Бюджетне планування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Кафедра фінансів та банківської справи

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

Із дисципліни "Бюджетний менеджмент"

на тему:

"Бюджетне планування"

Виконала: студентка групи 502-ЕФ

Мазур О.Ю.

Перевірила: Філонич О.М.

Полтава 2014

Зміст

• 1. Бюджетне планування
• 1.1 Економічний зміст, необхідність і значення бюджетного планування
• 1.2 Завдання, принципи і методи бюджетного планування
• 1.3 Організація поточного планування місцевих бюджетів
• 1.4 Удосконалення системи бюджетного планування в період становлення ринкової економіки
• 2. Складання кошторису та плану асигнувань загальноосвітньої школи
• 2.1 Визначення штатного розпису загальноосвітньої школи
• 2.2 Складання кошторису та плану асигнувань загальноосвітньої школи
• Висновки
• Список використаної літератури

1. Бюджетне планування

1.1 Економічний зміст, необхідність і значення бюджетного планування

Ринкова економіка за усього розмаїття її моделей характеризується соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і у механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він - невід'ємна частка ринкових відносин і водночас є важливим інструментом реалізації державної політики. Тому важливо усвідомити природу державного бюджету, особливості його формування та функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображає грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами - з іншого, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших потреб.

Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку.

З економічної точки зору бюджетний механізм - це сукупність певних видів бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та використання бюджетних коштів. Бюджетний механізм повинен бути реальним втіленням основ бюджетної політики, відображати певну спрямованість бюджетних відносин та вирішення економічних і соціальних завдань на певному етапі розвитку держави.

Бюджетний механізм повинен мати низку важелів, за допомогою яких держава здійснювала б розподільчі і перерозподільчі функції. За умов переходу до ринку ці важелі повинні бути систематизовані в якості тих чи інших підсистем бюджетного механізму, які б включали в себе: розробку законодавчих та інших нормативних документів, що стосуються бюджету, бюджетного планування, регулювання, нормування, фінансування, внутрішнього розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, економічного стимулювання, економічного санкціонування, бюджетну звітність, бюджетний контроль тощо.

Тому головними завданнями бюджетної політики України за умов поглиблення ринкових реформ є; призупинення спаду виробництва; забезпечення фінансової стабілізації. Для цього треба насамперед здійснити невідкладені заходи зі зміцнення грошового обігу, як підґрунтя для успішних економічних реформ. Лише за умов стійкого і добре організованого грошового обігу можна реалізувати взаємозв'язки між усіма учасниками та складовими господарського механізму; стимулювання інвестиційної активності, намагання збільшення частки фонду, нагромадження в усьому обсязі національного доходу; зменшення непродуктивних витрат бюджету на державні дотації окремим галузям матеріального виробництва; зміцнення доходної частини бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків; створення системи дієвого фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків; посилення контролю за обсягом державного боргу.

Державний бюджет - це надзвичайно складне і чутливе соціально-економічне явище, що є головною ланкою фінансової системи держави. Вона опосередковує понад 70% усіх фінансових відносин і містить різні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність і перерозподіляє значну частку ВВП. Економічний зміст бюджету і його ланок розкривається в розподільчих відносинах, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Діюча в Україні система взаємовідносин господарських суб'єктів з бюджетом включає податок на доходи, плату за землю, податок з власників транспортних засобів, вивізне мито, митний доход, плату за воду, податок на майно, відрахування на геологорозвідувальні роботи. Ці платежі повною мірою відповідають наведеним раніше вимогам, проте через недосконалість порядку обчислення і стягнення не виконують належних функцій.

Другим важливим напрямом впливу бюджету на економічні та соціальні процеси в державі є видатки. Вони беруть участь у формуванні кінцевої величини фондів споживання і нагромадження. Найзначніші суми бюджетних ресурсів призначені для формування фонду споживання. В останні роки на ці цілі направляється більше ніж 50% усіх видатків бюджету.

Спостерігається тенденція зростання їх. Збільшується частка коштів на капітальні вкладення та інші витрати на розширення виробництва. Вона перевищує 30%, що має позитивний вплив на темпи і пропозиції економічного розвитку.

Важливою проблемою посилення ролі бюджету в розподільчих процесах є досягнення оптимальних співвідношень між різними ланками бюджетної системи. З загальнообов'язкового бюджету фінансується понад 61,1% усіх витрат. Спостерігається тенденція збільшення частки місцевих бюджетів у фінансуванні бюджетних витрат, що може позитивно вплинути на розвиток системи місцевого самоврядування, а врешті-решт на використання бюджетних коштів у цілому.

1.2 Завдання, принципи і методи бюджетного планування

бюджет самоврядування кошторис асигнування

На сьогодні, у вирі господарських операцій, з більшості бюджетних проблем треба приймати єдино правильні самостійні рішення, нести відповідальність за їхню реалізацію, а це не можливо без компетенції та професіоналізму.

Діяльність фінансової системи швидко змінюється. Досить статистичний бюджетний процес є вже нині дуже динамічним. В Україні останнім часом зроблені вагомі кроки у сфері правового регламентування бюджетного процесу.

Бюджетний процес - це регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів усіх рівнів, їх виконання та складання і затвердження звітності про виконання бюджетів. Він визначається Конституцією України, Законом "Про бюджетну систему України" та іншими законодавчими та нормативними актами. Від початку складання бюджетів до затвердження звіті про їхнє виконання весь бюджетний процес проходить під контролем Верховної Ради України та місцевих органів управління, пов'язаних з бюджетним процесом.

Розрізняють такі етапи бюджетного процесу:

- складання проекту бюджету;

- розгляд бюджету;

- затвердження бюджету;

- виконання бюджету;

- складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

У бюджетному процесі значну роль відіграє бюджетне планування, складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження, оскільки від правильного визначення планових показників бюджету залежить також і якість його виконання.

Бюджетне планування посідає центральне місце у фінансовому плануванні, оскільки воно пов'язане з показниками фінансових планів підприємств, організацій та установ різних форм власності. У процесі бюджетного планування аналізуються кількісні та якісні показники окремих галузей економіки, що дає змогу враховувати пропозиції із зміцнення доходної частини бюджету, забезпечення держави необхідними обсягом фінансових ресурсів для виконання визначених Конституцією функцій. Бюджетне планування тісно пов'язане з економічним і соціальним плануванням в Україні. Така низка показників бюджету базується на показниках плану економічного та соціального розвитку. Водночас, окремі його показники також неможливо визначити без показників бюджету.

У процесі бюджетного планування забезпечуються необхідні фінансові пропорції згідно з планом економічного і соціального розвитку; визначаються обсяг доходів бюджету та резерви їхнього росту, обсяг видатків та резерви їхнього скорочення; створюється належна фінансова база соціального захисту населення; розподіляються доходи і видатки між окремими ланками бюджетної системи, утворюються державні матеріальні та бюджетні резерви.

Кожний етап бюджетного процесу має свої особливості, які характеризуються переліком органів, залучених до нього, та їхніми функціями забезпечується Кабінетом Міністрів України, а також місцевими державними адміністраціями. Безпосередню роботу із складання проектів бюджетів за дорученням органів виконавчої влади виконує Міністерство фінансів України та його органи на місцях.

Процес складання проектів бюджетів здійснюється в такій послідовності. Другий і третій етапи бюджетного процесу (розгляд і затвердження бюджету) забезпечуються Верховною Радою України, Верховною Радою АР Крим та місцевими радами. Так, проект державного бюджету України розглядається на засіданнях комітетів та на сесійних засіданнях Верховної Ради України і затверджується законом про державний бюджет України.

Найтривалішим за часом є четвертий етап бюджетного процесу - виконання бюджету, який охоплює бюджетний рік (з 1 січня по 31 грудня). Організовують виконання бюджету виконання бюджету Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконкоми місцевих рад за допомогою органів оперативного управління фінансами: Міністерства фінансів України та його органів на місцях, органів Державного Казначейства, Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби України. У виконанні бюджету беруть участь підприємства, організації та установи всіх форм власності, а також громадяни, пов'язані з бюджетом за доходами та видатками.

П'ятий етап бюджетного процесу забезпечують органи виконавчої влади у процесі складання звіту про виконання бюджету та органи законодавчої влади і місцевого самоврядування у процесі розгляду і затвердження звіту про виконання бюджету. Органи які у відповідності до законодавства бюджетним повноваженням, тобто правами і обов"язками учасників бюджетного процесу, здійснюють бюджетний процес.

Такими повноваженнями наділені:

- Органи законодавчої та виконавчої влади;

- Фінансові і податкові органи;

- Органи грошово-кредитного регулювання і органи державного фінансового контролю;

- Головні розпорядники бюджетних засобів і розпорядники бюджетних засобів;

- Державні цільові позабюджетні фонди.

1.3 Організація поточного планування місцевих бюджетів

Планування місцевого бюджету (ст. 75-77 БКУ) відбувається в 3 стадії:

1. складання проекту місцевого бюджету;

2. формування проекту рішення про місцевий бюджет;

3. затвердження місцевого бюджету.

Якщо місцевий бюджет не приймається в установлений термін його виконання відбувається відповідно до запланованих показників.

Алгоритм дій при складанні проектів місцевих бюджетів.

1. Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

2. Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов'язані надавати необхідну інформацію:

· Міністерству фінансів України - для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників;

· Комітету Верховної Ради України з питань бюджету - для розгляду цих розрахунків.

3. Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

4. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам

Місцеві фінансові органи здійснюють аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів.

5. Керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад.

6. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ.

7. У тижневий строк з дня схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет Мінфін забезпечує доведення Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад розрахунків прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення, організаційно-методологічних вимог та інших показників щодо складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозицій щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типової форми рішення).

8. У тижневий строк з дня прийняття проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні КМУ забезпечує доведення визначених таким законом показників міжбюджетних відносин (включаючи обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів) і текстових статей, а також організаційно-методологічних вимог щодо складання проектів місцевих бюджетів.

9. Інформація вищеназвана є підставою для складання проектів місцевих бюджетів і підготовки проектів рішень про відповідні місцеві бюджети.

Проект рішення про місцевий бюджет готується фінансовим управлінням, схвалюється місцевою державною адміністрацією та виконкомом Ради, і подається на розгляд Верховної Ради АРК, обласної ради (до 10 грудня), районних у містах, селищних, сільських рад (до 25 грудня). Разом з проектом рішення про місцевий бюджет подаються:

1) пояснювальна записка до проекту рішення, яка має містити:

а) інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту місцевого бюджету;

б) оцінку доходів місцевого бюджету з урахуванням втрат доходів місцевого бюджету внаслідок наданих Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою податкових пільг;

в) пояснення до основних положень проекту рішення про місцевий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків і кредитування за бюджетною класифікацією. Пояснення включають бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків та кредитування бюджету;

г) обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин та надання субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів);

ґ) інформацію щодо погашення місцевого боргу, обсягів та умов місцевих запозичень;

2) прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди,

3) проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста районного значення;

4) показники витрат місцевого бюджету, необхідних на наступні бюджетні періоди для завершення інвестиційних програм (проектів), що враховані в бюджеті, за умови якщо реалізація таких програм (проектів) триває більше одного бюджетного періоду;

5) перелік інвестиційних програм (проектів) на плановий бюджетний період та наступні за плановим два бюджетні періоди;

6) інформація про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді;

7) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються комісії з питань бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради);

8) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або виконавчий орган відповідної місцевої ради.

Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

1) загальна сума доходів, видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і місцевого боргу на кінець наступного бюджетного періоду; граничний обсяг надання місцевих гарантій, а також повноваження щодо надання таких гарантій;

3) доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);

4) фінансування місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);

5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів місцевого бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку (у додатках до рішення);

6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до рішення);

7) розмір оборотного залишку коштів місцевого бюджету;

8) додаткові положення, що регламентують процес виконання місцевого бюджету (Перелік захищених видатків місцевого бюджету).

Затвердження місцевого бюджету відбувається на сесії відповідних рад прийняттям Рішення, в двотижневий термін після опублікування Закону України "Про Державний бюджет" (для бюджетів базового рівня до 25 грудня). Якщо місцевий бюджет не приймається в установлений термін його виконання відбувається згідно до запланованих показників.

· Бюджет АРК, обласні і районні бюджети, міські бюджети (м. Києва, м. Севастополя, міст республіканського, обласного значення), інші бюджети місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради АРК, відповідної місцевої ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

· Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах, селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної у місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня затвердження районного чи міського бюджету.

При затвердженні місцевих бюджетів враховуються:

· обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування таких місцевих бюджетів);

· потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати;

· на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами. Ліміти споживання енергоносіїв у натуральних показниках для кожної бюджетної установи встановлюються виходячи з обсягів відповідних бюджетних асигнувань;

· у повному обсязі цільові кошти, передбачені у складі видатків при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами. Обсяги таких коштів зменшенню не підлягають.

1.4 Удосконалення системи бюджетного планування в період становлення ринкової економіки

За роки незалежності багато зроблено для вдосконалення та зміцнення державних фінансів України. Зокрема, Закон про бюджетну систему можна без перебільшення вважати одним з найпрогресивніших державних актів. Він закріпив основні засади організації державних фінансів, підвалинами яких є система бюджетів держави, дав визначення поняття бюджету в цілому і ланкам зведеного бюджету зокрема, чітко окреслив призначення і роль кожної з них. У ньому визначено перелік прав і обов'язків різних гілок влади щодо бюджету, послідовність бюджетного процесу, перелік доходів і витрат кожного з бюджетів, встановлено бюджетний устрій та повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів державної виконавчої влади, місцевих Рад та їх виконавчих органів у бюджетному процесі в умовах незалежності нашої країни.

Проілюструємо процес вирівнювання, що здійснюється сьогодні в країні відповідно до чинного законодавства, на прикладі місцевих бюджетів Львівщини. По-перше, у складі доходів місцевих бюджетів області надходження власних і закріплених податків та неподаткових платежів займають лише 6-12 відсотків. При чому за останні роки намітилася тенденція до зниження їх питомої ваги. Якщо у 1997 році вона досягла 12,3-відсотки, то у 1999 році становила лише 7,7 відсотка. Відповідно зросла кількість дотаційних бюджетів міст і районів. У -1996 році їх нараховувалось 17 із наявних 27 або 62,9 відсотка, а в 1999 році вже 20 або 74 відсотки. Для прикладу, в інших країнах Європи частка закріплених доходів місцевих бюджетів становить в сукупності від 50 до 80 відсотків.

Підсумовуючи, можна відмітити, що до сьогодні все ще діють форми і методи бюджетного регулювання, успадковані Україною з часів існування колишнього СРСР, які не є достатньо ефективними, оскільки регіональні і місцеві бюджети все ще мають обмежену самостійність, повністю залежать від щорічних рішень Верховної Ради та Уряду, які розподіляють і перерозподіляють більшість мобілізованих у державі доходів. Безумовно такий підхід не може сприяти розвитку ініціативи органів місцевого самоврядування в пошуках додаткових фінансових ресурсів, хоча відомо, що валовий внутрішній продукт держави, в основному, створюється на місцях - у містах і районах.

Мабуть, доцільно було б виробити такий порядок формування місцевих бюджетів, який би максимально реалізував можливості їх впливу на економіку регіону, стимулював органи державної влади на місцях та органи місцевого самоврядування розширювати власну доходну базу, розвивати інвестиційну активність, структурно перебудовувати економіку регіонів відповідно до вимог ринкових відносин.

Домогтись цього можна різними шляхами. Наприклад, обійтись без запровадження принципу стабільності, єдиних нормативів та розширення самостійності бюджетів усіх рівнів. Поліпшенню роботи з виконання бюджету, підвищенню реальності формування програм соціально-економічного розвитку регіону на перспективу сприяло встановлення розмірів відрахувань від загальнодержавних податків і податкових платежів для збалансування бюджетів самоврядування на довготривалий період, тобто на 3-5 років. Визначення для вирівнювання фінансово-економічних можливостей розмірів дотацій місцевим бюджетам, що надаються з державного бюджету на довгостроковій основі з врахуванням гарантованого рівня витрат на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних утворень, дозволило б досягти справедливого збалансування бюджетів самоврядування, розширити їх самостійність.

Слід забезпечити більш ефективне використання інституту місцевих податків і зборів. Місцеві податки і збори в Україні запроваджені Декретом Кабінету Міністерства України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 року. Декрет встановив 17 місцевих податків і зборів. Верховна Рада України Законом про доповнення Декрету Кабінету Міністрів України від 17 червня 1993 року додатково запровадила ще один місцевий податок. А Законом України про внесення змін і доповнень до Закону України "Про систему оподаткування" від 2 лютого 1994 року встановлено 16 місцевих податків і зборів. Крім того, Законом України від 17 вересня 1999 року дозволено запроваджувати місцевий збір за право використання суб'єктами підприємницької діяльності приміщень, пов'язаних із їх діяльністю, у центральній частині населеного пункту і будинках, що є пам'ятниками історії та культури.

В Україні слід розробити і прийняти новий Закон про місцеві податки і збори. Треба розширити їх перелік і повноваження органів місцевого самоврядування щодо запровадження місцевих податків. Разом з тим, немає сумніву, що досягти при цьому позитивних результатів дозволить лише вдосконалена податкова система, забезпечення стабільного і оптимального оподаткування. Лише з вирішенням цих питань можна буде розраховувати на підвищення ролі бюджетної системи України у створенні фінансового середовища, що в свою чергу сприятиме прискоренню розвитку ринкових відносин, забезпеченню макроекономічної рівноваги.

Зараз у Верховній Раді розглядається проект Бюджетного кодексу України. В ньому передбачається вирішення окремих проблем. Зокрема, приведено у відповідність із статтею 143 порядок формування обласних і районних бюджетів. В проекті кодексу зазначено, що доходи обласного та районного бюджетів формуються за рахунок:

- трансфертів з державного бюджету;

- коштів, що передаються з бюджетів самоврядування інших рівнів для виконання спільних соціально-економічних і культурних програм по об'єктах, що спільно використовуються, а також коштів, що передаються для утримання ради;

- коштів для реалізації об'єктів власності;

- благодійних внесків та пожертвувань.

Таким чином, обласні і районні бюджети позбавляються власних джерел доходів, тобто закріплених за ними платників податків і зборів, повністю залежатимуть від державного бюджету та бюджетів самоврядування нижчого рівня, від їх доходної бази.

Слід розробити правовий механізм та основні принципи міжбюджетних відносин. В першу чергу, мова йде про законодавче врегулювання політики

вирівнювання фінансово-економічних можливостей "бідних" і "багатих" територій. Таке вирівнювання має місце у всіх країнах, але здійснюється воно, як правило, на основі певних принципів і процедур. В Україні це питання розв'язується на основі суб'єктивних двосторонніх домовленостей центру і територій.

Нагальна проблема, яку слід розв'язати в цьому контексті - встановлення законодавчого порядку і використання дотацій, субсидій і субвенцій наданих, із державного бюджету місцевим бюджетам України. Мають бути також визначені критерії, на основі яких та чи інша територія може порушувати клопотання про надання їй дотацій, субсидій і субвенцій із Державного бюджету України. Основою розробки таких критеріїв має стати баланс фінансових ресурсів території, наступні податкові надходження на душу населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Крім того, доцільно у складі Державного бюджету України утворити фонд субсидій і субвенцій. Формування такого фонду може здійснюватися на основі спеціальних обов'язкових відрахувань з місцевих бюджетів.

2. Складання кошторису та плану асигнувань загальноосвітньої

2.1 Визначення штатного розпису загальноосвітньої школи

З метою опанування навичок кошторисного планування доходів та витрат бюджетних установ необхідно, керуючись методичними вказівками, сформувати кошторис доходів та витрат загальноосвітньої школи

Основними етапами роботи є:

складання проекту кошторису видатків розпорядника бюджетних коштів третього рівня - загальноосвітньої школи за наведеними нижче даними,

корегування показників проекту кошторису відповідно до доведеної лімітної довідки,

визначення необхідну суму додаткового фінансування школи з інших (не бюджетних) джерел,

складання плану асигнувань, необхідних для функціонування загальноосвітнього закладу, із зазначенням, з якого бюджету мають надаватися асигнування.

Вихідні дані:

1. Загальна кількість учнів у школі - 1500 уч.

2. Загальна кількість класів - 38, із них:

- 1 - 2 - 9 кл.;

- 3 - 5 - 5 кл.;

- 6 - 7 - 9 кл.;

- 8 - 9 - 8 кл.;

- 10 - 11 - 7 кл.

3. Середня кількість учнів у класі:

- 1 - 2 = 9 * 39 = 351 (уч.)

- 3 - 5 = 5 * 39 = 195 (уч.)

- 6 - 7 = 9 * 39 = 351 (уч.)

- 8 - 9 = 8 * 39 = 312 (уч.)

- 10 - 11 = 7 * 39 = 273 (уч.)

4. Потреба в коштах на оплату комунальних послуг:

1) Споживання теплової енергії - 1550 Гкал;

2) Водопостачання - 6750 мі;

3) Коефіцієнт водовідведення стічних вод - 0,95;

4) Норма накопичення твердих побутових відходів на 1-го учня на рік - 3,2 мі;

5) Споживання електроенергії - 52200 Кват;

6) Вартість комунальних послуг:

- 1 Гкал теплової енергії - 1244 грн.;

- 1 мі водопостачання - 13,56 грн.;

- 1 мі водовідведення - 5,82 грн.;

- 1 кВт - година електричної енергії - 1,43 грн.;

- 1 мі ТПВ - 36,98 грн.

Чисельність учнів, які мають потребу у безкоштовному харчуванні - 195 уч. Так як належать до соціальної категорії населення.

Вартість 1-го дня харчування на одного учня - 45,02 грн.

Кількість днів харчування на рік - 365 днів.

Розв'язок:

Наказом МОН затверджено розміри розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці (додаток 1) Преміювання керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Таблиця 1. Норми академічних годин вивчення дисциплін на 1 клас на н.р.

Класи	Загальноосвітні дисципліни	факультатив	Загальна
			К-сть годин на 1 клас на н.р.
1- 2 класи	20 годин	2 години	20+2=22
3-5 класи	22,5годин	2 години	24,5
6-7 класи	23,5 годин	3-6 годин	27,5
8 - 9 класи	25 годин	3-6 годин	29
10 - 12 класи	27 години	6 годин	33
Разом	118	18	136

Наявність груп подовженого дня у закладі визначається потребою населення у таких освітніх послугах. Групи подовженого дня відкриваються для учнів 1-5 класів. Гранична наповнюваність груп встановлена не більше 30 вихованців. Кількість штатних посад вихователів приймається з розрахунку 1 вихователь на групу.

Припустимо, що в групах подовженого дня займається 50% учнів, що навчаються у 1- 5 класах.

Нормативна кількість ставок педагогічного складу визначається виходячи з встановленої норми кількості годин, яку необхідно відпрацювати вчителю на тиждень. Норма академічних годин на 1 педагогічну ставку становить - 20 годин.

Штатний розпис педагогічних працівників визначається на основі розрахунку кількості академічних годин, які повинні бути надані учням навчального закладу. Згідно з учбовими планами встановлена норма годин загальноосвітніх дисциплін та дисциплін за вибором учнів (факультативів) в розрахунку на 1 клас на н.р.

Таблиця 2. Проект по штатним одиницям викладачів

№	Назва дисципліни	1-2 класи	3-5 класи	6-7 класи	8 - 9 класи	10-11 класи	РАЗОМ
		На 1 клас, годин	На загальну кількість класів, годин	Кількість ставок	На 1 клас, годин	На загальну кількість класів, годин	Кількість ставок	На 1 клас, годин	На загальну кількість класів, годин	Кількість ставок	На 1 клас, годин	На загальну кількість класів, годин	Кількість ставок	На 1 клас, годин	На загальну кількість класів, годин	Кількість ставок	Академ.годин	ставок
1.	Математика	3	27	1,35	3	15	0,75										42	2,1
2.	Алгебра							2	18	0,9	2	16	0,8	3	21	1,05	55	2,75
3.	Геометрія							2	18	0,9	2	16	0,8	2	14	0,7	48	2,4
4.	Фізика							1	9	0,45	1,5	12	0,6	2	14	0,7	35	1,75
5.	Хімія							1	9	0,45	1,5	12	0,6	2	14	0,7	35	1,75
6.	Українська мова:
7.	1 група	2	18	0,9	2	10	0,5	1,5	13,5	0,675	2	16	0,8	1	7	0,35	64,5	3,225
8.	2 група	2	18	0,9	2	10	0,5	1,5	13,5	0,675	2	16	0,8	1	7	0,35	64,5	3,225
9.	Українська література
10.	Російська мова				1,5	7,5	0,375										7,5	0,375
11.	Світова література							2	18	0,9	2	16	0,8	2	14	0,7	48	2,4
12.	Іноземна мова:
13.	1 група	3	27	1,35	2	10	0,5	2	18	0,9	3	24	1,2	4	28	1,4	107	5,35
14.	2 група	3	27	1,35	2	10	0,5	2	18	0,9	3	24	1,2	4	28	1,4	107	5,35
15.	Історія				3	15	0,75	1,5	13,5	0,675	2	16	0,8	3	21	1,05	65,5	3,275
16.	Природознавство
17.	Біологія							2	18	0,9	2	16	0,8	1,5	10,5	0,525	44,5	2,225
18.	ОБЖ	2	18	2	2	10	0,5										28	2,5
19	Зоологія							2	18	0,9							18	0,9
20.	Трудове виховання:
21.	1 група	1,5	13,5	0,675	1	5	0,25										18,5	0,925
22.	2 група	1,5	13,5	0,675	1	5	0,25										18,5	0,925
23.	Фізичне виховання	1	9	0,45	2	10	0,5	3	27	1,35	2	16	0,8	1,5	10,5	0,525	72,5	3,625
24.	Малювання
25.	Музика	1	9	0,45	1	5	0,25										14	0,7
26.	Тощо (фак.)	2	18	0,9	2	10	0,5	4	36	1,8	4	32	1,6	6	42	2,1	138	6,9
Разом годин	22		11	24,5		6	27,5		12	29		12	33		12	1031	53

Припустимо, що в групах подовженого дня займається 50% учнів, що навчаються у 1- 5 класах.

Гранична наповнюваність груп встановлена не більше 30 вихованців. Кількість штатних посад вихователів приймається з розрахунку 1 вихователь на групу.

Отже, нам потрібно 9 ставок вихователів для груп продовженого дня.

Далі визначаю кількість штатних посад згідно тимчасовим типовим нормативам денних середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів та схемі тарифних розрядів; згідно Єдиної тарифної сітки (Табл. 3) визначаю оклад посад педагогічних працівників та інших штатних посад і одержані результати заношу в Штатний розпис загальноосвітньої школи (Табл. 4).

Таблиця 3. Єдина тарифна сітка

Розряд	Коефіцієнт підвищення окладу	01.10.2014 - 31.12.2014
		Оклад згідно розряду	Оклад (тарифна ставка)
		1218
1	1	852	1218
2	1,09	928,68	1223
3	1,18	1005,36	1233
4	1,27	1082,04	1243
5	1,36	1158,72	1253
6	1,45	1235,4	1263
7	1,54	1312,08	1312
8	1,64	1397,28	1397
9	1,73	1473,96	1474
10	1,82	1550,64	1551
11	1,97	1678,44	1678
12	2,12	1806,24	1806
13	2,27	1934,04	1934
14	2,42	2061,84	2062
15	2,58	2198,16	2198
16	2,79	2377,08	2377
17	3	2556	2556
18	3,21	2734,92	2735
19	3,42	2913,84	2914
20	3,64	3101,28	3101
21	3,85	3280,2	3280
22	4,06	3459,12	3459
23	4,27	3638,04	3638
24	4,36	3714,72	3715
25	4,51	3842,52	3843

Таблиця 4. Штатний розклад

№ п/п	КПКВ		назва	(сума в гривнях)
	Назва структурного підрозділу та посад	Кількість штатних посад	Присвоєний розряд	Оклад по ЄТС	Підвивищення окладу по ЄТС	Разом сума по окладах з підвищенням	Надбавки по видам	Доплати	Разом	Фонд заробітної плати на місяць	Фонд заробітної плати на рік
							за таємність	за почесне звання	за стаж роботи у науковій сфері	за науковий ступінь	за вчене звання	за прибирання с/в	стимулюючі надбавки	надбавки і доплати
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17
1.	Директор	1	16	2377	2,79	2377									2377	28524
2.	Заступник директора	2	16	2377	2,79	4518									4518	54216
3.	Заступник дир. з госп. роботи	1	16	2377	2,79	2258									2258	27096
4.	Бухгалтер	1	9	1474	1,73	1474									1474	17688
5	Педагог-організатор	1	9	1474	1,73	1474									1474	17688
6.	Секретар -друкарка	1	5	1253	1,36	1253									1253	15036
7.	Завідуючий бібліотекою	1	9	1474	1,73	1474									1474	17688
8.	Бібліотекар	1	8	1397	1,64	1397									1397	16764
9.	Лаборант	2	5	1253	1,36	2506									2506	30072
10.	Гардеробник	7,5	1	1218	1	9135									9135	109620
11.	Робітник з обслуговування	2	1	1218	1	2436									2436	29232
12.	Вихов. гр. продовженого дня	9	8	1397	1,64	12573									12573	150876
13.	Медична сестра	1	6	1263	1,45	1263									1263	15156
14.	Кухар	2	5	1253	1,36	2506									2506	30072
15.	Підсобний робітник	1	1	1218	1	1218									1218	14616
16.	Комірник	1	2	1223	1,09	1223									1223	14676
17.	Двірник	1	1	1218	1	1218									1218	14616
18.	Сторож	1	1	1218	1	1218									1218	14616
19.	Керівник гуртка	1,5	8	1397	1,64	2095,5									2095,5	25146
20.	Прибиральник приміщень	8,5	1	1218	1	10353									10353	124236
21.	Практичний психолог	1	9	1474	1,73	1474									1474	17688
22.	Спеціаліст вищої категорії	8	12	1806	2,12	14448									14448	173376
23.	спеціаліст I категорії	18,5	11	1678	1,97	31043									31043	372516
24.	спеціаліст II категорії	16	10	1551	1,82	24816									24816	297792
25.	спеціаліст без категорії	10,5	9	1474	1,73	15477									15477	185724
Разом	100,5		37280		151227,5									151227,5	1814730

2.2 Складання кошторису та плану асигнувань загальноосвітньої школи

Таблиця 5. Кошторис

Найменування	Код	Усього на рік	РАЗОМ
		загальний фонд	спеціальний фонд
1	2	3	4	5
НАДХОДЖЕННЯ - усього	х	7992893		7992893
Надходження коштів із загального фонду бюджету	х	7992893	х	7992893
Надходження коштів із спеціального фонду бюджету, у т. ч.	х
надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, згідно із законодавством	25010000	х
(розписати за підгрупами)
інші джерела власних надходжень бюджетних установ	25020000	х
(розписати за підгрупами)
інші надходження, у т. ч.		х
інші доходи (розписати за кодами класифікації доходів бюджету)		х
фінансування (розписати за кодами класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання)		х
повернення кредитів до бюджету (розписати за кодами програмної класифікації видатків та кредитування бюджету, класифікації кредитування бюджету)		х
		х	*	*
ВИДАТКИ ТА НАДАННЯ КРЕДИТІВ - усього	х
Поточні видатки	2000	7992893		7992893
Оплата праці	2110	1814730		1814730
Заробітна плата	2111	1814730		1814730
Грошове утримання військовослужбовців	2112
Нарахування на оплату праці	2120	658746,96		658746,96
Використання товарів і послуг	2200	5519416,1
Предмети, матеріали, обладнання та інвентар	2210
Медикаменти та перев'язувальні матеріали	2220
Продукти харчування	2230	3204298,56		3204298,56
Оплата послуг (крім комунальних)	2240	183420,8		183420,8
Видатки на відрядження	2250
Видатки та заходи спеціального призначення	2260
Оплата комунальних послуг та енергоносіїв	2270	2131696,8		2131696,8
Оплата теплопостачання	2271	1928200		1928200
Оплата водопостачання і водовідведення	2272	128850,75		128850,75
Оплата електроенергії	2273	74646		74646
Оплата природного газу	2274
Оплата інших енергоносіїв	2275
Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм	2280
Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм	2281
Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку	2282
Обслуговування боргових зобов'язань	2400
Обслуговування внутрішніх боргових зобов'язань	2410
Обслуговування зовнішніх боргових зобов'язань	2420
Поточні трансферти	2600
Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)	2610
Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів	2620
Поточні трансферти урядам іноземних держав та міжнародним організаціям	2630
Соціальне забезпечення	2700
Виплата пенсій і допомоги	2710
Стипендії	2720
Інші виплати населенню	2730
Інші поточні видатки	2800
Капітальні видатки	3000
Придбання основного капіталу	3100
Придбання обладнання і предметів довгострокового користування	3110
Капітальне будівництво (придбання)	3120
Капітальне будівництво (придбання) житла	3121
Капітальне будівництво (придбання) інших об'єктів	3122
Капітальний ремонт	3130
Капітальний ремонт житлового фонду (приміщень)	3131
Капітальний ремонт інших об'єктів	3132
Реконструкція та реставрація	3140
Реконструкція житлового фонду (приміщень)	3141
Реконструкція та реставрація інших об'єктів	3142
Реставрація пам'яток культури, історії та архітектури	3143
Створення державних запасів і резервів	3150
Придбання землі і нематеріальних активів	3160
Капітальні трансферти	3200
Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)	3210
Капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів	3220
Капітальні трансферти урядам іноземних держав та міжнародним організаціям	3230
Капітальні трансферти населенню	3240
Надання внутрішніх кредитів	4110
Надання кредитів органам державного управління інших рівнів	4111
Надання кредитів підприємствам, установам, організаціям	4112
Надання інших внутрішніх кредитів	4113
Надання зовнішніх кредитів	4210
Нерозподілені видатки	9000

Таблиця 6. План асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету

Найменування	КЕКВ	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень	Разом на рік
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
Оплата праці	2110	151227,50	151227,50	151227,50	151227,50	151227,50	151227,50	151227,50	151227,50	151227,50	151227,50	151227,50	151227,50	1814730
Нарахування на оплату праці	2120	54895,58	54895,58	54895,58	54895,58	54895,58	54895,58	54895,58	54895,58	54895,58	54895,58	54895,58	54895,58	658746,96
Медикаменти та перев'язувальні матеріали	2220
Продукти харчування	2230	267024,88	267024,88	267024,88	267024,88	267024,88	267024,88	267024,88	267024,88	267024,88	267024,88	267024,88	267024,88	3204298,56
Оплата комунальних послуг та енергоносіїв	2270	177641,40	177641,40	177641,40	177641,40	177641,40	177641,40	177641,40	177641,40	177641,40	177641,40	177641,40	177641,40	2131696,8
Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм	2281
Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку	2282
Соціальне забезпечення	2700
Інші видатки	5000*	15285,07	15285,07	15285,07	15285,07	15285,07	15285,07	15285,07	15285,07	15285,07	15285,07	15285,07	15285,07	183420,84
УСЬОГО		666074,42	666074,42	666074,42	666074,42	666074,42	666074,42	666074,42	666074,42	666074,42	666074,42	666074,42	666074,42	7992893

Висновки

В умовах складних економічних перетворень змін зазнали всі сфери життєдіяльності суспільства, всі галузі та види діяльності . Сьогодні держава не може в повній мірі забезпечити виконання своїх функцій.

Однією з них є проблема бюджетного планування. В результаті проведеного дослідження слід відзначити, що бюджет у системі планів посідає центральне місце. Це зумовлюється тим, що бюджет, будучи центральною ланкою фінансової системи, повинен забезпечувати усі розподільчі процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за основними напрямками на відповідні цілі згідно з соціально-економічною політикою держави.

Слід відзначити, що у зв'язку з нестачею власних доходів у переважній більшості бюджетів при складанні та затвердженні цих бюджетів великого значення у їх збалансуванні надають бюджетному регулюванню. Адже, саме воно відбиває економічні відносини пов'язані з територіальним розподілом та перерозподілом національного доходу для забезпечення необхідними коштами розвитку та соціального захисту населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Сьогодні в процесі державного регулювання важливо правильно і оптимально обрати форми, визначити джерела та обсяги коштів, які спрямовуватимуться для збалансування бюджету. Говорячи про виконання державного бюджету України за видатками, важливо зазначити, що прозорого виконання немає. А все тому, що на сьогодні його можна забезпечити лише за умови застосування схеми фінансування видатків через Головне управління державного казначейства та територіальні органи державного казначейства. Тому що якщо ми прагнемо побудувати дійсно прозору систему виконання державного бюджету, всі розпорядники державних коштів повинні перебувати в рівних умовах. Бо через хронічний дефіцит бюджетних коштів кожна копійка державного бюджету повинна витрачатися виважено, законно та розумно.

З метою покращення бюджетного контролю, доцільно було б, на мою думку, для подальшого зміцнення і вдосконалення його роботи, посилити роль держави в цілому, розв'язати ряд законодавчих і організаційних проблем. Зокрема, рішення Конституційного суду України, яким було обмежено повноваження Рахункової палати, завдає шкоди розвитку у цілому системі державного контролю.

У цьому зв'язку логічним і вкрай необхідним було б внесення змін до відповідної статті Конституції України (ст.98) і відновлення функцій контролю за формуванням дохідної частини державного бюджету, без чого не може бути забезпечений дійовий ефективний контроль за бюджетним процесом у цілому. Це буде відповідати також міжнародним правовим нормам діяльності вищих органів аудиту і фінансового контролю.

Доцільно також визнати чинним статус Рахункової палати як органу Верховної Ради, що здійснює парламентський вищий державний контроль. Крім того, необхідно вдосконалити структуру Рахункової палати, передбачивши створення її територіальних підрозділів для здійснення контролю за витрачанням коштів державного бюджету на рівні місцевих органів влади, а також наділити правами застосування адміністративних заходів впливу до порушників.

Список використаної літератури

1. Бюджетний кодекс України.

2. Василик О.Д. Теоретичні основи побудови бюджетного механізму // Фінанси України. - 2009. - №4. - с. 138 - 141.

3. Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник. - К.: НІОС. - 2008.- 416 с.

4. Єпіфанов А.О. та інші Бюджет і фінансова політика України: Навч. пос. - К.: Наукова думка. - с. 304.

5. Каун О.Б. Концептуальні засади формування механізму між бюджетних відносин в Україні // Фінанси України. - 2007. - №6. - с. 31 - 35.

6. Юрій С. І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навч. пос. - К.: НІОС. - 2008. - с. 400.

7. Юрій С. І., Демянишин В.Г. Буздуган Я.М. Антологія бюджетного механізму. Монографія. - Тернопіль: Економічна думка. - 2006. - 250 с.

Размещено на Allbest.ru