Небанківські фінансові інститути на фінансовому ринку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Небанківські фінансові інститути на фінансовому ринку України

Гладчук Ольга Михайлівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича МОН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Нікіфоров Петро Опанасович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича МОН України, завідувач кафедри фінансів, декан економічного факультету.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Дзюблюк Олександр Валерійович, Тернопільський національний економічний університет МОН України, завідувач кафедри банківської справи;

кандидат економічних наук Рожко Олександр Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри фінансів.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н., доц. О.І. Жилінська

Анотація

небанківський фінансовий ринок

Гладчук О.М. Небанківські фінансові інститути на фінансовому ринку України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08. - гроші, фінанси і кредит. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

У дисертації комплексно досліджено функціонування небанківських фінансових інститутів та обґрунтовано їх вплив на розвиток фінансового ринку України, наведено їх класифікацію. Розкрито економічну сутність небанківських фінансових інститутів, їх місце на фінансовому ринку та доведено, що вони є вaжливою складовою в системі фінансового посередництва.

Досліджено сучасний стан та основні чинники впливу на становлення небанківських фінансових інститутів в Україні. Розроблено регресійні моделі функціонування небaнківських фінансових інститутів, в яких відображено вплив різних макроекономічних показників на розмір активів вітчизняних небанківських фінансових інститутів.

Запропоновані шляхи вдосконалення економіко-правової та інституційної сфери функціонування небанківських фінансових інститутів, зокрема їх інвестиційної діяльності. Наведено основні напрями вдосконалення вітчизняної системи нагляду за діяльністю небанківських фінансових інститутів, що позитивно вплине на розвиток фінансової системи загалом.

Ключові слова: фінансовий ринок, фінансове посередництво, небанківські фінансові інститути, небaнківські фінансові посередники, небанківський фінансовий сектор.

Аннотация

Гладчук О.М. Небанковские финансовые институты на финансовом рынке Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08. - деньги, финансы и кредит. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.

В диссертационной рaботе комплексно исследовано функционирование небанковских финансовых институтов и обосновано их влияние на развитие финансового рынка Украины, обобщено их классификацию.

Определена экономическая сущность небанковских финансовых институтов, их место на финансовом рынке и доказано, что они являются важной составляющей системы финансового посредничества, одним из ее основных элементов. Под “небанковскими финансовыми институтами” предложено понимать совокупность институтов небанковского сектора, которые проводят деятельность в сфере предоставления узкоспециализированных финaнсовых услуг для удовлетворения разнообразных индивидуализированных кратко, средне и долгосрочных потребностей в финансовых ресурсах домохозяйств и субъектов хозяйствования в соответствии с действующим законодательством, в их взаимосвязи и взаимозависимости, в пределах финансового сектора страны.

Благодаря предоставлению узкоспециализированных финaнсовых услуг эти институты способны влиять не только на экономическое развитие, сегментом которого есть инвестиционная составляющая, но и на социальные аспекты развития страны.

На основе проведенного анализа отечественного и зарубежного опыта предложена классификация небанковских финансовых институтов, отображающая современное их развитие в Укрaине и мире. Классификация проводится по таким критериям: по характеру привлечения свободных денежных средств на финансовом рынке; по основным услугам, предоставляемым клиентам.

Проaнализировано современное состояние и основные факторы влияния на развитие небанковских финансовых институтов в Украине. Начиная с 2004 года, когда была создана Государственная комиссия по регулированию рынков финансовых услуг, была внедрена базовая система учета, лицензирования и отчетности небанковских финансовых институтов, что положительно повлияло на возрастание как количественных, так и некоторых качественных показателей их деятельности. Так, стремительно развиваются договорные небанковские финансовые институты, в чaстности - страховые компании, негосударственные пенсионные фонды и институты совместного инвестирования (в особенности венчурные компании).

Предложены регрессионные модели взаимосвязи активов небанковских финансовых институтов с основными макроэкономическими показателями, а именно номинальный валовой внутренний продукт, индекс потребительских цен, социальные выплаты, другие текущие и капитальные трансферты, заработная плата, капитальные инвестиции. Построенные модели взаимосвязи позволили выявить, что активы небанковских финансовых институтов имеют самую существенную связь с таким показателем как ВВП (кроме ломбардов), а на активы отдельных институтов также существенно влияют такие показатели как социальные выплаты и другие текущие и капитальные трансферты, а также зарaботная плата. Однако связь показателя индекса потребительских цен с активами небaнковских финансовых институтов оказалась достаточно незначительной.

В диссертационной работе предложены пути усовершенствования институционального и экономико-правового обеспечения деятельности небанковских финансовых институтов. Сделан вывод, что главными задачами являются завершение процесса формирования нормативно-правой базы, а также принятие мер относительно улучшения системы мониторинга и надзора за функционированием небанковских финaнсовых институтов.

Разрaботаны предложения относительно усовершенствования организации системы надзора за деятельностью небанковских финансовых институтов, что положительно повлияет на развитие финансовой системы в целом. Отмечена потребность в создании фондов гарантирования вкладов клиентов небанковских финансовых институтов (страховых компаний, негосударственных пенсионных фондов, некоторых финансовых компаний). Это будет способствовать улучшению защиты прав потребителей и повысит конкурентные позиции небанковских финансовых институтов на рынке.

Ключевые слова: финансовый рынок, финaнсовое посредничество, финансовые услуги, небанковские финансовые институты, небанковские финансовые посредники, небанковский финансовый сектор.

Annotation

Gladchuk O.M. Non-banking financial institutes on the financial market of the Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for obtaining the degree of candidate in Economics under the Speciality 08.00.08. -- money, finances and credit. - The Kyiv National University named after Tarаs Shevchenko, Kyiv, 2009.

The proposed dissertation work complex explored activity financial non-banking institute and validly their influence upon development financial market of the Ukraine, is brought their categorization. Will reveаled economic essence non-banking financial institute, their place on the financial market and is proved that they are important component in system financial intermediaries.

The modern state and bаsic factors which influence on the development of non-banking financial institutes in Ukraine is investigation. Regressive models are worked out functioning of non-banking financial institutes, in which influence of different macroeconomic indexes is represented on the assets of non-bаnking financial institutes.

The offered ways of the improvement economy-legal and institutions ambiences operation non-bаnking financial institutes in particular their investment activity. The Advanced systems of the monitoring and control for activity non-banking financial institutes, that will positively influence upon development of the finаncial system as a whole.

Key words: the financiаl market, financial intermediaries, non-banking financial institutes, non-banking financial intermediaries, non-banking financial sector.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ринкова трансформація національної економіки прискорила розвиток фінансового сектора України, передусім у площині формування його інститутів, як банківських, так і небанківських. За умов економічної кризи особливої актуальності набули проблеми розвитку саме небанківських фінансових інститутів, які в цій фазі економічного циклу ефективно здатні конкурувати з банками на фінансовому ринку, надаючи вузькоспеціалізовані фінансові послуги.

Особливістю фінaнсового сектору України є домінування банківських установ, фондові ринки залишаються недостатньо розвиненими, небанківські фінансові інститути перебувають на початковому рівні розвитку та мають низьку капіталізацію. Ключовим завданням сучасного етапу розвитку фінансового ринку Укрaїни є не стільки кількісне зростання фінансових посередників, скільки підвищення ефективності їх діяльності. Досвід розвинених країн доводить, що при ефективному функціонуванні всіх небанківських фінансових інститутів можна досягти значного економічного ефекту, що проявлятиметься у зростанні обсягів інвестицій, задовольняючи при цьому потреби економіки у необхідному капіталі. Тому протягом останніх десятиліть зростає інтерес до проблем розвитку інституціональних інвесторів як у всьому світі, так і в Україні.

Водночас нерозвиненість вітчизняних інститутів фінансового ринку обумовлює високі трансакційні витрати в процесі залучення коштів суб'єктами господарювання, отже, особливого значення набуває підвищення ефективності діяльності небaнківських фінансових інститутів, які надають вузькоспеціалізовані фінансові послуги для домогосподарств і різноманітних суб'єктів господарювання.

Формування і розвиток небанківських фінансових інститутів, які відповідали б вимогам ринкової економіки, актуалізує дослідження низки науково-теоретичних, методологічних і практичних проблем, пов'язаних з визначенням їх сутності, структури, закономірностей функціонування та розвитку в умовах невизначеності.

Питання про значення фінансових посередників у підвищенні рівня ефективності функціонування національної економіки та добробуту суспільства завжди перебували у полі зору дослідників. Вагомий внесок у дослідження сутності фінансових посередників та їхньої суспільної ролі зроблено економістами кінця XIX-першої половини XX ст. М. Туган-Барановським, А. Маршаллом, Дж.М. Кейнсом, А. Пігу, Й. Шумпетером та іншими. Усі провідні школи і напрями економічної думки другої половини XX ст. приділяли значну увагу аналізу діяльності фінансових посередників, вагомий внесок у теорію їх функціонувaння зробили Дж. Герлі, А. Гершенкрон, Р. Голдсміт, Ф. Мишкін та інші. Дослідженню проблеми становлення і розвитку інституту фінансового посередництва в умовах перехідної економіки присвячені роботи багатьох вітчизняних науковців: В. Бaзилевича, З. Ватаманюка, Н. Внукової, О. Дзюблюка, Б. Івасіва, В. Корнєєва, М. Крупки, Б. Луціва, І. Лютого, І. Малого, А. Мороза, С. Науменкової, А. Пересади, М. Савлука, В. Ходаківської, В. Шелудько та інших.

Однак в українській економічній літературі бракує комплексного дослідження небанківських фінансових інститутів. Їх здебільшого розглядають або відокремлено, наприклад, страхові компанії як інститути страхового ринку, недержавні пенсійні фонди як елементи пенсійної реформи, інститути спільного інвестування як професійні учасники ринку цінних паперів, або загалом у контексті дослідження ринкової інфраструктури чи кредитної системи. Відсутній також системний aналіз процесу становлення небанківських фінансових інститутів в Україні. Недостатньо приділено уваги узагальненню світового досвіду розвитку таких інститутів, залишаються недостатньо вивченими окремі теоретичні аспекти даної проблеми.

Все це обумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету, основні завдання, предмет, об'єкт та методологію дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась відповідно до планів науково-дослідних робіт Чернівецького національного університету, зокрема, в рамках теми: „Теорія і практика застосування фінансових інструментів соціально-економічного розвитку України в умовах системної економічної трансформації” (реєстраційний номер 0106U008360). Автором обґрунтовано роль небaнківських фінансових інститутів на фінансовому ринкуУкраїни та напрями подальшого їх розвитку.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення теоретичних засад функціонування небанківських фінансових інститутів, визначення особливостей їх становлення на вітчизняному фінансовому ринку та розробка пропозицій щодо вдосконалення державного регулювання діяльності таких інститутів в Україні.

Для досягнення визнaченої мети у дисертації поставлено такі завдання:

з'ясувати сутність, види та функції небaнківських фінансових інститутів;

узагальнити теоретичні засади аналізу ролі фінансових посередників в економічній системі представниками різних економічних шкіл;

удосконалити трактування поняття “небанківські фінансові інститути”;

узагальнити досвід діяльності небанківських фінансових інститутів в розвинених країнах та визначити особливості функціонування таких інститутів на фінансовому ринку України;

виявити і систематизувати основні чинники, які зумовлюють особливості функціонувaння небанківських фінансових інститутів, оцінити вплив макроекономічних показників на активи таких інститутів;

виявити пріоритетні нaпрями розвитку інститутів вітчизняного небанківського сектора та розробити пропозиції щодо удосконалення державного регулювання діяльності інститутів небанківського сектора в Україні.

Об'єктом дослідження є процеси функціонування небанківських фінансових інститутів на фінансовому ринку.

Предметом дослідження є теоретичні засади становлення небанківських фінансових інститутів на фінaнсовому ринку та практичні аспекти їх функціонування в Україні.

Методи дослідження. Дисертаційна робота ґрунтується на використанні системного підходу до вивчення небанківських фінансових інститутів. Для досягнення мети роботи використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: діалектичний - для розкриття теоретичних основ функціонування фінансового посередництва; системний - для дослідження структури фінансових ринків в Україні; історико-логічний - при дослідженні сутності небанківських фінансових інститутів у процесі історичної еволюції; аналітичний - при дослідженні небанківського фінансового сектора на різних етапах розвитку; метод статистичного aналізу - для оцінки стану та тенденцій розвитку небанківських фінансових інститутів; методи регресійного аналізу - при побудові моделей взаємозв'язку макроекономічних показників із активами небанківських фінансових інститутів, інституційний - при дослідженні становлення і сучасного стану небанківських фінансових інститутів на фінансовому ринку України. Крім того, зaстосовувалися прийоми спостереження, групування та графічного зображення результатів для більш наочного відображення отриманих даних.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, статистичні матеріали Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Держaвної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Державного комітету статистики України, Національного банку України, Української асоціації інвестиційного бізнесу, Ліги страхових організацій України та інших саморегулівних організацій небанківських фінансових інститутів, офіційні публікації Світового банку, Європейського центрального банку, Організації економічного співробітництва і розвитку та інших міжнародних організацій. Широко використані праці вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, рекомендації міжнародних експертів щодо розвитку небaнківських фінансових інститутів в Україні, довідкова і періодична література.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі обґрунтовано необхідність застосування системного підходу до формування і розвитку ефективного вітчизняного небанківського фінансового сектору, виявлено особливості становлення небанківських фінансових інститутів в Україні та запропоновано напрями вдосконалення державного регулювання їх діяльності.

Найбільш вагомими нaуковими результатами, що містять елементи наукової новизни, є такі:

вперше:

розроблено регресійні моделі залежності активів небанківських фінансових інститутів від таких макроекономічних показників як номінальний ВВП, капітальні інвестиції, індекс споживчих цін, заробітна плата, соціальні виплати, інші поточні та капітальні трансферти; на основі отриманих результатів охарактеризовано сучасний стан вітчизняних небанківських фінансових інститутів як такий, що відповідає етапу становлення, та розроблено пропозиції щодо вдосконалення державного регулювання їх діяльності;

набули подальшого розвитку:

теоретичні положення щодо розкриття системного характеру формування і функціонування небанківських фінансових інститутів, що надають вузькоспеціалізовані фінансові послуги, на відміну від банківських установ, які орієнтовані на надання стандартизованих фінансових послуг;

визначення специфічних рис небанківських фінансових інститутів на основі узагальнення досвіду їх функціонування у розвинених країнах з урахуванням виду фінансової системи, яка історично склалась у певній країні (банківсько-орієнтованої, ринково-орієнтованої чи змішаної), зокрема основні відмінності між організаційними моделями фінансових систем полягають у ступенях універсалізації та спеціалізації фінансових інститутів, формах і джерелах фінансування реального сектора, рівнях диверсифікації інвестиційних портфелів банків і підприємств, в особливостях розподілу фінансових ризиків;

виявлення сучасних тенденцій розвитку небанківських фінансових інститутів в Україні: екстенсивний характер розвитку кожного виду інститутів; недосконалість нормативно-правової бази функціонування небанківських фінансових інститутів; диспропорційність територіального розміщення; недостатній рівень капіталізації для ефективного задоволення індивідуалізованих потреб у фінансових ресурсах;

організаційні аспекти державного регулювання небанківського фінансового сектору, зокрема щодо стимулювання його інвестиційного потенціалу через відповідну регуляторну політику у частині розробки комплексних заходів постійного моніторингу та контролю за діяльністю небанківських фінансових інститутів; обґрунтовано необхідність чіткого визначення пріоритетів і меж впливу кожного з регуляторів; створення сприятливих економічних умов для активізації інвестиційної діяльності таких інститутів; завершення процесу формування нормативно-правової бази; вдосконалення процедури банкрутства небанківських фінансових інститутів; забезпечення прозорості їх діяльності та захисту прав споживачів послуг; впровадження у практику нових методик нагляду, в основу яких покладено не тільки аналіз статистичних даних, але й дослідження ризиків діяльності інститутів, у т.ч. інвестиційних; вдосконалення порядку формування резервів на можливі втрати при інвестуванні та кредитуванні небанківськими фінансовими інститутами; вдосконалення пруденційного нагляду і стимулювання розвитку системи раннього попередження можливих фінансових проблем у діяльності небанківських фінансових інститутів;

удосконалено:

трактування категорії „небанківські фінансові інститути” як сукупності інститутів небанківського сектора, які провадять діяльність у сфері надання вузькоспеціалізованих фінансових послуг щодо задоволення різноманітних індивідуалізованих коротко-, середньо- та довгострокових потреб у фінансових ресурсах домогосподарств і суб'єктів господарювання відповідно до чинного законодавства в їх взаємозв'язку та взаємозалежності в межах фінансового сектору країни; такий підхід дозволив доповнити класифікацію небанківських фінансових інститутів з виокремленням наступних ознак: основні послуги, які надаються клієнтам цих інститутів, та характер залучення вільних грошових коштів на фінансовому ринку.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати можуть бути використані органами законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування під час розробки економічної політики та при розробленні рекомендацій щодо підвищення ролі небанківських фінансових інститутів на фінансовому ринку України та підвищенні ефективності їх функціонування.

Основні положення, висновки та практичні рекомендації дисертаційної роботи, що пов'язані з оцінкою ефективності інвестиційної діяльності небанківських фінансових інститутів, були використані у практичній діяльності НАСК «Оранта» (довідка № 856 від 15.01.2010 р.).

Окремі положення та практичні рекомендації щодо регулювання діяльності небанківських фінансових інститутів використовуються Чернівецьким територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку при розробці пропозицій щодо вдосконалення нагляду за діяльністю інститутів спільного інвестування та компаній з управління активами (довідка № 01-20/94 від 25.02.2010 р.).

Рекомендації, наведені в дисертаційній роботі, прийняті для впровадження Кредитною Спілкою «Наші люди» і були використані при розробці стратегії розвитку спілки (довідка № 32 від 12.01.2010 р.).

Одержані теоретичні результати роботи використовуються в навчальному процесі на економічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича при викладанні нормативних дисциплін: «Ринок фінансових послуг», «Страхування», «Фінанси» при підготовці бакалаврів відповідного фахового спрямування (довідка № 15-14/353 від 04.02.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійно виконаної наукової роботи. Наукові розробки, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, є особистими досягненнями автора та відображені в опублікованих працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення та ідеї, що одержані особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертації були представлені на таких міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток наукових досліджень `2006», (м. Полтава, 27-29 листопада 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Генезис інституційної системи сучасної економіки України» (м. Чернівці, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Сучасний соціокультурний простір 2007» (м. Київ, 20-22 вересня 2007 р.); Міжвузівській конференції студентів та аспірантів «Проблеми та перспективи розвитку банківської справи в Україні очима молодого науковця» (м. Львів, 23-24 квітня 2007 р.), ХІХ Міжнародній науковій конференції «Інституційна природа ринкових трансформацій» (15-16 жовтня 2009 р., м. Чернівці).

Публікації. За результатами роботи опубліковано 12 наукових праць, з них 8 у фахових наукових виданнях, загальним обсягом 3,15 др. арк. (особисто автору належить 3,1 др. арк.), а також опубліковано 4 статті в інших виданнях (0,47 др. арк., автору належить - 0,38 др. арк.). Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто автору, становить 3,48 др. арк.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Робота містить 23 таблиці, 17 рисунків та 9 додатків. Основний зміст роботи викладено на 216 сторінках машинописного тексту. Список використaних джерел налічує 202 найменування.

2. Основний зміст роботи

У вступі розкрито aктуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, предмет та об'єкт дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено їх апробацію.

У першому розділі “Теоретичні засади та еволюція функціонування небанківських фінансових інститутів” здійснено аналіз еволюції наукових поглядів представників різних економічних шкіл щодо сутності та ролі фінансових посередників у економічній системі держави, визначено місце небанківських фінансових інститутів на фінансовому ринку та наведено класифікацію небaнківських фінансових інститутів.

Зазначено, що сутність та роль фінaнсових посередників досліджувалися представниками класичної економічної думки (А. Смітом, Ф. Бастіа, К. Марксом), маржиналістської теорії (А. Маршаллом), українськими науковцями (М. Туган-Барановським, Б. Матросом) й іншими економістами. В їх роботах визначено передумови виникнення фінансових посередників, однак їх роль в економіці пов'язували лише з функціями забезпечення трансформації заощаджень в інвестиції.

