Структурування капіталу банків України в умовах поглиблення європейської інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Банківська система відіграє визначальну роль у розвитку економіки України. Вона забезпечує фінансування пріоритетних економічних програм та формує фінансову інфраструктуру для розвитку реального сектору економіки. Розбудова банківського сектору України в умовах наближення до світових стандартів має системний та комплексний характер і потребує координації зусиль від усіх учасників цього процесу - банків, Національного банку України, органів законодавчої та виконавчої влади.

З посиленням ролі та значення фінансового сектору зросли вимоги до комерційних банків. На першому етапі їх становлення головними завданнями були необхідність створення розгалуженої мережі, спеціалізація, розроблення нормативної та інструктивної баз, підготовка кадрів, пошук клієнтів. У сучасних умовах на перший план виходять проблеми забезпечення стабільної діяльності всієї банківської системи. Головну роль повинно відігравати забезпечення стабільного фінансового стану комерційних банків шляхом підвищення рівня їх капіталізації, оптимізації структури та концентрації банківського капіталу.

У працях вітчизняних і зарубіжних науковців досліджено особливості формування банківського капіталу, окреслено головні види та функції, а також розвинуто теорію управління банківським капіталом у трансформаційній економіці. Проте ще недостатньо досліджено особливості формування структури і впливу складових капіталу на діяльність банку в умовах посилення інтеграційних процесів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних положень капіталізації і структурування капіталу банків України та розроблення методичних підходів щодо їх реалізації. Для досягнення мети в роботі поставлено такі завдання:

· обґрунтувати економічну сутність капіталу банку та залежність її від структури джерел формування;

· проаналізувати стан і тенденції процесів капіталізації в розвитку банківської системи України;

· визначити рівень адаптованості структури капіталу до Базельських норм та правил;

· охарактеризувати особливості структурування капіталу комерційних банків в умовах руху іноземного капіталу та загострення конкуренції;

· проаналізувати особливості впливу іноземного капіталу на банківську систему України;

· за допомогою економіко-математичних методів дослідити функціональну роль складових власного капіталу та розробити рекомендації щодо посилення їх ролі в забезпеченні сталого розвитку банків;

· розробити рекомендації щодо підвищення рівня капіталізації банків в умовах руху іноземного капіталу та посилення конкуренції;

· обґрунтувати основні напрями оптимізації структури капіталу банків.

1. Теоретичні основи формування і структурування капіталу банків

На основі комплексного підходу охарактеризовано сутність і значення власного капіталу банків, особливості процесів капіталізації, формування структури капіталу банків в умовах нестабільності та загострення конкуренції на ринку фінансових послуг.

Українська модель управління фінансами в усіх секторах економіки належить до банківськоорієнтованих. Формування такої моделі супроводжувалось надзвичайно високими темпами зростання позикового капіталу. Щоб задовольнити це збільшення попиту на кредитні ресурси, банки повинні такими ж темпами нарощувати капітал.

Зміцнення ресурсної бази українських кредитно-фінансових установ, інтеграція банківської системи України у світове співтовариство значною мірою залежатимуть від зростання обсягів власного капіталу банків. В українській і зарубіжній економічній літературі та практиці термін «банківський капітал» уживається досить часто і залежно від контексту в це поняття вкладається різний зміст. Ми вважаємо, що поняття «банківські ресурси» є ширшим, аніж «капітал банку». У результаті проведеного дослідження доведено, що власний капітал банку - це кошти, внесені до банку його власниками, а також акумульовані у формі резервів, нерозподіленого прибутку та інших складових у результаті статутної діяльності, які в сукупності забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку.

Вартість банківського капіталу залежить від низки чинників. Зростання довіри, якості управління банком, кількості та вартості акцій призводить до зростання вартості банківського капіталу. Водночас рівень інфляції, ризики та загрози банківської діяльності несприятливо впливають на величину банківського капіталу.

У процесі дослідження доведено, що між нормативною і ринковою вартістю капіталу є низка відмінностей. Поряд з цим нормативна оцінка на відміну від ринкової є необхідною для органів регулювання та банківського нагляду. Ринкова капіталізація визначається з урахуванням рівня очікуваного доходу від вкладеного капіталу. Капіталізація банку залежить від обсягів активів. Рівень капіталізації банківської системи залежить не лише від сукупного власного капіталу банків, але й валового внутрішнього продукту. Оцінювати структуру банківського капіталу можна за різними ознаками залежно від цілі та завдань, які при цьому ставляться. В роботі проаналізовано особливості структурування основного і додаткового капіталу, а також вплив на ці складові іноземного капіталу Структурування капіталу комерційних банків України відбувається відповідно до Базельських принципів.

Для того, щоб процес лібералізації фінансової системи був ефективним, для вітчизняної банківської системи необхідно розробити національну стратегію з урахуванням досвіду діяльності банківських систем країн з метою гармонізації банківського законодавства відповідно до міжнародних норм і норм ЄС; підвищити рівень конкурентоспроможності національних банківських установ шляхом розроблення нових банківських продуктів і послуг; нарощувати капітал; налагодити відносини з міжнародними фінансовими організаціями та інтеграційними об'єднаннями.

2. Формування структури капіталу банків в умовах інтеграції в європейську фінансову систему

Здійснено аналіз процесів формування і структурування капіталу банків України в умовах посилення інтеграційних процесів та фінансової нестабільності.

Банківська система України характеризується високим рівнем концентрації капіталу в невеликій кількості банків. Стабілізація та подальший розвиток банківської системи перебувають у тісному взаємозв'язку з поступовим збільшенням капіталу. Як видно із даних табл. 1, власний капітал українських банків становить близько 10% ВВП. Капітал банківського сектору держави є достатнім за умови, що він дорівнює 6-7% ВВП. Утім, відповідність пояснюється низьким рівнем ВВП і високою часткою тіньової економіки в ньому.

За деякого збільшення частки капіталу банків України у 2007 році на 0,6% у загальних пасивах, у 2008 р. спостерігалося зменшення зазначеного показника на 0,9%, але у 2009 році значення цього показника знову збільшується на 1,3% і становить 12,9%. Аналогічні зміни можна спостерігати за показником темпу росту капіталу, у 2008 р. він становив 163,46%, що було на 3,76% менше, ніж у 2007 р., а у 2009 р. спостерігалося зростання темпу росту балансового капіталу на 7,95% порівняно з даними 2008 р. Стосовно сплаченого зареєстрованого статутного капіталу помічено аналогічну ситуацію. За даними банківської системи України, цей показник впродовж 2001-2009 рр. мав найвище значення у 2008 р. - 69,14%. Значні темпи росту статутного капіталу (192,32% у 2008 р.) пояснюються змінами до Закону «Про банки і банківську діяльність», хоча ще далеко не всі банківські установи мають капітал на рівні 10 млн євро.

Найбільшими банківськими установами станом на початок 2009 р. сконцентровано 62,85% балансового капіталу і 61,07% статутного капіталу банківської системи України. Причому спостерігається зростання рівня концентрації капіталу в цій групі в той час, як частка середніх та малих банків у аналогічних показниках має тенденцію до зниження. Аналізуючи інші найвагоміші показники балансу, зазначимо, що станом на початок 2009 року концентрація зобов'язань у групі найбільших банків становить 68,74%, а активів - 64,68% відповідно. Ці дані свідчать, що фактично в банківській системі України відбувається процес переміщення пасивів і відповідно й активів з груп малих і середніх банків до найбільших і великих банківських установ.

Якщо за останні кілька років приріст банківських активів суттєво перевищував відповідний приріст капіталу, а середній норматив адекватності знизився майже з 21% до 15%, то це свідчить про досить негативні тенденції капіталізації українських комерційних банків. Якщо комерційні банки нездатні будуть збільшити свій капітал, то вони будуть вимушені зменшити обсяг кредитування через неспроможність виконувати нормативи адекватності. А оскільки близько 70% доходів комерційного банку припадає саме на кредитну діяльність, то зменшення її масштабів за таких обставин є прямою загрозою стабільності всієї банківської системи. За збереження нинішніх темпів зростання активів і капіталу в 2010 році банківська система України матиме недостатній обсяг капіталу - не виконуватиметься Н2 адекватності регулятивного капіталу, а відповідно зменшаться й банківські інвестиції в економіку та соціальну сферу.

Проблемою залишається рівень ефективності використання капіталу. Рентабельність капіталу банків України в передкризовий 2007 рік становила 12,7%, що нижче, ніж у Росії (21,1%), Польщі (25,6%), Австрії (18,3%).

Прихід іноземних банків супроводжується придбанням часток статутного капіталу вітчизняних банків. Тому постає завдання прискореного збільшення саме статутних, а не регулятивних капіталів вітчизняних банків. Адже, на думку експертів, функціонування банку зі статутним капіталом меншим ніж 45 млн доларів є недоцільним.

Зростання регулятивного і статутного капіталів комерційних банків сприяло підвищенню рівня їх стійкості і платоспроможності. При цьому регулятивний і статутний капітал зростали різними темпами.

Темпи зростання регулятивного капіталу випереджають темпи зростання статутного капіталу. При цьому слід зазначити, що саме статутний капітал є базовою величиною, від якої починається процес визначення ринкової вартості банку.

Проблема капіталізації українських банків закладена в самій природі та структурі цього капіталу. Тому виникають проблеми якості капіталу. Капітал багатьох вітчизняних банків складається з коштів дооцінки основних засобів, несплачених відсотків, загальних резервів, результату попередніх років та поточного року. Останній є результатом залучення коштів за допомогою боргових капітальних інструментів.

Основними формами інтеграції у фінансову систему є присутність іноземного капіталу в банківській системі України; встановлення та ведення прямих кореспондентських рахунків між українськими і закордонними банками для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання та виконання власних функцій; членство українських банків у міжнародних організаціях, у тому числі міжнародних платіжних системах; співробітництво на рівні Національного банку України та центральних банків інших країн і світових фінансових організацій.

Протягом 2008 року банки з іноземним капіталом збільшили свою присутність на банківському ринку України: частка активів у загальній сумі активів банківського сектору зросла із 49,4 до 56,6%, у тому числі кредитних операцій - з 50,5 до 57,6%, зобов'язань - з 50,4 до 57,8%.

Економічний розвиток держави в сучасному світі значною мірою залежить від її участі в міжнародних відносинах. Саме взаємопроникнення окремих національних економік через механізми іноземних інвестицій, створення спільних підприємств або транснаціональних корпорацій і становлять основу явища, яке прийнято вважати глобалізацією світової економіки. Україна характеризується достатньо високим рівнем проникнення іноземного капіталу в банківську систему. При цьому найбільш активно проникає капітал семи європейських країн.

Протягом останніх дев'яти років присутність іноземних банків в Україні значно зросла. Слід зазначити, що найбільш інтенсивно рух іноземного банківського капіталу в Україну відбувався протягом 2006-2008 років.

Зважаючи на масштаби присутності іноземного капіталу та наявну диверсифікацію, ми вважаємо, що існують позитивні тенденції, про які свідчить зростання конкуренції на ринку банківських послуг, що неминуче впливатиме на розвиток національної економіки.

До негативних наслідків руху закордонного капіталу в національному банківському секторі можна віднести глобальний ризик втрати самостійності банківської системи України; відсутність гарантій спрямованості закордонними банками своїх активів у кредитування реального сектору економіки, а не на ринок цінних паперів; імовірність можливого відпливу капіталу за кордон; ризик демпінгового зниження процентних ставок; імовірність порівняльної втрати ділової репутації; можливість достатнього контролю платіжної системи України; зростання валютних ризиків; ризик скорочення зайнятості в банківському секторі економіки тощо.

Слід зазначити, що конкурентні переваги вітчизняних фінансово-кредитних установ дають підстави говорити, що навіть в умовах кризи вони здатні в основному вирішувати проблеми конкуренції.

3. Управління капіталом банків та оптимізація його структури в умовах інтеграційних процесів

Розкрито особливості процесів структурування капіталу. За допомогою економіко-математичних методів доведено вирішальне значення статутного капіталу при забезпеченні сталого розвитку банків України.

Мета процесу управління банківським капіталом полягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності й створення захисту від ризиків. Реінвестування прибутку - найприйнятніша та порівняно дешева форма фінансування банку, який прагне розширити свою діяльність. Такий підхід до нарощування капітальної бази не розширює коло власників, а отже, дозволяє зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку й уникнути зниження дохідності акцій унаслідок збільшення їх кількості в обігу.

Формування оптимальної структури ресурсів банку є важливим насамперед для підтримки ліквідності, стабільності та прибутковості, а також для посилення довіри до банківської системи з боку вкладників і позичальників. Зростання та зміцнення капіталів дасть змогу банкам здійснювати широкомасштабне кредитування та інвестування галузей вітчизняної економіки.

Для вирішення поставленої мети дослідження використовується економетричний аналіз. Фактори обрано за критерієм найбільш питомої частки у структурі пасивів, а саме згідно зі здійсненим аналізом статутний капітал займає найбільш питому частку у структурі власного капіталу, а кошти, залучені від фізичних і юридичних осіб, та кошти банків - у структурі зобов'язань банківської системи України. Функціональними характеристиками моделей були обрані: загальний обсяг виданих кредитів, який в основному формується за рахунок вищеперелічених незалежних факторів рівнянь регресій.

У нашому випадку лінійну регресійну модель будемо шукати у вигляді:

,

де - величина кредитів, - отримані кошти від фізичних і юридичних осіб, X2 - кошти банків, X3 - статутний капітал.

За даною вибіркою оцінимо вибіркове рівняння регресії:

,

де b0, b1, b2, b3, e - оцінки параметрів моделі та залишків відповідно.

Спираючись на здобуті нами значення окремих коефіцієнтів кореляції, можна сказати, що зв'язок між залученими коштами банків і коштами юридичних і фізичних осіб є дуже слабким і обернено пропорційний. Проте зв'язок статутного капіталу із зазначеними факторними ознаками є істотно сильнішим, а саме зв'язок між обсягами статутного капіталу та коштами інших банків (r = 0,931).

Кореляційні зв'язки підтверджують і побудовані нами регресійні моделі залежності обсягу кредитів від показників, що характеризують кредитний потенціал банків (серед них - капітал банків, кошти банків, кошти юридичних і фізичних осіб).

Отже, вибіркове рівняння регресії є таким:

Э = .

Параметри регресійного рівняння свідчать, що основними чинниками, які позитивно впливають на зростання кредитування, у тому числі й інвестування в економіку, є підвищення рівня капіталізації. Виділено практично однакові значення коефіцієнтів рівняння регресії залучених від юридичних і фізичних осіб депозитів та коштів у банків групи І. Це означає, що банки цієї групи з однаковою інтенсивністю використовують такі джерела кредитних ресурсів, як кошти, залучені від фізичних і юридичних осіб, та кошти банків. Отже, кредитна активність банків групи І залежить однаковою мірою від коштів юридичних і фізичних осіб та коштів банків, а саме, відповідно, 0,804 і 0,855. Якщо ж говорити про банки групи ІІ, то статутний капітал відіграє найістотнішу роль в їх кредитуванні, якщо порівнювати з іншими групами банків. Обсяги позичок мають найвищий рівень зв'язку саме зі статутним капіталом. Для банків групи ІІ він становить 5,419.

Розраховані параметри моделі свідчать, що основною структурною складовою ресурсів банківської системи, яка впливає на обсяги інвестування, є зростання статутного капіталу банку (3,125). З'ясовано, що власний капітал є основою формування ресурсів банку, фундаментом його діяльності, основою надійності, стійкості безпеки, незважаючи на відносно невисоку частку у структурі ресурсної бази комерційних банків.

Це означає, що зростання статутного капіталу на 1,0 млн грн спричиняє збільшення можливостей кредитно-інвестиційної діяльності на 3,125 млн грн, зростання залучених коштів від юридичних і фізичних осіб на 1,0 млн грн зумовлює зростання відповідно на 0,565 млн грн. Тобто кредитний потенціал депозитів фізичних і юридичних осіб нижчий порівняно з потенціалом капіталу. Це пояснюється тим, що в умовах нестабільного фінансового ринку банки, як правило, залучають кошти на короткий термін. Вплив вкладень інших банків на активність банків також менший, ніж вплив статутного капіталу банку, незважаючи на більшу частку в структурі ресурсів банків.

Висновки

банківський капіталізація комерційний

У дисертаційній роботі розвинуто основні теоретичні положення та запропоновано практичні рекомендації щодо формування та структурування власного капіталу банків. Проведене дослідження особливостей формування капіталу банків в Україні в умовах поглиблення інтеграції дало можливість зробити такі висновки.

1. Зміцнення ресурсної бази українських кредитно-фінансових установ, посилення конкуренції значною мірою залежатимуть від зростання обсягів власного капіталу банків. Власний капітал банку становить порівняно незначну, хоча й важливу частину сукупного банківського капіталу. Розмір капіталу визначається банками самостійно і залежить від рівня мінімальних вимог НБУ, специфіки клієнтури банку, характеру активних операцій. Наявність значного обсягу ризикованих операцій та загострення кризових явищ в економіці потребує більшого розміру власного капіталу.

2. В умовах загострення конкуренції постає завдання оцінки процесів капіталізації. За результатами дослідження можна констатувати, що на рівні банку капіталізація визначається інакше, ніж капіталізація банківської системи. При розрахунку капіталізації банку враховується обсяг активів, а для оцінки рівня капіталізації банківської системи необхідно зіставляти капітал з валовим внутрішнім продуктом. При цьому ми вважаємо, що поряд з іншими показниками в умовах кризи доцільно визначати показник капіталізації банківського сектору як відношення сукупної суми активів, зважених на ризик, до ВВП.

3. Розгляд капіталізації комерційного банку як абсолютної величини дає підстави стверджувати, що вона являє собою вартість усіх його акцій, тобто ціну, яку треба було б заплатити під час придбання. Величина ринкової капіталізації і її ріст відображають рівень успішності банку. Ринкова капіталізація не завжди відображає реальний стан справ у комерційному банку, тому що ціна акцій залежить від майбутніх прибутків і від спекулятивних тенденцій.

4. Структурування капіталу комерційних банків України відбувається відповідно до Базельських принципів, однак оцінка процесів капіталізації часто має суперечливий характер. Капіталізація є результатом дії низки факторів, і як будь-яка вартісна категорія формується під впливом законодавчих актів, державного регулювання та ринкових механізмів.

5. Стратегічна мета розвитку ринку банківських послуг полягає, з одного боку, в максимальному використанні можливостей іноземного банківського капіталу для посилення інвестиційного потенціалу української економіки, з іншого - у коректному обмеженні цього процесу, застосуванні протекціонізму, який має сприяти зміцненню національного банківського капіталу. Для того, щоб процес лібералізації фінансових систем був ефективним для вітчизняної банківської системи, слід визначити національну стратегію її розвитку. Реалізації такої стратегії сприятиме підвищення рівня конкурентоспроможності національних банківських установ, нарощування капіталу, налагодження відносин з міжнародними фінансовими організаціями та інтеграційними об'єднаннями, співробітництво з іноземними банками у формуванні міжнародних банківських синдикатів, удосконалення розрахункових технологій та створення ефективно діючих платіжних систем.

6. Проблема капіталізації українських банків закладена в самій природі та структурі цього капіталу. Банківський капітал неоднорідний за своїм складом і структурується відповідно до Базельських угод. Усі складові частини капіталу мають різний характер походження та різні обсяги. Капітал багатьох вітчизняних банків складається з коштів дооцінки основних засобів, несплачених відсотків, субординованого боргу. Останній є результатом залучення коштів за допомогою боргових капітальних інструментів, що є вимушеною і не завжди виправданою формою залучення капіталу.

7. В Україні, як і за кордоном, використовується велике число інструментів регулювання руху капіталу. При цьому слід відмітити значну адаптованість таких інструментів в Україні до зарубіжної практики. У зв'язку зі вступом України до СОТ і впровадженням заходів, спрямованих на поглиблення інтеграції з Євросоюзом, сьогодні особливо актуальними є проблеми ризику, пов'язаного з розширенням присутності на вітчизняному фінансовому ринку іноземних комерційних банків. Зважаючи на масштаби присутності іноземного капіталу та наявну диверсифікацію, ми вважаємо, що існують позитивні тенденції, про які свідчить зростання конкуренції на ринку банківських послуг, що неминуче впливатиме на розвиток національної економіки. Прихід закордонних банків - це прямі інвестиції в банківську сферу. Такі фінансові потоки служать джерелом ресурсів банківської галузі і економіки в цілому.

8. В Україні помітне значне відставання темпів зростання капітальної бази від темпів зростання активів та зобов'язань банків. Удосконалення управління власним капіталом має виключно важливе значення для забезпечення стійкості активів і зобов'язань комерційного банку, підвищення прибутковості банківської діяльності та фінансової стійкості банківської системи загалом. Формування оптимальної структури ресурсів банку є важливим насамперед для підтримки ліквідності, стабільності та прибутковості, а також для посилення довіри до банківської системи з боку вкладників та позичальників. Використання економіко-математичних методів дало можливість довести, що статутний капітал має велике значення у процесі формування ресурсів банку. Це підтверджує тісний зв'язок між факторними ознаками, а саме між статутним капіталом і коштами банків як у цілому по банківській системі, так і по групах банків.

9. Одним із перспективних джерел поповнення банківського капіталу та підвищення рівня капіталізації є залучення ресурсів на фондовому ринку. Основними чинниками, що стримують проведення таких операцій українськими банками, є інформаційна непрозорість і низький ступінь відкритості національної економіки, значні витрати таких операцій, законодавчі перешкоди та небажання реальних власників втратити контроль над своєю власністю. Більшість вітчизняних банків не готові вийти на відкритий фондовий ринок через низьку інвестиційну привабливість їхніх цінних паперів.

Література

1. Дунас Н.В. Роль власного капіталу у формуванні конкурентоспроможності банківської системи / Н.В. Дунас // Наукові записки: [зб. наук. праць]. - Острог : «Національний університет «Острозька академія»», 2007. - Вип. 9. - Ч. 3. - С. 281-290.

2. Дунас Н.В. Капіталізація комерційних банків в умовах фінансової нестабільності / Н.В. Дунас // Економіка: проблеми теорії та практики : [зб. наук. праць] - Вип. 250 : в 9 т. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. - Т. VII. - С. 1723-1730.

3. Дунас Н.В. Використання міжнародних стандартів у процесі регулювання розвитку банківської системи України / Н.В. Дунас // Економіка: проблеми теорії та практики: [зб. наук. праць]. - Вип. 254 : в 6 т. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. - Т. I. - С. 99-107.

4. Дунас Н.В. Кількісна оцінка вагомості власного капіталу в системі ресурсів банку на основі економетричного моделювання / Н.В. Дунас // Вісник Національного банку України. - 2009. - № 8. - С. 42-45.

5. Дунас Н.В. Вплив іноземного банківського капіталу на фінансову систему України / Н.В. Дунас // Економічний простір: [зб. наук. праць] / Придніпровська державна академія будівництва та архітектури. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. - № 28/1. - С. 130-137.

Размещено на Allbest.ru