проаналізувати динаміку і структуру податкових надходжень, вплив податкової політики на активність виробничої сфери, дати оцінку ефективності оподаткування в контексті необхідності посилення конкурентоспроможності промисловості України;

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет та об'єкт дослідження, його методи та інформаційну базу, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Наукові засади формування політики оподаткування і дослідження важелів податкового стимулювання” визначено місце політики оподаткування у загальній системі фінансової політики сучасної держави, зроблені узагальнення щодо побудови системи податкового стимулювання, проведено порівняльний аналіз систем податкового стимулювання виробничої сфери в Україні та розвинутих країнах.

Сучасний етап розвитку теорії і практики оподаткування характеризується переміщенням акцентів із фіскальної функції податків (яка реалізує основне призначення податків - формування централізованих фінансових ресурсів держави) на регулюючу (яка проявляється у можливості органів державної влади за допомогою інструментів оподаткування регулювати певні явища, процеси, пропорції і напрямки соціально-економічного розвитку держави). На думку автора, регулююча функція податків повинна проявлятись не лише у «виведенні» частини доходів чи прибутку суб'єктів господарювання за межі оподаткування, а й у встановленні жорсткої залежності між розмірами наданих преференцій і конкретних економічних дій суб'єктів господарювання.

Податкове стимулювання виступає підфункцією податкового регулювання. Механізм податкового стимулювання розглядається як система важелів, форм, методів, інструментів державного впливу, спрямованих на стимулювання економічної діяльності платників та підвищення її ефективності шляхом зміни податків і оподаткування (рис. 1).

Рис. 1. Податкове стимулювання в системі податкової політики

Дія важелів податкового стимулювання виробничої сфери спрямована на заохочення юридичних і фізичних осіб до виробничої діяльності і підвищення її ефективності. До важелів податкового стимулювання виробничої сфери віднесено: податкові пільги (звільнення від сплати податків, зниження податкової ставки, зниження бази оподаткування, відтермінування зобов'язання щодо сплати податку тощо), спрощення податкового адміністрування, податкову угоду (договірне зменшення податкового зобов'язання чи часу його сплати, розстрочка податкової заборгованості, звільнення від податкового зобов'язання), податковий кредит (відшкодування), податковий вексель.

Політика податкового стимулювання реалізується переважно через застосування податкових пільг. В роботі податкові пільги класифіковано за критеріями:

Рис.3. Ключові напрями удосконалення механізму податкового стимулювання виробничої сфери в Україні

Основну роль у формуванні загальної нерівномірності оподаткування в розрізі видів економічної діяльності відіграє ПДВ. Цей податок сьогодні є основним за обсягом наданих податкових пільг. Існування значних податкових преференцій в оподаткуванні доданої вартості обумовлює не лише так звану загальну нерівномірність, а й її прояви у галузевому вимірі. Зокрема, виробнича сфера опинилася у гіршому становищі, ніж сфера послуг, більшість суб'єктів якої працюють за спрощеною системою оподаткування. ПДВ є найобтяжливішим для тих платників, які відчувають дефіцит оборотних коштів та (або) створюють більший обсяг доданої вартості (тобто, чим складнішим є виготовлений продукт). Таким чином, від сплати ПДВ найбільше втрачають підприємства виробничої сфери, які традиційно відчувають гостру нестачу фінансових ресурсів, і особливо - інноваційні підприємства. Адже, якщо сплата податку на прибуток вилучає частину кінцевого фінансового результату (можливо, позбавляючи платника перспектив інвестування), то ПДВ вилучає частину оборотних коштів (позбавляючи платника можливостей підтримки поточної діяльності).

В роботі доведено позицію автора щодо недоцільності збільшення диференціації ставок ПДВ в Україні. Так, значна диференціація ставок ПДВ ще більше заплутає і без того недосконалу нормативно-правову базу, суттєво збільшить витрати платників та держави на адміністрування ПДВ, а також призведе до загострення дискусій щодо доцільності віднесення тих чи інших товарів (і, відповідно, їхніх виробників і продавців) до тієї чи іншої пільгової групи. Це зумовить виникнення численних ситуацій, коли один і той же платник буде змушений вести облік оподаткування виробництва і реалізації подібних товарів за різними ставками. Можливе виникнення суперечностей, коли виробництво доданої вартості одного товару буде оподатковуватися за різними ставками в залежності від категорії споживача і споживання цього товару (кінцеве споживання, проміжне споживання, власне споживання тощо), що не відповідатиме принципу справедливості.

Проведена оцінка залежності доходів державного бюджету від ставок податку на прибуток підприємств і ПДВ детермінувала поліномінальний характер взаємозалежності і дозволила довести, що зниження ставок зазначених податків на 2-3% не результуватиметься у зменшення надходжень до державного бюджету. При цьому, значно вищим потенціалом збільшення податкових надходжень володіє ПДВ. Позитивний ефект може бути підсилений: 1) спрощенням системи звітності юридичних осіб та мінімізацією витрат на облік (що передбачає об'єднання податкового і бухгалтерського обліку); 2) детінізацією як діяльності низки суб'єктів підприємницької діяльності виробничої сфери, так і частини їх доходів.

Вирішенню останнього завдання сприятиме проведення роботи із запровадження єдиного соціального внеску (ЄСВ) в напрямку поетапного зниження рівня оподаткування фонду оплати праці та перенесення частини податкового навантаження з роботодавця на працівника. Автором запропоновано поетапний підхід до введення механізму адміністрування ЄСВ. На першому етапі скасовуються внески до Фондів соціального страхування та внесок до Пенсійного фонду, базою для яких є величина фонду оплати праці, і запроваджується єдиний внесок, який платники перераховують на один рахунок до органу фіскального управління (податкової адміністрації або одного із соціальних фондів). Кошти, що надійшли на цей рахунок, розподіляються між різними Фондами за встановленими нормативами. На другому етапі пропонується створення єдиного Фонду соціального страхування, який візьме на себе функції всіх існуючих нині Фондів, і адмініструватиме ЄСВ. Важливо, або такий Фонд мав право знижувати податкову ставку для окремих платників або застосовувати правило податкового компромісу у визначених законом випадках.

Шляхом введення ЄСВ запропоновано знизити навантаження на фонд оплати праці до 25%. Введення ЄСВ дозволить скоротити витрати на адміністрування соціальних внесків (включаючи витрати на перевірочні процедури) та підвищити загальну керованість процесом соціального страхування і соціального забезпечення. Крім того, введення запропонованого механізму скоротить обсяг витрат фінансових ресурсів платників на ведення обліку і підготовку звітності, а також дасть можливість для легального зниження податкового навантаження на фонд оплати праці у певних випадках.

В світлі посилення стимулюючого впливу оподаткування на розвиток виробничої сфери важлива роль належить амортизаційній реформі. Чинний фіскальний механізм гальмує розвиток інвестиційного потенціалу стосовно не лише прибутку, але й амортизаційних фондів. Прискорені методи нарахування амортизації в Україні існують лише у нормативних документах, що регулюють організацію бухгалтерського обліку. Податковий механізм нарахування амортизації використовує нелінійний метод нарахування амортизації (метод зменшуваного залишку), який хоч і діє як прискорений (збільшення обсягу грошових надходжень у найближчі роки), але не дозволяє нараховувати амортизацію диференційовано - з урахуванням ступеня використання цих фондів у виробничому процесі. Податкове законодавство не дозволяє також враховувати моральне старіння основних фондів, що є неприпустимим в умовах переходу економіки на модель інноваційного розвитку та використання знань як основного чинника сучасного виробничого процесу.

З метою відновлення достатніх темпів економічного зростання на основі структурної перебудови та модернізації виробничого потенціалу необхідне не примусове збільшення або зменшення амортизаційних відрахувань, а вжиття заходів з лібералізації амортизаційної політики, нормативного закріплення використання коштів амортизаційного фонду, що нараховані за прискореними методом, за своїм економічним призначенням, оскільки високі ставки амортизації можуть призвести до зменшення бази оподаткування та втрачання бюджетних доходів без видимих макроекономічних ефектів.

Автором запропонована особлива форма застосування пільг при визначенні амортизації на основі укладення договору між податковим органом і конкретним суб'єктом виробничої сфери, відповідно до якого платник візьме зобов'язання не лише використати додатково виведені з-під оподаткування кошти виключно на оновлення основних засобів шляхом закупівлі інноваційного обладнання та інвестування у техніко-технологічний розвиток, а й підтвердити вказаний господарський акт документальними доказами.

Модернізація спрощеної системи оподаткування потребує диференціації порогових величин господарських оборотів, які мають бути різними для виробничої діяльності, торгівлі, сфери послуг та інтелектуального виробництва. З огляду на значну соціально-економічну асиметричність регіонального розвитку в Україні, механізм розподілу єдиного податку між Державним бюджетом України, місцевими бюджетами та позабюджетними цільовими фондами повинен мати регіональну диференціацію. Одним із напрямків удосконалення спрощеної системи оподаткування має впорядкування відносини між підприємствами-платниками ПДВ та суб'єктами малого підприємництва - платниками єдиного податку.

Одним із потужних важелів активізації діяльності інноваційних підприємств та виробництв вищих технологічних укладів має стати податкове стимулювання, що доведено кращим світовим досвідом.

Стратегічними орієнтирами податкового стимулювання економічної активності визначено підвищення привабливості інвестиційно-інноваційного клімату та активізацію процесу акумуляції фінансових ресурсів за рахунок різних джерел. На думку автора, податкові пільги мають надаватися не галузям, а підприємствам, які виконують державні умови щодо пріоритетного розвитку промисловості, а саме: реалізують продукцію на експорт, впроваджують інновації, демонструють кращі показники ефективності господарювання, забезпечують високу якість виготовленої продукції тощо. Вказане дало змогу сформулювати принципи функціонального підходу до податкового регулювання:

• звільнення від оподаткування коштів, які йдуть на фінансування науково-практичних досліджень, інноваційних проектів, купівлю патентів (з прирівнюванням їх до інвестицій у інтелектуальний капітал);

• звільнення від оподаткування коштів, витрачених платниками на отримання власної освіти та охорону здоров'я, спрямовані на отримання інформаційно-консалтингових послуг, підвищення кваліфікації і перепідготовку кадрів, на соціальне забезпечення (з прирівнянням їх до інвестицій у людський капітал), а також інвестицій, здійснених у відкриття власної справи;

• надання податкових пільг підприємствам, які здійснюють експортне та імпортозаміщуюче виробництво, діють у праценадлишкових чи депресивних регіонах.

Такий підхід обґрунтовує необхідність надання податкових пільг як винагороди за виконання суб'єктами господарювання певних суспільно важливих функцій відповідно до завдань державної стратегії соціально-економічного розвитку.

З огляду на результати дослідження, розроблено пропозиції про внесення змін до законодавчих актів задля запровадження податкових стимулів до інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема до Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону „Про інноваційну діяльність”.

В роботі наведено пропозиції щодо подальшого удосконалення діяльності органів державної податкової служби та оптимізації механізмів податкового контролю і аудиту. Йдеться про формування нової ідеології партнерства, основу якої має складати зацікавленість органу податкового контролю у легальній діяльності платника, високих результатах його діяльності та як наслідок - розширенні бази оподаткування за всіма податками. Одним з механізмів реалізації такої ідеології є поширення практики „податкового компромісу”, яка позитивно зарекомендувала себе в багатьох країнах.

Окреслені напрями посилення стимулюючого впливу податків на розвиток виробничої сфери у своїй сукупності визначають цілі реформування податкової системи України у найближчі роки.

Висновки

В дисертаційній роботі запропоновано нові підходи до вирішення наукового завдання, що полягає в поглибленні теоретичних, науково-практичних, методологічних засад і рекомендацій щодо удосконалення важелів податкового стимулювання розвитку виробничої сфери з урахуванням сучасних викликів розвитку. Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки і пропозиції:

1. Магістральним напрямом реформування вітчизняної податкової політки є створення стабільної та ефективної податкової системи, що здатна в повній мірі виконувати покладені на неї функції: фіскальну (забезпечувати достатні своєчасні податкові надходження до бюджетів різних рівнів) та регулюючу (ефективно регулювати перерозподіл національного доходу, стимулювати інвестиційно-інноваційну активність, заохочувати реалізацію екологічних та інших суспільно значущих проектів).

2. Розвинуті країни напрацювали значний досвід податкового регулювання та стимулювання розвитку виробничої сфери. Основними інституційними закономірностями і тенденціями формування стимулюючого потенціалу систем оподаткування у розвинутих державах визначено: витрати на адміністрування податків мають бути по можливості мінімальними; параметри системи оподаткування повинні відповідати структурній економічній політиці, орієнтуватися на чітко окреслені економічні цілі; податки мають досягати справедливого розподілу доходів, не допускається подвійне обкладання платників податків; обговорення проектів законів про оподатковування повинно носити відкритий і прозорий характер.

3. Результати економічних наслідків досліджених податкових експериментів дозволяють дійти висновку, що просте скорочення ставок податків (навіть суттєве) може не привести до очікуваних позитивних тенденцій. Досягнення високої ефективності податкових реформ, в тому числі в напрямку реформування системи оподаткування фінансових результатів підприємств виробничої сфери, потребує реалізації виважених заходів в напрямі посилення регуляторної функції податків, а також запровадження стимулів високопродуктивної інвестиційної та інноваційної діяльності підприємств і організацій.

4. Основними завданнями податкової реформи, як однієї з найважливіших частин стратегії відновлення економічного зростання в умовах загострення економічної кризи, є поступове зниження і вирівнювання податкового тягаря, спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства, що дозволить розширити базу оподаткування, суттєво скоротити виграти на документообіг і утримання податкової служби і, таким чином, збільшити обсяг надходжень до бюджету навіть за умови зниження ставок податків.

5. З метою забезпечення цільового використання отриманих внаслідок податкового стимулювання фінансових ресурсів слід здійснювати надання пільги на основі конкретної угоди між уповноваженим державним органом і платником. Така угода має передбачати зобов'язання платника щодо цільового використання отриманих коштів чи виконання ним певних супутніх функцій (наприклад, дотримання цінових умов, підтримка розвитку територіальної громади, соціальні витрати тощо) та його відповідальність у разі порушення цього зобов'язання. Слід також встановити порядок звітності та контролю за використанням фінансових ресурсів, наданих у вигляді пільг, з правом стягнення їх до бюджету в разі неефективного використання, використання не за призначенням тощо.

6. Поліпшенню загального ділового клімату, покращенню фінансових показників (особливо на працемістких виробництвах) та частковому вирішенню проблеми тіньової оплати праці сприятиме впровадження єдиного соціального внеску. В перспективі доцільне часткове перенесення податкового навантаження за єдиним соціальним внеском з роботодавця на працівника. Крім того, такий підхід зумовить підвищення зацікавленості працівника у становленні і розвитку систем соціального забезпечення (зокрема, страхової медицини).

7. Вироблення адекватного вимогам сьогодення механізму амортизації основних фондів є одним із завдань, яке за допомогою податкового механізму сприятиме забезпеченню розширеного відтворення основних фондів і підвищенню ефективності виробничої сфери. Власники або уповноважені ними органи управління суб'єктів виробничої сфери мають самостійно обирати системи амортизації, які б забезпечували підтримку високих темпів заміщення основних засобів з урахуванням необхідності підтримки якісної та цінової конкурентоспроможності виготовленої продукції. Найвищі темпи амортизації необхідно дозволити застосовувати тим платникам виробничої сфери, які розробляють та впроваджують інновації або випускають інноваційну продукцію, і при цьому демонструють позитивні результати господарювання. Вказане забезпечить поліпшення фінансового стану успішно працюючих суб'єктів виробничої сфери та призведе до посилення ефектів мобільності капіталу. Поряд з цим, необхідно законодавчо встановити правило про використання коштів амортизаційного фонду, що нараховані за прискореними методами, виключно за своїм економічним призначенням, оскільки підвищені ставки амортизації призведуть до зменшення бази оподаткування.

8. Важливими завданнями податкової реформи як однієї з найважливіших частин стратегії відновлення зростання є зниження і вирівнювання податкового тягаря (особливо стосовно виробничої сфери), спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, оптимізація ставок податку та їхнє узгодження з європейськими стандартами. Обґрунтовано, що основними орієнтирами податкової реформи мають стати: стимулювання продуктивного розвитку виробничої сфери, перш за все виробництв вищих технологічних укладів та підприємств з високою інноваційною активністю; запровадження податкових стимулів структурної перебудови виробничої сфери, заохочення ефективної інвестиційної та інноваційної діяльності; введення податкового стимулювання розвитку зайнятості та самозайнятості, особливо у проблемних регіонах; підвищення добробуту населення та розвитку людського капіталу шляхом податкового стимулювання впровадження інноваційних соціальних проектів (в освіті, медицині, туризмі тощо), що матиме позитивний ефект на розвиток інноваційних виробництв через механізм стимулювання інноваційного попиту.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Анотація

Ільєнко Р.В. Важелі податкового стимулювання розвитку виробничої сфери. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Інститут регіональних досліджень НАН України. - Львів, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню актуальних проблем податкового стимулювання розвитку виробничої сфери. Досліджено особливості формування податкової політики в Україні та інших країнах, показано вплив параметрів системи оподаткування на тенденції і закономірності розвитку виробничої сфери. Визначено місце політики оподаткування у загальній системі фінансової політики сучасної держави, зроблені узагальнення щодо побудови системи податкового стимулювання, проведено порівняльний аналіз систем податкового стимулювання виробничої сфери в Україні та розвинутих країнах.

Розглянуто загальний стан, умови і основні проблеми оподаткування виробничої діяльності в Україні. Наведено узагальнені пропозиції і рекомендації щодо можливих шляхів удосконалення механізму податкового стимулювання розвитку виробничої сфери з урахуванням глобальних викликів та загострення економічної кризи. Запропоновані механізми посилення регулюючого та стимулюючого впливу оподаткування на розвиток високотехнологічних виробництв та інноваційно активних підприємств. Визначені концептуальні засади підвищення податкової конкурентоспроможності України за рахунок оптимізації важелів податкового стимулювання.

Ключові слова: важіль податкового стимулювання, податкова система, податкова політика, система оподаткування, податкове стимулювання, податкова пільга.

Ильенко Р.В. Рычаги налогового стимулирования развития производственной сферы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук за специальностью 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Институт региональных исследований НАН Украины. - Львов, 2010.

Диссертация посвящена исследованию актуальных проблем налогового стимулирования развития производственной сферы. Исследованы особенности формирования налоговой политики в Украине и других странах, показано влияние параметров системы налогообложения на тенденции и закономерности развития производственной сферы. Определено место политики налогообложения в общей системе финансовой политики современного государства, сделаны обобщения относительно построения системы налогового стимулирования, проведен сравнительный анализ систем налогового стимулирования производственной сферы в Украине и развитых странах.

Рассмотрено общее состояние, условия и основные проблемы налогообложения производственной деятельности в Украине. Приведены обобщенные предложения и рекомендации относительно возможных путей усовершенствования механизма налогового стимулирования развития производственной сферы с учетом глобальных вызовов и обострения экономического кризиса. Предложены механизмы усиления регулирующего и стимулирующего влияния налогообложения на развитие высокотехнологичных производств и инновационно активных предприятий. Определены концептуальные принципы повышения налоговой конкурентоспособности Украины за счет оптимизации рычагов налогового стимулирования.