Характеристика лізингових операцій

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство промислової політики України

Авіаційний університет

РЕФЕРАТ

Лізинг як вид оренди

Студента денного відділення

Павлова Євгенія

Група 1АТ13

Слов'янськ 2015

План

Вступ

1. Оренда

2. Лізинг

3. Види лізингу

4. Сучасний стан та перспективи розвитку лізингу

Список використаної літератури

фінансовий лізинг інвестування

Вступ

В останні роки спостерігається підвищений інтерес до широких можливостей лізингового бізнесу - цієї перспективної галузі діяльності на фінансовому ринку України. Лізинг є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес відтворення виробництва; надати потужний поштовх процесам приватизації, оновлення технологічного парку існуючих підприємств і створення нових виробництв, оптимізувати використання наявного машинного устаткування і на вигідних умовах отримати найсучасніше вітчизняне та закордонне устаткування. Зважаючи на це, розвиток цієї перспективної галузі діяльності на фінансовому ринку України є актуальним і необхідним.

До вітчизняних учених, які на сучасному етапі займаються економічними дослідженнями застосування цього виду фінансових послуг в нашій державі належать: Б. Луців, В. Мосійчук, Я. Ксенко, В. Міщенко, І. Покотило, О. Лях та ін. Наукові дослідження даних авторів певною мірою розглядають деякі аспекти застосування лізингу і використання його в економічних процесах нашої держави.

Метою даного дослідження є поглиблення теоретико-методологічних особливостей розвитку лізингу в Україні та аналіз його фактичного стану.

1. Оренда

Економіка, заснована на приватній власності, має більший потенціал у порівнянні з будь-якої іншої. Цей потенціал виражається в різноманітності способів використання власності.

Оренда - це один із способів використання приватної власності.

Орендні відносини відомі з давніх-давен, в першу чергу в сільському господарстві. Але в сучасному світі оренда має зовсім інший економічний зміст, ніж раніше. Якщо раніше вона служила засобом експлуатації і закабалення орендарів, вела економіку по екстенсивному шляху розвитку, то нині оренда навпаки підвищує ступінь економічної свободи, дає шанс малому бізнесу на успіх, інтенсифікує розвиток економіки.

Сучасна оренда представляє собою форму організації виробництва, заснованої на передачі в строкове і оплатне користування основних фондів і оборотних коштів на засадах добровільності та рівноправності сторін з метою випуску продукції (робіт, послуг) і отримання доходу.

Переваги оренди:

- домовленість основних відносин орендаря і орендодавця, їх повну рівноправність, а значить і стійкий характер;

- фіксована орендна плата, яка дозволяє розвиватися орендарю, отримувати більш високий дохід;

- повна самостійність орендаря в організації виробництва, оплати праці, трудовому розпорядку;

- можливість поліпшення і збільшення основних засобів, з наступним відшкодуванням витрат, а також викупу (особливо в лізингу).

Орендар, використовуючи орендоване майно, заощаджує власні кошти й одержує дохід від цього, і власне діяльності, що здійснюється на основі експлуатації орендованого майна.

2. Лізинг

Лізинг (фінансова оренда) - це комплекс виникаючих майнових відносин, пов'язаних з передачею в користування обладнання після його придбання у виробника.

Лізинг являє собою вкладення коштів на поворотній основі, тобто надання коштів на певний період, орендодавець отримує їх назад у встановлений час, тим самим, будучи формою оренди. При цьому за свою послугу він одержує винагороду у вигляді комісійних.

Лізинг за своїм змістом відповідає кредитним відносинам, а оскільки позичальник і позичкодавець використовують капітал не в грошовій, а в продуктивній формі, то він схожий і з інвестиціями капіталу.

Одним з варіантів рішення проблем несприятливого стану парку устаткування (застаріле обладнання по підприємствах, відсутність запасних частин до заводських верстатами пр) може бути лізинг, який об'єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.

При переході до ринкової економіки перед промисловими підприємствами виник ряд проблем, найважливіша з них - яким чином утвердитися на ринку в умовах зростаючої конкуренції, скорочення ринку збуту через невисокі ціни продукції та неплатоспроможність, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів.

В даний час більшість російських підприємств відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не можуть оновлювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують різні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів, під заставу партій товару, нерухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного року до п'яти років. Форма лізингу регулює суперечності між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона - гарантію повернення кредиту, так як об'єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу.

