Вдосконалення державної бюджетної політики в Україні

Рис. 2.1. Дефіцит Державного бюджету України у 2009 р.

Виконання загального фонду державного бюджету здійснювалося в умовах недонадходження доходів, яке протягом року приховувалося шляхом коригування планових показників, що призвело до перевищення встановленого розміру дефіциту загального фонду державного бюджету. Загальний фонд виконано з дефіцитом у сумі 31 млрд. 691,7 млн. грн., що в 3,4 раза більше розміру, встановленого законом про державний бюджет (9 млрд. 368,2 млн. грн).

У 2009 р. для фінансування дефіциту (9 млрд. 368,2 млн. грн.), погашення державного боргу (26 млрд. 714,6 млн. грн.) та придбання цінних паперів в обмін на облігації внутрішньої державної позики (44 млрд. грн.) планувалося залучити до загального фонду державного бюджету 80 млрд. 82,8 млн. грн., у тому числі внутрішніх запозичень - 65 млрд. 412,5 млн. грн., зовнішніх - 14 млрд. 625 млн. грн., частину залишку коштів на початок року - 45,3 млн. гривень.

Залучено 119 млрд. 502,7 млн. грн., або на 49,2 % більше плану, у тому числі внутрішніх і зовнішніх запозичень - 113 млрд. 851,3 млн. грн., що на 42,2 % більше плану, а також надходжень від повернення коштів з депозитів - 5 млрд. 651,4 млн. грн., які не планувалися. Понадпланові запозичення зумовлені недоотриманням запланованих доходів загального фонду в сумі 28 млрд. 73,9 млн. грн., які відповідно до статті 85 закону про державний бюджет на 2009 р. заміщені державними запозиченнями. Запозичені ресурси витрачені в основному на погашення державного боргу в сумі 30 млрд. 552,1 млн. грн., або на 14,4 % більше плану, розміщення коштів на депозитах та придбання цінних паперів - 56 млрд. 216,7 млн. грн., або на 27,8 % більше плану.

Аналізуючи дефіцит бюджету України на 2009 р., слід зазначити про розбіжність даних на цей показник. За оцінками Міжнародного валютного фонду, реальний дефіцит держбюджету України в 2009 році склав 11,5% ВВП. В цей показник включено дефіцит державного бюджету України на рівні 6,5% ВВП, дефіцит НАК «Нафтогаз України» - 2,5% ВВП і обсяг коштів, використаних для рекапіталізації комерційних банків, - 2,5% ВВП Спеціалісти компанії Astrum Investment Management оцінюють дефіцит на рівні 9,1%. За даними заступника міністра фінансів фактичний дефіцит бюджету складає від 4,5 до 6%, якщо додати до нього 2-2,5% боргу «Нафтогазу» і 2,4-2,5% боргів фінансової системи, що пішли на рекапіталізацію банків, сумарний дефіцит складе всього 10% ВВП. В той час як уряд надає офіціальні дані в 2,37% ВВП (21 млрд. грн.), що істотно нижче передбаченого в бюджеті граничного рівня. Серйозні розбіжності в оцінці рівня бюджетного дефіциту за 2009 р. пояснюються тим, що уряд максимально обмежило інформацію про виконання бюджету, а та інформація, яка давалася, була перекручена і прикрашена [35]. Незважаючи на той факт, що офіційна статистика по доходам і видаткам була обмеженою і піддавалася постійним переглядам, існує досить простий спосіб оцінити реальний дефіцит бюджету. Фінансовий результат можна оцінити шляхом зведення усіх джерел фінансування дефіциту [36].

З огляду Додатку К слід зазначити, що за даними аналітичного відділу Інформаційного агентства «УФС», Кабмін отримав безпосередньо від МВФ 4,8 млрд. дол. (37,2 млрд.грн.). У результаті надання 16,2 млрд. грн. у формі розподілу СДР Фонд став найбільшим джерелом фінансування бюджетного дефіциту в 2009 р. Інші міжнародні фінансові організації також надавали підтримку; найпомітнішим був кредит в 400 млн., виданий Світовим банком у вересні.

«Широкий» дефіцит склав 125,2 млрд.грн., або значні 13,5% ВВП. Названі цифри не включають збільшення капіталу Нафтогазу і банків, оскільки дані операції є збільшенням державних активів і можуть не включатися в бюджетний дефіцит, однак їх оцінка важлива для розуміння дефіциту. Капітал Нафтогазу був збільшений на 30,6 млрд.грн. (частина була викуплена назад), а чотири державні банки отримали облігацій на 19,6 млрд.грн. Це вказує на «широкий» бюджетний дефіцит, при тому до уваги не беруться такі «ресурси» як відстрочка відшкодування ПДВ, що заощадило бюджету-2009 майже 3 млрд.грн. [36].

За даними Міністерства фінансів України, із запланованих 255,3 млрд. грн. надходжень до державного бюджету фактично в 2009 р. надійшло 225,4 млрд. грн., що на 2,7%, або на 6,3 млрд. грн., менше, ніж у 2008 р. Із запланованих 184,6 млрд. грн. надходжень до загального фонду держбюджету в 2009 році фактично надійшло 172,2 млрд. грн., що на 7,3%, або на 13,7 млрд. грн., менше, ніж у 2008 р. Рівень виконання дохідної частини загального фонду держбюджету в цілому за 2009 р. становив 93,3%. Недовиконання складає 12,4 млрд. грн. Із запланованих 70,7 млрд. грн. надходжень до спеціального фонду держбюджету в 2009 р. фактично надійшло 53,1 млрд. грн.

Відповідно з оперативним звітом Державного казначейства України, видаткова частина державного бюджету за 2009 р. виконана в обсязі 242,4 млрд. грн., Що на 0,9 млрд. грн. (на 0,4%) більше аналогічного показника 2008 року. Загальний фонд держбюджету в 2009 році було виконано в обсязі 187,7 млрд. грн., або 96,6% річного плану зі змінами [17]. Що стосується прогнозу дефіциту бюджету на 2010 р., то за проведеними урядом розрахунками, він повинен скласти приблизно 4,5 - максимум 5% ВВП. На цей рівень дефіциту уряд планує вийти за допомогою зовнішніх позик, які може надати тільки Міжнародний валютний фонд.

В 2010 р. у процесі виконання державного бюджету затверджений законом про державний бюджет на рік розмір дефіциту в сумі 54 млрд. 95,4 млн. грн. збільшено на 22 млрд. 485,7 млн. грн., або 41,6 %, - до 76 млрд. 581,1 млн. грн.

Фактично державний бюджет виконано з дефіцитом у сумі 64 млрд. 265,5 млн. грн., що на 10 млрд. 170,1 млн. грн., або 18,8 %, більше затвердженого розміру та на 12 млрд. 315,6 млн. грн., або 16,1 %, менше скоригованого плану. Співвідношення дефіциту державного бюджету до очікуваного ВВП становило 5,9% і перевищило відповідний показник, передбачений законом, на 0,9 відс. пункту. Фінансування державного бюджету здійснювалося переважно за рахунок державних запозичень, що становили 124 млрд. 276 млн. грн., або на 15,4 % більше затверджених законом обсягів та на 7,6 % менше плану.

Зазначене призвело до подальшого зростання державного боргу. Продовження практики надання Уряду повноважень на залучення державних запозичень для вирішення соціально-економічних проблем без визначених законом про державний бюджет обмежень створюватиме умови для понадпланового збільшення державного боргу.

У минулому році здійснювалися переважно середньо- та короткострокові державні запозичення (77,7 %. державних запозичень), що в майбутньому призведе до зростання боргового навантаження та спонукатиме до подальших запозичень для рефінансування накопичених боргів.

Внаслідок відшкодування простроченої заборгованості з податку на додану вартість та збільшення статутного капіталу НАК „Нафтогаз України”, Державної іпотечної установи шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики більшу частину державних запозичень (56,4 %) становили внутрішні запозичення.

Впродовж 2010 р. запозиченню ресурсів на внутрішньому ринку сприяло те, що в умовах відсутності належної кількості платоспроможних позичальників, залучені банківським сектором ресурси спрямовувалися, переважно, на придбання облігацій внутрішньої державної позики. Зазначене дозволило знизити їх доходність, що сприятиме зменшенню видатків на обслуговування державного боргу, проте негативно впливало на реальний сектор економіки, оскільки кредитування банками суб'єктів господарювання практично не зростало. державний бюджет грошовий дефіцит

Загальний фонд державного бюджету виконано з дефіцитом в сумі 30 млрд. 650,7 млн. грн., який на 312,6 млн. грн., або 1 %, перевищив плановий обсяг, що зумовлено недонадходженням запланованих доходів та коштів від повернення наданих кредитів в сумі 3 млрд. 506,4 млн. грн. при невиконанні планових призначень за видатками та наданням кредитів на 3 млрд. 193,8 млн. грн.

Фінансування загального фонду здійснювалось в основному за рахунок державних запозичень, від яких залучено 85 млрд. 351,1 млн. грн., або 91 % плану. Крім того, залучено кошти у сумі 6 млрд. 630,1 млн. грн., повернуті з депозитів, розміщених у банківських установах у 2009 році, що не були враховані при затвердженні державного бюджету на 2010 рік, і які фактично виявилися додатковим зарезервованим джерелом.

Понад 60 % державних запозичень для фінансування загального фонду становили зовнішні запозичення, тоді як планувалося 33,5 %. Зміна структури запозичень відбулася в останні два місяці минулого року і спричинена низькою активністю учасників внутрішнього ринку внаслідок низької доходності облігацій внутрішньої державної позики. Уряд у грудні вийшов на зовнішні ринки запозичень, випустивши облігації зовнішньої державної позики, та отримав частину другого траншу кредиту Міжнародного валютного фонду.

Внаслідок перевищення загального обсягу здійснених у минулому році запозичень над витратами, передбаченими державним бюджетом, залишок коштів загального фонду, що обліковується на рахунках Державного казначейства, за рік зріс у 5,8 раза, до 22 млрд. 340,2 млн. гривень. Зазначені кошти, за виключенням оборотного залишку бюджетних коштів (вільний залишок бюджетних коштів), є додатковим, не врахованим законом про державний бюджет на 2011 рік, джерелом фінансування державного бюджету.

Приватизаційна політика держави у 2010 році, як і у попередніх роках, залишалася невизначеною. В результаті, виконання плану надходження коштів від приватизації державного майна забезпечено лише за рахунок коригування затверджених законом обсягів.

Протягом аналізованого періоду високі показники дефіциту бюджету та нестабільність економіки у країні чинили суттєвий вплив на держвний борг України.

Розділ 3. Вдосконалення державної бюджетної політики в Україні

3.1 Пріоритети бюджетної політики України

Аналіз статей Бюджетного кодексу, які регламентують бюджетний процес, та його фактична організація в Україні дозволяють виділити такі основні недоліки даного процесу:

- недосконалість правової регламентації бюджетного процесу, у тому числі: а) бюджетний процес лише частково обмежує можливості законодавчої влади переглядати доходи і видатки державного бюджету у бік збільшення і б) відсутність чіткого визначення предмету першого читання проекту закону про Державний бюджет України;

- недоліки, які не пов'язані з правовою регламентацією бюджетного процесу, в їх числі: невідповідність проекту закону про Державний бюджет України пропозиціям Верховної Ради України до Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період (Бюджетної резолюції) та порушення термінів проходження та ухвалення проекту закону про Державний бюджет України у Верховній Раді України внаслідок загострення політичної боротьби, що ускладнюють досягнення консенсусу.

Аналіз бюджетних резолюцій, які розроблялись і затверджувались Верховною Радою України з метою обґрунтування основних положень щодо бюджетної політики на кожний бюджетний період, показав, по-перше, що ці документи в значній мірі конкретизували систему заходів в проведенні бюджетної реформи України, яка розпочалась на початку 90-х років. По-друге, Бюджетні резолюції стали необхідною правовою базою, яка забезпечувала вихідні умови і правила реалізації поступово запроваджуваних перетворень у бюджетній політиці України в напрямку удосконалення формування та розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів через бюджетну систему. По-третє, Бюджетні резолюції стали законодавчим підґрунтям в окресленні засад бюджетної політики України на кожний бюджетний період і в цілому створюють позитивні умови для подальшого розвитку бюджетного процесу і дозволяють на достатньо високому рівні здійснювати розробку проекту Державного бюджету на кожний наступний рік.

Однак проведений аналіз змісту Бюджетних резолюцій і Основних напрямів бюджетної політики, сутності і числових значень пріоритетів бюджетної політики виявив і суттєві основні недоліки щодо механізму визначення пріоритетів бюджетної політики, а саме:

- наявність великої кількості пріоритетів, реалізувати котрі в умовах вкрай обмежених бюджетних ресурсів практично неможливо;

- у багатьох випадках об'єктивна неможливість виконання пріоритету через бюджет (наприклад, “підвищення купівельної спроможності громадян” - у бюджеті-2003);

- визначення пріоритетів бюджетної політики лише на бюджетний період, тобто на рік. Такий підхід не дає можливості планувати їх на довгостроковий період, не забезпечує проведення послідовної бюджетної політики, спрямованої на здійснення широкомасштабних економічних і соціальних задач на перспективу;

- відсутність наступності і послідовності в реалізації визначених пріоритетів;

- визначення нереальних пріоритетів, які на практиці виявляються недосяжними за даних умов функціонування економіки країни (наприклад, “забезпечення безплатної медичної допомоги населенню” - у більшості бюджетів);

- наявність значного числа пріоритетів, які носять характер гасла (наприклад, “створення соціально орієнтованої ринкової економіки” і “стабілізація економічного середовища як передумови розвитку бізнесу” - в бюджетах останніх років);

- значний перелік захищених статей бюджету, які теж можна відносити до пріоритетів і котрі були профінансовані на рівні приблизно 70 %;

- відсутність обрахування потреби у бюджетних коштах для реалізації пріоритетів бюджетної політики;

- невідповідність напрямків використання бюджетних коштів визначеним пріоритетам;

- неузгодженість бюджетних пріоритетів із завданнями Програми соціально-економічного розвитку України.

Політика діяльності держави в бюджетній сфері повинна формуватися з урахуванням пріоритетності необхідності погашення зовнішнього державного боргу, а не залучення нових запозичень. Усі види довгострокових позик органів державної влади, включаючи запозичення на ринку державних цінних паперів і єврооблігацій, повинні направлятися на збільшення інвестицій, тим самим має бути створена основа для повного і своєчасного обслуговування державного зовнішнього боргу. В свою чергу доцільно щоб розмір внутрішніх запозичень визначався виходячи з оптимального варіанту запозичень на зовнішньому ринку і з урахуванням необхідності зменшення навантаження на внутрішній фінансовий ринок з метою спрямовування вільних коштів суб'єктів господарювання в реальний сектор і створення умов для активізації інвестиційного процесу.

Перехід на якісно новий рівень управління видатками державного бюджету передбачає підвищення ефективності витрат бюджетних коштів, оптимізацію бюджетних дотацій та субвенцій, підвищення соціальної спрямованості видатків. Тому бюджетна політика в області видатків повинна здійснюватися з урахуванням подальшої оптимізації бюджетних асигнувань. Обов'язковою є реалізація принципу пріоритетності напрямків соціально-економічного розвитку, тому державні ресурси повинні спрямовуватися у пріоритетні галузі, від яких залежить соціальна захищеність населення, національна безпека, реалізація структурних перетворень. Важливо при цьому, щоб державні інвестиції спрямовувалися на підтримку перспективних напрямків, здатних забезпечити переорієнтацію вітчизняної промисловості із сировинної на високотехнологічну. За цих умов витрати бюджету в цілому сприятимуть реалізації структурних перетворень щодо:

- реформування соціальної сфери, яка включає проведення пенсійної реформи, модернізацію освіти, а також перетворення в системі охорони здоров'я та у сфері культури;

- реформування армії і правоохоронних органів;

- модернізації економіки шляхом створення сприятливого інвестиційного і підприємницького клімату, проведення стимулюючої економічне зростання макроекономічної політики, а також здійснення структурної перебудови економіки;

- формування цивілізованого ринку нерухомості;

- здійснення реформи природних монополій.

Проведення скоординованої економічної і фінансової політики Уряду і місцевих органів влади, а також посилення централізації в прийнятті рішень з державних фінансів дозволить підвищити керованість і ефективність фінансових потоків, що перерозподілятимуться через зведений бюджет.

З огляду на це міжбюджетні відносини будуватимуться в напрямку забезпечення єдиної, спрямованої на підвищення збалансованості бюджетів з урахуванням змін щодо адміністративно-територіального устрою державної бюджетної політики через:

- безумовне дотримання положень законодавства, виконання угод, що укладаються між державою і суб'єктами місцевого самоврядування;

- недопущення нарощування бюджетної кредиторської заборгованості;

- посилення бюджетного адміністрування власних доходів бюджетних установ;

- якісне удосконалення казначейської системи виконання бюджетів, передусім місцевого самоврядування.

Посилення ролі бюджетного планування відбуватиметься шляхом розробки середньострокових бюджетних планів, узгоджених з завданнями державних цільових програм та стратегічних річних планів діяльності органів виконавчої влади за окремими напрямками.

