1. Теоретичні основи аналізу ліквідності підприємства

В умовах ринкових відносин питанню платоспроможності суб'єктів господарської діяльності приділяється особлива увага.

Керівники підприємств повинні мати достовірну інформацію про наявність коштів, необхідних для розрахунків із заробітної плати з персоналом, за платежами в бюджет з фінансовими органами, за позиками з установами банків, за товарно-матеріальні цінності з постачальниками. Така інформація потрібна і для прогнозування фінансової діяльності на майбутнє.

В оцінці платоспроможності зацікавлені й підприємства-партнери, які надають комерційний кредит або вирішують питання про відстрочення платежів, й установи банків при визначенні кредитоспроможності позичальників.

Під платоспроможністю розуміють наявність у підприємства коштів для погашення ним у встановлений термін і в повному обсязі своїх боргових зобов'язань, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру. Показником платоспроможності підприємства на визначену дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, робітникам та службовцям. Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів.

Ліквідність активів - це величина, зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошові кошти. Що менше необхідно часу для перетворення того чи іншого активу в грошову форму, то вища його ліквідність.

Цей показник свідчить про те, як швидко підприємство може продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Поняття платоспроможності та ліквідності за своїм змістом дуже близькі, але ліквідність більш містке поняття, оскільки від ліквідності балансу залежить платоспроможність. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених у порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за термінами їх погашення і розміщеними в порядку зростання термінів.

Ліквідність балансу, або платоспроможність, забезпечується в тому разі, коли менш ліквідні активи покриваються відносно стійкими пасивами, а короткостроковим борговим зобов'язанням відповідає найбільш ліквідна частина активів.

Ліквідність характеризує не лише поточний стан розрахунків, а й їх перспективу.

Важливість ліквідності краще за все можна усвідомити лише тоді, коли оцінюються можливі результати недостатньої спроможності підприємства покрити свої короткострокові зобов'язання.

Розрізняють кілька ступенів ліквідності, зокрема - недостатню ліквідність та високий рівень недостачі ліквідності.

Недостатня ліквідність означає, що підприємство не в змозі скористатися перевагами надання йому знижок і вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що керівництво підприємства не має свободи вибору і це обмежує його дії.

Високий рівень недостачі ліквідності означає, що підприємство неспроможне погасити свої поточні борги і зобов'язання. Це може спричинити його неплатоспроможність і навіть банкрутство.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю, часткову або повну втрату вкладень капіталу.

Для кредиторів такий стан ліквідності в боржника може означати затримку в сплаті відсотків та основної суми боргу або часткову чи повну втрату позичених коштів. Стан ліквідності підприємства може вплинути на його взаємовідносини з партнерами, оскільки підприємство може бути неспроможним виконувати умови контрактів, а це, у свою чергу, призводить до втрат зв'язків підприємства з постачальниками. Ось чому аналізу ліквідності приділяється така велика увага.

Залежно від того, які зобов'язання підприємства приймають у розрахунок, розрізняють короткострокову і довгострокову платоспроможність.

Оцінка платоспроможності проводиться за даними балансу на основі розрахунку таких показників:

* розміру власного оборотного капіталу;

* коефіцієнтів ліквідності;

*співвідношення позикового та власного капіталу;

*коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів;

*коефіцієнта забезпеченості процентів за кредитами.

У складі показників ліквідності розрізняють:

* коефіцієнт абсолютної (миттєвої) ліквідності;

* коефіцієнт поточної ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття);

* коефіцієнт загальної ліквідності.

Розраховуючи всі ці показники, до уваги беруть один і той же знаменник - короткострокові зобов'язання: короткострокові кредити, позики, не погашені в строк, короткострокові позикові кошти та кредиторську заборгованість (III розділ пасиву балансу).

Розглянемо кожний з цих показників.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс. лікв.) - це відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень (швидкореалізовуваних цінних паперів) до поточних зобов'язань.

Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена за необхідності негайно. Його значення вважається теоретично достатнім, якщо воно перевищує 0,2 - 0,3 %. Тобто якщо підприємство на даний момент може на 20 - ЗО % погасити всі свої борги, то його платоспроможність вважається нормальною.

Коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л.) - це відношення грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, коштів, вкладених у дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав, та готової продукції до поточних зобов'язань (короткострокової заборгованості)

Теоретично виправдана оцінка цього коефіцієнта - 0,7 - 0,8, хоча світова практика і допускає значення 1,0.

Деякі фахівці рекомендують обчислювати коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшв.л.) як відношення величини поточних активів мінус запаси і незавершене виробництво (Нзв.) до величини поточних зобов'язань.

Бажано, щоб цей показник дорівнював одиниці. Оскільки на практиці це буває нечасто, можна задовольнитися його значенням 0,8 - 0,9.

Слід враховувати, що достовірність висновків за результатами розрахунків цього коефіцієнта значною мірою залежить від «якості» дебіторської заборгованості (термін її виникнення, фінансового стану боржників та інше). Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити загрозу фінансовій стійкості підприємства.

Найбільш узагальнюючим показником платоспроможності є коефіцієнт загальної ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності (Кз.л.) - це відношення оборотного капіталу (II розділ активу балансу) до поточних зобов'язань (короткострокової заборгованості).

Він дозволяє встановити, у скільки разів поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Нормальним значенням для цього показника вважається 2-3. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань повинно припадати не менше ніж дві гривні ліквідних коштів. Деякі фахівці вважають задовільним значення коефіцієнта 1,5-2,0.

Для того, щоб висновки за результатами аналізу платоспроможності були адекватними і щоб можна було інтерпретувати одержані коефіцієнти, необхідно фактичні значення коефіцієнтів платоспроможності аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з фактичними значеннями їх:

* за минулий рік, а також за кілька попередніх років;

* з нормативами, які прийняті підприємством;

* з показниками платоспроможності підприємств-конкурентів;

* з галузевими показниками.

Для внутрішньої оцінки фінансового стану підприємства важливим є оперативний аналіз поточної платоспроможності. Він здійснюється за допомогою платіжного календаря, в якому, з одного боку, підраховуються очікувані надходження коштів за всіма напрямами, а з іншого - спроможність підприємства своєчасно і повністю виконувати всі свої зобов'язання.

Платіжний календар, як правило, розробляється на місяць з розбивкою на декади або тижні. Для його складання використовують:

* матеріали щодо випуску й реалізації продукції (робіт, послуг);

* кошториси витрат на виробництво;

* договори на поставку матеріальних ресурсів;

* строки виплати заробітної плати, премій (узгоджені відповідно до чинного законодавства);

* узгоджені з податковою інспекцією строки внесення платежів до державного бюджету та позабюджетних державних фондів;

* кредитні угоди з банками в частині строків одержання та повернення кредитів і сплати процентів за користування ними;

* дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та кредиторської заборгованості;

* витяги з банківських рахунків;

* оперативні дані відділів постачання, збуту, інших підрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в даний період. Балансуючою величиною при складанні платіжного календаря є залишок (сальдо) розрахункового рахунку в банку, оскільки саме стан цього рахунку визначає на кожний даний момент платоспроможність підприємства, або від'ємна величина, що утворюється в разі недостачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів.

Незбалансованість платіжного календаря спонукає підприємство негайно шукати резерви збільшення обсягу фінансових ресурсів як за рахунок прискорення відвантаження продукції, ліквідації недоліків у сфері розрахунків зі споживачами продукції, так і за рахунок зменшення (або тимчасового відкладення) певних витрат, налагодження партнерських відносин з комерційними банками. Якщо ж дані оперативного фінансового планування показують, що в той чи інший період підприємство забезпечує стале перевищення коштів над потребами в них, є сенс внести певну суму вільних грошей на банківський депозит, що приносить підприємству відповідний дохід. Наявність сталого значного сальдо грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства недоцільна.

Оцінка платоспроможності підприємства передбачає вивчення та аналіз причин фінансових ускладнень підприємства. Вивчається, як часто виникають неплатежі, тривалість прострочених боргів. Як правило, причинами неплатоспроможності бувають:

* невиконання плану з випуску та реалізації продукції;

* недотримання режиму економії, перевитрати по собівартості;

* недовиконання плану прибутків і як результат - нестача власних джерел самофінансування;

* високий процент оподаткування;

* відвернення коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції.

При написанні курсової роботи з фінансового аналізу на тему “Аналіз ліквідності підприємства” можна зробити наступні висновки:

1.Зміст фінансового аналізу складається з визначення конкретного завдання аналізу певних процесів або явищ господарсько-фінансової діяльності підприємства; комплексної їх оцінки у взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості; дослідження причин та наслідків цих зв'язків; обчислення величини впливу чинників на кінцевий результатний показник; визначення пріоритетних напрямів розвитку; оцінки обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень.

2.Для виконання завдань та досягнення мети фінансового аналізу необхідно дотримуватись таких принципів:

* системності

* науковості

* об'єктивності, точності

* конкретності

* дієвості й оперативності

3.Зміст фінансового аналізу складається з визначення конкретного завдання аналізу певних процесів або явищ господарсько-фінансової діяльності підприємства; комплексної їх оцінки у взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості; дослідження причин та наслідків цих зв'язків; обчислення величини впливу чинників на кінцевий результатний показник; визначення пріоритетних напрямів розвитку; оцінки обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень.

4.Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

5.Для аналізу фінансового стану підприємства використовуються внутрішні і зовнішні джерела інформації.

До внутрішніх джерел інформації відносять звітний бухгалтерський баланс підприємства (форма № 1), звіт про фінансові результати діяльності (форма № 2), звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3), пояснювальна записка до річного звіту, дані бухгалтерського обліку.

Зовнішні дані - це матеріали преси, фінансові довідники, висновки аудиторських фірм тощо.

6.Під платоспроможністю розуміють наявність у підприємства коштів для погашення ним у встановлений термін і в повному обсязі своїх боргових зобов'язань, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру. Показником платоспроможності підприємства на визначену дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, робітникам та службовцям. Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів.

Ліквідність активів - це величина, зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошові кошти. Що менше необхідно часу для перетворення того чи іншого активу в грошову форму, то вища його ліквідність. Цей показник свідчить про те, як швидко підприємство може продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Поняття платоспроможності та ліквідності за своїм змістом дуже близькі, але ліквідність більш містке поняття, оскільки від ліквідності балансу залежить платоспроможність. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених у порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за термінами їх погашення і розміщеними в порядку зростання термінів.

2. Аналіз ліквідності підприємства

2.1 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Першим етапом оцінки фінансової стійкості підприємства є аналіз обсягу та структури майна підприємства. Майно підприємства відображається в активі балансу підприємства, його аналіз представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Аналіз обсягу, структури і динаміки майна підприємства

За даними цієї таблиці видно, що майно підприємства складається з необоротних та оборотних активів. Необоротні активи в структурі активів на початок періоду займали 53,72%, а на кінець періоду 61,16%, на кінець періоду їх обсяг збільшився на 3565,05 тис.грн. Необоротні активи підприємства складаються з нематеріальних активів та основних засобів.

Оборотні активи підприємства на початок періоду займали 45,21%, а на кінець періоду 37,7%, до їх складу включають матеріальні оборотні засоби (товарні запаси, виробничі запаси, готову продукцію, напівфабрикати), дебіторську заборгованість, грошові активи та їх еквіваленти.

Загальний обсяг майна підприємства на початок періоду становив 12264 тис.грн., а на кінець періоду він збільшився на 4337,4 тис.грн., і складав 16601,4 тис.грн.

Наступним кроком аналізу фінансової стійкості підприємства є оцінка обсягу, структури та динаміки основного капіталу підприємства (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 Аналіз обсягу, структури і динаміки капіталу підприємства

За даними таблиці 2.2, видно, що капітал підприємства складається з власного капіталу та зобов'язань підприємства. На початок періоду власний капітал займав 81,38% в загальному обсязі майна підприємства, а на кінець періоду 71,31%. Зобов'язання підприємства на початок періоду займали 17,08%, а на кінець періоду 26,8%. В свою чергу зобов'язання поділяються на довгострокові та поточні.

Найбільш важливим моментом при оцінці фінансової стійкості підприємства є розрахунок коефіцієнтів фінансової стійкості, а саме: коефіцієнта автономії, коефіцієнта фінансової стійкості, коефіцієнта фінансової залежності та інш.

Коефіцієнт автономії розраховується за наступною формулою:

Ка=, де (1)

Ка- коефіцієнт автономії,

ВК- власний капітал,

ВБ- валюта балансу.

Коефіцієнт фінансування розраховується за наступною формулою:

Кф=, де (2)

Кф- коефіцієнт фінансування,

ЗК- залучений капітал.

Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності розраховується за наступною формулою:

Кдфн=, де (3)

Кдфн- коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності,

ДЗК- довгостроково залучений капітал.

Коефіцієнт співвідношення довго- та короткотермінової заборгованості, який розраховується за формулою:

Кдкз=, де (4)

Кдкз- коефіцієнт співвідношення довго- та короткотермінової заборгованості,

Зд- довгострокові зобов'язання,

ПЗ- поточні зобов'язання.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами, який розраховано за наступною формулою:

Кзвз=, де (5)

Кзвз- коефіцієнт забезпеченості власними засобами,

Ан- необоротні активи,

К об-оборотні кошти.

Коефіцієнт маневрування власного капіталу, який розраховано за наступною формулою:

Кмвк=, де (6)

Кмвк- коефіцієнт маневрування власного капіталу,

ВКоб- власний оборотний капітал.

Результати розрахунків представлено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства

За даними таблиці 2.3, можна зробити висновки про те, що коефіцієнт автономії як на початок року так і на кінець знаходився на досить високому рівні. На початок року його значення дорівнювало 0,81, а на кінець 0,71. (оптимальне значення=0,5). Коефіцієнт фінансування на початок року майже у 2 рази перевищував оптимальне значення (оптимальне значення =2), а на кінець року він наблизився до оптимального значення і складав 2,49.

Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності на початок року становив 0,86, а на кінець року-0,82. Коефіцієнт співвідношення довго - та короткострокової заборгованості на початок року становив 0,38, а на кінець року 0,62. Це свідчить про те, що поточні зобов'язання перевищують довгострокові.

На початок року підприємство було забезпечене власними засобами на 61%, а на кінець року на 27%. Коефіцієнт маневрування власного капіталу на підприємстві на початок періоду складав 0,34, а на кінець періоду 0,14.

2.2 Аналіз ефективності використання основного та оборотного капіталу підприємства

На першому етапі цього аналізу проведемо аналіз ефективності використання основних засобів підприємства, за допомогою розрахунку наступних коефіцієнтів:

1.Коефіцієнт зносу основних засобів, який розраховується за наступною формулою:

Кз=, де (7)

Кз- коефіцієнт зносу основних засобів,

З-сума зносу основних засобів,

ВОЗп- первісна вартість основних засобів.

2.Коефіцієнт придатності основних засобів, який розраховується за наступною формулою:

Кп=, де (8)

Кп- коефіцієнт придатності основних засобів,

ВОЗз- залишкова вартість основних засобів.

3.Коефіцієнт амортизації нематеріальних активів розраховується за формулою:

Кана=, де (9)

4.Коефіцієнт придатності нематеріальних активів, який розраховується за формулою:

Кпр=, де (10)

Кпр- коефіцієнт придатності нематеріальних активів,

ВНАз- залишкова вартість нематеріальних активів,

ВНАп- первісна вартість нематеріальних активів.

5.Загальний коефіцієнт нагромадження амортизації, розраховується за формулою:

Кн= (11)

6.Загальний коефіцієнт придатності операційних необоротних активів розраховується за формулою:

Кпр ноа=, (12)

Кпр ноа- загальний коефіцієнт придатності операційних необоротних активів.

Результати розрахунків представлено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Аналіз ефективності використання основного капіталу підприємства

За даними таблиці 2.4 видно, що на початок періоду основні фонди підприємства були зношені на 36%, а на кінець періоду на 34%, тобто зменшився на 2% за рахунок введення нового обладнання. Відповідно коефіцієнт придатності збільшився на 2%. Коефіцієнт придатності нематеріальних активів на початок періоду складав 91%, а на кінець періоду 89%. Загальний коефіцієнт придатності необоротних активів на підприємстві на початок періоду складало 69%, а на кінець періоду 70%.

Наступним кроком є оцінка обсягу, структури та динаміки оборотного капіталу підприємства (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5 Аналіз обсягу, структури і динаміки оборотного капіталу підприємства

За даними цієї таблиці видно, що у складі оборотних активів підприємства найбільшу частку займають товарні запаси (більше 43%), виробничі запаси (біля 19%) та дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги (біля 14%).

Наступним етапом аналізу є аналіз оборотності капіталу, який проводиться за допомогою наступних показників:

1.Коефіцієнт оборотності капіталу, розраховується за формулою:

Кок=, де (13)

Кок-коефіцієнт оборотності капіталу,

ВР- виторг від реалізації продукції,

Ксер- середня величина капіталу.

Кок =2592/((12264+16601,4)/2) =0,18 разів за рік

2. Період обороту всього капіталу

По=, де (14)

По-період обороту всього капіталу,

Д- кількість днів у періоді.

По =(((12264+16601,4)/2)*365)/2592 =2032,38 днів

3.Коефіцієнт оборотності власного капіталу

Ковк=, де (15)

Ковк- коефіцієнт оборотності власного капіталу,

ВКсер- середня величина власного капіталу.

Ковк =2592/((9980,25+11838,6)/2) =0,24

4.Період обороту власного капіталу

Повк= (16)

Повк =(((9980,25+11838,6)/2)*365)/2592 =1536,24 днів

5.Коефіцієнт оборотності позикового капіталу

Копк=, де (17)

Копк- коефіцієнт оборотності позикового капіталу,

ПКсер- середня величина позикового капіталу.

Копк =2592/((2283,75+4762,8)/2) =0,74

6.Період обороту позикового капіталу

Попк= (18)

Попк =(((2283,75+4762,8)/2)*365)/2592 =496,14 днів

7. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Кокз= (19)

Кокз =2592/((992,25+921,6)/2)=2,71 раза

8.Період оборотності кредиторської заборгованості

Покз= (20)

Покз =(((992,25+921,6)/2)*365)/2592 =134,75 днів.

Аналіз оборотності оборотних активів дає змогу судити про те, що коефіцієнт оборотності капіталу дорівнює 0,18, це означає, що за рік оборотні активи обернуться 0,18 раз. Період їх обороту дорівнює 2032,38 днів.

Оборотний власний капітал підприємства за рік обернеться 0,24 раз, період його обороту дорівнює 1536,24 днів.

Позиковий капітал обернеться 0,74 рази за рік, його період обороту дорівнює 496,14 дні.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості дорівнює 2,71 рази, а період обороту 134,75 днів.

Наступним кроком аналізу є аналіз оборотності обігових коштів. На цьому етапі аналізу необхідно проаналізувати оборотність обігових коштів підприємства та розрахувати вивільнення (залучення) обігових коштів у зв'язку зі зміною їх оборотності попереднього періоду. Середні залишки всіх обігових коштів за попередній період становили 3055 тис.грн., у тому числі матеріальних 2110 тис.грн.

Результати розрахунків представлено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Показники оборотності обігових коштів

Ґрунтуючись на данних таблиці 2.6, можна зробити висновок про те, що період обороту обігових коштів за попередній період дорівнював 589,99 дні, а на кінець року він збільшився на 241,02 дні, відповідно період обороту матеріальних обігових коштів за попередній період дорівнював 407,49 дні., а на кінець періоду він збільшився на 35,78%. Аналогічні зміни відбулись з коефіцієнтом закріплення.

За звітний період відбулось додаткове залучення обігових коштів в обсязі 1711,59 тис.грн. у т.ч. матеріальних в обсязі 1035,46 тис.грн., у зв'язку із уповільненням його оборотності на 29%, (матеріальних 26,35%).

В процесі проведення аналізу оборотних коштів підприємства також слід проаналізувати дебіторську заборгованість. Аналіз обсягів, старуктури та динаміки дебіторської заборгованості підприємства представлено в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Аналіз дебіторської заборгованості підприємства

У складі дебіторської заборгованості найбільшу питому вагу займає заборгованість за товари, роботи та послуги, найменша частка приходиться на дебіторську заборгованість по розрахункам з бюджетом. На початок періоду частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів підприємства складала 7,75%, а на кінець періоду вона зменшилась на 2,28% і дорівнювала 5,46%.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується за формулою:

Кодз=, де (21)

Кодз- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості,

Дзсер- середні залишки дебіторської заборгованості.

Кодз =2592/((950,3+907,2)/2)=2,79 рази

Тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості розраховується за наступною формулою:

Тпдз= (22)

Тпдз =(((950,3+907,2)/2)*365)/2592 =130,78 дні

Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до доходу від реалізації = (23)

((950,3+907,2)/2)/2592 =0,36

За даними розрахунками видно, що коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості дорівнює 2,79, а тривалість періоду її погашення 130,78 днів. В обсязі доходу від реалізації дебіторська заборгованість займає 36%.

2.3 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства