Фінансове забезпечення економічного розвитку регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ (м. Київ)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність: 08.00.08 Гроші, фінанси і кредит

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

БОРУХ Ольга Володимирівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Університеті банківської справи Національного банку України (м. Київ).

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Єлейко Василь Іванович,

Львівська комерційна академія Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економетрії і статистики.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник

Шелудько Наталія Михайлівна,

Державна установа «Інститут економіки і прогнозування

Національної академії наук України»,

завідувач відділу грошово-кредитних відносин;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Терещенко Ганна Миколаївна,

Науково-дослідний фінансовий інститут

Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового

управління» Міністерства фінансів України,

завідувач відділу фінансових ринків.

Захист відбудеться “15” червня 2010 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.883.01 в Університеті банківської справи Національного банку України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 1, ауд. 207.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Університету банківської справи Національного банку України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Білоруська, 17.

Автореферат розісланий «8» травня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор О.О. Лапко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах розвиток реального сектору економіки регіонів є стратегічним фактором економічного зростання країни. Його функціонування потребує удосконалення фінансового забезпечення інвестиційної діяльності, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Перспективним напрямом покращення фінансового забезпечення регіональної економіки є активізація ролі фінансової інфраструктури в розвитку реального сектору економіки регіонів, ураховуючи зростання стимулюючої ролі фінансових інституцій у забезпеченні економічного розвитку.

Удосконалення взаємодії фінансової інфраструктури та реального сектору економіки на регіональному рівні слід вирішувати як з урахуванням органічного поєднання банківського кредитування та надання фінансових послуг небанківськими фінансовими посередниками, так і з урахуванням специфіки розвитку регіонів, підтримуючи функціонування тих галузей, які можуть забезпечити економічний прорив.

У науковій літературі значна увага приділяється вивченню проблематики фінансового забезпечення економічного розвитку та взаємодії фінансового і реального секторів економіки. Вагомих результатів у цьому напрямі досягли: О. Барановський, В. Бондаренко, О. Василик, З. Васильченко, Н. Внукова, А. Даниленко, В. Єлейко, І. Зятковський, К. Іоненко, А. Кузнєцова, М. Крупка, С. Лондар, С. Маслова, М. Олександрова, В. Опарін, Л. Осіпчук, Б. Панасюк, М. Савлук, Г. Терещенко, В. Ходаківська, Н. Шелудько, С. Юрій та ін.

Зростання активності фінансових інституцій актуалізувало дослідження у сфері фінансового забезпечення за рахунок потенціалу фінансового ринку. Заслуговують на увагу результати досліджень: у сфері банківських інвестицій О. Васюренка, О. Вовчак, О. Дзюблюка, О. Другова, С. Козьменка, Б. Луціва, А. Мороза, Т. Смовженко, у сфері інвестиційної діяльності страхових компаній В. Базилевича, М. Мниха, С. Мошенського, С. Осадця, В. Фурмана, у сфері інвестування недержавних пенсійних фондів Б. Надточія, А. Сидорчука, В. Яценка та ін.

Значний вклад у дослідження проблем взаємодії фінансового та реального секторів економіки здійснили зарубіжні вчені, зокрема: С. Брю, Т. Бек, Р. Голдсміт, Л. Зінгалес, О. Лаврушин, К. Макконнелл, Р. Раян, В. Рудько-Силиванов, Г. Хендрікс, Є. Хюпкіс.

Відмічаючи вагомі результати наукових досліджень вищезгаданих науковців, слід зазначити, що додаткових досліджень потребують питання покращення фінансового забезпечення економічного розвитку регіонів на основі посилення впливу фінансової інфраструктури на розвиток перспективних галузей регіонального реального сектору економіки.

Вагомі напрацювання у сфері дослідження проблем та перспектив розвитку реального сектору економіки в умовах переходу від адміністративно-командного устрою до постіндустріального суспільства, передумов та шляхів формування вищих технологічних укладів як умови забезпечення конкурентоспроможності у глобалізованому просторі здійснили українські вчені П. Бєлєнький, З. Варналій, І. Гвоздецький, В. Геєць, М. Долішній, Л. Мельник, В. Семиноженко, В. Стегура, А. Чухно та ін. Вищеперелічені питання були предметом досліджень зарубіжних учених-економістів: Д. Белла, М. Бункіної, С. Глазьєва, В. Іноземцева, М. Портера, Р. Рейча, А. Тоффлера, В. Черковца та ін.

Недостатньо вивченим є механізм впливу фінансової інфраструктури на реальний сектор економіки регіонів, а також розвиток фінансової інфраструктури та її складових на регіональному рівні в умовах посилення глобалізаційних процесів.

Доцільним є вивчення питань фінансового забезпечення економічного розвитку фінансовою інфраструктурою з урахуванням можливостей транскордонного співробітництва.

Ці та інші питання обумовили вибір теми і мети дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи НБУ та є складовою частиною теми: «Підвищення ефективності взаємодії банківського та реального секторів економіки в умовах євроінтеграції та глобалізації» (номер державної реєстрації 0105U008982). У рамках вищезазначеної теми дисертантом обґрунтовано напрями удосконалення організаційно-економічного механізму взаємодії фінансової інфраструктури та реального сектору економіки на регіональному рівні.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розвитку теоретико-методологічних засад і розробленні практичних рекомендацій щодо підвищення дії фінансового чинника в розвитку реального сектору економіки регіонів на основі встановлення пріоритету ролі фінансової інфраструктури у формуванні фінансового забезпечення економіки регіонів.

Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність постановки та вирішення нижчеперелічених завдань:

- обґрунтувати теоретико-методологічні засади формування фінансового забезпечення економічного розвитку на регіональному рівні через фінансову інфраструктуру;

- уточнити понятійно-термінологічний апарат щодо фінансового забезпечення економічного розвитку регіонів;

- проаналізувати сучасний стан фінансового та реального секторів економіки регіонів в умовах посилення процесів глобалізації;

- визначити особливості взаємодії фінансового та реального секторів економіки регіонів та обґрунтувати механізм такої взаємодії;

- спрогнозувати вплив обсягів банківського і небанківського фінансування на розвиток реального сектору економіки регіонів;

- запропонувати систему заходів щодо підвищення впливу банківської системи на розвиток реального сектору економіки регіонів;

- удосконалити шляхи посилення взаємодії фінансової інфраструктури та регіонального реального сектору економіки в умовах транскордонного співробітництва і обґрунтувати доцільність утворення транскордонних кластерів.

Об'єктом дослідження є процеси формування та розвитку фінансового забезпечення регіональної економіки.

Предметом дослідження є теоретичні та методологічні засади організації взаємодії фінансового і реального секторів економіки регіонів.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є сучасна економічна теорія, теорія фінансів і управління в частині функціонування фінансових інституцій як складових фінансової інфраструктури, положення регіональної економіки в частині принципів розвитку регіонального реального сектору економіки та транскордонної співпраці.

Інформаційною базою є чинні законодавчі та нормативно-правові акти України з питань регулювання діяльності фінансових інституцій, розвитку регіональної економіки, поглиблення транскордонних зв'язків, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників.

Для вирішення поставлених у роботі завдань використовувались такі методи: наукового абстрагування, індукції для дослідження будови та принципів функціонування фінансової інфраструктури; дедукції для з'ясування особливостей розвитку регіонального реального сектору економіки; порівняльного аналізу для виявлення можливостей підвищення ролі фінансової інфраструктури в розвитку реального сектору економіки в регіонах із кордоном ЄС; історичного та системного підходу - для вивчення механізму взаємодії фінансового та реального секторів економіки регіонів. Прогнозування впливу банківських і небанківських інституцій на регіональний реальний сектор економіки здійснювалось на основі економетричного аналізу з використанням найпростіших моделей трендів.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній:

уперше:

- обґрунтовано науково-методичний підхід до фінансового забезпечення розвитку економіки регіонів на основі активізації ролі фінансової інфраструктури у фінансуванні пріоритетних його галузей (високотехнологічних галузей, інформаційних технологій, сфери послуг та інших) через механізм взаємодії фінансової інфраструктури та реального сектору економіки. Реалізація цього підходу сприятиме підвищенню технологічної укладності і забезпеченню високих темпів економічного зростання регіонів;

удосконалено:

- механізм взаємодії фінансової інфраструктури та реального сектору економіки регіонів шляхом виокремлення і покращення його фундаментальних складових (фінансових методів, важелів, законодавчого, інформаційного та кадрового забезпечення) та встановлення прямого і зворотного впливу між елементами фінансової інфраструктури та галузями регіональної економіки, що дозволить забезпечити фінансування регіонального реального сектору фінансовою інфраструктурою;

- систему заходів щодо активізації банківського інвестування в економіку регіонів, яка, на відміну від існуючих, ураховує пріоритетні напрями галузевого розвитку реального сектору регіонів. Її реалізація сприятиме економічному зростанню регіонів України;

- концептуальні основи функціонування транскордонного кластеру в прикордонних з ЄС регіонах із визначенням у його структурі місця фінансової інфраструктури та її впливу на реальний сектор економіки, що сприятиме активізації взаємодії реального та фінансового секторів прикордонних територій і забезпеченню інтеграції України в Євросоюз;

дістали подальшого розвитку:

- визначення економічної сутності поняття «механізм взаємодії фінансової інфраструктури та реального сектору економіки регіону» як сукупності визначених фінансовою політикою фінансових методів і важелів впливу фінансової інфраструктури на розвиток реального сектору економіки регіонів за відповідного законодавчого, інформаційного та кадрового забезпечення. Таке тлумачення дозволить проводити якісний аналіз стану фінансового забезпечення регіонального реального сектору економіки фінансовою інфраструктурою та розробляти пропозиції щодо його удосконалення;

- методичні підходи до прогнозування основних показників фінансових інституцій (обсягів банківських кредитів, активів страхових компаній та недержавних пенсійних фондів) із використанням найпростіших моделей трендів, що дозволить реально оцінювати фінансовий потенціал економіки регіонів та, відповідно, збільшувати обсяги коротко- і довгострокового інвестування пріоритетних галузей;

- систематизація та класифікація чинників, які визначають вплив фінансової інфраструктури на розвиток реального сектору економіки регіонів, урахування яких, на відміну від існуючих, забезпечить правильність вибору інструментів для формування фінансового забезпечення і сприятиме підвищенню ефективності функціонування механізму взаємодії фінансового та реального секторів економіки.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробленні заходів щодо удосконалення механізму взаємодії фінансової інфраструктури та реального сектору економіки на регіональному рівні. Висновки та пропозиції можуть використовуватись фінансовими установами на етапах акумулювання, трансформації фінансових ресурсів та їх розміщення в реальний сектор економіки, а також управлінськими органами у сфері фінансів у процесі розроблення поточних та перспективних планів розвитку регіонів.

Основні положення та висновки дисертації впроваджено в роботі таких установ:

- Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» при прогнозуванні реального фінансового потенціалу та оцінки можливостей підприємства щодо залучення коротко- і довгострокового інвестування банків і страхових компаній на основі використання найпростіших моделей трендів для складання планів з фінансової та інвестиційної діяльності залізниці (довідка № Н-10/2558 від 23.07.2009 р.);

- Львівської Торгово-промислової палати при розробленні системи контролю за інвестиційною діяльністю фінансових інституцій для підвищення залучення інвестиційних коштів у розвиток малих та середніх підприємств Львівської області, що підтверджується довідкою № 19-16-4/249 від 15.09.2009 р.

Положення наукових розробок автора використано в роботі ЗГРУ ПАТ КБ «Приватбанк». Зокрема, застосовано послідовність реалізації впливу банківської системи на розвиток реального сектору економіки на регіональному рівні (довідка № 1041 від 17.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною працею автора, де наукові положення, висновки і рекомендації відображають результати особистих досліджень автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано тільки ті положення, які одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідалися на II Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих учених «Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи» (м. Львів, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (м. Черкаси, 2006 р.); IX Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 2006 р.); кафедральній науково-практичній студентській конференції «Реформування банківської системи України, підвищення її стійкості та конкурентоспроможності в умовах глобалізації фінансових ринків» (м. Львів, 2006 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих учених «Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи» (м. Львів, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (м. Черкаси, 2007 р.); XI Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні складові регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції» (м. Феодосія, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 17-ти наукових працях загальним обсягом 5,3 друк. арк., у тому числі 4,07 друк. арк. належать особисто авторові. У фахових наукових виданнях опубліковано 10 статей, обсягом 4,41 друк. арк., з них - 4 статті обсягом 1,93 друк. арк. одноосібних.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 245 позицій та трьох додатків. Робота містить 43 рисунки, 9 таблиць. Загальний обсяг дисертації становить 238 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади функціонування регіональної фінансової інфраструктури та її роль у розвитку реального сектору економіки регіонів» розглянуто теоретичні засади фінансового забезпечення економічного розвитку регіонів та акцентовано увагу на взаємозв'язку фінансової інфраструктури і реального сектору економіки, з'ясовано сутність реального сектору економіки, його особливості на регіональному рівні, визначено поняття регіональної фінансової інфраструктури, її специфіку та функції, обґрунтовано вплив регіональної фінансової інфраструктури на реальний сектор регіональної економіки через відповідний механізм.

У розділі обґрунтовано, що фінансове забезпечення розвитку економіки регіонів, яке передбачає формування цільових грошових фондів у достатніх розмірах та їх ефективне використання в межах регіону, є рушійною силою розвитку регіональної економіки. Терміном «регіон» у роботі визначено певну адміністративно-територіальну одиницю, що зпоміж інших таких же одиниць вирізняється специфічними рисами.

Серед існуючих форм фінансового забезпечення, зокрема:

- централізованого фінансування, що включає податкові і неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, надходження до цільових фондів;

- позичкового капіталу, який охоплює інвестиційний потенціал фінансово-кредитних установ (інвестиційні ресурси банківських та небанківських вітчизняних фінансових установ, також інвестиційні ресурси за участі капіталу іноземних фінансових інституцій) та фінансування домогосподарств (вклади у фінансових установах, заощадження в цінних паперах тощо);

- самофінансування (чистий прибуток суб'єктів господарювання, амортизаційні відрахування, кошти резервного фонду підприємства),

саме використання позичкового капіталу фінансових інституцій може суттєво підвищити рівень фінансового забезпечення регіональної економіки.

Розвиток фінансової інфраструктури став не лише важливою, а й необхідною умовою здійснення прогресивних структурних зрушень, інноваційного оновлення реального сектору економіки, підвищення конкурентоспроможності та забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку держави.

Ураховуючи те, що на сучасному етапі економічного розвитку має місце деформація структури економіки за рахунок «переливання» капіталу між фінансовим і реальним секторами економіки, міжгалузевий та внутрішньогалузевий перерозподіл капіталу, динамічність розвитку сучасних економічних відносин породжує нові умови взаємодії двох секторів економіки.

Поглиблення розриву фінансового і реального секторів економіки, пов'язаного з невідповідністю орієнтирів фінансових інституцій стратегії розвитку регіональної економіки, вимагає детального вивчення та врахування потреб регіонального реального сектору фінансовими інституціями. У зв'язку з цим досліджено розвиток галузей реального сектору економіки під впливом глобалізації, на основі чого визначено, що склад і структура реального сектору економіки зазнали суттєвих змін у період постіндустріального розвитку економічно розвинених країн, які зумовлені як радикальною зміною характеру та умов праці, так і повною зміною потреб людини від потреб життєзабезпечення до потреб вищих рівнів.

Ураховуючи це, уточнено поняття «реальний сектор економіки регіону», який визначено як сектор регіональної економіки, котрий включає сферу виробництва, галузі сфери послуг, частково фінансову сферу, інформаційні, комп'ютерні та інші галузі, в яких створюється реальна додана вартість регіону. Особливостями його регіонального розвитку в роботі визначено: обмеженість законодавчого регламентування повноважень місцевих органів самоврядування, стійкі тенденції поглиблення територіальних диспропорцій, високу фінансову залежність від державного бюджету, неефективність регіонального розподілу інвестиційних ресурсів фінансових інституцій, відсутність стимулів регіонального розвитку через домінування бюджетного дотування, можливості розвитку прикордонних і транскордонних відносин та ін.

Відповідно, при фінансуванні розвитку реального сектору економіки встановлені пріоритети розвитку та особливості його функціонування на регіональному рівні мають бути обов'язково враховані регіональною фінансовою інфраструктурою.

Визначено, що регіональна фінансова інфраструктура це комплекс фінансових інституцій та механізмів, які створюють на території регіону організаційно-економічні умови для безперебійного функціонування сегментів фінансового ринку і мають регулюючий вплив на його розвиток. Основними функціями її є: акумулювання, трансформація та інвестування фінансових ресурсів для забезпечення створення доданої вартості регіонального реального сектору економіки.

На основі дослідження окремих сегментів фінансового ринку, а саме банківського, страхового ринків та недержавного пенсійного забезпечення, як таких, що володіють або можуть акумулювати необхідні інвестиційні ресурси для розвитку реального сектору економіки, визначено, що регіональну фінансову інфраструктуру доцільно будувати, розвиваючи регіональні фінансові інституції (регіональні банки, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди і т. п.) та обслуговуючі їх установи (інформаційні агентства, освітні організації, оцінювачі ризиків і т. п.) з притаманними їм структурами на державному рівні в комплексі з інформаційним, законодавчим, кадровим та технологічним забезпеченням розвитку.

Обґрунтовано, що регіональна фінансова інфраструктура впливає на розвиток регіональної економіки через механізм взаємодії фінансової інфраструктури та реального сектору економіки регіонів. Цей механізм являє собою систему визначених фінансовою політикою фінансових методів і важелів впливу фінансової інфраструктури на розвиток реального сектору економіки регіонів за відповідного законодавчого, інформаційного, кадрового забезпечення.

Ефективність його дії безпосередньо залежить від удосконалення фінансового механізму в цілому та окремих його елементів [фінансових методів (фінансового забезпечення, фінансового регулювання, фінансового планування і прогнозування, фінансового контролю); фінансових важелів (стимулів - норм, нормативів, резервів, лімітів; санкцій - штрафів, пені) і забезпечення (інформаційного, кадрового, законодавчого)].

Визначено основні чинники, які через дію фінансових важелів механізму позитивно впливають на посилення взаємодії найрозвиненіших фінансових інституцій та реального сектору економіки регіонів, зокрема: збільшення обсягів наданих кредитів на інвестиційні цілі, балансування валютного кредитування та залучених депозитів, кореляція нарощеної кредитної бази та рівня інфляції, встановлення облікової ставки на вищому рівні, ніж темпи інфляції, нарощення премій, отриманих за договорами страхування життя, зниження обсягів перестрахування, забезпечення належної диверсифікації портфеля активів страхових компаній та недержавних пенсійних фондів, інвестування акумульованих ресурсів у пріоритетні галузі економіки регіонів за місцем їх походження та акумулювання.

У другому розділі дисертації «Характеристика взаємовпливу фінансової інфраструктури та реального сектору економіки регіонів» проведено аналіз сучасного стану розвитку фінансового та реального секторів економіки на регіональному рівні, з'ясовано основні чинники впливу регіональної фінансової інфраструктури на регіональний реальний сектор економіки.

На основі проведеного аналізу встановлено, що розвитку фінансової інфраструктури та її ефективній взаємодії з реальним сектором економіки регіонів перешкоджає низка проблем.

Інституційне забезпечення характеризується як регіональними дисбалансами розміщення установ, так і незначними обсягами і регіональними дисбалансами розподілу залучених та інвестованих ресурсів.

Постійні зміни законодавства у фінансовій сфері (для прикладу, у законодавчі акти, що регулюють діяльність банків за десять років функціонування банківської системи, внесено більше ніж 200 поправок) посилюють недовіру користувачів послуг, а нормативно-правові акти, що регламентують функціонування складових фінансової інфраструктури, потребують систематизації в кодексі.

Інформаційне забезпечення відзначається низьким рівнем поінформованості користувачів фінансових послуг у розрізі регіонів, що перешкоджає оцінці інвесторів потенціалу підприємств для прийняття рішення щодо інвестування у пріоритетні галузі регіональної економіки. Така ситуація зумовлює необхідність введення обов'язкової щомісячної звітності всіх фінансових інституцій та її належне висвітлення як для користувачів послуг, так і між інституціями у визначених форматах.

Дослідженням установлено, що відчувається брак кваліфікованих кадрів у фінансовій сфері та недостатність використання новітніх технологій фінансовими інституціями для ефективної трансформації фінансових ресурсів в інвестиції, що зумовлює необхідність підвищення кваліфікації відповідно до міжнародних стандартів та поширення досвіду автоматизації в усіх сферах фінансової інфраструктури.

Розвиток фінансового сектору може створити конкурентні переваги розвитку економіки, однак необхідною умовою взаємодії фінансового та реального секторів є співмірні їх розміри та відтворення фінансовим сектором процесів у реальному секторі економіки. Водночас останній характеризується наявністю низки інституційних, фінансових та організаційних чинників, що консервують його технологічний розвиток, а їх усунення потребує активної підтримки фінансової інфраструктури.

Результати аналізу показали, що банки, на відміну від страхових компаній та недержавних пенсійних фондів, порівняно більш пропорційно впливають на створення регіонального ВВП. Однак загалом вплив усіх фінансових інституцій на розвиток регіонального реального сектору економіки недостатній і характеризується суттєвими регіональними дисбалансами за низкою важливих показників, у тому числі за показниками: співвідношення ресурсів інституцій до ВВП, залучення фінансових ресурсів та їх інвестування в реальний сектор економіки. Співвідношення кредитів банків до ВВП у регіональному вимірі, показує, що кредити банків у більшості регіонів становлять менше ніж 40% ВВП; співвідношення страхових платежів компаній до ВВП у 2008 році становило лише 2,5%, а найбільший внесок у створення регіонального ВВП зробили страхові компанії Києва та Київської області - 6,4%, Харківської - 3,85%, Рівненської - 4% та Дніпропетровської - 2,55% областей і Автономної республіки Крим - 3%; найбільші частки пенсійних активів акумульовано недержавними пенсійними фондами в Київській, Донецькій, Львівській областях та АР Крим, які разом становлять 0,2% ВВП.

Для інвестування досліджуваних інституцій характерним є превалювання вкладень коштів у менш ризикові інструменти та галузі третього і четвертого технологічного укладів. Станом на 31.12.2008 року найбільшими залишалися частки кредитів банків суб'єктам господарювання торгівлі та переробної промисловості - 35,12% та 23,98%, на операції з нерухомим майном та в будівництво - більш ніж 11,48% та 9% відповідно, що просліджувалось у більшій частині регіонів. Власні активи як страхові компанії, так і недержавні пенсійні фонди здебільшого інвестують у 2008 році в цінні папери - 39,4% і 36% та банківські влади - 29,1% і 56%, відповідно, які мають постійну дохідність і відносну забезпеченість гарантуванням вкладів відповідно до чинного законодавства. Страхові компанії фактично не інвестують в економіку України за напрямами визначеними КМУ - лише 0,3%, з них 0,2% інвестовано на розроблення та впровадження високотехнологічного устаткування, іншої інноваційної продукції, ресурсо- та енергозберігаючих технологій; 0,03% на розвиток інфраструктури туризму; 0,01% на будівництво житла та ще 0,01% на перероблення відходів гірничо-металургійного виробництва.

На основі проведеного аналізу систематизовано та класифіковано чинники, що впливають на взаємодію реального сектору економіки та фінансової інфраструктури на регіональному рівні (табл. 1).

Аналіз основних показників розвитку регіонів дозволив визначити чотири групи регіонів у контексті взаємодії фінансового та реального секторів: перша - найвищий рівень взаємодії (столиця і Київська область); друга - високий рівень взаємодії завдяки розвитку промисловості та концентрації самостійних фінансових інституцій (Дніпропетровська, Донецька, Харківська області); третя - середній рівень взаємодії секторів (Львівська, Одеська, Полтавська, Запорізька, АР Крим), який забезпечується переважно розвиненою сферою послуг та високими показниками функціонування фінансової інфраструктури; четверта - низький рівень взаємодії (інші регіони), який визначається низьким рівнем розвитку секторів практично за усіма напрямами. Стимулювання розвитку взаємодії секторів двох останніх груп регіонів дозволить знівелювати «вимивання» коштів фінансовими інституціями перших двох груп регіонів та посилити конкурентні позиції всіх регіонів.

Таблиця 1. Класифікація чинників впливу на інвестування фінансовою інфраструктурою розвитку регіонального реального сектору економіки

За рівнем впливу	За сферами впливу	За стадією поширення
Міжнародні джерело впливу за межами країни	Правові стосуються законодавчого регламентування діяльності фінансових інституцій на регіональному рівні	Акумуляційні впливають на процес акумулювання фінансових ресурсів (розвиток обслуговуючих структур брокерів, актуаріїв, компаній з управління активами); розвиток системи гарантування вкладів, рівень капіталізації інституцій, довіра вкладників до фінансових інституцій, спектр надання послуг та їх якість, законодавчі норми щодо залучення фінансових ресурсів, територіальний розподіл фінансових інституцій тощо
Національні джерело впливу на рівні держави	Інформаційні пов'язані з поширенням інформації про фінансову інфраструктуру в регіональному вимірі	Трансформаційні визначають трансформацію фінансових ресурсів (кваліфікація працівників, технологічна оснащеність, рівень розвитку системи оцінки та управління ризиками)
Регіональні джерело впливу на конкретний регіон	Кадрові обумовленні рівнем кваліфікації суб'єктів фінансової інфраструктури	Інвестиційні впливають на інвестування фінансових ресурсів (законодавчо встановлені норми, ліміти та резерви інвестування, територіальний розвиток інфраструктури, розвиненість фінансових інструментів, розвиток системи управління інвестуванням)
Внутрішні джерело впливу пов'язане безпосередньо з інституцією	Інституційні стосуються інвестиційної діяльності фінансових інституцій

Отримані результати економетричного аналізу вказують на доцільність та ефективність втілення стратегії взаємодії банківського і реального секторів економіки регіонів із встановленням таких пріоритетів: необхідність нарощення обсягів довготермінового кредитування, причому терміном більше ніж 5 років; доцільність збільшення частки кредитування в національній валюті у структурі кредитів (ефективніше більш як у 5 разів порівняно з іноземним).

На основі побудови найпростіших моделей трендів отримано прогнозні значення та подано їх оцінки загальних і довготермінових кредитів по Україні та Львівській області, активів страхових компаній та недержавних пенсійних фондів. Аналіз прогнозних значень банківських кредитів та їх відповідних оцінок показав, що параболічні моделі трендів дають найменшу помилку при обчисленні прогнозу як для довготермінових, так і для загальних кредитів по Україні та Львівській області. Проведене дослідження щодо прогнозування основних показників розвитку страхових компаній та недержавних пенсійних фондів дозволило зробити висновок, що прогнозування загального обсягу їх активів також можна здійснювати за допомогою параболічних моделей трендів. Що ж стосується активів страхових компаній, визначених статтею 31 Закону України «Про страхування», то слід зазначити, що мінімальну помилку дають як параболічні, так і лінійні моделі трендів. Своєчасне прогнозування показників кредитування на державному і регіональному рівнях дозволить приймати оперативні та більш достовірні рішення в напрямі побудови ефективної системи взаємодії фінансових інституцій та реального сектору економіки.

У третьому розділі «Шляхи активізації фінансовою інфраструктурою розвитку реального сектору економіки регіонів» наведено рекомендації щодо підвищення рівня фінансового забезпечення економічного розвитку регіональної економіки на основі удосконалення механізму взаємодії фінансової інфраструктури та реального сектору економіки на регіональному рівні. Обґрунтовано заходи щодо посилення взаємодії фінансового та реального секторів регіональної економіки, ураховуючи можливості екстраполяції досягнень банківського сектору на небанківський, а також використання потенціалу прикордонних регіонів в умовах розвитку транскордонних відносин.

У розділі обґрунтовано доцільність удосконалення механізму взаємодії фінансової інфраструктури та реального сектору економіки регіонів на основі покращення трьох фундаментальних його складових: фінансових методів, фінансових важелів та забезпечення (рис. 1).

Урахування у стратегічних і тактичних цілях перспективних напрямів реструктуризації реального сектору економіки, що потребують фінансування на державному та регіональному рівнях, і розробка дієвої системи контролю за інвестиційною діяльністю фінансових інституцій є основою побудови ефективного механізму взаємодії фінансового та реального секторів регіональної економіки. фінансовий регіон розвиток транскордонний

Удосконалення фінансового забезпечення інституцій фінансової інфраструктури має здійснюватись на основі реалізації заходів:

- макрорівня спрямованих на підвищення рівня капіталізації фінансових інституцій, формування позитивного іміджу серед споживачів фінансових послуг, поліпшення системи управління ризиками, здійснення ефективної інвестиційної діяльності та демонстрації вдало реалізованих проектів і т. п.;

- регіонального рівня спрямованих на збалансування залучених коштів у регіональному вимірі та приведення у відповідність залучених та інвестованих коштів у межах регіону, проведення інформаційно-освітньої роботи серед споживачів послуг, детального вивчення потреб регіону та розробки продуктів на основі їх врахування тощо.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Механізм взаємодії фінансової інфраструктури та реального сектору економіки регіонів

Основними стимулами активізації інвестиційної діяльності фінансових інституцій є встановлення адекватних нормативів інвестування активів страхових компаній та недержавних пенсійних фондів; розширення набору активів для інвестування, які б забезпечували оптимальне співвідношення ризику та дохідності, (державних цінних паперів, іпотечних цінних паперів); використання інструментів грошово-кредитної політики в банківській інвестиційній діяльності; поширення практики встановлення податкових пільг.

На основі аналізу та узагальнення зарубіжного досвіду в роботі визначено доцільність реформування інституційної сфери фінансової інфраструктури шляхом створення додаткових обслуговуючих структур, а саме: Гарантійного страхового фонду, Державної перестрахувальної компанії, Речника застрахованих, Фундації освіти.

Запропоновано активізацію банківського інвестування на основі впровадження, з одного боку, банками заходів впливу на регіональний реальний сектор економіки (рис. 2) та, з другого відповідного непрямого стимулювання діяльності інвестиційних банків з боку державних, регіональних органів влади та Національного банку України.

В основу таких заходів покладено маркетинговий принцип, що передбачає необхідність першочергового врахування потреб та особливостей розвитку реального сектору на регіональному рівні і розробку відповідних послуг для забезпечення інвестування пріоритетних його галузей, а саме галузей вищих технологічних укладів.

У процесі реалізації поставлених цілей обґрунтованою є постійна оцінка банками впливу на їх діяльність регіонального реального сектору економіки. Зокрема: регіональні диспропорції реального сектору зумовлюють диспропорції банківської системи в регіональному вимірі, поглиблення інформатизації змінює структуру банківських послуг, розвиток певних галузей регіону визначає специфіку банківських послуг, виникнення ризиків у реальному секторі економіки поглиблює співпрацю банківської системи та страхового ринку, зростання рівня відкритості до іноземного капіталу призводить до зростання філіальної мережі банків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Послідовність реалізації впливу банківської системи на розвиток реального сектору економіки на регіональному рівні

Обґрунтовано переваги співпраці банківського і небанківського секторів з метою поширення досягнень банків на страхові компанії та недержавні пенсійні фонди, яка може відбуватися шляхом взаєморозміщення фінансових активів, трансформації ризиків, розробки спільних продуктів, створення альянсів, інтеграції інформаційної бази тощо.

Визначено основні заходи непрямого стимулювання органами влади та НБУ банківського впливу на розвиток реального сектору економіки регіонів:

- на етапі залучення та акумулювання ресурсів реалізація фіскальної політики в напрямі зниження ставок оподаткування та встановлення пільг банкам, що працюють у депресивних регіонах, стимулюючої монетарної політики для підвищення ліквідності банків, удосконалення нормативно-правової бази регіонів, вирішення проблем територіальних диспропорцій розміщення банків;

- на етапі трансформації заощаджень у позиковий капітал - установлення і контроль виконання нормативів збалансування структури депозитів та кредитів за видами валют, строками погашення в регіональному вимірі, а також забезпечення балансу експортно-імпортних операцій;

- на етапі інвестування ресурсів у розвиток регіонального реального сектору економіки податкове стимулювання, надання права виключати з фонду обов'язкових резервів засоби, спрямовані, на кредитування пріоритетних регіональних інвестиційних програм державного значення, визначення нормативів для іноземного капіталу.

Запропоновано заходи щодо посилення взаємодії фінансового та реального секторів економіки в умовах транскордонного співробітництва для прискорення інтеграції в ЄС. Першочергово доцільно: законодавчо децентралізувати відносини реального сектору економіки та фінансової інфраструктури і забезпечити узгодження нормативно-правового регулювання з країнами членами ЄС; розробити спільні концепції розвитку прикордонної співпраці, в яких передбачити напрями співпраці у фінансовій сфері; створити спеціалізовані регіональні банки для обслуговування транскордонних регіонів.

Акцентовано увагу на необхідності врахування факторів впливу на інвестиційні можливості фінансової інфраструктури прикордонних регіонів для підвищення ефективності її впливу: позитивних (можливість консолідації фінансових інституцій, сприятливі умови для розвитку деяких галузей, функціонування органів з координації прикордонної співпраці, перспективи реалізації спільних проектів прикордонних регіонів); негативних (відплив капіталів у прикордонний регіон, високий ступінь залежності від законодавчого регулювання держави, територіальні диспропорції розвитку фінансової інфраструктури); двосторонньої дії (експансія іноземних фінансових установ).

Обґрунтовано формування транскордонних кластерів (рис. 3).

Фінансові інституції можуть значною мірою посилити розвиток реального сектору економіки у транскордонному кластері, перш за все пришвидшивши обмін грошовими потоками. Вивчення досвіду сусідніх країн щодо використання інформаційних технологій та їх застосування при фінансуванні реального сектору економіки прикордонних регіонів посилить ефективність їхньої співпраці.

Формування транскордонних кластерів у прикордонних регіонах створить умови підвищення мобільності капіталів та розвитку нових фінансових інструментів для забезпечення інвестування в реальний сектор економіки.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Інституційна структура транскордонного кластеру

ВИСНОВКИ

У дисертації поставлено та вирішено важливе наукове завдання: підвищення дії фінансового чинника в розвитку реального сектору економіки на основі встановлення пріоритету ролі фінансової інфраструктури у формуванні фінансового забезпечення економіки регіонів.

1. Результати дослідження показали, що серед існуючих форм фінансового забезпечення, зокрема: централізованого фінансування, фінансування за рахунок позичкового капіталу та самофінансування, актуалізується можливість забезпечення економічного зростання на основі підвищення рівня фінансового забезпечення розвитку регіональної економіки фінансовою інфраструктурою.

Існуючий розрив між реальним та фінансовим секторами економіки регіонів, зумовлений, головним чином, ігноруванням фінансовою інфраструктурою пріоритетних потреб регіонального реального сектору економіки. Ураховуючи основі тенденції розвитку реального сектору економічно розвинених країн, а саме: розширення спектра галузей, у яких створюється додана вартість через зміну пріоритетів потреб з потреб життєзабезпечення на потреби вищого рівня, визначено, що при управлінні вітчизняним регіональним реальним сектором економіки доцільно сприяти інвестуванню фінансових інституцій саме в галузі вищих технологічних укладів, зважаючи на особливості розвитку регіонів, для досягнення економічного зростання.

2. Регіональна фінансова інфраструктура здійснює вплив на регіональний реальний сектор економіки через механізм взаємодії фінансової інфраструктури та реального сектору економіки регіонів, який являє собою систему визначених фінансовою політикою фінансових методів і важелів впливу фінансової інфраструктури на розвиток реального сектору економіки регіонів за відповідного законодавчого, інформаційного, кадрового забезпечення. При цьому створення ефективної регіональної фінансової інфраструктури, як показало дослідження, має передбачати доцільність функціонування регіональних фінансових інституцій та їхніх обслуговуючих структур з відповідними їм структурами на державному рівні в комплексі з інформаційним, законодавчим, кадровим і технологічним забезпеченням розвитку та виконання інфраструктурою функцій акумулювання, трансформації, інвестування фінансових ресурсів у пріоритетні сфери регіональної економіки.

3. Результати аналізу взаємодії фінансового та реального секторів регіонів показали наявність значних дисбалансів як у розміщенні установ, їх інфраструктури, так і в залученні фінансових ресурсів, їх інвестуванні в реальний сектор економіки, що сприяє переміщенню коштів між регіонами та закордон, посилюючи дисбаланси розвитку регіональної економіки. З'ясовано, що банківські і небанківські інституції недостатньо інвестують у розвиток регіонального реального сектору економіки як через відсутність необхідних умов розвитку, так і через відсутність відповідних стимулів такої діяльності. Залежно від рівня взаємодії секторів визначено чотири групи регіонів (з найвищим, високим, середнім і низьким рівнями взаємодії) та акцентовано увагу на необхідності посиленого інвестування регіонів із середнім та низьким рівнями взаємодії для скорочення територіальних диспропорцій розвитку реального сектору економіки і посилення його конкурентоспроможності.

4. На основі проведеної систематизації та класифікації чинників впливу фінансової інфраструктури на розвиток реального сектору економіки регіонів визначено можливість посилення взаємодії фінансового та реального секторів на регіональному рівні на основі послаблення дії чинників, що гальмують розвиток такої взаємодії, до яких належать: дисбаланси обсягів акумулювання та інвестування коштів у регіональному вимірі, незацікавленість іноземних інвесторів в інвестуванні ризикових галузей та економічно менш розвинених регіонів, недосконалість законодавчого регулювання і відсутність оперативної та якісної інформації в регіональному вимірі, споживча спрямованість кредитів та неефективність наявної структури кредитів за строками, відсутність системи прогнозування інвестиційної діяльності фінансових інституцій.

З метою визначення фінансового потенціалу інституцій інфраструктури визначено доцільність здійснення економетричного аналізу. У результаті його проведення визначено, що прогнозування довготермінових кредитів по Україні та регіонах, загальних активів страхових компаній та недержавних пенсійних фондів потрібно здійснювати за допомогою параболічних моделей трендів, а активів страхових компаній, визначених статтею 31 Закону України «Про страхування», можна обчислювати як за допомогою параболічних, так і лінійних моделей трендів, котрі дають мінімальні помилки.

5. Покращення фінансового забезпечення економічного розвитку слід реалізовувати на основі удосконалення механізму взаємодії фінансової інфраструктури і реального сектору економіки регіонів, що передбачає здійснення фінансового планування та врахування фінансовими інституціями тенденцій розвитку регіонального реального сектору, здійснення прогнозування фінансових показників, підвищення рівня інвестиційного забезпечення інституцій, використання фінансових інструментів, а також розвитку законодавчого, інформаційного, кадрового забезпечення. Реалізація вищеназваних заходів сприятиме ефективності розподілу інвестиційних ресурсів фінансового сектору в реальний сектор регіональної економіки.

6. Активізацію банківського інвестування доцільно здійснювати на основі розроблення та реалізації системи заходів, які враховують потреби та зворотний вплив регіонального реального сектору економіки, а також стимулювання органами влади та НБУ такої діяльності і посилення взаємодії банків із небанківськими фінансовими інституціями.

7. Важливим напрямом у посиленні взаємодії фінансового та реального секторів економіки визначено використання транскордонних зв'язків шляхом: узгодження законодавчого забезпечення прикордонних регіонів, розвитку сучасних систем інформаційного забезпечення, підвищення рівня кадрового потенціалу фінансових інституцій регіонів, формування регіональних фінансових інституцій, фінансування пріоритетних галузей, утворення кластерів. Доцільність формування транскордонних кластерів обумовлена необхідністю вивчення досвіду сусідніх країн членів ЄС у сфері поєднання інтересів наукової, фінансової та виробничої сфери, покращення інвестиційного забезпечення прикордонних регіонів, створення позитивного іміджу прикордонних регіонів України для майбутнього вступу в ЄС.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Борух О.В. Банківські ресурси як джерело фінансування регіонального розвитку / О.В. Борух // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкові перетворення в Україні в умовах світових інтеграційних процесів : (зб. наук. пр.) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Львів, 2005. - Вип. 6 (LVI). С. 482491 (0,43 друк. арк.).

2. Борух О.В. Організаційно-економічні засади функціонування регіональної фінансової інфраструктури / О.В. Борух // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Міжрегіональне співробітництво : стан та перспективи. (зб. наук. пр.) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Львів, 2007. Вип. 4 (66). С. 220226 (0,4 друк. арк.)

3. Борух О.В. Розвиток реального сектору економіки України в умовах інтеграції до світової економічної системи / О.В. Борух // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Конкурентний потенціал і європейська інтеграція (регіональні аспекти) : (зб. наук. пр.) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Львів, 2005. - Вип. 1 (57). С. 304315 (0,6 друк. арк.)

4. Борух О.В. Шляхи активізації банківського впливу на розвиток реального сектору економіки регіону / О.В. Борух // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. пр. - Суми ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. - Вип. 24. С. 127135 (0,5 друк. арк.).

5. Другов О.О Розвиток малих і середніх банків регіону в умовах наявності кордону з ЄС / О.О. Другов, О.В. Борух // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Мале та середнє банківництво в умовах становлення ринкової системи в Україні : (зб. наук. пр.) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Львів, 2004. - Вип. 6 (L). С. 131140 (0,45 друк. арк., особистий внесок у проведеному аналізі регіонального розподілу банків 0,1 друк. арк.).

6. Другов О.О. Шляхи підсилення соціально-економічного розвитку західних областей України / О.О. Другов, О.В. Борух // Вісник Львівської державної фінансової академії : зб. наук. стат. Економічні науки. - Львів, 2005. № 7. - С. 323330 (0,81 друк. арк., особистий внесок 0,4 друк. арк., проведено аналіз соціально-економічного розвитку західних прикордонних регіонів та виділено основні проблеми, що стримують його розвиток).

7. Єлейко В.І. Економетричний аналіз визначення впливу на можливості банківського кредитування / В.І. Єлейко, О.В. Борух // Вісник Львівської державної фінансової академії : збірник наукових статей. Економічні науки. / голов. ред. Буряк П.Ю. - Львів : ЛДФА, 2009. №16. С.152160 (0,4 друк. арк, особистий внесок полягає у здійсненні регресійного аналізу впливу показників на банківське кредитування 0,25 друк. арк.).

8. Єлейко В.І. Прогнозування банківського кредитування на регіональному рівні / В.І. Єлейко, О.В. Борух // Формування ринкової економіки в Україні : зб. наук. праць - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2009. Вип. 19. С. 2731 (0,25 друк. арк., особистий внесок - 0,1 друк. арк.; дисертантом спрогнозовано показники розвитку страхових компаній та недержавних пенсійних фондів та подано оцінки зроблених прогнозів)

9. Єлейко В.І. Прогнозування показників розвитку небанківських інституцій на основі найпростіших моделей трендів / В.І. Єлейко, О.В. Борух // Вісник Львівської комерційної академії. - Львів : вид. Львівської комерційної академії, 2009. - Вип. 30. - С. 2730 (0,2 друк. арк., особистий внесок - 0,11 друк. арк.; досліджено можливості прогнозування банківських кредитів на регіональному рівні).