Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система валютного регулювання в Україні в умовах лібералізації фінансових ринків

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Лібералізація фінансових ринків, зростаюча інтернаціоналізація господарської діяльності, дедалі більша взаємозалежність національних економік, а також вплив світової кризи на валютну систему обумовлюють посилення ролі валютної політики як інструмента реалізації фінансової політики держави. Збільшення обсягів валютних операцій в Україні, ефективна організація зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання, розбудова національної валютної системи та повноцінного валютного ринку загострюють проблему діалектичного поєднання ринкових та адміністративних методів управління економікою та вимагають підсилення державного регулятивного впливу на діяльність суб'єктів валютних відносин. Об'єктивні зміни суспільно-економічних відносин, які відбуваються в Україні та світі, ставлять перед економічною наукою та практикою завдання щодо розвитку вітчизняної системи валютного регулювання, впорядкування існуючої системи валютного контролю, узгодженого функціонування окремих складових механізму реалізації валютної політики, формування сучасної концепції державного регулювання валютного ринку з урахуванням об'єктивної необхідності адаптації національного економіко-правового середовища до вимог лібералізації сучасних фінансових ринків.

В роботах класиків фінансової науки та провідних зарубіжних дослідників проблеми розвитку валютних відносин Н. Артемова, Б. Баласса, Б. Дорофеєва, Х. Волфа, Р. Коркера, Л. Красавіної, Е. Куртіс, Ф. Мишкіна, А. Наговіцина, Л. Окловски, І. Платонової, Р. Прингла та інших переконливо доведена обмеженість ринкових механізмів вирішення фундаментальних стратегічних завдань суспільного соціально-економічного розвитку, зокрема в контексті реалізації валютної та грошово-кредитної політики держави, зроблено значний внесок у розвиток теоретико-методологічних засад ефективного функціонування системи валютного регулювання.

Питанням розробки теоретичних засад розбудови національної валютної системи присвятили свої праці також і відомі українські вчені, зокрема: Г. Азаренкова, С. Боринець, О. Барановський, О. Береславська, Я. Белінська, А. Гальчинський, А. Гриценко, О. Дзюблюк, Ф. Журавка, О. Козьменко, О. Лупін, І. Лютий, С. Михайличенко, А. Мороз, О. Петрик, В. Стельмах, С. Циганов та інші.

В той же час, високо оцінюючи наукові здобутки та накопичений практичний досвід з даної проблематики і не дивлячись та підвищення її актуальності в умовах світової фінансової кризи, слід зауважити, що існує необхідність активізації комплексних і системних досліджень механізмів подальшого розвитку вітчизняної системи валютного регулювання саме з урахуванням об'єктивних передумов і наслідків глобалізації та лібералізації фінансових ринків.

Важливість дослідження вказаних проблем, логічна незавершеність процесу побудови теоретичної та методичної бази формування цілісного уявлення про функціонування вітчизняної системи валютного регулювання, недосконалість практичних механізмів реалізації організаційно-правових та інформаційно-аналітичних засад валютної політики обумовили актуальність дисертаційної роботи, стали визначальними при виборі її мети та завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відповідає державним, галузевим та регіональним науковим програмам і темам, тематиці наукових досліджень Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України». Так, зокрема, до звіту за темою «Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні» (номер державної реєстрації 0102U006965) увійшли результати досліджень автора щодо обґрунтування взаємозв'язку між значенням показника валютної безпеки України та ступенем розвитку системи валютного регулювання і валютного контролю; за темою «Розвиток механізму функціонування банківської системи України під впливом іноземного капіталу» (номер державної реєстрації 0107U012112) здійснено класифікацію інструментів валютного регулювання Національного банку України; за темою «Реформування фінансової системи України в умовах євроінтеграційних процесів» (номер державної реєстрації 0109U006782) розвинуто концепції валютного регулювання в контексті лібералізаційних процесів на світових фінансових ринках.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо ефективного функціонування системи валютного регулювання в Україні в умовах лібералізації фінансових ринків.

Сформульована мета обумовила необхідність вирішення у дослідженні таких наукових завдань:

уточнити зміст та визначення економічної категорії «система валютного регулювання»;

обґрунтувати структурно-логічну побудову системи валютного регулювання та основні напрямки впливу на неї світової фінансової архітектури;

удосконалити процедуру групування інструментів валютного регулювання з урахуванням рівня лібералізації фінансових ринків;

проаналізувати зарубіжний досвід лібералізації системи валютного регулювання та визначити напрями його адаптації до національного середовища;

узагальнити організаційні засади системи валютного регулювання в Україні та виявити проблеми законодавчого регулювання валютних відносин;

удосконалити періодизацію етапів становлення та розвитку системи валютного регулювання в Україні;

розвинути науково-методичний підхід до оцінки ефективності інструментів валютного регулювання з урахуванням поточних тенденцій лібералізації окремих елементів системи валютного регулювання у посткризових умовах;

розробити науково-методичний підхід до визначення та ранжування інтегрального індексу валютної безпеки держави з урахуванням уточненого поняття «валютна безпека держави».

Об'єктом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі здійснення валютних операцій та валютного регулювання.

Предметом дослідження є теоретичні положення, методичні підходи та методи ефективного функціонування системи валютного регулювання в умовах лібералізації фінансових ринків.

Методи дослідження. Методологічною основою наукового дослідження є фундаментальні засади економічної теорії, теорії державних фінансів, грошового обігу та кредиту, міжнародної економіки, а також сучасні концепції міжнародної торгівлі, валютного регулювання, здійснення міжнародних кредитно-розрахункових та валютних операцій, наукові праці з питань розвитку кон'юнктури міжнародних фінансових ринків.

При підготовці дисертаційної роботи залежно від вирішуваних завдань використано такі загальнонаукові методи дослідження: при обґрунтуванні категоріального апарату - метод наукової абстракції; при визначенні сучасних тенденцій та основних напрямків розвитку валютного регулювання - методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції; при визначенні ефективності інструментів валютного регулювання - методи порівняння, групувань, вибірок; при вивченні зарубіжного досвіду лібералізації системи валютного регулювання - методи аналогій та експертних оцінок; при дослідженні ефективності валютного регулювання і валютного контролю в Україні - статистичний метод.

Інформаційну та фактологічну базу наукового дослідження склали закони України, укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, статистичні та аналітичні матеріали Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Національного банку України, Державного комітету статистики України; офіційні дані Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, аналітична інформація Світового банку, Європейського центрального банку, Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Федеральної резервної системи США та інших міжнародних фінансових організацій, публікації зарубіжних та вітчизняних спеціалістів у сфері валютного регулювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні існуючих та обґрунтуванні нових науково-методичних та практичних положень щодо розвитку вітчизняної системи валютного регулювання в умовах лібералізації фінансових ринків. Найбільш вагомими науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:

вперше:

обґрунтовано структурно-логічну побудову системи валютного регулювання шляхом: формалізації її цілей, завдань, функцій, принципів, інструментів, обґрунтування суб'єктно-об'єктних взаємозв'язків в межах державної та ринкової складових механізму валютного регулювання, обґрунтування основних напрямків впливу світової фінансової архітектури на національну систему валютного регулювання, визначення взаємозв'язків системи валютного регулювання з іншими складовими валютної політики (валютний контроль, нормативне та інформаційне забезпечення, валютне планування та прогнозування). Це дозволило підтвердити гіпотезу, що системність процесу валютного регулювання вимагає: узгодження державного та ринкового механізмів регулювання валютних відносин; забезпечення адаптивності та оперативної їх реакції на зміну тенденцій лібералізації світових фінансових ринків;

удосконалено:

науково-методичний підхід до визначення та ранжування інтегрального індексу валютної безпеки держави, відмінністю якого є уточнення механізму розрахунку рівня доларизації економіки на основі оцінки рівнів доларизації кредитного та депозитного ринків, що дозволило врахувати вплив лібералізаційних процесів на національному фінансовому ринку на валютну безпеку держави; виокремлено основні дестабілізуючі чинники валютної безпеки України;

процедуру віднесення інструментів валютного регулювання до групи основних (прямого впливу) або додаткових (опосередкованого впливу), відмінністю якої є виокремлення додаткової групи транзитивних інструментів, що дозволяє ситуативно враховувати рівень ліберальності державного валютного регулювання в країні. При цьому інструменти опосередкованого впливу Національного банку України доповнено інструментами, що можуть бути застосовані іншими органами державного регулювання;

науково-методичний підхід до оцінки загальної ефективності інструментів валютного регулювання Національного банку України на основі визначення відповідності досягнутих результатів регулювання обмінного курсу (за фактичними індикаторами розвитку валютних відносин) цілям валютної політики держави (за плановими індикаторами реалізації грошово-кредитної політики). Такий підхід, на відміну від існуючих, враховує поточні тенденції щодо делібералізації окремих елементів системи валютного регулювання у посткризових умовах;

набули подальшого розвитку:

економічний зміст поняття «система валютного регулювання», яку пропонується розглядати як систему узгодженої взаємодії механізму державного валютного регулювання та механізму саморегулювання валютного ринку щодо здійснення операцій з валютними цінностями, елементи якої перебувають під впливом світової фінансової архітектури (світова валютна система, наднаціональні регулятори та саморегулівні механізми на міжнародному валютному ринку);

періодизація процесу становлення та розвитку системи валютного регулювання в Україні, особливістю якої є врахування взаємозв'язку циклічності економічних процесів та рівня лібералізації фінансових ринків, що дозволило обґрунтувати часові межі основних етапів регулювання валютних відносин та пріоритетні завдання валютної політики держави;

визначення поняття «валютна безпека держави» з позиції регуляторного впливу, що відрізняється розумінням її як здатності суб'єктів системи національного валютного регулювання досягати цілей валютної політики через реалізацію її завдань та забезпечення балансу інтересів всіх суб'єктів валютних відносин, в результаті чого валютний ринок країни спроможний абсорбувати екзогенні та ендогенні валютні шоки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що представлені у дисертаційному дослідженні теоретичні узагальнення доведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, що у комплексі формують підґрунтя для розширення практичних механізмів реалізації державної політики валютного регулювання та задоволення грошово-кредитних потреб суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Так, зокрема: розроблені пропозиції можуть бути використані у процесі розробки проектів Основних засад грошово-кредитної політики України на перспективу, перегляду стратегії регулювання вітчизняного валютного ринку та системи узгодження економічних інтересів його учасників, удосконалення комплексу регулюючих заходів НБУ щодо встановлення обмінного курсу, стати поштовхом для диференціації інструментів, зміни пріоритетів у формуванні принципів та методів державного валютного

регулювання.

Пропозиції щодо порівняльної оцінки ефективності інструментів валютного регулювання Національного банку України використано в Апараті Ради НБУ при аналізі виконання основних засад грошово-кредитної політики на 2010 рік (довідка про впровадження від 10.02.2011 №10-010/19); щодо факторів впливу на курсоутворення, оцінки та управління валютними ризиками - в діяльність ПАТ АБ «Столичний» (довідка від 03.02.2011 №01-07/803); щодо механізму забезпечення валютної безпеки банку - в діяльність відділення АТ «ОТП Банк» в м. Суми (довідка про впровадження від 11.01.2011).

Результати роботи використовуються у навчальному процесі ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» при викладанні дисциплін «Валютне регулювання», «Міжнародні валютні відносини», «Центральний банк і грошово-кредитна політика» (акт від 10.01.2011).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням. Наукові положення, результати, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок автора у працях, опублікованих у співавторстві, вказано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались і отримали схвальну оцінку на наступних конференціях: міжнародних науково-практичних конференціях «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (м. Черкаси, 2009-2010 рр.), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах глобалізації» (м. Сімферополь, 2009 р.), міжнародних науково-практичних конференціях «Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика» (м. Суми, 2009-2010 рр.), всеукраїнських науково-практичних конференціях «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 2009-2010 рр.).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження опубліковано в 11 наукових працях загальним обсягом 9,09 ум. друк. арк., з яких особисто автору належить 8,74 ум. друк. арк., у тому числі розділи у 2 колективних монографіях, 4 статті у наукових фахових виданнях, 5 публікацій у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи - 211 сторінок, у тому числі 8 таблиць, 16 рисунків (з них 4 рисунка займають 4 повні сторінки), 6 додатків на 16 сторінках і список використаних джерел з 204 найменувань на 19 сторінках. Основний текст дисертації складає 172 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів тощо.

У першому розділі «Теоретико-організаційні засади системи валютного регулювання в Україні в умовах лібералізації фінансових ринків» уточнено зміст економічної категорії «система валютного регулювання»; обґрунтовано структурно-логічну побудову системи валютного регулювання; удосконалено процедуру групування інструментів валютного регулювання; проаналізовано зарубіжний досвід лібералізації системи валютного регулювання та визначено напрями його адаптації до національного середовища; узагальнено організаційні засади системи валютного регулювання в Україні.

Узагальнення наукових напрацювань у сфері дослідження проблем державного регулювання економіки взагалі та валютного регулювання зокрема довели відсутність усталеного підходу до трактування сутності та змісту функціональних елементів системи валютного регулювання, неузгодженість розуміння принципів та конкретизації її задач у нормативно-правових актах України.

Наприклад, у законодавчому документі, який заклав основи валютного регулювання в Україні, що діють і сьогодні, - Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» - відсутні визначення понять «валютне регулювання» та «система валютного регулювання».

Розмежовано поняття «державне валютне регулювання» та «саморегулювання валютного ринку», в той же час підкреслюється, що лише узгоджена взаємодія державного та ринкового механізмів (впорядкування з боку держави руху валютних цінностей в межах валютного ринку, окресленість інституційного та правового поля здійснення валютних операцій, урегульованість дій учасників валютних відносин тощо), а також забезпечення адаптивності та оперативної їх реакції на зміну тенденцій розвитку міжнародного валютного ринку дає підстави стверджувати про системність процесу валютного регулювання.

З урахуванням вищезазначеного систему валютного регулювання запропоновано розуміти як систему узгодженої взаємодії механізму державного валютного регулювання та механізму саморегулювання валютного ринку щодо здійснення операцій з валютними цінностями, елементи якої перебувають під впливом світової фінансової архітектури (світова валютна система, наднаціональні регулятори та саморегулівні механізми на міжнародному валютному ринку).

Державне валютне регулювання розуміється автором як комплекс заходів регуляторного характеру, що застосовуються державою в особі уповноважених органів у сфері регламентації та впорядкування системи міжнародних розрахунків, операцій з валютою та валютними цінностями, на базі відповідного інструментального, нормативно-правового та інформаційного забезпечення.

Саморегулювання валютного ринку відбувається під впливом ринкових механізмів узгодження попиту та пропозиції на валютні цінності за обсягом і вартістю, обумовлено рівнем конкуренції, специфікою економічних відносин між покупцями та продавцями валюти, розвиненістю мережі інституціональних та інфраструктурних посередників цього ринку та їх впливом на валютне курсоутворення тощо.

Визначено взаємозв'язки системи валютного регулювання з іншими складовими валютної політики (валютний контроль, нормативне та інформаційне забезпечення, валютне планування та прогнозування). Всі органи валютного контролю, представлені на рис. 1, фактично виконують функції валютного регулювання, хоча законодавчо ці функції закріплені лише за частиною з них. В систему валютного регулювання додатково включено органи валютного контролю, що обумовлено дуалістичністю їх функцій при реалізації завдань валютної політики, тобто суміщенням окремими органами частини функцій як валютного регулювання, так і валютного контролю.

Розроблений підхід до розуміння економічного змісту системи валютного регулювання враховує вплив тенденцій лібералізації світових фінансових ринків на побудову національної системи валютного регулювання. В роботі обґрунтовано, що світова фінансова архітектура визначалася ліберальними підходами до валютного регулювання лише окремих країн, зокрема - США, Канади, економічно розвинутих країн Європейського Союзу, Великобританії та ін.

Дослідження специфіки валютного регулювання в країнах світу дозволило стверджувати, що на рівень лібералізації валютного регулювання в країні суттєво впливає рівень розвитку національного фінансового ринку:

в країнах з розвиненим фінансовим ринком (Developed markets) переважає високий рівень лібералізації валютного регулювання (виключенням є Японія);

в країнах, фінансові ринки яких розвиваються (Emerging markets), рівень державного втручання в процеси функціонування валютного ринку є значно більшим;

в країнах з граничними фінансовими ринками (Frontier markets) державне валютне регулювання є досить жорстким.

Здійснене узагальнення інструментів валютного регулювання дозволило стверджувати, що усталеним є їх поділ на інструменти прямого впливу центрального банку (валютні інтервенції центрального банку, обмеження на здійснення певних операцій з валютою, регулювання можливості вільної конвертації валюти, встановлення рівня облікових ставок, регулювання валютного курсу тощо) та опосередкованого впливу центрального банку (регулювання рівня валютних резервів та платіжного балансу). При такому підході суб'єктом регуляторного впливу стає виключно центральний банк, тоді як цілий ряд інших органів державної влади за допомогою інструментів, які вони мають у своєму розпорядженні, також можуть суттєво вплинути на параметри валютних відносин в державі. Крім того, результат застосування того чи іншого інструмента впливу на обмінний курс національної валюти суттєво залежить від жорсткості державної політики валютного регулювання, яка обумовлена в тому числі і рівнем лібералізації фінансового ринку. Інструменти валютного регулювання мають бути гнучкими та постійно переглядатися для оперативного реагування з метою недопущення або мінімізації наслідків валютно-фінансових криз. З урахуванням вищевикладеного запропоновано виокремлювати так звані «транзитивні» інструменти, які в залежності від ліберальності підходів до державного валютного регулювання в країні та зміни кон'юнктури світових фінансових ринків можуть бути віднесені до прямих та опосередкованих.

Розроблена класифікація інструментів впливу на параметри валютних відносин передбачає синтез двох класифікаційних критеріїв: напрямок впливу (прямий або опосередкований) та ступінь ліберальності підходів до державного валютного регулювання в країні.

У роботі систематизовано світовий досвід національного та наднаціонального валютного регулювання, що дозволило узагальнити напрями його адаптації до умов України.

Дослідження системи органів, покликаних забезпечити ефективне функціонування системи валютного регулювання і валютного контролю в Україні, специфіки їх функціонального навантаження та ієрархічної підпорядкованості при прийнятті стратегічних рішень та вирішенні тактичних завдань впорядкування валютних відносин дозволило сформулювати цілий ряд пропозицій щодо узгодження компетенцій органів державного регулювання та удосконалення нормативно-правового забезпечення здійснення операцій з валютними цінностями.

У другому розділі «Аналіз сучасної системи валютного регулювання в Україні» удосконалено періодизацію етапів становлення та розвитку системи валютного регулювання в Україні; розвинуто науково-методичний підхід до оцінки ефективності інструментів валютного регулювання з урахуванням поточних тенденцій лібералізації окремих елементів системи валютного регулювання у посткризових умовах.

У роботі узагальнено специфіку еволюції валютних відносин в Україні на різних етапах розвитку економіки в контексті зміни темпів виробництва, інфляційних коливань, зміни політичної ситуації в країні, структурних трансформацій в економіці, змін цілей грошово-кредитної політики, лібералізації системи валютного регулювання і валютного контролю з урахуванням кон'юнктури світових фінансових ринків. На підставі проведеного аналізу виокремлено такі етапи становлення та розвитку системи валютного регулювання в Україні:

зародження національної системи валютного регулювання (1991-1994 рр.);

становлення системи валютного регулювання в умовах введення повноцінної національної валюти (1995-1996 рр.);

функціонування системи валютного регулювання в умовах валютної кризи, спричиненої нестабільністю на південно-азійському фінансовому ринку (1997-1998 рр.);

поступове відновлення та стабілізація системи валютного регулювання (1999-2004 рр.);

лібералізація валютного регулювання в умовах інтенсифікації припливу іноземного капіталу в економіку України (2005 р. - І половина 2008 р.);

валютне регулювання в умовах кризи, спричиненої перегрівом міжнародних фінансових ринків та недосконалістю архітектури світової валютної системи (ІІ половина 2008 р. - 2009 р.);

валютне регулювання в умовах поступового відновлення кон'юнктури світових фінансових ринків, узгоджене зі світовими тенденціями делібералізації валютного регулювання (з 2010 р.).

Проведене дослідження дозволило зробити висновок про наявність безпосереднього взаємозв'язку між циклічністю економічних процесів та рівнем розвитку системи валютного регулювання. Даний зв'язок, перш за все, проявляється через лібералізацію та делібералізацію валютного регулювання на різних фазах економічного циклу. Визначено, що на сучасному етапі пріоритетним завданням валютної політики держави є подальша лібералізація вітчизняної системи валютного регулювання і валютного контролю з урахуванням кон'юнктури світових фінансових ринків.

У результаті узагальнення існуючих науково-методичних підходів до формування валютно-курсових режимів встановлено, що вибір режиму обмінного курсу є одним з основних інструментів валютного регулювання, завдяки якому забезпечується виконання основних завдань грошово-кредитної політики держави. Визначено, що в умовах лібералізації фінансових ринків, що супроводжується пожвавленням міжнародного руху капіталу, посилюється необхідність своєчасного реагування державних органів влади на процеси, які відбуваються за межами країни. Визначені обставини обумовлюють необхідність переоцінки ефективності реалізації діючих і переходу на нові режими валютних курсів у ряді країн.

З метою визначення критеріїв вибору оптимального режиму обмінного курсу визначено ступінь впливу економічних, політичних і соціально-психологічних факторів на формування валютно-курсового режиму. При цьому встановлено, що найбільший вплив на вибір моделі валютно-курсової політики в Україні, яка ґрунтується на відповідному валютно-курсовому режимі, здійснюють економічні фактори, зокрема рівень інфляції, стан платіжного балансу, а також обсяг і структура золотовалютних резервів.

У дисертаційній роботі обґрунтовано, що ефективність інструментів валютного регулювання є інтегральною характеристикою їх дієвості, а критерієм ефективності виступає відповідність досягнутих результатів цілям валютної політики держави. Розвинуто науково-методичний підхід до оцінки ефективності інструментів валютного регулювання, який передбачає урахування поточних тенденцій лібералізації окремих елементів системи валютного регулювання у посткризових умовах, динамічну оцінку загальної ефективності інструментів валютного регулювання Національного банку України шляхом порівняння задекларованих в Основних засадах грошово-кредитної політики показників за період 2005-2010 рр. з їх фактичними значеннями (табл.).

Результати оцінки ефективності інструментів валютного регулювання НБУ