Ринок цінних паперів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження цінних паперів як об'єктів цивільних прав

1.1 Поняття та значення цінних паперів як об'єктів цивільних прав (правовідносин )

1.2 Види та ознаки цінних паперів

Розділ 2. Інститут ринку цінних паперів в цивільному праві України

2.1 Правочини з цінними паперами

2.2 Відповідальність за правопорушення порядку укладання правочину з цінними паперами

Висновки

Список використаних джерел

Додаток



Вступ

В умовах становлення ринкової економіки дедалі ширшого застосування як у господарському обороті в межах України, так і у сфері зовнішньоекономічної діяльності набувають цінні папери. Маючи певну вартість, вони можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Ринок цінних паперів є найвищою формою розвитку товарно-грошових відносин. При гармонійному розвитку, розвинутій інфраструктурі, налагодженому правовому забезпеченні механізмів захисту інтересів всіх його учасників -- інвесторів, емітентів, посередників -- він є потужним прискорювачем економічного розвитку будь-якої країни.

Цінний папір відрізняється від інших документів тим, що він завжди є документом майнового характеру. Але на відміну від інших документів, що фіксують певні майнові права (боргових розписок, страхових полісів, заповітів тощо), цінний папір може бути реалізований лише шляхом його пред'явлення. Інакше кажучи, цінний папір -- це такий документ, пред'явлення якого потрібне для здійснення засвідченого ним майнового права.

Ринкова економіка неможлива без існування цінних паперів та їх упорядкованого ринку. Тому вони є об'єктом специфічних правовідносин, які детально врегульовані загальним і спеціальним законодавством і знаходяться під контролем держави.

Розвиток товарно-грошових відносин, активна торгівля як в межах так і поза межами країни завше зумовлює розробку дієвого механізму кредитування та платежів, мобілізації фінансових ресурсів для залучення якомога більшого кола учасників цивільного обігу. Саме такими інструментами являються цінні папери, які являються невід`ємними елементами будь-якої розвиненої ринкової економіки. Їхня здатність в ряді випадків заміняти гроші чи товари призвело до широкого розповсюдження, пришвидшення цивільного обігу та надання йому стабільності та гнучкості.

Цінні папери, як засоби фінансових угод і операцій, відомі доволі давно. Перша офіційна інформація про них належить до пізнього середньовіччя. Внаслідок нових географічних відкриттів широкого розмаху набула міжнародна торгівля. Підприємцям, які займалися торгівлею, для розширення ринків збуту потрібні були великі суми грошей, яких вони часто не мали в наявності. Освоєння нових ринків збуту та джерел сировини були не під силу окремим підприємцям. Це призвело до створення фінансових спілок -- прототипів сучасних акціонерних товариств.

Термін «цінні папери» (англ. securities) утвердився на фінансовому ринку з двох причин. По-перше, всі боргові зобов'язання мали відповідну ціну, виражену в грошовому еквіваленті тієї чи іншої країни. По-друге, такі грошові документи перебували в обігу лише в паперовій формі, тому термін «грошовий документ» завжди сприймався як «паперовий документ», або «цінний папір». Однак сучасний рівень розвитку комп'ютерних технологій зумовив поступове витіснення на фінансових ринках певної частини паперових «цінних паперів» відповідними магнітними записами у комп'ютерних файлах. Це так звана бездокументарна форма цінних паперів.

В Україні цінним папером вважається документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Мета курсової роботи - розкрити значення цінних паперів як об'єктів цивільного права.

Об'єктом курсової роботи є цінні папери.

Предметом - визначення значимості цінних паперів у цивільному праві.

Об'єкт, мета і предмет курсової роботи обумовили такі завдання:

висвітлити загальну характеристику цінних паперів як об'єктів цивільного права;

з'ясувати види та оббіг цінних паперів;

розкрити проблеми вітчизняного ринку цінних паперів;

визначити відповідальність за порушення обігу цінних паперів на ринку.

цивільний цінний папір фінансовий



Розділ 1. Теоретичні засади дослідження цінних паперів як об'єктів цивільних прав

1.1 Поняття та значення цінних паперів як об'єктів цивільних прав (правовідносин)

В умовах становлення ринкової економіки дедалі ширшого застосування як у господарському обороті в межах України, так і у сфері зовнішньоекономічної діяльності набувають цінні папери. Маючи певну вартість, вони можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Поняття цінного паперу уперше сформульоване в Німеччині. У середині XIX ст. цінним папером називали кожний документ майново-правового змісту.

У радянському цивільному праві поняття цінних паперів уперше було визначено в Основах цивільного законодавства Союзу PCP і союзних республік 1991 p., де ст. 31 встановлювала, що цінними паперами визнаються документи, що посвідчують майнове право, яке може бути здійснене тільки після пред'явлення оригіналу цього документа.

В Українському законодавстві не існує єдиного визначення цінного паперу. Його визначення містяться в різних кодифікованих та звичайних законних та підзаконних нормативних актах.

Щодо визначення цінного паперу в кодифікованих актах, то ними є: визначення цінного паперу наведене у ч. 1 ст. 194 Цивільного Кодексу України та у пункті 2 ч. 1 ст. 163 Господарського кодексу К України. По суті, ці два визначення є тотожними.

Як за цивільним так і за господарським кодексами, Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. [1]

Згідно ст. 3 Закону України ”Про цінні папери та фондовий ринок” , -цінним папером є документ установленої форми з

відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове

право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи,

яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та

передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також

можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером

іншим особам. [2]

Цінний папір відрізняється від інших документів тим, що він завжди є документом майнового характеру. Але на відміну від інших документів, що фіксують певні майнові права (боргових розписок, страхових полісів, заповітів тощо), цінний папір може бути реалізований лише шляхом його пред'явлення. Інакше кажучи, цінний папір -- це такий документ, пред'явлення якого потрібне для здійснення засвідченого ним майнового права.

Отже, цінні папери фіксують певний обсяг майнових та/або грошових прав. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права.

Однією з головних ознак цінного папера є те, що в ньому мають бути чітко засвідчені права володіння або відносини позики чи визначені ті юридичні можливості, на здійснення яких має право законний володілець цінного папера (одержання доходу у вигляді дивідендів або відсотків чи певного майна).

Цінні папери характеризуються також можливістю передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Способи передачі та можливі обмеження щодо передачі залежать від виду цінного папера і можуть бути різними -- від вільного обігу до повного індосаменту або до заборони передачі іншим особам. [3]

Права, які становлять зміст цінних паперів, можуть належати до різних категорій цивільних прав. Частіше за все, вони належать до зобов'язальних прав, опосередковуючи різноманітні договірні та позадоговірні відносини. Але вони також можуть бути речовими правами, правами членства в корпорації, являти собою уповноваження на вчинення дій у чужій правовій сфері. Наприклад, зобов'язально-правовий зміст мають вексель, облігації тощо. Речово-правовий (але, разом з тим, і зобов'язально-правовий) зміст мають товаророзпорядчі документи (коносамент тощо). Тому до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються (ч. 2 ст. 194 ЦК). Права на акції пов'язані з корпоративними правами (правом членства у господарському товаристві).

Папери, в яких не виражене будь-яке право (поштові марки, грошові знаки), не є цінними паперами.

Цінний папір може також виконувати легітимаційні функції (крім тих, що властиві йому як певному виду цінних паперів). З таким випадком ми зустрічаємося, коли маємо справу з цінними паперами, що уповноважують боржника на виконання зобов'язання не тільки стосовно суб'єкта права, вказаного в папері, але й щодо кожного його пред'явника. У юридичній літературі такі папери звичайно іменують легітимаційними цінними паперами.

Ознаки цінних паперів умовно можна поділити на дві групи: основні та додаткові.

До основних ознак цінного паперу належать.

Цінні папери - це завжди документ встановленої форми з відповідними реквізитами. В Україні цінні папери можуть існувати у двох формах:

документарна форма цінного паперу - паперовий документ, який являє собою спеціальний бланк, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів. Перелік необхідних реквізитів встановлюється законом або під законним нормативно-правовим актом залежно від виду цінного паперу;

бездокументарна форма цінного паперу - здійснений уповноваженим суб'єктом електронний обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір. При здійсненні облікового запису заповнюються ті самі реквізити, що характерні і для документарної форми цінного паперу, якщо інше не обумовлено формою цінного паперу. [4, c. 115]

Цінні папери завжди посвідчують певне грошове або інше майнове право (наприклад, отримання майна за цільовими облігаціями), а іноді поряд з ними також і немайнове право (наприклад, право на управління товариством, яке надається акцією). При цьому у певних випадках реалізувати засвідчене цінним папером право можна тільки при його пред'явленні (наприклад, вимагати оплати векселя можна тільки за умови його пред'явлення).

Цінним папером є тільки ті документи, які визнані такими законом (ч. 2 ст. 195 ЦК України). Так, не можуть бути віднесені до цінних паперів документи які хоч і посвідчують грошове або інше майнове право (наприклад, лотерейні квитки, право на проїзд у залізничному транспорті, жетон із гардеробу), але не є такими в силу того, що не віднесені до цінних паперів чинним законодавством. Водночас відповідно до Директиви Європейського союзу № 2004/39/ЄС від 21 квітня 2004 р. "цінні папери, що підлягають обігу" означають ті види цінних паперів, що можуть виступати предметом угоди на ринку капіталів, за винятком таких платіжних інструментів, як: акції товариств та інші цінні папери, еквівалентні акціям товариств або інших суб'єктів, та депозитні свідоцтва щодо акцій; облігації та інші боргові зобов'язання у формі цінних паперів, включаючи депозитні свідоцтва щодо таких цінних паперів; будь-які інші цінні папери, які надають право на придбання чи продаж будь-яких цінних паперів, що підлягають обігу, або зумовлюють оплату готівкою цінних паперів, що підлягають обігу, валюти, відсоткової ставки чи процентних доходів, товарів або інших індексів чи заходів. Вказане визначення цінних паперів дозволяє дійти висновку, що перелік цінних паперів може бути відкритим і не підлягати вичерпному закріпленню в законі.

Отже , можна зробити висновок, що основною ознакою є те, що Цінний папір - це завжди документ, незалежно від того чи він у формі сертифіката, чи в безготівковій формі. Відповідно до правової практики цінний папір повинен містити всі передбачені законодавством реквізити. І хоча в Україні не існує єдиного визначення поняття цінного паперу, проте воно досить широко регламентується у законодавстві.

1.2 Види та ознаки цінних паперів

Класифікація цінних паперів можлива за різними підставами:

- залежно від способу легітимації правомочного суб'єкта - папери на пред'явника, іменні, ордерні;

- за строком існування - строкові, безстрокові;

- за формою існування - документарні, бездокументарні;

- за національною приналежністю - вітчизняні, іноземні;

- за типом використання - інвестиційні (капітальні), не інвестиційні;

- за формою власності - державні, недержавні;

- за оборотоздатністю - ринкові або вільно оборотні, неринкові;

- за рівнем ризику - безризикові чи малоризикові, ризикові;

- за наявністю доходу - дохідні, бездохідні;

- за формою вкладення коштів - боргові, володільницькі часткові. [5]

Проте найбільш поширеним і традиційним в теорії цінних паперів є поділ їх на:

- папери на пред'явника або "пред'явницькі" (складені на пред'явника). Права за ними належать пред'явникові;

- ордерні цінні папери (складені за наказом певної особи). Права належать особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу;

- іменні цінні папери (складені на ім'я певної особи). Права належать особі, зазначеній у цінному папері.[6]

Папером на пред'явника є цінний папір, держатель якого легітимований як суб'єкт вираженого в ньому права. Тобто для реалізації права держателя паперу достатньо лише пред'явлення цього паперу (це можуть бути державні облігації, ощадні сертифікати тощо). Тому цінний папір на пред'явника - це документ, де ім'я власника не фіксується безпосередньо, і обіг якого не потребує реєстрації.

Папери на пред'явника становлять об'єкти прав, на які зазвичай поширюються усі положення про речові права на майно: вони можуть бути відчужені і заставлені на загальних підставах.

Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.

Цінним ордерним папером є документ, держатель якого легітимований як суб'єкт вираженого у ньому права, за умови, що на ньому зупиняється безперервна низка передавальних написів (індосаментів).

Права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права.

За індосаментом, вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.

Таким чином, передача права на ордерний папір означає перехід виражених в ньому прав від індосанта до індосата. Індосат набуває прав на ордерний папір і права, що слідують з ордерного паперу, якщо він набув права власності на папір, що дійшов до нього внаслідок безперервного ряду передавальних написів. У його особі тоді сполучаються матеріальний і формальний кредитор. Набуте ним право є автономним і не залежить від прав його попередників.

Іменним цінним папером є такий цінний папір, котрий легітимує свого держателя як суб'єкта вираженого в ньому права, якщо він вказаний як такий у тексті самого паперу.

Отже, іменний цінний папір характеризується, насамперед, тим, що ім'я власника зафіксоване на його бланку і (або) в реєстрі власників, що може вестися у звичайній документарній і (або) бездокументарній електронній формах. Бездокументний (безпаперовий) цінний папір - це завжди іменний цінний папір, оскільки в електронній пам'яті він зареєстрований на певну фізичну або юридичну особу. [7, c. 322]

Оскільки перехід від документарної до бездокументарної форми неминуче супроводжується тим, що з одного боку цінний папір може втрачати деякі свої властивості, пов'язані саме з його матеріальним носієм, а з іншого - набувати нових, які виникають внаслідок його "електронного" характеру, можна сказати, що документарна (паперова) і бездокументарна (безпаперова) форми - це не просто форми, а стадії розвитку цінного паперу, перехід однієї якості в іншу.

Власне кажучи електронний цінний папір - це вже не традиційний цінний папір, а електронна форма обліку власників капіталу, що володіють заздалегідь визначеними правами і мають відповідні зобов'язання щодо користувача цим капіталом.

Іменний цінний папір має дві важливі властивості: по-перше, завжди відомий його власник; по-друге, оскільки внаслідок першої його властивості, всі операції з ним зазвичай підлягають фіксації, реєстрації, вони є легко доступними для оподаткування з боку держави.

Пред'явницький цінний папір за певних умов також фактично перетворюється на іменний. Це пов'язано з процесами зберігання пакетів таких паперів, наприклад, в комерційних банках і перетворенням останніх на представників власників цінних паперів на пред'явника. Зданий на зберігання до банку, пред'явницький папір має конкретного власника, що уклав відповідний договір з банком, а відтак, за юридичною суттю він перетворюється на іменний цінний папір.

Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання.

Крім розглянутих вище, важливе практичне значення має перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і бути в обігу в Україні (див. ч. 5 ст. З Закону "Про цінні папери та фондовий ринок").

Залежно від цільової спрямованості випуску та змісту операцій, що проводяться з використанням цінних паперів, всі вони поділяються на декілька видів. Кожен із видів цінних паперів має певне призначення , використовується з метою забезпечення визначених операцій. Основними критеріями класифікації видів цінних паперів є:

- умови одержання та погашення капіталу;

- надання прав інвесторам та емітентам;

- умови обігу цінних паперів.[8]

До основних видів цінних паперів, що наявні в Україні сьогодні, зараховують:

пайові;

боргові;

іпотечні;

похідні;

товаророзпорядчі;

приватизаційні.[9, c. 157]

Види цінних паперів (див. Додаток А):

пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема, у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. З використанням пайових цінних паперів здійснюються:

залучення капіталу;

забезпечення переходу власності на капітал від одних інвесторів до інших;

забезпечення перетікання капіталу (в різні галузі, території, між державами);

проведення контролю за діяльністю акціонерного товариства;

одержання доходів (дивідендів, приросту капіталу);

проведення реорганізації підприємств.[9, c. 158]

Основні права, яких набувають після придбання пайових цінних паперів, це права на:

участь в управлінні справами емітента;

одержання дивідендів;

перепродаж своєї частки;

участь в розподілі майна у разі ліквідації емітента.

До пайових цінних паперів відносяться: а) акції; б) інвестиційні сертифікати;

боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. Боргові цінні папери надають інвестору право участі не у власному капіталі, а в залученні активів за умов боргу. Вони відрізняються від пайових цінних паперів порядком погашення, обігом, виплатою доходів та іншими ознаками. В Україні до боргових цінних паперів належать:

облігації (державні, місцевих позик, підприємств);

казначейські зобов'язання України;

ощадні (депозитні) сертифікати;

векселі.

іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. В Україні використовують такі види іпотечних цінних паперів: іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати ФОН (Фонд операцій з нерухомості).;

Приватизаційні папери використовуються з метою проведення приватизації державного майна на пільгових умовах. Приватизаційні папери засвідчують права власників на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового та земельного фондів. Приватизаційними паперами є:

приватизаційні майнові сертифікати;

приватизаційні житлові чеки;

приватизаційні земельні бони.

Похідні цінні папери використовуються для проведення операцій з придбання (продажу) емісійних цінних паперів.

Похідні цінні папери відображають проведення операцій з придбання або продажу певної кількості емісійних цінних паперів із дотриманням відповідних умов.

До похідних цінних паперів в Україні зараховують:

варранти;

опціони;

ф'ючерси.

Товаророзпорядчі цінні папери використовуються з метою надання їх власнику права на передачу повноважень з розпорядження майном іншим особам. Прикладом можуть бути ордерні цінні папери, використання яких передбачає право власника призначати уповноважену особу виконувати функції, що випливають з їх володіння.

До товаророзпорядчих цінних паперів належать:

коносаменти;

складські свідоцтва;

вантажні свідоцтва;

заставні. [9, C. 159-160]

Отже , як висновок можна зауважити , що на практиці і з метою функціонування ринку цінних паперів збільшується сам обсяг випуску цінних паперів та з'являються їх нові види , що впливають на розвиток фондового ринку і функціонування економіки держави.



Розділ 2. Інститут ринку цінних паперів в цивільному праві України

2.1 Правочини з цінними паперами

У ст. 359 ГК України зазначається, що у разі прийняття доручення на купівлю або продаж цінних паперів торговець цінними паперами зобов'язаний надавати особі, за дорученням і за рахунок якої він діє, інформацію про курс цінних паперів. Торговець цінними паперами зобов'язаний надавати фондовій біржі інформацію щодо всіх укладених ним угод з цінними паперами в строки і порядку, що визначені правилами фондової біржі. Спеціальні вимоги до укладення угод щодо цінних паперів встановлюються законом. Особливості ведення бухгалтерського обліку, операцій з цінними паперами визначаються відповідно до закону.

Торговці цінними паперами укладають угоди щодо цінних паперів на підставі укладених з клієнтами договорів доручення або комісії. При виконанні операцій з цінними паперами під час здійснення комісійної діяльності за договорами з клієнтами торговці зобов'язані:

а) діяти в інтересах клієнта (домагатися найкращого виконання замовлень клієнта, враховуючи умови, зазначені в договорі, кон'юнктуру ринку цінних паперів, умови здійснення розрахунково-клірингових операцій та надання депозитарних послуг, ризик вибору контрагента та інші фактори ризику);

б) попереджати клієнтів (крім випадків володіння інформацією, що становить комерційну таємницю) про ризики конкретної угоди з цінними паперами;

в) узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або обміну цінних паперів, у тому числі щодо ліквідності цінних паперів, що придбаватимуться;

г) надавати клієнту інформацію щодо курсів цінних паперів;

д) виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором;

є) в першу чергу виконувати операції з цінними паперами за договорами та замовленнями клієнтів, а потім власні операції з такими ж цінними паперами;

є) у разі наявності у торговця зацікавленості, яка перешкоджає йому виконати замовлення клієнта на найбільш вигідних умовах, торговець цінними паперами зобов'язаний негайно повідомити про це клієнта. [10, C. 68-69]

Якщо в результаті невиконання торговцем зазначених обов'язків заподіяно збитків клієнту, торговець зобов'язаний відшкодувати клієнту збитки за свій рахунок.

На наступний робочий день після проведення операцій з цінними паперами на виконання договору або замовлення клієнта торговець зобов'язаний повідомляти клієнта про здійснення операцій з цінними паперами письмово, а у разі, якщо це передбачено договором, також і іншим способом:

а) про розмір винагороди, яку вони отримують від клієнта при здійсненні угоди;

б) про вартість розрахунково-клірингових та інших послуг, пов'язаних з обслуговуванням договорів клієнта, оплата яких здійснюється за рахунок клієнта;

в) про розмір прямих та непрямих винагород, комісійних та заохочень у грошовій або іншій формі, які вони одержують від інших фізичних або юридичних осіб у зв'язку з виконанням операції, що є предметом договору між торговцем та клієнтом;

г) про ціну купівлі чи продажу цінних паперів;

д) про те, чи були цінні папери, придбані для клієнта, у власності торговця. [10, C. 70-71]

Торговці не мають права:

а) розголошувати комерційну таємницю клієнтів, за винятком випадків надання такої інформації на вимогу уповноважених державних органів, відповідно до чинного законодавства;

б) запевняти клієнтів у беззаперечному отриманні доходу з цінних паперів (чи його певного розміру) або у відсутності збитків від інвестування в цінні папери, робити заяви, які можуть бути розцінені як гарантії зазначеного;

в) при виконанні замовлення клієнта не через організатора торгівлі ринку цінних паперів здійснювати операції з цінними паперами без його письмового замовлення;

г) використовувати грошові кошти та цінні папери клієнтів для здійснення власних операцій;

д) здійснювати операції з цінними паперами клієнтів не в інтересах клієнта, а виключно з метою отримання винагороди;

е) задовольняти вимоги кредиторів за рахунок цінних паперів та грошових коштів, що належать клієнтам;

є) передовіряти виконання замовлень третім особам, якщо це не передбачено договором з клієнтом;

ж) здійснювати комісійну та комерційну діяльність з цінних паперів, щодо яких не зареєстрована інформація про випуск та/або не здійснена реєстрація випуску у порядку, визначеному чинним законодавством;

з) здійснювати обмін одних цінних паперів на інші, якщо в обміні задіяні цінні папери, емітентом яких є торговець або його афілійовані особи (крім випадків здійснення спільного інвестування);

и) здійснювати види діяльності, не передбачені чинним законодавством;

і) надавати фінансові кредити і здійснювати залучення коштів та майна фізичних і юридичних осіб, якщо це не пов'язано зі здійсненням комісійної діяльності, спільного інвестування та управління активами. [10, C. 72-74]

При здійсненні комісійної діяльності з цінних паперів торговці можуть укладати як договори на виконання разового замовлення, так і договори на обслуговування протягом певного терміну.

