Економічна роль податків

23

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Податки -- дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку, податки -- це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу.

Із другого боку, податки -- це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння і війни. На сьогодні податки -- це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

Саме з такої важливої ролі і витікає актуальність обраної теми. Адже податки є одним із вагомих джерел надходжень до державного бюджету.

Метою даної роботи є дослідження економічної ролі податків.

Для досягнення поставленої мети є необхідність у вирішенні наступних завдань:

-розгляд теоретико-методичних аспектів податків як економічної категорії;

- дослідження об'єктивної обумовленості податків;

-дослідження економічної сутності податків

-зясування місця податків у системі фінансових відносин

-розгляд функцій та кваліфікації податків

-ознайомлення з історією розвитку науки про податки.

Предметом дослідження даної курсової роботи є економічна природа податків та теоретико-методичні питання в податковій системі.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі є податкова система.

При написання курсової роботи було використано діалектичний метод та методи аналізу та синтезу.

Інформаційною базою дослідження являються Податковий Кодекс України, нормативно-правові акти з цього питання, дослідження економістів, наукові статті, монографії, фінансова звітність досліджуваного підприємства.

1. 

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПОДАТКІВ ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

Податки -- це обов'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку -- позбавленою будь-якого сенсу.

Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги.

Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів. Створення податкової системи -- це не тільки практична, а й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім'ї.

Провідну роль у мобілізації коштів у державний бюджет відіграють податки. В основному за їх рахунок створюється фінансова база для виконання державою її функцій і завдань.

Джерелом податків виступає нова вартість -- національний дохід, який створюється у сфері матеріального виробництва, що включає вартість необхідного продукту (ціну робочої сили чи заробітну плату) та вартість додаткового продукту (прибуток, ренту, відсотки).

Податки є індивідуальними безповоротними цільовими платежами юридичних та фізичних осіб в бюджет певного рівня в розмірах і терміни, встановлені законом.

Розбіжності в податках залежать від характеру оподатковуваних доходів та видатків. Природа цих доходів та видатків лежить в основі класифікації податків. Податки можуть стягуватися: 1) на ринку товарів чи факторів виробництва (праці, землі і капіталу); 2) з продавців чи покупців товарів; 3) з домашніх господарств чи компаній; 4) із джерела доходу чи зі статті видатків.

Теорія оподатковування створювалася в останню третину XVIII ст. її основоположником можна назвати шотландського економіста та філософа А. Сміта. Відповідно до книги А. Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів», що вийшла в 1776 p., чотири основних принципи оподатковування не застаріли і до нашого часу: справедливість, визначеність, зруч-ність, економія.

Сучасні принципи оподатковування відбивають реалії економічного та політичного життя держав і полягають у тому, що:

1)Рівень податкової ставки повинен встановлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня доходів. Оскільки можливості різних фізичних та юридичних осіб неоднакові, для них повинні бути встановлені диференційовані податкові ставки, тобто податок з доходу повинен бути прогресивним.

2) Оподатковування доходів повинне носити однократний характер. Багаторазове обкладання доходу чи капіталу неприпустиме.

3)Обов'язковість сплати податків. Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків у неминучості платежу.

4)Система і процедура виплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків та економічними для установ, що збирають податки.

5)Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптуватися до мінливих суспільно-політичних та економічних потреб.

6)Податкова система повинна забезпечувати перерозподіл створюваного ВВП і бути ефективним інструментом державної економічної політики.



2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА ДП «ДГ «КУТУЗІВКА» ІСГПС НААНУ

ДП «ДГ «Кутузівка» ІСГПС НААНУ засноване в 1961 році, розташоване на відстані 9 км від одного з найбільших обласних центрів України - м. Харкова. розташоване в східній частині Харківського району Харківської області. Межі господарства розповсюджуються на село Кутузівка.

Аналізоване підприємство знаходиться у високоефективній зоні. Його місцезнаходження забезпечує зручність реалізації продукції, закупки матеріально-технічних ресурсів. Відстань від залізничних доріг, районного і обласного центру, баз постачання та збуту, скорочення обсягів транспортних робіт і витрат на перевезення збільшують можливість вивозу продукції нетривалого зберігання та малорентабельної продукції. Загальна площа сільськогосподарських угідь 8561 га, до складу яких входять 7386 га ріллі.

Оскільки селище Кутузівка розташоване в зонах лісостепу і степу, де переважають родючі чорноземи, які мають позитивний вплив на розвиток галузі рослинництва в цілому. Клімат області - помірно континентальний. Середня температура в січні -7 є С, а в липні +21 є. Середньорічна кількість опадів становить від 450 до 600 мм. Це все є досить сприятливими умовами для розвитку сільського господарства в ції місцевості, а зокрема і вирощуванні сільськогосподарських культур.

Юридична адреса підприємства: 62405 Харківська обл., Харківський р-н, с. Кутузівка, вул. Шкільна, 6

Для подальшої характеристики підприємства розглянемо економічні умови господарювання. Насамперед необхідно проаналізувати динаміку показників розміру та ефективності діяльності підприємства (див. таблицю 2.1.).



