Іноземний капітал в банківській системі України

Динамічне входження іноземного капіталу в банківську систему України, активізація процесу кредитування та нарощення активів банками з іноземним капіталом, набуття чинності статті 24 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (яка визначає порядок відкриття філій та представництв іноземних банків на території України) загострили актуальність вирішення питання контролю за діяльністю іноземного капіталу в банківській системі України.

Останніми роками проводилися численні дослідження, включаючи дисертаційні роботи, присвячені тематиці діяльності іноземних банків у країнах з перехідною економікою. Це праці зарубіжних учених А. Абалкіна; В.Л. Агабалян; Дж. Бонін, С. Фріс і А. Тачі; М. Керен і Г. Офер; К. Мере і М. Валентини; П. Вахтель; Л. Вейлл та ін. Серед вітчизняних науковців, у працях яких досліджуються окремі питання впливу іноземного капіталу на банківську систему України, відзначають М.Д. Алексеєнка, О.І. Барановського, О.І. Береславську, В.М. Гейця, О.В. Дзюблюка, М.І. Дибу, В.І. Міщенка, А.М. Мороза, Ю.В. Ліневича, О.О. Чуб.

Незважаючи на значну кількість наукових публікацій недостатньо дослідженим залишається вплив іноземного капіталу на вітчизняну банківську систему та економіку в цілому. Особливої уваги заслуговує функціонування іноземного капіталу в умовах світової фінансової кризи та необхідність розроблення державою регулятивних заходів, які б дали змогу створити сприятливі умови для ефективної діяльності банків з іноземним капіталом на банківському ринку України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри менеджменту банківської діяльності Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» на тему «Удосконалення механізмів регулювання та управління банківською діяльністю в умовах глобалізації» (державний реєстраційний номер 0107U001333). Особистий внесок автора полягає в узагальненні світового досвіду та обґрунтуванні заходів державного контролю за процесом входження іноземного капіталу у банківську систему України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних і методичних засад розвитку національної банківської системи під впливом входження іноземного капіталу, обґрунтування практичних рекомендацій щодо регулювання та контролю доступу іноземного капіталу в банківську систему України. Реалізація поставленої мети обумовила такі завдання:

· визначити та систематизувати етапи входження іноземного капіталу на банківський ринок України;

· оцінити економічні, фінансові, структурні зміни, зумовлені входженням банків з іноземним капіталом у вітчизняну банківську систему та економіку в цілому;

· дослідити переваги й недоліки наявності іноземного капіталу в банківській системі нашої держави і на цій основі обґрунтувати напрями подальшого розвитку банківської системи із залученням іноземного капіталу;

· проаналізувати діяльність банків з іноземним капіталом та її вплив на макроекономічні показники, порівняти структуру та якість кредитного портфеля банків з іноземним та національним капіталом;

· узагальнити світовий досвід регулювання та контролю щодо іноземного капіталу в банківських системах та визначити можливість його застосування у вітчизняній практиці;

· розробити пропозиції щодо державного регулювання іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі;

· визначити шляхи активізації потоку іноземних фінансових ресурсів у вітчизняну банківську систему.

Об'єктом дослідження є процеси входження та функціонування іноземного капіталу в банківській системі України в умовах лібералізації фінансово-кредитної сфери.

Предметом дослідження стали теоретичні, методичні та практичні питання регулювання і контролю за функціонуванням іноземного капіталу в банківській системі України.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися теоретичні та емпіричні методи дослідження економічних явищ. Теоретичні методи (гіпотетико-дедуктивний, системно-структурний аналіз) використані при визначенні економічної сутності банківського капіталу та його місця в структурі ресурсів банку. Емпіричні методи дослідження (порівняння, спостереження, аналіз) використовувались у процесі аналізу впливу іноземного капіталу на банківську систему України при різних масштабах його присутності. Методологічною основою роботи є системний підхід до аналізу взаємозв'язку економічних явищ та процесів, творче осмислення праць українських та зарубіжних учених з питань функціонування іноземного капіталу в банківській системі.

Теоретико-методологічну основу дослідження формують наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з теорії фінансів та кредиту, банківської справи. Інформаційно-статистичною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань регулювання банківської діяльності в Україні, в країнах ЄС, міжнародні угоди, спеціалізовані видання і матеріали міжнародних організацій, статистичні матеріали Національного банку України, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Світової організацій торгівлі, центральних і комерційних банків. В роботі використано дані інформаційно-аналітичних видань, науково-методичну та наукову літературу, матеріали періодичних видань та електронні ресурси Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні теоретичні та практичні результати дисертації, які мають наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

– обґрунтовано стратегічні підходи до політики державного регулювання процесу входження іноземного капіталу в банківську систему України з позиції зміцнення національної економічної безпеки, а саме: запропоновано внести зміни до порядку оподаткування філій іноземних банків, зокрема знизити для цих банків ставку податку на прибуток, який спрямовано на їх капіталізацію; обґрунтовано додаткові заходи державного контролю за процесом входження іноземного капіталу, зокрема обмеження доступу банків з низьким рейтингом, введення квот частки банків-нерезидентів у загальному статутному капіталі та активах національної банківської системи; обґрунтовано необхідність збільшення показника норми адекватності регулятивного капіталу для банків з іноземним капіталом;

удосконалено:

– методичні підходи до аналізу фінансового стану материнської структури іноземного банку та її філій через оцінювання двох компонентів. За першим компонентом системи оцінюються такі фактори: 1) фінансовий стан материнського банку та дотримання ним міжнародних стандартів банківської діяльності; 2) якість системи нагляду в країні місцезнаходження материнського банку; 3) рівень державної підтримки банківського сектору в країні місцезнаходження материнського банку та доступ до інших джерел підтримки ліквідності материнського банку; 4) можливість виникнення трансфертних ризиків. Перший компонент оцінюється: за шкалою від «Е» до «А», в якій «A» відображає найвищу позитивну оцінку, а «Е» -- найнижчу. Другий компонент системи визначає спроможність материнського банку підтримувати необхідний рівень внутрішнього контролю та відповідність діяльності своїх іноземних філій внутрішнім нормативам банку. Негативна або нижча оцінка за другим компонентом впливає на визначення оцінки за першим компонентом. Запропонована методика оцінювання фінансового стану материнської структури іноземного банку сприятиме посиленню наглядової діяльності та моніторингу філій іноземних банків;

– трактування поняття «банк з іноземним капіталом», зокрема, на відміну від поданого в законі України «Про банки і банківську діяльність» визначення, запропоновано банком з іноземним капіталом вважати такий, у якому хоча б один із власників є нерезидентом, незалежно від частки участі у статутному капіталі;

– класифікацію ризиків, що супроводжують функціонування іноземного капіталу, за такими ознаками, як сфера виникнення, ієрархічна структура впливу на розвиток країни,сегмент захоплення ринку банківських послуг, стратегії та стадії проникнення іноземного капіталу, що дає можливість виявити небажані тенденції у процесі функціонування іноземного капіталу в банківській системі України;

– систематизацію суб'єктів процесу входження іноземного капіталу на банківський ринок України за групами впливу, зокрема виокремлено дві групи суб'єктів-учасників -- прямі, які безпосередньо беруть участь у здійсненні операцій банків з іноземним капіталом, та непрямі, які опосередковано впливають на діяльність банків з іноземним капіталом через створення сприятливого клімату; до першої групи віднесено філії, дочірні структури та представництва іноземних банків, а також їх клієнти. До другої належать: Національний банк України, Верховна Рада України, Міністерство закордонних справ, Податкова служба України, Антимонопольний комітет України;

набули подальшого розвитку:

– періодизація етапів входження іноземного капіталу в банківську систему України, а саме виокремлено етап зародження (1991-1995 рр.), етап становлення (1996-1998 рр.), етап укріплення (1999-2004 рр.); етап прориву (2005-2008 рр.), новий етап (2009-2010 рр.) та виявлені особливості кожного з них;

– визначення місця й ролі іноземного капіталу в розвитку національної банківської системи, що допомогло виявити мотивації, стратегії, форми і методи проникнення іноземного капіталу на банківський ринок України;

– на основі узагальнення зарубіжного досвіду обґрунтовано необхідність упровадження додаткових заходів контролю іноземного капіталу в банківській системі, які використовуються провідними країнами світу, що сприятиме ефективному використанню зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування в банківській системі України;

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані Верховною Радою України та Національним банком України як загальні рекомендації для розроблення нормативно-правової бази щодо регулювання та контролю діяльності іноземного капіталу в банківській системі України. Результати роботи можуть бути використані комерційними банками для залучення іноземного капіталу до ресурсної бази банку та управління фінансовими потоками. Розроблені пропозиції можуть бути використані для створення Концепції економічної безпеки банківської діяльності й удосконалення нормативно-правової бази.

Результати дисертації використовуються в процесі удосконалення регулювання та контролю банків з іноземним капіталом Верховною Радою України, Комітетом з питань фінансів і банківської діяльності (довідка № 04-37/10-332 від 03.06.2010 р.); для вдосконалення процесу регулювання та контролю за банками з іноземним капіталом Департаментом монетарної політики Національного банку України (довідка впровадження результатів наукового дослідження № 14-008/2386 від 25.05.2010 р.); з метою залучення ресурсів на міжнародному ринку капіталів прийнято до впровадження у ПАТ КБ «Євробанк» (довідка впровадження результатів наукового дослідження № 01-11.1/928 від 19.05.2010 р.); для управління залученими іноземними інвестиціями прийнято до впровадження Управлінням політики та стратегій і Департаментом стратегічних ризиків АКБ «Укрсоцбанк» (довідка впровадження результатів наукового дослідження № 03-52/215 від 03.06.2010 р.).

Теоретичні та науково-практичні рекомендації дисертаційної роботи використовуються кафедрою менеджменту банківської діяльності ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» у процесі викладання навчальних дисциплін «Фінансовий менеджмент у банку», «Валютне регулювання та контроль», «Банківський нагляд» у системі підготовки магістрів за спеціальністю «Банківська справа» (довідка впровадження результатів наукового дослідження від 25.05.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні положення, висновки та наукові результати, викладені в дисертації, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті положення, які є результатом особистих досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати, викладені в дисертації, доповідалися і дістали схвальну оцінку на семи всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення сталого розвитку банківської діяльності» (Київ : ДВНЗ КНЕУ імені Вадима Гетьмана, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (Черкаси : ЧІБС УБС НБУ, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Становлення і розвиток банківської системи України в умовах ринкових перетворень в економіці» (Тернопіль : Астон, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції» (Полтава : ПолтНТУ, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика» (Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Особливості функціонування національних фінансових систем в умовах поглиблення глобалізаційних процесів» (Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу» (Київ : ДВНЗ КНЕУ імені Вадима Гетьмана, 2010).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані автором у 16 наукових працях, загальним обсягом 7,2 д.а., з них: одна колективна монографія, 7 - статей у наукових фахових виданнях, 8 - в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 185 сторінок та містить 25 таблиць на 29 сторінках (з яких одна займає площу цілої сторінки), 21 рисунок на 21 сторінці, 16 додатків на 19 сторінках. Список використаних джерел налічує 182 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичну цінність отриманих результатів, наведено інформацію про їх апробацію.

У розділі 1 «Теоретичні засади банківського капіталу» досліджено місце та роль банківського капіталу у структурі пасивів банку.

За результатом здійсненого в роботі теоретичного аналізу економічного змісту категорії «капітал» виявлено, що складність та багатогранність цього поняття суттєво впливають на трактування сутності дефініцій «банківський капітал» та «іноземний банківський капітал». На основі дослідження визначень категорії «капітал» виділено три основні підходи до його трактування: предметно-функціональний, суспільно-економічний та монетарний. На підставі об'єктивного аналізу різних підходів та поглядів щодо сутності капіталу банку, його ознак і характеристик доведено, що капітал банку -- це частина банківських ресурсів, яка спрямована в обіг і є сукупністю власних, залучених та позичених коштів, що перебувають у розпорядженні банку й використовуються ним для формування матеріальних, нематеріальних та фінансових активів у грошовій формі для здійснення своєї діяльності з метою отримання прибутку. Дисертантом запропоновано вважати банк з іноземним капіталом як банк, у складі власників якого є один або більше нерезидентів, незалежно від частки участі у статутному капіталі, а не тільки 10 % та більше, як це визначено в Законі України «Про банки та банківську діяльність».

У роботі наголошується, що поняття «іноземний капітал» проявляється у різноманітних формах капіталу, до яких віднесено приватний, акціонерний, державний, банківський, промисловий, фінансовий, капітал міжнародних фінансово-кредитних організацій, що належить нерезидентам. Тобто залежно від напрямів входження і суб'єктів, яким належить капітал, визначено його призначення. Тому в роботі систематизовано суб'єктів-учасників процесу входження іноземного капіталу на банківський ринок України. Виокремлено дві групи суб'єктів-учасників -- це суб'єкти прямого впливу (філії, дочірні структури та представництва іноземних банків, а також їх клієнти), які безпосередньо беруть участь у здійсненні іноземної банківської діяльності і від яких залежить можливість здійснення банківської операції й отримання прибутків. Суб'єкти непрямого впливу, такі як Національний банк України, Верховна Рада України, Міністерство закордонних справ, Податкова служба України, Антимонопольний комітет, опосередковано впливають на діяльність банків з іноземним капіталом через створення сприятливого інвестиційного клімату в банківській системі.

За результатами вивчення зарубіжного досвіду обґрунтовано, що наявність іноземних банків в Україні є наслідком процесів інтеграції та глобалізації у світовій системі господарювання. У роботі виокремлені й узагальнені чинники, які стимулюють розвиток фінансової глобалізації: нерівномірність економічного розвитку і розподілу фінансових ресурсів; неврівноваженість поточних платіжних балансів; недостатність у більшості країн власних ресурсів для реалізації інвестиційних проектів; необхідність пошуку ресурсів для покриття дефіцитів бюджетів та виконання боргових зобов'язань; здійснення операцій злиття і придбання банків; упровадження сучасних електронних технологій, що дають змогу проводити банківські операції в режимі реального часу.

Інтеграція нашої країни у світовий економічний простір та в міжнародні фінансові структури веде до активного проникнення іноземного капіталу у вітчизняний банківський сектор. За результатами проведеного дослідження, виявлено що цей процес несе в собі позитивні й негативні явища (табл. 1), які суттєво впливають на фінансовий ринок країни.

Таблиця 1. Позитивні та негативні тенденції входження іноземного капіталу у банківську систему України

Етапи формування та тенденції розвитку банківської системи України в контексті присутності іноземного капіталу мають свої особливості. Дослідження класичної періодизації розвитку банківської системи України передбачає виділення чотирьох етапів її формування, але конкретний зміст та орієнтовні хронологічні межі цих етапів, на думку різних науковців, відрізняються. У праці запропоновано власну періодизацію розвитку банківської системи в контексті входження іноземного капіталу в Україну. За результатами аналізу процесу входження іноземного капіталу в банківську систему України, виокремлено п'ять етапів. Перший етап зародження з 1991 по 1995рр. характеризувався підготовкою до процесу входження та появою банків з іноземним капіталом. На початку цього періоду іноземному банківському капіталу було важко подолати стереотипи, які склалися в пострадянській країні. Саме в цей період, у 1993р., на українському ринку з'явився перший банк зі 100 % французьким капіталом -- «Креді Ліоне Україна».

Другий етап становлення, який припадав на 1996-1998 рр., потребував нових підходів до функціонування іноземного банківського капіталу. Цей період характеризувався лібералізацією умов для банків та банків з іноземним капіталом, які працювали на території України. У цей період в Україні було створено ще 10 банківських установ з іноземним капіталом, із них п'ять іноземних банків зі 100 % капіталом нерезидентів.

Третій етап укріплення припадає на 1999-2004 рр. На цьому етапі відбувається стабілізація позицій існуючих іноземних банків на ринку України. Фінансова криза 1998р. зумовила послаблення інвестиційної діяльності, спостерігалась незаінтересованість зарубіжних інвесторів у залученні капіталів. В цей період зростає інтерес з боку російських банківських установ, які активно починають купувати українські банки.

Четвертий етап (2005-2008 рр.) став визначальним для функціонування іноземного банківського капіталу на вітчизняному ринку банківських послуг. За цей час кількість банків з іноземним капіталом зросла з 19 станом на 01.01.2005 р. до 53 станом на 31.12.2008 р., а частка іноземного капіталу в структурі статутного капіталу банківської системи України зросла з 9,5 % до 36,5 % відповідно.

П'ятий новий етап функціонування іноземного капіталу на банківському ринку України розпочався з глобальних фінансово-економічних змін, які в подальшому однозначно вплинуть на національну економіку. Зважаючи на масштаби фінансової кризи 2008-2009 рр., яка посилилися внаслідок фінансової глобалізації, необхідно встановити обмеження на активні та валютні операції банків з іноземним капіталом.

У дисертації міжнародний ринок капіталів розглядається з позиції поєднання руху кредитних та інвестиційних фінансових потоків від нерезидентів. Інструменти власності стимулюють рух інвестиційних (неборгових) ресурсів, а інструменти боргу запозичений капітал, тому пропонується розрізняти за змістом терміни «залучений» і «запозичений» іноземний капітал, оскільки вони ґрунтуються на використанні різних фінансових інструментів і формують різні фінансові потоки.

Дисертантом виявлено, що ефективність функціонування іноземного капіталу в банківській системі залежить від форми його залучення у країну. Так, експансія іноземних фінансових груп у банківський сектор України відбувалася переважно у двох формах: відкриття нових банків, що означає початок діяльності практично з нуля; купівля і розвиток місцевих банків, яке здійснюється двома шляхами: а) купується банк як «оболонка», що дає змогу іноземному банку уникати процедури реєстрації, яка необхідна при використанні інших форм входження на ринок; б) відбувається поглинання власного дочірнього банку, що вже здійснює діяльність в Україні.

У дисертаційній роботі систематизовано ризики, які супроводжують діяльність іноземних банків у вітчизняній банківській системі. Виокремлено такі критерії класифікації: 1) сфера виникнення (ринковий, фінансовий, концентрації, довіри, функціональний, структури, політичний); 2) ієрархічна структура впливу ризиків на розвиток країни; 3) сегмент захоплення ринку банківських послуг; 4) стратегія та стадії проникнення іноземного капіталу. Застосування того чи іншого критерію класифікації залежить від стратегічних цілей та інструментарію регулювання цих ризиків.

У розділі 2 «Вплив іноземного капіталу на розвиток банківської системи України» здійснений порівняльний аналіз ефективності діяльності банків з іноземним капіталом та банків з національним капіталом.

Результати порівняльного аналізу діяльності банків з іноземним та національним капіталом показали переважно позитивний вплив іноземного капіталу на розвиток банківської системи України. Про це свідчать випереджальні темпи кредитування економіки, нарощення активів, власного та статутного капіталу, одночасне зростання фінансових результатів та витратних статей, пов'язаних з обслуговуванням персоналу та адміністративними заходами, які демонструють банки з іноземним капіталом порівняно з банками з національним капіталом (табл. 2).

Таблиця 2 Показники діяльності банків з іноземним та національним капіталом в Україні у 2006 та 2009 рр.*

Проведене дослідження показало, що результатом активної позиції банків щодо залучення іноземного капіталу в банківську систему України стало різке зростання зовнішньої заборгованості в корпоративному секторі економіки. На початок 2009 р. зовнішній борг банків та підприємств зріс і досяг 54 млрд. дол. США. При цьому в структурі сукупного зовнішнього боргу України збільшилась частка боргів приватного сектору: з 51% у липні 2006 р. до 76,3% на кінець 2009 р.

Тобто спостерігається виражений феномен боргової експансії корпоративного сектору, який має подвійну дію. З одного боку, це свідчить про певний рівень зрілості українського бізнесу та його здатності залучати капітал на міжнародних ринках, а отже про зростання інвестиційних можливостей економіки, з другого -- з'являються чіткі сигнали загострення ризиків і зростання рівня вразливості економіки перед шоками цін світових ринків, відсоткових ставок, валютного курсу та змін настроїв інвесторів на світових фінансових ринках.

У дисертації визначено, що доказом кредитної експансії іноземного капіталу є динаміка темпу зростання кредитів, наданих суб'єктам господарювання. Дослідження довели, що показники діяльності банків з іноземним капіталом у 2007-2009 рр. становили 78,4% та 64,1% приросту кредитного портфеля до попереднього року, що значно вище за середні показники по банківській системі України.

За результатами проведеного в роботі аналізу виявлено, що на початок 2007 р. іноземний банківський капітал під впливом фінансово-економічної кризи та нестабільності в економіках провідних країн світу, почав перетікати у економіки з більш високим рівнем дохідності. Це активізувало діяльність банків з іноземним капіталом на теренах України та спровокувало пожвавлення споживчого попиту.

У праці доведено, що значні темпи нарощування банками кредитних портфелів за рахунок кредитування фізичних осіб не відповідали рівню та темпам зростання реальної заробітної плати. Це означає, що попит на кредити не був адекватний доходам, які отримували фізичні особи, що призвело до значного погіршення кредитного портфеля банків. З часом значна частина клієнтів - фізичних осіб не змогла виконувати умови кредитних угод у зв'язку зі зниженням реальних доходів населення.

У результаті аналізу статистичних даних встановлено, що показники якості кредитних портфелів у банках з національним та іноземним капіталом суттєво різняться. Зокрема в післякризовий період рівень проблемних кредитів у банків з іноземним капіталом був вищий на 2,1 процентного пункта порівняно з банками з національним капіталом. Це обумовлено тим, що банки з іноземним капіталом мають у структурі кредитного портфеля більшу частку кредитів, наданих фізичним особам, які є більш незахищеними перед викликами фінансової кризи. Обґрунтовано, що для управління потоками іноземного капіталу потрібна збалансована система державних регулятивних заходів, спрямованих на оптимізацію його функціонування в банківській системі та зниження ризику розбалансування економіки держави.

У розділі 3 «Удосконалення регулювання та контролю за іноземним банківським капіталом» досліджено світовий досвід регулювання і контролю іноземного капіталу в банківських системах різних країн та обґрунтовано доцільність використання його у вітчизняній практиці.

Зокрема, запропоновані такі заходи: квотування частки банків-нерезидентів у загальному статутному капіталі або в активах національної банківської системи; квотування частки фізичних осіб-нерезидентів у складі працівників філії банку-нерезидента; квотування ліцензій на відкриття філії банку-нерезидента; встановлення обмежень на проведення окремих банківських операцій у національній або іноземній валютах для дочірніх банків або філій банку-нерезидента (табл. 3).

Таблиця 3 Складові механізму захисту національних банківських систем у країнах світу

З моменту вступу України до СОТ набула чинності стаття 24 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка визначає порядок відкриття філій та представництв іноземних банків на території України. Тому подальший розвиток банківської системи видається неможливим без допуску філій іноземних банків на територію України, що потребує посилення банківського нагляду за їх діяльністю. Вважаємо за доцільне запровадити таку модель банківського нагляду, яка б давала змогу здійснювати контроль із урахуванням ризиків у діяльності філій та їх можливого негативного впливу на фінансовий сектор України. З цією метою пропонуємо створити спеціальний структурний підрозділ у системі банківського нагляду для здійснення регулювання та контролю за діяльністю філій іноземних банків.

Дисертантом запропоновано для оцінювання діяльності філій іноземних банків використовувати систему SOSA (Strength-of-Supportn Assessment, у перекладі з англійської -- оцінювання сили підтримки). Це двокомпонентна рейтингова система, якою передбачено застосування конкретних механізмів збору, аналізу й оцінювання наглядової інформації стосовно функціонування філій іноземних банків. Перший компонент рейтингової системи визначає, які чинники можуть перешкоджати наглядовій службі здійснювати наглядову діяльність та моніторинг філій іноземних банків у повному обсязі. Цей компонент відображає загальний фінансовий стан материнського банку, визначає якісний рівень нагляду за банківською установою наглядовою службою в країні місцезнаходження материнського банку. Другий компонент системи SOSA визначає, чи підтримує материнський банк необхідний рівень внутрішнього контролю у своїх іноземних філіях.

Обґрунтовано вимоги щодо створення дієвого механізму допуску філій іноземних банків у банківську систему України на індивідуальній основі з більш жорсткими критеріями оцінювання репутації інвестора-нерезидента і джерел походження капіталу. Дисертант пропонує заборонити використовувати у вітчизняній банківській системі капітал з офшорних зон, посилити вимоги до країн-інвесторів, надавати дозвіл на відкриття філій в Україні іноземним банкам, міжнародний кредитний рейтинг яких є не нижчим «АА» за шкалою «Standard&Poor's» або аналогічним показником «Moody's».

Автором запропоновано для філій іноземних банків знизити ставку податку на прибуток, який спрямовано на їх капіталізацію. Пропонується законодавчо врегулювати використання прибутків філіями іноземних банків наступним чином: упродовж перших трьох років діяльності розміщення не менше 80 % прибутків на території України; упродовж наступних двох років -- 60 % отриманого прибутку, в усі наступні роки -- 50% отриманого прибутку. Це сприятиме прискоренню темпів капіталізації банківської системи України та зменшенню негативних наслідків відтоку капіталу за кордон.

В роботі визначено, що Українське законодавство не передбачає обмежень щодо участі іноземного капіталу в банківському секторі країни. Надмірна активізація діяльності банків з іноземним капіталом потребує встановлення загальної квоти іноземного капіталу у структурі статутного капіталу банківської системи України на рівні не більше ніж 50%, а на активні та валютні операції банків з іноземним капіталом встановлення лімітів. Необхідність такого обмеження полягає в тому, щоб водночас із розвитком банків з іноземними капіталами на території України існувала можливість розвитку та підвищення ефективності функціонування вітчизняного банківського капіталу. На випадок непередбачених ситуацій у країні (політичних чи економічних), коли іноземні банки можуть припинити свою діяльність на території України, вітчизняний банківський капітал повинен бути достатнім, аби запобігти кризам у банківській системі та не допустити спаду економіки. Загальна квота на участь іноземного банківського капіталу в Україні має бути визначена законодавчо.

В дисертації наголошено, що при визначенні доцільності зростання іноземного капіталу у банківській системі країни необхідно керуватися стратегічними пріоритетами держави, практична реалізація яких дасть змогу забезпечити цілісність і стабільність функціонування банківської системи.

іноземний капітал банківський інвестор

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає у створенні сприятливого середовища для ефективної діяльності іноземного капіталу в банківській системі України. Новизна підходу дає змогу розглядати теоретичні та практичні проблеми крізь призму концепції національної економічної безпеки. Результати проведеного дослідження дали можливість зробити висновки теоретичного та науково-практичного характеру.

1. На основі дослідження визначень категорії «капітал» виділено три основні підходи до його трактування: предметно-функціональний, суспільно-економічний та монетарний. Встановлено, що термін «капітал» залежить від сфери його функціонування, а складність та багатогранність цієї категорії суттєво впливає на трактування поняття «банківський капітал». Об'єктивний аналіз різних підходів та поглядів щодо сутності капіталу банку, його ознак і характеристик дає підстави стверджувати, що капітал банку -- це частина банківських ресурсів, яка спрямована в обіг і є сукупністю власних, залучених та позичених коштів, що перебувають у розпорядженні банку й використовуються ним для формування матеріальних, нематеріальних та фінансових активів у грошовій формі для здійснення своєї діяльності з метою отримання прибутку.

2. За результатами теоретичного аналізу визначено внутрішні та зовнішні чинники, які впливають на зростання кількісних та якісних параметрів іноземного банківського капіталу. До зовнішніх чинників належать: інвестиційна привабливість банківського бізнесу, членство держави у Світовій організації торгівлі та інших світових фінансових структурах. До внутрішніх чинників відносять: розмір ВВП країни, рівень інфляції в країні, розмір власного капіталу банків, рівень оподаткування банківського бізнесу, порядок створення резервних фондів, валютне регулювання.

3. Встановлено, що нарощення капіталу банку через капіталізацію прибутку залежить від ефективності державного регулювання та управління банківською діяльністю, а саме від стимулювання капіталізації прибутку через удосконалення системи оподаткування банківських установ та зниження норми резервування. Пропонуємо законодавчо врегулювати використання прибутків філіями іноземних банків наступним чином: упродовж перших трьох років діяльності розміщення не менше 80 % прибутків на території України; упродовж наступних двох років -- 60 % отриманого прибутку, в усі наступні роки -- 50% отриманого прибутку. Це сприятиме прискоренню темпів капіталізації банківської системи України та зменшенню негативних наслідків відтоку капіталу за кордон.

4. Доведено, що наявність іноземних інвесторів сприяє консолідації банківського капіталу в результаті злиття та поглинання банків. Головним чинником привабливості національної банківської системи для іноземних банків є отримання вищого прибутку з урахуванням прийнятного ризику. За підсумками передкризового 2007 р. обсяги угод щодо злиття та поглинання за участю іноземних інвесторів склали 4,4 млрд. доларів США, а середньозважений мультиплікатор продажу банків за коефіцієнтом «priceto-book value» (відношення ринкової вартості банку до капіталу) -- 5,2 капіталу. Це сприяло збільшенню величини власного капіталу банківської системи та обсягів активних і пасивних операцій, розширенню спектру банківських послуг.