Управління фінансовою стійкістю страховика

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Стабільне функціонування національної економіки та майбутнє її зростання залежить від розвитку й зміцнення системи страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Для того, щоб повною мірою реалізувати закладені в страхуванні потенційні можливості, потрібні спільні зусилля держави, громадян, юридичних осіб і страхового співтовариства.

Страхування надає гарантії відновлення порушених майнових інтересів у разі непередбачених природних, техногенних та інших явищ, позитивно впливає на зміцнення фінансів держави. Воно не тільки звільняє бюджет від витрат на відшкодування збитків унаслідок страхових подій, але й є одним з найстабільніших джерел довгострокових інвестицій.

Сталий розвиток страхових організацій - ключових суб'єктів національної страхової системи - залежить від рівня їхньої фінансової стійкості.

Проблеми управління фінансовою стійкістю суб'єктів господарювання в ринковій економіці розглядали у своїх працях І. Ансофф, С. Барнгольц, І. Бланк, Д. Бленд, О. Богданов, Є. Брігхем, Дж. Ван Хорн, В. Вітлінський, О. Глухова, А. Грачов, М. Заюкова, Т. Керанчук, М. Кизим, В. Ковальов, В. Комсток, В. Кочетков, М. Крейніна, Н. Мамонтова, Дж. Мішель, В. Плиса, І. Приймак, В. Радіонова, О. Редькін, В. Сухов, Р. Сайфулін, М. Федотова, Л. Шаблиста, А. Шеремета, А. Чупіс та інші. Питаннями оцінення та забезпечення фінансової стійкості страхових організацій займаються провідні вітчизняні та зарубіжні вчені: І. Алєксєєв, В. Базилевич, В. Баранова, Н. Внукова, О. Вовчак, О. Гаманкова, О. Заруба, Н. Костіна, В. Малько, М. Мних, С. Науменков, Л. Орланюк-Малицька, С. Осадець, В. Плиса, О. Рабий, Т. Ротова, Н. Ткаченко, О. Туманова, К. Турбіна, В. Фурман, В. Шахов.

Незважаючи на велику кількість праць, присвячених проблемам оцінення забезпечення фінансової стійкості страхових організацій, практично немає напрацювань, адекватних ринковій економіці, механізму управління фінансовою стійкістю страховика. Переважає вибірково-фрагментарний підхід до аналізу різних аспектів проблеми. Внаслідок цього актуалізуються питання дальшого поглиблення теоретичних і практичних досліджень, пов'язаних із: необхідністю визначення сутності поняття “фінансова стійкість страховика”; обґрунтуванням стратегічного підходу щодо управління фінансовою стійкістю страховика; оптимізацією структури та диверсифікацією джерел капіталу страхової організації.

Актуальність і практична значимість цих питань, необхідність їхнього дослідження як у теоретичному, так і в практичному плані, зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету, структуру та завдання.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методологічних основ та розроблення практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управління фінансовою стійкістю страховиків в Україні.

Досягнення зазначеної мети потребує вирішення комплексу таких завдань:

- визначити тенденції розвитку та з'ясувати особливості фінансової діяльності страховиків на страховому ринку України;

- дослідити економічну сутність поняття “фінансова стійкість страховика”;

- систематизувати чинники, які формують рівень фінансової стійкості страховика;

- проаналізувати нормативно-правове забезпечення регулювання діяльності страховиків на ринку страхових послуг України;

- розробити модель управління фінансовою стійкістю страховика та визначити її цільову орієнтацію;

- оцінити наявні методики аналізу фінансової стійкості страхових організацій та їхню інтеграцію у систему аналітичного забезпечення управління фінансовою стійкістю страховика; розробити методику комплексного оцінювання рівня фінансової стійкості страховика;

- розробити модель управління ризиком втрати фінансової стійкості страховика;

- дослідити роль перестрахування та співстрахування як чинників впливу на рівень фінансової стійкості страхових організацій;

- сформувати та обґрунтувати практичні рекомендації щодо напрямів оптимізації структури капіталу страхової організації;

- розробити пропозиції щодо диверсифікації структури джерел капіталу страхових організацій в Україні з метою забезпечення їхньої фінансової стійкості.

1. Теоретичні основи дослідження фінансової стійкості страхових організацій

Розглянуто тенденції розвитку та особливості фінансової діяльності страховиків на страховому ринку України; досліджено систему нормативно-правового забезпечення регулювання діяльності страховиків на ринку страхових послуг України; з'ясовано сутність, систему показників та чинники, що формують рівень фінансової стійкості страховика.

Сучасний характер суспільно-виробничих відносин зумовив створення об'єктивних передумов розвитку і функціонування ринку страхових послуг в Україні і сформував відповідний рівень пропозиції та попиту на них.

У дисертації зазначено, що під страховим ринком автор розуміє сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу страхових послуг. Страховий ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиками і страхувальниками, на якому здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги. Об'єктивною передумовою зародження, розвитку та становлення страхового ринку є виникнення в процесі діяльності суб'єктів господарювання потреби у наданні їм фінансової допомоги внаслідок подій, що мали ймовірність та випадковість настання, які призвели до втрат майнового та немайнового характеру.

У результаті діяльності страховиків на страховому ринку сформувалися специфічні умови, які впливають на відносини страховиків і страхувальників, рівень та методи державного регулювання, способи надання страхових послуг, організаційні особливості страхових компаній тощо.

Загалом, страховий ринок України є системою страхових компаній з різними фінансовими можливостями щодо забезпечення страхування ризиків і широкого охоплення страхувальників, що потребує дальшого вдосконалення і розвитку.

Автор досліджував фінансову діяльність страховиків та її особливості в межах страхового ринку України. Значення управління фінансами страхових компаній полягає в такому організуванні роботи фінансової служби, яка б давала змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, здійснювати прибуткові операції на фінансовому ринку.

Управління фінансами страховика включає також сферу фінансового забезпечення капітальних вкладень на технічне переобладнання, реконструкцію та розширення діяльності страхової організації.

На основі ґрунтовного аналізу праць вітчизняних і зарубіжних економістів виокремлено дві групи функцій фінансового менеджменту страховика, за допомогою яких реалізують його цілі та завдання: до першої групи відносимо функції фінансового менеджменту як керуючої системи, до другої - функції як спеціальної сфери управління страховою організацією.

В сучасних умовах вдосконалення фінансової роботи і поглиблення на цій основі контролю за раціональним використанням фінансових ресурсів відбувається шляхом впровадження інформаційних технологій, моделювання фінансових процесів і створення автоматизованих систем управління фінансами.

Правовою основою розвитку страхової діяльності є Закон України “Про страхування”, який регулює відносини в сфері страхування і спрямований на утворення ринку страхових послуг. З метою дальшого розвитку страхового ринку України необхідно вдосконалити системи обліку, звітності, розкриття інформації та нагляду за діяльністю страхових організацій; створити умови для підняття рівня професійної підготовки кадрів страховика; підвищити обсяги страхового посередництва; уніфікувати страхове законодавство України відповідно до правових документів Європейського Союзу щодо регулювання та нагляду за ринком страхових послуг; створити єдиний інформаційно-аналітичний центр опрацювання масивів даних з усього спектра фінансування страхового ринку; послідовно вдосконалювати фінансове, банківське і страхове законодавство; сприяти впорядкуванню взаємовідносин між суб'єктами ринку на всіх етапах процесу створення валового внутрішнього продукту держави.

Автором розглянуто основні чинники, які визначали розвиток регулювання страхового ринку та нагляду за діяльністю страхових організацій в Україні:

1. Пepexiд до ринкових механізмів регулювання в економіці держави.

2. Зменшення бюджетного фінансування i перехід до комерційного фінансування реконструкції економіки.

3. Запровадження масштабної приватизації i пов'язані з нею розміщення приватизаційних цінних паперів, акцій підприємств, поява комерційних страхових організацій з обслуговування приватизаційних процесів.

4. Стабільне зростання економіки України протягом 2005-2008 років, що характеризувалося розвитком суб'єктів господарювання.

5. Функціонування страховиків в умовах світової фінансової кризи, яке супроводжується мінливістю ринкового середовища та неможливістю побудови точних індикативних прогнозів.

У дисертації запропоновано під фінансовою стійкістю страховика розуміти його спроможність зберігати рівень платоспроможності протягом тривалого часу, а також при серйозних впливах, використовуючи при цьому фінансовий, технологічний та управлінський потенціали.

Поняття “фінансова безпека”, “фінансова стійкість” та “платоспроможність” мають практично одну й ту саму природу. Суть їхня полягає у здатності виконати страховиком взяті на себе страхові зобов`язання. Проте “фінансова безпека страховика” є ширшим та глибшим поняттям, адже без відповідного безпечного стану страхової організації не можна говорити про її стійкість та платоспроможність. Тобто фінансова безпека є підґрунтям того, щоб у майбутньому страхова компанія змогла за будь-яких умов ефективно конкурувати на ринку.

Невід'ємними складовими фінансової стійкості страховика є ризики, які супроводжують страхову організацію протягом її господарської діяльності. Обґрунтовано основні ризики, які впливають на фінансову стійкість страхових організацій: ризики неефективної структури капіталу; ризики ліквідності страховика; страхові ризики; перестрахові ризики; інвестиційні ризики; політичні ризики.

У реферованому розділі також виокремлено внутрішні та зовнішні чинники впливу на фінансову стійкість страховика. До внутрішніх чинників належать: 1) наявність сплаченого статутного фонду; 2) страхові резерви; 3) система перестрахування; 4) залучення страхової організації в інвестиційну діяльність; 5) якість страхового портфеля; 6) склад і структура тарифної ставки; 7) мобільність компанії; 8) структура страхової організації; 9) стратегія страхової організації щодо витрат та обсягу нерозподіленого прибутку; 10) маркетингова політика і менеджмент страховика. Зовнішні чинники є такі: 1) інфляція, час; 2) тривалість звітного періоду; 3) гарантійні фонди страховика; 4) кон'юнктура ринку; 5) нормативно-правове регулювання страхової діяльності; 6) податкова політика; 7) конкуренція; 8) інвестиційний клімат.

2. Механізм організування управління фінансовою стійкістю страховика

Сформульовано поняття “таргетування фінансової стійкості страхових організацій”; запропоновано систему цілей та механізм управління фінансовою стійкістю страховика; розглянуто систему аналітичного забезпечення управління фінансовою стійкістю страховиків; досліджено механізм управління ризиком втрати фінансової стійкості страховика, а також запропоновано модель його організування; ідентифіковано основні ризики, що призводять до втрати фінансової стійкості страховика.

Сучасна теорія менеджменту основною метою діяльності страхової організації як суб'єкта господарювання вважає досягнення необхідного рівня його фінансової стійкості, яке тісно пов'язане насамперед з можливістю здійснення нових для себе ризикових видів діяльності, зокрема отримання нових ліцензій та проведення за ними страхових операцій, запровадження нововведень, а також додаткового залучення капіталу.

У реферованому розділі доведено, що управління фінансовою стійкістю страховика є системою заходів, здійснення яких має на меті забезпечити його фінансову стійкість у довгостроковому періоді. Такі заходи запропоновано проводити поетапно: визначити цільові орієнтири та впроваджувати механізм управління фінансовою стійкістю; формувати аналітичне забезпечення з метою досягнення та управління фінансовою стійкістю страхових організацій; управляти ризиками втрати фінансової стійкості страховика.

Уперше введено поняття “таргетування фінансової стійкості страховика”, під яким розуміємо комплекс запропонованих заходів, які необхідно прийняти з метою реалізації такої фінансово-економічної політики, яка дала б змогу підтримувати фінансову стійкість в довгостроковому періоді. Отже, у роботі зроблено висновок - забезпечення та підтримку фінансової стійкості страховика потрібно розглядати в контексті сукупності цілей організації залежно від періоду їхнього досягнення.

Задля забезпечення реальності орієнтирів управління фінансовою стійкістю страховика у дисертації побудовано прогноз для оцінення майбутнього розвитку організації, змін кон'юнктури ринкового середовища.

Застосування прогнозу дало можливість: визначити потенційні напрями розвитку страхової організації, встановити ймовірні зміни рівня її фінансової стійкості; оцінити фінансові та економічні наслідки реалізації кожного з можливих варіантів розвитку страховика; визначити зміст та перелік заходів з метою забезпечення реалізації можливостей та послаблення загроз кожного варіанта їхнього впливу на фінансову стійкість страховика; оцінити необхідні для реалізації розроблених заходів та прийнятих рішень витрати та ресурси у системі “час-гроші”.

Застосувавши прогнозний підхід, розробили сценарій розвитку подій для формування моделі управління фінансовою стійкістю страховика.

У дисертації запропоновано алгоритм управління ризиком фінансової стійкості страховика, який ґрунтується на виборі методів мінімізації ризику залежно від області фінансової стійкості та зони ризику, в якій перебуває страхова організація. Цей алгоритм складається з таких основних етапів.

За результатами експертного опитування керівників страхових організацій з'ясовано, що найсуттєвіший вплив на рівень фінансової стійкості страховиків України у довгостроковому періоді мають політичний ризик, інвестиційний ризик, ризик ліквідності та структури капіталу.

3. Шляхи вдосконалення системи управління фінансової стійкості страховиків в економіці України

Досліджено вплив перестрахування та співстрахування на фінансову стійкість страховиків; розроблено методику комплексного оцінювання рівня фінансової стійкості страховика; запропоновано напрями оптимізації структури капіталу страхової організації; подано рекомендації щодо диверсифікації структури джерел капіталу страхової організації як одного зі шляхів забезпечення її фінансової стійкості.

У реферованому розділі автор визначив основні завдання розвитку українського перестрахового ринку: нарощування статутного капіталу й інших власних коштів страхових і перестрахових компаній; розширення партнерської бази серед страхових і брокерських компаній різної спеціалізації; інтеграція у світовий перестраховий ринок; розроблення та пропозиція на ринку нових перестрахових продуктів.

Співстрахування - страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками - дає змогу страховикам об'єднати свої зусилля зі страхування великих ризиків, не поступаючись ні перед ким страховою премією. Недоліки співстрахування полягають в ускладненні процедури оформлення страхування і виплати страхових відшкодувань.

У роботі доведено, що співстрахуванню і перестрахуванню належить велика роль у збалансуванні страхового портфеля, забезпеченні фінансової стабільності та рентабельності страхових операцій. Поділ відповідальності між страховиками і перестраховиками сприяє підвищенню ємності національного страхового ринку; через перестрахування здійснюється вихід на міжнародні страхові ринки, що мінімізує ризик фінансової стійкості.

У дисертації наголошено, що значення окремих розрахованих показників, які характеризують фінансову стійкість страхової організації, не дають повного уявлення про її рівень і напрями змін. Потрібно зважати й на експертну інформацію про об'єкт дослідження, а також використовувати відповідний математичний інструментарій. Запропоновано оцінювати фінансову стійкість страховика за методикою, яка ґрунтується на використанні теорії нечітких множин.

Методика комплексного оцінювання рівня фінансової стійкості страховика, запропонована у дисертації, дає змогу врахувати в розрахунках як кількісні, так і якісні дані. Суть її полягає у тому, що на підставі семи розрахованих і визначених експертами вхідних показників - рівня пізнаваності бренда компанії , її платоспроможності , ліквідності , фінансових результатів , достатності власного капіталу , перестрахування і рівня фінансового потенціалу - визначають один комплексний показник , більше значення якого характеризує кращу фінансову стійкість страховика. Причому для характеристики терм-множин відповідних лінгвістичних змінних використано неперервні функції належності трапецієподібного типу (нечіткі числа).

, (1)

де - нечітке число, визначені згідно з рис. 6, - функція належності, а - носій цього числа.

Повну множину станів страхової організації пропонуємо розділити на п'ять нечітких підмножин, які загалом перетинаються: - нечітка підмножина “недостатньої , нормальної , доброї , надійної і відмінної стійкості”.

Припускають, що комплексний показник стійкості може набувати значень від нуля до одиниці, а відповідні підмножинам функції належності задаються трапецієподібними числами (1):

; ;

; ; (2)

.

Лінгвістичні змінні “Рівень показника ” запропоновано визначати однаково для всіх показників за допомогою п'яти нечітких підмножин їхніх областей визначення : - нечітка підмножина “дуже низький , низький , середній , високий і дуже високий рівні показника ”. Для опису підмножин кожного з показників у роботі сформовані відповідні функції належності .

Розрахунки виконано за таким алгоритмом: 1) для досліджуваної страхової компанії за певний проміжок часу визначено значення вказаних семи первинних показників; 2) на підставі цих значень для кожного з показників і кожного значення його лінгвістичної змінної знайдено величини функцій належності . Разом з тим використано розроблені автором для кожного з цих показників таблиці переходу від чітких до нечітких їхніх значень; 3) розраховано допоміжні коефіцієнти за формулою:

, . (3)

Тут враховано, що всі розглянуті показники є стимуляторами, а коефіцієнти пріоритетності; 4) визначено рівень фінансової стійкості страховика за відповідним йому чітким значенням:

(4)

і знайденими з урахуванням правила, яке побудоване на підставі формул (2), нечіткими числами.

Запропоновану методику використано для визначення фінансової стійкості страхових компаній ПрАТ СК “БРОКБІЗНЕС”, ПАТ АСК “Дністер”, АТ СК “Скарбниця”, ПАТ СК “Інтер-Поліс” у 2005-2009 рр. (див. табл.)

Табл. 1. Результати комплексного оцінювання рівня фінансової стійкості страховиків

На підставі даних, наведених у таблиці, можна зробити такі висновки: 1) зміцнення фінансової системи України протягом 2005-2008 років сприяло підвищенню рівня фінансової стійкості досліджуваних страхових організацій. Зокрема, найбільше значення комплексного показника рівня фінансової стійкості було у 2008 році - 0,6215 ПрАТ СК “БРОКБІЗНЕС”; 0,5431 ПАТ АСК “Дністер”; 0,5846 ПАТ СК “Скарбниця”; 0,6123 ПАТ СК “Інтер-Поліс”. Значення показників відповідало “добрій” і “надійній” стійкості страховиків; 2) з початком світової фінансової кризи суттєво погіршився фінансовий стан страховиків і відповідно відбулося переміщення розрахованих для них комплексних показників з області “доброї” (0,45-0,55) фінансової стійкості в область “нормальної” (0,35-0,45) стійкості.

У дисертації обґрунтовано скасування бар'єрів для участі іноземного капіталу у страховому ринку України. Іноземний капітал сприяє підвищенню капіталомісткості національного страхового ринку та зміцненню фінансової стійкості страхових компаній. Однак у процесі інтеграції вітчизняного страхового ринку у світовий виникають небезпеки та ризики, що впливають на інтереси держави та національних страховиків.

Найпривабливішим для іноземних страховиків вважаємо сектор страхування життя, який нині знаходиться у фазі зародження, але має великий потенціал розвитку.

Також систематизовано переваги та недоліки створення державою сприятливих умов для діяльності світових мегаоператорів страхування на страховому ринку України, досліджено наслідки такого рішення для держави, вітчизняних страховиків та страхувальників (рис. 7).

Аналізуючи переваги та недоліки страхового ринку України, довели, що недостатня конкурентоспроможність, фінансова нестiйкiсть страховиків не дадуть змоги в повному обсязі скористатися перевагами, які несе економічна вiдкритiсть, у разі безініціативності уповноваженого органу (Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України) щодо найшвидшого ухвалення комплексу заходів законодавчого та iнституцiйного характеру для запобігання кризи вітчизняної страхової системи.

Висновки

фінансовий страховий диверсифікація

У дисертації зроблено науково-теоретичне узагальнення, оцінено та запропоновано можливі шляхи вдосконалення управління фінансовою стійкістю страховиків як суб'єктів страхового ринку України.

Виконане дослідження дало підстави сформувати такі висновки:

1. Страховий ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиками і страхувальниками, стає полем визнання страхової послуги. Особливостями фінансової діяльності страхових організацій на страховому ринку України є організування такої роботи фінансової служби страховика, яка б давала змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, здійснювати прибуткові операції.

2. Під фінансовою стійкістю страховика запропоновано розуміти його спроможність зберігати рівень платоспроможності протягом тривалого часу, а також при серйозних впливах, використовуючи при цьому фінансовий, технологічний та управлінський потенціали.

3. Основними чинниками формування рівня фінансової стійкості страховика є внутрішні - наявність сплаченого статутного фонду; страхові резерви; система перестрахування; залучення в інвестиційну діяльність; якість страхового портфеля; склад і структура тарифної ставки; структура та мобільність страховика; стратегія щодо витрат та обсягу нерозподіленого прибутку; маркетингова політика і менеджмент страховика, та зовнішні - інфляція, час; тривалість звітного періоду; гарантійні фонди страховика; кон'юнктура ринку; нормативно-правове регулювання страхової діяльності; податкова політика; конкуренція; інвестиційний клімат.

4. Закон України “Про страхування” регулює відносини в сфері страхування і спрямований на утворення ринку страхових послуг. Метою дальшого розвитку страхового ринку України має стати: вдосконалення системи обліку, звітності, розкриття інформації та нагляду за діяльністю страхових організацій; створення умов для підняття рівня професійної підготовки кадрів страховиків; підвищення обсягів страхового посередництва; побудова єдиного інформаційно-аналітичного центру опрацювання масивів даних з усього спектра фінансування страхового ринку; послідовне вдосконалення фінансового, банківського і страхового законодавства; впорядкування взаємовідносин між суб'єктами ринку на всіх етапах процесу створення валового внутрішнього продукту держави.

5. Розроблено алгоритм управління ризиком фінансової стійкості страховика, який складається з таких основних етапів: аналіз фінансової стійкості та моніторинг зовнішнього середовища; вибір та реалізація заходів з забезпечення фінансової стійкості страховика; контроль, оцінення та аналіз прийнятих заходів; аналіз ризиків фінансової стійкості; формування комплексу рішень управління ризиком; вибір стратегії управління ризиком зниження фінансової стійкості страховика; обрання методів обмеження ризиків.

З метою ефективного управління фінансовою стійкістю страхової організації запропоновано також модель управління фінансовою стійкістю страховика. Зміст моделі полягає у можливості досягнення менеджментом страховика фінансової стійкості або формування альтернативної стратегії її забезпечення.

6. Уперше запропоноване поняття “таргетування фінансової стійкості страховика”, яке трактуємо як комплекс заходів, які необхідно прийняти з метою реалізації фінансово-економічної політики, що дасть змогу дослідити забезпечення та підтримку фінансової стійкості страховика в контексті сукупності цілей організації залежно від періоду їхнього досягнення

7. Оцінено методики аналізу фінансової стійкості страховика та запропоновано з метою забезпечення реальності орієнтирів управління його фінансовою стійкістю метод прогнозування для аналізу майбутнього розвитку організації, змін кон'юнктури ринкового середовища.

Застосування такого прогнозу дало можливість визначити потенційні напрями розвитку страхової організації й встановити ймовірні зміни рівня її фінансової стійкості, оцінити фінансові та економічні наслідки реалізації кожного з можливих варіантів розвитку страховика та визначити зміст та перелік заходів з метою забезпечення реалізації можливостей та послаблення загроз кожного варіанта їхнього впливу на фінансову стійкість.

8. Запропоновано алгоритм управління ризиком фінансової стійкості страховика, який ґрунтується на виборі методів мінімізації ризику залежно від області фінансової стійкості та зони ризику, в якій перебуває страхова організація. Він складається з таких основних етапів: аналіз фінансової стійкості та моніторинг зовнішнього середовища страховика; вибір та реалізація заходів із забезпечення фінансової стійкості страховика; оцінення та аналіз прийнятих заходів; проведення якісного та кількісного аналізу ризиків; формування рішення про управління ризиком; вибір стратегії управління ризиком зниження фінансової стійкості страховика.

9. Перестрахування та співстрахування відіграють значну роль у збалансуванні страхового портфеля, забезпеченні фінансової стабільності та рентабельності страхових операцій страховика. Поділ відповідальності між страховиками і перестраховиками сприяє підвищенню ємності національного страхового ринку; через перестрахування здійснюється вихід на міжнародні страхові ринки, що, своєю чергою, забезпечує страхування мінімізації ризику фінансової стійкості.

10. Методика комплексного оцінювання рівня фінансової стійкості страховика дає змогу враховувати в розрахунках як кількісні, так і якісні дані. На підставі семи розрахованих і окреслених експертами вхідних показників - рівня пізнаваності бренда компанії, її платоспроможності, ліквідності, фінансових результатів, достатності власного капіталу, перестрахування і рівня фінансового потенціалу - визначають єдиний комплексний показник, більше значення якого характеризує кращу фінансову стійкість страховика.

11. Сформовано та обґрунтовано практичні рекомендації щодо напрямів оптимізації структури капіталу страховика, зокрема спрогнозовано величину сформованого страхового та резервних фондів і грошових потоків страховика при здійсненні процесів страхування, перестрахування та інвестиційної діяльності страховика з метою досягнення фінансової стійкості в довгостроковому періоді.

12. Систематизовано переваги та недоліки створених державою сприятливих умов для проведення діяльності в межах українського страхового ринку світових мегаоператорів страхування, а також досліджено дальший вплив такого рішення на державу, вітчизняних страховиків та страхувальників.

Обґрунтовано необхідність найшвидшого ухвалення комплексу заходів законодавчого та iнституцiйного характеру щодо запобігання кризи вітчизняної страхової системи внаслідок загрози втрати нею національної приналежності.

Результати виконаної роботи доцільно використовувати з метою оптимізації механізму формування та забезпечення фінансової стійкості страхових організацій в економіці України.

Література

1. Добош Н.М. Оцінка фінансової стійкості страховика / Н.М. Добош // Формування ринкової економіки в Україні: Науковий збірник. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2009. - Вип. 19. - С. 207-212.

2. Добош Н.М. Вдосконалення регулювання страхового ринку та його вплив на фінансову стійкість страхових організацій / Н.М. Добош // Формування ринкової економіки в Україні: Науковий збірник. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2010. - Вип. 21. - С. 135-140.

3. Добош Н.М. Державне регулювання фінансової стійкості страховиків в Україні / Н.М. Добош // Науковий вісник Національного Лісотехнічного університету України: збірник науково-технічних праць. - Львів: Національний Лісотехнічний університет України, 2010. - Вип. 20.2. - С. 160-165.

4. Добош Н.М. Диверсифікація структури джерел капіталу страховиків - один з аспектів впливу на їх фінансову стійкість / Н.М. Добош // Науковий вісник Національного Лісотехнічного університету України: збірник науково-технічних праць. - Львів: Національний Лісотехнічний університет України, 2010. - Вип. 20.4. - С. 196-201.

5. Добош Н.М. Управління ризиком втрати фінансової стійкості страхових організацій / Н.М. Добош // Науковий вісник Національного Лісотехнічного університету України: збірник науково-технічних праць. - Львів: Національний Лісотехнічний університет України, 2010. - Вип. 20.11. - С. 138-146.

Размещено на Allbest.ru