Як свідчать результати аналізу фінансової звітності вітчизняних підприємств (особливо за останній фінансовий рік), їх ліквідність сформувалася в результаті зростання поточної дебіторської заборгованості. Сьогодні проблема неплатежів, а отже, дефіциту фінансових ресурсів, є особливо гострою у бізнесі. Водночас збільшення дебіторської заборгованості спричиняє зменшення прибутковості підприємства, тому що частина фінансових ресурсів, що "зв'язана" у дебіторській заборгованості, вилучена із господарського обороту. Отже, збільшення поточної дебіторської заборгованості за певних умов підвищує ліквідність підприємства, але й відразу ж зменшує прибутковість. Зважаючи на таку залежність, менеджмент підприємства повинен підтримувати оптимальну величину дебіторської заборгованості у структурі оборотного капіталу, яка б збалансувала прибутковість підприємства і ризик втрати плато - спроможності. Для кожного підприємства оптимальний обсяг дебіторської заборгованості є різним. Фактори, які впливають на визначення оптимального обсягу дебіторської заборгованості, можна об'єднати у дві групи - зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів належать: ? податкова політика; ? стан фінансового ринку (з погляду умов короткотермінового кредитування); ? економічна політика держави. До внутрішніх факторів належать: - період життєвого циклу виробництва; - галузь діяльності підприємства; - обсяги виробництва; - обсяг кредиторської заборгованості.; - кредитна політика підприємства. Важливою і актуальною проблемою фінансового менеджменту в рамках управління дебіторською заборгованість є встановлення балансу між кредитною політикою підприємства та інкасацією дебіторської заборгованості.

Задля утримання існуючих покупців і залучення нових підприємство реалізовує продукцію у кредит, підтримуючи так встановлені обсяги реалізації продукції, завойовуючи нові ринки збуту продукції, що у період економічної кризи є надзвичайно важливо. Проте, процес кредитування клієнтів супроводжується ризиком зменшення прибутку в результаті неефективної кредитної політики і ризиком неповернення коштів. У останньому випадку існує ймовірність перетворення поточної дебіторської заборгованості на безнадійну дебіторську заборгованість. Ефективне управління дебіторською заборгованістю повинно ґрунтуватися на розробленій кредитній політиці підприємства. Кредитну політику слід розглядати як стандартний набір процедур для того, щоб прийняти рішення, які з клієнти повинні отримати кредит і на яких умовах, забезпечити дотримання умов кредиту та визначення умов надання знижки.

Кредитна політика підприємства передбачає вирішення таких питань: - термін і обсяг надання кредиту; - розмір знижки. Зрозуміло, якщо підприємство вимагає швидкої оплати за відвантажену продукцію, то зменшуються витрати на обслуговування дебіторської заборгованості, зменшується ризик виникнення безнадійної дебіторської заборгованості, збільшується дохідність і прибутковість підприємства. Але реалізація підприємством такої агресивної політики щодо дебіторів у майбутньому призведе до зменшення покупців і, відповідно, дохідності і прибутковості. І навпаки, надання економічно необґрунтованих знижок, чітко невизначені терміни кредитування у короткотерміновому періоді приведуть до збільшення обсягів продажів і доходу. Проте, у довготерміновому періоді така кредитна політика зумовить зростання безнадійної дебіторської заборгованості, збільшення витрат на повернення коштів, зменшення дохідності і прибутковості. Підприємство повинно розробити збалансовану кредитну політику щодо своїх покупців. На формування кредитної політики підприємства впливають такі фактори: ? купівельна спроможність споживачів продукції, яка залежить від загальної економічної ситуації; ? кредитоспроможність дебітора; ? стабільність фінансового ринку; ? кон'юнктура товарного ринку; ? конкурентоспроможність продукції підприємства; ? економічна можливість підприємства інвестувати кошти у поточну дебіторську заборгованість; ? здатність підприємства нарощувати обсяги виробництва продукції за умови реалізації у кредит. У процесі формування кредитної політики перед менеджментом підприємства визначається завдання, суть якого у прийнятті рішення щодо вибору між додатковим прибутком від збільшення обсягів продажу і можливими витратами, що пов'язані із збільшення грошових коштів інвестованих у дебіторську заборгованість. Оптимальна кредитна політика полягатиме у розширенні комерційного кредиту доти, доки додатковий прибуток від збільшення обсягів продажів не буде дорівнювати прибутку, необхідному для покриття витрат за додатковою дебіторською заборгованістю, необхідною для досягнення такого обсягу продажів [16, с.275, 276].

Під фінансовим циклом прийнято розуміти період, який починається з моменту оплати постачальникам за матеріали (погашення кредиторської заборгованості), і завершується в момент отримання грошів від покупців за відвантажену продукцію (погашення дебіторської заборгованості):

ТФЦ = ТО_тмз +ТО_дз - ТО_кз (3.1)

де ТФЦ - тривалість фінансового циклу підприємства, дні;

ТО_тмз - тривалість обороту товарно-матеріальних запасів, дні;

ТО_дз - тривалість обороту дебіторської заборгованості, дні;

ТО_кз - тривалість обороту кредиторської заборгованості, дні.

У 2012 році ТФЦ = 47+22-23= 46 днів

Сутність даного показника полягає в тому, що чим вище значення фінансового циклу, тим вище потреба підприємства в грошових коштах для придбання виробничих оборотних засобів. Від'ємне значення тривалості фінансового циклу є свідченням того, що підприємство в середньому отримує від клієнтів гроші раніше, ніж здійснює платежі своїм кредиторам. Позитивне значення тривалості фінансового циклу виникає в наслідок значного зниження обсягів кредиторської заборгованості одночасно із зростанням дебіторської заборгованості, що призводить до "вимивання" грошей з підприємства, виникненню потреби в додатковому залученні капіталу для поповнення оборотних коштів. За умови, якщо фінансовий цикл підприємства дорівнює "0”, терміни надходження грошових коштів від дебіторів підприємства співпадають із термінами їх повернення кредиторам. Це є прийнятною для забезпечення безперервного функціонування підприємства ситуацією, яка, однак, має певний недолік, пов'язаний із неможливістю накопичення грошових коштів на рахунках. Він здійснює вирішальний вплив на формування величини і структури власних оборотних коштів. У тих випадках, коли власні оборотні кошти мають від'ємне значення, поняття фінансового циклу не існує. Отже, за базовий показник оптимізаційної моделі, який поєднує кредитну політику із змінами якості фінансового стану підприємства, приймемо саме фінансовий цикл. Чим менше тривалість фінансового циклу підприємства, тим краще його фінансовий стан. Одним з важелів поліпшення фінансового стану підприємства є скорочення фінансового циклу при збереженні певного балансу між рахунками дебіторів і кредиторів. При цьому критичною в процесі оптимізації бажаних змін дебіторської заборгованості буде ситуація, в якій тривалість обороту кредиторської заборгованості є меншою за загальну суму тривалості обороту товарно-матеріальних цінностей і дебіторської заборгованості. Тобто підприємство має контролювати забезпечення наступного співвідношення:

ТО_тмз + ТО_дз ? ТО_кз (3.2)

або

ТО_дз ? ТО_кз - ТО_тмз (3.3)

Звідси, максимально припустима величина дебіторської заборгованості підприємства з врахуванням, що тривалість обороту дебіторської заборгованості є добутком її середньорічних обсягів одноденного чистого доходу від реалізації, може бути знайдена за формулою:

ДЗ_сер (ТО_кз-ТО_тмз) *ЧД/360 (3.4)

Де ДЗ_сер - середньорічний обсяг дебіторської заборгованості;

ЧД - чистий дохід від реалізації.

Для планування дебіторської заборгованості на наступний період нами пропонується визначати максимальну припустиму планову величину дебіторської заборгованості за умови дотримання незмінності тривалості виробничого циклу, подовження періоду погашення зобов'язань перед кредиторами підприємства та не позитивності тривалості фінансового циклу.

Незмінність виробничого циклу зумовлюється необхідністю забезпечення збалансованості інтенсивності зростання запасів і продажів. За умови жорсткого контролю підприємства за обсягами своїх поточних зобов'язань з метою створення умов для посилення його платоспроможності, зростання терміну оборотності кредиторської товарної заборгованості буде відповідати швидкості зростання обсягів реалізації продукції. Таким чином, якщо очікується зміна чистого доходу від реалізації в плановому періоді, то максимально припустима планова величина дебіторської заборгованості, може бути визначена за формулою:

ДЗ_сер (ТО_кз*m-ТО_тмз) *ЧД_o*m/360 (3.5)

де ЧД₀ - чистий дохід від реалізації в базовому (передплановому) періоді;

m - плановий коефіцієнт зростання чистого доходу від реалізації. [17]

Розрахуємо оптимальний обсяг дебіторської заборгованості за даними, наведеними в таблиці 3.1

Таблиця 3.1. Вихідні дані для розрахунку

З врахуванням наведених вище вихідних даних, максимальна припустима середньорічна вартість дебіторської заборгованості для даного підприємства становитиме:

ДЗ_сер ? (23* (-0,07) - 47) *116483* (-0,07) /360 = 1100,79 тис. грн.

Даний показник є нижче фактичного рівня дебіторської заборгованості підприємства як станом на 2011 рік так і на 2012 рік. Таким чином, проведене дослідження дозволяє стверджувати, що не існує єдиного обсягу боргів дебіторів перед підприємством, оптимального за всіма критеріями ефективності господарської діяльності. Відповідно, управління дебіторською заборгованістю є складним процесом пошуку компромісу між досягненням різноспрямованих цілей.

Обсяги дебіторської заборгованості будуть варіюватися залежно від наявних фінансово - економічних проблем, на розв'язання яких спрямовані інструменти кредитної політики підприємства в поточний момент часу.

Здійснити стимулювання припливу грошових коштів можна за рахунок зовнішніх джерел фінансування:

торгові кредити;

давальницька сировина;

кредити банків;

цінні папери і векселі;

факторинг (продаж дебіторської заборгованості);

короткострокова оренда.

Розрахуємо ефект зменшення дебіторської заборгованості за допомогою операції факторингу.

Отже, в результаті рефінансування дебіторської заборгованості необхідно отримати 2900 тис. грн

Якщо допустити, що рівень ефективності витрат для проведення операції факторингу знаходиться на рівні нижчому від рівня відсотків при наданні кредиту і складає від 18% до 19%, визначимо цей показник на рівні 18,5%. Тоді рівень дебіторської заборгованості складатиме

2900 х 1,185 = 3436,5 тис. грн.

Отже, рефінансуванню має підлягати дебіторська заборгованість в сумі 3436,5 тис. грн.

Умови проведення операції факторингу такі. Сума, що підлягає рефінансуванню через операцію факторингу - 3436,5 тис. грн., оборотність дебіторської заборгованості - 16,3 раз за рік. Умови факторингової компанії: 20% резерву від суми дебіторської заборгованості; комісійні 2,5% на рівень дебіторської заборгованості, що підлягають сплаті при придбанні дебіторської заборгованості; 15% від дебіторської заборгованості після вирахування комісійних та резерву.

Розрахунок грошових коштів, які будуть отримані в результаті проведення операції факторингу приведено в таблиці 3.2.

Ці грошові кошти надходять на поточний рахунок підприємства і можуть бути використані для фінансування виробничих запасів підприємства.

Оцінка ефективності операції факторингу проводиться наступним чином.

Таблиця 3.2 - Розрахунок грошових коштів, що будуть отримані в результаті проведення операції факторингу

Сума коштів, що визначають комісійні і відсотки - Вп

Вп = К + Ф х Коб (3.6)

Вп = 85,91+ 24,5 х 16,3 = 485,26тис. грн.

Стаття "фінансові витрати" зросте відповідно на 485,26 тис. грн

Ефективна річна вартість факторингу (ЕРВФ) складе

ЕРВФ = Вп / ГК (3.7)

ЕРВФ = 485,26/2638,79 = 0,184

У відсотках ефективна річна вартість факторингу складе 18,4%.

Оскільки середні річні ставки по кредитам складають 20%, то проведення операції факторингу є більш вигідніше від отримання кредиту в банківській установі.

В результаті операції факторингу на поточний рахунок надійдуть грошові кошти в сумі 2638,79 тис. грн., тобто збільшиться рядок 230 форми 1 та зменшиться рядок 160 форми 1. Таким чином збільшиться ліквідність активів.

Розрахуємо коефіцієнт поточної ліквідності який показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,6. Розраховується за формулою згідно балансу:

Кпл=ф.1 (ряд.260-100-110-120-130-140) / ф.1ряд.620 (3.8) Кпл = 2,45

Цей показник є досить високий і за 2012 рік і буде незмінним після проведення операції факторингу.

Розрахуємо коефіцієнт абсолютної ліквідності, що дозволяє визначити частку короткострокових зобов'язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою згідно балансу:

Ка= ф.1 (ряд.220+230+240) / ф.1ряд.620 (3.9)

Ка2012 = 0,75Капл = 1,09

Коефіцієнт абсолютної ліквідності збільшився 0,34 після здійснення операції факторингу.

Висновки