Розпочинаючи свою виробничо-господарську діяльність, будь-яке підприємство повинно мати певну суму грошових ресурсів. На ці кошти підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції. Усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання - оборотні кошти підприємства. оборотний кошти формування

Дослідження оборотних коштів підприємства, їх джерел формування на сьогоднішній день є досить актуальним питанням, оскільки правильна організація, розміщення, збереження і ефективність використання оборотних коштів мають велике значення для забезпечення безперервного процесу виробництва, суспільного відтворення, стійкого фінансового стану всіх суб'єктів господарювання, нормального грошового звернення, реального накопичення національного багатства країни.

В сучасних умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе значення, оскільки вони являють собою частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу.

Проте наявність у підприємства оборотних коштів в достатній кількості ще не свідчить про їх раціональне використання. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів служить система показників, пристосування яких до конкретного підприємства дає можливість визначити шляхи поліпшення використання цих коштів.

Важливо також уміти правильно управляти оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів.4 Підприємство, у випадку ефективного управління оборотними активами може досягати раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і високої прибутковості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні аспекти управління оборотними коштами підприємств досліджували відомі вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема: М. Баканов, І. Балабанова, І. Бланк, Бригхєм Ф. Юджин, Ван Хорн Дж., Л. Пан, Л. Лігоненко, Р. Сорока, В. Шокун, Г. А. Семенов, М. О. Панкова, А. М. Поддєрьогіна, П. М. Гарасим, О. М. Бандурка, А. Г. Загородній, С. С. Масіян, М. І. Должанський, К. А. Ігоніна, М. В. Кужельний, В. В. Сопко, Є. В. Мних, В. П. Завгородній та інші.

На даний момент вже існує велика кількість праць на дану тематику, проте подальше дослідження і вдосконалення шляхів управління оборотними коштами є потрібним для максимальної ефективності діяльності підприємств.

Метою даної курсової роботи є дослідження теоретичних і практичних аспектів організації оборотних коштів на підприємстві, джерел їх формування та ефективності використання.

Зазначена мета окреслюють наступне коло задач:

- дослідити економічну сутність оборотних активів підприємства, їх роль у фінансово-господарській діяльності підприємства;

- розглянути джерела формування оборотних коштів; - проаналізувати показники стану, розміщення та ефективності використання оборотних коштів та оцінити вплив оборотних активів на фінансовий стан підприємства;

- запропонувати шляхи оптимізації оборотних коштів ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат»

Об'єктом курсової роботи є оборотні кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м'ясокомбінат».

Предметом є механізм формування та організації оборотних коштів на підприємстві.

При написанні курсової роботи були застосовані наступні методи: аналіз і синтез, індукція і дедукція, статистичні, табличні, графічні методи та інші.

Інформаційною базою даною курсової роботи є праці вітчизняних та зарубіжних вчених в економічній науці стосовно особливостей формування витрат підприємства, періодична література за даною темою, а також нормативно-правова база та фінансова звітність ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» за 2011-2013 роки.

1. Теоретичні основи формування та використання оборотних коштів підприємства

Важливим напрямком фінансування діяльності підприємства є визначення джерел формування оборотного капіталу. Усі джерела поділяються на три основні групи: власні та прирівняні до них, позичені, залучені.

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства. Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування 10 господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів .

Порядок формування джерел створення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, покладеної в основу функціонування підприємства, специфіки його організаційної побудови та інших факторів.

Рис. 4. Оборотні кошти за джерелами формуванням.

Рис. 1. Форми функціонування власного капіталу підприємства.

1. Статутний фонд характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

2. Резервний фонд (резервний капітал) є зарезервованою частиною власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір даної резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди, до яких належать цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їх наступних цільових витрат. У складі цих фінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва тощо.

Порядок формування й використання засобів цих фондів регулюється статутом й іншими установчими та внутрішніми документами підприємства.

4. Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, що був отриманий у попередньому періоді та не використаний на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) й персоналом. Ця частина прибутку призначена для реінвестування на розвиток виробництва.