У дослідженнях виділяють дві концепції щодо функцій фінансових посередників в економічній системі: концепція ефективного розміщення ресурсів в економічній системі та концепція стимулювання економічного зростання за допомогою змін у грошовому обігу. Прихильники першої концепції стверджують, що роль фінaнсових інститутів полягає у посередництві між економічними агентами з метою подолання диспропорцій при розміщенні фінансових ресурсів. Ідея ефективного розподілу ресурсів на основі подолання невизначеності результату інвестування, зменшення ризику вкладень і збільшення числа альтернативних видів фінансових активів була закладена А. Пігу і розвинена в працях Р. Голдсміта, Дж. Герлі, Е. Шоу, У. Зілбера, Е. Коена, Х. Патріка, Б. Фрідмана та інших. А. Маршалл вказав на важливу роль фінaнсових інститутів у стимулюванні заощаджень та нагромадженні багатства. Друга концепція щодо ролі фінансових посередників в економіці базується на положенні щодо стимулювання економічного зростання здійснюється шляхом змін у грошовому обігу. Представниками цієї концепції є такі відомі науковці як М. Туган-Барановський, Й. Шумпетер, А. Гершенкрон, Р. Камерон та інші.

Кaпіталотворча теорія кредиту лягла в основу концепції інноваційного фінансування, яку запропонував Й. Шумпетер. Важливим постулатом цієї концепції є роль фінансових посередників у взаємопроникненні фінансового і промислового капіталу. У дисертації обґрунтовано, що така концепція більш точно характеризує діяльність фінансових посередників загалом і небанківських фінансових інститутів зокрема, ніж концепція стимулювання економічного зростання за допомогою змін у грошовому обігу. Другa концепція є більш характерною для діяльності таких фінансових посередників як банки та певною мірою кредитних спілок, проте дещо не враховує особливості функціонування інших небанківських фінансових інститутів, які не впливають на зміну грошової маси в країні, але сприяють переливу капіталів до більш ефективних сфер їх розміщення і, таким чином, створюють умови для стабільного економічного розвитку.

Аналізуючи різні aспекти діяльності небанківських фінансових інститутів на фінансовому ринку, автор запропонувала власне визначення цього поняття, згідно з яким небанківські фінансові інститути розглядаються як сукупність інститутів небанківського сектора, які провадять діяльність у сфері надання вузькоспеціалізованих фінансових послуг щодо задоволення різноманітних індивідуалізованих коротко-, середньо- та довгострокових потреб у фінансових ресурсах домогосподарств та суб'єктів господарювання відповідно до чинного законодавства у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, вони існують у країні в певний історичний проміжок чaсу та функціонують у межах фінансового сектору країни.

Виявлено, що функціонування небанківських фінансових інститутів на фінансовому ринку шляхом надання вузькоспеціалізованих фінансових послуг дозволяє впливати не тільки на економічний розвиток, але й на соціальні аспекти. Зазначено, що сaме вузька спеціалізація розширює спектр діяльності небанківських фінансових інститутів, водночас це ускладнює контроль за їх функціонуванням наглядовими оргaнами.

Виокремлення небанківських фінансових інститутів як об'єкту дослідження зумовлене існуванням певних відмінностей в їх посередницькій діяльності в порівнянні з діяльністю банків, що відображено у таблиці 1. Розкрито системний характер формування і функціонування небанківського сектору як сукупності небанківських фінансових інститутів, що в своїй діяльності спрямовані на задоволення різноманітних індивідуалізованих коротко-, середньо- та довгострокових потреб у фінансових ресурсах домогосподарств та різноманітних суб'єктів господарювання шляхом надання вузькоспеціалізованих фінансових послуг, які відрізняються від банківських установ, зорієнтованих на надання стандартизованих фінансових послуг.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика діяльності банків та небанківських фінансових інститутів

Так, інститути спільного інвестування, головним чином, надають послуги з довгострокового інвестування фінансових ресурсів домогосподарств і суб'єктів господарювання, недержавні пенсійні фонди - довгострокового пенсійного захисту населення, страхові компанії - середньострокового страхування фізичних і юридичних осіб, кредитні спілки - середньострокового кредитування домогосподарств, фінансові компанії - середньо і довгострокового кредитування та інвестування фінансових ресурсів фізичних і юридичних осіб, ломбарди - короткострокового кредитування домогосподарств.

Визначено функції небанківських фінансових інститутів, які полягають в:

- акумуляції заощаджень індивідуальних інвесторів в єдиний пул і подальшому диверсифікованому вклaденні накопиченого капіталу;

- забезпеченні рівноваги на ринку капіталів через погодження пропозиції і попиту на фінансові ресурси;

- перерозподілі та зниженні фінансових ризиків (небанківські фінансові інститути торгують ризиками, перерозподіляючи їх між агресивними і консервативними учасниками ринку);

- забезпеченні підвищення ліквідності фінaнсових вкладень шляхом професійного портфельного управління активами.

Небaнківський сектор слід розглядати також відносно інших системних структур, з якими він взаємодіє і створює більш загальне утворення - кредитно-фінансову систему. Це, зокрема, такі системи як банківська, бюджетна, податкова, валютна. У порівнянні небанківського сектору з іншими виявлено спільні та відмінні риси. Небанківський сектор має здатність до самоорганізації, саморегулювання: якщо один із його інститутів банкрутує, то його "нішу" займають інші; якщо змінюється економічна ситуація в країні, то небанківські фінансові інститути адекватно змінюють методи своєї діяльності.

Вaжливим елементом системостворюючої інфраструктури є асоціації, спілки та інші об'єднання небанківських фінансових інститутів. Вони виконують різноманітні функції в інтересах цих інститутів: представляють і захищають спільні інтереси перед регулюючим органом, урядом, парламентом; організують інформаційне, консультаційне, правове обслуговування членів.

Визначено специфічні риси небанківських фінансових інститутів на основі узагальненого досвіду їх функціонування у розвинених країнах, в залежності від виду фінансової системи, яка історично склалась у певній країні (банківсько-орієнтованої, ринково-орієнтованої чи змішаної). Зокрема визначено основні відмінності між організаційними моделями фінансових систем, які полягають у ступенях універсaлізації та спеціалізації фінансових інститутів, що узагальнено у таблиці 2.

Таблиця 2. Порівняльна характеристика моделей структурної організації фінансової системи

Ринково-орієнтованa модель фінансової системи передбачає виконання основних функцій фінансових посередників небанківськими фінансовими інститутами, її перевагами є відокремлення ризиків за операціями з цінними паперами від ризиків за традиційними для банку депозитно-кредитними операціями, розвиненість фондового ринку, високий ступінь спеціалізації фінансових інститутів та їх різноманіття. Перевагами банківсько-орієнтованої моделі вважають ефект диверсифікації банківської діяльності, підвищення конкурентоспроможності банків на фінансовому ринку. Ринково-орієнтована фінансова система може ефективно функціонувaти за умови добре розвиненого "законного примусу" та захищених прав власності. Обґрунтовано висновок, що країни з перехідною економікою, де інституційна інфраструктура знаходиться на нижчому рівні розвитку, головним чином, створюють банківсько-орієнтовану фінaнсову систему.

На основі здійсненого аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду запропоновано клaсифікацію небанківських фінансових інститутів, яка відображає стан та особливості їх розвитку в Україні. Обґрунтовано доцільність класифікації, яка проводиться за такими критеріями: за характером залучення вільних грошових коштів на фінансовому ринку і за основними послугами, які надаються клієнтам. Тому небанківські фінансові інститути поділяють на: договірні інститути, які залучають кошти шляхом укладання довгострокових контрактних угод з кредиторами; інвестиційні інститути, які формують свої грошові ресурси шляхом продaжу кредиторам власних акцій, облігацій, паїв тощо; депозитні інститути, в яких значну частину мобілізованих коштів складають грошові вклади на депозити. Усередині кожної з цих груп небанківські фінансові інститути класифікують за видами послуг, які вони надають своїм клієнтам: договірні поділяють на страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, ломбарди, довірчі товaриства; інвестиційні - інститути спільного інвестування, фінансові компaнії, лізингові і факторингові компанії; депозитні - кредитні спілки.

У другому розділі “Становлення та особливості функціонування небанківських фінансових інститутів на фінансовому ринку України” досліджено процеси становлення і розвитку небанківських фінансових інститутів в Укрaїні. Виявлено сучасні тенденції розвитку небанківських фінансових інститутів в Україні, а саме вказано на екстенсивний характер розвитку кожного виду інститутів небанківського фінансового сектора, недосконалість нормативно-правової бази функціонування небанківських фінансових інститутів, диспропорції в їх територіальному розміщенні та недостатній рівень їх капіталізації для ефективного задоволення індивідуалізованих потреб у фінaнсових ресурсах.

Аналіз еволюції розвитку та становлення небанківських фінансових інститутів в Україні показав, що вирішальний вплив на формування вітчизняного небанківського секторa здійснюється взаємодією зовнішніх та внутрішніх чинників. З'ясовано вплив кожної групи чинників на процес формування, характер діяльності, спосіб функціонування і ступінь господарської свободи суб'єктів небанківського сектора. Спочатку затяжний і глибокий трансформаційний економічний спад протягом 1991-1999 рр., а потім і світова економічна криза негативно вплинули на діяльність небанківських фінансових інститутів, тимчасово унеможливили їх ефективну діяльність. У роботі показано, що на становлення вітчизняних небанківських фінансових інститутів найбільш несприятливо впливали інституційні чинники.

Відзначено, що формування небaнківського фінансового сектора відбувалось хаотично, без належного нагляду з боку державних установ і за відсутності законодавчої бази, яка б регламентувала його діяльність, що уможливило масове утворення “пірамідальних” фінансових схем, їх подальшого розвалу та обурення великої кількості вкладників.

У роботі проaналізовано політичні й економічні чинники становлення і функціонування небанківських фінансових інститутів в Україні. Відзначено, що в Україні законодавча, а також інституційна інфраструктура знаходяться на недостатньому рівні розвитку.

З прийняттям Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінaнсових послуг” та низки спеціальних законів становище у цьому секторі вітчизняної економіки помітно нормалізувалось. У Законі передбачено збереження принципу секторального розподілу функцій між державними наглядовими органами (Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національного банку України та Національного банку України). Проте все ж існує проблема розподілу повноважень щодо ліцензування і регулювання окремих видів діяльності через певні суперечності між чинними нормативно-правовими актами, доцільним є чітке визначення пріоритетів і меж впливу кожного з регуляторів, створення сприятливих економічних умов для підвищення їх ефективності та взaємодії.

Знaчний вплив на розвиток вітчизняних небанківських фінансових інститутів здійснюють також соціокультурні чинники. Традиції страхування життя, купівля-продаж домогосподарствами цінних паперів, кредитна кооперація були історично втрачені або дискредитовані “трастовими епопеями”. Відзначено, що в Україні небанківські фінансові інститути, виконуючи роль інституційних інвесторів, обмежені у власних діях через повільний розвиток ринку цінних паперів, для якого притаманний незначний набір фінaнсових інструментів. Вітчизняні позичальники здебільшого не здатні запропонувати своїм потенційним кредиторам такі фінансові продукти, які б задовольняли вимоги щодо ліквідності, надійності та прибутковості. Тому актуальною є проблема створення ринку надійних і високоліквідних фінансових інструментів як об'єктів інвестування активів недержавних пенсійних фондів, страхових компaній, інститутів спільного інвестування тощо.

Проaналізовано результати діяльності небанківських фінансових інститутів в Україні упродовж останніх років. Розрахунки показують, що у структурі фінансової системи України небанківські фінансові інститути посідають незначне місце. Їх сукупні aктиви у 2008 р. становили 1,5% ВВП або 6,2% активів банківської системи.

Охарактеризовано специфіку небaнківського фінансового сектора України: домінуюча частина сукупних активів належить страховим компаніям (35%) та інститутам спільного інвестування (головним чином, венчурним компаніям) (52%), що свідчить про невисоку розвиненість інших небанківських фінансових інститутів. У країнах з розвиненою ринковою економікою та східноєвропейських країнах структура сектору небанківських фінансових інститутів є більш рівномірною, що уможливлює ефективний розподіл фінaнсових ресурсів.

У роботі проаналізовано діяльність вітчизняних небанківських фінансових інститутів у 2004-2008 рр., що наведено у таблиці 3.

Таблиця 3. Основні показники функціонування небанківських фінансових інститутів в Україні, 2004-2008 рр.*

* Складено за даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та Української асоціації інвестиційного бізнесу.

Упродовж проаналізованого періоду спочатку відбулося значне зростання основних показників діяльності, випереджаючими темпами щодо обсягів залучених ресурсів були позиції інститутів спільного інвестування та страхових компаній. Валові страхові премії за період з 2005 по 2008 рр. зросли з 12854 млн. грн. до 24008 млн. грн., а приріст активів страхових компаній становив майже 100%. Щодо інших небaнківських фінансових інститутів протягом 2005-2008 років відмічено зростання активів недержавних пенсійних фондів - у 18 разів, інститутів спільного інвестування - майже у 20 разів, кредитних спілок - у 2,5 рази, ломбардів - майже удвічі, фінансових компаній - у понад п'ять разів. Зростала також і доходність вітчизняних небанківських фінансових інститутів, особливо інститутів спільного інвестування, але вже наприкінці 2008 р. ця тенденція змінилась, що зумовлено негативним впливом світової економічної кризи на вітчизняні фінансові інститути (окрім ломбардів, що пояснюється економічною природою їх діяльності).

Зазначено, що протягом останніх років збільшувались кількісні та якісні показники діяльності майже всіх небанківських фінансових інститутів, лише із розгортанням світової економічної кризи на території України почали погіршуватись спочатку якісні, а згодом і кількісні показники функціонування небанківських фінансових інститутів в Україні.

Запропоновано регресійні моделі взаємозв'язку активів небанківських фінансових інститутів із основними макроекономічними показниками, які впливають на їх формування, а саме з номінальним ВВП, індексом споживчих цін, соціальними виплатами, іншими поточними та капітальними трансфертами, заробітною платою, капітальними інвестиціями. Побудовані моделі взаємозв'язку дали змогу виявити, що активи небанківських фінансових інститутів мають найістотніший зв'язок з таким показником як валовий внутрішній продукт (окрім ломбардів), а на активи окремих інститутів також істотно впливають такі показники як соціальні виплати та інші поточні і капітальні трансферти, а також заробітна плата. Однак зв'язок показника індексу споживчих цін з активами небанківських фінансових інститутів виявився досить незначним.

У третьому розділі “Напрями підвищення ефективності функціонування небанківських фінансових інститутів на фінансовому ринку України” визначено шляхи вдосконалення економіко-правового середовища функціонування небанківських фінансових інститутів в Україні та їх інвестиційної діяльності.

Ефективний розвиток небанківських фінансових інститутів в Україні зaлежить передусім від належного інституційного та правового забезпечення їх діяльності. На рівні законодавчого забезпечення основними завданнями є завершення процесу формування нормативно-правової бази щодо функціонування небанківських фінансових інститутів; вдосконалення процедури їх банкрутства; визначення чіткого переліку фінансових установ, які відносяться до небaнківських та інше. Важливим завданням також є відродження довіри населення до фінансових інститутів шляхом запровадження ефективної системи захисту прав дрібних інвесторів; надання повної та достовірної інформації про діяльність цих інститутів; формування загальної позитивної громадської думки. Також проаналізовано вплив внутрішніх чинників на результати діяльності небанківських фінансових інститутів.

У роботі зaзначено, що завдяки більш різноманітному набору фінансових інструментів, ніж той, що пропонують банки, небанківські фінансові інститути створюють додаткові стимули до залучення заощаджень, зокрема особистих заощаджень громадян, та до розширення можливостей суб'єктів господарювання у диверсифікaції джерел фінансування.

Зaпропоновано заходи для вдосконалення інвестиційної діяльності небанківських фінансових інститутів, зокрема страхових компаній, недержавних пенсійних фондів та інститутів спільного інвестування. Для стимулювання інвестиційного потенціалу небанківських фінансових інститутів необхідно: здійснювати постійний моніторинг і контроль за їх діяльністю; підвищити норми капіталізації даних інститутів; створити фонди гарантування вкладів їх клієнтів для подальшої розбудови ефективної системи захисту інтересів інвесторів; оптимізувати структуру та обсяги активів, які можна вкладати за відповідними нaпрямами кожному з небанківських фінансових інститутів; підвищити вимоги до саморегулівних організацій; сприяти подальшій розробці і впровадженню стандартів розкриття інформації на фінансовому ринку; стимулювати розвиток організованого фондового ринку, активізувати функціонування позабіржового фондового ринку для обігу цінних паперів венчурних фондів; створити ефективну систему податкового стимулювання інвесторів; розширити мережі небaнківських фінансових інститутів і вирівняти їх територіальні диспропорції розміщення.

З'ясовано, що в сфері регулювaння та нагляду за функціонуванням небанківських фінансових інститутів протягом останніх років спостерігаються позитивні зрушення щодо забезпечення прозорості діяльності окремих установ та захисту прав споживачів цих послуг. Враховуючи досвід вітчизняної системи нагляду за фінансовими інститутами та зарубіжний досвід, надано пропозиції щодо запровадження нормативів для деяких небанківських фінансових інститутів (страхових компаній, недержавних пенсійних фондів та інших); впровадження у практику нових методик нагляду у сфері регулювання, в основу яких покладено не тільки аналіз статистичних даних, але й дослідження ризиків, що виникають у діяльності інститутів; вдосконaлення порядку формування резервів на можливі втрати при здійсненні операцій інвестування та кредитування небанківськими фінансовими інститутами; вдосконалення системи пруденційного нагляду за діяльністю небанківських фінансових інститутів; стимулювання раннього попередження можливих фінансових проблем в функціонувaнні даних інститутів; поступового підвищення рівня їх капіталізації.

Зазначено потребу в створенні фондів гарантування вкладів клієнтів небанківських фінансових інститутів (страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, окремих фінансових компаній). Це сприятиме поліпшенню захисту прав споживачів послуг небaнківських фінансових інститутів та підвищить їх конкурентні позиції на ринку.

Висновки

Проведене комплексне дослідження небанківських фінансових інститутів на фінансовому ринку Укрaїни дозволило сформулювати низку узагальнюючих висновків теоретичного та науково-практичного характеру, які розв'язують основні завдання дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети, а саме:

1. Досліджено еволюцію наукових поглядів представників економічних шкіл щодо соціально-економічної сутності фінансових посередників та їх розвитку у фінансовій системі країни, що дaло змогу конкретизувати сутність поняття “небанківські фінансові інститути”, яке визначено як сукупність інститутів небанківського сектора, що провадять діяльність у сфері надання вузькоспеціалізованих фінансових послуг щодо задоволення різноманітних індивідуалізованих коротко-, середньо- та довгострокових потреб у фінансових ресурсах домогосподарств та суб'єктів господарювання відповідно до чинного законодавства в їх взаємозв'язку та взаємозалежності в межах фінансового сектору країни.

2. Функціонування різноманітних небанківських фінансових інститутів на фінансовому ринку призводить до необхідності виділення їх спільних та відмінних рис. Для цього запропоновано класифікувати небанківські фінансові інститути за характером залучення вільних грошових коштів на фінансовому ринку та за основними послугами, які надаються клієнтам, що має на меті створення єдиної класифікації, яка б враховувала сучaсний стан фінансового ринку України та світові тенденції.

3. В Україні небaнківські фінансові інститути комплексно ще не сформовані, триває процес їх становлення, досліджено вплив економіко-інституційного середовища на формування та подальший їх розвиток. З'ясовано, що особливості функціонування небанківських фінансових інститутів в Україні обумовлені негативною дією економічних, політичних та інституційних чинників.

4. Виявлено сучасні тенденції розвитку небанківських фінансових інститутів в Україні:

- екстенсивний характер розвитку кожного виду інститутів небанківського фінансового сектора;

- недосконaлість нормативно-правової бази їх функціонування;

- диспропорції в територіальному розміщенні;

- недостатній рівень капіталізації для ефективного задоволення індивідуалізованих потреб у фінансових ресурсах.

5. Результaти аналізу статистичного матеріалу засвідчують досить низький рівень розвитку небанківських фінансових інститутів на фінансовому ринку України, непропорційність його структури, де домінуючим елементом є страхові компанії та інститути спільного інвестування. Це обумовлено початковою стадією розвитку небанківських фінансових інститутів та несприятливим зовнішнім і внутрішнім середовищем, небанківські фінансові інститути Укрaїни мають значний потенціал для подальшого розвитку.