Теорії грошей

10. Іншими є й практичні рекомендації кейнсіанців для органів монетарного управління -- оперативно і рішуче змінювати пропозицію грошей у напрямку, протилежному стихійним циклічним коливанням ринкової кон'юнктури задля її стабілізації. Такі коливання для кейнсіанців є неминучими, оскільки сукупний попит, на їхню думку, формується під впливом не тільки пропозиції грошей, а й багатьох немонетарних чинників. А тому зміни пропозиції грошей у механізмі кейнсіанців не можуть бути передбачуваними і повинні здійснюватися в міру виникнення потреби, а їх монетарна політика повинна здійснюватися не «за правилами», а дискретно.

Кейнсіанська схема передавального механізму також не задовольнила дослідників, насамперед з табору монетаристів. Була доведена слабка залежність інвестиційних витрат від зміни процентної ставки та висока загроза інфляції при такій політиці, що ослабило довіру до цієї схеми. Погодившись із цим, кейнсіанці провели широкомасштабні пошуки нових каналів впливу пропозиції грошей на економічне зростання. Найвагоміший внесок у ці пошуки на боці кейнсіанців зробив лауреат Нобелівської премії Франко Модільяні.

У кінцевому підсумку було виявлено не менше семи додаткових складових передавального механізму: доступність кредитів, теорія q Тобіна, асиметричний інформаційний вплив, вплив процентних ставок на споживчі товари тривалого користування, вплив багатства, вплив ліквідності, вплив валютного курсу на чистий експорт1. Проведений Модільяні розрахунок впливу пропозиції грошей на обсяг ВВП на базі моделі передавального механізму, що включала майже всі названі складові (модель MPS), показав високий позитивний результат.

Представники монетаристського напряму теж провели аналогічний розрахунок на підставі своєї (монетаристської) моделі передавального механізму (моделі Сент-Луса) й одержали результат, дуже близький до одержаного Модільяні на базі моделі MPS. Цей збіг результатів послугував подальшому зближенню позицій кейнсіанців і монетаристів у трактуванні передавального механізму. Виявляється, що у своїй теоретичній основі та за кінцевими результатами впливу вони однакові. Проте для практичного використання в монетарній політиці зручнішою виявилася модель MPS, в якій більш детально і повно визначені канали монетарного впливу, завдяки чому вона була прийнята Радою керуючих ФРС США для прогнозування ділової активності та формування економічної політики США2.

Ураховуючи зближення позицій монетаристів і кейнсіанців, узагальнюючу схему передавального механізму з детальним визначенням основних каналів впливу можна подати так, як показано на рис.

У наведеній схемі потребують додаткових роз'яснень лише деякі монетарні імпульси, що не висвітлювалися у попередніх навчальних курсах.

Вплив зміни багатства полягає в тому, що зі збільшенням пропозиції грошей зростає фінансова складова багатства, зокрема через підвищення курсу акцій. На цій підставі зростають життєві ресурси споживачів, що провокує збільшення поточного споживання і обсягів виробництва ВВП.

Вплив зміни курсу акцій (або теорія q Тобіна) базується на зв'язку курсу акцій з інвестиційними витратами: в міру зростання пропозиції грошей зростає курс акцій, а отже, і ринкова ціна фірм, що провокує зростання інвестиційних витрат і, в кінцевому підсумку, -- зростання ВВП.

Вплив зміни ліквідності полягає в тому, що в міру зростання частки фінансових активів у загальному портфелі активів економічних суб'єктів фінансовий стан останніх стає безпечнішим і вони збільшують споживчий попит, в першу чергу попит на товари тривалого споживання, а отже, зростають обсяги ВВП.

11. Сучасний монетаризм - один з найважливіших напрямів західної економічної думки кінця 70-х - початку 80-р.р. XX ст. Якщо кейнсіанство ставило за мету пошуки боротьби з безробіттям, то ця теорія виникла як спроба подолання наслідків інфляції. Мета монетаристів - модернізація кількісної теорії, що перебувала в занепаді. Найяскравіша постать - професор Чиказького університету М.Фрідман. Зосереджують основну увагу на аналізі ролі грошей і грошового обігу в ділових циклах. Типовий діловий цикл у своєму розвитку проходить чотири фази:

1) Стискання - супроводжується падінням реального обсягу виробництва. Стискання, яке триває понад 6 місяців, називається спадом.

2) Дно - точка ділового циклу, в якій реальний обсяг виробництва досягає мінімального рівня.

3) Розширення - фаза циклу протягом якої реальний обсяг виробництва підвищується відносно дна циклу.

4) Пік - точка, в якій обсяг виробництва досягає максимального рівня.

Фрідман показував, що існує взаємозв'язок між зміною темпів зростання грошової маси і точками екстремумів у діловому циклі. Пропозиція грошей починає зростати до моменту досягнення дна ділового циклу, а це відповідно впливає на реальний обсяг виробництва і, в свою чергу, реальний обсяг виробництва впливає на темпи зміни абсолютного рівня цін. Зміна темпів збільшення грошової маси в обігу впливає на реальний обсяг виробництва швидше ніж на абсолютний рівень цін. Ця зміна може впливати на швидкість обігу грошей, яка під час ділового циклу змінюється (прискорюється або уповільнюється).

Слабкі сторони монетариму:

1) ігнорується сфера виробничого відтворення;

2) вважають сферу виробництва “чорною скринькою”, внутрішні процеси якого регулюються автоматично ринковими механізмами.

Виділяють три школи монетаристів : неокласичну, градуалістську, прагматичну. Спільне між ними - вираження можливості саморегуляції ринкової економіки та необхідного контролю над інфляцією як визначального напряму економічної політики.

Неокласики об'єднали найрадикальніших прихильників монетаризму (Фрідман). Градуалісти - центральні позиції монетаризму (Лейдер). Пропонували “ступінчате” зниження темпів інфляції (поступове та стабільне зниження темпів зростання грошової маси у період розвитку інфляції). Прагматики - стримано ставляться до ідеї повного підпорядкування всієї економічної політики контролеві над кількістю грошей в обігу, в боротьбі проти інфляції слід використовувати і фінансові важелі стримання доходів. Загальною тенденцією в розвитку теорії грошей на сучасному етапі є кейнсіансько-неокласичний синтез, основні положення якого:

· кількість грошей у обігу (М) активно впливає на розвиток процесів у сфері реальної економіки на коротких інтервалах і на рівень цін( інфляцію) у довготермінових періодах.

· Рекомендовано розробляти таку монетарну політику, яка б не допустила виходу інфляції з-під контролю.

·у сучасній грошово-кредитній політиці гнучко взаємодіяти у досягненні всіх цілей: довгострокових і короткострокових.

· сучасна грошово-кредитна політика держави в операціях на відкритому ринку, який найбільше впливає на рівень пропозиції грошей, спирається на монетаристські положення, а відсоткова політика, що більше пов'язана з інвестиційним процесом - на кейнсіанські. Успішне використання політики відсоткової ставки і операції на відкритому ринку нині становлять класичні інструменти грошово-кредитної політики Центрального банку.

Размещено на Allbest.ru