Таблиця 2.1

Динаміка показників розміру та ефективності діяльності підприємства ДП «ДГ» «Кутузівка» НААН

Показник	2 011р.	2 012р.	2 013р.	2013р. у % до
				2 011р.	2 012р.
Валова продукція сільського господарства(у постійних цінах 2010р.), тис. грн.	39171,2	40626,4	48075,2	122,7	118,3
у т.ч. рослинництва	18559,3	15357,1	24410,4	131,5	158,9
тваринництва	20611,9	25269,3	23664,8	114,8	93,7
Товарна продукція (у фактичних цінах реалізації), тис.грн.	32451,0	42261,0	44548,0	137,3	105,4
у т.ч. рослинництва	7515,0	15118,0	14996,0	199,6	99,2
тваринництва	24053,0	27143,0	28825,0	119,8	106,2
Площа сільськогосподарських угідь, га	8561,0	8561,0	8561,0	100,0	100,0
у т.ч. рілля,га	7386,0	7386,0	7386,0	100,0	100,0
Середньорічна чисельність працівників, осіб	236,0	238,0	306,0	129,7	128,6
у т.ч. по галузі рослинництва	65,0	69,0	96,0	147,7	139,1
по галузі тваринництва	171,0	169,0	210,0	122,8	124,3
Середньорічна вартість основних і оборотних засобів, тис. грн.	35882,0	45318,0	47025,0	131,1	103,8
у т.ч. основних виробничих засобів	11415,0	9882,5	10927,5	95,7	110,6
Поголівя худоби, ум. Гол ВРХ	2174,7	1470,0	879,6	40,5	59,8
Витрати на виробництво продукції сільського господарства, тис грн.	58699,0	61359,0	54164,0	92,3	88,3
у т.ч по рослинництву	31819,0	29642,0	26548,0	83,4	89,6
по тваринництву	26880,0	31717,0	27616,0	102,7	87,1
Валовий прибуток від реалізації продукції сільського господарства, тис. грн.	5274,0	1516,0	7672,0	+2398,0	+6156,0
у т.ч. по рослинництву	954,0	402,0	1928,0	+974,0	+1526,0
по тваринництву	-664,0	1114,0	5744,0	+6408,0	+4630,0
Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	370,0	908,0	2412,0	+2042,0	+1504,0

При аналізі динаміки показників розміру та ефективності діяльності підприємства в цілому за звітний період були виявлені позитивні наслідки діяльності. Валова продукція сільського господарства в зрівнянні з 2011 р. зросла в звітному періоді (2013 р.) на 22,73%, а в зрівнянні з 2012 р. - на 18,3 % і складає в 2013 р. 48075,2 тис. грн. Це відбулося в більшій мірі за рахунок збільшення валової продукції рослинництва, так як її відхилення в 2013 р. від 2011 р. складало 131,5%, а в 2012р. - 158,9%. Валова продукція тваринництва збільшилася лише в зрівнянні з 2011р. на 14,81%, а в зрівнянні з 2012 р. взагалі відбулося зменшення на 6,4%.

Товарна продукція в 2013 р. склала 44548 тис. грн., що більше ніж у 2011р на 37,3% і більше ніж у 2012 р. на 5,4%.

Площа сільськогосподарських угідь за три роки залишалася без змін - 8561 га, у тому числі рілля - 7386га. Середньорічна чисельність працівників у 2013 році в порівняні з 2011 р. збільшилася на 29,7%, а в порівнянні з 2012 р. збільшилася на 28,6%.

Спостерігається зменшення поголів'я ВРХ, так у 2013 році порівняно з 2011 роком воно зменшилося на 59,5%, а в порівнянні з 2012 роком відбулося зменшення поголів'я ВРХ на 40,2%.

Щодо середньорічної вартості основних і оборотних засобів, то їх значення у 2013 році порівняно з 2011 роком збільшилось на 31,1%, а в порівнянні з 2012 роком на 3,8%. Зменшилися витрати на основне виробництво. Так, у звітному 2013 році витрати на рослинництво зменшилися на 16,6% порівняно з 2011 роком, а в порівнянні з 2012 роком - на 10,4%. Витрати на тваринництво в зрівнянні з 2011р. збільшились лише на 2,7%, а в порівнянні з 2012р. зменшилися на 12,9% Це пов'язано зі зменшенням кількості умовних голів в тваринництві протягом досліджуваного періоду.

Валовий прибуток від реалізації продукції сільського господарства, має тенденцію до збільшення. Так в цілому по господарстві, він збільшився в зрівнянні з 2011р. на 2398 тис. грн, а в зрівнянні з 2012 р. збільшився на 6156 тис грн.. За рахунок всіх вище названих позитивних змінень факторів чистий прибуток склав в 2013р. 2412 тис. грн., що на 2042 тис. грн.. більше ніж у 2011 р., та на 1504 тис грн. більше ніж у 2012 р.

Отже, підводячи підсумок аналізу показників розміру та ефективності діяльності підприємства, можна сказати, що підприємство має динаміку до збільшення прибутком, що свідчить про підвищення його ефективності в досліджуваних роках.

Тепер необхідно зясувати обсяг та структуру товарної продукції сільського господарства. Для цього використаємо дані таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Обсяг і структура товарної продукції сільського господарства

Вид продукції	2 012р.	2 013р.
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку
Зерно	10729	25,4	8156	18,3
Насіння соняшнику	4194	9,9	6595	14,8
Інша продукція рослинництва	195	0,5	245	0,6
Рослинництво, всього	15118	35,8	14996	33,7
молоко	24029	56,9	26948	60,5
приріст живої маси ВРХ	3043	7,2	1859	4,2
Інша продукція тваринництва	71	0,2	18	0,04
Тваринництво, всього	27143	64,2	28825	64,7
Разом продукції сільського господарства	42261	100,0	44548	100,0

З таблиці 2.2 видно, що найбільшу питому вагу по господарству як в звітному, так і в попередньому році займає виробництво молока, в 2013 р. воно склало більше половини всієї продукції по господарств, а саме 60,5% і реалізовано його було на суму 26948 тис. грн.. Наступне місце за кількістю виручки від реалізації займають зернові і становлять вони 18,3% від всієї структури в звітному році. В 2013р. вони принесли чистий дохід підприємству в розмірі 8156тис. грн.. Третє місце за кількістю виручки посідає соняшник, який становить 14,8% в загальній питомій вазі по господарству, його реалізація принесла дохід підприємству в розмірі 6595 тис. грн.. Приріст живої маси ВРХ складає 4,2% в звітному році.