5. Інші форми власного капіталу, до яких належать розрахунки за майно при передачі його в оренду, розрахунки з учасниками стосовно виплати їм прибутків у формі відсотків або дивідендів і деякі інші, відображені в першому розділі пасиву балансу.

Управління власним капіталом пов'язане не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами.

Позикові кошти, до яких можна віднести довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, інвестиційний податковий кредит та інвестиційний внесок працівників;

Додатково залучені джерела, які включають: кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також поточні зобов'язання щодо отриманих авансів, розрахунків з бюджетом, позабюджетних платежів, розрахунків зі страхування, з оплати праці, з учасниками, за іншими поточними зобов'язаннями, резервів за сумнівними боргами, благодійні та інші надходження .

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Для державних підприємств джерелом формування оборотних засобів можуть бути кошти державного бюджету. Величина визначається відповідними нормативними розрахунками. Збільшення оборотних коштів досягається за рахунок прибутку, кредитів і прирівняних оборотних коштів.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах .

Підприємство в процесі діяльності, як правило, має різні проблеми, зв'язані із зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачань і збуту, несвоєчасним надходженням засобів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, невиконання умов договорів. Такі проблеми породжують потребу в додаткових засобах, у тому числі і для фінансування оборотних коштів.

Власних джерел формування оборотних коштів недостатньо. Підприємство може використовувати для задоволення потреби в додаткових коштах за рахунок залучення фінансових ресурсів, а саме:

- короткострокових і інших кредитів банку;

- комерційних кредитів;

- кредиторської заборгованості.

Банківські кредити призначені для фінансування витрат, пов'язаних із придбанням основних і поточних активів, сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості й інших платежів.

Кредиторська заборгованість представляє найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових коштів. Формування кредиторської заборгованості обумовлено різними термінами нарахування коштів на рахунки і погашення зобов'язань.

Кредиторська заборгованість -- це короткострокові зобов'язання підприємств, що виникають:

- по розрахунках з бюджетом;

- по розрахункових документах і векселям, термін оплати яких не наступив і не оплачені в термін;

- по короткострокових кредитах.

Кредиторська заборгованість виникає внаслідок:

- Існуюча системи розрахунків (при не збігу термінів нарахування і термінів оплати);

-Несвоечасне виконання підприємством своїх зобов'язань.

Найпоширеніший вид кредиторську заборгованість - заборгованість перед постачальниками і підрядчиками за поставлені МПЗ, надані послуги і оплачені вчасно роботи.

До позичених джерел належать короткострокові кредити банку, які покривають тимчасову додаткову потребу підприємства у засобах.

До залучених джерел відносяться усі види кредиторської заборгованості: постачальникам, державному бюджету, позабюджетним фондам, по оплаті праці тощо. Виникнення кредиторської заборгованості пов'язано з нестачею власних оборотних коштів. Її наявність свідчить про те, що підприємства у своєму обороті використовує кошти інших суб'єктів господарювання.

Джерела формування оборотного капіталу значною мірою визначають ефективність його використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами обумовленого специфічними особливостями кругообігу капіталу на тому чи іншому підприємстві є важливим завданням системи управління.

За характером фінансових джерел оборотні активи також діляться на:

1) валові оборотні активи, характеризують їх загальний обсяг, сформований за рахунок як власного, так і залученого капіталу. В балансі вони відбиваються в ІІ та ІІІ розділах активу;

2) власні оборотні кошти характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства. Суму власних оборотних коштів розраховують за формулою:

ВОК = ВК - НА

де ВОК- сума власних оборотних коштів;

ВК- сума власного капіталу;

НА- необоротні активи.

Аналіз ВОК складається з двох етапів:

1) аналіз наявності власних і прирівняних до них оборотних коштів;

2) аналіз забезпеченості власними і прирівняними до них оборотними коштами.

Перший етап містить:

1) визначення розміру власних оборотних коштів - підсумок розділу 1 пасиву балансу підсумовується зі стійкими пасивами в покриття нормативів і з цієї суми віднімається підсумок розділу 1 активу балансу;

2) визначення змін власних оборотних коштів шляхом порівняння їх розмір на початок і кінець звітного періоду;

3) визначення впливу наступних факторів на отримані зміни:

статутного фонду в частині оборотних коштів;

використання прибутку, розміщеної в оборотних коштах;

величини стійких пасивів, видача чи позичок кредитів на приріст ВОК та інші фактори.

Другий етап аналізу ВОК. Для виявлення забезпеченості підприємства ВОК фактична їх наявність порівнюється з загальним нормативом оборотних коштів за підсумком розділу 2 активу балансу. Перевищення фактичної наявності над нормативом означає надлишок ВОК, а більш низький розмір - недостачу.

Оборотні активи беруть участь як у процесі виробництва, так і в процесі реалізації продукції. Активи, які використовуються у виробничому процесі протягом одного операційного циклу, повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції і часто змінюють свою початкову форму. Активи, що мають грошову форму, безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. Вони обслуговують кругообіг капіталу підприємства та об'єднують процеси виробництва й реалізації продукції.

Кругообіг оборотного капіталу здійснюється протягом одного операційного циклу: грошові кошти авансуються у виробничі запаси, в процесі виробництва створюється нова продукція, продукція реалізується (можливо на умовах комерційного кредиту, що викликає появу дебіторської заборгованості), виручка за реалізовану продукцію надходить на розрахунковий рахунок і знову авансується у виробництво. Якщо підприємство функціонує ефективно, процес кругообігу.

Рис. 5. Кругообіг оборотного капіталу підприємства

Отже, потрібно постійно контролювати і регулювати обсяги власних оборотних коштів і в разі потреби - залучати необхідну і достатню кількість позикових коштів.

1.3 Показники стану та ефективного використання оборотних коштів

Оборотні кошти підприємства постійно перебувають в русі, здійснюючи кругообіг. Вони переходять із однієї стадії в іншу: із сфери обігу у сферу виробництва, із сфери виробництва у сферу обігу і т. д.

Ефективність використання оборотних активів на підприємстві має важливе значення, оскільки справляє значний вплив на загальну ефективність всієї сукупності засобів, залучених підприємством. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних засобів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних та оборотних фондів. Якщо перші неодноразово беруть участь у процесі виробництва, то оборотні фонди - один раз, повністю споживаючись у кожному його циклі. Оборот основних фондів вимірюється роками, водночас як оборотні фонди і фонди обігу протягом року здійснюють, як правило, декілька оборотів.

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу та сумою підсумку І розділу активу балансу .

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів. Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Основними причинами браку власних оборотних коштів можуть бути: погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів; наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.

Ефективність використання оборотних коштів:

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та ін. Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, можна віднести коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства. Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку у майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Але бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, у разі необхідності, швидкої ліквідності оборотних активів .

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві. Прискорення оборотності оборотних коштів дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів. Таким чином, показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками ефективності їх використання.

Важливою характеристикою ефективного використання оборотних засобів є час (період) їх обороту - тривалість в днях одного обороту. Він визначається як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнта оборотності оборотних засобів.

Час обороту вказує, скільки днів необхідно підприємству для поповнення його оборотних засобів і дорівнює середньому періоду від авансування коштів у виробництво продукції до отримання коштів від її реалізації.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обертання показником. Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів).

Коефіцієнт ефективності використання оборотних коштів характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Чим більший даний коефіцієнт, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

Можна виділити такі групи факторів впливу на ефективність використання оборотних коштів на підприємстві:

- фактори, що спричиняють негативний вплив - зниження обсягів виробництва та споживчого попиту, високі темпи інфляції, порушення договірної та платіжно-розрахункової дисципліни, високий рівень податків, зниження доступу до кредитів внаслідок високих банківських процентів тощо.

- внутрішні резерви підвищення ефективності використання оборотних засобів - раціональна організація виробничих запасів (ресурсозбереженість, використання довгострокових господарських зв'язків), скорочення перебування оборотних засобів у незавершеному виробництві, ефективна організація обігу.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники : вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін. Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання.

Високоліквідні Середньоліквідні Низько ліквідні

активи активи активи

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери . Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції. Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування та фінансової стійкості в умовах ринкової економіки. У свою чергу ефективність організації та управління оборотними коштами підприємства залежить від рівня організаційності та узгодженості процесів аналізу оборотних коштів підприємства в попередньому періоді, планування оборотних коштів, контролю за виконанням планів та прийняттям управлінських рішень щодо підвищення ефективності використання оборотних коштів. швидкістю їх.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, перш за все оборотністю оборотних коштів. Прискорення оборотності оборотних коштів залежить від часу знаходження їх на різних стадіях кругообігу, скорочення його тривалості. Воно досягається зростанням випуску і реалізації продукції, більш повним і раціональним використанням матеріальних ресурсів, скороченням часу технологічного циклу.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів - це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

Отже, ефективність використання оборотних засобів впливає на чинник підвищення фінансового стану підприємства і служить одним з найголовніших чинників в системі управління оборотними коштами.

2. Аналіз джерел формування та ефективності використання оборотних коштів ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат»

2.1 Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат»

ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» - одне з провідних високомеханізованих підприємств м'ясної промисловості України, що розвивається на ринку з 1998 року . Юридична адреса: 39000, Полтавська область, місто Глобине, вулиця Карла Маркса, будинок 228, ЄДРПОУ: 25167451.

ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» належить до групи «Глобино», в яку входять ще 6 підприємств, що спеціалізуються на вирощування ВРХ та свиней, переробці молока та виробництві сиру, виробництві цегли та інших будівельних матеріалів, здійсненні будівельних робіт та торгівельній діяльності. ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» володіє частками ВАТ «Глобинський маслозавод» та ТОВ «НВП «Глобинський свинокомплекс». З іншими підприємствами Групи ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» пов'язано через власника.

Вищим органом Товариства є збори його засновникiв. Вони складаються з засновникiв Товариства, або призначених ними представникiв. Виконавчим органом Товариства є директор, що призначається зборами засновникiв. Директор ТОВ "Глобинський м'ясокомбiнат" - Бондаренко О.Д. "Глобинський м'ясокомбiнат" вiдокремлених дочiрнiх пiдприємств та фiлiй не має.

Видами діяльності ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» є

- виробництво м'яса та субпродуктів;

- виробництво м'ясних продуктів;

- посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами;

- оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами;

- інші види оптової торгівлі;

- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом.

Основними видами продукції є м'ясо, м'ясні вироби та напівфабрикати, асортимент яких перевищує 250 найменувань. Зокрема, найширше представлено виробництво варено-копчених ковбас, м'ясних делікатесів варено-копчених та варених ковбас, а також сосисок, сардельок. Виробничі потужності ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» дозволяють виробляти 30 тис. тонн м'яса та м'ясних виробів на рік, що являється одним з найкращих показників у даній галузі.

Закупівля сировини, тварин живою вагою, здійснюється у тваринницьких ферм та у пов'язаних підприємств. Зокрема, ТОВ «НВП «Глобинський свинокомплекс», яке спеціалізується на вирощуванні свиней, забезпечує сировиною підприємство на 40 %. Дане підприємство обслуговується в ПАТ «Перший український мiжнародний банк»

У своїй діяльності ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» використовує обладнання вітчизняних та закордонних фірм.таких як «Хандтман», «Вемах», «Новицького», «Автотерм», «Магурит», «Інжемаш», «Полікліп», «Ідеал», «Матімекс», що дозволяє зробити процес вироблення продукції високотехнологічним, а самі вироби якісними.

Реалізація продукції здійснюється через регіональні відділи збуту - 27 відокремлених підрозділів в усіх областях України, найбільші з яких розташовані в Києві, Донецьку, Одесі, Чернігові. Близько 50% продукції підприємства реалізується через найбільші мережі супермаркетів, такі як: «Віllа», «Велика кишеня», «Сільпо», «Таргет», «Фуршет», «ЕКО маркет», «Караван», «Край» та інші. Крім того, підприємство має 2 фірмові магазини - у містах Глобине та Полтаві.

Загалом кон'юнктуру ринку на якому обране нами підприємство здійснює свою діяльність можна оцінювати як досить сприятливу, так як попит на м'ясні вироби у населення є доволі стійким. Однак, на сьогодні одним з оснoвних ризиків у м'ясній галузі є високий рівень конкуренції. Так, головними конкурентами ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» є ТОВ м'ясокомбінат «Ювілейний», ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит», «Ідекс», ТОВ «Салтівський м'ясокомбінат», ВАТ «М'ясокомбінат Ятрань».

Проте, завдяки таким перевагам як застосування передових технологій, високий технічний потенціал, власна мережа дистриб'юцій, напрацьований імідж та місце розполoження в центрі країни ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» твердо займає позицію в п'ятірці найуспішніших підприємств даної галузі.

Основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства та їх динаміка за період з 2011 до 2013 р. подані в таблиці 2.1, розрахунки здіснювались відповідно до результатів діяльності підприємства за рік, даних балансу та звіту про фінансові результати діяльності ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» .

Таблиця 2.1 - Основні фінансово-економічні показники діяльності ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» за період з 2011 до 2013 рр., тис.грн.

Дані таблиці 2.1 свідчать, що протягом 2011-2013 рр. відбулося поступове збільшення виручки від реалізації продукції за рахунок збільшення обсягів виробництва та реалізації м'ясних виробів на 463061 тис. грн. або на 95,7 %. Собівартість реалізованої продукції також зростала кожного року і загалом її ріст протягом аналізованого періоду склав 262980 тис. грн або 77,9 %. Тенденція зростання збереглася і у обсязі валового прибутку, який протягом всього аналізованого періоду збільшився на 122829 тис. грн. або на 187,2 %.

Аналізуючи динаміку чистого прибутку підприємства, можна сказати про те, що вона зазнала коливань. Якщо у 2012 році обсяг чистого прибутку стрімко зріс на 45145 тис. грн, то вже в 2013 році відбулось таке ж різке його зниження на 36670 тис. грн. до 16303 тис.грн. Проте, в цілому позитивним фактом є те, що ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» за період з 2011 до 2013 рр. не зазнав збитків та стабільно одержував прибуток, обсяг якого протягом аналізованого періоду зріс на 8475 тис. Грн.

Аналогічно до чистого прибутку так само змінювалася і рентабельність діяльності підприємства. У 2011 та 2013 роках її показники складали 1,9% та 2,1% відповідно, але в 2012 році діяльність ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» була більш успішною, так як характеризувалася коефіцієнтом рентабельності 9,5 %. Середньорічна вартість основних засобів послідовно збільшувалася внаслідок закупівлі нового виробничого обладнання, що в 22 загальному підсумку у 2013 році порівняно з 2011 спричинило зростання даного показника на 84943 тис. грн. Проте, фондовіддача зменшилася протягом аналізованого періоду на 4%, що свідчить про незначне зниження ефективності використання основних засобів.

Аналізуючи показник власних оборотних коштів. Слід зазначити, що він має найгірше значення серед досліджуваних, так як є від'ємним, а отже показує про неспроможність підприємства покрити поточні потреби в оборотних коштах за рахунок власного капіталу. Окрім того, даний показник протягом аналізованого періоду зменшився ще на 75 %

Отже, можна зробити висновок, що загалом фінансово-господарські показники діяльності підприємства за аналізований період мають позитивні значення та тенденцію до зростання. Проте показник чистого прибутку, який у 2012 році порівняно з 2011 збільшився на 45145 тис. грн., але уже в 2013 році зменшився на 36670 тис. грн. та коефіцієнт рентабельності діяльності підприємства, який у 2012 році порівняно з 2011 зріс на 7,6 % та 2013 році зменшився на 7,4 % і практично досяг рівня 2011 року, що свідчить про погіршення функціонування ТОВ «Глобинського м'ясокомбінату». Окрім того, негативне значення має показник власних оборотних коштів, що стверджує про наявність загрозливих тенденцій для подальшої діяльності підприємства.

2.2 Аналіз джерел формування оборотних коштів на ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат»