Теоретичні основи формування структури банківського капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Одеський державний економічний університет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність: 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Теоретичні основи формування структури банківського капіталу

Чернишова Лілія Іванівна

Одеса - 2006

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відродження національної економіки, ефективне здійснення її структурної трансформації вимагає формування достатньо великого стійко зростаючого банківського капіталу країни. Динамічний розвиток фінансового сектору забезпечується сталим функціонуванням банківських установ, укладанням координуючих зв'язків між ними, суб'єктами господарської діяльності й приватними особами, а також укріпленням їхньої фінансової співпраці. Основною складовою управління банківською діяльністю в сучасних умовах повинно стати формування структури банківського капіталу.

Для керівництва комерційних банків украй важливо вчасно знайти проблеми й вузькі місця у формуванні структури банківського капіталу, детально розглянути фактори, що впливають на складові, визначити напрямки руху фінансових потоків, спрогнозувати можливий розмір прибутку банку, який залежить від структурних компонентів. Особливого значення набуває уточнення політики стратегічного управління структурою банківського капіталу з урахуванням реальних можливостей функціонування банківської установи в умовах конкурентного ринку. На сьогодні ця проблема залишається однією з найактуальніших та є перспективним напрямком дослідження.

Питання структури банківського капіталу знайшло своє відображення у працях видатних закордонних вчених, а саме: Балабанова І.Т., Бланка І.О., Бочарова В.В., Брігхема Ю.Ф., Кісельова В.В., Коха Т.У., Масленченкова Ю.С., Петерса Е.В., Роуза П.С., Дж.Ф. Сінкі та ін. У наукових колах України дослідженню окремих питань зазначеної проблематики присвячені праці провідних вітчизняних економістів: Алексеєнка М.Д., Волошка І.В., Деркача О.В., Звєрякова М.І., Козьменка С.М., Кочеткова В.М., Мороза А.М., Примостки Л.А., Стельмаха В.С., Шиллера Р.У., Шпига Ф.І. та ін. Опрацювання наукових робіт вчених дало змогу більш систематизовано підійти до дослідження питань управління банківським капіталом.

Разом з тим, аналіз економічної літератури свідчить, що низка питань щодо формування структури банківського капіталу та стратегічного управління нею потребує додаткових досліджень. Наукового обґрунтування потребує питання структури банківського капіталу, яке, при найменших витратах на формування, сприятиме підтримці репутації банку на рівні, достатньому для залучення необхідних грошових ресурсів на вигідних умовах. Ця проблема вимагає комплексної програми дій щодо прогнозування та управління банківським капіталом на основі аналізу динаміки його структурних складових. Її реалізація надасть можливість досягти певного розміру прибутку, необхідного для подальшого розвитку банківської установи. Наявність зазначених проблем обумовила актуальність та послужила основою вибору теми, мети і завдань дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно тематичних планів науково-дослідних робіт Одеського національного політехнічного університету 1999-2005 рр. Результати дослідження були використані при виконанні держбюджетної НДР “Вдосконалення управління фінансово-кредитним забезпеченням іноваційно-інвестиційного розвитку України в умовах євроінтеграції” (номер державної реєстрації - 0105U002898), де автором запропоновано методику прогнозування динаміки міжнародного руху банківського капіталу; госпдоговірних НДР “Формування управління суб'єктами господарювання” (номер реєстрації - 400-70), у якій використано авторські розробки дисертанта щодо стратегічного управління банківською установою та „Розробка концепції стратегічного маркетингу підприємства” (номер реєстрації - 1338-71), де автором досліджено вплив банківського сектору на розвиток промисловості.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методологічних засад щодо формування структури банківського капіталу та розробка практичних рекомендацій управління нею, що є ключовим завданням, яке забезпечує динамічний розвиток банківського сектору.

Для досягнення поставленої мети в дисертації визначені наступні завдання:

- розкрити сутність категорії “структура банківського капіталу”, уточнити зміст основних структурних складових;

- систематизувати класифікаційні ознаки структурних компонентів банківського капіталу, відповідно до яких створюється, удосконалюється і оцінюється система формування структури банківського капіталу;

- з'ясувати роль регулюючих систем у процесі формування структури банківського капіталу;

- визначити фактори, що впливають на структуру і на структурні компоненти капіталу (внутрішні та зовнішні чинники) та проаналізувати їхній вплив на банківський капітал;

- проаналізувати методичні підходи щодо дослідження динаміки окремих компонентів структури банківського капіталу України;

- дослідити існуючі методи оцінки фінансового результату банку та його структурних компонентів;

- провести прогнозування динаміки поведінки банківських ресурсів, що безпосередньо впливають на формування структури банківського капіталу та фінансовий результат діяльності установи;

- розробити показник, який дозволить спрогнозувати динаміку фінансового результату діяльності банку на підставі аналізу співвідношення структурних компонентів банківського капіталу і фінансового результату;

- запропонувати алгоритм прийняття управлінських рішень при впровадженні стратегічного управління структурою банківського капіталу.

Об'єктом дослідження є процеси формування структури банківського капіталу в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методичні засади системи формування структури банківського капіталу.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, теорії фінансового та стратегічного менеджменту, теорії імовірності й математичної статистики, дослідження вітчизняних та закордонних учених та фахівців у галузі банківського капіталу, в яких висвітлено наукові підходи щодо пізнання об'єкта дослідження.

Для досягнення визначеної в роботі мети використано загальнонаукові та спеціальні методи: класифікації, аналізу та синтезу при визначенні сучасних підходів до управління структурою банківського капіталу; економіко-статистичного аналізу при дослідженні тенденцій розвитку банківської системи, динаміки зміни структури капіталу по банках України та, зокрема, по банках Одеського регіону; кореляційно-регресійного, імовірнісного аналізу, методу експертних оцінок при розробці комбінованого показника для прогнозування фінансового результату діяльності банку; прогнозування - для прогнозування співвідношення динаміки депозитних та кредитних ресурсів при вирішенні завдання збільшення прибутку. Для проведення аналізу та виявлення щільності зв'язку між структурними складовими банківського капіталу і результатом діяльності також застосовані методи комп'ютерної обробки й аналізу інформації за допомогою програми Microsoft Excel.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів та Національного банку України з питань регулювання банківської діяльності, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, енциклопедичні видання, дані консолідованих балансів та інших форм фінансово-бухгалтерської звітності вітчизняних банків, монографічні дослідження та статті провідних зарубіжних і вітчизняних учених, а також результати науково-дослідних розробок та особистих досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні існуючих та обґрунтуванні нових теоретичних і методичних положень щодо формування структури банківського капіталу в сучасних економічних умовах. Конкретні наукові результати дисертаційного дослідження, що характеризують його новизну, полягають у наступному:

вперше:

- запропоновано комбінований показник, який дозволяє спрогнозувати динаміку фінансового результату діяльності банку на підставі співвідношення структурних компонентів банківського капіталу і фінансового результату та визначення імовірності успішності реалізації експертного та аналітичного прогнозу;

удосконалено:

- теоретичну сутність категорії “структура банківського капіталу” та уточнено визначення його структурних складових;

- класифікацію функціональних ознак банківського капіталу та його структурних компонентів відповідно до різних етапів розвитку фінансової установи: етапу створення банку та виходу на ринок, етапу зростання, зрілості та етапу спаду;

- визначення впливу регулюючих заходів у процесі формування структури банківського капіталу, що дозволяє встановити необхідність появи інструментарію дослідження зміни структури банківського капіталу при впровадженні регулюючих заходів;

- класифікацію домінуючих факторів, що обумовлюють динаміку структурних складових банківського капіталу. Така класифікація дозволяє побудувати схему, яка відображає мережу їх інформаційного переплетіння;

- методичні підходи щодо дослідження динаміки структурних складових банківського капіталу, використання яких дозволило розробити рекомендації щодо поліпшення діяльності вітчизняних банківських установ у сучасних конкурентних умовах;

дістали подальшого розвитку:

- напрямки щодо стратегічного управління структурою банківського капіталу, націлені на підвищення фінансового потенціалу банку;

- методологія оцінки фінансових результатів діяльності банку, впровадження якої сприятиме підвищенню ефективності аналітичного забезпечення розвитку стратегічних досліджень формування структури банківського капіталу;

- методика прогнозування динаміки ресурсів, залучених на депозити та розташованих в кредити, спираючись на хвильову теорію Елліотта, яка дозволяє оцінити обсяги вказаних ресурсів та використовується як основа для управління структурою банківського капіталу.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що розроблені теоретичні, методичні й практичні рекомендації можуть використовуватися для формування структури банківського капіталу вітчизняних установ з метою прийняття обґрунтованих стратегічних управлінських рішень.

Запропоновані в дисертаційній роботі висновки і рекомендації схвалені й впроваджені в практику Одеської філії ВАТ “МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК” (акт про впровадження № 2213/01 від 30.10.2006 р.), що надало можливість коригувати динаміку ресурсів, що розташовуються в кредити, з метою збільшення економічного ефекту діяльності та забезпечення заходів щодо зростаючих потреб клієнтів на послуги фінансової установи, Одеської філії ВАТ “Державний ощадний банк України” (акт про впровадження № 236/10-06 від 26.09.2006 р.) при розробці плану розвитку банку на 2007-2008 роки, Одеської філії АТ “Український інноваційний банк” (акт про впровадження від 29.06.2006 р.) при діагностиці та прогнозуванні кредитних ресурсів банку, що вплинуло на активізацію стратегічної кредитної діяльності банку та дозволило вирішити питання необхідності своєчасного залучення міжбанківських кредитів.

Теоретичні й практичні положення роботи використовуються у навчальному процесі (довідка про впровадження від 23.06.2006 р.) при викладанні курсів “Банківська справа”, “Стратегічний менеджмент” та “Корпоративний фінансовий менеджмент” для студентів Одеського національного політехнічного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною завершеною науковою працею, у якій викладено особистий підхід до визначеної проблеми. Теоретичні та прикладні результати, обґрунтування та висновки в області формування структури банківського капіталу одержані автором самостійно на підставі всебічного вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного і практичного матеріалу, а також дослідження банківських установ Одеського регіону.

З наукових публікацій, виданих у співавторстві, в роботі автором використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, які є результатом особистого дослідження та індивідуальним внеском здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися автором і обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях “Молодь третього тисячоліття: гуманітарні проблеми і шляхи їх рішення” (м. Одеса, 2000 р.), “Соціально-економічні політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 2003 р.), “Україна наукова 2003” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), “Фінансовий та банківський менеджмент: досвід та проблеми” (м. Донецьк, 2003 р.), “Динаміка наукових досліджень 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (м. Одеса, 2004 р.) та всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розвитку банківництва в Україні” (м. Одеса, 2006 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць: у наукових фахових виданнях 7 статей загальним обсягом 2,88 друк. арк., з яких особисто автору належить 1,21 друк. арк.; у збірниках науково-практичних конференцій - 4 тези доповідей загальним обсягом 0,4 друк. арк., з яких усі - авторські.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 178 найменувань і 7 додатків. Повний обсяг дисертації складає 178 сторінок. Робота містить 30 рисунків та 21 таблицю (з них 5 таблиць та 8 рисунків займають 19 окремих сторінок).

банківський капітал економічний депозитний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, його зв'язок з науковими темами, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено основні елементи наукової новизни та їхнє практичне значення, подано інформацію щодо апробації одержаних результатів роботи.

У першому розділі “Структура банківського капіталу та процеси її формування” уточнено сутність банківського капіталу та його структури, досліджені фактори, що впливають на його формування та визначають взаємозв'язок між компонентами, висвітлено роль регулюючих систем у процесах формування структури банківського капіталу.

Дослідження теоретичних засад дозволило визначити функціональні ознаки капіталу на різних етапах розвитку фінансової установи. Дисертантом з'ясовано, що з метою класифікації банківського капіталу в літературі здебільшого використовуються певні критерії, що обмережує пізнання закономірностей формування і функціонування банківського капіталу. Враховуючи це, вважаємо доцільним класифікувати його за ознаками, притаманними відповідній стадії розвитку банку: етапу створення банку та виходу на ринок, етапу зростання, зрілості та етапу спаду. Зазначене надає можливість впорядкувати процес формування банківського капіталу з метою подальшої структуризації.

Узагальнюючи теоретичні позиції вітчизняних та закордонних науковців щодо зазначених термінів, з метою врахування особливостей проведення банківського бізнесу, поняття структури банківського капіталу пропонується розглядати за належністю до джерел утворення і визначати як наявність взаєморозташованих та пов'язаних складових (власного, залученого та позиченого капіталу), які відображають внутрішні зв'язки та взаємодію окремих елементів у сукупному капіталі банківської установи і визначають її існування з позицій ефективного оперування зазначеними компонентами.

З огляду на особливості сучасного економічного розвитку, у контексті діяльності банківської установи, власний капітал запропоновано розглядати як кошти і виражену в грошовій формі частину майна власників, які є початкові в організації банківського бізнесу та сформовані в процесі подальшої діяльності, у сукупності забезпечують фінансову незалежність банку, як господарчого суб'єкту, мають фундаментальне значення для можливостей надавати достатній спектр банківських операцій за обсягом і номенклатурою з метою одержання прибутку протягом усього періоду функціонування фінансової установи, служать для забезпечення захисту вкладів і покриття негативних наслідків різноманітних ризиків.

У результаті дослідження визначено класифікаційні ознаки власного капіталу, а саме: на етапі створення та виходу на ринок за порядком формування класифіковано на основний та додатковий, за формою інвестування - на власний капітал у грошовій формі, матеріально-речовій та у формі фінансових активів, на етапі зростання за джерелами формування класифіковано на статутний, резервний та ін. фонди, нерозподілений прибуток, емісійні різниці, резерви переоцінки і т.д., за способом розрахунку - на балансовий та нормативний власний капітал.

Проведений в роботі аналіз існуючих поглядів на регулювання процесу формування структури банківського капіталу дозволив зробити висновок, що на сьогодні існує тільки жорстко підпорядкований механізм регулювання, заснований на нормативно-правових актах, інструкціях, постановах, тощо. Проте динамічне середовище, в якому функціонує банківська установа вимагає більш гнучкої політики у даному напрямку. Тому пропонується досліджувати зміни структури банківського капіталу за фазами регулювання процесу формування структури банківського капіталу:

? фаза виникнення проекту регулюючої вимоги щодо структури банківського капіталу;

? фаза затвердження регулюючого заходу;

? фаза впровадження регулюючого впливу, яка включає: перевірку джерел формування структури банківського капіталу, дослідження спроможності виконувати регулюючі вимоги, аналіз стану банку в перспективі при впровадженні регулюючих заходів: позитивна реакція визначає внесення змін до структури капіталу, негативна - з'ясування причин неможливості виконання регулюючих вимог та розробку рекомендацій щодо уточнення регулюючих засобів, перевірку зміни структури капіталу при впровадженні регулюючих заходів;

? фаза втрати чинності регулюючої вимоги.

Встановлено, що формування структури банківського капіталу вимагає стратегічного управління її окремими елементами і кожний окремий банк повинний формувати структуру капіталу відповідно до своїх внутрішніх резервів. Це завдання можна реалізувати за розробленим алгоритмом прийняття управлінських рішень (рис.1).

Вивчення структури банківського капіталу та стратегічне управління нею потребує детального аналізу низки факторів, які впливають на взаємовідносини між власним і залученим банківським капіталом, а також взагалі визначають їх структуру. В роботі виділені чинники внутрішнього характеру і фактори зовнішнього периметру.

Рис. 1. Алгоритм прийняття управлінських рішень при впровадженні стратегічного управління структурою банківського капіталу

Вплив внутрішніх факторів на прийняття рішень щодо формування структури банківського капіталу визначається стратегічними позиціями банку, фінансово-економічною діяльністю, яку він проводить та маркетинговою політикою. Зовнішні фактори формуються в процесі соціально-політичного, загальноекономічного розвитку держави, під впливом кон'юнктури фінансового ринку та міжнародних стандартів. Результатом дослідження факторів є побудова схеми, яка відображає мережу їх інформаційного переплетення, що допомогла поєднати їх у цілісну сукупність, у середині якої простежується зв'язок і зворотній вплив кожного елементу на інші.

У другому розділі “Аналіз та оцінка динаміки структури банківського капіталу” проведено дослідження загальних тенденцій розвитку банківського капіталу по банках України, визначена динаміка структури власного та залученого капіталу в банківській системі країни та по групі банків Одеського регіону, досліджені особливості сучасних методів оцінювання ступеня впливу структурних компонентів прибутку на його розмір.

За останні роки економіка України накопичила відносно міцний запас макроекономічної стабільності, який сприяв відповідному підйому банківської системи (табл. 1).

Таблиця 1. Основні показники діяльності банків України за 2000-2005 рр.*

* - Розраховано за даними департаменту методології та планування банківського нагляду НБУ

Позитивні зміни визначає збільшення за 2000-2005 рр. фінансового результату діяльності банків України (на 2200 млн. грн.), рентабельності капіталу (на 10,84%) та рентабельності активів (на 1,4%). За останні роки спостерігалася інтенсивна концентрація капіталів банків, що пов'язано з підвищенням жорсткості з боку НБУ щодо нормативу капіталізації. Та якщо приріст активів останніми роками коливався у межах 30-60%, то регулятивний капітал зростав зі швидкістю 20-45% на рік. У результаті норматив адекватності капіталу за 2001-2004 рр. знизився з 20,69% до 16,81%. Причина цього - відсутність налагодженої системи управління структурою банківського капіталу, погано впорядкована реалізація поставлених цілей, що накладає відбиток на стратегічний розвиток установ.

У роботі визначено, що досі існує обмеженість у нарощуванні капіталу банками, через що банківська система не може в достатньому обсязі генерувати необхідні для підтримки високих темпів економічного зростання кредитні ресурси, що підриває конкурентоспроможні позиції вітчизняних установ на фінансовому ринку та призводить до обмеженості в отриманні додаткових фінансових ресурсів секторами економіки.

Слід відзначити, що зобов'язання, з умовою постійного динамічного збільшення, за аналізований період зросли майже в 6 разів (на 157,81 млн. грн.), що свідчить про доволі якісну роботу банківського сектору і зростаючу довіру до нього з боку клієнтської бази. Збільшення відбувалося переважно за рахунок коштів фізичних осіб. Позитивна динаміка чистих активів дозволяє зробити висновки про поліпшення роботи і в сфері розташування капіталу. Але, водночас, спостерігається погіршення таких показників діяльності фінансових установ, як чиста процентна маржа (зменшення на 1,41% у 2005 році порівняно з 2000 роком) та чистий спред (зменшення на 1,32% за відповідний період).

Зазначені тенденції спостерігаються і в розвитку банків Одеського регіону. Незважаючи на те, що за 2000-2005 роки по групі банків Одеського регіону в абсолютному вимірі спостерігалося збільшення сукупного банківського капіталу майже в 6 разів (на 4917,62 млн. грн.), динаміка його частки в загальному капіталі по банках України характеризується вкрай мінливою динамікою.

Якщо до 2003 року простежувалася концентрація власного капіталу та відбувалося збільшення показника, то в 2004-2006 роках тенденція змінилася на протилежну - частка у загальній сумі показника власного та залученого капіталу по банках України зменшилася на 0,21%. В абсолютному вимірі збільшення власного капіталу по групі банків регіону відбувалося вкрай уповільнено, що підтвердили розраховані темпи приросту. Схожою динамікою відзначився і залучений капітал. Його аналіз показав, що приріст за 2005 рік більшою мірою був пов'язаний із значним прискоренням темпів росту депозитів клієнтів з 168,48% у 2003 році до 178,74% у 2005 році. Уповільнення темпів росту, які простежуються за всіма показниками у 2004 році викликані причиною, що ідентична загальноукраїнській - зміна політичного становища та реформування економіки України.

У процесі дослідження з'ясовані причини пасивності банківських установ, серед яких: недосконалість сформованої внутрішньої та зовнішньої інформаційної бази, відсутність чіткого методологічного інструментарію для проведення комплексної оцінки співвідношення структурних складових банківського капіталу і фінансового результату діяльності, неузгодженість політики управління прибутком (або відсутність такої) по окремих банках України та Одеського регіону зокрема, відсутність у деяких установ сполучення активно-пасивних операцій та напрямків управління структурою банківського капіталу. Тобто головну причину вбачаємо саме у якості менеджменту банків.

У роботі доведено, що розширення коефіцієнтної методики оцінки фінансового результату до комплексної програми оцінки ступеня впливу структурних компонентів прибутку на його розмір дозволяє уточнити причини, що впливають на динаміку чистого прибутку банківської установи й розробити гнучкі стратегічні рішення у даному напрямку. Застосування вказаного підходу в окремих банках Одеського регіону дозволило виявити “вузькі місця” в їх діяльності та довести факт того, що основні показники діяльності фінансової установи залежать від структури його капіталу.

Виявлені в ході аналізу тенденції розвитку структурних компонентів банківського капіталу свідчать, що банки України повинні впроваджувати у своїй діяльності методику прогнозування своїх ресурсів, що дозволить співвіднести стратегічні моменти управління банківським капіталом з існуючим ресурсним потенціалом.

У третьому розділі “Активізація банківської діяльності на підставі управління структурою банківського капіталу” зазначено, що банки України сьогодні повинні вирішити ряд стратегічних завдань, від реалізації яких залежить активізація їх діяльності. Для цього запропоновано здійснити прогнозування динамічних складових банківського капіталу, спираючись на хвильову теорію Елліотта, та розробити комбінований показник. Застосування останнього дозволяє спрогнозувати динаміку фінансового результату діяльності банку на підставі аналізу співвідношення структурних компонент банківського капіталу і фінансового результату та визначення імовірності успішності реалізації експертного та аналітичного прогнозу.

У процесі аналізу встановлено, що в банківській практиці можливо використовувати методичний інструментарій хвильової теорії Елліотта під час діагностики і прогнозування динаміки рядів банківських ресурсів з метою розробки стратегічних заходів співвідношення активно-пасивних операцій банку. Сутність методики полягає у представленні тимчасових рядів ресурсів, залучених на депозити та розташованих в кредити, у вигляді хвиль, які рухаються на підвищення і зниження, їхня діагностика і прийняття на основі накопиченої інформації прогнозного рішення майбутнього розвитку (рис.2).

Згідно теорії Елліотта можна розрахувати довжину або пробіг хвиль різних стадій за допомогою коефіцієнтів “золотого перетину”. Аналіз визначив, що поведінка трендів банківських ресурсів підкоряється законам хвильової теорії, але потрібно коректування коефіцієнтів, за якими можна визначити довжину хвиль і спрогнозувати майбутній рух. У результаті розраховано нові показники, які визначають динамічний розвиток банківських ресурсів: коефіцієнти спаду - 0,642; 0,412; 0,265; 0,170; 0,109; 0,07; 0,045 і т.д.; коефіцієнти росту - 1,642; 2,696; 4,427; 7,269; 11,936; 19,599; 32,182 і т.д. (на прикладі даних діяльності окремих банків Одеського регіону).

Рис. 2. Методика прогнозування динаміки ресурсів, залучених на депозити та розташованих в кредити, спираючись на хвильову теорію Елліотта

Запропоноване прогнозування випробувано в діяльності ВАТ “Морський транспортний банк”. Згідно з проведеною діагностикою спрогнозовано, що в січні 2008 року рівень ресурсів, залучених на депозити досягне 1388,37 млн. грн., а потреба в позикових ресурсах у лютому-березні 2008 році може досягти рівня 1562,26 млн. грн. Отримані дані свідчать про те, що установі вже зараз потрібно розробляти стратегічні заходи, щодо майбутньої мобілізації додаткових ресурсів відповідної цінової категорії, які надалі будуть спрямовані в цілях кредитування, і які виключать гостру потребу в залучені дорогих ресурсів.

Кількісний розрахунок взаємозалежності структурних показників капіталу і результативної ознаки рекомендовано проводити шляхом добору функціонального вигляду рівняння і оцінки якості обраної моделі. Найкращі результати при вирішенні завдання побудови функції зв'язку між компонентами структури капіталу (x_і) і фінансовим результатом діяльності (y_і) дала лінійна функція залежності y_і = a x_і + b. Підставляючи у вказану формулу значення капіталу, розраховане емпіричним шляхом, визначається значення прибутку відповідно до моделі кореляційного аналізу. Таким чином, з'ясовано, що в кожний момент часу, існують два можливі значення прибутку: отримані емпіричним і аналітичним шляхом.

Встановлено, що точніші результати при вирішені поставленого завдання дає комбінація кількісного і якісного прогнозу. Тому запропоновано додатково використання експертного методу з подальшим розрахунком імовірності успішного проведення прогнозу, отриманого як за допомогою експертів, так і аналітичним способом.

У дисертаційному досліджені визначено, що функція імовірності для комбінованого прогнозу буде розрахована за наступною формулою:

, (1)

де - значення функції розподілу прогнозованого прибутку, за умови, що воно підкоряється нормальному закону розподілу; - імовірність успішного проведення прогнозу експертів; - вагові коефіцієнти комбінованого прогнозу відповідно аналітичного і експертного.

За отриманими значеннями функції імовірності комбінованого прогнозу обирається найбільш імовірне значення для кожного з прогнозованих періодів. Знаючи імовірне значення прибутку в кожному кварталі прогнозованого періоду, і вирішуючи зворотне рівняння внаслідок того, що між величинами прибутку і структурними складовими капіталу існує взаємно однозначна відповідність, можна прогнозувати імовірне значення власного і залученого капіталу банку. З'ясовано, що можливість застосування показника показує його позитивна та негативна оцінка, розрахована за коефіцієнтом кореляції. Негативна виключає використання показника для прогнозування фінансового результату у конкретному банку.

Вживання комбінованого показника було апробовано на двох найбільших банках з групи банків Одеського регіону: АБ “Південний” та АКБ “ІМЕКСБАНК”. Результати прогнозу по банках представлені у табл.2.

Таблиця 2. Результати комбінованого прогнозування

Розрахований комбінований показник дозволяє визначити загальний рівень успішної реалізації прогнозу.

Процес активізації стратегічної діяльності банківських установ рекомендовано реалізувати використовуючи певні критерії регулювання банківського капіталу для впровадження стратегічних альтернатив розвитку згідно існуючого потенціалу фінансових, інформаційних та кадрових ресурсів комерційного банку та наявності механізму їх просування. Визначено, що він повинен узгоджувати комплекс заходів на всіх рівнях управління. Їх реалізацію пропонується починати з нижчого рівня, послідовно переходячи до наступного. Розглянутий у роботі етап управління банківським капіталом на рівні банку дозволив визначити систему цілей управління структурою банківського капіталу та запропонувати стратегічні напрямки їх реалізації.

Таким чином, результати дослідження показали, що при ухваленні управлінських рішень щодо формування структури банківського капіталу необхідно використовувати комплексний підхід, заснований на елементах передбачення майбутнього стану об'єкту управління з метою своєчасного реагування на ймовірні зміни.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження поглибленні теоретико-методологічні засади щодо формування структури банківського капіталу вітчизняних установ та розроблені практичні рекомендації управління нею. Висновки та результати, що були отримані в процесі дослідження наступні:

1. Дослідження теоретичних засад формування структури банківського капіталу дозволило визначити, що банківський капітал можна розглядати як структуру, що об'єднує взаємопов'язані структурні складові в сукупній системі, які визначають існування та функціонування банківської установи. У ході дослідження з'ясовано, що структурні складові відображають взаємодію окремих елементів у сукупному капіталі банківської установи і визначають її існування з позицій ефективного оперування внутрішніми компонентами.

2. Автором систематизовано класифікацію функціональних ознак банківського капіталу та його структурних складових відповідно до певного етапу розвитку фінансової установи, що дозволило розширити пізнання закономірностей формування структури банківського капіталу.

3. У роботі встановлено, що процес формування структури банківського капіталу беззаперечно вимагає впровадження регулюючих заходів, які застосовуються відповідно до напрямів діяльності установи. Дослідження зміни структури банківського капіталу за фазами регулювання процесу формування структури банківського капіталу дозволило розробити гнучкішу політику у даному напрямку відповідно до динамічного середовища, в якому функціонує банківська установа.

4. Формування структури банківського капіталу відбувається під впливом низки факторів внутрішнього і зовнішнього характеру. Вони впливають на взаємовідносини між власним і залученим банківським капіталом, а також визначають їх структуру. Критерієм поділу на зовнішні та внутрішні чинники є дія мікроекономічного та макроекономічного рівня на розвиток структури банківського капіталу. Серед ключових внутрішніх чинників виділені: стратегічна спрямованість банку, фінансово-економічна та маркетингова політика, з подальшим їх уточненням. Зовнішній вплив здійснюють: соціально-політичний фактор, загальноекономічний розвиток держави, міжнародний фактор та кон'юнктура фінансового ринку, також з їх подальшими складовими. Побудована мережа інформаційного переплетення виділених факторів дозволятиме виміряти й локалізувати систему інформаційного забезпечення управління формуванням структури банківського капіталу.

5. Для забезпечення дієвості розвитку та підвищення фінансового потенціалу кожний окремий банк повинний формувати структуру капіталу відповідно зі своїми внутрішніми резервами. До того ж, доведено, що формування структури банківського капіталу повинно спиратися на стратегічне управління цим процесом. З урахуванням цього розроблений алгоритм прийняття управлінських рішень при впровадженні стратегічного управління структурою банківського капіталу, який сприятиме визначенню стратегічного потенціалу установи.

6. Аналіз загальних тенденцій розвитку банківської системи України засвідчив: інформаційно-аналітичне забезпечення банківської діяльності, яке пропонує сучасна теорія, недостатньо орієнтоване на динамічні ринкові перетворення, що постійно відбуваються в економічному просторі нашої держави. Потенціал розвитку банків визначає не стільки нарощування капіталу установи, скільки його цілі. В роботі запропоновано розширення сфери аналізу структури банківського капіталу, а також доцільність використання прогнозних методів в банківській діяльності, що допоможе скоординувати роботу банку в стратегічному напрямку.

7. У ході аналізу тенденцій розвитку фінансового результату по банках України і групі банків Одеського регіону виявлено наявність неузгодженості в політиці управління прибутком. Досліджена особливість сучасних методів оцінювання ступеня впливу структурних компонентів прибутку на його розмір, що обумовила впровадження комплексної оцінки фінансового результату.

8. Сучасні динамічні умови, в яких функціонують банківські установи та формують структуру свого капіталу вимагають оперативності та своєчасності прийняття управлінських рішень щодо майбутнього розвитку банків. З'ясовано, необхідність використання методів прогнозування, які мають практичне значення як при розробці відповідної політики комерційного банку (кредитної, депозитної, інвестиційної тощо), так і при оцінці впливу структури капіталу на фінансовий результат діяльності банку. У дисертаційному дослідженні доведено можливість використання в банківській практиці методики прогнозування динаміки ресурсів, використовуючи інструментарій хвильової теорії Елліотта. За допомогою зазначеної методики та розрахованих нових коефіцієнтів кожен банк має можливість прогнозувати свій прибуток і корегувати складові структури банківського капіталу таким чином, що для відповідного банку балансове співвідношення визначених показників буде оптимальним.

9. У роботі виявлена можливість прогнозування імовірного значення власного і залученого капіталу банку, знаючи імовірне значення прибутку в кожному прогнозованому періоді та внаслідок встановленого зв'язку між величинами прибутку і структурними складовими капіталу. На практичному матеріалі досліджено використання запропонованого комбінованого показника, який дозволив спрогнозувати динаміку фінансового результату діяльності обраних банків, на підставі співвідношення структурних компонентів банківського капіталу й результату діяльності та за допомогою визначення імовірності успішності реалізації експертного та аналітичного прогнозу.

Отримані в роботі наукові та практичні результати сприятимуть активізації банківської діяльності, підвищенню конкурентоспроможності банківської установи, ефективності залучення та розміщення ресурсів, а отже, забезпеченню подальшого розвитку банківської системи у загальній економічній системі України.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

І. Статі у наукових фахових виданнях:

1. Востров Г.Н., Чернышева Л.И. Аспекты регулирования уставного капитала коммерческого банка // Труды Одесского политехнического университета. - Одесса. - 2002. - Вып.1(17). - С. 235-239. - 0,36друк. арк. (Особистий внесок здобувача - дослідження сучасних чинників, що впливають на статутний капітал комерційного банку - 0,25 друк. арк.).

2. Востров Г.Н., Чернышева Л.И. Применение циклов Эллиотта в банковском прогнозировании // Труды Одесского политехнического университета. - Одесса. - 2003. - Вып. 1 (19). - С. 272-276 - 0,44 друк. арк. (Особистий внесок здобувача - дослідження застосування та впровадження хвильової теорії Елліотта в прогнозуванні депозитного ринку - 0,4 друк. арк.).

3. Востров Г.Н., Чернышева Л.И. Управление собственным капиталом коммерческого банка // Труды Одесского политехнического университета. - Одесса. - 2000. - Вып.3 (12). - С. 225-229. - 0,56 друк. арк. (Особистий внесок здобувача - дослідження проблеми капіталізації та законодавчих аспектів регулювання власного капіталу комерційного банку - 0,40 друк. арк.).

4. Востров Г.Н., Чернышева Л.И. Управление структурой банковских ресурсов //Молодь третього тисячоліття: гуманітарні проблеми та шляхи їх рішення: Зб. наукових статей в 3-х томах / Загальний уклад. і наук. ред. - проф. В.М. Соколов. - Одеса: ІСЦ, 2000. - Том ІІІ. - С. 112-119. - 0,31 друк. арк. (Особистий внесок здобувача - обґрунтована необхідність структуризації банківського капіталу - 0,15 друк. арк.).

5. Чернышева Л.И. Совершенствование кредитования предприятий коммерческими банками // Труды Одесского политехнического университета. - Одесса. - 2004. - Спецвыпуск, т. 3. - С.157-160. - 0,28 друк. арк.

6. Чернишова Л.І. Методи оцінювання впливу структурних компонент на розмір банківського прибутку // Економіст. - № 11. - 2003. - С. 32-35. - 0,45 друк. арк.

7. Чернишова Л.І. Шляхи удосконалення фінансової стратегії банків щодо формування структури капіталу // Вісник соціально-економічних досліджень. - Одеса: ОДЕУ, 2006. - № 24. - С. 165-171. - 0,48 друк. арк.

ІІ. Матеріали і тези конференцій:

1. Чернышева Л.И. Применение циклов Эллиотта для решения задач прогнозирования // Тези доповідей Міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (20 лютого 2003р.). - Тернопіль: Підручники і посібники. - 2003. - С. 397 - 0,11 друк. арк.

2. Чернышева Л.И. Регулирование процессов межбанковского кредитования // Тези доповідей і виступів V міжнародної наукової конференції студентів і молодих учених (19-20 листопада 2003р.). - Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”. - 2003. - С. 101-102. - 0,08 друк. арк.

3. Чернишова Л.І. Кредитна політика комерційного банку як інструмент розв'язання задачі збільшення прибутку // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень 2004”. Том 35. Банки та банківська система. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2004 - С.49-51. - 0,11 друк. арк.

4. Чернышева Л.И. Влияние инвестиционных факторов на изменение структуры банковского капитала // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова 2003”. Том 18. Економіка. (16-20 червня 2003р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2003. - С. 16-17. - 0,1 друк. арк.

Размещено на Allbest.ru