Буде упорядкована й оптимізована мережа бюджетних установ, здійснений поетапний перехід від фінансування бюджетних організацій до виділення коштів на конкурентних принципах для виконання державних завдань із застосуванням механізму державного замовлення. Усі бюджетні програми повинні виконуватись в рамках бюджетних призначень головних розпорядників бюджетних коштів.

Посилення ролі державного фінансового контролю за повнотою надходження і цільовим характером витрат бюджетних коштів передбачає введення порядку обов'язкової публікації звітів про виконання бюджетів усіх рівнів і забезпечення відкритості процедур розміщення державних замовлень. Для реалізації поставленої задачі продовжиться розвиток органів Державного казначейства і контрольно-ревізійної служби України. Водночас має бути запроваджений жорсткий контроль державних фінансів, який відповідав би принципам і нормам фінансового контролю в країнах ЄС.

Для посилення державного регулювання бюджетної політики слід створити окремий закон який би регламентував засади формування єдиної бюджетної політики держави.

Застосування таких засобів здійснюється відповідно до етапів формування бюджетної політики, що регламентуються Бюджетним кодексом. Технологія ж бюджетної політики повинна знайти своє відображення в окремому законодавчому документі на зразок закону і мати свої витоки в концепції економічного і соціального розвитку держави. Поки що такого комплексного документу, в якому б визначалась економічна стратегія України з урахуванням основних перспективних напрямків розвитку фінансових відносин в системі зведеного бюджету, як основної ланки державних фінансів, не розроблено. Існуючі в Україні програми, зокрема Програма до 2010 року та окремі соціально-економічні програми лише фрагментарно висвітлюють окремі аспекти бюджетної політики, які вже слід корегувати з урахуванням тих змін, що відбулися. Тому, урядовим структурам разом із розробленням Стратегії економічного і соціального розвитку України до 2011 року необхідно розпочати роботу з підготовки законопроекту щодо засад формування єдиної бюджетної політики в Україні.

3.2 Механізм вирішення проблеми бюджетного дефіциту

З 2001 року, а саме з прийняття Бюджетного кодексу в Україні було започатковано кардинальні зміни в бюджетному процесі, здійснено розмежування видатків на виконання повноважень та закріплено на довготривалій основі джерела надходжень за державним та місцевими бюджетами всіх рівнів. Всі місцеві бюджети набули нового змісту та самостійності.

Великою проблемою бюджетного процесу є бюджетний дефіцит. Дефіцит бюджету має бути покритий. Мова йде про забезпечення необхідних видатків бюджету.

Дефіцит державного бюджету не може бути ліквідований, якщо не буде вжито заходів щодо стабілізації економіки.

Подолання бюджетної кризи слід почати з вирішення проблем формування державного бюджету. Пропозиції щодо напрямків вирішення проблеми:

1) пропонується розробити і застосувати науково обґрунтовану систему макро- та мікроекономічних показників, на основі яких складався б бюджет; планувати бюджет на сформованій, сталій податковій базі;

2) розширити систему бюджетної класифікації та бюджетної статистики, яка б відповідала міжнародним стандартам.

Основною базою успішного планування бюджету має стати єдина база визначення доходів і видатків, тобто матеріали, прогнози та розрахунки, на основі яких складатиметься майбутній бюджет. Якщо формування бюджету починається з визначення структури й обсягу його доходів, які дозволяють встановити обсяг видатків, то його вдосконалення має починатися з визначення структури і обсягу видатків.

Визначено три концепції збалансування бюджету: 1) збалансування бюджету на щорічній основі - це означає, що державні витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Для цього потрібно підвищити чисті податки або зменшити державні закупки; 2) збалансування бюджету на циклічній основі - бюджет повинен балансуватися в межах економічного циклу. Під час падіння виробництва держава, щоб стимулювати економіку, зменшує чисті податки і збільшує державні закупки, що спрямовує бюджет до дефіциту. Під час інфляційного зростання, щоб стримати економіку держава підвищує чисті податки і скорочує державні закупки, що спрямовує бюджет до надлишку. Бюджетний надлишок під час інфляційного зростання повинен покривати дефіцит під час падіння виробництва; 3) концепція функціональних фінансів - тут мається на увазі, що стабілізація економіки є важливішою проблемою, ніж збалансування бюджету. Державний бюджет є інструментом досягнення цієї стабілізації. [18, 187].

Для того, щоб ліквідувати дефіцит бюджету, треба неухильно провадити лінію на випередження зростання доходів порівняно з видатками держави.

Теоретично можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:

1) збільшення дохідної частини бюджету;

2) скорочення видаткової частини бюджету;

3) здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;

4) проведення грошової і кредитної емісії.

Перший напрямок - збільшення дохідної частини бюджету - може бути пов'язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформ заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано із зацікавленістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.

Другий напрямок - скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто віднести насамперед скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Витрати, пов'язані з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва повинні бути покладені переважно на самі підприємства, які для цього можуть використати частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити. Також скорочення можна досягнути за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субсидій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам і переділу дотацій споживачам. Скорочення видаткової частини бюджету може бути пов'язане, наприклад, з тимчасовим скороченням витрат на соціально-культурні заходи (освіту, охорону здоров'я) і що особливо важливо зі скороченням витрат на управління, які за останні роки дуже стрімко зростають. Одним з можливих варіантів у майбутньому може буте скорочення військових витрат на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військовослужбовців і скорочення закупівель військової техніки, але на даний момент часу, за словами міноборони скорочувати видатки вже неможливо, бо армія і так фінансується на недостатньому рівні.

Третій напрямок - здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався.

Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найважливіших і найсуперечливіших фінансових проблем. Під час її обговорення нерідко розглядають досвід зарубіжних країн, економіка яких функціонує нормально і за п'яти-, і за десятивідсоткових рівнів бюджетного дефіциту щодо ВВП. Однак тут слід мати на увазі, які джерела фінансування дефіциту бюджету існують у цих країнах, оскільки саме вибір джерел фінансування дефіциту бюджету, а не його розмір сам собою має принципове значення для функціонування економіки.

Зовнішні позики можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні фірми. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає виникнення можливості здійснення додаткових державних витрат без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Водночас є можливість виникнення нового явища - державного боргу, що тісно пов'язане з дефіцитом державного бюджету. Водночас повернення боргу і його обслуговування будуть здійснюватися за рахунок майбутнього виробництва, а це потребує в подальшому відповідного збільшення імпортних товарів і послуг.

Наявність державного боргу призводить до певних соціальних наслідків:

1) тягар державного боргу несуть на собі всі громадяни - платники податків, а вигоду дістають лише деякі - цінні папери державного боргу розміщуються здебільшого серед високоприбуткових підприємств і заможних громадян. Отже, лише вони мають доходи, а відшкодовують сам борг і відсотки по ньому усі громадяни;

2) державний борг, що виник з вини одного покоління може лягати тягарем на плечі наступних поколінь - відсотки по державному боргу збільшують загальну суму самого боргу. Ситуація загострюється, якщо взяті кошти держава використовує не на ефективні інвестиції, а, наприклад, на поточні споживання. Подібне використання коштів у майбутньому призведе до скорочення споживання, зниження рівня добробуту громадян, адже для покриття боргу доведеться або збільшувати податки або зменшувати соціальні витрати.

Зовнішній державний борг, що перевищує 80% від ВВП, вважається небезпечним для стабілізації економіки, а до 60% - нормальним [12, 383].

Внутрішні позики як засіб покриття дефіциту певною мірою негативно впливають на економіку країни. По-перше, при певних умовах уряд вдається до примусового розміщення державних цінних паперів і порушує ринкову мотивацію діяльності приватних фінансових інститутів. По-друге, якщо навіть уряд створює достатні стимули для купівлі юридичними і фізичними особами цінних паперів уряду, то державні позики, мобілізуючи вільні кошти на ринку позикового капіталу, обмежують можливості одержання кредиту приватними фірмами. Фірми особливо невеликі та середні, не є для банків такими надійними позичальниками, як державні органи. Збільшення попиту на ринку позикового капіталу через нові державні позики сприяє подорожчанню кредиту - зростанню облікової ставки.

Результати емпіричних досліджень учених свідчать, що в Україні триває низька еластичність заощаджень за відсотковими ставками, а отже, існує низька можливість збільшення добровільних заощаджень населення за бюджетного дефіциту.

Грошово-кредитна емісія означає, що випускаються нові гроші, які не забезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансується уряд.

Грошово-кредитна емісія не створює державного боргу, але є інфляційною. Інфляційні процеси у свою чергу ведуть до неконтрольованого різкого зростання дефіциту бюджету. Тому доцільно використовувати такі напрямки подолання дефіциту бюджету як збільшення дохідної частини або скорочення видаткової частини бюджету. Витрати мають бути доцільні і ефективні.

Щоб уникнути дефіциту державного бюджету потрібно проект бюджету розробляти на реальних прогнозах економічного розвитку, потрібно порівнювати дві частини бюджету - видатки і доходи - і збалансувати суми запланованих видатків у відповідності з доходами.

Необхідна розробка якісно нових економічних, правових, законодавчих та нормативних актів щодо створення кредитної, податкової, цінової політики, що відповідають завданню стабілізації та розвитку економіки.

Важливу роль у процесах скорочення дефіциту бюджету займає участь органів влади й управління, яка полягає в управлінні податковою політикою, бюджетним фінансуванням і регулюванням бюджетів усіх рівнів відповідно до економічного розвитку регіонів.

На даний момент бюджетний процес має багато проблем, але в майбутньому цих проблем можна позбутися. В першу чергу треба зробити так, щоб дефіцит бюджету став контрольованим і не заважав розвитку економіки.

Висновки

Державний бюджет країни є важливим питанням сучасності, що стосуються економічної сторони життя країни. Воно потребує детального обговорення та аналізу, і в результаті вирішення всіх проблем, пов'язаних з ним, усунення всіх недоліків.

Через бюджет держава фінансує економічний та соціально-культурний розвиток, керує цими процесами. Отже, бюджет відображає як економічну, так і соціально-культурну сторону життя суспільства. Через бюджет здійснюється перерозподіл більшої частини національного доходу держави. Бюджет відіграє важливу роль для стимулювання довгострокового економічного зростання, забезпечення стратегічних умов розвитку економіки і підвищення її ефективності та конкурентоспроможності.

От же бюджет займає центральне місце в фінансовій системі України тому, що: у державному бюджеті концентруються основні державні прибутки - приблизно 2\3 фінансових ресурсів держави; за рахунок Державного бюджету фінансуються основні державні витрати: капітальні вкладення, формування державних матеріальних резервів, оборона, управління і т. д.; упорядкування і виконання Державного бюджету ув'язано з упорядкуванням і виконанням інших фінансових планів; за допомогою Державного бюджету здійснюється їх балансування; Державний бюджет є основним джерелом фінансування зовнішньоекономічної діяльності держави;

Державний бюджет виступає інструментом фінансового контролю за формуванням і використанням грошових фондів в економіці держави. Державний бюджет - головне джерело коштів у централізованому фонді, необхідних для діяльності держави.

Бюджет повинен бути контрольованим і не мати ніяких негативних проявів для економіки країни. З цим пов'язана проблема збалансованості бюджету по видатках та доходах. Перевищення видатків над доходами призводить до бюджетного дефіциту. Причинами його виникнення є те, що основні фактори, які впливають на якість бюджету, мають негативний прояв. Це, насамперед, нестабільна економіка, невизначена економічна політика, недосконалі розрахунки проекту бюджету.

Щоб ліквідувати бюджетний дефіцит потрібно вжити заходи по забезпеченню стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами. Вирішення даної проблеми слід почати з розв'язання проблем формування бюджету. Дуже часто проект державного бюджету складається на нереальних основах економічного розвитку, що в подальшому і призводить до бюджетного дефіциту. Тому при підготовці бюджетного проекту основною базою його складання має стати єдина база визначення доходів і видатків. Державні видатки не повинні перевищувати доходи держави.

Для подолання дефіциту державного бюджету доцільно або збільшити дохідну його частину, або зменшити видаткову. Звичайно є й інші шляхи подолання бюджетного дефіциту - це державні позики, грошово-кредитна емісія. Але вони мають негативні прояви для економіки держави: державні позики спричиняє державний борг, а грошово-кредитна емісія веде до інфляційних процесів.

Збільшення дохідної частини бюджету може буте повязане з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Сюди ж варто віднести проведення реформ заробітної плати, зростання доходів основної чатини населення.

Щоб зменшити видаткову частину державного бюджету, потрібно визначити, які витрати перш за все є доцільними і ефективними для розвитку держави. Сюди варто віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях і, що особливо важливо скорочення витрат на управління.

Бібліографічний список

1. Бюджетний кодекс України. - К.:Форум,2011.-47 с.

2. Закон України від 16.11.2007 № 2181-IV “ Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”.

3. Закон України від 20.12.2008 № 3234-IV “ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”.

4. Закон України від 14.11.2009 № 338-V “ Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”.

5. Закон України від 01.06.2010 № 1119-V “ Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”.

6. Закон України від 28.12.2011 № 107-VI “ Про Державний бюджет України на 2011 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”.

7. Бондарук Т.Г. Механізм управління та обслуговування державного боргу // Фінанси України -2003 - №4 - С.14-15

8. Буковинський С.А. До питання про бюджетний кодекс України // Фінанси України -2003 -№4 - С.4

9. Василик О.Д. Теорія фінансів. - 2-ге видання. - 2005. - C.216-221

10. Д'яконова І.І. Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації// Фінанси України. - 1998.

11. Д'яконова І.І. Причини та фактори бюджетного дефіциту //Банківська справа. - 1998.

12. Д'яконова І.І. Удосконалення методів регулювання доходів і видатків державного й місцевого бюджетів //Фінанси України. - 2009. - C.383.

13. Економічна теорія: у 2-ох кн. Кн.1. Макроекономіка: Навч. посібник /За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. - К.: Заповіт, 1997. - C.6

14. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. Навч. посібник для вузів. - 2-е видання. - К.: Наукова думка, 1999. - C.278

15. Кухарець А.В. З історії бюджету //Фінанси України. - 2010. - C.125-127

16. Огонь Ц.Г. Доходи бюджету України : Теорія і практика: Монографія - К.: КНТЕУ - 2011 - С.188-189

17. Опарік В.М. Фінанси (загальна теорія). - 2-ге видання, доповнене і перероблене. - 2001. - С.123

18. Організація виконання державного бюджету //Фінанси України. - 2010.- C.186-187

19. Петровська І.О., Клиновий Д.В. Фінанси (з елементами статистики фінансів). - 2-ге видання, доповнене і перероблене. - К.: ЦУЛ, 2002.- С.107

20. Радіонова І.Ф., Бурлай Т.В. Модель дефіциту бюджету України. - 2008.- С.433

21. Редіна Н.І. Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання.- 2010.- С.10

22. Романенко О.Р. Фінанси. - 2-ге видання. - 2004. - C.164-174

23. Сова О.Ю. Проблема дефіцитності Державного бюджету і шляхи її розв'язання // Фінанси України - 2011 - №5 - С. 15.

24. Статистичний щорічник України за 2006 рік. - К.: Консультант, 2010 - С.50-53.

25. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібик / Осіпчук Л.Л. та ін., Під кер-вом і за наук. ред. Грідчиної М.В., Захожая В.Б. - К.: МАУП, 2004. - 312 с.:іл.

26. Фінанси (з елементами статистики фінансів): Навч. посіб. / Петровська І.О., Клиновий Д.В. - К.: ЦУЛ, - 2002. - 300 с.

Додатки

Додаток А

Виконання основних макроекономічних показників в Україні за 2007-2011 рр.

		Номінальний ВВП, млрд. грн.	Реальний ВВП, у % до попереднього року	Індекс споживчих цін до грудня попереднього року, %	Індекс цін виробників до грудня попереднього року, %
2006	Враховано при затвердженні державного бюджету	512,5	107,0	108,7	111,8
	Фактично	537,7	107,1	111,6	114,1
	Відхилення від врахованого при затвердженні державного бюджету	+25,2	+0,1	+2,9	+2,3
2007	Враховано при затвердженні державного бюджету	594,1	106,5	107,5	114,4
	Фактично	712,9	107,6	116,6	123,3
	Відхилення від 2006 р.	+168,8	+0,3	+5,0	+9,2
	Відхилення від врахованого при затвердженні державного бюджету	+118,8	+1,1	+9,1	+8,9
2008	Враховано при затвердженні державного бюджету	959,2	106,8	115,9	131,2
	Фактично	949,9	102,1	122,3	123,0
	Відхилення від 2007 р.	+ 229,2	- 5,8	+ 5,7	- 0,3
	Відхилення від врахованого при затвердженні державного бюджету	- 9,3	-4,7	+6,4	-8,2
2009	Враховано при затвердженні державного бюджету	1046,5	100,4	109,5	112,0
	Фактично	914,7	84,9	112,3	114,3
	Відхилення від 2008 р.	-35,2	-17,2	-10,0	-8,7
	Відхилення від врахованого при затвердженні державного бюджету	-131,8	-15,5	+2,8	+2,3
2010	Враховано при затвердженні державного бюджету	1090,6	103,7	113,1	114,4
	Фактично	1098,1	104,2	109,1	118,7
	Відхилення від 2009 р.	+183,4	+19	-3,2	+4,4
	Відхилення від врахованого при затвердженні державного бюджету	+7,5	+0,5	-4,0	+4,3

За даними: 25-34

Додаток Б

Виконання державного бюджету за доходами у 2007 р.

№ з/п	Показники	План	Виконано
		всього	у т.ч. загальний фонд	всього	у т.ч. загальний фонд
				сума	%	сума	%
	ВСЬОГО ДОХОДІВ	132 543	97 264	133 522	100,7	101 328	104,2
	у тому числі:
І.	Податкові надходження, всього	91 846	81 648	94 812	103,2	85 109	104,2
	з них:
1.1.	податок на прибуток підприємств	26 045	25 325	25 863	99,3	25 364	100,2
1.2.	податок на додану вартість	44 970	41 699	50 397	112,1	47 498	113,9
1.3.	акцизний збір із вироблених в Україні товарів	9 584	6 041	7 493	78,2	5 365	88,8
1.4.	акцизний збір із ввезених на територію України товарів	887	224	1 051	118,5	141	62,9
1.5.	ввізне мито	6 308	5 364	6 973	110,5	4 494	83,8
1.6.	вивізне мито	1 112	1 112	270	24,3	270	24,3
ІІ.	Неподаткові надходження, всього	36 763	13 879	35 753	97,3	14 376	103,6
	з них:
2.1.	частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету та дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності	3 560	3 277	3 235	90,9	2 952	90,1
2.2.	рентна плата за транзитне транспортування природного газу	2 894	2 508	2 797	96,6	2 363	94,2
ІІІ.	Доходи від операцій з капіталом, всього	1 731	192	554	32,0	291	151,2
	з них:
3.1.	надходження від реалізації державних запасів товарів	740	100	363	49,1	100	100,0
IV.	Офіційні трансферти, всього	1 552	1 545	1 729	111,4	1 553	100,5
V.	Цільові фонди, всього	652	-	674	103,3	-	-

Додаток В

Виконання державного бюджету за видатками у 2007 р.

№ з/п	Показники	План	Виконано
		всього	у т. ч. загальний фонд	всього	у т. ч. загальний фонд
				сума	%	сума	%
	ВСЬОГО	145 293	109 310	137 108	94,4	106 226	97,2
	у тому числі:
1.	Загальнодержавні функції	15 044	14 194	14 165	94,2	13 491	95,0
2.	Оборона	7 346	5 856	6 401	87,1	5 628	96,1
3.	Громадський порядок, безпека та судова влада	13 079	10 778	12 583	96,2	10 529	97,7
4.	Економічна діяльність	21 951	9 800	20 426	93,1	9 238	94,3
5.	Охорона навколишнього природного середовища	1 457	792	1 307	89,7	752	94,9
6.	Житлово-комунальне господарство	205	204	181	88,2	180	88,2
7.	Охорона здоров'я	4 424	3 405	4 100	92,7	3 233	94,9
8.	Духовний і фізичний розвиток	1 614	1 366	1 389	86,1	1 211	88,6
9.	Освіта	12 940	7 902	12 122	93,7	7 820	99,0
10.	Соціальний захист та соціальне забезпечення	31 789	25 448	30 284	95,3	24 871	97,7
11.	Кошти, що передаються до бюджетів інших рівнів	35 444	29 565	34 150	96,3	29 273	99,0

Додаток Г

Виконання державного бюджету за доходами у 2008 р.

№ з/п	Показники	План	Виконано
		всього	у т.ч. загальний фонд	всього	у т.ч. загальний фонд
				сума	%	сума	%
	ВСЬОГО ДОХОДІВ	168329	125444	165939	98,6	126101	100,5
	у тому числі:
І.	Податкові надходження, всього	116174	107198	116671	100,4	107202	100,0
	з них:
1.1	податок на прибуток підприємств	28639	28239	33964	118,6	33227	117,7
1.2	податок на додану вартість	65122	64282	59383	91,2	59365	92,4
1.3	акцизний збір із вироблених в Україні товарів	9000	6720	8990	99,9	6463	96,2
1.4	акцизний збір із ввезених на територію України товарів	1329	343	1496	112,5	314	91,7
1.5	ввізне мито	8865	5308	9589	108,2	5 541	104,4
1.6	вивізне мито	299	299	291	97,5	291	97,5
ІІ.	Неподаткові надходження, всього	44265	14219	42112	95,1	14583	102,6
	з них:
2.1	частина прибутку господарських організацій, що вилучається до бюджету та дивіденди, нараховані на акції господарських товариств, які є у державній власності	1306	1023	1231	94,2	1 231	120,3
2.2	рентна плата за транзитне транспортування природного газу	3832	2432	2278	59,5	2 278	93,7
ІІІ.	Доходи від операцій з капіталом, всього	2582	137	1770	68,6	414	301,8
	з них:
3.1	надходження від реалізації державних запасів товарів	1331	37	1392	104,6	37	100,0
IV.	Офіційні трансферти, всього	4510	3890	4456	98,8	3903	100,3
V.	Цільові фонди, всього	798	-	930	116,6	-	-

Додаток Д

Виконання державного бюджету за видатками у 2008 р.

№ з/п	Показники	План	Виконано
		всього	у т. ч. загальний фонд	всього	у т. ч. загальний фонд
				сума	%	сума	%
	ВСЬОГО	186141	142524	174254	93,6	136788	96,0
	з них:
1.	Загальнодержавні функції	18939	17906	16907	89,3	16037	89,6
2.	Оборона	10605	7980	9416	88,8	7896	98,9
3.	Громадський порядок, безпека та судова влада	18647	15562	18316	98,2	15467	99,4
4.	Економічна діяльність	32 400	13429	29749	91,8	13007	96,8
5.	Охорона навколишнього природного середовища	1963	1117	1809	92,2	1 061	94,9
6.	Житлово-комунальне господарство	1474	704	724	49,1	643	91,3
7.	Охорона здоров'я	6467	5298	6321	97,7	5241	98,9
8.	Духовний і фізичний розвиток	2066	1883	1988	96,2	1829	97,1
9.	Освіта	16005	9886	15149	94,7	9834	99,5
10.	Соціальний захист та соціальне забезпечення	30229	23411	29220	96,7	22563	96,4
11.	Кошти, що передаються до бюджетів інших рівнів	47346	45348	44655	94,3	43210	95,3

Додаток Е

Виконання державного бюджету за доходами у 2009 р.

№ з/п	Показники	План	Виконано
		всього	у т. ч. загальний фонд	всього	у т. ч. загальний фонд
				сума	%	сума	%
	ВСЬОГО ДОХОДІВ	238 636	180 783	231 723	97,1	185 853	102,8
	у тому числі:
1.	Податок на прибуток підприємств	42 259	40 606	47 456	112	45 940	113,1
2.	Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)	49 141	46 919	45 016	91,6	45 016	95,9
3.	Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами	- 32 593	- 32 593	- 34 408	105,6	- 34 408	105,6
4.	Податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів	82 744	80 359	81 007	97,9	79 426	98,8
5.	Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	11 133	8 286	10 125	90,9	8 119	98,0
6.	Акцизний збір із ввезених на територію України товарів	2 573	450	2 553	99,2	437	97,1
7.	Ввізне мито	12 096	7 252	11 933	98,7	8 010	110,5
8.	Надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України	4 834	4 834	8 334	172,4	8 334	172,4
9	Рентна плата	10 811	8 792	10 329	95,5	9 402	106,9
10.	Офіційні трансферти	7 984	7 504	7 837	98,2	7 364	98,1

Додаток Ж

Виконання державного бюджету за видатками у 2009 р.

№ з/п	Показники	План	Виконано
		всього	у т. ч. загальний фонд	всього	у т. ч. загальний фонд
				сума	%	сума	%
	ВСЬОГО	263 356	199 793	241 490	91,7	193 261	96,7
	з них:
1.	Загальнодержавні функції	29 161	21 992	21 769	74,7	20 639	93,9
2	Оборона	12 226	9 118	11 733	96,0	9 048	99,2
3.	Громадський порядок, безпека та судова влада	25 698	21 506	24 871	96,8	20 883	97,1
4.	Економічна діяльність	42 932	20 128	38 693	90,1	18 699	92,9
5.	Охорона навколишнього природного середовища	2 440	1 353	2 230	91,4	1 281	94,7
6.	Житлово-комунальне господарство	1 119	507	444	39,7	383	75,7
7.	Охорона здоровґя	7 974	6 557	7 366	92,4	6 162	94,0
8.	Духовний і фізичний розвиток	3 176	2 953	2 918	91,8	2 713	91,9
9.	Освіта	22 641	15 032	21 554	95,2	14 776	98,3
10	Соціальний захист та соціальне забезпечення	52 468	44 295	50 798	96,8	43 654	98,6
11	Кошти, що передаються до бюджетів інших рівнів	63 521	56 352	59 114	93,1	55 023	97,6

Додаток И

Виконання державного бюджету за доходами у 2010 р.

№ з/п	Показники	План	Виконано
		всього	у т. ч. загальний фонд	всього	у т. ч. загальний фонд
				сума	%	сума	%
	ВСЬОГО ДОХОДІВ	255 325	184 628	209 700	82,1	156 554	84,8
	з них:
1.	Податок на прибуток підприємств	42 332	39 698	32 570	76,9	30 423	76,6
2.	Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)	50 066	49 616	45 927	91,7	45 927	92,6
3.	Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами	- 36519	- 36 519	- 34 537	94,6	- 34537	94,6
4.	Податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів	84 095	81 292	73 155	87,0	68 500	84,3
5.	Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	19 262	12 938	17 585	91,3	14 139	109
6.	Акцизний збір із ввезених на територію України товарів	4 387	892	3 690	84,1	711	79,7
7.	Ввізне мито	10 383	8 810	6 329	61,0	5 402	61,3
8.	Надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України	13 808	4 616	5 063	36,7	5 063	110
9.	Рентна плата	9 382	5 734	7 705	82,1	4 354	75,9
10.	Офіційні трансферти	8 943	8 741	7 769	86,9	7 584	86,8

Додаток К

Виконання державного бюджету за видатками у 2010 р.

№ з/п	Показники	План	Виконано
		всього	у т. ч. загальний фонд	всього	у т. ч. загальний фонд
				сума	%	сума	%
	ВСЬОГО	284 449	194 379	242 437	85,2	187 748	96,6
	з них
1.	Загальнодержавні функції	37 511	27 500	24 850	66,2	23 343	84,9
2.	Оборона	12 991	7 960	9 663	74,4	7 858	98,7
3.	Громадський порядок, безпека та судова влада	25 236	20 393	24 159	95,7	20 026	98,2
4.	Економічна діяльність	51 339	7 019	33 294	64,9	6 785	96,7
5.	Охорона навколишнього природного середовища	2 158	1 197	1 824	84,5	1 118	93,4
6.	Житлово-комунальне господарство	397	106	271	68,1	72	67,9
7.	Охорона здоров'я	8 042	6 379	7 535	93,7	6 090	95,5
8.	Духовний і фізичний розвиток	3 509	2 200	3 217	91,7	2 087	94,9
9.	Освіта	25 793	16 624	23 926	92,8	16 523	99,4
10	Соціальний захист та соціальне забезпечення	53 909	47 720	51 518	95,6	47 357	99,2
11.	Кошти, що передаються до бюджетів інших рівнів	63 564	57 281	62 180	97,8	56 489	98,6

Размещено на Allbest.ru