впливають на бюджетний дефіцит;

– проаналізувати політика «бюджетного фінансування» та її економічні наслідки;

– визначити засоби фінансування бюджетного дефіциту;

– проаналізувати динаміку бюджетного дефіциту та державного боргу;

– визначити наслідки державного боргу та макроекономічні ефекти, які впливають на дефіцит бюджету;

– проаналізувати взаємозв`язок бюджетного дефіциту та окремих економічних показників;

– розкрити проблеми подолання бюджетного дефіциту в Україні;

– визначити шляхи збалансування бюджетного дефіциту;

– виявити нетрадиційні рішення проблеми дефіцитності бюджету.

Об'єктом дослідження курсової роботи економічні відносини щодо виникнення та скорочення бюджетного України

Предметпм дпслідження є безпосередньо сам дефіцит бюджету та шляхи його оптимізації.

Інфпрмаційну базу дпслідження станпвлять Бюджетний кодекс України, провідні наукові періодичні видання, монографії, підручники, посібники, наукові статті, а також офіційні сайти Міністерства фінансів України та Державного комітету статистики України.

Методами дослідження, що були використані в роботі є: метод аналізу, індукції, порівняння, збору та обробки інформації, статистичний, монографічний, графічний та табличний методи.

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ СКЛАД БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

бюджет дефіцит фінансування борг

1.1 Бюджетний дефіцит та його види

У сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не стикалася би з бюджетним дефіцитом, соціально-економічною кризою.

Світовий досвід переконливо показує, що на окремих етапах розвитку суспільства в умовах, специфічних для кожної країни, цілком можливий бюджетний дефіцит.

Бюджетний дефіцит -- перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету. Покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися шляхом отримання державних позик та емісією грошей [1].

Науковим дослідженням питань бюджету присвячені праці багатьох вчених, серед яких: Т. П. Богдан, Н. І. Богомолов, М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Л. Л. Осіпчук, О. А. Єпіфанов, І. І. Д'яконова, Т. В. Жибер, В. В. Зайчикова, О. В. Корнієнко, Ю. О. Костенко, Ю. В. Пасічник, Ю. В. Радіонов, В. О. Степанова, С. І. Юрій, В. М. Федосов, Ф. О. Ярошенко та інші.

На думку Ю. В. Пасічника, бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків.

С. Л. Лондар та О. В. Тимошенко [3] звертають увагу на те, що дефіцитом бюджету є обсяг бюджетних видатків, здійснених за рахунок внутрішніх і зовнішніх фінансових заощаджень інших секторів економіки в тому числі і міжнародної, акумульованих урядом на добровільних засадах протягом поточного чи минулих періодів та, у виняткових випадках, за рахунок обсягу первинної емісії центрального банку.

Інший підхід у трактуванні використовують С. І. Юрій та В. М. Федосов, зазначаючи, що показник бюджетного дефіциту свідчить про перевищення передбачених у бюджеті видатків над постійними доходами, до яких відносять податки, збори й обов'язкові платежі, що відповідно до бюджетної класифікації вважаються доходами бюджету.

М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай та Л. Л. Осіпчук [4] пропонують наступне бачення бюджетного дефіциту. Він виражає об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання коштів понад наявні закріплені джерела прибутків через зростання граничних витрат виробництва.

У Бюджетному кодексі України [2] зазначається, що дефіцит бюджету - це перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів з бюджету).

Дослідивши різні підходи до трактування сутності поняття «дефіцит бюджету», на наш погляд, найбільш досконалим є визначення, яке трактує його як співвідношення між доходами і видатками бюджету, при якому видатки перевищують постійні доходи.

Виходячи з сутності дефіциту бюджету, можемо виділити основні причини його виникнення. Причинами виникнення дефіциту є спад виробництва, зниження ефективності функціонування окремих галузей, несвоєчасне проведення структурних змін э економіці або її технічного переоснащення; великі воєнні витрати; інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну й соціальну політику держави.

Бюджетний дефіцит може набувати різної якості, виникати за різних обставин, викликати різні наслідки. У зв'язку з цим виділяють різні види бюджетного дефіциту.

1. Залежно від виду бюджету розрізняють:

- дефіцит державного бюджету;

- дефіцит місцевого бюджету.

Зазначені види бюджетного дефіциту є важливими при розгляді діяльності уряду та окремих органів місцевого самоврядування, а також для аналізу консолідованої позиції сектору загального державного управління.

2. Відповідно до фондів, які формуються у складі бюджету, розрізняють:

- дефіцит загального фонду бюджету;

- дефіцит спеціального фонду бюджету.

Крім того, бюджетний фонд може бути розділений на поточний бюджет і бюджет розвитку, відповідно розрізняють:

- дефіцит поточного бюджету. Його бездефіцитність свідчить про фінансово відповідальну поведінку уряду, про те, що він здійснює свою поточну діяльність у межах отриманих доходів. Дефіцит поточного бюджету розцінюється як украй негативне явище. Вважається, що він має виникати лише в період економічного спаду або в кризовому стані;

- дефіцит бюджету розвитку. Зазвичай цей бюджет призначений насамперед для фінансування державних капіталовкладень. Джерелами бюджетних ресурсів є головним чином державні позики.

3. Відомий американський економіст У. Хеллер розробив концепцію активного й пасивного бюджетного дефіциту. Цей поділ залежить від характеру виникнення дефіциту:

- активний дефіцит виникає тоді, коли уряд через збільшення видатків бюджету стимулює сукупний попит. При цьому фіскальна політика спрямовується на сприяння зростанню сукупних інвестицій і на стимулювання поточного споживання;

- пасивний дефіцит - це дефіцит, що виникає як наслідок економічного спаду, зниження виробництва та зайнятості і призводить до зменшення бюджетних доходів. [5].

4. Залежно від урахування дефіциту в процесі бюджетного планування можна виокремити:

- запланований бюджетний дефіцит (або очікуваний). Запланований бюджетний дефіцит щорічно затверджується парламентом у законі про державний бюджет. Граничний розмір бюджетного дефіциту є одним із найважливіших показників, необхідних для складання проекту бюджету. Його розмір також щорічно затверджує законодавчий орган;

- фактичний бюджетний дефіцит. Його розмір отримують за даними звітів про виконання бюджету. При цьому може виявитися, що утворився незапланований бюджетний дефіцит (або неочікуваний).

Аналіз бюджетного дефіциту за запланованим і фактичним показниками дає можливість оцінити, наскільки якісним є бюджетне планування, а також ефективність системи виконання бюджету.

5. За терміном дії можна говорити про:

- тимчасовий бюджетний дефіцит. Він виникає не регулярно - з року в рік, а лише в окремі періоди несприятливої соціально-економічної кон' юнктури. Це явище не є типовим для бюджетної практики;

- постійний бюджетний дефіцит. Сучасні бюджети мають хронічні бюджетні дефіцити.

6. За формою прояву бюджетного дефіциту розрізняють:

- відкритий бюджетний дефіцит - це дефіцит, який офіційно відображений у щорічному законі про бюджет, звітності про виконання бюджету та в бюджетній статистиці. Його розмір може бути як плановим, так і фактичним;

- прихований бюджетний дефіцит - це дефіцит, який виникає через несвоєчасне фінансування запланованих у бюджеті призначень унаслідок недоотримання запланованих доходів. Як правило, розмір прихованого бюджетного дефіциту визначається на основі експертних оцінок.

7. Залежно від зв'язку з державним боргом у теорії і на практиці виокремлюють:

- первинний дефіцит - це дефіцит, при розрахунку якого з видатків виключено витрати на сплату процентів за державним боргом. Первинний дефіцит є одним із найважливіших макрофінансових показників. Він показує, яким був би бюджетний дефіцит за відсутності витрат на обслуговування боргу.

- операційний дефіцит - це первинний дефіцит, у розрахунку якого процентні платежі за державним боргом скориговані на темпи інфляції.

8. На основі дослідження взаємозв'язків між бюджетними дефіцитами та гіперінфляцією в 1990-х роках було розроблено концепцію нового виду бюджетного дефіциту - віртуального. Віртуальний дефіцит - це дефіцит, який був би за нульових темпів інфляції і повного фінансування урядом запланованих у бюджеті видатків. Відомий економіст-неокласик Д. Патінкін досліджував поведінку уряду в умовах високих темпів інфляції й установив, що коаліційні уряди змушені брати до виконання ухвалені парламентською більшістю програми бюджетного фінансування, які не відповідають реальним фінансовим можливостям бюджету. Через це при гіперінфляції уряд починає затримувати фінансування бюджетних видатків, щоб пізніше виконати ці зобов' язання знеціненими грошима. Таким чином, фактично спостерігаються значно нижчі розміри бюджетного дефіциту, ніж вони мали б бути за своєчасного й належного фінансування затверджених у бюджеті видатків. Реальний дефіцит стає "віртуальним", або прихованим, завдяки бюджетним неплатежам.[5]

9. Залежно від зв'язку з економічним циклом виділяють такі види бюджетного дефіциту:

- циклічний бюджетний дефіцит - це дефіцит, який виникає під час циклічного економічного спаду і скорочення внаслідок цього бюджетних доходів

- структурний дефіцит - це різниця між фактичними бюджетними видатками і сумою доходів, яка була б отримана бюджетом в умовах повної зайнятості за існуючої системи оподаткування.

Застосування в аналізі циклічних показників бюджетного дефіциту дає змогу виділити ту частку дефіциту, яка виникла внаслідок циклічного спаду, і той дефіцит, який виник через політичні заходи, ухвалені державою. За допомогою зазначених показників також можна оцінити, чи є політика, яку проводить уряд, проциклічною (що оцінюється негативно, оскільки поглиблює амплітуду економічного циклу) чи антициклічною (уряд отримує позитивні оцінки). [2]

1.2 Причини виникнення та фактори, які впливають на бюджетний дефіцит

В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит робить негативний вплив на соціально-економічний розвиток держави, рівень життя населення.

Тому в сучасних умовах господарювання першорядне значення і особливу актуальність набувають питання вивчення причин виникнення і розробки напрямів зниження бюджетного дефіциту.

Бюджетний дефіцит - це фінансове явище, яке являє собою величину перевищення витрат над його доходами. Виходячи з сутності дефіциту бюджету, можемо виділити основні причини його виникнення. Загальновідомий чинник дефіциту бюджету - це обмеженість коштів у держави для забезпечення наповнення бюджету необхідними доходами. Причиною цього можуть бути: спад виробництва, високий рівень собівартості виробництва товарів, потреби у новітньому обладнанні та реконструкції виробництва за рахунок впровадження нових технологій, незбалансування економіки, а в цілому зниження ефективності господарювання.

Другим чинником бюджетного дефіциту є непомірне зростання видатків без урахування фінансових можливостей. Причому витрати провадяться без урахування їх доцільності й ефективності.

До третьої, найвагомішої групи чинників дефіциту бюджету можна віднести інфляційні процеси, розбалансування грошового обігу та системи розрахунків, невиважену податкову, інвестиційну та кредитну політику й інші.

Факторами виникнення і зростання дефіциту можуть бути обставини, пов'язані з недостатністю дохідної бази або нераціональними витратами.

Основні причини бюджетного дефіциту:

1. Виникнення надзвичайних обставин (війни, великих стихійних лих).

2. Низька ефективність суспільного виробництва; висока питома вага збиткових підприємств в загальній їх кількості.

3. Нераціональна структура бюджетних витрат.

4. Недосконалість податкової системи.

5. Некомпетентність керівництва держави, його нездатність тримати під контролем фінансову ситуацію в країні.

6. Великі витрати на утримання силових структур.

7. Надання безплатної допомоги іншим державам.

8. Неможливість одержання боргів від інших держав.

9. Перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової.

10. Незадовільна робота державних служб, в компетенцію яких входить збір податків та інших відрахувань.

11. Кража коштів держбюджету.

12. Необхідність здійснення в особливо великих розмірах державних вкладень (інвестицій) в економіку.

13. Криза політичної системи держави.

14. Низька купівельна спроможність населення.

Незважаючи на очевидність того, що бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема, стимулює в ній інфляцію, є й протилежні позиції. Само по собі існування бюджетного дефіциту не справляє вирішального впливу на економіку, не відображається на доходах населення, якщо сильно розвинутий приватний сектор. Однак навіть у країнах із розвинутою економікою, основою економічної системи яких саме і є високорозвинений недержавний сектор, існування державного дефіциту визнається гальмом економічного прогресу, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки.

Бюджетний дефіцит негативно впливає на розвиток економіки, стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного росту держави, не говорячи вже про його негативний вплив на соціальний розвиток держави. Однак у науковій літературі зустрічаються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя.[7]

З цим можна погодитися тільки частково тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. У країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково буде впливати на господарське життя в майбутньому. Тому бездефіцитний бюджет - об'єктивна вимога економічного розвитку держави.

Звісно, за умов, коли економіка розвивається динамічно і стабільно, бюджетний дефіцит у кількісно допустимих межах не є загрозливим. Правда, при цьому кількість не повинна переходити в негативну якість, тобто сума отриманих державою в борг фінансових ресурсів не повинна перекладатись на економіку держави, на платників податків, супроводжуватись скороченням соціальних програм.

Бюджетний дефіцит може бути пов'язаний також із політикою «дефіцитного фінансування», відповідно до якої дефіцити, причому хронічні й у значних розмірах, можуть виступати потужним стимулом, «регулятором» економіки, оскільки залучення великих грошових сум на позичковому ринку для фінансування державних видатків «збуджує» ділову активність приватного капіталу.

Існують глибинні, загальні причини бюджетного дефіциту, що властиві будь-якій державі, в якій видатки бюджету перевищують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце в окремій країні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні є спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, не виважена соціально-економічна політика.

Бюджетний дефіцит має різні причини та прояви. Його не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники.

1.3 Політика «бюджетного фінансування» та її економічні наслідки

Важливу роль у розвитку державних фінансів відіграє бюджетна політика. Бюджетна політика - це комплекс заходів, спрямованих на залучення, розподіл і використання коштів державного бюджету. Мобілізація доходів до державного бюджету здійснюється за допомогою стягнення податків, зборів та обов'язкових відрахувань, залучення неподаткових надходжень, доходів від операцій з капіталом, одержання трансфертів та ін. Розподіл ресурсів державного бюджету проводиться в процесі формування державних видатків. Мета виконання видаткової частини бюджету -- це фінансування заходів, затверджених в бюджеті протягом бюджетного року.

Фінансування із бюджету -- це перерахування коштів на поточні/реєстраційні бюджетні рахунки розпорядників коштів з єдиного казначейського рахунка або рахунка місцевого бюджету, які відкриті в банківських установах і в органах казначейства.

Фінансування із бюджету здійснюється на основі двох основних принципів: плановості та цільового характеру використання бюджетних коштів. Принцип плановості означає обов'язкову умову законодавчого затвердження даних видатків. Цільовий характер використання бюджетних коштів означає вимогу до розпорядників коштів використовувати виділені кошти за їхнім цільовим призначенням.

Організація фінансування покладена на фінансовий орган. який здійснює виконання даного бюджету. Банки здійснюють перерахування бюджетних коштів тільки на основі їхніх розпоряджень. У процесі фінансування фіноргани здійснюють контроль за економним і цільовим використанням бюджетних коштів.

Керівники установ та організацій, які одержують в своє розпорядження бюджетні асигнування (планові суми, в межах яких можуть проводитись видатки із бюджету) називаються розпорядниками коштів. Розрізняють три ступені розпорядників коштів:

Головні, другого, третього ступеня. За обсягом наданих їм прав, обов'язків і відповідальності розпорядники коштів поділяються:

* по державному бюджету на три ступеня -- головних, другого, третього;

* по місцевих бюджетах -- на два ступеня: головних і третього.

Поділ розпорядників коштів на ступені по тому чи іншому бюджету залежить від структури управління галуззю народного господарства чи соціально-культурних установ.

Головними розпорядниками бюджетних коштів по Державному бюджету є міністри і керівники інших центральних відомств установ), по місцевих бюджетах -- керівники управлінь (відділів) обласних, міських і районних Рад народних депутатів; по міських, міст районного підпорядкування, по сільських і селищних бюджетах -- голови цих Рад.

До розпорядників коштів другого ступеня відносяться керівники підвідомчих міністерствам і відомствам органів управління, яким в свою чергу підпорядковані окремі підприємства, організації та установи.

Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники установ, організацій, підприємств, які підвідомчі головним чи другого ступеня розпорядникам бюджетних коштів (призначень).

В сучасних умовах бюджетне фінансування здійснюється методом єдиного

казначейського рахунку, який використовується для фінансування заходів з державного і місцевих бюджетів. Його суть полягає у перерахуванні через рахунки державного казначейства бюджетних призначень безпосередньо суб'єктам діяльності. До 2002 року в Україні на рівні місцевих бюджетів застосовувався інший метод фінансування - перерахування бюджетних призначень з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників коштів.[3]

Нераціональне планування видаткової частини бюджету може призводити до серйозних наслідків. Непомірне зростання видатків без урахування фінансових можливостей є одним з основних чинників бюджетного дефіциту. Причому витрати провадяться незважаючи на їх доцільність й ефективність. Наприклад, зростання витрат на утримання невиробничої сфери без урахування фінансових можливостей призводить до перевитрат видаткової частини бюджету. Впливають на бюджетний дефіцит також збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності, особливо на державне управління і економічно необґрунтовані соціальні програми.

1.4 Засоби фінансування бюджетного дефіциту

Фінансування бюджету характеризується такими ознаками:

-- операції з фінансування бюджету включають як надходження, так і витрачання бюджетних ресурсів;

-- у бюджеті фінансування відображається окремо, оскільки не належить ні до доходів, ні до видатків;

-- на відміну від брутто-основи відображення показників доходів і видатків бюджету, фінансування має чисту основу;

-- так само як бюджетне сальдо може набувати форми не тільки дефіциту, а й надлишку, так і фінансування бюджету може бути як "позитивним", так і "від'ємним";

-- операції з фінансування бюджету мають на меті: профінансувати бюджетний дефіцит, погасити державний борг, покрити тимчасові касові розриви при виконанні бюджету, забезпечити ліквідність бюджетного фонду;

-- розмір бюджетного дефіциту (або надлишку) дорівнює розміру нетто-фінансування (перевищення позитивного фінансування над від'ємним -- дефіциту, а інакше -- профіциту).

Існує три способи фінансування дефіциту державного бюджету::

-- кредитно-грошова емісія (монетизація);

-- боргове фінансування;

-- за рахунок податкової політики.

Кредитно-грошова емісія пов'язана з випуском в обіг додаткової маси грошей для фінансування саме бюджетного дефіциту. Але безконтрольна емісія грошей посилює інфляцію, погіршує стан грошового обігу, спричиняє тяжкі наслідки у сфері економічних та соціальних відносин.

Унаслідок монетизації дефіциту бюджету держава може отримати сеньйораж -- дохід від друкування та карбування грошей. Він виникає, якщо темпи зростання грошової маси перевищують темпи зростання реального ВВП, у результаті чого середній рівень цін збільшується і в країні починає наростати інфляція. У зв'язку з цим усі економічні агенти платять своєрідний інфляційний податок, що виникає шляхом перерозподілу частини їх доходів на користь держави через які ціни зростають. Інфляційний податок -- це втрата капіталу власниками грошових коштів унаслідок інфляції.

Такий метод фінансування бюджетного дефіциту є найпростішим у розв'язанні проблеми.

Покриття бюджетного дефіциту за допомогою боргового фінансування, тобто здійснення державних запозичень за рахунок випуску та реалізації державних цінних паперів (облігацій, казначейських векселів тощо) на внутрішньому та зовнішньому ринках за визначених умов, витісняє частину інвестицій із виробничого процесу, зумовлює зменшення чистого експорту, збільшення ринкової ставки відсотка і зниження споживчих видатків.

Державні цінні папери "зв'язують" частину грошових коштів населення та фінансових ресурсів підприємств, зокрема комерційних банків, які у зв'язку з цим виконують менше активних операцій, тобто згортають обсяги кредитних та інвестиційних операцій. Грошовий ринок реагує на підвищення попиту на гроші зростанням відсоткової ставки. Це зростання призводить до скорочення приватних інвестицій, що пов'язано з виникненням так званого ефекту витіснення, який значною мірою послаблює стимулюючий ефект фіскальної політики. Ефект витіснення визначається тим, що чим більший дефіцит, тим вищий обсяг заощаджень, який використовується з метою фінансування державних видатків і тим меншою є величина коштів, доступних для фінансування інвестицій.

Отже, розширення масштабу використання державних цінних паперів для покриття бюджетного дефіциту має неоднозначний вплив на економіку. По-перше, цей процес зумовлює вилучення з ринку валових заощаджень фізичних осіб і прибутків юридичних і, як наслідок, скорочення джерел фінансування інвестицій. Проблема залучення додаткових інвестицій в Україну з метою подальшого економічного зростання є найактуальнішою. По-друге, посилюється фінансова дестабілізація, оскільки державні цінні папери стають вагомим сегментом грошового ринку, який не залишає можливостей для спрямування капіталу в менш прибуткові, але вкрай необхідні для суспільства галузі економіки.

Проблему дефіциту державного бюджету не можна вирішити лише за допомогою боргового фінансування, адже категорії "бюджетний дефіцит" і "державний борг" взаємопов'язані. Державний борг складається із суми випущених, але непогашених державних запозичень з нарахованими відсотками за час існування держави. Шляхом боргового фінансування можна зменшити величину бюджетного дефіциту, але одразу автоматично починає зростати державний борг.

Ще одним методом фінансування бюджетного дефіциту є упровадження зваженої податкової політики. Проблема збільшення податкових надходжень до державного бюджету виходить за межі фінансування бюджетного дефіциту, оскільки вона пов'язана з проведенням комплексної податкової реформи, спрямованої на зменшення податкових ставок і розширення бази оподаткування, відповідно до концепцій економістів неокласичної школи, головним аргументом яких є те, що великі податки порушують можливості нагромадження заощаджень та інвестицій, тобто негативно впливають на економічне зростання.

Актуальність скорочення дефіциту державного бюджету відзначається урядами багатьох держав. Вирішення проблеми дефіциту бюджету залежить від правильності його оцінки і проведення дієвих заходів, спрямованих на зменшення бюджетного дефіциту.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

2.1 Аналіз динаміки бюджетного дефіциту та державного боргу

Розгляд проблеми державного дефіциту нашої країни на сьогоднішній день є досить актуальною темою, оскільки він викликає ряд проблем, які необхідно вирішити.

Проблеми формування бюджетного дефіциту та державного боргу, визначення їх розміру і пошук джерел погашення є одними з ключових при розробці стратегії розвитку держави на наступні періоди. При цьому наявність дефіциту ще не дає остаточного уявлення про ефективність роботи економіки. Профіцитний бюджет може формуватися на етапах економічного підйому з метою створення додаткових резервів або погашення існуючого боргу. Зростання бюджетного дефіциту, в свою чергу, у більшості випадків впливає на підвищення боргової залежності країни, що виступає фактором стримування розвитку економіки та знижує інвестиційну привабливість. Відволікання коштів на виплату відсотків за зобов'язаннями автоматично зменшує інші соціальні чи інвестиційні витрати держави і є фактором сповільнення економічного розвитку. З другого боку, якщо кошти матимуть інвестиційне спрямування, то це полегшить обслуговування боргів за рахунок додатково отриманого прибутку. Це актуалізує питання вибору оптимальної стратегії управління бюджетним дефіцитом і державним боргом, частиною яких є ретроспективний аналіз з метою визначення основних ризиків та ефективності проведених дій. [8]

Для аналізу бюджетного дефіциту України проаналізуємо доходи та видатки Державного бюджету України (табл. 2.1) :

Таблиця 2.1 Показники Державного бюджету України у період 2008 по 2014 рр. (в млн.грн.)

