Фінансовий механізм санації банків та шляхи його вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

УДК 336.71.025.13

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ САНАЦІЇ БАНКІВ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ІЩЕНКО ОЛЕНА ВАСИЛІВНА

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів підприємств у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Павліковський Анатолій Миколайович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри фінансів підприємств, заступник декана фінансово-економічного факультету

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Диба Михайло Іванович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», декан кредитно-економічного факультету

кандидат економічних наук, доцент Клюско Лідія Антонівна, Національний університет державної податкової служби України, доцент кафедри банківської справи та фінансового моніторингу

Захист відбудеться «10» грудня 2010 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська 49 г, ауд. 601.

Автореферат розісланий «9» листопада 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор А.М. Поддєрьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Причини виникнення та наслідки економічних криз, які відбулися в другій половині ХХ - на початку ХХІ століть, свідчать про посилення невизначеності розвитку світової економіки. В окремих регіонах світу кризи стають дискретно-постійними явищами, періодично загрожуючи глобальній стабільності.

Динамічні інтеграційні процеси спричинили зростання залежності української економіки від загальносвітових тенденцій і підвищили її чутливість до зовнішніх викликів нестабільності. Свідченням цьому є наслідки фінансово-економічної кризи для України, які проявилися з осені 2008 року. Однією з перших і найбільше постраждала банківська система, оскільки діяльність банків порівняно з іншими суб'єктами господарювання характеризується підвищеною ризикованістю. Враховуючи вагоме значення та місце банків у соціально-економічному житті суспільства, значну увагу приділено подоланню наслідків кризи безпосередньо в банківській системі України.

Попередній досвід роботи вітчизняної банківської системи в кризових умовах (1998 і 2004 рр.) не дозволив розв'язати існуючі проблеми в діяльності банків, які на фоні загальносвітової нестабільності виявилися набагато глибшими. Тому виникла необхідність у подальшому вдосконаленні інструментарію антикризового банківського управління.

З'ясуванню причин банківської кризи та визначенню напрямів подолання її наслідків, санації та реструктуризації значну увагу приділили зарубіжні вчені (О. Бланшар, С. Джонс, С. Інгвес, Д. Коен, Г. Лінд, І. Ковзанадзе, Г. Крофман, Дж. Сорос, Дж. Стігліц, С. Фрост, у тому числі російські - А.Г. Грязнова, М.М. Євстратенко, О.І. Лаврушин, І.В. Ларіонова, В.М. Новіков, В.О. Мау, О.В. Турбанов) і вітчизняні науковці (О.І. Барановський, З.М. Васильченко, І.М. Вядрова, М.Д. Білик, М.І. Диба, Ж.М. Довгань, Л.А. Клюско, О.І. Копилюк, В.І. Міщенко, А.М. Мороз, С.В. Науменкова, А.М. Павліковський, О.І. Петрик, Л.О. Примостка, К.Є. Раєвський, М.І. Савлук, Т.С. Смовженко, А.І. Степаненко, О.А. Сугоняко, О.О. Терещенко, О.О. Чуб, А.В. Шаповалов, Н.М. Шелудько та ін.). Разом із тим, недостатньо розробленою залишається проблема фінансового оздоровлення окремих банків. У кризових умовах санація банків України характеризується низькою ефективністю. Станом на 1 вересня 2010 року з 26 банків із тимчасовою адміністрацією щодо 14 прийнято рішення про ліквідацію, тоді як повністю відновлено діяльність лише 8 установ.

Банківська криза в Україні засвідчила неготовність держави оперативно вирішувати проблеми неспроможності великих банків. Антикризовий потенціал капіталізації банків за участю держави було реалізовано не в повній мірі, мало місце необґрунтоване підвищення гарантованої суми відшкодування за вкладами, запровадження «іпотечного» мораторію, тимчасове обмеження повноважень Національного банку України в сфері рефінансування. Тому з метою виходу вітчизняної банківської системи з затяжної кризи та запобігання нестабільності в майбутньому необхідними є подальші теоретичні дослідження та пошук практичних рішень щодо вдосконалення фінансового механізму санації банків, що зумовлює актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри фінансів підприємств ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за темою «Напрями фінансового оздоровлення суб'єктів підприємництва в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0101U004358). Особистий внесок здобувача в розробку зазначеної теми полягає в уточненні визначення санації суб'єктів господарювання, обґрунтуванні теоретико-методичних основ побудови фінансового механізму санації банків і визначенні шляхів підвищення ефективності його застосування на практиці.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування теоретичних засад фінансового механізму санації банків і розробка пропозицій щодо подальшого його вдосконалення.

Досягнення мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

? дослідити економічну сутність санації суб'єктів господарювання;

? виявити особливості санації банків, ураховуючи специфіку банківської діяльності;

? з'ясувати теоретико-методичні засади фінансового механізму санації банків;

? дослідити вплив кризових умов на фінансовий механізм санації банків в Україні;

? оцінити сучасну практику застосування фінансового механізму санації банків;

? дослідити ефективність капіталізації банків за участю держави;

? визначити шляхи вдосконалення фінансового механізму санації банків з урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду;

? обґрунтувати методичні підходи до побудови рейтингу банків - претендентів на капіталізацію за участю держави;

? удосконалити інструментарій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сфері фінансового оздоровлення банків.

Об'єктом дослідження є процес фінансової санації банків України в кризових умовах. банк санація фінансовий капіталізація

Предметом дослідження є фінансові відносини, що виникають у процесі реалізації фінансового механізму санації банків.

Методи дослідження. Для досягнення мети дисертації використано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, а саме: формалізація - під час формулювання визначення санації; порівняння - для розмежування понять санації та реструктуризації суб'єктів господарювання; системний - при обґрунтуванні теоретичних засад побудови та аналізу практичних аспектів реалізації фінансового механізму санації банків; аналітичний та експертних оцінок - у процесі побудови рейтингу банків - претендентів на капіталізацію за участю держави; узагальнення та екстраполяція - у ході вивчення зарубіжного антикризового досвіду та визначення можливостей його використання в Україні; моделювання - під час розробки оздоровчих заходів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ін.

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних науковців і фахівців у сфері антикризового банківського менеджменту, нормативно-правові акти з питань банківської діяльності та подолання наслідків фінансово-економічної кризи, звітно-аналітична та статистична інформація державних органів виконавчої влади України, міжнародних фінансових організацій, фінансова звітність 26 банків України з тимчасовою адміністрацією.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення, які визначають наукову новизну результатів дисертації і виносяться на захист, полягають у такому:

уперше:

? обґрунтовано концептуальні засади розробки фінансового механізму санації банків. Зокрема доведено необхідність виокремлення чотирьох підсистем фінансового механізму санації банків: функціональної (санаційний аудит, планування оздоровчих заходів, антикризовий фінансовий контролінг); фінансової (заходи з підтримання банківської ліквідності, підвищення рівня капіталізації та якості кредитного портфеля, реструктуризації зобов'язань, оптимізації витрат банків); організаційної (вдосконалення організаційно-функціональної структури банків, реорганізація, управління кадровим потенціалом й інформаційними технологіями) та інституційної (нормативно-правове забезпечення, спеціалізований інструментарій основних суб'єктів та учасників санації банків);

удосконалено:

? визначення санації як системи фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, що застосовуються до неспроможного суб'єкта господарювання з метою забезпечення повного фінансового оздоровлення та створення передумов для зростання його ринкової вартості в довгостроковому періоді;

? методичні підходи до оцінки ефективності фінансового механізму санації банків залежно від досягнутої (поточної чи перспективної) мети фінансового оздоровлення. Обґрунтовано необхідність здійснення рейтингового оцінювання банків на основі використання інтегральних показників їх фінансового стану в комплексі з експертними оцінками та вартісно-орієнтованими показниками;

? методику рейтингової оцінки банків - претендентів на капіталізацію за участю держави, що забезпечить оперативність і прозорість входження держави в капітал банків. Запропонована в дисертації методика відрізняється від існуючих метою та критеріями відбору банків (системне значення, соціальна та економічна значущість, здатність банку відновити платоспроможність), що відповідають цілям державної антикризової політики, а також шкалою оцінювання банків за відповідними показниками;

дістало подальшого розвитку:

? положення щодо розмежування санації та реструктуризації суб'єктів господарювання як самостійних понять, про що свідчать результати дослідження соціально-економічних передумов їх виникнення, суттєві відмінності в нормативно-правовому регулюванні та практиці проведення. Доведено, що санацію доречно проводити з метою подолання фінансової кризи в діяльності суб'єктів господарювання, а реструктуризацію - здійснювати на постійній основі для адаптації діяльності підприємницьких структур до нових умов ведення бізнесу;

? визначення оздоровчої та ліквідаційної функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Запропоновано комплексний підхід до реформування правових, організаційних і фінансових аспектів діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою забезпечення фінансової стабільності банківської системи України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій щодо проведення санації банків у кризових умовах. Практичну спрямованість має методика рейтингової оцінки банків - претендентів на капіталізацію за участю держави.

Наукові результати дисертаційного дослідження знайшли своє практичне застосування в діяльності окремих установ та організацій, що підтверджується відповідними довідками про впровадження. Пропозиції щодо підвищення ефективності антикризових заходів, зокрема під час роботи з проблемними активами використовуються в практичній діяльності АТ «БАНК «ТАВРИКА» (довідка № 03/2054/01 від 10 серпня 2010 року), Старокиївського відділення ВАТ КБ «Хрещатик» (довідка № 01-17/192 від 19 липня 2010 року). Рекомендації щодо реформування системи страхування депозитів прийняті до впровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб для вдосконалення організації поточної роботи та розробки нормативно-правового забезпечення (довідка № 01-4935/10 від 28 травня 2010 року). Окремі теоретичні положення та висновки дисертації використовуються в навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні дисципліни «Управління фінансовою санацією підприємств» (довідка від 14 квітня 2010 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі висновки та пропозиції, сформульовані в роботі, одержані здобувачем особисто та викладені в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на восьми міжнародних і міжвузівських науково-практичних конференціях, а саме: «Бюджетно-податкові чинники активізації розвитку фінансових ринків та фінансового посередництва» (м. Ірпінь, 27 - 28 березня 2008 року); «Розвиток банківської системи України як основа реалізації стратегії економічного зростання» (м. Тернопіль, 31 жовтня 2008 року); «Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік» (м. Ірпінь, 12 - 13 березня 2009 року); «Современные направления теоретических и прикладных исследований '2009» (м. Одеса, 16 - 27 березня 2009 року); «Актуальні проблеми сучасної науки: теорія і практика» (м. Київ, 25 березня 2009 року); «Теория и практика экономики и предпринимательства» (м. Алушта, 4 - 6 травня 2009 року); «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 30 жовтня 2009 року); «Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу» (м. Київ, 22 квітня 2010 року).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових праць, загальним обсягом 5,54 др. арк., у тому числі 6 - у наукових фахових виданнях, 9 - в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 208 сторінок, що містять 17 таблиць на 9 сторінках і 31 рисунок на 17 сторінках. Список використаних джерел включає 205 найменувань; 19 додатків подано на 42 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації та висвітлено стан її розробки, сформульовано мету, визначено завдання, об'єкт і предмет, методи та інформаційну базу дослідження, а також розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію та впровадження, кількість публікацій, структуру та обсяг дисертації.

У розділі 1 «Теоретичні засади фінансової санації банків» досліджено економічний зміст санації суб'єктів господарювання, з'ясовано особливості банківського оздоровлення та теоретико-методичні основи фінансового механізму санації банків.

Визначення санації, наведені науковцями в сучасній економічній літературі, є досить неоднозначними. Доведено, що кожна дефініція санації певним чином відображає специфіку конкретного історичного етапу генези поглядів на її економічну природу. Дисертантом запропоновано виділяти два підходи до розуміння сутності санації - традиційний і антикризовий. У межах останнього санація трактується як система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, що застосовуються до неспроможного суб'єкта господарювання з метою забезпечення повного фінансового оздоровлення та створення передумов для зростання його ринкової вартості в довгостроковому періоді. Хоча окремі дослідники ототожнюють фінансово-економічні оздоровчі інструменти з фінансовою санацією, на наш погляд, її доречніше пов'язувати не з реалізацією заходів суто фінансового характеру, а з необхідністю подолання проблем фінансової неспроможності суб'єктів господарювання. Тому поняття «санація» та «фінансова санація», на думку здобувача, є тотожними. Крім того, цей перелік доцільно доповнити поняттями «оздоровлення» та «фінансове оздоровлення», оскільки вони етимологічно споріднені між собою.

У дисертації доведено, що на неспроможному підприємстві доречно проводити санацію; тоді як реструктуризація виступає постійною функцією менеджменту сучасного суб'єкта господарювання на основі реалізації комплексної програми змін ключових сфер його діяльності. З огляду на це, вважаємо формулювання «санаційна реструктуризація» та «санаційна реорганізація» некоректними, що також стосується поняття «реабілітація» для позначення оздоровчих заходів через його вузьке етимологічне значення. Враховуючи, що в цивільному та господарському праві України реорганізація означає один із шляхів припинення діяльності юридичної особи, використання цього поняття як ключового в межах антикризового управління фінансами є недоречним.

На основі виявлення особливостей банківської діяльності виокремлено такі специфічні риси санації банків: по-перше, активна участь регулятора в оздоровленні банків з огляду на небезпечність їх неспроможності з соціально-економічної точки зору; по-друге, існування відмінностей між санацією банків у стабільних і кризових умовах, адже системна банківська нестабільність прискорює та поглиблює фінансову кризу в банках; по-третє, першочергова важливість відновлення ліквідності, підвищення рівня капіталізації та якості кредитного портфеля банків під час їх фінансового оздоровлення.

Здобувачем обґрунтована доцільність розкриття специфіки оздоровлення окремих категорій підприємницької діяльності шляхом побудови відповідного фінансового механізму санації. Фінансовий механізм санації - це система фінансових методів і форм, важелів та інструментів впливу на неспроможний суб'єкт господарювання, за допомогою яких досягається мета санації.

Аргументовано, що фінансовий механізм санації є складовою системи санації. Остання також включає мету, об'єкт, суб'єктів, учасників, результати санації та зовнішні умови (див. рис. 1).

З урахуванням специфіки розвитку фінансової кризи в банках та особливостей їх оздоровлення фінансовий механізм санації банків подано у вигляді чотирьох підсистем - функціональної, фінансової, організаційної та інституційної (див. рис. 2). Кожна з них включає ряд заходів, вибір яких залежить від фінансового стану банків та умов розвитку банківської системи.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Система санації суб'єктів господарювання

Важливе теоретико-практичне значення має оцінка ефективності фінансового механізму санації банків. Ураховуючи, що санація - цілеспрямований вид діяльності, під час розробки методичних підходів до оцінки ефективності фінансового механізму її реалізації вважаємо за необхідне брати до уваги ступінь досягнення мети оздоровлення - поточної та перспективної.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Фінансовий механізм санації банків

Поточна ефективність фінансового механізму санації банків визначається шляхом порівняння фактичних показників фінансового стану банків із запланованими та/або докризовими, розрахунку економічної ефективності санації, інтегральної та рейтингової оцінок фінансового стану банків, а також на підставі з'ясування думки експертів. Перспективна оцінка ефективності фінансового механізму санації банків проводиться на основі вартісно-орієнтованих показників.

У розділі 2 «Аналіз фінансового механізму санації банків в Україні» досліджено вплив кризових умов на розвиток вітчизняної банківської системи та реалізацію фінансового механізму санації банків, здійснено оцінку сучасної практики його застосування та визначено ефективність капіталізації банків за участю держави.

Доведено, що фінансово-економічна криза в Україні істотно розширила коло загроз фінансовій стабільності банків, серед яких банківська паніка, девальвація гривні, масові неплатежі за кредитами тощо. У зв'язку з поглибленням проблем у діяльності банків, ускладненням застосування та зниженням ефективності більшості традиційних оздоровчих заходів на практиці мала місце трансформація фінансового механізму санації банків у напрямі посилення ролі антикризової політики Національного банку України.

Досвід оздоровлення банків України підтвердив важливість планування санаційних заходів, проведення санаційного аудиту, впровадження сучасних систем фінансового контролінгу та моніторингу проблемної заборгованості за кредитами.

Основним джерелом підтримання ліквідності банків стали кредити рефінансування Національного банку України. Ураховуючи обмежений доступ до міжбанківських і зовнішніх запозичень, особливої актуальності набули внутрішні джерела підвищення ліквідності. Дисертантом встановлено, що істотне покращення показників ліквідності спостерігалося лише після проведення банками капіталізації.

Результати аналізу сучасної практики санації банків засвідчили ключову роль зміцнення їх капітальної бази з метою відновлення платоспроможності та довіри до банків, подолання кризи «поганих» боргів. Нарощування банківського капіталу відбувалося переважно за рахунок зовнішніх джерел фінансування шляхом збільшення статутного капіталу та залучення субординованого боргу. Порівняно з оздоровленням банків виключно силами акціанерів більш поширеною практикою є санація із залученням інвесторів або продаж банків. В умовах нинішньої кризи реорганізація банків не проводилася. Основні проблеми банківської капіталізації пов'язані зі зниженням інвестиційної активності, складністю оцінки вартості банків у кризових умовах, непрозорістю структури власності в банках тощо.

Вагоме місце під час санації банків займає робота з проблемними кредитами: реалізація кредитного забезпечення, реструктуризація боргу, продаж нестандартних кредитів спеціалізованим агентствам, ініціювання процедури банкрутства боржника. Здобувачем доведено, що найбільш прийнятним інструментом є реструктуризація заборгованості. У процесі дослідження також з'ясовано, що банки по-різному оцінюють перспективи співпраці з колекторськими компаніями через неналежне законодавче регулювання колекторської діяльності в Україні.

Значну увагу в дисертації приділено реструктуризації банківських зобов'язань у процесі санації, хоча в більшості установ переговори з зовнішніми кредиторами були несвоєчасними, переважно в контексті підготовки до капіталізації за участю держави. Натомість оптимізація витрат банків (як і вдосконалення організаційно-функціональної структури) відноситься до першочергових оздоровчих заходів, які проводяться банками в перші місяці кризи. Сучасна банківська криза в Україні засвідчила важливість вирішення інформаційних проблем банківської діяльності, в тому числі завдяки належному управлінню ризиками репутації банків.

Встановлено, що антикризові заходи Національного банку України як одного з провідних суб'єктів санації банків характеризуються неоднаковою ефективністю. Позитивний вплив на досягнення банківської стабільності мало проведення цільових валютних аукціонів, тоді як запровадження мораторію на дострокове повернення вкладів виявилося менш дієвим порівняно з 2004 роком. Гострої критики з боку науковців і практиків зазнала політика рефінансування Національного банку України.

Дисертантом обґрунтовано, що тимчасова адміністрація наділена значним оздоровчим потенціалом, який дає змогу: (1) відсторонити попереднє керівництво банків, неефективне управління якого часто призводить до погіршення фінансового стану банків; (2) запровадити мораторій на задоволення вимог кредиторів банку; (3) забезпечити оперативне проведення більшості санаційних процедур, у тому числі збільшення статутного капіталу та реорганізації; (4) прискорити повернення проблемної заборгованості за кредитами. Проте переваги призначення тимчасової адміністрації рідко вдається в повній мірі реалізувати на практиці через недовіру до неї в суспільстві та банківському середовищі, спричинену низькою ефективністю її діяльності в попередні роки.

Нинішня банківська криза вперше засвідчила готовність держави виступити в ролі санатора великих банків. В Україні капіталізація банків за участю держави потенційно характеризується значним антикризовим потенціалом завдяки високому рівню довіри української громадськості до банків з істотною державною часткою. Однак через постійне відстрочення стабілізаційний ефект на банківську систему цього заходу був мінімальним. Погіршення фінансової стійкості банків призвело до зростання витрат держави на відновлення їх діяльності та унеможливило оперативне відновлення кредитування економіки України.

У розділі 3 «Напрями вдосконалення фінансового механізму санації банків» визначено основні шляхи підвищення ефективності фінансового механізму санації банків, обґрунтовано методику рейтингової оцінки банків - претендентів на капіталізацію за участю держави, розроблено санаційний інструментарій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Результати аналізу оздоровлення банків в Україні засвідчили існування низки проблемних аспектів реалізації фінансового механізму санації банків, вирішення яких доцільно здійснювати з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду.

На думку дисертанта, першочергового вдосконалення потребує планування санаційних заходів шляхом осучаснення вимог Національного банку України до складання програм фінансового оздоровлення в частині розширення переліку санаційних заходів, зокрема спрямованих на вирішення інформаційних проблем неспроможних банків. Заслуговує на увагу зарубіжна практика розробки та затвердження CRASH-програм.

Підвищення ефективності політики рефінансування Національного банку України доцільно здійснювати шляхом надання кредитів рефінансування у формі кредитної лінії, що дозволить підтримати ліквідність системи та стимулюватиме банки до оперативнішого повернення коштів. Натоміть запровадження мораторію на дострокове повернення вкладів пропонуємо звести до мінімуму та зосередити увагу на підвищенні фінансової грамотності населення, що в певній мірі виступатиме для них гарантією розміщення вкладів у надійних банках.

Досвід подолання світової фінансово-економічної кризи свідчить, що вливання капіталу в банківську систему має значно перевищувати фактичні його втрати у зв'язку з необхідністю відновлення довіри. Тому доречним з метою санації банків є створення банківських консорціумів, у тому числі за участю держави, стимулювання міжнародних проектів підтримання банків тощо.

З огляду на високу вартість і складність організації централізованого викупу «токсичних» активів, важливе значення має подальше вдосконалення інструментів реструктуризації проблемної кредитної заборгованості, налагодження співпраці банків з колекторськими компаніями. З метою попередження виникнення кризи «поганих» боргів важливо покращити політику кредитування в частині підвищення якості скорингових систем і налагодження роботи кредитних бюро.

Реорганізацію банків у ході санації доцільно стимулювати шляхом державної підтримки санаторів, удосконалення методів оцінки вартості банків, упровадження інструментів захисту прав власності. У кризових умовах доречно приділяти увагу своєчасному вирішенню інформаційних проблем, зокрема на основі використання сучасних комунікаційних технологій у фінансовій сфері.

Ураховуючи, що реалізація інституційних заходів санації банків є визначальною рисою подолання сучасних банківських криз, необхідно розвивати спеціалізований інструментарій основних суб'єктів та учасників санації банків, який залишається недостатньо розробленим в Україні.

У дисертації запропоновано методику рейтингової оцінки банків - претендентів на капіталізацію за участю держави з метою досягнення прозорості та оперативності цього заходу на практиці. В основі банківського рейтингу знаходяться чотири критерії відбору банків (системне значення, соціальна та економічна значущість, здатність банку відновити платоспроможність), які деталізуються на сім показників - частка активів банку в банківській системі (); частка зобов'язань банку в банківській системі (); частка вкладів фізичних осіб у депозитному портфелі банку (); частка кредитів, наданих суб'єктам господарювання, в кредитному портфелі банку (); відношення резервів під знецінення кредитів до кредитного портфеля банку (); частка власного капіталу в пасивах банку (); відношення чистого прибутку (збитку) до активів банку ().

Оцінка банків за показниками - здійснюється за допомогою основної та додаткової шкал. Основну шкалу для інтерпретації значень і подано в табл. 1.

Таблиця 1

Основна шкала оцінювання банків за показниками і

Рейтинг	Значення показника, %	Кількість балів
1	2	3	4
Високий			0
Достатній			1
Незначний			2
Низький			3

Оцінювання показників - за основною шкалою передбачає розрахунок індивідуальних індексів у межах чотирьох банківських груп (за класифікацією Національного банку України залежно від розміру активів); причому для показників позитивної та негативної дії застосовуються різні формули:

; ,

де і - індивідуальні індекси показників, що мають позитивну (, , , ) чи негативну () дію;

() і () - максимальне (мінімальне) значення показників, що мають позитивну чи негативну дію, в банківській групі;

- номер банківської групи;

і - значення показників, що мають позитивну чи негативну дію;

Основну рейтингову шкалу для інтерпретації показників - зведено до табл. 2.

Таблиця 2

Основна шкала оцінювання банків за показниками -

Рейтинг	Значення і для -	Кількість балів
1	2	3
Дуже високий (для випадкових значень )
Високий		0
Достатній		1
Незначний		2
Низький		3
Дуже низький (для випадкових значень)		4

З метою врахування в рейтинговій оцінці банків тенденцій зміни фінансових коефіцієнтів застосовується додаткова шкала, розробка якої ґрунтується на розрахунку абсолютних відхилень показників - за рік (див. табл. 3).

Таблиця 3

Додаткова шкала оцінювання банків за показниками -

Рейтинг	Відхилення показника за рік, п.п.	Кількість балів
	,	, , ,
1	2	3	4	5
Із суттєвою позитивною динамікою (для - із незначною динамікою)				0
Із позитивною динамікою (для - із помірною динамікою)				0,5
Із негативною динамікою (для - із значною динамікою)				1
Із суттєвою негативною динамікою (для - із високою динамікою)				1,5

Отримані за основною та додатковою шкалами оцінки банків підсумовуються окремо за кожним показником. Розрахунок часткових і загального рейтингів здійснюється за такими формулами (ваги визначено експертним шляхом):

; ; ;

;

де , , і - часткові рейтинги j-го банку;

- загальний рейтинг j-го банку за основними критеріями відбору банків - претендентів на капіталізацію за участю держави.

На основі підсумкової оцінки проводиться ранжування банків у межах банківських груп. Після цього округлюється до цілого числа (). Банк повністю відповідає державним антикризовим цілям, а отже, його капіталізація є доцільною, якщо . Банк зі значенням теж доречно капіталізувати за рахунок коштів держави, однак слід брати до уваги той факт, що має місце недотримання одного чи декількох критеріїв відбору банків. Тому на практиці цей проект може супроводжуватися незначними ускладненнями та призвести до збільшення початкового обсягу капіталізації. У випадку, коли , бажано відмовитися від прямого входження держави в капітал банку та надати перевагу альтернативному варіанту врегулювання його неспроможності. Якщо , то слід приймати однозначно негативне рішення про державну капіталізацію банку.

У дисертації подано результати проведеного здобувачем рейтингування 81 банку (банки 1 - 3 груп за класифікацією Національного банку України включено стовідсотково). Станом на 1 січня 2010 року критеріям і цілям державної антикризової політики повністю відповідали 14 банків; оцінку «2» отримала 31 установа; 21 і 15 банків здобули оцінки «3» і «4» відповідно, тому їх капіталізація за участю держави вважається неефективною через незначний стабілізаційний ефект на банківську систему та/або незадовільний фінансовий стан банків.

Зважаючи на актуальність реформування банківського нагляду, Національний банк України ініціював наділення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноваженнями тимчасового адміністратора та ліквідатора неспроможних банків. Як переконує зарубіжний досвід, виконання однією установою функцій санації, ліквідації та виплати відшкодувань за вкладами стимулює прийняття системних рішень під час розв'язання проблем банків, істотно прискорюючи цей процес. Здобувачем запропоновані напрями реформування національної системи страхування депозитів, а також змодельований оздоровчий інструментарій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні теоретико-практичних аспектів застосування фінансового механізму санації банків у ході подолання банківської кризи в Україні.

За результатами дослідження здобувачем сформульовані такі висновки та пропозиції, що відображають основні напрями вирішення завдань дисертації відповідно до поставленої мети.

1. З точки зору антикризового управління фінансами суб'єктів господарювання санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, що застосовуються до неспроможного суб'єкта господарювання з метою забезпечення повного фінансового оздоровлення та створення передумов для зростання його ринкової вартості в довгостроковому періоді. На основі дослідження соціально-економічних передумов виникнення та специфічних рис санації та реструктуризації суб'єктів господарювання встановлено, що вони є самостійними поняттями. Санацію доречно проводити в ході подолання фінансової кризи в діяльності суб'єктів господарювання, а реструктуризацію - здійснювати на постійній основі з метою адаптації діяльності підприємницьких структур до нових умов ведення бізнесу.

2. Особливості санації банків, які визначаються специфічними рисами банківської діяльності, полягають в активній участі регулюючих органів у вирішенні банківської неспроможності, існуванні суттєвих відмінностей між санацією банків у стабільних і кризових умовах розвитку банківської системи, а також першочерговій важливості реалізації заходів, спрямованих на відновлення ліквідності, підвищення рівня капіталізації та якості кредитного портфеля банків.

3. У дисертації запропоновано досліджувати специфіку фінансового оздоровлення окремих категорій підприємницької діяльності шляхом побудови відповідного фінансового механізму санації, що являє собою систему фінансових методів і форм, важелів та інструментів впливу на неспроможний суб'єкт господарювання, за допомогою яких досягається мета санації. Визначено, що фінансовий механізм санації банків включає чотири підсистеми - функціональну, фінансову, організаційну та інституційну. Всі санаційні заходи перебувають у тісному взаємозв'язку, формуючи комплексні та/або альтернативні шляхи подолання фінансової кризи в банку. Ефективність фінансового механізму санації банків доречно визначати шляхом порівняння фактичних показників фінансового стану банків із запланованими та/або докризовими, розрахунку економічної ефективності санації, інтегральної та рейтингової оцінок фінансового стану банків, вартісно-орієнтованих показників, а також на підставі з'ясування думки експертів.

4. Здобувачем доведено, що банківська криза через істотне загострення ризиків (паніка вкладників, девальвація гривні, масові неплатежі за кредитами), з одного боку, збільшує ймовірність виникнення банківської неспроможності, а з іншого - призводить до зниження ефективності традиційних оздоровчих заходів. Тому в кризових умовах фінансовий механізм санації банків трансформується в напрямі посилення ролі антикризової політики Національного банку України.

5. Результати дисертаційного дослідження дозволили з'ясувати, що основні проблеми реалізації фінансового механізму санації банків в Україні пов'язані з відсутністю системного підходу до оздоровлення банківської діяльності, несвоєчасним застосуванням санаційних заходів, зосередженням зусиль на досягненні поточного результату, а не стратегічної мети санації. Зокрема в більшості банків недостатня увага приділяється плануванню оздоровчих заходів, реструктуризації заборгованості за кредитами, вирішенню інформаційних проблем, які суттєво знижують ефективність фінансових оздоровчих заходів, у тому числі в частині залучення потенційних інвесторів. Аргументовано, що для подолання фінансової неспроможності необхідною є оперативна капіталізація банків. Інші оздоровчі заходи сприяють зменшенню потреби в додатковому капіталі банків, проте самостійно не визначають результат санації.

6. На думку дисертанта, в Україні капіталізація банків за участю держави виявилася неефективною на рівні банківської системи, що зумовлено несвоєчасністю проведення цього заходу. Тривалий та непрозорий відбір банків - претендентів на капіталізації за участю держави спричинив істотне поглиблення фінансової кризи в банках, що призвело до зростання витрат на стабілізацію їх діяльності та унеможливило швидке відновлення кредитування економіки України.

7. У роботі обґрунтовано пропозиції щодо підвищення ефективності фінансового механізму санації банків, зокрема: (1) у сфері вдосконалення функціональних заходів необхідним є осучаснення вимог Національного банку України до складання програм фінансового оздоровлення банків, в тому числі завдяки розробці та реалізації CRASH-програм; (2) фінансових - надання банкам рефінансування у формі кредитних ліній; створення банківських консорціумів із метою санації проблемних установ; налагодження співпраці банків з колекторськими компаніями на основі належного законодавчого врегулювання їх діяльності в Україні; (3) організаційних - стимулювання реорганізації за рахунок державної підтримки банків-санаторів; (4) інституційних - удосконалення діяльності тимчасової адміністрації шляхом своєчасного її призначення в банки і підвищення професійності та відповідальності тимчасових адміністраторів.

8. Ураховуючи, що в кризових умовах значна кількість банків потребує державної допомоги, здобувачем розроблена методика рейтингової оцінки банків для прийняття рішення про доцільність їх капіталізації за участю держави. В основі рейтингу знаходяться найбільш важливі для держави критерії відбору банків, а саме: системне значення, соціальна та економічна значущість, здатність банку відновити платоспроможність. Рейтинговий відбір банків для капіталізації за участю держави забезпечить об'єктивність і прозорість реалізації цього заходу на практиці, а отже, сприятиме зниженню витрат суспільства на подолання наслідків банківської кризи.

9. У дисертації отримала подальшого обґрунтування пропозиція щодо виконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб оздоровчої (організація передачі активів і зобов'язань банків, капіталізація неспроможних установ, централізований викуп проблемних активів, створення перехідних банків тощо) та ліквідаційної функцій, що сприятиме підвищенню ефективності реалізації фінансового механізму санації банків, зокрема під час урегулювання неспроможності великих установ і подолання системних банківських криз. Здобувачем розроблений комплексний підхід до реформування правових, організаційних і фінансових аспектів діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою побудови сучасної системи страхування депозитів в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Іщенко О.В. Фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: адаптація зарубіжного досвіду / О.В. Іщенко // Формування ринкових відносин в Україні. 2007. № 7. С. 47 - 52. (0,61 др. арк.)

2. Іщенко О. Перспективи розвитку вітчизняної системи страхування депозитів у світлі євроінтеграції / О. Іщенко // Вісник НБУ. 2008. № 5. С. 52 - 58. (0,77 др. арк.).

3. Іщенко О.В. Генеза економічної сутності санації господарюючих суб'єктів / О.В. Іщенко // Формування ринкових відносин в Україні. 2008. № 10. С. 32 - 37. (0,71 др. арк.).

4. Іщенко О. Чи захищений сьогодні український вкладник? / О. Іщенко // Вісник НБУ. 2008. № 10. С. 44 - 50. (0,81 др. арк.).

5. Іщенко О. Санація та реструктуризація банків: теоретичне розмежування дефініцій / О. Іщенко // Підприємництво, господарство і право. 2009. № 8. С. 94 - 97. (0,42 др. арк.).

6. Іщенко О. Особливості фінансової санації банків в умовах кризи / О. Іщенко // Ринок цінних паперів України. 2009. № 9-10. С. 47 - 52. (0,48 др. арк.)

В інших виданнях:

7. Іщенко О.В. Фінансовий механізм санації банків: теоретичні аспекти побудови / О.В. Іщенко // Економіка. Фінанси. Право. 2009. № 11. С. 18 - 22. (0,45 др. арк.).

8. Іщенко О.В. Фінансове оздоровлення в контексті інтеграції банківського капіталу / О.В. Іщенко // Бюджетно-податкові чинники активізації розвитку фінансових ринків та фінансового посередництва: матеріали наук.-практ. конф. Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2008. С. 90 - 92. (0,09 др. арк.).

9. Іщенко О.В. Трансформація банківського нагляду в умовах посилення глобалізаційних процесів / О.В. Іщенко // Розвиток банківської системи України як основа реалізації стратегії економічного зростання: матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених (Тернопіль, 31 жовтня 2008 р.). Тернопіль, 2008. С. 101 - 104. (0,17 др. арк.)

10. Іщенко О.В. Антикризові заходи стабілізації банківського сектору України / О.В. Іщенко // Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік: матеріали наук.-практ. конф. Ч. І.- Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2009. С. 95 - 99. (0,18 др. арк.)

11. Іщенко О.В. Реструктуризація проблемної заборгованості в контексті оздоровлення банківської системи України / О.В. Іщенко // Современные направления теоретических и прикладных исследований '2009: сб. науч. трудов по материалам междунар. науч.-практ. конф. Т. 8. Экономика. Одесса: Черноморье, 2009. С. 67 - 71. (0,29 др. арк.).

12. Іщенко О.В. Відновлення довіри вкладників як основа фінансового оздоровлення банків / О.В. Іщенко // Актуальні проблеми сучасної науки: теорія і практика: матеріали І Міжвуз. студ. наук.-практ. конф. / Упорядник Л.Т.Коломієць. К.: МНТУ, 2009. С. 345 - 347. (0,17 др. арк.).

13. Іщенко О.В. Антикризовий PR-менеджмент у фінансовому оздоровленні банків / О.В. Іщенко // Теория и практика экономики и предпринимательства: материалы VI Междунар. науч.-практ. конф. (Алушта, 4 - 6 мая 2009 г.). Симферополь, 2009. С. 69. (0,09 др. арк.).

14. Іщенко О. Капіталізація банків за участю держави: проблемні аспекти // О. Іщенко // Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми: зб. тез доп. V Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. (Тернопіль, 30 жовтня 2009 р.). Секція 1-4. Тернопіль, 2009. С. 172 - 174. (0,17 др. арк.).

15. Іщенко О.В. Ліквідаційна процедура у вирішенні банківської неспроможності / О.В. Іщенко // Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 22 квітня 2010 р.). К.: КНЕУ, 2010. С. 174 - 176. (0,13 др. арк.).

АНОТАЦІЯ

Іщенко О.В. Фінансовий механізм санації банків та шляхи його вдосконалення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2010.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних засад фінансового механізму санації банків з метою підвищення ефективності оздоровлення банків, у тому числі в кризових умовах.

Досліджено економічний зміст санації суб'єктів господарювання, в результаті чого уточнено визначення останньої в межах антикризового підходу до розуміння її сутності. На основі виявлення особливостей санації банків обґрунтовано теоретико-методичні основи фінансового механізму санації банків. Результати аналізу сучасної практики застосування фінансового механізму санації банків в Україні дозволили виявити низку проблем у цій сфері. Як наслідок, у дисертації запропоновано шляхи підвищення ефективності санації банків, розроблено методику рейтингової оцінки банків - претендентів на капіталізацію за участю держави, а також визначено санаційний інструментарій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ході його наділення оздоровчими та ліквідаційними повноваженнями.

Ключові слова: фінансова криза, фінансова неспроможність, антикризове управління, санація, фінансовий механізм санації банків.

АННОТАЦИЯ

Ищенко Е.В. Финансовый механизм санации банков и пути его совершенствования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - Деньги, финансы и кредит. - ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана», Киев, 2010.

Диссертация посвящена разработке теоретических основ финансового механизма санации банков с целью повышения эффективности оздоровления банков, в том числе в условиях кризиса.

Исследование экономической сущности санации субъектов хозяйственной деятельности позволило диссертанту выделить два подхода к ее пониманию - традиционный и антикризисный. В пределах последнего санация - это система финансово-экономических, производственно-технических, организационно-правовых и социальных мероприятий, которые применяются к несостоятельному субъекту хозяйственной деятельности с целью финансового оздоровления и создания предпосылок для роста его рыночной стоимости в долгосрочном периоде.

Обосновано, что санация и реструктуризация субъектов хозяйственной деятельности являются самостоятельными понятиями. На несостоятельном предприятии целесообразно проводить санацию.

Исходя из особенностей банковской деятельности выделены характерные черты финансового оздоровления банков: активное участие регулирующих органов в санации банков; существование принципиальных отличий между санацией банков в стабильных и кризисных условиях; первоочередная важность реализации финансовых оздоровительных мероприятий, направленных на возобновление ликвидности, повышение банковской капитализации и качества кредитного портфеля банков.

В диссертации обоснована целесообразность раскрытия специфики финансового оздоровления отдельных категорий субъектов хозяйственной деятельности путем построения соответствующего финансового механизма санации. Под последним необходимо понимать систему финансовых методов и форм, рычагов и инструментов влияния на несостоятельный субъект хозяйственной деятельности, с помощью которых достигается цель санации.

С учетом специфики развития финансового кризиса в банках и особенностей их оздоровления финансовый механизм санации банков представлен в виде четырех составляющих - функциональной, финансовой, организационной и институциональной. Все оздоровительные мероприятия находятся в тесной взаимосвязи, формируя комплексные и/или альтернативные пути преодоления финансового кризиса в банках, а их выбор зависит от финансового состояния банка и условий развития банковской системы. Важным направлением диссертационного исследования является оценка эффективности финансового механизма санации банков, которую предлагается осуществлять на основе гибкой системы методических подходов, в частности, путем расчета стоимостных показателей.

Кризисное состояние банковской системы Украины отрицательно отразилось на эффективности санации банков. Основные проблемы реализации финансового механизма санации банков в Украине связаны с отсутствием системного подхода к оздоровлению банковской деятельности и несвоевременным применением санационных мероприятий. Обоснована первоочередность капитализации банков с целью преодоления их финансовой несостоятельности.

В диссертации определены пути повышения эффективности финансового механизма санации банков (планирование оздоровительных мероприятий, рефинансирование банков, капитализация, работа с проблемными активами, реорганизация, решение информационных проблем, деятельность временной администрации, мораторий на удовлетворение требований кредиторов), в частности, используя зарубежный антикризисный опыт с учетом специфики деятельности отечественной банковской системы.

С целью достижения на практике прозрачности и оперативности предоставления государственной финансовой поддержки для преодоления банковского кризиса предложена методика рейтинговой оценки банков - претендентов на капитализацию при участии государства. В основе рейтинга находятся критерии отбора банков (системное значение, социальная и экономическая значимость, способность банка возобновить платежеспособность), которые отвечают целям государственной антикризисной политики. Преимущества рейтинга заключаются в возможности сравнения нескольких банков при принятия решения о целесообразности государственной капитализации (учитывая, что в условиях кризиса значительное количество банков нуждается в помощи), а также высокой степени прозрачности благодаря доступности (открытости) методики составления и результатов банковского рейтинга.