Актуальність теми. Активізація та розширення іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств є однією з наріжних передумов їх сталого розвитку та стабільного рівномірного економічного зростання. Водночас нині в посткризовому фінансовому просторі України існує чимало перешкод, які блокують динамічний та дієвий поступ іпотечного кредитування в аграрній сфері. Зокрема, брак довгострокових фінансових ресурсів у кредитних установах призвів до того, що сільськогосподарські підприємства, особливо малі, фактично позбавлені результативного механізму розв'язання інноваційно-інвестиційних проблем та не мають змоги оновлювати основні засоби й розгортати капітальні інвестиції у сільськогосподарське виробництво. Так, проявом загострень цих проблем є те, що зазвичай банківські пасиви формуються із короткострокових та безстрокових депозитів, що звужує фінансовий підмурок іпотечного кредитування і спонукає банки до пошуку нетрадиційних каналів мобілізації довгострокових кредитних ресурсів. Крім того, поява якісно нових іпотечних кредиторів генерує злет конкуренції на кредитному ринку, що впливатиме на ґатунок іпотечних продуктів та поліпшить умови їх спрямування сільськогосподарським підприємствам-позичальникам, особливо малим. Водночас недостатньо уваги науковою спільнотою приділяється теоретичним розробкам сутнісно-змістовому наповненню та можливостям і розвитку іпотечного кредитування в сільськогосподарських підприємствах в умовах посткризових викликів та запитів фінансового простору, що ставить перед фінансовою теорією архіскладні далекосяжні проблеми, які вимагають поглибленого наукового опрацювання та практичного розв'язання.

Ця проблематика завжди входила в коло наукових інтересів багатьох учених, з-поміж них варто виділити наукові екскурси таких відомих визнаних метрів, як В. Алексійчук, В. Борисова, М. Геєнко, В. Годун, О. Гудзь, Б. Данилишин, А. Даниленко, М. Дем'яненко, О. Євтух, О. Краснікова, В. Лагутін, Ю. Лупенко, М. Малік, В. Савич, М. Савлук, П. Саблук, Р. Саблук, М. Трегобчук, А. Третяк, М. Федоров, А. Чупіс, М. Хвесик, В. Юрчишин та ін. Високо оцінюючи їх внесок в осягнення змістового взаємозв'язку та вирішення проблем щодо іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств, зауважимо, що сучасний контур іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств та наявність відчутних прогалин і неврегульованих проблем потребують здійснення наукових розвідок щодо уточнення і сприйняття проблем іпотечного кредитування та пошуку ефективних практичних заходів їх розв'язання. Актуальність і необхідність активізації у нових методологічних вимірах та модернізації траєкторії гармонійного розвитку іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств окреслили мету наукового пошуку, його завдання та архітектоніку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна розробка виконана відповідно до тематики наукових досліджень Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" Національної академії аграрних наук України і є складовою частиною науково-дослідної теми "Методологія формування ефективних фінансових механізмів регулювання відносин агроформувань з фінансово-кредитною системою” (номер державної реєстрації 0106U006639), у складі даної теми уточнено теоретико-методологічну платформу формування та специфіку іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою є формування у нових теоретико-методологічних вимірах платформи та обґрунтування науково-прикладних рекомендацій щодо розвитку іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств, виявлення домінант його активізації й розширення в посткризовому фінансовому просторі.

Досягнення означеної мети потребує розв'язання наступних завдань:

уточнити та поглибити сутнісну характеристику іпотечного кредитування, з'ясувати складові та визначити його особливості щодо сільськогосподарських підприємств;

виявити закономірності та панівні тенденції фінансових процесів сільськогосподарських підприємств у зрізі можливостей їх іпотечного кредитування;

окреслити організаційно-фінансовий контур забезпечення іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств;

здійснити науково-методичний вимір потенціалу іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств;

визначити передумови поступу та домінанти активізації й розширення іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств;

обґрунтувати траєкторію розбудови інституційно-нормативного забезпечення іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств;

розробити організаційно-методичні рекомендації щодо іпотечного кредитування малих сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження є сукупність фінансових відносин, явищ і процесів, що з'являються при іпотечному кредитуванні сільськогосподарських підприємств у посткризових умовах фінансового простору.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні зрізи активізації та розширення іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств, які належать до різних природно-кліматичних зон.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною платформою наукового пошуку слугували системний підхід та діалектичний метод викриття фінансових явищ і процесів. Іпотечне кредитування в дисертації розкривається крізь призму синтезу взаємозв'язку та єдності теорії і практики, змісту й форми, особливого та загального у макро- та мікроекономічному контексті. Зокрема, для розкриття й уточнення сутнісної характеристики іпотечного кредитування застосовано метод логічного синтезу та історичного аналізу. Метод наукової абстракції та поелементного аналізу використано для визначення дієвості механізму іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств. Застосовані методи групування, експертного та кореляційно-регресійного аналізу для оцінки сільськогосподарських угідь і родючості ґрунтів. Розрахунково-конструктивний, графічний та методи коефіцієнтів і порівняння застосовувалися для виявлення тенденцій та закономірностей фінансових процесів. Методи моделювання використані для обґрунтування траєкторії та дизайну розбудови інституційно-нормативного забезпечення іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств.

Інформаційним полем положень та висновків наукового пошуку слугували: відповідні нормативно-правові акти та регламентні норми України, опубліковані дані Національного банку України, Державного комітету статистики України, Держфінпослуг, оперативна інформація Мінагрополітики, спеціально зібрана фінансова, бухгалтерська, статистична й управлінська звітність сільськогосподарських підприємств Обухівського й Вишгородського району Київської області та Мелітопольського району Запорізької області і банків, наукові здобутки вчених, практиків та періодичні публікації щодо проблем дослідження, власні спостереження й узагальнення здобувача.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у наступному:

вперше:

розроблена проекція інтегрованої форсайтної технології активізації та розвитку іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств як ефективний інструмент системи фільтрації щодо формування пріоритетів і мобілізації великої кількості учасників задля досягнення якісно нових зрушень в інноваційно-інвестиційній сфері сільськогосподарських підприємств за їх сталого розвитку у різноманітності його проявів;

обґрунтовано організаційно-методичні рекомендації щодо іпотечного кредитування малих сільськогосподарських підприємств за різними природно-кліматичними зонами, які включають широкий спектр нормативно-регламентних, фінансових, інформаційних, організаційних та інституційних заходів у їх рекурентній послідовності;

удосконалено:

синтетичну матрицю системи іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств на ієрархічних засадах та інтегративних якостях окремих її складових зі встановленням органічних нелінійних взаємозв'язків та суперечностей між ними у всій складності їх проявів;

науково-методичні підходи виміру потенціалу іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств за їх належністю до різних природно-кліматичних зон, що ґрунтуються на засадах кваліджметрії та сприяють прогнозуванню;

набули подальшого розвитку:

теоретичний інструментарій ідентифікації та диференціації ризиків іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств, зокрема умотивовано виокремлення та оцінку ризиків за їх природно-кліматичною і територіальною концентрацією;

обґрунтування траєкторії та дизайну розбудови інституційної субматриці іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств, що окреслюється конститутивними сутнісними атрибутами та виявленими обмеженнями.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження прийняті до використання у роботі Міністерства аграрної політики України; Управління агропромислового розвитку Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (довідка № 559 від 21.10.2010 р.); ТОВ СП "Агроінком" (довідка № 46 від 26.10.2010 р.); ПП "ФАБ-консалтинг” (довідка № 1 від 20.10.2010 р.) та в навчальному процесі Інституту бізнесу НУБіП України під час підготовки методологічного забезпечення курсу "Фінанси підприємств" від 28.10.2010 р.

іпотечне кредитування сільськогосподарське активізація

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є наслідком особистого наукового пошуку здобувача. Провідні наукові ідеї, постулати та здобутки дисертації, запропоновані рекомендації і висновки опрацьовані автором індивідуально. Із опублікованих у співавторстві наукових розробок використано лише ті думки, що виникли в результаті власних авторських досліджень.

Апробація результатів дисертації. Головні ідеї наукового пошуку та можливості практичного використання його положень публічно обговорювалися широким науковим загалом на 7 науково-практичних конференціях: VI Міжнародна науково-технічна конференція "Механізація і енергетика сільського господарства” Motrol 2007 (м. Миколаїв, 2007 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Економіка і підприємництво: теоретико-методологічні аспекти обліку, фінансів та аудиту” (м. Полтава, 2008 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Сучасні проблеми землеробської механіки” (м. Львів, 2008 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Опыт, проблемы и перспективы развития технического сервиса в АПК" (м. Мінськ, 2009 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Теорія та практика менеджменту, маркетингу та дорадництва у формуванні конкурентоспроможного АПВ на інноваційній основі” (м. Мелітополь, 2009 р.); VIII Міжнародна науково-методична конференція "Технічне забезпечення інноваційних технологій АПК" (м. Харків, 2010 р.); науково-практична конференція "Малий та середній агробізнес у системі фінансів підприємств" (м. Київ, 2010 р.).

Публікації. За результатами та висновками дисертаційного дослідження автором опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,04 друк. арк., з них 6 статей у фахових виданнях загальним обсягом 2,04 друк. арк., у т. ч. одноосібних - 5, та 1 у співавторстві, 3 - тези доповідей на науково-практичних конференціях обсягом 1,00 друк. арк. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто автору, становить 2,85 друкованих аркушів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації становить 172 сторінки комп'ютерного тексту, містить 24 таблиці на 9 стор., 38 рисунків на 12 стор., 12 формул на 2 стор. Повний обсяг дисертації - 217 сторінок, до якого входить 22 додатки на 25 сторінках. Список використаних джерел налічує 207 найменувань.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - "Теоретико-методологічна платформа іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств" - уточнено та поглиблено сутнісну характеристику іпотечного кредитування, з'ясовано складові та виявлено його особливості щодо сільськогосподарських підприємств.

Поняття "іпотека" та "іпотечний кредит” пройшли тривалий шлях розвитку як за змістовим тлумаченням, так і за своїми сутнісними характеристиками та взаємозв'язком. Поступово їх розуміння та тезаурус набули іншого ґатунку, а їх трансформація сприяла появі спектру різновидів кредитування, тим чи іншим чином пов'язаних із землею та нерухомістю. Слід зауважити, що деякі вчені ототожнюють ці поняття, хоча "іпотека" зазвичай і вживається в сполученні зі словом "кредит”, але має самостійне значення.

На основі здійснених узагальнень переконуємося, що іпотечне кредитування як економічна категорія окреслює ступінь і характер задоволення економічними благами, норми перерозподілу доходів в економіці та соціальні взаємовідносини у суспільстві, і тому вважаємо, що іпотечне кредитування - це система передачі нерухомого майна у заставу для отримання цільових інвестиційних кредитних ресурсів. На цьому постулаті розроблена синтетична матриця системи іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств на ієрархічних засадах та інтегративних якостях окремих її складових зі встановленням органічних взаємозв'язків та суперечностей між ними у всій складності їх відтінків.

При цьому у контексті вирішення завдання створення ефективної системи уточнено поняття "система іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств" на підґрунті функціонального підходу, що передбачає розкриття системи іпотечного кредитування з позицій механізму, який забезпечує її функціонування як цілісності і окреслюється як взаємозалежна сукупність елементів, суб'єктів, об'єктів, інструментів, що функціонують на основі законодавчо визначених єдиних принципів, процедур, методів та визначають зміст, організацію та умови дієвого функціонування механізмів акумуляції інвестиційних кредитних ресурсів з визискуванням заставних операцій з нерухомістю, надання та обслуговування іпотечних кредитів, здійснення інвестицій в іпотечні цінні папери задля забезпечення сільськогосподарських підприємств інвестиційними доступними кредитами, які забезпечують рентабельні механізми трансформації ресурсів при довгостроковому кредитуванні під заставу нерухомості.

Кредитно-фінансові, соціально-правові та спеціальні соціально-економічні принципи є стрижневими прикметними ознаками іпотечного кредитування, які слід розглядати як його сутнісні атрибути, оскільки з усуненням кожного з них іпотечний кредит як економічна категорія втрачає свою самобутність. Нині наріжним принципом варто визнати принцип пріоритетності екологічних інтересів над економічними.

У контексті виявлених проблем підвищення рівня ризиків та загроз на фінансових і кредитних ринках розширено теоретичний інструментарій ідентифікації та диференціації ризиків іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств, зокрема умотивовано виокремлення та оцінку ризиків за їх природно-кліматичною та територіальною концентрацією.

Розгляд багатовікового та багатошарового процесу формування й розвитку іпотечного кредитування крізь призму трансформації прав власності його учасників, предметів та видів іпотеки, схем її оформлення, моделей, інструментів та важелів іпотечного ринку демонструє, що становлення системи іпотечного кредитування у кожній країні має знакову специфіку залежно від наявного історичного та економічного контуру, що має істотний вплив на її структуру, параметри економічного зростання. Крім того, спостерігається багатовекторність розбудови національних систем іпотечного кредитування в усіх країнах, у яких водночас органічно інтегровані в різноманітті їх комбінацій сегменти німецької та американської моделей, але усі національні моделі системи іпотечного кредитування обов'язково оповиваються державним сприянням її поступу.

У другому розділі - "Оцінка сучасного потенціалу іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств" - виявлено закономірності та домінуючі тенденції фінансових процесів, окреслено організаційно-фінансовий контур забезпечення іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств та здійснено оцінку потенціалу іпотечного кредитування за їх належністю до різних природно-кліматичних зон.

Встановлено, що за 2000-2009 рр. параметри кредитів зросли у 25,4 рази. Причому обсяги кредитів, спрямованих сільськогосподарським підприємствам, збільшились у 32,4 рази. Зокрема, частка кредитів, зорієнтованих сільському господарству, у 2000 р. сягала лише 4,4%, а у 2009 р. вже - 5,6%. Водночас позитивну роль щодо такого розгортання подій відіграла держава, яка з 2000 р. інсталювала механізм фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств з використанням кредитного субсидування. Витоками такого висхідного тренду стали покращення умов кредитування, зниження процентних ставок, зростання довіри до банківської системи та попиту на кредитні послуги. Але з кінця 2008 р. спостерігалося суттєве зниження кредитної активності, що відобразилося на руйнації системи довгострокового кредитування у 2009 р.: у національній валюті - на 34%, в іноземній - на 31% (табл.1). Діяльність зарубіжних банків не спричинила очікуваного зниження кредитних ставок та поліпшення умов обслуговування позичальників. У 2008 р. сільськогосподарські підприємства залучали кредити під 37 пунктів менше, ніж у 2000 р. (під 19%). Бюджетна підтримка сільськогосподарських підприємств зросла у 2009 р. (порівняно з 2003 р.) у 3,1 рази і сягнула 4,9 млрд грн. Але цього недостатньо, оскільки частка цих коштів у загальному контурі фінансування сільськогосподарських підприємств не досягає 4%. Головними стримувачами залучення кредитів сільськогосподарських підприємств залишаються: відсутність прибутків, низька рентабельність, високі відсоткові ставки, неефективність використання кредитів, ризиковість їх діяльності, що зумовлює їх непривабливість та неконкурентоспроможність на кредитному ринку.

Таблиця 1

Тренд показників, що визначають забезпеченість кредитами банків сільськогосподарських підприємств у 2000 - 2009 рр.

* За даними Міністерства аграрної політики України.

** Розраховано за даними статистичного збірника "Бюлетень Національного банку України.

Визнано, що іпотечне кредитування в Україні стрімко зростає, частка іпотечних кредитів банків у ВВП країни сягнула в 2009 р.12,7%. Але в Австрії ця частка сягає 30%, у США - 51%, Франції - 21%, Данії - 68%, Швеції - 58%, Німеччині - 47%. У структурі кредитного портфеля вітчизняних банків частка іпотечних кредитів зросла з 8% у 2005 р. та 11,4% у 2007 р. до 16,1% у 2009 р. (рис. 1). Для порівняння відмітимо, що в розвинених країнах ця частка коливається від 20 до 67%. Іпотечне кредитування фізичних осіб набуло особливого розвитку і зросло з 2005 р. до 2009 р. у 66,5 разів, водночас як суб'єктів господарювання - лише у 7,5 разів. Переважно іпотечні кредити надаються в іноземній валюті, частка їх для фізичних осіб у 2009 р. сягнула 88,2%, водночас для суб'єктів господарювання - 63,2%.

Система іпотечного кредитування в Україні функціонує за сценарієм дефіциту довгострокових кредитних ресурсів, що є стрижневим стримуючим чинником її розвитку. Після 2008 р. загальмувалися темпи зростання іпотечного кредитування України і сегмент іпотеки, відлунюючи загальну кризу ліквідності банківської системи, почав згортатися.

Загальна земельна площа України сягає 60 354,8 тис. га. З них практично 42 млн га відносять до сільськогосподарських угідь, які нині фактично не використовуються задля залучення інвестиційних кредитів. Через грону чинників нині мало використовується й іпотека іншої нерухомості. В посткризових умовах спостерігається звуження усіх іпотечних програм та продуктів. Ця економічна ситуація свідчить про неспроможність ринкового механізму до саморегуляції у періоди кризових коливань та деформацій. З'ясовано, що в Україні наявні сегменти усіх складових іпотечної системи, хоча панівною залишається депозитна модель, платформою якої є кредитування за схемою "кредитор - позичальник" під заставу нерухомості.

Рис. 1. Тренд обсягів та темпів росту кредитів банків у 2005-2009 рр. (млн грн) та частка в кредитному портфелі банків іпотечних кредитів (%)

Узагальнено, що гальмуючими чинниками іпотечного кредитування в Україні вважаються: нерозвиненість ринку цінних паперів; жорстке, непрофесійне та систематичне руйнівне втручання держави у діяльність кредитних інституцій; непрозорість банківської та кредитно-грошової систем; спотвореність цін на нерухомість; інфляційні очікування та коливання; висока облікова ставка; прорахунки фінансової політики, нерозвиненість кредитної та іпотечної інфраструктури.

Встановлено, що переважний злам векторів спеціалізації сільськогосподарських підприємств і брак активів на будівництво нових об'єктів та капітальний ремонт спричинили малочисельність споруд, будівель та приміщень, що вважаються привабливими як застава для банків. З'ясовано, що зменшилася в 1,56 рази забезпеченість основними засобами за 2000-2008 рр., а вартість споруд і будівель впала у 2,22 рази (рис. 2).

За нашими розрахунками, змога використання продуктивних угідь як предмета іпотеки спонукатиме до додаткового залучення у сільське господарство практично 165 млрд грн. Для більш детального аналізу щодо організаційно-фінансового контуру забезпечення іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств та виміру їх потенціалу іпотечного кредитування за їх належністю до різних природно-кліматичних зон були розглянуті сільськогосподарські підприємства трьох районів, які презентують різні зони: Обухівського району Київської області - лісостеп, Вишгородського району Київської області - полісся, Мелітопольського району Запорізької області - степ. Означеним сільськогосподарським підприємствам притаманні різні форми власності. Розрахунки переконують, що підприємства мають переважно задовільний фінансовий стан, і хоча майже всі вони потребують зовнішніх інвестицій, лише 21 господарство (55,3%) із трьох районів у 2009 р. могли залучити кредити.

Рис. 2. Тренд зміни вартості будівель та споруд сільськогосподарських підприємств України та обсяги можливих іпотечних кредитів під їх заставу (LTV = 60%)

Оскільки, переважно, є високим рівень зносу їх нерухомості, вона не є цікавою для кредиторів як об'єкт забезпечення й гарантування повернення іпотечних кредитів. Застерігає той факт. що практично всі угіддя орендуються: в Обухівському районі - 77%, в Вишгородському - 85,5% та Мелітопольському районів - 83,8%. А зважаючи на те, що навіть теоретично, право оренди може бути предметом іпотеки за терміну оренди не менше 5 років, в заставу від загальної кількості договорів оренди, може бути передано близько 7% прав на оренду (рис.3).

Рис.3. Тренд зміни оцінки сільськогосподарських угідь сільськогосподарських підприємств та можливих іпотечних кредитів під їх заставу в розрізі Обухівського, Вишгородського та Мелітопольського районів (LTV = 60%)

Для виявлення рельєфу взаємозв'язку між родючістю ґрунтів та оцінкою сільськогосподарських угідь був застосований кореляційно-регресійний аналіз, який продемонстрував тісну пряму залежність цих показників.

Існування низької ліквідності сільськогосподарських земель на початковому етапі залучення їх до системи іпотечного кредитування провокують: відсутність широкого кола товаровиробників, спроможних виробляти в обсягах, що потребують відповідного розширення параметрів використання угідь, конкурентоздатну продукцію, особливо на демографічно несприятливих, віддалених сільських територіях; низький сукупний платоспроможний попит більшості населення та сільськогосподарських товаровиробників; дефіцит реальних стратегічних можливостей нарощування обсягів виробництва через обмеженість ємності продовольчого ринку; наявність високої частки деградованих земель, які зазнають згубного руйнівного впливу водної та вітрової ерозії, закислення, заболочення тощо.

У третьому розділі - "Домінанти розвитку іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств" - визначено передумови поступу та домінанти активізації й конфігурацію розширення іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств, обґрунтовано траєкторію розбудови інституційної субматриці його забезпечення, а також розроблено організаційно-методичні рекомендації щодо іпотечного кредитування малих сільськогосподарських підприємств.

Формуванню і розвитку системи іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств притаманні прикметні знакові особливості, згенеровані специфікою земельних угідь як унікального природного феномена та складового сегмента нерухомого майна. Зважаючи на виняткову важливість і складність питання та існуючі нормативні прогалини, вважаємо за доцільне підтримку іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств державою та прийняття спеціальних актів, що регулювали б процеси застави продуктивних земель, земельного ринку, ріелторської діяльності. Нагальною залишається гальмуюча проблема: визначення об'єктивних цін на земельні ділянки.

Метою розробки проекції інтегрованої форсайтної технології активізації та розвитку іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств визначено забезпечення велетенського стрибка сталого їх зростання на цеглинах права власності на нерухоме майно та стимулювання розвитку сільських територій. Чільними складовими елементами проекції інтегрованої форсайтної технології активізації та розвитку іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств є: цілі, завдання, моделі іпотечного кредитування, системи фільтрації, зовнішні та внутрішні обмежувачі учасників іпотечного кредитування, їх ризики та загрози, а також методи та фінансові важелі процесів перетворень (рис.4). Конститутивними функціями держави щодо активізації й розширення іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств визначено: розробка випереджувальної концепції розвитку іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств, надання гарантій

Рис. 4. Проекція інтегрованої форсайтної технології активізації та розвитку іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств

державних за іпотечними цінними паперами, введення прозорих механізмів ціноутворення на ринках нерухомості та іпотечних продуктів, формування правового поля, що окреслює контур та корегує відносини у царині іпотечного кредитування, розробка стимулюючих механізмів розвитку іпотечного кредитування, розбудова композиції іпотечного ринку, створення достовірної системи рейтингування, нагляд і контроль за іпотечним ринком та його учасниками.

Дієвою підтримкою держави має стати: страхування іпотечних кредитних ризиків; державне гарантування покриття емітованих цінних паперів; здешевлення іпотечних кредитів з визискуванням кредитних субсидій; купівля іпотечних цінних паперів; фінансова підтримка малих сільськогосподарських підприємств з низькими конкурентними перевагами задля підвищення їх спроможності залучення іпотечних кредитів; формування "стартового” фінансово-інституційного пейзажу для дієвості вторинного іпотечного ринку.

Визначено стрижневі вектори участі держави, з-поміж яких є: розробка уніфікованих регламентів та стандартів іпотечного кредитування; залучення на іпотечний ринок потужних інституційних інвесторів; модернізація нормативного поля, що корегує царину іпотечних відносин; сприяння формуванню мережі іпотечних кооперативних сільськогосподарських банків; розбудова інституційної інфраструктури іпотечного та кредитного ринку; формування системи державного сприяння учасників іпотечного ринку - інвесторів, кредиторів, позичальників, емітентів цінних паперів; створення вторинного ринку іпотечних кредитів; запровадження рейтингування іпотечних цінних паперів, кредиторів, іпотечних кредитів; відпрацювання технологій та схем рефінансування іпотечних кредитів; підготовка кваліфікованих фахівців з проблем іпотечного кредитування.

З'ясовано, що ключовими проблемами малого агробізнесу є проблеми царини фінансів: відсутність умов корпоратизації діяльності; брак фінансових активів, обмеженість доступу до державних програм; дефіцит витоків фінансування діяльності. Доведено, що запорукою розширення фінансування діяльності малих сільськогосподарських підприємств є їх дієве іпотечне кредитування. Іпотека виступає рушієм висхідних змін та сполучним сегментом в економічному просторі, який завдяки сукупному мультиплікаційному ефекту спроможний пожвавити розвиток малого агробізнесу: здійснює помітний внесок у розширення та диверсифікацію його фінансових можливостей, гармонізує інтереси учасників іпотечного ринку, створює механізми здешевлення кредитного ресурсу, збагачує досягнення соціально-економічного ефекту, розширює споживання іпотечних продуктів. Із зануренням у лоно ринкових відносин ризиковість середовища функціонування малих сільськогосподарських підприємств зростає, що актуалізує проблему опрацювання антиризикових іпотечних та кредитних стратегій. Переваги використання іпотечного кредитування ілюструються тим, що: спрощується процедура одержання кредиту; згладжуються фінансові асиметрії, відсутня необхідність вилучення фінансових активів із колообороту; здійснюється інвестиційне кредитування за прийнятними умовами та відсотками.

Висновки

У дисертації розв'язано важливі завдання стосовно формування у нових теоретико-методологічних вимірах платформи та обґрунтування організаційно-прикладних рекомендацій щодо розвитку іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств, виявлення домінант його активізації й розширення в посткризовому фінансовому просторі. Основні положення і висновки наукового пошуку сконцентровано в наступному.

1. Ґрунтуючись на класичному розумінні іпотеки, яка презентується як застава нерухомого майна, та розгляді іпотеки у зрізі її синтезу з кредитом, у дисертації змістове наповнення поняття "іпотечний кредит” окреслюється як позика, надана на інвестиційні цілі за принципами кредитування під заставу нерухомості, з водорозділом іпотечного кредиту, що наданий для придбання нерухомості, яка й забезпечує виконання боргового зобов'язання позичальника, та при якому позичальник отримання кредиту на інвестиційні цілі забезпечує нерухомістю, що належить йому на праві власності. Таке нове наукове озброєння є вирішальним щодо поглиблення та уточнення розуміння сутності іпотечних відносин і стало підвалинами для розробки синтетичної матриці іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств на ієрархічних засадах та інтегративних якостях окремих її складових зі встановленням органічних нелінійних взаємозв'язків та суперечностей між ними у всій складності їх відтінків.

2. Встановлено, що продуктивні земельні угіддя є специфічним предметом іпотеки, оскільки виступають основним засобом виробництва в аграрній сфері, і притаманні їм властивості формуються під впливом ширшого спектру загроз, чинників та ризиків, ніж у інших різновидів предмета іпотеки. Подальше нарощення впливу ризиків на фінансових і кредитних ринках спонукає до необхідності систематизації та удосконалення специфічних іпотечних кредитних ризиків. У світлі такого зрізу проблем розширено теоретичний інструментарій ідентифікації та диференціації ризиків іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств, зокрема умотивовано виокремлення та оцінку ризиків за їх природно-кліматичною та територіальною концентрацією.

3. Виявлено висхідний тренд частки довгострокових кредитів до валового внутрішнього продукту України. За останні 5 років вона зросла втричі і у 2009 р. сягала 61,1%. Проте у 2009 р. зростання спостерігалося не внаслідок нарощення обсягів довгострокового кредитування, а через падіння ВВП на 15%. Частка банківських кредитів, спрямованих сільськогосподарським підприємствам, не перевищувала 2,9% ВВП, а з 2002 р. спостерігалося її падіння, і в 2009 р. вона сягала менше 1%. Хоча варто відмітити, що протягом 2000-2008 рр. частка довгострокових кредитних ресурсів підприємств АПК зросла з 9,1% до 48,7%. Зокрема, субсидовані довгострокові банківські кредити у 2004 р. склали 25,4%, а у 2008 р. - 40,5%.

4. Ґенеза й розвиток контуру іпотечного кредитування України є дзеркальним відображенням руйнівних тенденцій і напруги в фінансовому просторі та на ринках нерухомості. Виявлені панівні тренди іпотечного кредитування переконують, що, незважаючи на значні параметри іпотечного кредитування в Україні, обсяги якого у квітні 2008 р. сягали 61,9 млрд грн, практично 1,4 млрд грн із них - земельні іпотечні кредити. Встановлено, що іпотечні кредити фізичним особам видаються у чотири рази частіше. Нині якісну своєрідність системи іпотечного кредитування в Україні можна окреслити взаємопов'язаними характеристиками, що визначають її властивості: дефіцит дієвих антиризикових банківських технологій; відсутність дієвих механізмів іпотечного кредитування в національній валюті; нерозвиненість спеціалізованих іпотечних установ; проблемність для банків забезпечення вимог щодо нормативів достатності капіталу; висока ціна залучених кредитних ресурсів; недостатній рівень капіталізації банківської системи; брак альтернативних внутрішніх витоків рефінансування банків; низький рівень банківської конкуренції; завищена частка нестандартних іпотечних кредитів у кредитному портфелі банків; відсутність дієвих технологій та інструментів рефінансування вторинного ринку іпотечних кредитів; строкова асиметрія активів і пасивів банків; брак інституційних інвесторів із значними обсягами довгострокових фінансових активів.

5. Оцінку сучасного потенціалу іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств, яка адекватно відображає сутність проблеми, здійснено у зрізі конкретного макрофінансового фону, який є наслідком прояву інтегрованої взаємодії визначальних чинників правового, економічного, політичного, інституційного, соціального, історичного та організаційного характеру, здійснено з визискуванням опрацьованого науково-методичного підходу виміру потенціалу іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств за їх належністю до різних природно-кліматичних зон, що ґрунтуються на засадах кваліджметрії та сприяють прогнозуванню. З'ясовано, що сільськогосподарські підприємства переважно орендують земельні угіддя, власні ж землі складають 9,2%, і в середньому на одне господарство України припадає менше 190 га. Водночас лише ці угіддя можуть забезпечити залучення іпотечних кредитів і одне сільськогосподарське підприємство мало б змогу залучити іпотечних кредитів на суму 12415,0 тис грн, що сприяло б пожвавленню їх інноваційно-інвестиційним процесам. Виявлено, що існуючі на вітчизняному ринку продукти іпотечного кредитування, які нині пропонуються банками та іншими іпотечними кредиторами є малопривабливими для сільськогосподарських підприємств. Циклічні коливання параметрів ліквідності продуктивних угідь мають виразний регіональний рельєф, що зумовлює для потенційних кредиторів грону ризиків: проблеми з обслуговуванням земельних угідь, які будуть у розпорядженні кредитора після накладення на неї стягнення; тривалий термін реалізації предмета іпотечної застави; нераціональна структура землеволодіння та неефективність землекористування.

6. Обраховано, що в середньому одне господарство під заставу власних будівель та споруд має змогу залучити в Обухівському районі - 2116,57 грн, в Вишгородському районі - 101680,06 грн та в Мелітопольському районі - 2020,34 грн. А за сценарієм змоги застави сільськогосподарських угідь в середньому на одне господарство припадало б в Обухівському районі - 1172006,96 дол. США, в Вишгородському районі - 232136,03 дол. США та в Мелітопольському районі - 1180684,85 дол. США. Водночас при поліпшенні якості ґрунтів за рахунок їх підживлення і проведення певних меліоративних робіт та з використанням новітніх технологій вирощування продукції рослинництва (що неодмінно б привело до відчутного підвищення врожайності), ціна 1 га сільськогосподарських угідь може в середньому зрости в Обухівському районі в 6,1 рази, в Вишгородському - 22,6, а в Мелітопольському - 8,0 разів, а відповідно, й обсяги іпотечних кредитів також істотно збільшаться.

7. Умотивовано, що для формування сприятливих передумов поступу іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств доцільно вжити наступні заходи: забезпечити прозорість іпотечних операцій і знизити інвестиційні ризики; забезпечити участь пенсійних фондів і страхових компаній в іпотечному кредитуванні; розбудувати інфраструктуру іпотечного кредитування; сприяти ефективному функціонуванню ринку аграрної продукції; розробити механізм надання правових гарантій обігу землі; створити дієву інформаційну систему щодо попиту і пропозиції іпотечних кредитів; модернізувати оцінку вартості нерухомості, зокрема угідь сільськогосподарського призначення; сприяти зниженню процентних іпотечних ставок; сконструювати композицію державної підтримки мобілізації й акумуляції фінансових активів для іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств; розробити стандарти витрат і критичні кордони операційної маржі фінансово-кредитних інститутів.

8. Доведено необхідність адаптуючого синтезу базових та гібридних іпотечних моделей для створення адекватної для України системи іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств. Розроблено проекцію інтегрованої форсайтної технології активізації та розвитку іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств як ефективний інструмент системи фільтрації щодо формування пріоритетів і мобілізації великої кількості учасників задля досягнення якісно нових зрушень в інноваційно-інвестиційній сфері сільськогосподарських підприємств за їх сталого розвитку у різноманітності його проявів.

9. Визнано, що відносно слабкою та загалом обмеженою є інституційна субматриця іпотечного ринку, яка перебуває в безперервному русі і змінах. Професійні учасники іпотечного ринку найбільш виразно представлені банками. Рівень участі у розбудові сучасного іпотечного ринку України таких фінансових інститутів, як інвестиційні, страхові компанії, кредитні спілки, інвестиційні та пенсійні фонди, товариства спільного інвестування, залишається незначним. Винятком можна вважати лише функціонування зазначених інститутів у кількох урбанізованих центрах. Для нівелювання шерегу хитких аспектів, а саме: відсутність налагодженої чіткої системи страхування; ризики валютних коливань; загроза втрати об'єкта кредитування чи предмета іпотеки через форс-мажорні обставини; брак пільгового оподаткування процесу іпотечного кредитування; недовіра до цінних паперів унаслідок негативного досвіду у минулому - обґрунтовано траєкторію та дизайн розбудови інституційної субматриці іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств, що окреслюється конститутивними сутнісними атрибутами та виявленими обмеженнями. Такий дизайн інституційної субматриці іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств не тільки сприятиме активізації іпотечного кредитування, а й нарощенню потужності ринку цінних паперів, зміцненню горизонтальних зв'язків у фінансовому просторі та підвищенню довіри економічних суб'єктів до кредитних інституцій, держави та один до одного. У цьому відбивається його надзвичайна значущість та призначення.

10. Обґрунтовано організаційно-методичні рекомендації щодо іпотечного кредитування малих сільськогосподарських підприємств за різними природно-кліматичними зонами, які включають широкий спектр нормативно-регламентних, фінансових, інформаційних, організаційних та інституційних заходів у їх рекурентній послідовності та допоможуть подолати існуючі перешкоди. Зокрема, запропоновано застосовувати інтегральну нормативну систему з іпотечного кредитування малих сільськогосподарських підприємств, яка включає взаємопов'язані стандарти, що враховують ціну застави; іпотечний процент заповнення нерухомості, параметри кредиту, відсоток, доходи позичальників, ризиковість проектів та часові обмеження.

Список опублікованих праць за темою дисертації