Роки

Доходи

Витрати

Кредитування

Сальдо

2008

231686,3

241454,5

2732,5

-12300,7

2009

209799,3

242437,2

2780,3

-35517,2

2010

240615,2

303588,7

1292,0

-64265,5

2011

314619,9

333459,5

4715,0

-23557,6

2012

346054,0

395681,5

3817,7

-53445,2

2013

339180,3

403403,2

484,7

-64707,6

2014

356957,7

430108,8

4919,4

-78070,5

Аналіз показників, наведених в таблиці 2. 1 дозволяє зробити висновок, що за аналізований період дефіцит Державного бюджету спостерігався кожного року. Різке збільшення дефіциту спостерігається у період від 2008 до 2010 року, за який дефіцит Державного бюджету щороку збільшувався майже вдвічі. На 2011 рік спостерігається позитивна тенденція до значного скорочення дефіциту.

Крім того, у Державному бюджеті України у 2011 році доходи збільшились на 60 142 млн. грн. порівняно із 2010 роком. А видатки збільшились на 35 425 млн. грн. Позитивним явищем є перевищення доходів над видатками. Але з іншої сторони хоч і дефіцит бюджету зменшився на 26 015 млн. грн., та його існування все ж таки збереглося. Після цього спостерігається різке збільшення дефіциту у 2012 році, коли його показник зріс із 23557.6 млн. грн. до 53445.2 млн. грн. та продовжував зростати в наступні роки.

Для того, щоб зрозуміти причину збільшення дефіциту у данні роки, необхідно проаналізувати структуру доходів та видатків бюджету (табл. 2.2) :

Таблиця 2.2 Структура Державного бюджету України у період 2008-2014рр.(в млн.грн)

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

Доходи

Податкові надходження

183699

159610

179501

261605

274715

262777

280178

Неподаткові надхоження

37002

55602

52420

49088

68288

72853

68355

Інше

3282

2339

1925

1205

1709

1987

6433

Всього

223984

217551

233852

311898

344711

337618

354966

Витрати

Поточні видатки

215855

231991

282548

302178

366180

385612

422818

Капітальні видатки

25599

10366

21048

31281

29501

17844

7400

Всього

241454

242357

303596

333459

395682

403456

430218

Аналіз показників, наведених в таблиці 2.2. дозволяє зробити висновок, що видатки бюджету зростають швидше ніж доходи. Швидке зростання дефіциту бюджету в 2008-2010рр. пояснюється впливом на економіку України світової кризи: спостерігається падіння виробництва, проблеми у формуванні дохідної частини бюджету, інфляційні процеси і т.д. - все це привело до зменшення росту доходів. З 2012 року спостерігається різке зростання дефіциту бюджету, що пояснюється черговою економічною кризою, при цьому на кін. 2013 - поч. 2014рр. ускладнила економічну ситуацію політична нестабільність. Великі кошти направляються на оборону та воєнні дії, що відбуваються на сході країни. Зростаюсь соціальні виплати, країні необхідно погашати державні борги, через що приходиться брати все нові й нові кредити. Проаналізуємо докладніше доходи та видатки Державного бюджету України за 2015 рік (табл. 2.3) :

Таблиця 2.3 Показники Державного бюджету України в 2015 році (у млн.грн)

2015

Доходи

Витрати

Сальдо

Січень

22345,6

31555,7

-9184,7

Лютий

60341,3

69467,7

-8743,1

Березень

113205,9

108771,2

+4167,9

Квітень

162646,3

153305,5

+8200,5

Травень

204921,5

198639,3

+5609,9

Червень

244694,1

245674,9

-2109,2

Липень

287923,5

289359,3

-2267,7

Серпень

337696,3

329403,4

+7687,6

Вересень

384322,8

373351,1

+8796,6

Аналіз показників, наведених в таблиці 2.3. дозволяє зробити висновок, що за аналізований період у січні, лютому, червні та липні спостерігається дефіцит бюджету, при цьому в інших місяцях можемо спостерігати профіцит (перевищення доходів над видатками). Варто зазначити, що плановий показник дефіциту за 2015 рік є меншим ніж відповідний показник за 2014 майже на 15000 млн грн.[9]

Основними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: зменшення приросту національного доходу у зв'язку зі стагнацією економіки та впливом світової економічної кризи; збільшення бюджетних витрат, як наслідок економічної кризи та незбалансованої бюджетної політики; зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками через диспропорції основних галузей економіки України; відсутність чіткої фінансової стратегії уряду; політична нестабільність, інфляційні процеси, які є наслідком як об'єктивних, так і суб'єктивних причин.

Одним з джерел фінансування бюджетного дефіциту є державні запозичення. Україна активно використовує дане джерело фінансування бюджетного дефіциту, яке веде до зростання державного боргу.

Власне державний борг виникає в результаті фінансових запозичень держави, договорів та угод про надання кредитів і позик, пролонгації та реструктуризації боргових зобов'язань минулих років. У сукупність боргових зобов'язань держави включається також гарантований державою борг, що виникає в результаті прийнятих на себе державою гарантій за зобов'язаннями третіх осіб, або прийняті на себе державою зобов'язання третіх осіб.

Необхідно зазначити, що за останній час в Україні значно зріс державний борг. Це негативно позначається на стані збалансованості бюджету наступних років, оскільки навантаження на погашення основної частини боргу та виплату процентів за боргом відбуваються за рахунок видаткової частини державного бюджету. Проаналізуємо динаміку державного боргу України за останні роки (табл..2.4.):

Таблиця 2.4 Державний борг України з 2010 по 2015 роки (в млн. грн.)