У лізинговій операції зазвичай беруть участь кілька суб'єктів:

Лізингодавець (орендодавець) - фізична або юридична особа, яка за рахунок залучених та (або) власних грошових коштів набуває в ході реалізації договору лізингу у власність майно і надає його як предмет лізингу лізингоодержувачу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і в користування з переходом або без переходу до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу;

Лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору лізингу зобов'язана прийняти предмет лізингу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і в користування відповідно до договору лізингу;

Продавець - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору купівлі-продажу з лізингодавцем продає лізингодавцю в обумовлений термін майно, що є предметом лізингу. Продавець зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю чи лізингоодержувачу відповідно до умов договору купівлі-продажу. Продавець може одночасно виступати в якості лізингоодержувача в межах одного лізингового правовідношення;

Крім основних суб'єктів лізингу, перерахованих у Федеральному законі від 29,10. 1998р. за № 164-ФЗ "Про фінансову оренду (лізингу)" на ринку лізингових послуг можна виділити і спеціальні суб'єкти, такі як: Банк (чи інша кредитна установа), яке надає кошти на придбання предмета договору.

Страхові компанії, що здійснюють страхування всіляких ризиків, що виникають при лізинговій угоді (страхування майна лізингодавця, кредитів, наданих лізингодавцю кредитною установою, від можливих ризиків неплатежів і багато чого іншого);

Російська асоціація лізингових компаній ("Рослизинг"), некомерційне об'єднання лізингових компаній, банків та інших підприємств, що займаються лізингом. Вона (Асоціація) здійснює координацію діяльності організацій, що входять до неї, і об'єднання їх коштів для здійснення спільних взаємовигідних проектів, а так само розробку, спільно з органами державного управління, стратегічних напрямів і програми розвитку лізингу в Росії, підготовку проектів законодавчих актів та приймає участь у роботі міжнародних асоціативних громадських організацій.

3. Види лізингу

Класифікація оренди і лізингу отримала обґрунтування, як в закордонній, так і у вітчизняній теорії та практиці. В основу цієї класифікації покладено опис лізингу, зроблене в роботах останніх років. З метою узагальнення матеріалу і обліку змін останнього часу, складена справжня класифікація. Лізинг доцільно класифікувати за такими ознаками: за складом учасників, за типом орендованих активів, за ступенем окупності, за умовами амортизації, за обсягом обслуговування, по сектору ринку, за цільовим призначенням, з організаційних форм управління, по платежах, по намірах учасників, за способом фінансування, за ступенем окупності, за тривалістю, за характером взаємодії учасників і т.д.

За способом фінансування розрізняють такі види лізингу:

- Лізинг, що фінансується за рахунок власних коштів лізингодавця.

- Лізинг, що фінансується за рахунок залучених коштів (коштів інвесторів).

- Роздільно фінансується лізинг, частково фінансується лізингодавцем.

- Лізинг розрізняють за обсягом обслуговування переданого в лізинг майна:

- Чистий лізинг, якщо все обслуговування переданого в лізинг майна бере на себе лізингоодержувач.

- Лізинг з повним набором послуг, коли на лізингодавця покладається повне обслуговування орендованого майна.

- Лізинг з частковим набором послуг, коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування майна.

- Лізинг розрізняють по тривалості:

- Короткостроковий лізинг, строком до 1 року.

- Середньостроковий лізинг, строком від 1 до 3 років.

- Довгостроковий лізинг, терміном більше 3 років.

- Лізинг класифікують за цільовим призначенням:

- Дійсний лізинг.

- Фіктивний лізинг. Переслідується мета отримання більшого прибутку за рахунок податкових і амортизаційних пільг.

- Лізингові операції розрізняють залежно від умов амортизації:

- Лізинг з повною амортизацією і відповідно з виплатою повної вартості об'єкта лізингу.

- Лізинг з неповною амортизацією, і, отже, з неповною виплатою вартості орендованого майна орендарем.

- Лізинг розрізняють - по ступеню окупності:

- Лізинг з повною окупністю, при якому в ході терміну дії одного договору відбувається повна виплата лізингодавцю вартості орендованого майна.

- Лізинг з неповною окупністю, коли в перебігу - терміну лізингу окупається тільки частина майна, що орендується.

- Лізинг класифікують по характеру взаємодії учасників:

- Класичний лізинг - тристороння лізингова операція (постачальник - лізингодавець - орендар).

- Зворотний лізинг. При зворотному лізингу, стикаючись з проблемою нестачі фінансових активів, орендар може передати основні засоби у власність лізингодавцю з подальшою їх орендою. У цьому випадку орендар повертає частину грошових коштів, витрачені раніше на придбання капітальних товарів і в теж час продовжує ними користуватися, сплачуючи при цьому належну орендну плату, що включає вартість проведення лізингової операції і частину отримуваних в її ході податкових пільг.

- Сублізинг, при якому велика (частка за вартістю) переданого в лізинг активу береться в оренду у третьої сторони (інвестора).

- Лізинг розрізняють по намірах учасників:

- Терміновий лізинг - одноразовий (на один термін) лізинг.

- Поновлюваний лізинг - подовжує після закінчення першого терміну контракту.

- Лізинг розрізняють за складом його учасників:

- Прямий лізинг, при якому власник майна самостійно передає його в лізинг. Прямий лізинг може бути тільки двостороннім і організовується двома учасниками: лізингодателем і орендарем, проте в більшості випадків, лізингові операції є багатосторонніми відносинами.

Серед нових тенденцій ринку лізингу експерти відзначають більш чітку його структурованість, на ньому ясно стають видно різні сегменти. По-перше, визначилися великі універсальні гравці, як правило, пов'язані з банками та фінансово-промисловими структурами. По-друге, компанії, орієнтовані на так звану лізингову роздріб, сконцентровані в основному в сфері лізингу автотранспорту. По-третє, на ринку присутні лізингові компанії, афіновані з іноземними банками та постачальниками обладнання.

Триває швидке зростання величини лізингового портфеля більшості лізингових компаній, найбільш помітним (за питомою вагою) став лізинг автомобілів, що дозволяє великим перевізникам регулярно оновлювати парк машин. Якість лізингового портфеля при цьому залишається на хорошому рівні.

4. Сучасний стан та перспективи розвитку лізингу

Лізинг охопив практично всі регіони країни. Конкуренція між різними лізинговими компаніями спостерігається в основному в секторах автомобільного лізингу, легковий і вантажної техніки. Непрямим чином на цінові умови автолізингу впливає галопуюче розвиток програм автокредитування, яке пропонують багато банків.

В даний час середня маржа лізингової компанії за угодою складає 3-7% річних при середньому розмірі авансового платежу 20-30%.

Майже всі нові види лізингового бізнесу поки знаходяться поза правової бази, яка не прописує їх визначення. Становище ускладнюється тим, що фіскальні органи негласно включили лізинг в категорію схем ухилення від сплати податків. Однак лізингові компанії активно впроваджують нові технології, часто працюючи на межі фолу, це сприяє розвитку вітчизняного ринку лізингу як за сумарним обсягом контрактів, так і за різноманітністю пропонованих послуг, наближається до європейського. Сума угод фінансової оренди, укладених в минулому році, перевищила 270 млрд. руб. Приріст обсягу контрактів лізингу автомобілів, залізничного транспорту та сільськогосподарської техніки в останні роки становив по 30 - 70% річних. Ці галузі стали локомотивом розвитку всього вітчизняного ринку фінансової оренди, на якому за п'ять років вартість щорічно укладених договорів збільшилася в шість разів. Хоча слід визнати, що випереджувальні темпи зростання залізничного і агролізинга були обумовлені значною участю держави. Воно вклало великі гроші в національний проект "Підтримка агропромислового комплексу", при цьому більшість інвестицій здійснювалось у державну лізингову компанію "Росагролізинг". Саме її робота забезпечила зростання ринку фінансової оренди сільгосптехніки та племінної худоби - обсяг контрактів, укладених цією компанією в 2006 році, перевищив 7,2 млрд. руб. Ринок лізингу залізничного транспорту зріс за рахунок впливу "Російських залізниць" (РЗ), які обрали фінансову оренду як пріоритетний інструмент оновлення свого вже порядком зносився парку техніки. Так, у 2006 році компанія РЖД придбала в лізинг основних коштів на суму 20,4 млрд руб, А в нинішньому -. Лізингова програма буде реалізована вже в розмірі, що перевищує 25 млрд. руб.

Єдиний вид лізингу, який розвивався так само інтенсивно, але без втручання держави - це фінансова оренда автомобілів. "Автолізинг -. Найбільший з трьох китів ринку фінансової оренди (його частка оцінюється в 25-30%) і самий ринковий, на ньому конкуренція дуже жорстка, а клієнти більш перебірливі Тому оператори ринку лізингу автомобілів пропонують величезну кількість продуктів, специфічних послуг і програм, орієнтованих на самі різні клієнтські групи Саме в галузі фінансової оренди автомобілів пройшли "обкатку" новітні лізингові технології, такі як поворотна та оперативна схеми, експрес -.. та операційний лізинг, лізинг без оцінки фінансового стану клієнта Деякі з цих технологій вже застосовуються в інших галузях . Всі ці напрямки бізнесу успішно розвиваються навіть незважаючи на те, що деякі схеми роботи поки перебувають фактично поза правовим полем, наприклад, у вересні Москоммерцбанк оголосив про укладення першої угоди з надання автомобіля в лізинг фізичній особі. Проте юридично лізингу для приватних осіб у Росії не існує, але послуга, яка так називається, становить певний інтерес для покупця автомобіля. Банк повідомив, що запропонував ринку "аналог найбільш поширеного і популярного способу придбання нових автомобілів фізичними особами в розвинених країнах Європи і світу". Його відмінність від звичайного автокредиту полягає в тому, що клієнт не купує автомобіль у власність. У розвинених країнах стандартною є послуга, коли покупець, сплативши тільки страховку, отримує новий автомобіль, виплачує протягом встановленого терміну орендні платежі, в кінці терміну оренди змінює автомобіль на новий з тієї ж схемою. Здавалося б, причому тут лізинг? Судячи з опису, мова йде про класичну схему оренди - правда, з правом викупу. Зрозуміло, що зараз лізинг - модне слово. Але виходячи з визначення цього терміна в Цивільному кодексі, лізингу для фізичних осіб в нашій країні не існує. Тобто вживання кредитними організаціями поняття "лізинг" стосовно до фізичних осіб є виключно маркетинговим ходом.

Ось як реалізується ця схема: банк видає кредит лізингодавцю, той віддає автотранспорт у лізинг якомусь юридичній особі, яка вже може здати машину або в сублізинг, або в оренду фізичній особі. Всі ці угоди абсолютно чисті з точки зору законодавства. Основний ризик лізингової схеми для кінцевого споживача пов'язаний з тим, що весь час автомобіль знаходиться на балансі компанії, у якої він її орендує. Якщо ця компанія збанкрутує, автомобіль потрапить в конкурсну масу і буде вилучений у кінцевого споживача. Втім, нічого страшного в цьому немає, адже він платить тільки за його оренду. Але, незважаючи на примарність свого існування, "лізинг для фіз. Осіб" є досить привабливим для споживачів.

Така послуга може використовуватися, якщо у позичальника не вистачає офіційного доходу для отримання кредиту. Тоді, використовуючи лізингову схему, він може купити більш дорогий автомобіль, ніж доступні йому при покупці в кредит. Наприклад, для споживача з офіційним доходом $ 1000 на місяць максимальний платіж складе $ 400, що за кредитною програмою з початковим внеском 15% і ставкою 9% річних у валюті при терміні кредиту три роки робить доступним автомобіль максимальною вартістю $ 14 775. А при здійсненні того ж платежу $ 400 в місяць, але за лізинговою схемою доступні автомобілі вартістю до $ 24 450.

Крім того, покупцями автомобіля по псевдолізинговой схемі можуть стати ті, хто не бажає оформляти права власності на автомобіль, відповідно лізинг для фізичних осіб у Росії розвивається як логічне продовження автокредитування, по суті будучи формою кредиту.

Іншим чинником зростання лізингу для приватних осіб може стати бажання автовиробників збільшити продажі за рахунок введення лізингових схем. Тим більше що стандартні схеми перестають стимулювати продажі так, як хотілося б автовиробникам. Хоча цей ресурс ще далеко не вичерпаний, саме зростання попиту на послуги прокату і оренди стимулює лізингові компанії до надання послуг фізичним особам.

Ще одна категорія споживачів псевдолізинга - компанії, які беруть машини для передачі своїм працівникам у якості бонусів. Втім, найбільш привабливою в цій схемі є можливість прискореної амортизації, що дозволяє через три роки мати на балансі автомобіль з нульовою вартістю, який можна списати. Однак громадянину, який зробив вибір на користь псевдолізинга автомобіля, слід знати, що він не зможе повною мірою використовувати всі переваги цієї фінансової оренди. Навіть якщо б лізинг для приватних осіб був дозволений, то в тому вигляді, в якому він існує в Росії, він був би невигідний, оскільки фізичні особи не можуть використовувати його основні переваги - віднесення лізингових платежів на собівартість, прискорену амортизацію і, як наслідок, зменшення податку на майно. Для лізингових компаній і банків лізинг автомобілів для фіз. осіб також не є особливо привабливим бізнесом - його прибутковість не перевищує 2%.

Тому бізнес з надання в лізинг автотранспорту приватним особам навряд чи отримає широке розповсюдження: необхідно здійснити велику кількість дрібних угод, операційні витрати на які можуть з'їсти прибуток.

Незважаючи на сумнівну економіку проекту, першопроходці впевнені в тому, що вибрали перспективну ринкову нішу. "Лізинг для фізичних осіб є абсолютно новим фінансовим інструментом придбання нового автомобіля для російського ринку. Взагалі ринок лізингу для фізичних осіб перебуває на самому початку свого шляху і його учасники, рухаючись різними шляхами, формують одну з найбільш затребуваних на європейському і американському ринку можливостей придбання нового майна ".

Поняття "оперативний лізинг" (передбачає, що поставляється клієнту майно залишається у власності лізингової компанії) поки відсутня в російському законодавстві, хоча і прямої заборони на проведення операцій оперативного лізингу теж немає. За законом договір лізингу після закінчення терміну угоди не має на увазі обов'язкового переходу права власності на майно до лізингоотримувача. Але коли лізингова компанія отримує майно назад, вона може лише здати його в просту оренду новому клієнтові або продати. Повторна здача майна в оренду є не новим лізингом, а саме орендою - а значить, не супроводжується податковими пільгами. Між тим послуги оперативного лізингу на вітчизняному ринку вкрай затребувані. Адже одна з основних відмінностей оперативного лізингу від фінансового полягає у тому, що термін угоди значно менше, ніж термін амортизації обладнання. Тобто клієнт виплачує тільки частина вартості майна - як правило, не більше 80%. Якщо основний акцент у своїй діяльності компанія робить на конвеєрне виробництво, то їй потрібне постійне оновлення основних фондів, і в цьому випадку оперативний лізинг буде найбільш кращий.

При виборі стратегії масового виробництва конкурентоспроможності можна досягти тільки при високій ефективності, що прямо пропорційно ступеню поділу і кооперації праці, на сьогоднішньому етапі розвитку світової економіки це знайшло своє відображення у філософії аутсорсингу, чиї риси втілилися, в тому числі і в оперативному лізингу, такий вид послуги ще називають "мокрий" лізинг.

Це цілком справедливо, адже коли лізингова компанія віддає майно в оперативний лізинг, ризик щодо збереження робочих якостей обладнання лягає саме на неї. Якщо експлуатація устаткування не буде супроводжуватися відповідним сервісним обслуговуванням, то надалі здавати в оренду або продавати буде вже нічого. Тому більшість угод оперативного лізингу супроводжується угодами на надання сервісних послуг з боку лізингодавця. Йому "спокійніше" самому стежити за тим, як використовується і чи вчасно ремонтується його майно.

Зворотний лізинг використовують багато гравців ринку фінансової оренди незважаючи на те, що активно цей інструмент став застосовуватися всього пару років тому. Ця схема припускає двох учасників (клієнт і лізингова компанія), а не трьох, як у звичайній угоді фінансової оренди, де в обов'язковому порядку бере участь продавець майна (постачальник). Підприємство (клієнт) спочатку продає лізингодавцю своє майно. Отримавши гроші, клієнт вносить авансовий платіж (повертає лізинговій компанії 30% вартості проданого об'єкта) і бере це ж майно в лізинг. При цьому воно фізично залишається на місці.

Зворотний лізинг дозволяє отримати підприємству кредитне фінансування, та ще й заощадити на податках. Тому зворотний лізинг виходить у ряді випадків дешевше кредиту, за яким податкові преференції позичальникові не надаються. Крім того, поворотна схема дозволяє клієнту вишукувати внутрішні ресурси для розвитку, перебудовувати структуру активів у відповідності зі стратегією і підвищувати інвестиційну привабливість бізнесу. Саме тому в Західній Європі і США зворотний лізинг дуже популярний і повсюдно застосовується в таких сферах, як, наприклад, фінансова оренда транспорту, обладнання та техніки. Проте в Росії все по-іншому. Деякі клієнти упереджено ставляться до подібної послуги через острах втратити своє майно, вважаючи за краще фінансову оренду більш звичні й поширені банківські кредити, але слід зазначити, що використання механізму зворотного лізингу в порівнянні з кредитом має ряд видимих переваг, одним з яких є швидкість виконання угоди.

Самі лізингові компанії також стикаються з низкою серйозних проблем при оформленні зворотних угод. Справа в тому, що перш ніж викупити майно у клієнта, лізингова компанія повинна його оцінити. Складність полягає в тому, що вартість основних засобів, зазначена в балансі підприємства або організації, яка потребує надання лізингових послуг, відрізняється від реальної ринкової вартості. В Європі таких проблем не виникає: там ринкова вартість більш адекватна балансової, тому придбати, наприклад нерухомість, можна легально, не вдаючись до незаконних фінансових схем.

Не всі основні засоби можуть стати предметом зворотного лізингу. Перш за все, це стосується майна, яке перебуває в заставі. Підприємство не має права продати його лізинговій компанії. У зв'язку з цим для багатьох вітчизняних виробників, які активно користуються кредитами, механізм зворотного лізингу недоступний, так як практично всі активи у них закладено.

Особливу небезпеку для гравців ринку зворотного лізингу представляє позиція податкових органів. Часто фіскали вбачають в подібних угодах ознаки несумлінності, відходу від податків. Можливо, це пов'язано з тим, що за своїм економічним змістом угода зворотного лізингу є фінансуванням поточної діяльності компанії, а не інвестуванням в придбання майна та оновлення основних фондів. Адже у результаті лізингодавець набуває не основний засіб (воно й так уже було у підприємства), в чому суть лізингу, а грошове фінансування. З точки зору податкових органів у разі поворотного лізингу може бути відсутнім ділова мета контракту: одна й та сама особа не перестає фактично бути власником майна, в той же час, продаючи його і передаючи в лізинг, але отримує економію на податках шляхом прискореної амортизації та списання лізингових платежів на витрати. Таким чином, на думку фіскальних органів, зворотний лізинг часто асоціюється з ухиленням від сплати податків. Експерти не заперечують, що відомі схеми мінімізації податків за допомогою зворотного лізингу. Наприклад, "розпродаж" основних засобів і штучно "постарене" майно. Ці схеми досить широко застосовуються недобросовісними компаніями, що зіграло не останню роль у формуванні думки фіскалів про зворотному лізингу. Як запевняє Олексій Лабзін, слід чітко розділяти підприємства, які реалізують лізингові схеми в рамках однієї структури, і ринкові компанії, що діють в межах правового поля та додержує при цьому правила ділової етики.

Ще одна податкова проблема з операцій зворотного лізингу нерухомості пов'язана з ПДВ. Враховуючи значний розмір таких контрактів, сума, яку доводиться платити за продаж майна для його подальшого отримання в лізинг колишнім власником, величезна. Сплата ПДВ у цьому випадку може здійснюватися лізинговою компанією за рахунок позики лізингоодержувача. Проте в 2004 році Конституційний суд ухвалив, що ПДВ не може бути прийнятий до повернення, якщо сплачено позиковими засобами. Не дивно, що з цього моменту обсяг угод зворотного лізингу на ринку стрімко падає. Лізингодавцям тільки залишається сподіватися на те, що в майбутньому ситуація зміниться на краще. У приватному, проблеми з податковими органами через зворотного лізингу носять тимчасовий характер, і можна чекати їх розв'язання найближчим часом. Вважається, що зростання угод з поворотного лізингу буде рік від року збільшуватися, сприяючи підвищенню популярності цього фінансового продукту у російських компаній.

Посилюється конкуренція на ринку призвела до того, що лізингодавці почали відмовлятися від докладного аналізу кредитоспроможності своїх клієнтів. Новий продукт називається "Б. О.Ф.С." (Без оцінки фінансового стану клієнта). Поки його пропонують зовсім не багато лізингодавців, але число гравців цього сектора ринку буде рости. Лізингові компанії пропонують "Б. О.Ф. С", щоб завоювати клієнтів із сегментів середнього та малого бізнесу, які поки ще здебільшого не використовують лізинг. Що стосується надання лізингових послуг клієнтам, які не можуть дати офіційну інформацію про свій фінансовий стан, то практика показує, що подібні угоди цілком здійсненні, і тут можна провести паралель із споживчим кредитуванням. Оцінка клієнта може бути простою і навіть дуже простий, але працювати з "чорним ящиком" ніхто не буде. Ризики все одно враховуються в пропонованому продукті. У недавньому минулому і мови не могло йти про надання кредиту фізичній особі з сірими доходами, а зараз спостерігається бурхливе зростання клієнтської бази, незважаючи на те, що багато фізичних осіб не можуть або не хочуть показувати свої фінанси. Те ж можна сказати і про лізинг, звичайно "Б. О.Ф.С."

Список використаної літератури

1. Лещенко М.І. Основи лізингу [Текст]. - М: Фінанси і статистика. - 2002р. с89.

2. Чекмарьова Є.М. "Лізинговий бізнес" [Текст]. - М: Економіка, 1993р, С302.

3. Горемикін В.А. Основи технології лізингових операцій [Текст]: - М: Вісь - 2000. - С.33, 34.

4. Гуккаев В.Б., Лізинг. Правові основи, облік, оподаткування [Текст]. - М: ЗАТ "Видавничий Дім" Головбух "- 2002. З 131.

5. Комаров В.В. "Інвестиції та лізинг у СНД" [Текст]. - М: Фінанси і статистика - 2001р. з 105.

6. Масленченков Ю.С., Троніна Ю.М. "Фінансово-промислові корпорації Росії: організація, інвестиції, лізинг" [Текст] - Москва: ТОВ ВКК "Дека", 1999, с448.

7. Голубєв Р.П. Метаморфози оренди. [Текст] М: ж діловий тижневик "Компанія" № 438 13 листопада 2006 з 37.

8. Антюшіна М. М "Роль лізингових компаній в рамках фінансово-промислових груп" [Текст] "Лізинг-ревю", 2006/8, -М: Видавничий дім "Ділова преса". с23

9. П. Ясинська А. "Прибуткове місце: Недооцінений лізинг" [Текст] - М: ж "Відомості" від 11,12. 2006, № 233 (1760) СБ

10. Катирін С.М. "Лізинг як механізм розвитку інвестицій" [Текст] "Лізинг-ревю", 2006/9, -М: Видавничий дім "Ділова преса". С25.

11. Рожков А. "РЖД використовує лізинг" [Текст] -М: Ж "Відомості" від 01,03. 2007, № 41 (1815) С5

12. Толлін А. Інструмент, якого немає. [Текст] М: ж Економічний тижневик "Коммерсант ГРОШІ" № 4 (598) від 23,11 2006р. з 33.

13. Халевинская Є.Д "Проблеми розвитку лізингових операцій комерційних банків" [Текст] "Лізинг-ревю", 2007/2, - М: Видавничий дім "Ділова преса". СЗО.

14. Вся інформація про кредити і кредитування Толоконников А. У Капіталізація [Текст] "Главлізинга". М: ж діловий тижневик "Компанія" № 441 4 грудня 2006 з 28.

15. Сажина, М.А. Основи економічної теорії [Текст]: навч. посібник для неекономічних спеціальностей вузів / М.А. Сажина, Г.Г. Чибрик. - М: НОРМА, 2001.

16. Економічна теорія [Текст]: підручник / за ред. акад. В.І. Відяпіна, акад. Г.П. Журавльової. - М: ИНФРА - М., 1997.

17. Курс економічної теорії. [Текст] / під ред. М.І. Чепуріна, Е.А. Кисельової. - Кіров, 1994.

18. Основи економічної теорії [Текст]: підручник / за ред. Камаєва В.Д. - М., 1997.

19. Економічна теорія [Текст]: підручник / під. заг. ред. В.І. Відяпіна, А.І. Добриніна, Г.П. Журавльової, Л.С. Тарасевича. - М: ИНФРА - М, 2004. - 714.

Размещено на Allbest.ru