Договір на виконання разового замовлення укладається торговцем та клієнтом і передбачає виконання операції певного виду з конкретними цінними паперами. Договір на обслуговування передбачає, що торговець протягом певного терміну виконуватиме разові замовлення клієнта. Разове замовлення містить доручення клієнта надати послугу певного виду та виконати певну операцію з конкретними цінними паперами. Таке замовлення складається клієнтом у письмовій формі, підписується ним (його уповноваженою особою), а в разі, якщо клієнтом є юридична особа, також засвідчується його печаткою.

Договір на виконання разового замовлення повинен містити такі умови і реквізити:

а) номер та дату видачі торговцю дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів;

б) вид послуги, яку торговець надає клієнту (посередницькі послуги з купівлі цінних паперів; посередницькі послуги з продажу цінних паперів; посередницькі послуги з обміну цінних паперів; інші, передбачені чинним законодавством). Договір на разове замовлення може укладатися тільки на один із видів послуг;

в) опис цінних паперів (вид цінного паперу; назву емітента цінного паперу; номінальну вартість цінного паперу (у національній чи іноземній валюті);

г) умови виконання договору, що містять термін дії замовлення (в разі необхідності) та вид замовлення та вид замовлення : (ринкове замовлення на купівлю (РЗК) - замовлення купити цінні папери за мінімальною ціною; ринкове замовлення на продаж (РЗП) - замовлення продати цінні папери за максимальною ціною; лімітне замовлення на купівлю (ЛЗК) - замовлення купити цінні папери за ціною, що не перевищує обумовлену; лімітне замовлення на продаж (ЛЗП) - замовлення продати цінні папери за ціною, що не нижче ніж обумовлена; стоп-замовлення на купівлю (СЗК) цінних паперів - замовлення купити цінні папери в той момент, коли ціна досягне обумовленого рівня; стоп-замовлення на продаж (СЗП) цінних паперів - замовлення продати цінні папери в той момент, коли ціна досягне обумовленого рівня; замовлення на термін (ТЗ) - замовлення, яке діє протягом встановленого терміну; відкрите замовлення (ВЗ) - замовлення, яке діє до моменту виконання або відкликання (відміни); інші, передбачені чинним законодавством);

д) перелік обов'язків та прав сторін, у тому числі права клієнта в разі невиконання або неналежного виконання торговцем своїх обов'язків щодо клієнта;

е) положення про канали та порядок передачі інформації та зв'язку між клієнтом і торговцем, а також відомості про уповноважених осіб сторін, через яких сторони підтримують зв'язок;

є) умови розрахунків та процент комісійної винагороди, яку торговець отримує від клієнта в разі належного виконання договору;

ж) відповідальність сторін і порядок розгляду спорів, а саме - обсяг відповідальності сторін, умови, за яких сторони звільняються від відповідальності, а також застереження щодо порядку вирішення спорів, що можуть виникнути між сторонами в процесі виконання договору;

з) термін дії, підстави для зміни та припинення договору, а саме -визначення моменту, з якого договір набуває чинності, до якого моменту вважається чинним, а також визначення підстав, за яких він може бути змінений або припинений та процедури дії сторін у випадку прийняття рішення про дострокове припинення договору тощо. [10, C. 75-76]

Договір на обслуговування протягом певного терміну має містити такі умови і реквізити:

а) номер та дату видачі торговцю дозволу на здійснення діяльності з випуску і обігу цінних паперів;

б) предмет договору - надання посередницьких послуг щодо купівлі, продажу, обміну цінних паперів, інших операцій, не заборонених чинним законодавством;

в) умови розрахунків та процент комісійної винагороди для всіх видів замовлень, які торговець отримує від клієнта відповідно до договору на обслуговування;

г) інші умови, що відповідають вимогам, які пред'являються до змісту договору на разове замовлення. [10, c. 77]

Тобто, діяльність з торгівлі цінними паперами передбачає вчинення торговцями таких правочинів щодо цінних паперів, які пов'язані з купівлею, продажем або міною цінних паперів.

2.2 Відповідальність за правопорушення порядку укладання правочину з цінними паперами

Відповідальність за правопорушення на РЦП ґрунтується на загальнотеоретичних засадах, однак має деяку специфіку, що стосується відповідальності в господарському праві (накладення штрафів на юридичних осіб, застосування специфічних санкцій, відшкодування збитків за рахунок коштів держави). Учасники, що діють на РЦП, несуть відповідальність у видах і формах, передбачених Законами України: від ЗО жовтня 1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", від 23 лютого 2006 р. "Про цінні папери і фондовий ринок", Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів від 25 грудня 2008 р., Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, схвалених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 червня 2007 р. № 1369) та іншими нормативними актами.

До юридичних осіб Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовують фінансові санкції за такі правопорушення: розміщення цінних паперів без реєстрації їх випуску в установленому законом порядку; здійснення діяльності на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії), якщо законом передбачено одержання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення такої діяльності; ненадання інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) на його письмовий запит інформації про діяльність емітента в межах, передбачених законом, або надання йому недостовірної інформації; несвоєчасне надання інформації інвесторам в цінні папери на їх письмовий запит та ін..

Відповідно до чинного законодавства до учасників ринку цінних паперів можуть застосовуватися такі види відповідальності:

господарсько-правова;

адміністративна;

фінансова;

кримінальна. [11, c. 623]

Найширшу сферу застосування має господарсько-правова відповідальність, яка застосовується у формі відшкодування збитків учаснику РЦП, права якого порушені. Крім цього - застосування штрафів та оперативно-господарських санкцій до правопорушників.

Конкретні види правопорушень на РЦП безпосередньо передбачені нормами права, однак можуть передбачатися і в договорах, наприклад, у купівлі-продажі учасниками цінних паперів. Під час укладення договорів сторони докладно передбачають всі умови договірних зобов'язань і можливі негативні наслідки для правопорушника. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України накладає на юридичних осіб штраф за:

випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних паперів - у розмірі до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або в розмірі до 150% одержаного прибутку (надходжень), одержаних в результаті цих дій;

діяльність на РЦП без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено чинним законодавством - у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень про усунення порушень чинного законодавства щодо цінних паперів - у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України про накладення штрафу може бути оскаржено в суді. [12]

Штрафи, накладені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України, стягуються в судовому порядку.

Про накладення штрафів на комерційні банки Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України інформує НБУ у триденний термін.

Специфічною формою відповідальності суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів, є застосування оперативно-господарських санкцій, спрямованих на запобігання господарським правопорушенням або зменшення їх негативних наслідків. [13, c. 252]

Право застосовувати до емітентів оперативно-господарські санкції мають також інвестори. Особа, що здійснює передплату чи купує цінні папери до опублікування інформації про зміни в господарській діяльності емітента, які впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу за ними, може протягом 15 днів з моменту публікації цієї інформації розірвати договір в односторонньому порядку. В разі розірвання договору емітент зобов'язаний на вимогу цієї особи відшкодувати завдані їй збитки, пов'язані з передплатою або купівлею цінних паперів.

Поряд з господарсько-правовою відповідальністю чинне законодавство містить і різні норми, що становлять адміністративну та фінансову відповідальність громадян і посадових осіб підприємств, які здійснюють діяльність на РЦП. Відповідальність за порушення на РЦП регулюється ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні ", ”Правилами розгляду справ про правопорушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій".

Згідно з ч. І ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за:

розміщення цінних паперів без реєстрації їх випуску в установленому законом порядку - у розмірі від десяти до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до ста п'ятдесяти відсотків прибутків (надходжень), одержаних в результаті цих дій;

здійснення діяльності на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії), якщо законом передбачено одержання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення такої діяльності,-у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

ненадання інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) на його письмовий запит інформації про діяльність емітента в межах, передбачених законом, або надання йому недостовірної інформації,- у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року,- у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

несвоєчасне надання інформації інвесторам в цінні папери на їх письмовий запит - у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року,- у розмірі від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

неопублікування, опублікування не в повному обсязі інформації та/або опублікування недостовірної інформації у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року,- в розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

нерозміщення, розміщення не в повному обсязі інформації та/або розміщення недостовірної інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року,- у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року,- у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року,- у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

порушення емітентом чи професійним учасником ринку цінних паперів порядку ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, що призвело до втрати системи реєстру (її частини), а також ухилення від внесення змін або внесення завідомо недостовірних змін до системи реєстру або до системи депозитарного обліку - у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

порушення емітентом порядку прийняття рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів та/або порядку передачі ведення реєстру власників іменних цінних паперів -у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із зупиненням перереєстрації прав власності на цінні папери такого емітента;

маніпулювання цінами під час здійснення операцій з цінними паперами - у розмірі від десяти до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до ста п'ятдесяти відсотків прибутку (надходжень), одержаних у результаті цих дій;

незаконне використання інсайдерської інформації - у розмірі від десяти до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до ста п'ятдесяти відсотків прибутку (надходжень), одержаних у результаті цих дій. [12]

Крім застосування фінансових санкцій за правопорушення, зазначені у цій статті, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти або анулювати ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, яку було видано такому професійному учаснику фондового ринку.

Адміністративна відповідальність за право порушення на ринку цінних паперів передбачена статтями 163, 163 , 188 КУпАП. Так, розміщення цінних паперів без реєстрації їх випуску в установленому законом порядку або порушення порядку здійснення емісії цінних паперів, вчинене уповноваженою особою,- тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 163 КУпАП).

Вимагання посадовою особою емітента від акціонера, в тому числі який є працівником цього ж підприємства, інформації про те, як він голосував на загальних зборах, або інформації про відчуження такою особою своїх акцій - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення посадовою особою емітента порядку скликання або проведення загальних зборів акціонерного товариства, порядку обрання членів органів управління товариства, порядку або строку виплати дивідендів за наявності відповідного рішення загальних зборів - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частинами першою - третьою цієї статті, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення,- тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із статтею 163-7 КУпАП ("Діяльність на фондовому ринку без ліцензії") здійснення посадовою особою суб'єкта господарювання операції з цінними паперами, яка належить до професійної діяльності на фондовому ринку, без спеціального дозволу (ліцензії), якщо законом передбачено одержання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення такої операції,- тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [14]

Статтею 163-8 КУпАП ("Маніпулювання цінами під час здійснення операцій з цінними паперами") передбачено, що неправомірний вплив посадової особи, учасника фондового ринку, на ринкову вартість цінних паперів на організаційно оформленому фондовому ринку в інтересах такого учасника або третіх осіб, у результаті чого придбання або продаж цих цінних паперів відбувається за іншими цінами, ніж ті, які існували б за відсутності такого неправомірного впливу,- тягне за собою накладення штрафу від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [14]

Та сама дія, вчинена групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 163-9 КУпАП ("Незаконне використання інсайдерської інформації") передбачено, що незаконне використання інсайдерської інформації особою, яка нею володіє,- тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [14]

Статтею 163-11 КУпАП ("Порушення порядку розкриття інформації на фондовому ринку") передбачено, що несвоєчасне розкриття інформації на фондовому ринку, вчинене посадовою особою емітента чи професійного учасника фондового ринку,- тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [14]

Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення,- тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нерозкриття інформації на фондовому ринку, вчинене посадовою особою емітента чи професійного учасника фондового ринку,- тягне за собою накладення штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Діяння, передбачене частиною третьою цієї статті, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розкриття на фондовому ринку інформації не в повному обсязі або розкриття недостовірної інформації, вчинене посадовою особою емітента або професійного учасника фондового ринку,- тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною п'ятою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення,- тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

Статтею 188-30 КУпАП ("Ухилення від виконання або несвоєчасне виконання законних вимог Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її уповноважених осіб") передбачено, що ухилення від виконання або несвоєчасне виконання посадовою особою учасника фондового ринку рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов чи рішень уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [14]

Ті самі діяння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, передбачених частиною першою цієї статті,- тягнуть за собою накладення штрафу від семисот п'ятдесяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Протоколи про вчинення правопорушень складаються посадовими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у разі виявлення ними відповідних правопорушень.

Адміністративна відповідальність за порушення, пов'язані з діяльністю на ринку цінних паперів, передбачена тоді, коли ці порушення за своїм більш серйозним складом не тягнуть відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.

Найсуворішим видом юридичної відповідальності за правопорушення у сфері обігу цінних паперів є кримінальна відповідальність, яка застосовується до учасників ринку цінних паперів і настає за дії, передбачені статтями 199 (Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї"), 202 (Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг). 223 (Розміщення цінних паперів без реєстрації їх випуску), 223 (Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів), 223" (Порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів), 224 (Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів), 232-1 (Незаконне використання інсайдерської інформації), 232-2 (Приховування інформації про діяльність емітента).

Частиною 2 ст. 202 КК України передбачено, що здійснення банківської діяльності, банківських операцій або іншої діяльності з надання фінансових послуг, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без набуття статусу фінансової установи чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо законом передбачено набуття статусу фінансової установи чи одержання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення зазначених видів діяльності, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах,- карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. [15]

Статтею 223-1 КК України "Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів" передбачено, що:

1. Внесення уповноваженою особою в документи, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів, завідомо неправдивих відомостей, якщо це заподіяло значну матеріальну шкоду інвесторові в цінні папери,- карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Примітка. Шкода, передбачена цією статтею, вважається значною, якщо вона в двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. [11]

Стаття 223-2 КК України ("Порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів") встановлює, що:

1. Невнесення службовою особою емітента чи професійного учасника фондового ринку змін або внесення завідомо недостовірних змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку, а так само інше порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів, якщо воно призвело до втрати системи реєстру (її частини),- караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. [15]

Статтею 232-2 КК України ("Приховування інформації про діяльність емітента") передбачено:

1. Ненадання службовою особою емітента інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) на його письмовий запит інформації про діяльність емітента в межах, передбачених законом, або надання йому недостовірної інформації, якщо це заподіяло інвестору в цінні Папери (у тому числі акціонеру) матеріальну шкоду в значному розмірі ,- караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, вчинені повторно,- караються штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.