Виходячи з даної таблиці можна скласти наступну, для визначення індексу спеціалізації (див. таблицю 2.3)

Необхідно розглянути який рівень спеціалізації був в господарстві за останні два роки. Спеціалізація підприємства - це зосередження його діяльності на виробництві певного вигляду або видів продукції.

Таблиця 2.1

Розрахунок індексу спеціалізації

Вид товарної продукції	2012 рік	2013 рік
	Виручка, тис. грн	Питома вага (ПВ), %	порядковий № в ПВ	2і-1	ПВ*(2і-1)	Виручка, тис. грн	Питома вага (ПВ), %	порядковий № в ПВ	2і-1	ПВ*(2і-1)
Рослинництво:
зернові	10729	25,02	2	3	75,06	8156	18,31	2	3	54,93
Соняшник	4194	9,78	3	5	48,90	6595	14,80	3	5	74,02
ін. продукція	195	0,45	6	11	5,00	245	0,55	6	11	6,05
Тваринництво:
ВРХ	3043	7,10	4	7	49,67	1859	4,17	4	7	29,21
свині	-					-
молоко	24029	56,03	1	1	56,03	26948	60,49	1	1	60,49
мед	-					-
ін. продукція	71	0,17	7	13	2,15	18	0,04	7	13	0,53
послуги по господарсту	622	1,45	5	9	13,05	727	1,63	5	9	14,69
Всього	42883	100	х	х	249,87	44548	100	х	х	239,91
Коефіцієнт спеціалізації

В ході розрахунку індесу спеціалізації було виявлено, що в 2012 р. коефіцієнт досить високий і складав він 0,400. Станом на 2013 рік коефіцієнт спеціалізації збільшився на 0,16 і склав 0,416, що свідчить знову ж таки про високий рівень спеціалізації. З таблиці 2.3. зрозуміло, що підприємство як в 2012році так і в 2013 році спеціалізується в основному на виробництві молока та зернових. Що правда питома вага в звітному році дещо відмінна від попереднього. Так молоко в 2013р. становить більшу питому вагу на 4,46%. А питома вага в зрівнянні з попереднім роком, навпаки зменшилася на 6,71%.

Спеціалізація виступає як організаційна передумова забезпечення стійкості с/х, зростання виходу продукції при високій ефективності виробництва. Мета спеціалізації - створення умов для збільшення прибутку, обсягу виробництва продукції, зниження витрат, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції [17].

Для того, щоб підприємство розвивалося та отримувало прибутки є необхідність у раціональному та найбільш повному використанні технічних, матеріальних, природних, фінансових і трудових ресурсів на базі науково-технічного прогресу. Інтенсифікації виробництва досягають удосконаленням функціонування всіх основних процесів, що беруть участь у відтворенні сукупного суспільного продукту. Завершальним кроком характеристики господарства слід провести аналіз динаміки показників інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, застосувавши для цього таблицю 2.4

Слід розглянути інтенсифікацію у декілька етапів: зясувати рівень інтенсивності, дослідити результати інтенсифікації та проаналізувати економічну ефективність інтенсифікації.



Таблиця 2.4

Динаміка показників інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на підприємстві ДП «ДГ» «Кутузівка» НААН.

Показники	2 011р.	2 012р.	2 013р.	2013 р. у % до
				2 011р.	2 012р.
1. Рівень інтенсивності:
З розрахунку на 100га с.-г. угідь:
Середньорічна вартість:
-активів, тис. грн	578,65	367,56	439,97	76	119,7
-основних засобів, тис.грн	120,32	110,55	144,74	120,3	130,9
-осоновних і оборотних засобів, тис. грн	517,18	541,53	548,07	106	101,2
Поторчних виробничих витрат, тис. грн	738,45	720,38	632,68	84,5	87,8
у т.ч. витрати на оплату праці	48,44	52,81	48,6	100,3	92
Поголівя продуктивної худоби, ум. Гол. ВРХ	25,4	17,17	26,05	102,6	151,7
2. Рівень інтенсифікації
З розрахунку на 100га с.-г. угідь вироблено:
-валової продукції сільського господарства(у постійних цінах 2010 р.), тис. грн	457,55	474,55	561,56	122,7	118,3
-товарної продукції сільського господарства, тис. грн	379,06	493,65	520,36	137,3	105,4
-чистого прибутку(збитку), тис. грн	4,32	10,61	28,17	652,1	265,5
3. Економічна ефективність інтенсифікації
Валова продукція (грн) з розрахунку на:
-100 грн основних виробничих і оборотних засобів	88,47	87,63	102,46	115,8	116,9



3. ПОДАТКИ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

3.1 Обєктивна обумовленість податків

Об'єктивний характер податків обумовлюється необхідністю централізації частини ресурсів у суспільстві.

Початково централізація здійснювалась у натуральній формі, пізніше - у змішаній, а з розвитком суспільства - повністю набула грошової форми[5].

Необхідність централізації ресурсів обумовлюється виникненням спільних потреб, які неможливо задовольнити в індивідуальному порядку.

Пізніше у суспільстві виникла проблема соціального захисту населення, а ще згодом - екологічні, космічні та інші проблеми, які вимагають централізації коштів на міжнародному рівні.

Обсяг таких потреб зростає з розвитком виробничих відносин. Отже, зростає і потреба в залученні коштів для цих цілей. У багатьох розвинених країнах вважається, що основним призначенням податків є задоволення суспільних потреб. Тому громадяни сприймають податки як об'єктивну реальність, а в суспільстві формується позитивний податковий імідж.

Тож податки є наслідком виникнення суспільних потреб (у більшості об'єктивних), а тому об'єктивними є і самі податки.

Проте слід пам'ятати, що спільні суспільні потреби - це лише чинник, що створює передумови виникнення податків. Реально, як форма економічних відносин, податки починають діяти з появою держави, стають атрибутом державного управління.

Нині вважається, що вони є необхідним атрибутом економічних відносин за будь-якого способу виробництва, і зміна форм державного устрою супроводжується лише перетворенням податкових систем, а не зникненням податків взагалі.

Спроба довести, що податки - «зло», і що соціалізм може те «зло» знищити, успіхом не увінчалася.

Відтак стало зрозумілим, що податки - це не вилучення коштів в інтересах певного класу, а досить складний механізм розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів на державному рівні, розумної альтернативи якому поки що не знайдено.

Економічна суть податків вперше досліджена у роботах великого англійця Девіда Рікардо, який вважав, що податки - це частина продукту і праці, яка надходить у розпорядження уряду.

Ціною суспільних благ є податки. Відносини між платниками податків і державою стають поступово двосто­ронніми. Та сплата податків і отримання послуг від держави розведені в часі, а тому вигода суб'єктом відчувається слабо. Це породжує елемент примусу у сплаті податків.

Таким чином, податки можна визначити як систему примусового стягнення державою за встановленими правилами з юридичних і фізичних осіб певних коштів з метою використання їх для задоволення суспільних потреб.

Отже, критеріями при формуванні поняття податків є:

-сплата їх у примусовому порядку до державного бюджету;

-без еквівалентний характер цих платежів (без зустрічних зобов'язань держави);

-єдина методологія сплати і єдине джерело сплати (сплата за певними принципами, а джерелом є грошові доходи суб'єктів оподаткування).

Податки як економічна категорія об'єднують велике коло платежів, що за змістом суттєво відрізняються один від одного. Факторами, що поділяють їх на безпосередньо податки і податкові платежі є напрями і форми їх використання.

До податків відносять платежі, що здійснюються юридичними і фізичними особами до державного бюджету для виконання державою її функцій. На їх основі формуються державні фінанси. Всі інші, незалежно від їх призначення і форми сплати, вважаються податковими платежами (плата, відрахування, внески, збори). Податки становлять від 80 до 90% доходної частини Державного бюджету.

У фінансовій термінології застосовується п'ять термінів, що відображають фінансові платежі державі. Іноді плата і відрахування виступають як тотожні податкам поняття.

Плата (відповідає на питання «за що?») за ресурси, що є власністю держави (за водні ресурси, використання надр, деревину).

Відрахування і внески («на що?») передбачають цільове призначення платежів. Відрахування лише частково на­правляються за призначенням, а внески - повністю. Прикладом перших можуть бути відрахування на геолого­розвідувальні роботи, а прикладом другого - внески до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування, спри­яння зайнятості.

Збори - особлива форма податкових платежів, що носять характер разового випадкового платежу (збір за припаркування автотранспорту, готельний, з власників собак тощо).

Джерелом сплати податків і платежів є грошові надходження суб'єкта (виручка від реалізації). Іншого джерела немає. Але це не означає, що податки і платежі формуються лише на останній стадії кругообігу, коли авансовий капітал набирає грошової форми. В багатьох випадках це відбувається значно раніше, до реалізації продукції. Це означає, що податки можуть впливати на остаточні фінансові результати так само, як і інші виробничі фактори. В конкурентних умовах це слід також враховувати [5].

3.2 Економічна сутність податків

Основним джерелом формування фінансових ресурсів для існування держави і виконання нею своїх функцій є податки, отримувані від фізичних і юридичних осіб, суб'єктів економічного життя. Податкові надходження є основою доходною частиною державного бюджету, і водночас найбільш важливим регулятором соціально-економічних процесів на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. Податки сплачуються періодично, тому формується постійний потік коштів до бюджету: в Україні вони акумулюються на Єдиному казначейському рахунку в Національному банку України і водночас витрачаються відповідно до регламентованих Державним казначейством України дій розпорядників бюджетних коштів.

У податковій термінології для деталізації видів і особливостей платежів до централізованих фондів застосовують такі терміни: плата, відрахування, внески, податки і збори [6].

Термін "плата" вживається при визначенні платежу, як правило, за використання природних ресурсів, що належать державі. Наприклад, плата знімається за промислове використання води, за заготівлю сировини тощо. Розмір плати залежить від обсягу ресурсів, що використовуються. Якщо держава втратить право власності на ці ресурси, то вона і втратить джерело доходу від цих ресурсів.

Терміни "відрахування", "внески" означають платежі у цільові фонди: загальнодержавний пенсійний фонд, фонд соціального страхування на випадок безробіття, фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності тощо.

Податок - це обов'язковий регулярний платіж юридичних або фізичних осіб до бюджету держави або місцевого бюджету, визначений законодавчо.

Збори, на відміну від податків, є платежами разовими, випадковими і незначними за розміром, їх справляють для покриття конкретних потреб, прикладом є курортний збір з громадян, які прибувають на курортне лікування, ринковий збір - за користування фізичною особою місцем на ринку тощо.

При розгляді питання економічної сутності податків зупинимося більш детально на основних елементах системи оподаткування:

1. Суб'єкт оподаткування - це платник податків, тобто фізична або юридична особа, котра безпосередньо перераховує суму податку до бюджету. Суб'єкт оподаткування є кінцевим платником податків і, як правило, несе юридичну відповідальність за сплату податків. Інколи він є кінцевим платником податків, проте не несе юридичної відповідальності, як це має місце у випадку непрямого оподаткування.

2. Об'єкт оподаткування - фізична чи вартісна величина, за якою нараховують податок. Це різноманітні види доходів, додана вартість продукції, товари і послуги, а також різні форми накопиченого багатства чи майна, визначені законодавчими актами.

3. Одиниця оподаткування - чисельна одиниця виміру об'єкта оподаткування, щодо якої встановлюють податкові ставки. Виражається в грошовій або в натуральній формах і має переважно розрахунковий характер.

4. База оподаткування - базова вартісна величина конкретного об'єкта оподаткування, за якою нараховують податок.

5. Податкова ставка - це розмір податку на одиницю оподаткування. Розрізняють два види ставок податків: базова і відсоткова. Базова встановлюється в натуральному вигляді на базу оподаткування. Відсоткова встановлюється як певна частина від бази оподаткування. В свою чергу вона поділяється на пропорційну, прогресивну і регресивну.

Пропорційна-сплаті підлягає певна, фіксована незалежно від розміру бази, частина бази оподаткування конкретного об'єкта оподаткування, виражена у відсотках.

Прогресивна - чим більша база оподаткування, тим більший її відсоток необхідно сплатити як податок.

Регресивна - чим більша база оподаткування, тим менший її відсоток підлягає сплаті як податок.

Класичним прикладом прогресивного оподаткування в Україні було оподаткування доходів фізичних осіб: чим більший був дохід, тим більшу його частку слід було сплачувати як податок. Це стримувало зростання розмірів заробітної плати. Проте, як виявилось, призвело до значної тінізації виплати заробітної плати. Після реформування даного виду оподаткування було введено пропорційну ставку на доходи, яка сплачується незалежно від розміру доходу [5].

1. Податковий період - це строк (наприклад, календарний рік), після закінчення якого здійснюється формування податкової бази: визначається її обсяг та начисляється сума податку, яку слід сплатити. Поняття податковий період не слід ототожнювати з поняттям звітний період, тобто строк складання і подання податковим органам звітності.

2. Податкові пільги - це часткове або повне звільнення окремих фізичних і юридичних осіб від сплати податків. Надання переваги цим платникам податків може бути пов'язане із особливою роллю, яку вони виконують для розвитку національної економіки, наприклад, вони розвивають інноваційні виробництва. В цьому разі вважається доцільним повне або часткове звільнення їх від виконання загальноприйнятих правил, обов'язків, полегшення умов діяльності. Пільги окремим категоріям платників можуть бути визначені тільки чинним законодавством.

3.3 Місце податків у системі фінансових відносин

Загалом податкова система являє собою сукупність різних елементів податкових платежів, принципів їх нарахування, порядку та термінів сплати. Вона несе відповідальність за їх розрахунки. Ця система є частиною загальної фінансової системи як на макрорівні (тобто на рівні держави), так і на мікрорівні (на рівні підприємства та громадян). Основним завданням на макрорівні є наповнення державного бюджету необхідними коштами та забезпечення постійного їх надходження згідно з чинним законодавством. При цьому необхідно дотримуватися єдиної спрямованості податкової і фінансової систем та економічної стратегії як держави, так і підприємства.

Податкова система ґрунтується на дії загальноекономічних законі суспільства. Вона має певні особливості, які залежать від економічно системи держави, але є і спільні риси, характерні для будь-якої країни Мета системи оподаткування -- це розробка економічного механізм нарахуванн та сплати податкових платежів, встановлення відповідних прав та зобов'язань суб'єктів оподаткування, відповідальності за порушен чинного законодавства[15].

Загалом вона повинна відповідати тій систем розширеног відтворення, яка існує в державі, а також її фазі розвитку По суті, поддато виступає як примусове зобов'язання платника податк перед суспільством. Це вилучення частини доходу суб'єкта оподаткуванн до державного бюджету і об'єктивне зменшення його доходів. Тому велике значення має відношення держави до громадян, якість та кількість виконаних нею функцій.

У податковій системі відображені позитивні та негативні риси тієї економічної політики, яку проводить держава, недоліки державного управління. Від цього залежить і відношення платників податків до держави, культура та обов'язковість сплати податкових платежів [17].

Згідно з напрямками розвитку економічної стратегії держави приймаються і відповідні закони. До законодавчої бази системи оподаткування належать закони держави та різні підзаконні акти, які доповнюють та роз'яснюють чинні закони. У деяких країнах світу основним законодавчим документом виступає Податковий кодекс. Він визначає не тільки кількість податкових платежів, порядок їх нарахування та сплати, а й відповідальність суб'єктів податкового процесу. В інших державах щодо кожного податку приймається відповідний закон. Законодавчі акти мають загалом стабільний характер і можуть змінюватись лише один раз на рік, як правило, під час обговорення та затвердження державного бюджету на наступній рік. Це стосується зміни ставки оподаткування, надання пільг, зміни розміру податку або розширення об'єкта оподаткування. У законах та підзаконних актах мають однаково трактуватися різні терміни та поняття. Вони також повинні мати стабільний характер і однакове трактування принципів і методів розрахунку податкових платежів як для платника, так і для державного органу, який їх стягує. Це дасть змогу підприємству розробляти свою податкову політику на тривалий термін і визначати економічну стратегію [21].

Основними принципами законодавчої бази податкової системи є: державність, науковість, стабільність, повнота, лояльність та порядок прийняття.

Державність. Законодавча база повинна відповідати економічній політиці держави як у сучасних умовах, так і в майбутньому. Перспективи розвитку економіки держави залежать значною мірою від наявності фінансових ресурсів. Основне їх джерело -- бюджет держави, а в ньому найбільшу питому вагу мають податкові платежі. Але податки не мають бути важким тягарем для платника. Разом з тим податки повинні мати прогресивний характер, що пояснюється зростанням фінансових потреб держави у подальшому економічному розвитку та збільшенням її функцій. Особливе значення мають підзаконні правові акти та методики розробки.

Науковість. Закони держави та різні правові документи повинні базуватися на глибокому вивченні чинних загальноекономічних законів суспільства і закономірностей розвитку економічної системи. З розвитком держави та зміною основної мети та економічної стратегії змінюється і законодавча база, яка повинна відображати ці особливості. Крім того, при розробці конкретних методик необхідно застосовувати новітні технології, способи розрахунків.

Стабільність. Законодавчі документи, які приймає держава, повинні однаково визначати термінологію податкового платежу, методику його розрахунку. Із розвитком суспільства, економіки держави відбуваються постійні зміни як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищі, які повинні відображатися у законодавчих документах. Але зміни та доповнення у чинні закони мають вноситися нечасто і стосуватися передусім другорядних положень, наприклад надання пільг, зміни ставок оподаткування, визначення об'єкта та суб'єкта оподаткування тощо. Цей принцип має важливе значення при розробці податкової стратегії розробці податкової стратегії підприємства, прогнозуванні його розвитку в майбутньому.

Повнота. У законах про податкові платежі повинні відображатися всі елементи цього принципу: від термінології до відповідальності платника податку. У світовій практиці неможливі ситуації, коли окремі поняття або положення, що стосуються податку, його розрахунку та сплати визначаються в підзаконних актах.

Лояльність. Закони про оподаткування повинні носити не репресивний характер стосовно платників податку. Держава існує за рахунок платника і для платника податкового платежу. Тому її дії мають бути спрямовані на побудову такої системи, яка була б найефективнішою для платника. Лояльність законодавчої бази визначається наявністю податкових пільг, їх обґрунтованістю і впливом на фінансову систему держави. Особливу увага необхідно приділяти законодавчим документам, спрямованим на зменшення податкового тягаря.

Порядок прийняття. Порядок прийняття законів визначається становищем у державі. Але слід зазначити, що в деяких державах закони про введення нових податкових платежів можуть прийматися тільки після обговорення та підтримки всього населення держави. Скасування окремих податкових платежів має позитивне значення для платника, але може негативно вплинути на державний бюджет та проведення економічної та соціальної політики [16].

Приймаючи закони про оподаткування, держава повинна спрямовувати свої зусилля не тільки на поповнення до державного бюджету, а й на захист вітчизняного платника податків, тобто виробника та споживача. Так, у більшості країн світу при досить високих окремих податкових ставках виробникам і громадянам надаються пільги, які суттєво зменшують податковий тиск. Загалом зниження або звільнення від сплат податків збільшує доходи платника, а також добробут населення.



3.4 Функції податків

Функції податків, що визначають їхню сутність, є похідними від функцій фінансів і виконують такі самі завдання, але у вужчих межах. Виходячи з цього, функції податків можна згрупувати в два блоки: основні та додаткові. Група основних функцій включає сутнісну функцію податку (фіскальну) і дві загальнофінансові (регулюючу та контрольну). Саме на базі цих функцій будується податковий механізм, і, діючи спільно, вони утворюють цілісний комплекс. Додаткові функції деталізують головні цілі, реалізовані через підсистему основних функцій. Крім того, якщо основні функції обов'язкові для всіх видів податків, то додаткові мають відтінок факультативності й не обов'язково представлені у всіх податках.

Основні функції податку.

1. Найважливішою функцією податків є фіскальна (лат. fiscus -- державна скарбниця). Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення -- насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави цю спрямованість податків вважали єдиною. Однак до кінця XIX ст. з'явилася нова концепція: податки розглядали як соціальний регулятор, знаряддя реформ, а вже до кінця 30-х рр.XX ст. -- вже і як засіб регулювання економіки, забезпечення стабільного економічного зростання.

2. Регулююча функція слугує своєрідним доповненням попередньої і стосується як регулювання виробництва, так і регулювання споживання (наприклад непрямі податки). При цьому регулюючий механізм існує об'єктивно і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави. Дуже часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг окремим виробникам чи галузям. Однак податкове регулювання -- складніший механізм, що враховує не тільки податковий тиск, а й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні прибутковості і т. ін.

3. Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. З допомогою цієї функції оцінюють раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряють, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах [27].

Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює кілька видів функцій. податок економічний господарський

1. Розподільна функція являє собою своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою, і в одній дії можуть виявлятися обидві функції. Наприклад, непрямі податки, регулюючи споживання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види продуктів і т. ін.). Це дозволяє говорити про існування первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) за рахунок податків.

2. Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов'язана із застосуванням механізму пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.

3. Накопичувальна функція являє собою своєрідне узагальнення всіх попередніх функцій і головну -- з позицій реалізації цілей держави в податковій системі. Найбільш узагальнюючою функцією податків, з якою пов'язані їх виникнення і розвиток, є фіскальна. Але це тільки на перший погляд. Вона має тимчасовий характер, виступає як етапне, реалізуюче насичення бюджету на певний період. Кінцева мета податків -- не тільки сформувати бюджет, а й сформувати мету, інтереси в розподілі цих коштів і інших коштів платників, тобто створити умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. У цьому разі йдеться про активне нагромадження, що полягало б у збільшенні потужностей, розвитку виробництва тощо. Здійснити це можна шляхом диференціації або зниження майнових податків, надання пільг при цільовому використанні коштів. Ця функція дуже тісно пов'язана зі стимулюючою, але є більш глобальною й узагальнюючою. Крім того, якщо стимулююча функція пов'язана з процесом, діяльністю платників, то накопичувальна орієнтована на кінцевий результат, визначає мету діяльності і має більш статичний характер.

3.5 Класифікація податків

Кожен вид податків має специфічні ознаки й функціональне призначення, посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його належністю до певної групи залежно від чинної класифікації податків. За допомогою класифікації можна детально з'ясувати сутність і функції податків, поліпшити їх роль у податковій політиці держави, напрями й характер впливу на соціально-економічний розвиток суспільства [11].

Податки класифікуються згідно з тією чи іншою метою, найважливішими є своєчасність і повнота сплати податків у бюджети різних рівнів. Останнє стосується адміністрування податків.

Податки можна класифікувати за певними ознаками:

1) за ознакою органів державної влади, які їх встановлюють. Розподіл за цією ознакою визначається згідно із Законом України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р, № 1251-XII, в якому передбачено два види податків на території України:

-- загальнодержавні податки і збори -- обов'язкові платежі, що встановлюють найвищі органи влади в державі; вони є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток тощо);

-- місцеві податки та збори -- обов'язкові платежі, які встановлюють місцеві органи влади; є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території; надходять виключно до місцевих бюджетів (комунальний податок, податок на рекламу, ринковий збір тощо);

2) стосовно джерела сплати розрізняють такі види податків:

-- податки, збори й обов'язкові платежі, що належать до валових витрат і собівартість (збір на обов'язкове соціальне страхування; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; плата за землю; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; податок на промисел; фіксований сільськогосподарський податок; податок на рекламу; комунальний податок тощо);

-- податки, збори й обов'язкові платежі, які сплачуються з прибутку підприємства або капіталу (податок на прибуток підприємства; податки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; збір за забруднення навколишнього середовища; державне мито тощо);

-- податки та збори, що входять до складу ціни виробу (податок на додану вартість; акцизний збір);

3) за економічною ознакою об'єкта оподаткування:

-- податки на доходи та прибутки -- обов'язкові збори" які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб у момент його отримання (заробітна плата, прибуток, валовий дохід);

-- податки на споживання -- обов'язкові збори, що стягуються в процесі споживання товарів, робіт і послуг, їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від обсягу споживання;

-- податки на майно -- обов'язкові збори, які стягуються у зв'язку з наявністю конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державній власності (податок на нерухоме майно (на нерухомість), податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів);

4) за засобом вилучення:

-- прямі податки безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від величини об'єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, плата (податок) на землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість) та ін.);

-- непрямі податки не залежать безпосередньо від доходу платника та сплачуються ними опосередковано через цінові механізми (податок на додану вартість, акцизний збір, мито);

5) за суб'єктами оподаткування:

-- податки з юридичних осіб -- податок на прибуток, комунальний податок;

-- податки з фізичних осіб -- податок із доходів фізичних осіб;

-- змішані податки -- плата (податок) на землю; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

6) за характером використання податкових платежів:

-- загальні. Такі податки знеособлюються під час надходження до бюджету (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, податок із доходів фізичних осіб та ін.);

-- спеціальні (цільові) -- мають цільове призначення (збори на обов'язкове соціальне страхування і державне пенсійне страхування).

3.6 Історія розвитку науки про податки

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки -- на землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері тощо.

Найбільшого розквіту податки сягають за умов розвинутої ринкової економіки. Вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об'єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням.

Змінюються не тільки види і форми стягнення до бюджетів певних сум коштів, а й саме ставлення до податків. Вони стають ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

Проте не слід забувати, що податки є ще й дуже небезпечним інструментом у розпорядженні держави. Адже без наукової концепції податкової політики вони можуть гальмувати економічний розвиток держави. Концепція податкової політики держави повинна містити обґрунтовані висновки щодо впливу оподаткування на результати господарської діяльності підприємств та організацій, обсяг, напрямки й характер інвестицій, розмір і структуру фонду споживання, галузеву й територіальну структуру економіки [5].

Податкові системи економічно розвинутих країн спираються на детально розроблену теорію податків. її творцями є видатні представники економічної науки: Адам Сміт, Давид Рікардо, Джон Кейнс, Поль Самуельсон, Кнут Віксель, Йозеф Шумпетер, Джеймс Бюкенен та багато інших. Пошук шляхів удосконалення податкових систем триває.

На перший погляд, питання можна вирішити дуже просто. Треба лише постійно стежити за тим, аби дотримувалася рівновага між величиною сплаченого податку та величиною отриманих від уряду благ і послуг, а також створювалися відповідні правові відносини між державою та платником податків. Проте історія свідчить, що держава ніколи не погоджується на такі відносини не тільки в кожному конкретному випадку, а й загалом, незалежно від того, які політичні сили перебувають при владі. Усвідомлення ознаки справедливості щодо податків змінюється залежно від зміни поняття про сутність завдання держави, а також про системи формування й розподілу доходів. Більшість демократичних сил, яка приходить нині до влади в цивілізованих державах світу, стає на реальне підґрунтя і спрямовує політику податкових систем на благо свого народу. Практика підтверджує, що в більшості європейських країн податки успішно виконують роль економічного знаряддя соціальної справедливості та активізації господарського життя.

Якщо проаналізувати практику побудови податкових систем у багатьох країнах Західної Європи й ознайомитися з науковими розробками вчених-економістів від Петті та Сміта до сьогодення, то головні принципи податкової системи можна сформулювати так:

сума сплаченого податку завжди має дорівнювати вартості отримуваних від держави благ і послуг; усі податки повинні бути точно визначені щодо ставки податку, строку сплати; платники податків мають бути поінформовані урядом, куди використано кожну копійку сплачених ними податків; нові податки повинні вводитися лише для покриття відповідних витрат, а не для ліквідації дефіциту;

об'єктом оподаткування може бути лише дохід, а не його джерело й розмір витрат; податок має бути пропорційним доходові; прогресія оподаткування, залежно від зростання доходу, не повинна перевищувати розумного оптимуму, що дорівнює третині доходу;

умови оподаткування мають бути простими й зрозумілими платникові; податок слід стягувати в зручний для платника час і прийнятним для нього методом; при цьому слід ураховувати дешевизну стягування податків.

За додержання цих принципів між урядами країн і платниками податків ведеться жорстока боротьба. Проте в західних демократичних системах присутні сильні групи представників соціального спрямування, які завжди впроваджують розумні основи оподаткування і домагаються удосконалення системи в цілому. Ось чому дуже важливого значення набуває прийняття податкових кодексів, в яких законодавчо закріплюється рівномірність оподаткування, захист платника від свавілля податкових служб, дотримання податкової таємниці. Усе більшого визнання і підтвердження набуває думка про те, що висока частка податків у валовому внутрішньому продукті -- це небезпека для економічного зростання.



ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Діюча система оподаткування в Україні сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена податками, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень.

Надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення доходів тіньової економіки і згортання легального бізнесу, а також до скорочення податкової бази. Тому важливе місце у здійсненні оптимальної податкової політики відводиться принципу фіскальної достатності, який полягає в здійсненні податкової політики, необхідної для забезпечення такої величини податкових надходжень, яка оптимально бажана з огляду на проголошену економічну доктрину.

У процесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докорінно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, суттєво підняти їх значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів.

Неможливо побудувати ефективну податкову систему, не сформувавши платника податку як елемент податкової системи, як суспільний інститут. Для цього потрібно проводити всебічну організаційну і просвітницьку роботу з платниками податків, урегулювати і вдосконалювати інформаційні потоки між платниками податків та органами контролю за їх сплатою, а також враховувати соціально-культурні й психологічні особливості громадян країни, усталені традиції при прийнятті рішень у галузі оподаткування.

Аналіз діючої податкової системи України свідчить про необхідність її реформування. Податкова реформа в Україні повинна бути спрямована на усунення основної проблеми - зняття податкового тягаря.

Характерною особливістю діючої податкової системи сьогодні є її недосконалість, а саме: неузгодженість та суперечливість окремих податкових законів, нестабільність законодавства, надмірне податкове навантаження на платників, безсистемне й невиправдане надання пільг.

У ході аналізу було вияснено, що протягом досліджуваного періоду підприємство є неплатоспроможним, тобто господарство не здатен розрахуватися за своїми боргами без порушення свого нормального технологічного процесу.

Облікову роботу підприємство здійснює відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Згідно з Наказом «Про облікову політику на підприємстві» у ДП «ДГ «Кутузівка» ІСГПС НААНУ» бухгалтерський облік здійснюється за журнально-ордерною формою, з частковою автоматизацією, так як складає звітність за допомогою програми «Microsoft Excel».

В даній курсовій роботі вдалося дослідити та виконанні всі поставлені завдання: розглянути теоретико-методичні аспекти податків як економічної категорії; дослідити об'єктивну обумовленість податків; дослідити економічну сутність податків; зясувати місця податків у системі фінансових відносин; розглянути функцій та кваліфікації податків; ознайомитися з історією розвитку науки про податки і проаналізувати діяльність досліджуваного підприємства. Отже, можна сказати, що мету роботи досягнуто.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вишневський В. Ухилення від сплати податків: моделювання вибору та дій економічного суб'єкта [Текст] / B. Вишневський, А. Вєткін // Економіка України. - 2010. - № 1. - С. 9-15.

2.Герасим П.М. Система оподаткування та її інформаційно-облікове забезпечення [Текст]: навч. посіб. / П.М. Герасим, О.М. Десятнюк, Г.П. Журавель. - К.: "Професіонал", 2010. - 726 с.

3.Гудків С.В., Гудкова Е.А., Бухгалтерський облік і аналіз / Гудків С.В., Гудкова Е.А. // Агроекономіка - №5 - 2012 - С. 52.

4.Десятнюк О.М. Аксіологія ризикованості сфери оподаткування [Текст] / О.М. Десятнюк // Фінанси України. - 2009. - № 2. - С. 51 -59.

5. Довгалюк В.І. Податкова система [Текст]: навч. посіб. / В.І. Довгалюк, Ю.Ю. Ярмоленко. - К: Центр учбової літератури, 2011. - 360 с.

6.Іванов Ю.Б. Податкова система [Текст]: підручник / Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, О.М. Десятнюк. - К. : Атіка, 2012. -920 c.

7. Іванов Ю.Б. Сучасні проблеми податкової політики [Текст]: навч. посібник / Ю.Б. Іванов, О.М. Тищенко. - Харків: ИД "Інжект", 2006. - 327 с.

8.Ковалюк О.М. Роль податкової політики у фінансовому оздоровленні національної економіки [Текст] / О.М. Ковалюк // Фінанси України. - 2012. - №5. - С. 118-128.

9.Косач О.Ф., Бухгалтерський облік і аналіз / Косач О.Ф.// посіб. вид. - №11.- 2011 - С. 35.