Особливості оподаткування малого бізнесу в Україні

Розділ 3. Напрямки удосконалення системи оподаткування малого бізнесу в Україні

3.1 Шляхи удосконалення спрощеної системи оподаткування малого бізнесу в Україні

Ухвалення Податкового Кодексу стало історичною подією для нашої країни. Україна піднялась на 15 рядків (з 152 місця вона перейшла на 137- е місце) в рейтингу Doing Busness 2013, який складається Світовим банком [8].

Після прийняття Податкового кодексу України, де прописано нові норми оподаткування малого бізнесу, відбулося зростання кількості спрощенців у 2012 році понад 200 тисяч осіб. (у 2010 році було до 1 млн. підприємців). Тільки за 9 місяців 2012 року кількість підприємців - спрощенців зросла на 22 % і до кінця року 2012 року склала 1 млн. 258 тис. чоловік.

Застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності надає суб'єкту малого підприємництва низку переваг:

спрощення процедури і порядку реєстрації платника податку. Суб'єкти малого підприємництва можуть перейти на сплату єдиного податку як з початку року, так і з початку будь-якого кварталу;

значно спрощуються розрахунки, пов'язані з визначенням сум податків;

спрощується ведення поточного бухгалтерського обліку та форм фінансової звітності, що передбачена Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

різноманітні форми податкової звітності за податками та зборами заміщуються єдиним податком, при цьому заповнюється одна форма звітності - розрахунок сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, що подається до податкового органу раз на квартал;

надається право вибору сплати ПДВ.

Проте, поряд з перевагами спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, існують і певні вади, що стримують розвиток малого підприємництва в Україні, зокрема:

обмеження обсягів виручки суб'єктів малого бізнесу, які дають право використовувати спрощену систему оподаткування;

суми єдиного податку фізичної особи-платника податку сплачуються авансом за звітний період (квартал). При цьому не враховують, чи буде фактично отримано дохід від здійснення такої діяльності за звітний період [15].

Підсумовуючи результати вищесказаного слід відмітити, що сучасний порядок нарахування і сплати єдиного податку з суб'єктів малого підприємництва має суттєві недоліки, зумовлені недостатніми фіскальними та регулюючим властивостями цієї податкової форми:

можливість майже легальної оптимізації оподаткування через використання механізму єдиного податку крупними фірмами;

застосування єдиних податкових ставок для всіх категорій платників (незалежно від об'ємів виручки за звітний період);

необхідність нарахування і сплати багатьох інших податків;

використання лазівок платниками єдиного податку у схемах мінімізації податкових зобов'язань.

Таким чином, можна констатувати, що не зважаючи на прийнятий Податковий кодекс, існують певні неврегульовані аспекти оподаткування суб'єктів господарювання малого та середнього бізнесу. Для вирішення даних проблем варто звернутись до практики оподаткування зарубіжних країн, де найпоширенішою формою стимулювання розвитку малого бізнесу є створення для них особливих умов оподаткування шляхом введення спеціальних податкових правил, чи застосування загальних правил з окремими пільгами для малих підприємств [14].

У разі створення малого підприємництва в країнах з ринковою економікою втілюються державні програми підтримки малого бізнесу, а саме: новостворені підприємства звільняються на кілька років від податків та запроваджуються пільгові умови кредитування, щоб ця сфера могла досягти істотних фінансових результатів, а надалі сплачувала б податки в повному обсязі до бюджету.

Першочерговими завданнями на шляху реформування механізму справляння єдиного податку з суб'єктів малого підприємництва, повинні бути, з одного боку, вирівнювання податкового навантаження на суб'єктів малого бізнесу на спрощеному режимі оподаткування, що є фізичними та юридичними особами, а з іншого - спрощення порядку проведення розрахунків суб'єктів малого підприємництва з бюджетами та державними цільовими фондами.

У разі створення малого підприємництва в країнах з ринковою економікою втілюються державні програми підтримки малого бізнесу, а саме: новостворені підприємства звільняються на кілька років від податків та запроваджуються пільгові умови кредитування, щоб ця сфера могла досягти істотних фінансових результатів, а надалі сплачувала б податки в повному обсязі до бюджету.

Першочерговими завданнями на шляху реформування механізму справляння єдиного податку з суб'єктів малого підприємництва, повинні бути, з одного боку, вирівнювання податкового навантаження на суб'єктів малого бізнесу на спрощеному режимі оподаткування, що є фізичними та юридичними особами, а з іншого - спрощення порядку проведення розрахунків суб'єктів малого підприємництва з бюджетами та державними цільовими фондами:

звільнення від оподаткування новостворених підприємств та підприємців протягом перших трьох років їх діяльності;

включення єдиного соціального внеску до складу єдиного податку, що нині сплачується суб'єктами малого бізнесу;

прив'язка диференційованого граничного обсягу виручки, що дає право переходу на спрощену систему оподаткування, до розміру мінімальної заробітної плати, або до індексу інфляції з метою постійної її актуалізації;

легалізація тіньового сектору;

спрощення порядку проведення розрахунків суб'єктів малого підприємництва з бюджетами та державними цільовими фондами;

зменшення ставок єдиного податку для тих його платників, які віднесені Податковим кодексом України до третьої - шостої груп;

оптимізація переліку платників єдиного податку;

підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу;

забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків.

Вищеперераховані напрями вдосконалення чинного механізму справляння єдиного податку з суб'єктів малого підприємництва на наш погляд дадуть змогу більш ефективно справляти спрощену систему оподаткування.

3.2 Напрямки удосконалення вітчизняної загальної системи оподаткування малого бізнесу

У 2012 році, за оцінкою журналу «Forbes», Україна увійшла до п'ятірки найгірших економік світу і посіла 17 місце у світі за найбільш високою ставкою податку на прибуток. За міжнародними оцінками (дослідження Doing Business-2011), сумарна ставка податків в Україні становить 55,5% від прибутку. Це показник, обрахований з урахуванням норм Податкового кодексу України, яким суму податків зменшено з 57,2% у 2010 році

Загальна система оподаткування діяльності ФОП має більш складну форму оподаткування для бізнесу з точки зору ведення обліку й складання звітності. Проте, вона дозволяє займатися будь - яким незабороненим законом видом діяльності та не має інших обмежень, притаманних спрощеній системі оподаткування.

Українська економіка потребує кардинальних змін для її розвитку через відсутність в оподаткуванні умов для конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу. Отже необхідність змін умов оподаткування очевидна. І це стосується абсолютно усього бізнесу, який сплачує податки в Україні відповідно до загальної системи оподаткування. Щодо малого бізнесу, то на сьогодні він не може на практиці забезпечити виконання чинного податкового законодавства.

Так, аналіз зазначених у дослідженнях показників свідчить про те, що підприємець - фізична особа, яка перебуває на загальній системі оподаткування, повинен у 2013 році витратити на адміністрування та сплату податків 82 робочих дні (з 250 робочих днів протягом року), а це 30,45% часу, передбаченого для роботи трудовим законодавством України.

Що стосується ставок податків та їх частки у прибутку малого підприємця, то чималі 55,5% слід розглядати спільно з єдиним соціальним внеском, який також створює фіскальне навантаження на бізнес і також розраховується у відсотках до прибутку. Таким чином, для малого підприємця в Україні ставка оподаткування визначена у відсотках до прибутку міжнародними експертами, збільшується ще й на єдиний соціальний внесок. І якщо розмір витрат і, відповідно, розмір податку залежать від конкретного виробництва, то розмір єдиного внеску - мінімум 34,7% від прибутку.

Отже сумарно фіскальне навантаження для малого бізнесу становить на сьогодні 55,5 + 34,7 = 90,2% від прибутку. Вищого фіскального навантаження на бізнес, ніж на підприємця на загальній системі оподаткування в Україні, немає серед 183 країн світу.

Слід зважати також і на перелік витрат, які враховуються при визначенні прибутку по-різному згідно із національним законодавством різних країн. За Податковим кодексом України підприємець - фізична особа не має можливості відносити до валових витрат амортизаційні відрахування, витрати на навчання, рекламу та інші, які не оподатковуються в динамічно розвинених економіках. Отже він повинен сплачувати 90,2% і з цих витрат [4.ст. 52 - 53].

Отже загальна система оподаткування діяльності ФОП має низку недоліків порівняно з єдиним податком. Обов'язок застосування реєстратора розрахункових операцій у разі здійснення готівкових розрахунків - це сукупність проблем, пов'язаних із дотриманням касової дисципліни та дуже «болючими» фактичними перевірками державною податковою службою.

Ставка єдиного соціального внеску (ЄСВ) дуже висока і складає 34,7%. ЄСВ ФОП на загальній системі повинен сплачувати лише за ті місяці, в яких він отримав чистий дохід. ФОП на загальній системі оподаткування, відповідно до пп. 4.5.2 п. 4.5 ст. 4 Постанови Пенсійного фонду України №21-5,сплачує єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25% річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної для сплати авансових сум податку на доходи ФОП. В той же час слід зазначити, що місячний розмір єдиного соціального внеску повинен бути не менший за розмір мінімального страхового внеску.

Ведення ФОП Книги обліку доходів і витрат можна поставити на останнє місце серед недоліків загальної системи оподаткування, оскільки відповідальність за її неправильне ведення незначна. ФОП повинен вести Книгу обліку доходів і витрат з дотриманням таких вимог:

відображати суму нереалізованих товарних запасів на початок року;

відображати реквізити документів, які підтверджують витрати;

відображати доходи за касовим методом;

щоденно відображати доходи із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік;

відображати суму витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу;

в тому разі, якщо наймані працівники підприємця здійснюють операції за готівку, Книгу необхідно реєструвати і на кожного працівника;

найманий працівник щоденно робить записи у свою Книгу безпосередньо після кожного факту продажу.

З огляду на вищесказане, можна запропонувати наступні напрямки вдосконалення загальної системи оподаткування :

наблизити податковий і фінансовий облік для уніфікації порядку визначення фінансового результату при оподаткуванні прибутку підприємств, удосконалити порядок визначення валових витрат;

реформувати систему оподаткування доходів громадян одночасно зі змінами порядку і розмірів нарахувань внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

поетапно знижувати ставки ПДВ;

скоротити витрати платників на нарахування та сплату податків.

Реформування загальної системи оподаткування має особливе значення для створення сприятливого бізнес - середовища в Україні в частині державної підтримки малого бізнесу.

Размещено на Allbest.ru