Загальний борг

Зовнішній борг

Внутрішній борг

На 01.01.2010

316884,6

211751,7

105132,9

На 01.01.2011

432235,4

276745,6

155489,8

На 01.01.2012

473121,6

299413,9

173707,7

На 01.01.2013

515510,6

308999,8

206510,7

На 01.01.2014

584114,1

300025,4

284088,7

На 01.01.2015

1100564,0

611697,1

488866,9

Аналіз показників, наведених в таблиці 2.4 дозволяє зробити висновок, що за аналізований період державний борг України зростав з кожним роком, при цьому темп його зростання з 2011 по 2013 рр знижувався, а потім почав збільшуватись. Додаткові кошти необхідні державі для покриття дефіциту бюджету, реструктуризаціїї економіки, боротьби з інфляцією та безробіттям, здійснення соціальних виплат, погашення кредитів. Останні два роки велика кількість коштів необхідна для регулювання політичної ситуаціїї, підтримку арміі. Варто зазначити, що взяті нові позики використовувалися не на структурні реформи економіки, а на покриття дефіциту бюджету, тобто проїдалися.

Якщо проаналізувати конкретніше динаміку зовнішнього боргу, можемо побачити, що темпи його зростання з 2011 по 2013 рр знижувались, а у 2014 р взагалі можна спостерігати зниження зовнішнього боргу України, проте у 2015 році він зріс більше ніж в 2 рази в порівнянні з 2014. Якщо проаналізувати конкретніше динаміку внутрішнього боргу, можемо побачити, що за аналізований період він постійно зростав.[9]

Отже, можемо зробити висновок, що за останні роки в Україні спостерігається зростання бюджетного дефіциту та державного боргу. В ситуації, що склалась в державі навколо боргового навантаження,

особливо гостро постає питання вдосконалення боргової політики.

2.2 Наслідки державного боргу та макроекономічні ефекти, які впливають на дефіцит бюджету

Наслідки державного боргу призводять до істотного скорочення можливостей зростання споживання для населення даної країни, а також збільшенню податків для оплати зростаючого боргу та пов'язаних з ними відсотків.

При наявності значного боргу відбувається перерозподіл доходів різних верств населення, а також витік національного капіталу за кордон.

Зростання державного боргу викликає певні негативні наслідки для національної економіки. По-перше, пошуки джерел його погашення призводять до необхідності підвищення податків, що є антистимулом господарської активності (скорочення попиту, заощаджень). По-друге, відволікання грошових ресурсів обмежує можливості приватного підприємництва і зростання економіки. По-третє, виникає проблема погіршення матеріального благополуччя населення внаслідок необхідності обслуговування зовнішнього боргу. По-четверте, відбувається перерозподіл доходів на користь власників державних цінних паперів. По-п'яте, в кінцевому рахунку, відбувається підрив фінансово-кредитної системи, що загрожує негативними наслідками для економіки в цілому.

Звернення до банківських структур за кредитом істотно змінює стан грошового ринку, ведучи до збільшення попиту на гроші і як наслідок - до зростання процентних ставок, тобто до подорожчання кредиту. Підприємці, вдавшись до більш дорогого кредиту, намагаються компенсувати подорожчання витрат зростанням цін. У той же час дорогий кредит пригнічує інвестиції, тому що для багатьох вони стають недоступними. У результаті в довгостроковому періоді бюджетний дефіцит веде до інфляції та падіння темпів зростання ВВП.

Ринок державних зобов'язань, з якого уряд черпає ресурси для своїх закупівель, веде вільні гроші з банків. Це зменшує їхні кредитні ресурси і веде до подорожчання кредиту.

Постійне використання позик для покриття дефіциту державного бюджету веде до падіння ефективності подібного кроку. Це відбувається у зв'язку зі зростанням коштів з обслуговування державного боргу, вичерпанням вільних заощаджень населення, що створює серйозні перешкоди для приватних інвестицій.

Зовнішні державні позики у поточному періоді пом'якшують вплив змін бюджетно-податкової політики на рівень споживчих витрат, заощадження та інвестиції, розширюючи цим самим фінансовий потенціал економічного зростання. Водночас держава, що залучає іноземний компенсаційний капітал, стає боржником інших країн. А це означає, що у довгостроковій перспективі обсяг національного продукту так чи інакше зменшиться, а частка у ньому зовнішнього боргу зросте. Необхідність обслуговування зовнішнього боргу призведе до прямого зменшення національного доходу країни-боржника.

Проте довгостроковим економічним наслідком функціонування накопичувальної системи боргоутворення виступає загальне суттєве звуження інвестиційних можливостей економіки, а міжнародний досвід свідчить, що наявність надмірного зовнішнього державного боргу гальмує економічне зростання. Він унеможливлює проведення економічної політики, яка б враховувала національні інтереси, виснажує бюджет та економіку держави здійсненням значних виплат іноземним кредиторам.[9]

Крім економічних наслідків державний борг веде і до негативних соціальних наслідків. Одне з них - посилення диференціації населення.

Диференціація населення відбувається внаслідок виплати боргу за рахунок податків. Доходи його зменшуються на величину виплачених податків. Кошти ці потрапляють вузькому колу багатіїв, раніше купили цінні папери. У результаті розрив у добробуті між верствами населення стає все більше.

Кінцевим соціальним підсумком системи перерозподілу доходів через інструменти державного боргу є те, що життя сучасного покоління покращиться, але тягар наслідків поточного бюджетного дефіциту ляже в основному "на плечі майбутніх поколінь" -- вони будуть народжені громадянами країни з меншими потенційними можливостями нагромадження капіталу і великим державним боргом.

Ступінь впливу державної заборгованості на внутрішній попит і сукупну пропозицію, зовнішньоекономічну рівновагу повною мірою визначається структурою державних доходів і видатків. Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгостро­кові. Короткострокові -- це наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проб­лема "витіснення". Довгострокові -- економічні наслідки державного боргу, відомі як "тягар боргу".

Ефект "витіснення" виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке трапляється у випадку фінансування бюджетного дефіциту за допомогою випуску державних цінних паперів на відкритому ринку країни. При борговому фінансуванні бюджетного дефіциту ставки процента зроста­ють найбільше в тому випадку, коли сполучаються стимулювальна фіскальна й антиінфляційна грошово-кредитна політики. Боргове фінансування бюджетного дефіциту збільшує попит на гроші, в той час як центральний ; банк обмежує їхню пропозицію. Таке поєднання заходів економічної політики й стимулює швидке зростання процентних ставок. Зростання процентних ставок призводить до зменшення інвестицій у приватному секторі і частково -- до скорочення споживчих витрат. У підсумку в економіці відбувається падіння доходу.

Початковий сприятливий вплив бюджетного дефіциту на економіку послаблюється не лише за рахунок ефекту "витіснення", але й за рахунок негативного ефекту чистого експорту. При зростанні внутрішніх процент­них ставок відбувається збільшення зовнішнього попиту на вітчизняні цінні папери, що супроводжується підвищенням загальносвітового попиту на на­ціональну валюту, необхідну для їх придбання. В результаті обмінний курс національної валюти підвищується і спричиняє зниження експорту та збільшення імпорту. Скорочення чистого експорту стримує економічний розвиток: в експортних і в конкуруючих з імпортом галузях знижується зайнятість і випуск, зростає рівень безробіття. З іншого боку, притік капіта­лу збільшує фінансові ресурси й сприяє відносному зниженню процентних ставок на внутрішньому ринку. Завдяки ефекту скорочення чистого екс­порту масштаби ефекту "витіснення" частково зменшуються.

Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на нагромадження капіталу і споживання майбутніх поколінь, тобто на довго­строкове економічне зростання.

Накопичення боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом. Це відбувається внаслідок того, що при зростанні відсоткових ставок приватні інвестиції скорочуються, і приватні заощадження починають розміщувати­ся в державні боргові зобов'язання. Зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, отже, воно буде мати нижчий рівень доходу.

Ще один довгостроковий ефект пов'язаний з накопиченням зовнішньо­го боргу.

Оскільки підвищення внутрішніх процентних ставок збільшує зовнішній попит на вітчизняні цінні папери, то наслідком цього є притік іноземного капіталу, отже, збільшення зовнішнього боргу.

Але обслугову­вання зовнішнього боргу потребує передачі частини реального випуску продукції в розпорядження інших країн і, таким чином, може спричинити скорочення національного виробництва в майбутньому.

2.3 Аналіз взаємозв`язку бюджетного дефіциту та окремих економічних показників.

Між бюджетним дефіцитом і ВВП існує складна система взаємозв'язку. Важливим чинником збільшення доходів бюджету є зростання ВВП. При цьому за умови стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи всіх суб'єктів розподільних відносин, у тому числі і держави. Однак стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб, а відповідно до збільшення частки ВВП на споживання й виробничі потреби. [10].

Проаналізуємо динаміку ВВП України (табл..2.5):

Таблиця 2.5 Динаміка ВВП України з 2008 по 2014 роки

Номінальний ВВП (в млн.грн.)

Номінальний ВВП (в млн.USD) *

2008

948056

123124

2009

913345

-3.7%

114383

-7.1%

2010

1082569

+18.5%

135972

+18.9%

2011

1316600

+21.6%

164787

+21.2%

2012

1408889

+7.0%

176265

+7.0%

2013

1454931

+3.3%

182026

+3.3%

2014

1566728

+7.7%

99358

-45.4%

Аналіз показників, наведених в таблиці 2.5 дозволяє зробити висновок, що за аналізований період розмір ВВП України постійно збільшувався, лише в 2009 році в порівнянні з 2008 можемо спостерігати зменшення ВВП на 3.7% (7.1%), але протягом наступник років цей показник постійно зростає. Проте варто зазначити, що через інфляцію та падіння гривні в 2014 році можемо спостерігати наступну ситуацію: якщо аналізувати показник ВВП в національній валюті, то в 2014 році в порівнянні з 2013 його розмір збільшився на 7.7.%, але, якщо проводити аналіз в USD, можемо спостерігати зменшення обсягів ВВП в 2014 році в порівнянні з 2013 на 45.4%. Це наочно демонструє на скільки знизився курс гривні за даний період.

Для того, щоб зрозуміти ситуацію ясніше проаналізуємо динаміку державного боргу в Україні за відповідні роки (табл2.6):

Таблиця 2.6 Державний борг України з 2010 по 2015 роки (в млн. грн.)

Загальний борг

Зовнішній борг

Внутрішній борг

На 01.01.2010

316884,6

211751,7

105132,9

На 01.01.2011

432235,4

+36.4%

276745,6

+30.7%

155489,8

+47.9%

На 01.01.2012

473121,6

+9.5%

299413,9

+8.2%

173707,7

+11.7%

На 01.01.2013

515510,6

+9.0%

308999,8

+3.2%

206510,7

+18.9%

На 01.01.2014

584114,1

+13.3%

300025,4

-2.9%

284088,7

+37.6%

На 01.01.2015

1100564,0

+88.4%

611697,1

+103.9%

488866,9

+72.1%

Аналіз показників, наведених в таблицях 2.5 та 2.6 дозволяє зробити висновок, що за аналізований період до 2012 року темпи росту ВВП перевищували темпи росту державного боргу. Але починаючи з 2012 року ситуація змінилася на протилежну. При чому у 2014 році різниця в показниках дуже велика: ВВП виріс на 7.7%, якщо аналізувати в національній валюті, а в USD взагалі впав на 45.4%, то темп росту державного боргу за 2014 рік досяг 88.4%.

При тому, що основним джерелом погашення державного боргу є ВВП, якщо він падає, а борг навпаки зростає, можна зробити висновок, що держава не має коштів для фінансування бюджетного дефіциту і змушена брати все нові й нові позики, що веде лише для подальшого зростання державного боргу.

Другим найбільшим макроекономічним показником, взаємопов'язаним з бюджетним дефіцитом, є інфляція. Інфляція, як відомо, це загальне підвищення цін в економіці. Насправді, інфляція є не тільки індикатором підвищення цін, але й одним із факторів розвитку економіки. За умови, звичайно, існування інфляції в незагрозливих межах. [11]

На інфляцію справляє великий вплив державна політика, частиною якої є державна фінансова політика. Бюджетний дефіцит можна віднести до інструментів державної фінансової політики, тому мова повинна йти про опосередкований взаємозв'язок дефіциту бюджету та інфляції.

Взаємозв'язок інфляції та бюджетного дефіциту варто розглядати в контексті здійснення фіскальної державної політики. Регулюючи структуру і співвідношення між окремими частинами державного бюджету, фіскальна політика впливає одночасно на економічний розвиток і стан державного бюджету.

Як свідчить теорія, бюджетний дефіцит сам по собі не спричиняє інфляційного тиску, але впливає на рівень цін через вплив на грошові агрегати і очікування економічних агентів, які, в свою чергу, призводять до зміни цін.

Щоб не допустити емісійного фінансування дефіциту бюджету і, як наслідок, зростання цін, потрібно дотримуватися концепції ефективності в управлінні інфляцією, бюджетним дефіцитом (починаючи від методології обрахунку макроекономічних показників і розробки антиінфляційної стратегії і втілення її в законодавчий документ, закінчуючи конкретними спільними діями монетарної та фіскально-бюджетної політик щодо управління інфляцією та бюджетним дефіцитом).[11]

У період подальшого інфляційного підйому слід збільшити податкові надходження й зменшити видатки уряду. Позитивне бюджетне сальдо, що виникне на цій основі, може використовуватися на покриття державного боргу, що з'явився у період спаду. Отже, урядові фіскальні дії мають створити позитивну антициклічну силу, яка допоможе збалансувати бюджет не на щорічній основі, а за період у декілька років.

Збалансування бюджету на щорічній основі знижує або зовсім виключає ефективність фіскальної політики держави, оскільки суперечить з антициклічною та стабілізуючою її спрямованістю. Наприклад, у період спаду виробництва та безробіття доходи населення зменшуються, тобто зменшуються й податкові надходження до бюджету. У цьому разі держава має або збільшити податкові надходження шляхом упровадження нової податкової політики, або зменшити видатки, або поєднати ці два заходи.

Страница:


Подобные документы

  • Дефіцит бюджету України

    Сутність та основні причини виникнення бюджетного дефіциту. Класифікація бюджетного дефіциту. Ефективність економічної політики держави. Джерела фінансування дефіциту Державного бюджету. Витрати бюджету на погашення та обслуговування державного боргу.

    курсовая работа [636,1 K], добавлен 24.11.2014

  • Дефіцит бюджету та його вплив на економічний розвиток

    Економічна сутність дефіциту державного бюджету, основні причини його виникнення. Його вплив на економіку. Аналіз дефіциту державного бюджету України. Аналіз особливостей його фінансування в Україні. Зарубіжний досвід оптимізації бюджетного дефіциту.

    курсовая работа [338,1 K], добавлен 23.03.2013

  • Дослідження боргових зобов’язань та дефіциту бюджету України

    Поняття, причини і види дефіциту державного боргу. Оцінка динаміки та причин дефіциту державного бюджету та державного боргу в Україні та їх взаємозв’язок. Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного бюджетного дефіциту.

    курсовая работа [173,0 K], добавлен 16.11.2014

  • Бюджетний дефіцит

    Сутність дефіциту бюджету та причини його виникнення. Основні концепції збалансованості бюджету. Загальна характеристика методів фінансування бюджетного дефіциту: кредитно-грошова емісія (монетизація), боргове фінансування, важелі податкової політики.

    реферат [135,2 K], добавлен 30.01.2015

  • Бюджетний дефіцит: причини виникнення, наслідки, методи управління

    Призначення та особливості формування державного бюджету в Україні. Сутність бюджетного дефіциту, його види, причини виникнення, вплив на національну безпеку держави, можливості його скорочення. Особливості бюджетної та монетарної політики країни.

    курсовая работа [614,5 K], добавлен 10.04.2011

  • Поняття бюджетного дефіциту, шляхи і методи його подолання

    Причини виникнення, соціально-економічні наслідки, джерела покриття бюджетного дефіциту. Кейнсіанська теорія нестабільності бюджету, поняття "інфляційного розриву", внутрішнього і зовнішнього боргу. Характеристика джерел формування доходів бюджету.

    курсовая работа [443,6 K], добавлен 26.01.2013

  • Дефіцит державного бюджету України та проблеми управління ним

    Дефіцит бюджету як важливий інструмент державної фінансово-кредитної політики України. Причини виникнення та шляхи управління. Динаміка відношення дефіциту бюджету до ВВП країни. Головні джерела фінансування бюджету. Заходи щодо мінімізації дефіциту.

    статья [239,2 K], добавлен 13.11.2017

  • Бюджетний дефіцит та державний борг

    Сутність і структура бюджетного дефіциту, його формування, класифікація, фінансування. Причині державного боргу,його аналіз в Україні. Шляхи вирішення дефіцитності державного бюджету нашої держави, головні тенденції та перспективи даного процесу.

    курсовая работа [46,2 K], добавлен 19.05.2015

  • Виконання державного бюджету

    Поняття та критерії оцінювання стану бюджетного фонду. Джерела фінансування дефіциту бюджету та їх класифікація, методи обмеження та шляхи скорочення. Аналіз виконання державного бюджету України, визначення та заходи щодо покриття його дефіциту.

    курсовая работа [437,6 K], добавлен 08.02.2014

  • Видатки державного бюджету в умовах бюджетного дефіциту

    Видатки державного бюджету, їх функції та класифікація, аналіз для сучасної України та оцінка. Бюджетний дефіцит, його причини та вплив на видатки. Управління видатками державного бюджету в умовах державного дефіциту, особливості здійснення секвестру.

    дипломная работа [231,3 K], добавлен 11.04.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены