Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 368(477)(043.05)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Страховий ринок України: стратегія функціонування в контексті сталого розвитку

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

Козьменко Ольга Володимирівна

Донецьк - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Державному вищому навчальному закладі “Українська академія банківської справи Національного банку України” (м. Суми).

Науковий консультант -доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Балацький Олег Федорович, Сумський державний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри управління;

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України Буркинський Борис Володимирович,Інститут проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України (м. Одеса), директор інституту;

доктор економічних наук, професор Барановський Олександр Іванович, ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” (м. Київ), завідувач відділу досліджень розвитку та регулювання фінансових ринків;

доктор економічних наук, професор Александров Іван Олександрович,Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), завідувач сектора відділу фінансово-економічних проблем використання виробничого потенціалу

Захист дисертації відбудеться “25” червня 2009 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77. страхування ринок фінансовий рейтинговий

Автореферат розісланий “25” травня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої радиЛ.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Останні десятиріччя характеризуються формуванням у свідомості людей і в суспільстві думки про обмеженість ресурсів нашої планети, про можливість настання вже в недалекій перспективі глобальних катастроф незворотного характеру. Починаючи з конференції у Ріо-де-Жанейро дана проблема є центральною для багатьох сфер наукової діяльності. Більшість науковців вважають можливим її вирішення шляхом реалізації концепції сталого розвитку, яка передбачає гармонійне та збалансоване поєднання економічної активності, соціальних інтересів та діяльності, що спрямована на охорону навколишнього середовища. Важливу роль у такому напрямку розвитку суспільства повинно відігравати страхування. При цьому страхування, з одного боку, можна розглядати як механізм страхового захисту окремих суб'єктів господарювання, а з іншого - як один з багатьох інструментів реалізації самої концепції сталого розвитку. Особливе місце тут відводиться страхуванню екологічних ризиків.

Наявність досконалого страхового ринку сприяє підвищенню стійкості фінансової і економічної систем і забезпечує сталий розвиток людства. Але слід констатувати, що вітчизняний страховий ринок ще тільки формується, що поки не дозволяє застосовувати його як дієвий інструмент реалізації концепції сталого розвитку. Враховуючи, що сталий розвиток та страхування як підсистеми загального економічного простору є взаємопов'язаними, відсутність теоретико-методологічного обґрунтування стратегії розвитку страхового ринку негативно впливає на цілісність, логічність та послідовність сталого розвитку суспільства. Саме це вказує на високу актуальність теми дослідження.

Теоретичні засади розвитку страхового ринку, його роль та місце у фінансовій системі країни активно досліджуються у світовій та вітчизняній науковій літературі. Дослідження в зазначеній сфері останнім часом суттєво активізувались і серед вітчизняних науковців. Вагомим є доробок таких вчених, як В.Д. Базилевич, О.І. Барановський, О.Д. Василик, Ю.В. Євченко, О.Д. Заруба, В.В. Корнєєв, Д.А. Навроцький, С.С. Осадець, Л.В. Рибальченко, О.Р. Романенко, О.А. Рядно, М.І. Савлук, В.М. Федосов, В.М. Фурман, С.І. Юрій.

Слід також підкреслити, що ведуться дослідження, пов'язані саме з проблемами забезпечення сталого розвитку та ролі в ньому екологічного страхування такими вітчизняними та зарубіжними вченими, як І.О. Александров, О.І. Амоша, О.Ф. Балацький, Б.В. Буркінський, Т.П. Галушкіна, Б.М. Данилишин, Н.Е. Дєєва, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, Л.Г. Мельник, Г.О. Моткін, О.М. Паламарчук, Є.В. Рюміна, І.А. Сааджан, О.Ф. Савченко, Е. Стаффорд, В.М. Трегобчук, К. Хартман, К. Хатчинсон, М.А. Хвесик, Є.В. Хлобистов, В.Я. Шевчук.

Узагальнення досягнень світової та вітчизняної економічної думки з даної проблематики свідчить, що, незважаючи на значну кількість наукових робіт, в розрізі проблеми, що розглядається в дисертаційній роботі, вони носять фрагментарний та незавершений характер і потребують комплексного та системного вирішення, що передбачає формування принципово нового концептуального підходу до розробки стратегії функціонування страхового ринку України в контексті сталого розвитку. Подальшого дослідження потребує комплекс питань, пов'язаних з обґрунтуванням методологічних засад розвитку екологічної складової страхового ринку. Крім того, важливого значення набуває питання теоретичного та методологічного обґрунтування державного регулювання страхового ринку України у відповідності до вимог міжнародних регулятивних документів.

Важливість дослідження вказаних проблем та недостатній рівень їх теоретико-методологічного обґрунтування визначили вибір теми дисертаційної роботи, свідчать про її актуальність, теоретичну та практичну значущість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота узгоджується з основними напрямами наукових результатів, теоретичних положень і висновків досліджень, що були проведені в рамках науково-дослідних робіт в Державному вищому навчальному закладі “Українська академія банківської справи Національного банку України”, а саме: “Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні” (номер державної реєстрації 0102U006965), та “Формування страхового ринку України в контексті сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0107U01213), а також у Сумському державному університеті Міністерства освіти і науки України: “Удосконалення фінансового механізму управління еколого-інноваційним розвитком економіки України” (номер державної реєстрації 0106U008508), “Фінансовий механізм кредитно-інвестиційного забезпечення сталого еколого-економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0106U008510).

До звітів за цими темами включено пропозиції автора щодо визначення: взаємозв'язку фінансового і страхового ринків країни, стратегічних тенденцій розвитку страхового ринку України, екологічної складової страхового ринку, напрямів і механізмів використання екологічного страхування для реалізації концепції сталого розвитку, ролі страхування у сталому розвитку.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування теоретико-методологічних засад і науково-методичного забезпечення функціонування вітчизняного страхового ринку та його екологічної складової в контексті реалізації концепції сталого розвитку суспільства.

Відповідно до мети дисертаційного дослідження було вирішено такі завдання:

узагальнено теоретико-методологічні підходи та розкрито сутність, функції, принципи та класифікаційні ознаки страхування як особливого виду фінансової діяльності;

досліджено методологічні засади реалізації системного підходу до формування концепції сталого розвитку;

виокремлено місце страхування в системі інструментів реалізації концепції сталого розвитку;

визначено напрями суб'єктно-об'єктного взаємозв'язку страхування та сталого розвитку суспільства;

обґрунтовано місце, функції та роль страхового ринку у фінансовій системі країни, на основі систематизації існуючих досліджень удосконалено сутність страхового ринку, впорядковано його структуру за суб'єктно-об'єктними характеристиками;

визначено сучасний стан та тенденції розвитку страхового ринку України в контексті розвитку російського та європейського страхового ринків та проведено порівняльну оцінку розвитку видів страхування як індикаторів їх стану;

проаналізовано динаміку розвитку екологічної складової страхового ринку України та обґрунтовано концептуальні напрями розвитку екологічного страхування;

узагальнено теоретико-методологічні основи управління екологічними ризиками та сформовано концептуальні напрями розвитку страхування катастрофічних екологічних ризиків;

запропоновано методики побудови рейтингових оцінок страхових організацій та розроблено методику визначення рейтингу їх надійності з врахуванням особливостей обмеженого інформаційного простору страхового ринку України;

визначено процедуру формування тарифних ставок в екологічному страхуванні та надано рекомендації щодо їх удосконалення для умов сталого розвитку;

обґрунтовано концептуальні напрями державного регулювання розвитку страхового ринку в контексті забезпечення сталого розвитку;

розроблено основні напрями стратегії подальшого реформування системи державного нагляду за страховим ринком України у відповідності з міжнародними програмами Директиви платоспроможності (Solvency I та Solvency II);

запропоновано шляхи удосконалення нормативно-законодавчої бази забезпечення страхування ризиків екологічного характеру.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, що виникають між суб'єктами страхового ринку та обумовлені необхідністю реалізації завдань концепції сталого розвитку.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади і науково-методичне забезпечення функціонування страхового ринку та його екологічної складової.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення теорії фінансів, страхування та економіки природокористування, сучасні концепції екологічного та страхового менеджменту, а також теоретичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, які присвячені проблемам функціонування страхового ринку та сталого розвитку.

При постановці й розв'язанні поставлених у науковому дослідженні завдань застосовувалися такі методи: наукової абстракції (при обґрунтуванні категоріального апарату); синтезу і аналізу (при визначенні сучасних закономірностей та стратегічних перспектив розвитку страхового ринку та його екологічної складової); порівняльного аналізу (при оцінці стратегічних напрямів розвитку страхових ринків); системно-структурного аналізу (при здійсненні суб'єктно-об'єктного аналізу структури страхового ринку, встановленні взаємозв'язку страхування та сталого розвитку); методи графічного й економіко-математичного моделювання, кореляційно-регресійного і багатофакторного аналізу (при формуванні підходів до оцінки екологічного ризику та рейтингової оцінки страхувальників); метод експертних оцінок і метод ситуаційного аналізу (при формуванні концептуальних напрямів державного регулювання розвитку страхового ринку та ринку перестрахування); методи економіко-математичного моделювання (при формуванні рейтингів страхових компаній і тарифних ставок по екологічному страхуванню).

Інформаційно-фактологічною базою дослідження є: дані фінансової звітності вітчизняних страхових компаній; законодавчі і нормативні документи, аналітичні огляди, статистичні звіти Державного комітету статистики України; Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інших органів державного і регіонального управління; аналітична інформація науково-дослідних установ; монографічні дослідження та наукові публікації з питань розвитку страхового ринку та сталого розвитку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні наукової проблеми формування теоретико-методологічних засад та науково-методичного інструментарію стратегічного розвитку страхового ринку України та його екологічної складової в контексті сталого розвитку. Найбільш вагомими науковими результатами дисертації є такі:

вперше:

визначено напрями суб'єктно-об'єктного взаємозв'язку страхування та сталого розвитку суспільства (ефективне функціонування страхового ринку забезпечує реалізацію концепції сталого розвитку, який стабілізує розвиток страхового ринку у довгостроковій перспективі) і технології їх реалізації;

обґрунтовано та впорядковано взаємозв'язки між ринками фінансових і страхових послуг, страховим та фінансовим ринками. Визначено, що фінансовий і страховий ринки перетинаються у сфері інвестиційної діяльності лише одного із суб'єктів страхового ринку (страховиків), які на фінансовому ринку виступають як інституціональні інвестори. Взаємозв'язок між страховим ринком та ринком фінансових послуг виникає на об'єктному рівні в частині формування видів і технологій страхування, а їх перетин відбувається на ринку страхових послуг;

на основі визначення можливих варіантів поєднання страхового ринку у довгостроковій перспективі і концепції сталого розвитку обґрунтовано необхідність прийняття за домінанту і формалізовано напрямки збалансованої комплексної стратегії узгодження еколого-страхових інтересів;

обґрунтовано необхідність координації зусиль та інтеграції страхових ринків різних країн (у тому числі шляхом прийняття відповідних міждержавних угод, створення міжнародних страхових пулів, розвитку перестрахування та інших заходів) в умовах посилення глобальних загроз сталості розвитку суспільства (наприклад, глобального потепління). Доведено, що такі заходи дадуть можливість відшкодування прийнятної частки потенційних збитків страхувальників, а страхові ринки стануть основним чинником збереження сталості розвитку суспільства. При цьому страховики отримають нові можливості для розширення спектра надання страхових послуг та перспективи для розвитку;

розроблено науково-методичні підходи та процедури визначення рейтингу страхових компаній і регіональних страхових ринків: 1) на основі формування набору показників діяльності страховика за видами страхування, встановлення залежності варіації результативної ознаки від варіації визначених показників та зведення до узагальнюючого показника (рейтингу); 2) як імовірності дотримання страховиком показників, які визначають його стійкість (на основі використання формули Байєса). На основі розроблених підходів сформовано рейтинги страхових компаній України та рейтинги регіональних страхових ринків за визначеними критеріями;

запропоновано науково-методичний підхід і циклічний алгоритм формування тарифної ставки при страхуванні екологічних ризиків з урахуванням (окрім нетто-ставки, ризикової надбавки та інших базових компонент) параметрів кон'юнктури страхового ринку, які є еквівалентом рейтингової оцінки страховиків;

удосконалено:

класифікацію учасників страхового ринку, у якій, на відміну від існуючих підходів, що виділяють лише два базові суб'єкти ринку - страховиків та страхувальників, пропонується виокремити третього базового суб'єкта, а саме страхових посередників (страхових агентів, брокерів, актуаріїв, аджастерів, сюрвейєрів). Доведено, що основною відмінністю посередників від страховиків є відсутність інвестиційної діяльності, що не дає їм можливості виходу на фінансовий ринок, а обмежує їх діяльність страховим ринком;

науково-методичні підходи до оцінки екологічного страхового ризику шляхом сумування його фонової компоненти (багатомірна модель, яка включає цілий ряд змінних, що кількісно описують збитки від різного роду забруднень природного середовища і зміни його фізичного стану) та імовірнісної компоненти (реалізація ризиків аварій і катастроф);

науково-методичний підхід до державного регулювання вітчизняного страхового ринку завдяки наділення Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг виключними повноваженнями не тільки з контролю за дотриманням вимог базових угод, а й щодо моніторингу і регулювання діяльності страховиків та розвитку її функцій з поглиблення прозорості ринкового середовища;

класифікацію рейтингів страхових організацій шляхом прийняття за базові таких класифікаційних ознак: відповідно до сфери діяльності (“life”, “non-life”, перестрахування); в залежності від органів, що їх визначають (наглядові органи, спеціалізовані рейтингові агентства, страхові компанії);

дістали подальшого розвитку:

економічний зміст категорії “страхування” як особливого виду фінансової діяльності, що виникає з потребою страхового захисту в системі економічних відносин, передбачає формування страхових фондів, в тому числі шляхом співстрахування і перестрахування, та подальший перерозподіл акумульованих коштів в результаті настання страхового випадку між суб'єктами відповідних відносин. Такий підхід, на відміну від існуючих, підкреслює значення саме страхового захисту як комплексу заходів щодо попередження, подолання або зменшення негативного впливу несприятливих подій;

економічний зміст категорії “страховий ринок”, як: 1) самостійного сегменту фінансової системи країни (системний підхід); 2) сукупності інститутів і механізмів по створенню, купівлі-продажу і споживанню страхових послуг (інституціональний підхід); 3) системи економіко-правових відносин між покупцями, продавцями послуг зі страхування та перестрахування і їхніми посередниками, у результаті яких здійснюється мобілізація, розподіл і перерозподіл грошових коштів (функціональний підхід); 4) однієї із ланок загальноекономічного механізму реалізації сталого розвитку суспільства, що забезпечує стабільне функціонування суб'єктів господарювання в умовах невизначеності і ризику (у тому числі екологічних ризиків) та озброює уповноважені органи інструментами екострахової політики (підхід у контексті концепції сталого розвитку);

обґрунтування та формалізація тенденцій розвитку екологічних складових страхового ринку та ринку перестрахування України;

методологічні засади розвитку екологічного страхування в системі інструментів забезпечення переходу до концепції сталого розвитку на основі відповідної державної еколого-страхової політики та перетворення екологічних нормативів у ринкові можливості страховиків і страхувальників і формалізацію напрямів розвитку екологічного страхування (об'єкти та суб'єкти, функції, види, розмір відшкодування, напрями державного регулювання, методичний інструментарій);

концептуальні засади формування стратегії розвитку регіональних страхових ринків, національного страхового ринку та стратегії його інтеграції у світовий (зовнішній) страховий ринок з урахуванням вимог міжнародних директив платоспроможності страхових організацій Solvency І та Solvency ІІ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо розробки стратегії розвитку страхового ринку України в контексті сталого розвитку для підвищення дієвості економічного та організаційного інструментарію його функціонування.

Наукові результати дисертаційної роботи знайшли практичне застосування в діяльності окремих установ, що підтверджується відповідними актами та довідками про впровадження, зокрема: Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (довідка від 17.03.2009), Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (довідка № 3338/08/10-09 від 16.03.2009), Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (довідка № 01/21 від 16.03.2009), Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України (лист № 1/119 від 25.03.2009), Асоціації “Страховий бізнес” (довідка № 17/257 від 15.11.2008), Асоціації “Всеукраїнське об'єднання сприяння страховій науці” (довідка № 3/212 від 15.11.2008), Харківського Союзу Страховиків (довідка № 26 від 16.03.2009), ЗАТ “Страхова компанія “Енергорезерв” (довідка від 19.10.2008), ЗАТ “Страхова компанія “Українська страхова група” (довідка № 03/1987 від 24.10.2008), ВАТ “Крымская страховая компания” (довідка № 120 від 18.02.2008).

Результати досліджень автора використовуються у навчальному процесі ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України” при викладанні дисциплін “Страхування”, “Ринок страхових послуг”, “Ринок фінансових послуг”, “Фінансовий ринок” (акт від 08.11.2008).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним завершеним науковим дослідженням. Наукові положення, результати, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, вказано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались і отримали схвальну оцінку на таких конференціях: Третій всеросійській конференції “Теория и практика экологического страхования” (Москва, 1998 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції “Модернізація політики та управління в Німеччині і Україні в контексті євроінтеграції” (Черкаси, 2006-2007 рр.), III Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих вчених “Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи” (Львів, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (Суми, 2007-2008 р.), Першій міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу” (Суми, 2007р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансові ринки та інститути” (Харків, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” (Суми, 2005-2008 рр.).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і результати дослідження опубліковано в 43 наукових працях загальним обсягом 45,67 д. а., з яких особисто автору належать 40,81 д. а., у тому числі 3 одноосібні монографії, 4 колективні монографії, 26 статей у наукових фахових виданнях, 10 публікацій у збірниках матеріалів конференцій, 2 підручники (у співавторстві).

Структура і зміст роботи. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Таблиця2 Рейтинг регіональних страхових ринків

У роботі доведено, що використання байєсівського аналізу для визначення надійності (стійкості) страхових компаній є ефективним економіко-математичним методом підвищення якості нагляду за страховим ринком України, дозволяє виявити приховані недоліки в діяльності страхових компаній, провести групування за рівнем стійкості.

Одним із методичних інструментів розвитку екологічної складової страхового ринку є розрахунок тарифних ставок в екологічному страхуванні. За пропозицією автора, тарифні ставки слід визначати окремо для імовірнісної та фонової компонент екологічного ризику. При страхуванні ризику техногенної аварії тарифна ставка складатиметься лише з імовірнісної компоненти, при екологічному страхуванні життя - лише з фонової компоненти, при змішаному страхуванні - являти собою комбінацію імовірнісної та фонової компонент.

Автором розроблено циклічний алгоритм формування імовірнісної компоненти тарифної брутто-ставки, яка встановлюється окремою страховою компанією при екологічному страхуванні (T_t+1):

(2)

,(3)

де T_t - нетто-ставка при екологічному страхуванні, яка розраховується із 100 грошових одиниць як добуток імовірності страхової події (в роботі запропоновано методичні підходи до її оцінки при різних типах закону розподілу імовірності) на коефіцієнт відношення суми страхових виплат до суми збитків від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру); N - ризикова надбавка до нетто-ставки; q_t - норма накопичення, тобто частка грошових коштів, що спрямовуються даною страховою компанією на формування її резервного фонду; U_t - розмір резервного фонду, сформованого у страховій компанії на момент часу t, який з певною надійністю забезпечить виплати за всіма вимогами при настанні ризиків природного або техногенного характеру; (1-q)U_t - витрати компанії на ведення страхової справи (аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні, організаційні, управлінські); P_t+1 - повернення частки страхових внесків страхувальникам по випадкам, де страхова подія не відбулась; В_t+1 - виплата страхувальникам страхових відшкодувань по випадкам, де страхова подія відбулась; Н_t+1 - сума податків; r_t - параметр кон'юнктури страхового ринку (його запропоновано визначати як апостеріорну імовірність стійкості компанії); г - рівень надійності, який характеризує виконання компанією своїх зобов'язань за вимогами; б(г) - квантиль стандартного нормального розподілу із середнім 0 і дисперсією 1, яка відповідає г; Х - сумарні виплати за всіма договорами екологічного страхування, які укладені компанією; ЕХ - середні очікувані виплати по всьому портфелю договорів; уХ - середньоквадратичне відхилення виплат ЕХ.

У роботі побудовано регресійні моделі залежності збитків при надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру від факторів (видів ризиків), які формують фонову компоненту екологічного страхування.

У шостому розділі “Стратегічні аспекти розвитку страхового ринку України в контексті сталого розвитку” визначено варіанти поєднання функціонування страхового ринку у довгостроковій перспективі і концепції сталого розвитку, розроблено стратегію подальшого реформування системи державного нагляду за страховим ринком України у відповідності з програмами Solvency I та II, обґрунтовано напрямки реформування діяльності Держфінпослуг у сфері страхування, запропоновано шляхи удосконалення нормативно-законодавчої бази страхування ризиків екологічного характеру.