Суть, структура та регулювання ринку цінних паперів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ

1.1 Суть ринку цінних паперів

1.2 Структура ринку цінних паперів

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЛІ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У СУСПІЛЬНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

2.1 Роль ринку цінних паперів у суспільному відтворенні

2.2 Інфраструктура ринку цінних паперів

2.3 Ринок цінних паперів в Україні.*

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ (НЕ МЕНШЕ 25)



вступ

Актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми дослідження, полягає в тому, що сучасний світ характеризується високим поділом праці, в результаті чого обмін продуктами праці, торгівля стали суспільною необхідністю. Важливу роль відіграє у процесі господарювання накопичення грошового капіталу. Самому процесу накопичення грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як грошовий капітал створений або вироблений, його необхідно розділити на частину, котра знову направляється у виробництво, і ту частину, котра тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і представляє собою вільні грошові засоби виробництва підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку цінних паперів.

Виникнення та обіг капіталу, представленого у цінних паперах, тісно пов'язаний із функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля - продаж матеріальних ресурсів. З появою цінних паперів (фондових активів) відбувається нібито роздвоєння капіталу. З однієї сторони, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з іншої - його відображення у цінних паперах.

Особливої актуальності набуває підвищення ефективності використання іноземних кредитів, а також залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств. Обсяг заощаджень свідчить, що навіть за умов довготривалої економічної кризи інвестиційний потенціал домашніх господарств як постачальників інвестицій є вельми суттєвими.

Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, так як купівля цінних паперів означає не що інше, як передачу частини грошового капіталу у позику.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами капіталу.

Об'єкт дослідження: Світовий ринок цінних паперів (в т.ч. ринок цінних паперів України).

Предмет дослідження: Ринок цінних паперів як економічні відносини з приводу купівлі/продажу довгострокових цінних паперів.

Мета дослідження: вивчити і науково обґрунтувати суть та структуру ринку цінних паперів, основи його регулювання, місце у національному господарстві та роль у суспільному відтворенні.

У відповідності з метою дослідження ставляться такі завдання:

1) Зрозуміти сутність і функції фондового ринку, його інститутів та інструментів, взаємозв'язок фондового ринку з іншими ланками фінансової системи

2) Розкрити основні тенденції і проблеми розвитку фондового ринку України.

Методи дослідження:

1. науковий метод;

2. дедуктивний (ретроспективний) метод;

Наукова новизна дослідження полягає у тому…

Практичне значення дослідження.

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел із…найменувань, …додатків. Загальний обсяг…сторінок.



Розділ 1. Теоретичні засади дослідження ринку цінних паперів у сучасній економіці

1.1 Суть ринку цінних паперів

В країнах з ринковою економікою можливості державного втручання до розподілу матеріальних і фінансових ресурсів обмежені. Більшість підприємств, будучи заснованими або на індивідуальній, або на колективній власності, самостійно вишукують матеріальні і грошові ресурси на ринку, через який розподіляється основна частина суспільного продукту, як у натурально - речовій, так і у вартісній формах.

Ринок, на якому продаються та купуються матеріальні ресурси, отримав назву ринку реальних активів. Ринок, що забезпечує розподіл грошових коштів між учасниками економічних відношень, називається фінансовим ринком. Зважаючи на різні форми, в яких грошові ресурси знаходяться в обігу на фінансовому ринку, у його складі можна виділити ринок банківських кредитів та ринок цінних паперів.

Ринок цінних паперів охоплює відносини співволодіння, що реалізуються через випуск (емісію) спеціальних документів (цінних паперів), що мають власну вартість і можуть вільно продаватися, купуватися та погашатися.

В залежності від того, яка класифікаційна ознака береться за основу, ринок цінних паперів може бути умовно розділено на окремі сектори декількома різними способами. Можливі класифікація ринку цінних паперів розрізняються за такими основним ознакам: емітентам; економічній природі цінних паперів; зв'язки цінних паперів з їхнім первинним розміщенням і наступним обігом; тривалості періодів залучення тимчасово вільних коштів; засобу виплати доходу; територіям, на яких обертаються в обігу цінні папери; рівню ризику.

Цінні папери випускаються різними суб'єктами. Основними учасниками (суб'єктами) фондового ринку є:

? емітенти - юридичні особи, виконавчі органи держави та місцеві органи влади, які випускають цінні папери з метою залучення грошових коштів;

? інвестори - фізичні та юридичні особи, що купують цінні папери емітентів з метою отримання доходу або для інших цілей;

? фінансові посередники між емітентами та інвесторами;

? держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю.

В загальному виді виділяються три основні групи їх емітентів: держава, приватний сектор, іноземні суб'єкти. Відповідно усі цінні папери можуть бути умовно віднесені до державних, приватних чи міжнародних. У складі кожної з основних груп емітентів проглядаються окремі підгрупи. Наприклад, державні цінні папери можуть випускатися центральним урядом, органами влади на місцях, окремо відносно незалежними державними установами (поштою, залізничною службою та ін.), а також організаціями, що користуються державною підтримкою. Серед цінних паперів, що випускаються приватним сектором, виділяються цінні папери промислових фірм, комерційних банків, інвестиційних фондів та ін. Міжнародні цінні папери діляться як за валютами, в яких обчислюється їхня вартість, так і за видами емітентів.

Зважаючи на тривалість періодів, на які залучаються тимчасово вільні грошові кошти, у складі ринку цінних паперів виділяють грошовий ринок і ринок капіталу. На грошовому ринку можна залучити тимчасово вільні кошти на невеликий період (до одного року). На ринку капіталу грошові ресурси залучаються на тривалі терміни (понад одного року). У свою чергу, на ринку капіталу обертаються в обігу середньострокові і довгострокові цінні папери. Класифікація цінних паперів по тривалості періодів, на які залучаються тимчасово вільні грошові кошти, відноситься головним чином до боргових інструментів, бо цінні папери, які виражають відносини співвласності, як правило, випускаються на невизначено довгий час.

Фондові цінності можуть випускатися для первинного розміщення на ринку, бути в обігу на ньому (продаватися й купуватися), погашатися (тобто вилучати з обігу з виплатою власникам певної компенсації), виступати в якості об'єкту застави і страхування, бути предметом укладання термінових контрактів і є об'єктами інших операцій. Суб'єкти, які приймають участь в означених операціях з цінними паперами, є учасниками ринку цінних паперів. Зважаючи на різнобічність операцій із фондовими цінностями і багатогранність функцій, які виконуються різними учасниками ринку цінних паперів, можна класифікувати їх по наступним ознакам: з характеру економічної поведінки, з рівню професійності і видам діяльності з цінними паперами, по відношенню до громадянства конкретної країни.

Зважаючи на характер економічної поведінки різних учасників ринку цінних паперів, їх можна поділити на державу, населення і комерційні організації (інституціональних учасників). У свою чергу, комерційні організації діляться на не фінансові та фінансові. До останніх відносяться: комерційні банки, інвестиційні банки, страхові компанії, інвестиційні фонди, пенсійні фонди та ін.

З урахуванням того, чи являється діяльність з цінними паперами основною для того чи іншого суб'єкта, виділяють професійних та непрофесійних учасників ринку цінних паперів. Професійні учасники ринку цінних паперів, як правило, мають дозвіл (ліцензію) від органів державного регулювання на здійснення деякого виду діяльності з цінними паперами.

Існують чотири основні види діяльності, що здійснюють учасники фондового ринку; посередницька діяльність по випуску і первісному розміщенню цінних паперів, посередницька (брокерська) діяльність по купівлі-продажу цінних паперів, комерційна (дилерська) та інші похідні види діяльності.

· Посередницька (інвестиційна банківська) діяльність з випуску цінних паперів пов'язана із прийняттям та виконанням замовлень емітентів на первинне розміщення цінних паперів.

· Комерційна (дилерська) діяльність з цінними паперами являє собою здійснення угод з купівлі й продажу цінних паперів від свого імені та за свій рахунок із зобов'язаннями продавця укладати угоди, за оголошеними цінами покупки та продажу.

· До комісійної (брокерської) діяльності з цінними паперами відноситься здійснення за комісійну винагороду угод з купівлі і продажу цінних паперів від своєї імені за рахунок іншої особи за його дорученням, а також діяльність з юридичного оформлення угод на покупку і продаж цінних паперів між членами фондових бірж і визначенню офіційного біржового курсу цінних паперів.

Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.

Фондову біржу може бути створено не менш як 20-ма засновниками - торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної та комісійної діяльності з цінних паперів за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа - організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів і їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом.

У статуті фондової біржі визначаються:

1) найменування і місцезнаходження фондової біржі;

2) найменування і місцезнаходження засновників;

3) розмір статутного фонду;

4) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;

5) права й обов'язки членів фондової біржі;

6) організаційна структура фондової біржі;

7) компетенція і порядок створення керівних органів фондової біржі;

8) порядок і умови відвідування фондової біржі;

9) порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржею;

10) порядок припинення діяльності фондової біржі. У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі.

Правила фондової біржі повинні передбачати:

? види угод, що укладаються на фондовій біржі;

? порядок торгівлі на фондовій біржі;

? умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

? умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

? порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;

? перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

? обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;

? систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

? види послуг, що надаються фондовою біржою, і розмір плати за них;

? правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

? інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли кількість її членів стала менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилося-10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців. Діяльність фондової біржі припиняється відповідно до законодавства країни про акціонерні товариства та інші види господарських товариств.

Особа, яка передплатила або купила цінні папери до опублікування інформації про зміни в господарській діяльності емітента, що впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, може протягом 15 днів із моменту публікації цієї інформації розірвати договір в односторонньому порядку.

1.2 Структура ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів, як і інші ринки, являє собою складну організаційно-економічну систему закінчених технологічних циклів. Цей ринок включає, з одного боку, емітентів (юридичних або фізичних осіб), що випускають цінні папери, з іншого боку, інвесторів (юридичних або фізичних осіб), які купують цінні папери, а також посередників (дилерів, брокерів, маклерів та ін.), які допомагають обігу цінних паперів та виконання різних фондових операцій. Розрізняють первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий ринок цінних паперів. На первинному ринку відбувається первинний випуск цінних паперів в обіг (емісія), а на вторинному ринку здійснюються різні операції з уже випущеними цінними паперами (фондові операції).

Ринок цінних паперів служить джерелом формування грошового капіталу, який у подальшому використовується для інвестування, виробництва якого-небудь реального товару або ж збільшення початкового капіталу.

В залежності від тривалості періодів, на які залучаються тимчасово вільні грошові кошти, виділяють грошовий ринок (де залучаються тимчасово вільні грошові кошти від населення на короткий період (до одного року))та

ринок капіталів, або фінансовий ринок (сукупність економічних відносин між продавцями і покупцями у валютно-фінансовій сфері). На ринку капіталів обертаються цінні папери з більш тривалим періодом часу, ніж на грошовому ринку.

Джерела формування грошового, або фінансового ринку можуть бути:

1) Внутрішніми. Які є основою формування грошового капіталу, використовуваного для прибуткового інвестування, виробництва товарів або надання послуг, придбання цінностей, включаючи цінні папери. До них відносяться заощадження населення, амортизаційні відрахування, чистий прибуток підприємства, кошти недержавних пенсійних фондів, страхових фондів, трастових компаній.

2) Зовнішніми. До них відносяться позики банків та кошти, отримані від продажу цінних паперів різних емітентів.

Весь ринок цінних паперів умовно можна розділити на два ринки:

1) Первинний ринок цінних паперів. На ньому здійснюється продаж всіх існуючих видів цінних паперів і включає в себе: ринок акцій; ринок облігацій; ринок державних короткострокових облігацій (ДКО); ринок державної ощадної позики (ОГП); ринок облігацій валютної позики; ринок казначейських зобов'язань; ринок фінансових інструментів; ринок золотого сертифіката;

2) Вторинний ринок цінних паперів. На ньому здійснюється перепродаж раніше випущених цінних паперів і фінансових інструментів і включає в себе: фондові біржі; фондові відділи товарних бірж.

Структура фондового ринку включає також галузеві та регіональні ринки цінних паперів, окремі ринки різних видів цінних паперів.

Ринок цінних паперів класифікується за кількома ознаками:

1) за географічними ознаками і суспільного визнання:

а) міжнародні та національні ринки цінних паперів;

б) місцеві та регіональні (територіальні) ринки;

2) з організації торгівлі цінними паперами:

а) на первинному ринку розміщуються цінні папери, вперше випускаються корпораціями, урядом і муніципальними органами;

б) на вторинному ринку цінні папери, придбані інвесторами при емісії, можуть бути надалі перепродані.

В якості першого ринку виступає фондова біржа, на якій здійснюються угоди із зареєстрованими на ній цінними паперами.

Другий ринок називається позабіржовим ринком, на якому здійснюються операції з незареєстрованими на біржі цінними паперами.

Третій ринок - позабіржовий ринок, на ньому відбувається купівля-продаж цінних паперів, які реєструються через посередників в обхід фондових бірж.

Прогрес комп'ютерних та інформаційних технологій привів до появи четвертого ринку (комп'ютеризованого). На ньому торгівля ведеться через комп'ютерні мережі, що об'єднують відповідних фондових посередників.

Електронна біржа - це комп'ютерна мережа, до якої підключені термінали компаній-членів біржі. Термінали можуть бути винесені в офіси цих компаній.

Крім перерахованих, існують ще такі види ринків:

· касовий ринок (на ньому угоди з купівлі-продажу цінних паперів здійснюються протягом 1-2 робочих днів);

· терміновий ринок (на ньому угоди по терміну виконання носять різноманітний характер - від 2 робочих днів до 3 місяців);

· простий аукціонний ринок (функціонує при наявності великої кількості покупців, що пред'являють високий попит на цінні папери, і декількох продавців);

· голландський аукціонний ринок (покупці заздалегідь подають заявки із зазначеними в них цінами, які аналізуються емітентом або посередником. Після розгляду заявок встановлюється єдина офіційна ціна на цінні папери);

· подвійний аукціонний ринок (у торгівлі беруть участь велика кількість продавців і покупців, які змагаються між собою за право купівлі або продажу цінних паперів);

· онкольний ринок (використовуються в тих випадках, коли концентрація попиту та пропозиції на цінні папери невелика. Відбувається накопичення заявок на покупку або продаж цінного паперу і пріоритет віддається тим заявкам, в яких вказується згода на будь-яку ціну при укладанні угод);

· безперервний аукціонний ринок (заявки на купівлю або продаж цінних паперів виконуються негайно після їх надходження);

· дилерський ринок (організовується дилерами, які мають кошти для придбання або продажу цінних паперів за свій власний рахунок).

Не всі цінні папери можуть обертатися на біржі. На неї допускаються паперу тільки емітентів, які відповідають її вимогам. Як правило, це папери великих фінансово міцних компаній. Цінні папери молодих фінансово слабких компаній зазвичай звертаються на позабіржовому ринку.

Кожна біржа розробляє свій перелік вимог до емітентів. Тому залежно від їх жорсткості папери однієї і тієї ж компанії можуть котируватися, тобто обертатися, на одній або декількох біржах. У зв'язку з перевіркою емітента на предмет відповідності його стану вимогам біржі виник спеціальний термін - "лістинг". Лістинг - це процедура включення цінного паперу емітента в котирувальний список біржі. Якщо емітент відповідає поставленим критеріям і бажає, щоб його папери котирувалися на біржі, то його папери допускаються до обігу на біржі.

Як правило, акціонерне товариство (АТ) прагне, щоб його акції оберталися на біржі, оскільки сам факт котирування акцій на біржі говорить про певний рівень надійності АТ (воно пройшло експертизу фахівців біржі). За інших рівних умов таким підприємствам легше залучати кошти за рахунок випуску нових акцій. Інвестори можуть судити про їх становище і перспективи на основі легко доступних біржових котирувань.



Розділ 2. Аналіз ролі ринку цінних паперів у суспільному виробництві

2.1 Роль ринку цінних паперів у суспільному відтворенні

Приватизація та акціонування приватної власності, розвиток підприємництва і кредитних інститутів приводять до поглибленого розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, який пов'язаний з оборотом цінних паперів - фінансовий ринок.

Фінансовий ринок вимагає не тільки правового регулювання обігу цінних паперів, але й створення організації, котра б забезпечила цей обіг. Такою організацією є фондова біржа. Фондова біржа - це організований та регулярно функціонуючий ринок для купівлі-продажу цінних паперів, обов'язковий елемент регулювання ринку цінних паперів.

Історія розвитку ринку цінних паперів нараховує біля 400 років. На межі XVI i XVII ст. у нідерландському порту Амстердамі була створена перша у світі фондова біржа. Розвиток міждержавної торгівлі став основним рушієм розвитку ринку цінних паперів і фондових бірж.

Нині світовий фондовий ринок розвивається в трьох основних напрямках:

1) відбувається автоматизація фондових операцій - окремі комп'ютерні системи поєднуються у всесвітню мережу електронної комунікації;

2) триває робота над створенням нових видів і модифікацій цінних паперів (насамперед безпаперових), у тім числі гібридних і паперів другого та наступного порядків;

3) збільшується інтернаціоналізація фондової діяльності, відповідно до загального процесу економічної інтеграції країн.

Ринок цінних паперів як економічна категорія виражає економічні відносини, що виникають під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, котрий знайшов своє вираження у формі цінних паперів.

Узагальнені правила поведінки емітентів, фінансових посередників та інвесторів на ринку цінних паперів сформульовані у міжнародних стандартах по торговим системам, клірингу та розрахунках по цінним паперам. Вироблені і принципи функціонування цивілізованого фондового ринку:

• прозорість;

• відкритість та доступність;

• впорядкованість;

• конкурентність.

Цих стандартів та принципів необхідно дотримуватись при будь-якій прийнятій формі організації фондового ринку.

В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно сподіватися на нормальне функціонування складного механізму ринкової економіки. Реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господарства і зумовлює створення фондового ринку, а це, в свою чергу, сприяє закріпленню результатів цього реформування.

Конкретна ефективність фондового ринку і цінних паперів залежить від забезпечення таких цілей і розв'язання таких завдань:

1. Акумуляція коштів населення та підприємств (заощаджень, нагромаджень, тимчасово вільного капіталу).

2. Концентрація коштів, створення умов для формування великого капіталу, здатного вирішувати складні економічні завдання.

3. Збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті та національному доході, що сприяє оздоровленню й зміцненню фінансової системи держави і створенню необхідних резервів капіталу.

4. Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку України в результаті створення механізму інвестування й розширення сфери впливу капіталу на економічні процеси.

5. Оптимізація галузевої, виробничої та регіональної структури з допомогою:

a) міграції капіталу - відтоку з галузей, де є його надлишок, у галузі, де його бракує;

b) переливання капіталу з малорентабельних галузей і регіонів у високорентабельні;

c) вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал.

6. Баланс попиту і пропонування капіталу, а відтак і баланс виробництва та споживання матеріальних цінностей.

7. Сприяння приватизації на її завершальному етапі, формування інституту власників і менеджерів, здатних найефективніше розпоряджатися власністю акціонерних товариств.

8. Узгодження майнових державних, інституціональних та індивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів.

9. Стимулювання виникнення нових господарських інститутів, що відповідають новим економічним відносинам.

10. Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції, захист інтересів населення і підприємств.

11. Створення конкуренції системі банківського кредиту, що забезпечує поліпшення якості обслуговування клієнтів.

12. Економія суспільних витрат обігу, поліпшення системи взаєморозрахунків підприємств, зниження їх заборгованості, розвиток товарообороту.

13. Сприяння реалізації науково-технічних досягнень через створення акціонерних венчурних фірм і впровадження інших заходів для заохочення використання нової технології.

14. Сприяння збільшенню ефективності управління підприємством, передовсім акціонерним.

15. Сприяння розвиткові самоуправління, зокрема з допомогою випуску муніципальних облігацій.

16. Створення умов для інтеграції у світову економічну систему, завдяки репродукуванню загальноосвітніх принципів і стандартів функціонування фондового ринку. Забезпечення участі у процесі інтернаціоналізації світового фондового ринку.

Фондовий ринок являє багатогранну своєрідну економічну систему, за допомогою якої економіка функціонує в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і невиробничу сфери, структурній перебудові економіки, її реструктуризації, позитивній динаміці соціальної структури суспільства та підвищенню добробуту кожної людини шляхом вільного розпорядження цінними паперами.

2.2 Інфраструктура ринку цінних паперів

Торговельна система

Щоб інвестор і емітент зустрілися, їм необхідно знайти один одного. При цьому вони, звичайно, побажають дізнатися, наскільки надійний потенційний партнер по угоді. Цю функцію беруть на себе посередники - брокери. У свою чергу брокери знаходять один одного в одній з торгових систем. Першими такими системами історично опинилися фондові біржі. Первісна роль бірж - просто зводити один до одного, тих, хто професійно здійснює посередництво на ринку цінних паперів. У подальшому вони взяли на себе ще ряд функцій.

Правила торгівлі на біржі передбачають певний механізм встановлення ціни на цінні папери. Це може бути аукціон, роботу через фахівця - дилера або маркет-мейкера, виставляє котирування даного цінного паперу. Котирування - ціна, за якою даний дилер готовий купити (продати) лот цінних паперів. Виставляючи котирування, дилер не має права відмовити, кому б то не було в угоді з названої ним ціною (за винятком дуже великих кількостей цінних паперів, для яких часто передбачаються особливі умови).

У разі біржової торгівлі для прискорення і здешевлення угод широко застосовується їх стандартизація. Договору купівлі - продажу на біржі також строго стандартизовані, в них заздалегідь включені всі умови угоди, крім імен учасників і ціни. Як правило, біржові угоди укладаються на стандартні кількості акцій (найчастіше 100 штук), іменовані лотами. Терміни поставки і платежу теж строго обумовлені. В даний час у ряді торгових систем ці терміни зведені до одного дня, а три дні є стандартом на розвинутому ринку.

Відповідальність сторін описана в правилах участі в торгах. Тому на них і допускаються не всі охочі, але лише ті, хто пов'язав себе досить жорсткими зобов'язаннями і довів свою здатність виконувати їх.

Оформлення всіх документів приймає на себе біржа або спеціалізовані відділи (бек - офіси) брокерських фірм. Останнє частіше зустрічається на роздрібному ринку.

Система реєстрації прав власності.

В даний час, широкого поширення набули випуски так званих бездокументних цінних паперів. Вони дозволяють значно знизити витрати на трансферт (передачу) паперів, але при цьому породжують нові проблеми. Головна з них - підтвердження прав тієї чи іншої особи на цінні папери.

У разі, коли емітент випустив невелику їх кількість, підтвердження прав акціонера відносно нескладне - в адміністрації емітента ведеться реєстр - спеціальна база даних, в якій відбивається, хто і якою кількістю акцій володіє.

Однак зі зростанням числа власників (велике відкрите акціонерне товариство) проблема стає гострою, оскільки акціонери вже не знають один одного і контролювати правильність ведення реєстру стає досить важливим. Для того щоб уникнути зловживань, цю функцію передають третій особі - реєстратору. Його функція полягає в тому, щоб бути обличчям, незалежним як від емітента, так і від інвестора, і підтверджувати права того чи іншого інвестора на цінні папери.

Оскільки реєстратори зазвичай розташовуються (географічно) недалеко від емітента, а торгівля акціями емітента може вестися на біржі далеко, знову виникає потреба в депозитарії. У нього учасники торгівлі передають на зберігання свої папери. Для того щоб реалізувати це технічно, застосовується метод так званого номінального утримувача. Суть його полягає в тому, що реєстратор відкриває депозитарію як номінального утримувача особливий рахунок, на який і перераховують папери клієнта-інвестора.

Депозитарій, зібравши у себе папери багатьох клієнтів, враховує їх на відкритих для них рахунках депо. При передачі паперів від одного клієнта іншого відбувається перезапис їх за рахунками депо у депозитарію, а реєстратор знає тільки загальну суму паперів, що зберігаються в даному депозитарії (вона при такій операції не змінюється). Звичайно, періодично - для виплати дивідендів або голосування, наприклад, - дані про справжніх власників паперів передаються реєстратору, але оперативні дані про результати торгів враховуються в депозитарії, який тісно пов'язаний з торговою системою.

Система клірингу.

При великих оборотах на біржі контроль за кожною окремою угодою, навіть стандартизованої, виявляється дуже важким і дорогим справою. Для його реалізації вводять так звані системи клірингу, в завдання яких якраз і входить контроль за тим, щоб всі угоди, укладені на біржі, правильно адресувалися і вивірялися. Завданням клірингової системи є встановлення та підтвердження параметрів всіх ув'язнених у даній системі угод і іноді підведення підсумків.

Існує кілька основних різновидів клірингу:

· безперервний кліринг здійснюється в режимі реального часу, тобто кожна укладена на біржі угода негайно надходить в обробку. Ця система застосовується при невеликих обсягах угод і вимагає потужного апаратно-програмного забезпечення;

· періодичний кліринг проводиться регулярно через певні періоди часу. До цього моменту накопичується інформація про всі угоди, укладені на біржі за період, а потім всі угоди обробляються разом. Така технологія продуктивніша, проте істотно збільшує терміни розрахунків при операціях. Реально періодичний кліринг проводиться в кінці кожної торгової сесії, що є компромісом між вартістю обробки і часом.

Крім того, прийнято виділяти двосторонній і багатосторонній кліринг. Двосторонній кліринг проводиться таким чином, що в результаті з'ясовується, хто з учасників і які угоди уклав. Іноді ці операції розглядаються самостійно, а іноді підсумовуються, так що в підсумку з'ясовується нетто-позиція кожного з учасників торгів щодо кожної іншої країни. Такий кліринг іноді називають двостороннім неттингом.

Багатосторонній кліринг є логічним продовженням двостороннього неттингу і підсумовує всі угоди кожного учасника торгів з різними контрагентами. У результаті кожен учасник отримує одну позицію.

Система платежу.

Система платежу - частину банківської системи, яка використовується для забезпечення грошових операцій, пов'язаних з торговими угодами. Як правило, використовується один банк, пов'язаний з системою клірингу та біржею, в якому відкривають рахунки всі учасники торгів. Платежі при цьому проходять просто проводками за цими рахунками. Такий банк називається кліринговим. Однак іноді учасники торгів не відкривають рахунків в одному банку, використовуючи міжбанківські кореспондентські рахунки. Ця система є менш ефективна і використовується тільки для слаборозвинених торговельних систем.

Система розкриття інформації.

Особливе значення має інформаційне забезпечення. Це пов'язано з тим, що якість і споживчі властивості цінних паперів дуже важливо перевірити до моменту покупки (і переконатися в тому, що ціна товару відповідає його цінності для споживача). Оскільки перевірка інвесторами споживчих якостей такого товару до моменту купівлі вкрай ускладнена, очевидно, що можливості зловживань на ринку цінних паперів значно вище, ніж на інших ринках. Звідси необхідність особливого регулювання відносин на цьому ринку, яка представляє підвищену небезпеку порушення законних інтересів інвесторів - фізичних та юридичних осіб. Основою такого регулювання може бути інформаційне забезпечення.

Розвиток інфраструктури йде паралельно з розвитком самого ринку, з ростом оборотів на ньому. Поки число операцій невелика і обороти ринку малі, утримання інфраструктури обходиться дорого, тому вона залишається на примітивному рівні. Зокрема, процедури переходу цінних паперів ускладнені, пошук партнера по угоді випадковий, гарантії укладання угоди практично відсутні. У міру зростання обороту виконання окремих етапів купівлі-продажу стає самостійним видом бізнесу. Критичним моментом є можливість за рахунок стандартизації даного етапу угоди і переходу до «масового виробництва» знизити відносні транзакційні витрати настільки, щоб даний вид бізнесу виявився здатним фінансувати себе за рахунок відрахувань сторін угоди. цінний папір ринок економічний

Витрати сторін включають не тільки прямі витрати (на пошук партнера, оформлення документів та ін.), а й непрямі, що реалізуються в ризиках. Це означає, що у витрати потрібно включати втрати, які можуть відбутися в результаті неправильного виконання угоди (наприклад, відмови від поставки після платежу, поставки фальшивих паперів та інших).

Як показує історія розвитку фондового ринку в розвинених країнах, основна тенденція полягала в тому, щоб дозволити кожному учаснику ринку приймати на себе ті ризики і в тих розмірах, які він вважатиме потрібними, припиняючи при цьому спроби перекласти свій ризик на іншого, не заплативши йому за це, чи ні заручившись його згодою. Для організації такого ринку створюються структури, торгуючи в рамках яких, учасники звільняються від певних видів ризику. Ці ризики приймає на себе інфраструктура ринку, за що її і доводиться утримувати (зменшення ризику тягне за собою зниження прибутковості для учасників).

Інформаційна система забезпечує учасників операцій з цінними паперами інформацією про емітентів, випусках, котируваннях паперів. Вона включає в себе інформаційні та рейтингові агентства. Сьогодні інформацію про ліквідність цінного паперу, про її достоїнства і можливі недоліки можна знайти в різних джерелах. Кожна емісія супроводжується публікацією рішення про її проведення, проспекту звіту, цін і т. д. Ці документи повинні публікуватися в друкованих виданнях тиражем не менше 10 тис. примірників (при закритій підписці - мінімальний тираж 1 тис. примірників).

2.2 Ринок цінних паперів в Україні

Потрібно відзначити, що фондовий ринок України є відносно молодим і значно відстає від аналогічних ринків Росії, Польщі, країн Центральної та Східної Європи.

На сьогодні в Україні існує дев'ять фондових торгових площадок, які є окремими саморегулюючими організаціями й самостійно проводять операції з цінними паперами. Проте основним активним місцем купівлі-продажу цінних паперів є Перша фондова торгова система (ПФТС) [6]. Перша фондова торгова система є єдиним стабільним та постійним місцем здійснення операцій, питома вага якої становить близько 90 % від загального обсягу здійснення операцій (рис. 1). Наступною за показниками обсягу торгів буде Південноукраїнська торгово-інформаційна система - 6 %, Біржа „Іннєкс” - 3 %, Київська міжнародна фондова біржа - 1%, фондова біржа „Перспектива” - 1 %. Інші чотири фондові площадки обслуговують менше 1 % від загальної кількості операцій із цінними паперами [1].

Аналізуючи фондовий ринок України, можна сказати, що він не є найболючішим каналом впливу світової фінансової кризи на Україну. Сьогодні він лише створює певний тиск на валютний ринок, оскільки відбувається відплив спекулятивного капіталу. Значного впливу цього капіталу на розвиток економіки України не відбувається. Це зумовлено такими причинами: по-перше, на організованому ринку здійснюється незначна частка угод; по-друге, слід зазначити, що на частку іноземних інвесторів та інших джерел фінансування, до яких належать і кошти фондового ринку, припадає лише 5-7 % усіх інвестицій.

У нинішньому становищі державі потрібно приділяти більше уваги та запроваджувати певні заходи щодо подолання фінансової кризи. Як вважають деякі експерти, держава має розглянути питання випуску цільових державних облігацій, які, з одного боку, сприятимуть залученню інвестиційних ресурсів, а з іншого - стануть привабливим інструментом на фондовому ринку.[4]

Склад інфраструктури:

• професійні учасники - торговці цінними паперами;

• організатори торгівлі - фондові біржі та позабіржові фондові торговельні системи;

• посередники у торговельних угодах - брокери та дилери;

• посередницькі фінансові інститути - комерційні банки, небанківські депозитні установи, кредитні асоціації, союзи, ощадні інститути, страхові компанії, пенсійні фонди, фонди грошового ринку, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди;

• реєстратори цінних паперів;

• депозитарії, клірингові депозитарії;

• розрахунково - клірингові банки;

• саморегулівні організації ринку цінних паперів;

• інформаційно-аналітичні інститути.



Розділ 3. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні

Розвиток національних та регіональних фондових ринків в сучасних умовах відбувається на фоні поглиблення процесів фінансової глобалізації. Фінансова глобалізація висуває нові вимоги до організації та системи регулювання ринків цінних паперів, призводить до уніфікації технологій торгівлі цінними паперами, наближення стану фондових ринків країн до загальносвітових тенденцій розвитку ринків цінних паперів.

Український сегмент фондової торгівлі досить повільно включається до системи міжнародних фондових ринків, що проявляється у недостатній присутності іноземних учасників на національному ринку цінних паперів і низькій активності вітчизняних суб'єктів на зарубіжних торговельних майданчиках.

Загальні тенденції та проблемні аспекти функціонування фондових ринків на національному та глобальному рівнях, можливості інтеграції вітчизняного фондового ринку до світового ринку цінних паперів широко висвітлені в сучасній науковій літературі, зокрема, їм приділено увагу в працях провідних українських вчених - З. Ватаманюка, А. Загородного, Г. Калача, З. Луцишин, О. Мозгового, В. Павлова, В. Пасічника, В. Шелудько та інших. В умовах зростання залежності національної економіки від загальносвітових тенденцій господарського розвитку виникає необхідність розробки комплексу заходів щодо органічної інтеграції України до світових фінансових ринків, що вимагає оцінки сучасного стану включення вітчизняного фондового ринку до системи міжнародних операцій з цінними паперами.

Одним з найбільш інформативних показників щодо стану фондового ринку, масштабів операцій на ньому є показник ринкової капіталізації, тобто загальної вартості цінних паперів, що знаходяться в обігу. Частка України на світовому фондовому ринку, розрахована як відношення капіталізації українського фондового ринку до капіталізації світового ринку, є досить незначною і досягає свого максимального значення у 2007 р. (0,17%), на фоні різкого підвищення показника капіталізації (у 2,6 рази порівняно з 2006 р.) (табл. 1). За даними таблиці 1 можна зробити висновок, що Україна поки що знаходиться далеко від головних світових потоків капіталу. Однак в умовах обмеженості пропозиції фінансових (інвестиційних та кредитних) ресурсів на внутрішньому ринку для провідних українських компаній актуальним стає вихід на міжнародні ринки капіталу, у тому числі за рахунок залучення коштів на світових фондових ринках[5].

Таблиця 1

Частка України на світовому фондовому ринку за показником капіталізації у 2001-2011 рр.

Роки	Капіталізація світового фондового ринку, млн. дол. США	Капіталізація ринку акцій в Україні, млн. дол. США	Частка українського ринку акцій у світовому, % *
2001	26 726 976,58	8657,7	0,032
2002	22 976 385,31	12846,8	0,056
2003	31 617 108,79	15232,4	0,048
2004	37 729 622,08	18448,3	0,049
2005	43 096 272,89	29200,0	0,068
2006	53 012 191,13	42900,0	0,081
2007	64 543 772,49	111756,0	0,173
2008	33 797 134,14	24 975,6	0,074
2009	49 961 372,59	42 869,7	0,086
2010	56 822 071,33	21644,2	0,038
2011	45 700 000,00	31413,5	0,032

* розраховано за даними [9,13,16]

В цілому, на сьогоднішній день ринок цінних паперів в Україні є сформованим сегментом фінансового ринку, який включає майже всі елементи інфраструктури, які властиві розвинутим фондовим ринкам. Водночас, необхідно відзначити, що за абсолютним показником капіталізації та за відношенням капіталізації до ВВП фондовий ринок України суттєво відстає від аналогічних показників розвинутих країн світу та країн, що розвиваються.

Таблиця 1

Окремі показники світового фондового ринку у 2010 р., млрд. дол. США*

	ВВП	Капіталізація ринку акцій	Приватні боргові папери	Капіталізація, % до ВВП
ЄС	15161	10690	20806	71
Північна Америка	16104	19454	22345	121
Канада	1577	2170	973	138
США	14527	17284	21372	119
Японія	5459	4100	2518	75
Окремі країни ЄС:
Австрія	377	126	461	33
Англія	2250	3613	3361	161
Італія	2055	598	2172	29
Іспанія	1410	1172	2463	83
Німеччина	3287	1430	3337	44
Франція	2563	1759	3405	69
Швеція	459	597	651	130
Нові індустріальні країни Азії	1892	5059	1085	267
Країни, що розвиваються	21536	12536	3342	58
Україна	138	22	3	16
Світ	62911	55102	53465	88

* складено автором за даними [13,16]

Водночас, у 2009 р. за показником відношення капіталізації до ВВП (37%) український ринок знаходився на більш вигідних позиціях і випереджав, наприклад, ринки акцій Австрії та Італії. При цьому найвищого значення показник відношення капіталізації до ВВП досяг у 2007 р. (78%) із наступним зниженням до 16% у 2010 р. внаслідок скорочення абсолютного показника капіталізації до 22 млрд. дол. США. (див. табл. 2). Отже, і абсолютне, і відносне значення показника капіталізації ринку цінних паперів в Україні відзначаються суттєвою нестабільністю і характеризують національний фондовий ринок більше зі спекулятивного боку, ніж з інвестиційного.

Протягом 2006 - 2007 рр. відношення ринкової капіталізації фондового ринку України до ВВП стрімко збільшувалося із 39,8% до 78,3% (рис. 1). Цьому сприяв бурхливий розвиток інфраструктури фондового ринку, яка, незважаючи на складність та суперечність економічних процесів, що активно проходять в Україні, має на сьогодні тенденцію до зростання та ускладнення. Однак наприкінці 2008 року відношення капіталізації фондового ринку до ВВП різко впало до 13,9%. Основною причиною падіння вітчизняного фондового ринку став відплив іноземного капіталу з України. В той час частка коштів іноземних інвесторів, які були орієнтовані переважно на короткострокові спекуляції, перевищувала 70%.

Досвід розвинених європейських фондових ринків свідчить на користь централізації обігу цінних паперів на організаторах торгівлі - фондових біржах. У Європі спостерігається процес об'єднання найкрупніших бірж, що має принципове значення для функціонування фондового ринку. Суттєвим недоліком організованого фондового ринку України є наявність великої кількості бірж, реєстраторів, зберігачів, що суперечить міжнародним стандартам. Водночас, роль фондових бірж в Україні, які в усьому світі є осередком ділової активності, є поки що малопомітною. На сьогодні в Україні організований сегмент фондового ринку представляють 10 фондових бірж та торгівельно-інформаційна система. Стабільним лідером за часткою у загальних торгах є Позабіржова Фондова Торговельна Система (ПФТС), питома вага якої в останні роки складає 37-38%. Друге та третє місце займають відповідно Фондова біржа «Перспектива» (33,5%) та Українська біржа (27,1%). Аналіз структури операцій на фондовому ринку України у розрізі видів фондових інструментів показує, що, на відміну від провідних ринків цінних паперів, недостатньо розвиненим є ринок корпоративних облігацій. Так, в структурі світового ринку акцій та приватних облігацій на боргові цінні папери припадає 49% операцій (див. табл. 2). В той же час в Україні ця частка досягає лише 12%, а в загальній структурі торгів у 2010 р. на корпоративні облігації припадало 4,5% (табл. 3) [7].

Таблиця 3

Структура операцій з цінними паперами на фондовому ринку України у 2005-2010 рр., млрд. грн.

Вид цінних паперів	2005	2006	2007	2008	2009	2010	Темп приросту (2005-2010) %
Акції	179,79	225,65	283,54	352,82	470,73	565,21	214,4
Державні облігації	27,32	40,85	59,86	62,49	98,99	354,12	1196,2
Облігації підприємств	32,62	62,38	134,73	205,21	81,13	69,50	113,1
Облігації місцевих позик	2,23	2,85	4,31	2,20	0,66	0,50	-77,6
Інвестиційні сертифікати	5,72	14,24	40,43	43,94	76,31	106,53	1762,4
Векселі	133,12	142,23	212,64	191,84	268,76	316,11	137,5
Деривативи	2,02	0,26	0,15	0,27	0,10	0,15	-92,6
Інші	20,94	4,32	18,65	24,65	70,58	125,66	500,1
Всього:	403,8	492,8	754,3	883,4	1067,26	1537,8	280,8

Сучасний український ринок корпоративних облігацій перебуває на стадії становлення і не може конкурувати з ринками розвинених країн. Починаючи з 2001 р. відбулося різке збільшення випуску корпоративних облігацій у результаті змін у податковому законодавстві та стабілізації економіки України. Наступний сплеск емісії облігацій цих емітентів було зафіксовано в 2005 р., коли емісія зросла у 3,1 рази порівняно з попереднім роком. Різке збільшення випущених облігації пояснювалося очікуваннями політичної стабілізації, розвитком товарного ринку та зростанням інвестиційних сподівань. У 2009-2010 рр. сукупний обсяг емісії корпоративних облігацій почав зменшуватися, що є наслідком фінансової кризи. Отже, процеси сек'юритизації ринку позикового капіталу в Україні розвиваються поки що повільно.

Таким чином, фондовий ринок України поки що займає незначну частку в структурі міжнародних операцій з цінними паперами. Однак, завдяки стрімкому нарощуванню номінальної капіталізації фондового ринку протягом 1998-2003 рр. (що створило передумови для розвитку вторинного ринку цінних паперів) та збільшення абсолютного розміру ринкової капіталізації і її відношення до ВВП протягом 2003 - 2007 рр. частка України у світовому ринку цінних паперів дещо зросла. У групі країн Frontier Market Україна лідирує за показником капіталізації фондового ринку, але досі відстає за рівнем показника середньомісячних обсягів торгів цінними паперами. З точки зору інституційної структури фондовий ринок Україна представлено великою кількістю бірж, реєстраторів, зберігачів, що певним чином суперечить загальносвітовим, зокрема, європейським тенденціям, які передбачають централізацію обігу цінних паперів та укрупнення фондових бірж. На відміну від розвинених ринків цінних паперів, недостатньо розвиненим в Україні є ринок корпоративних облігацій та похідних інструментів.

Пошук шляхів активізації участі України на світовому фондовому ринку, удосконалення структури та організації вітчизняного фондового ринку і його пристосування до загальносвітових тенденцій торгівлі цінними паперами може стати предметом подальших досліджень у цьому напрямі.[5



висновок

Підводячи підсумки в даній роботі, можна беззаперечно сказати, що ринок цінних паперів відіграє важливу роль у суспільному відтворенні. Адже основна функція ринку цінних паперів - мобілізація грошових засобів інвесторів для організації та розширення виробництва.

Друга функція - інформаційна. Вона полягає в тому, що ситуація на ринку цінних паперів повідомляє інвесторам інформацію про економічну кон'юнктуру в країні, і дає їм орієнтири для вкладання своїх капіталів. В цілому ж функціонування капіталу у формі цінного паперу сприяє формуванню афективної та раціональної економіки, оскільки він стимулює мобілізацію вільних грошових ресурсів в інтересах виробництва та їх розподіл у відповідності до потреб ринку.

Як показує світовий досвід, ефективне функціонування ринку цінних паперів неможливе без регулюючої та контролюючої діяльності державних органів. В умовах становлення ринку цінних паперів функціонування подібних структур має велике значення.

На світовому ринку існує дві основні моделі організації ринку цінних паперів. Одна з них передбачає перевагу на ринку комерційних банків (Німеччина, Японія, Франція). Інша передбачає активну роль як банківських установ так і небанківських фінансово-кредитних інститутів (США, Великобританія). У тих країнах, де на ринку переважає обмежена кількість комерційних банків, їх діяльність контролюється національним банком та іншими державними агенціями, державне регулювання більш жорстке.

Таким чином, ринок цінних паперів представляється як ефективний механізм функціонування ринкової економіки, інструмент мобілізації фінансових ресурсів та заощаджень населення, оптимального перерозподілу засобів, підвищення активності людини як реального власника.



Список використаної літератури

1. Ватаманюк З. Г. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні // Фінанси України. - 2007. - № 5. - С. 75-85.

2. Річна звітність Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку: [Електронний ресурс]. - Режим доступу до звітів: http://www.nssmc.gov.ua/activities/annual. (13)

3. Global Financial Stability Report: Grappling with Crisis Legacies (Statistical Appendix). - Washington: IMF, September 2011. - 26 p. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.imf.org/external/pubs/ft/gfsr/2011/02/index.htm. (16)

4. Румянцев С. Шляхи подолання кризи на фондовому ринку // Цінні папери України. - 2008. - № 41 (533). - 23 жовт. - С. 22-29.

5. Т.В. Марена. Місце України на світовому фондовому ринку / Вісник Маріупольського державного університету серія:економіка, 2012, Вип. 3 с. 136 - 142.

6. Інформаційна довідка щодо розвитку фондового ринку України протягом 2011 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/fund/analytics. (9)

7. Загальний огляд фондового ринку України за січень 2012 року: Аналітичний огляд НБУ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=58126

Размещено на Allbest.ru