Бюджет як економічна категорія, його функції

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Бюджет як економічна категорія. Його функції

Бюджет (сучасне значення):

1. Доходи і витрати однієї людини (особистий бюджет)

2. Доходи і витрати сім'ї (сімейний бюджет)

3. Вхідні та вихідні грошові потоки підприємства (бюджет підприємства)

4. Баланс часу заходу (бюджет часу)

5. Витрати на дослідження ринку, рекламу та збут продукції (бюджет маркетингу)

6. Фонд фінансових ресурсів держави для виконання її функцій (державний бюджет)

7. Те саме для місцевої влади (місцевий бюджет)

Класифікація визначень державного бюджету :

1. за сутністю економічних відносин:

Державний бюджет - грошові відносини, що виникають між державою, з одного боку, та суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами), громадянами, з іншого, з приводу формування централізованого фонду грошових коштів та його витрачання на виконання державних функцій та забезпечення соціально-економічного розвитку

2. за матеріальним змістом:

Державний бюджет - централізований фонд грошових коштів держави

3. за формою: Державний бюджет - основний фінансовий план держави

4. за організаційною структурою:

Державний бюджет - центральна ланка фінансової системи держави, яка зумовлює розподіл та перерозподіл ВВП

5. за правовим характером:

Державний бюджет - обов'язковий до виконання документ, що має форму закону

Ознаки державного бюджету :

1. Плановість - має форму плану

2. Юридичний характер - має форму закону

3. Терміновість - має жорстко обмежені рамки виконання (як прав- календарн. рік)

Функції бюджету:

1. Алокативна - розподілу ресурсів

2. Дистрибутивна - розподілу доходів

3. Стимулятивна - стимулювання соціально-економічного розвитку країни та запобігання економічним кризам

Функція	Сутність функції
Розподільна	Держава концентрує грошові кошти і використовує їх з мстою задоволення загальносуспільних потреб
Контрольна	Дозволяє своєчасно і повно оцінити фінансові ресурси, які надходять у розпорядження держави, а також яким чином складаються пропорції з їх розподілом та наскільки ефективно вони використовуються
Забезпечення існування держави	Створення фінансової бази існування держави: для утримання президентської, законодавчої і виконавчої влади, правоохоронних і митних органів, податкової служби, здійснення зовнішньоекономічної діяльності тощо
Стимулююча	Справедливий і неупереджений розподіл державних коштів між суб'єктами господарювання з метою стимулювання їх економічної активності

2. Вплив бюджету на соціально-економічні процеси

Економічне значення бюджету полягає в забезпеченні дієвого впливу на суспільне відтворення залежно від методів мобілізації фінансових ресурсів та напрямків їх використання. Тим самим бюджет впливає на темпи економічного росту, структуру та розвиток суспільного виробництва, оптимізацію вартісних пропорцій у розподілі доходів на задоволення загальнодержавних та внутрішньогосподарських потреб, на функціонування виробничої та невиробничої сфери, різних галузей народного господарства.

Бюджетний механізм - сукупність засобів, які застосовує держава для впливу на соціально-економічні процеси відповідно до бюджетної політики.

Бюджет виступає в якості основного інструменту регулювання та впливу на розвиток економіки країни. Відповідно до Конституції України держава через бюджет має змогу зосередити фінансові ресурси на основних сферах та напрямах економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину фінансову політику на всій території.

Використовуючи фінансові важелі, держава може суттєво впливати на основні показники розвитку економіки.

Розвинуті країни почали активно використовувати державні фінанси в регулюванні економіки з часів світової економічної кризи.

бюджет дефіцит видатковий державний



3. Бюджетна політика держави

Бюджетна політика - сукупність заходів держави щодо організації і використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного та соціального розвитку

Основоположником теорії і практики регулювання економіки у XX ст. був англійський економіст Дж. Кейнс. Головним завданням економічної політики держави, згідно з його теорією, є управління сукупним попитом, а одним з основних інструментів проведення цього управління є державний бюджет.

Держава має можливість шляхом регулювання доходів і видатків бюджету впливати на процес накопичення капіталу, обсяг сукупного попиту й пропозиції. Теорія державних фінансів Кейнса для стимулювання економіки підтримує бюджетні дефіцити на певних часових періодах: в умовах економічної депресії держава повинна зменшувати податкове навантаження і збільшувати видатки державного бюджету; дефіцит бюджету стимулюватиме додатковий попит і позитивно впливатиме на розвиток народного господарства.

Бюджет є важливим економічним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому. Органи державної влади мають можливість впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади, які формують бюджети адміністративно-територіальних одиниць.

За допомогою бюджету діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому і нормативному плані правову базу для залучення і витрачання грошових коштів. Вплив державного бюджету на економіку можна оцінити як кількісно, так і якісно. Кількісна оцінка визначається обсягом мобілізованих коштів, якісна - встановленням пропорцій розподілу ВВП і застосуванням різних інструментів цього розподілу.

Завдання бюджетної політики України:

1. Сприяння процесу макроекономічної збалансованості і структурної перебудови економіки

2. Податкова політика в напрямку стимулювання економіки

3. Забезпечення самостійності місцевих бюджетів

4. Оптимізація бюджетного дефіциту та державного боргу

5. Пошук додаткових резервів наповнення бюджету, економія бюджетних видатків.

4. Структура бюджету, як фінансового плану

Бюджет як основний фінансовий план держави.

Як фінансовий план бюджет відображає виконання всіх функцій держави економічну, соціальну, вйськову, міжнародну політику держави.

В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення.

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

- рівновага доходів і видатків;

- бюджетний надлишок- перевищення доходів над нормативними видатками;

- бюджетний дефіцит- перевищення видатків над постійними доходами.

2. Склад і структура доходної та видаткової частини.

Доходи бюджету це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій.

1. Щодо бюджетного устрою:

- доходи, які надходять до державного бюджету України;

- доходи, які надходять до місцевих бюджетів;

- змішані доходи, одна частка яких надходять до державного бюджету України, а інша - до місцевих бюджетів;

- відрахування, за рахунок яких формуються позабюджетні фонди.

2. Щодо джерел сплати:

- доходи, джерелом яких є ціна товарів (робіт, послуг)- доходи, джерелом яких є прибуток чи доход;

3. Щодо обсягу ставки податків та обов'язкових платежів:

пропорційні податки (сплачуються за стабільною ствкою); прогресивні податки.

4. Щодо методу стягнення:

- прямі податки(сплачуються безпосередньо з доходу чи прибутку);

- непрямі податки (включаються до ціни продукції, робіт, послуг)

5. Щодо об'єкта оподаткування:

- податок на додану вартість;

- податок на доходи чи прибутки підприємств, організацій усіх форм власності та громадян;

- податки на майно, землю, природні ресурси.

6. Щодо суб'єкта оподаткування:

- податки, які сплачують підприємства та організації усіх форм власності (юридичні особи);

- податки, які сплачують громадяни.

Видатки з державного бюджету України - це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням.

Розглядаючи бюджет як фінансовий план, слід зазначити, що його вертикальна структура (за рівнями органів влади й управління) відповідає структурі бюджетного устрою. Оскільки зараз немає єдиного бюджету країни, то відсутній і відповідний єдиний фінансовий план. Зведений бюджет України як фінансовий план не затверджується, хоча в Бюджетному кодексі України і зазначено, що бюджетна система базується на принципі єдності.

З позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Державний бюджет України є фінансовим планом центральних органів влади й управління. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави.

На даний час в Україні бюджет поділяється на дві частини: загальний та спеціальний фонди. До загального фонду відносять кошти, що призначені для реалізації загальних функцій, а до спеціального -- кошти, що мають конкретне призначення, у тому числі позабюджетні кошти бюджетних установ та організацій.

Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою.

5. Етапи бюджетного процесу

Бюджетний процес - регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів усіх рівнів, їх виконання та складання і затвердження звітності про виконання бюджетів.

Визначається Конституцією України, Бюджетним кодексом України та іншими законодавчими і нормативними актами.

Етапи:

складання проекту бюджету;

розгляд бюджету;

затвердження бюджету;

виконання бюджету;

складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

6. Сутність бюджетного планування

Бюджетне планування - науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного і соціального розвитку.

Бюджетне планування недоречно пов'язувати лише з етапом складання бюджету.

Воно здійснюється на кожному етапі бюджетного процесу.

Методи бюджетного планування:

1. коефіцієнтів

2. нормативний

3. балансовий

4. програмно-цільовий

7. Бюджетний дефіцит як економічна категорія

Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину. Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики.

Бюджетний дефіцит як фінансове явище виник водночас з оформленням націй і народностей у державу і запровадженням грошових відносин. У процесі збалансування бюджету шляхом зіставлення його дохідної і видаткової частин визначаються показники стану бюджету, до яких належать: рівновага доходів і видатків бюджету (баланс бюджету), бюджетний профіцит (перевищення доходів над видатками бюджету), бюджетний дефіцит (перевищення видатків над постійними доходами бюджету).

Показник рівноваги доходів і видатків свідчить про збалансованість бюджету, тобто про достатність дохідних джерел для фінансування потреб держави у плановому році. Такий стан вважається оптимальним, а його досягнення -- найважливішим завданням бюджетного планування.

Бюджетний профіцит -- відносний показник, який свідчить про перевищення доходів над видатками. Специфічність цього показника полягає у тому, що "зайвих" грошей у держави немає і держава завжди може знайти потребу, на яку необхідно спрямувати нерозподілені бюджетні кошти. Отже, профіцит створюється не з метою виявлення надлишку коштів бюджетного фонду, а відповідно до Бюджетного кодексу України лише для погашення основної суми боргу.

Причини бюджетного дефіциту:

— Надзвичайні події (війни, катастрофи тощо)

— Необхідність структурної перебудови економіки та значних обсягів капітальних вкладень за рахунок бюджету

— Кризові вища в економіці

— Неефективність фінансово-кредитних взаємовідносин

— Недосконалість фінансового законодавства

Величина бюджетного дефіциту, яка затверджується в законі “Про Державний бюджет на поточний рік” (рішенні місцевої ради “Про місцевий бюджет на поточний рік”. При виконанні бюджету не можна перевищувати цей розмір (менше можна)

Затверджувати бюджет з дефіцитом мають право:

1. Верховна Рада України

2. Верховна Рада АР Крим

3. Міські ради

Обласні, районні, селищні та сільські ради не мають права затверджувати свої бюджети з дефіцитом

Види бюджетного дефіциту:

за формою прояву:

— Відкритий (офіційно визнаний в законі)

— Прихований (недофінансування видатків через недоотримання запланованих доходів)

за причинами виникнення:

— Вимушений (зумовлений кризою і падінням реального ВВП)

— Свідомий (стимулювання сукупного попиту з боку уряду)

за напрямами дефіцитного фінансування:

— Активний (бюджетні кошти інвестуються в розвиток економіки, що зумовлює ріст ВВП)

— Пасивний (кошти спрямовуються на покриття поточних видатків, тобто “проїдаються”)

— Види державного дефіциту

— Циклічний дефіцит бюджету -- це дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон'юнктурних коливань.

— Структурний дефіцит бюджету -- це дефіцит, який є результатом дискреційної політики (встановлення ставок оподаткування, виплати на соціальне забезпечення, розмір оборонних видатків).

— За строками дії бюджетний дефіцит поділяється на стійкий і тимчасовий. Стійкий дефіцит спостерігається у довгостроковому періоді, а тимчасовий -- у короткостроковому. Тимчасовий дефіцит, як правило, пов'язаний з касовими розривами у бюджеті, зокрема з незбіганням строків здійснення видатків зі строками надходження доходів. Тимчасовий дефіцит ще називають касовим.

8. Показники бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит має певні обмеження. Маастрихтською угодою визначено, що припустимим є дефіцит на рівні 3% від ВВП. Хоча такий норматив є досить умовним, тому, що межа безпеки бюджетного дефіциту залежить від особливостей конкретної країни у тій чи іншій економічній ситуації.

Показник рівноваги доходів і видатків свідчить про збалансованість бюджету, тобто про достатність дохідних джерел для фінансування потреб держави у плановому році. Такий стан вважається оптимальним, а його досягнення -- найважливішим завданням бюджетного планування

Бюджетний профіцит -- відносний показник, який свідчить про перевищення доходів над видатками. Специфічність цього показника полягає у тому, що "зайвих" грошей у держави немає і держава завжди може знайти потребу, на яку необхідно спрямувати нерозподілені бюджетні кошти. Отже, профіцит створюється не з метою виявлення надлишку коштів бюджетного фонду, а відповідно до Бюджетного кодексу України лише для погашення основної суми боргу.

Показник бюджетного дефіциту свідчить про перевищення передбачених у бюджеті видатків над постійними доходами, до яких відносять податки, збори й обов'язкові платежі, що відповідно до бюджетної класифікації вважаються доходами бюджету. Наявність бюджетного дефіциту свідчить, що у плановому бюджетному році до бюджету включені такі видатки держави, які не мають грошового забезпечення. Таке явище є негативним. Однак бюджетний дефіцит не свідчить про незбалансованість бюджету у цілому, оскільки у процесі складання і затвердження бюджету визначаються необхідні джерела фінансування дефіциту.

Зміна бюджету повної зайнятості показує напрям, у якому фіскальна політика буде впливати на зміну сукупного попиту в економіці. Циклічний бюджет відбиває вплив ділового циклу на державний бюджет, тобто показує, яким чином фаза економічного циклу впливає на доходи, видатки і сальдо бюджету. Фактичний дефіцит державного бюджету складається під впливом дискреційної бюджетно-податкової політики (структурний дефіцит) і циклічних коливань в економіці (циклічний дефіцит). Структурний дефіцит визначається як бюджетний дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному рівні випуску. Перевищення фактичного дефіциту над структурним дає циклічний дефіцит, а перевищення структурного дефіциту над фактичним, навпаки, -- циклічний надлишок. Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається змінами в структурі податків і державних витрат, автоматична зміна яких відповідає змінам рівня реального обсягу виробництва, інфляції та безробіття залежно від фази економічного циклу.

9. Джерела фінансування бюджетного дефіциту

1. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених цим Кодексом. (Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV від 10.07.2003)

2. Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

3. Міністр фінансів України з урахуванням вимог частини другої цієї статті з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення.

4. Витрати на погашення зобов'язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання та боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в законі про Державний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет.

5. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про Державний бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

6. Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.

10. Поняття бюджетного устрою

Бюджетний устрій - організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок між її окремими ланками

Бюджетний устрій визначається з урахуванням:

державного устрою

адміністративно-територіального поділу країни

Бюджетний устрій визначається з урахуванням:

державного устрою

адміністративно-територіального поділу країни

11. Бюджетні системи в унітарних та федеративних країнах

У державах з федеративною формою устрою існує трирівнева бюджетна система: федеральний бюджет; бюджети суб'єктів федерації (наприклад, у Російській Федерації республіканські бюджети республік у складі РФ, крайові, обласні бюджети областей, міські бюджети міст Москви та Санкт-Петербурга, обласні бюджети автономних областей, окружні бюджети автономних областей); місцеві бюджети районні бюджети районів, міські бюджети, районні бюджети в містах, бюджети селищ і сіл.

Всіх державних утвореннях: і в унітарних, і у федеральних -- обов'язковим елементом є бюджетна система. За організаційною формою бюджетні системи мало відрізняються між собою, здебільшого їх є два типи: бюджетні системи унітарних держав та бюджетні системи федеральних держав.

В унітарних державах бюджетна система дворівнева: державний бюджет і місцеві бюджети. У федеральних державних утвореннях бюджетна система здебільшого трирівнева, а інколи і чотирирівнева:

-- федеральний бюджет;

-- бюджети членів федерації;

-- місцеві бюджети;

-- бюджети земель.

Економічна природа бюджетної системи та її суть характеризуються не лише структурою та взаємозвґязком між окремими ланками, а законодавчо закріпленими доходами за кожною ланкою та рівнем фінансової незалежності. Саме завдяки фінансовим можливостям виконавчі органи влади реалізують функції, покладені на них Конституцією держави та діючим законодавством.

Бюджетний устрій являє собою організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру та взаємозвґязок між окремими ланками. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою та адміністративно-територіального поділу.

Бюджетний устрій обумовлюється державним та адміністративно-територіальним устроями. Державний устрій визначає організацію держави та наявність у ній системи державних бюджетів. Залежно від державного устрою країни поділяються на унітарні та федеративні. У федеративних державах існують два види державних бюджетів - федеральний державний бюджет і державні бюджети суб'єктів федерації, в унітарних країнах - лише один державний бюджет - бюджет центрального уряду та інших центральних органів державної влади. Види місцевих бюджетів і їх кількість залежить від адміністративно-територіального устрою. Специфіка федеративних країн полягає у визначенні видів місцевих бюджетів суб'єктами федерації, в унітарних - центральними органами влади.

12. Побудова бюджетної системи України

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетна система України сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетний устрій залежить від державного устрою. Україна унітарна держава, в якій, відповідно до статті 7 Конституції, визнається і гарантується місцеве самоврядування, функціонування якого без власних бюджетів неможливо. В зв'язку з цим бюджетна система України складається з двох рівнів:

1) державний бюджет;

2) республіканський бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети.

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року Україна змінила принцип побудови державного бюджету. В часи входження України в Союз РСР державний бюджет України об'єднував в собі республіканський бюджет, бюджети областей та міст Києва та Севастополя, тобто являв собою сукупність усіх бюджетів.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним (консолідованим, як називають зведені бюджети всюди, в тому числі і в Росії) бюджетом України.

Зведений бюджет не затверджується Верховною Радою України, а використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

Кожний з видів бюджетів, які існують в Україні, затверджується відповідним органом місцевого самоврядування, але і в системі місцевих бюджетів існують зведені (консолідовані) бюджети, які об'єднуються спочатку з бюджетом вищого рівня, а потім в бюджет області, а бюджети областей входять у зведений (консолідований) бюджет України.

Зведеними (консолідованими) бюджетами в Україні є: Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим; бюджети областей; бюджети районів; бюджети міст, які мають районний поділ.

Історичні аспекти та передумови формування бюджетного устрою України виникли за козацької доби, а також у період з кінця XVIII ст. до 1918 р., коли Україна входила до складу кількох держав. Етапами становлення бюджетного устрою України можна вважати: перший - з 1917 по 1918 р. - період існування Української Народної Республіки; другий - з 1918 по 1990 р. - Українська РСР; третій - з 1990 по 1996 р. - проголошення суверенітету України; четвертий - з 1996 р. - ухвалення Конституції України.

Ухвалення Конституції України привело до чергових змін у бюджетному устрої. Було визначено правовий статус бюджетів територіальних громад села, селища, міста; новий статус обласних і районних бюджетів як бюджетів, що формуються з коштів державного бюджету та коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних проектів.

13. Принципи побудови бюджетної системи

1. Принцип єдності. Він забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою одиницею, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю кордону виконання бюджетів, єдністю ведення бухгалтерського обліку і складання звітності за вимогами діючих стандартів.

2. Принцип збалансованості. Його сутність зумовлена тим, що фінансування витрат бюджетів кожної ланки бюджетної системи забезпечується відповідними надходженнями до кожного такого бюджету за визначений період.

3. Принцип самостійності. Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава не несе відповідальності за бюджетними зобов'язаннями органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування грошовими коштами Державного бюджету. Аналогічно органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування не несуть відповідальності коштами за бюджетними зобов'язаннями між собою та бюджетними зобов'язаннями держави. Самостійність кожного із бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідними джерелами доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямків використання коштів відповідно до законодавства України. Крім того, самостійність бюджетів забезпечується правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати окремі бюджети.

4. Принцип повноти. До складу бюджетів підлягають включенню всі надходження відповідних бюджетів та витрати бюджетів, які здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, АР Крим, місцевого самоврядування.

5. Принцип обґрунтованості. Бюджет формується на реальних показниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходження коштів до бюджету і витрат бюджету, які здійснюються за діючими правилами та методиками.

6. Принцип ефективності. При складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають спрямовувати своюдіяльність на досягнення запланованих цілей за допомогою залучення мінімальних обсягів бюджетних коштів та досягнення максимального результату при їх використанні.

7. Принцип субсидіарності. Розподіл видатків між Державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами має ґрунтуватися на максимально можливому наближенні суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

8. Принцип цільового використання бюджетних коштів. Усі бюджетні кошти використовуються лише на заходи, які визначаються виключно бюджетними призначеннями.

9. Принцип справедливості і неупередженості. Бюджетна система України базується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

10. Принцип публічності та прозорості. Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами. Аналогічно приймаються рішення щодо звіту про їх виконання. Показники державного бюджету публікуються у пресі 11. Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу. Кожен учасник бюджетного процесу (орган державної влади та управління) несе відповідальність за свою діяльність або бездіяльність у процесі здійснення бюджетного процесу.

14. Сутність міжбюджетних відносин



15. Розподіл видаткових повноважень між рівнями влади

Принцип субсидаритету - видатки мають здійснюватися з бюджету того рівня, який найбільш наближений до кінцевого споживача послуг, з урахуванням економічної ефективності цих видатків.

Повноваження органів влади:

— неделеговані повноваження (оборона, правопорядок, органи державної влади і т.ін.), фінансуються виключно з Державного бюджету;

— власні повноваження (функції місцевої влади - благоустрій населених пунктів, комунальне господарство і т.ін.) - фінансується виключно з місцевих бюджетів;

— делеговані повноваження (функції держави, що передаються місцевій владі - освіта, соціальний захист, охорона здоров'я і т.д.) - фінансується з місцевих бюджетів.

Державний бюджет:

— національна оборона;

— наука;правопорядок; ВНЗ;

— охорона здоров'я (загальнодержавні клініки);

— культура (заклади загальнодержавного значення);

— заповідники;

— державні програми;

— державне управління (ВРУ, КМУ, Секретаріат Президента, державні адміністрації і т.ін.)

— соціальний захист (пенсії)

Обласний бюджет:

— освіта (якщо послуги надаються учням зі всього регіону);

— охорона здоров'я (обласні лікарні);

— культура (заклади обласного значення);

— соціальне забезпечення (будинки-інтернати, притулки);

— обласні програми і заходи;

— місцеве самоврядування (обласна рада)

Районний бюджет:

— загальна середня освіта;

— охорона здоров'я (районні та дільничні лікарні);

— культура (заклади районного значення і школи естетичного виховання дітей);

— соціальний захист (житлові субсидії, пільги ветеранам війни та праці, допомога сім'ям з дітьми);

— районні програми і заходи;

— місцеве самоврядування (районна рада)

Міський/сільський/селищний бюджет:

Делеговані дошкільна і початкова середня освіта;

— охорона здоров'я (амбулаторії і ФАПи);

— культура (місцеві);

— місцеве самоврядування (місцева рада)

Міський/сільський/селищний бюджет:

власні

— благоустрій (озеленення, цвинтарі, освітлення і прибирання вулиць);

— місцевий транспорт;

— комунальне господарство (водопостачання, теплопостачання, обслуговування житлових будинків) ;

— заходи місцевого значення;

— місцеві ЗМІ

16. Розподіл доходів між ланками бюджетної системи

Принципи розподілу доходів між бюджетами різних рівнів:

1. Забезпечення надійної фінансової бази для фінансування делегованих повноважень (до місцевих бюджетів мають зараховуватися найбільш стабільні джерела доходів)

2. Для проведення єдиної податкової політики - централізація найбільш впливових в плані макроекономічного регулювання доходів у державному бюджеті.

Кошики доходів місцевих бюджетів:

1. 1-й кошик - доходи, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів - призначенні для фінансування делегованих повноважень.

2. 2-й кошик - доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів - призначенні для фінансування власних повноважень.

Державний бюджет:

1. ПДВ

2. Податок на прибуток (крім підприємств комунальної власності; крім м. Київ)

3. Акцизний податок (крім АРК)

4. Платежі за ресурси загальнодержавного значення (крім плати за землю)

Обласний бюджет:

1. 25% прибуткового податку з доходів фізичних осіб

2. 25% плати за землю

3. Плата за ліцензії на провадження певних видів діяльності, які видає облдержадміністрація

Районний бюджет:

1. 50% прибуткового податку з доходів фізичних осіб

2. 15% плати за землю

3. Плата за ліцензії на провадження певних видів діяльності, які видає райдержадміністрація

4. Плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності

5. Надходження адміністративних штрафів

Бюджети територіальних громад:

1-й кошик:

1. 25% прибуткового податку з доходів фізичних осіб (100% м. Київ, м. Севастополь, 75% - міста обласного значення)

2. Єдиний податок (в частині, належній місцевим бюджетам: з фізичних осіб - 43%, з юридичних - 23%)

3. Плата за ліцензії на провадження певних видів діяльності, які видає місцева рада

4. Надходження адміністративних штрафів

Державне мито

Бюджети територіальних громад:

2-й кошик:

1. 60% плати за землю (100% м. Київ, м. Севастополь, 75% - міста обласного значення)

2. Місцеві податки та збори Податок на прибуток підприємств комунальної власності (всіх форм власності у м. Київ)Платежі за ресурси місцевого значення

17. Моделі бюджетного вирівнювання

Бюджетне вирівнювання - система передачі частки коштів від одного бюджету іншому, для збалансування доходів і видатків, призначених для фінансування делегованих повноважень

Моделі:

1. Бюджетне регулювання (до кожного регіону існує індивідуальний підхід, який полягає у встановленні диференційованих нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів - від 0% в економічно розвинених регіонах до 100% в депресивних)

2. Формульного підходу (доходи зараховуються за єдиними правилами, вирівнювання здійснюється шляхом надання міжбюджетних трансфертів, які розраховуються за спеціальною формулою)

Бюджетне регулювання:

— використовувалося в Україні до затвердження Бюджетного кодексу;

— передбачало поділ дохідних джерел на закріплені за місцевими бюджетами і т.зв. регулюючі;

— в якості регулюючих виступали ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, прибутковий податок з доходів громадян;

— норми відрахувань від регулюючих доходів відрізнялися для кожного з регіонів і складали 0-100%;

— процес визначення норм відрахувань визначався суб'єктивно для кожного з регіонів Мінфіном, що викликало нарікання і звинувачення в упередженому ставленні.

Формульний підхід:

— введений в Україні у 2001 році з прийняттям Бюджетного кодексу;

— полягає у єдиному для всіх регіоні механізмі визначення міжбюджетних трансфертів, як єдиного інструменту фінансового вирівнювання;

— для розрахунку величини міжбюджетних трансфертів застосовується спеціальна формула, на основі якої оцінюється податкоспроможність території та необхідна бюджетна забезпеченість жителів регіону соціальними послугами.

Податкоспроможність території (регіону):

Оцінюється за індексом податкоспроможності.

Він визначається:

де Д1…3 - доходи регіону (І кошик) за попередні 3 роки

Чнr - чисельність населення r-того регіону Індекс податкоспроможності території лишається незмінним на протязі 3-х років з метою стимулювання місцевих органів влади до нарощування бюджетних доходів на своїх територіях. Планові доходи (І кошик) r-того регіону:

Бюджетна забезпеченість жителів регіону соціальними послугами оцінюється за допомогою нормативів бюджетної забезпеченості, як грошового виразу витрат на певну бюджетну галузь в розрахунку на 1 жителя (в освіті - на 1 учня). Нормативи бюджетної забезпеченості розраховуються Мінфіном в розрізі бюджетних галузей і є єдиними по всій території України.

Нормативні видатки на певну бюджетну галузь для r-того регіону визначається як:

де Вjr - видатки на j-ту галузь в r-тому регіоні

Нбзj - норматив бюджетної забезпеченості у j-тій галузі

Чнr - чисельність населення r-того регіону

Kj - корегуючі коефіцієнти для j-тої галузі

Видатки на виконання делегованих повноважень для r-того регіону визначаються як:

де n - кількість бюджетних галузей

Розмір міжбюджетних трансфертів для r-того регіону визначаються як:

Якщо МТr > 0, Державний бюджет на дану суму надає місцевому бюджету дотацію

Якщо МТr < 0, місцевий бюджет здійснює перерахування на вказану суму у Державний бюджет

Таким чином “багаті” регіони поступаються частиною своїх доходів на користь “бідних”

Окрім дотацій та перерахувань застосовуються інші міжбюджетні трансферти - субвенції:

— субвенція на здійснення програм соціального захисту (пільги ветеранам війни та праці, допомога сім'ям з дітьми, житлові субсидії);

— субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

— субвенція на виконання інвестиційних проектів (до бюджету розвитку);

— субвенції на утримання об'єктів спільного користування (між місцевими бюджетами одного рівня);

— інші субвенції.

18. Міжнародний досвід організації міжбюджетних відносин

Закономірним для всіх розвинутих зарубіжних країн є поділ місцевих бюджетів на два самостійні функціональні види місцевих бюджетів. Це місцеві поточні, або адміністративні, бюджети та місцеві бюджети розвитку, або інвестиційні бюджети. Кожен із цих бюджетів має власні видатки і власні доходи.

Видатки місцевого поточного бюджету спрямовуються на поточні потреби, на забезпечення утримання соціально-культурної сфери, на адміністративні витрати, на соціальний захист, на виконання делегованих повноважень, на сплату видатків з боргу місцевої влади. Доходи місцевого поточного бюджету формується за рахунок місцевих податків і зборів, платежів, загальних субсидій, що надаються державною владою, та деяких інших доходів.

Видатки бюджету розвитку, або бюджету інвестицій, спрямовуються на розвиток соціальної інфраструктури, на капітальні вкладення, на придбання устаткування та обладнання, на інші інвестиційні програми, на сплату основної частини боргу місцевих органів влади.

Доходи бюджету розвитку формується за рахунок банківських кредитів, муніципальних (комунальних) позик, інвестиційних субсидій, що надаються державною владою, та за рахунок деяких інших джерел.

Законодавство більшості зарубіжних країн забороняє використання доходів бюджетів розвитку на видатки поточних бюджетів.

У законодавстві багатьох зарубіжних країн є також поняття додатковий бюджет і приєднані бюджети. У Франції, наприклад, додатковий бюджет за своєю природою є уточнюючим основний бюджет.

Для зарубіжних країн характерна, як правило,три-або чотирирівнева система бюджетів. Наприклад, у Швеції функціонує трирівнева система бюджетів. Це бюджет центрального уряду, бюджети губерній (ленів) та бюджети коммун. Трирівневу систему бюджетів сформовано в Норвегії, Фінляндії та в інших країнах. Чотирирівнева система бюджетів, наприклад, функціонує у Франції. Це бюджет центрального уряду, бюджети регіонів, бюджети департаментів та бюджети комун.

Як правило, більш висока централізація бюджетної системи і більший обсяг бюджетних коштів, що перерозподіляються, характерні для країн з високим ступенем нерівності бюджетної забезпеченості.

В багатьох країнах місцеві бюджети при формуванні своїх поточних доходів в значній мірі залежать від трансфертів із бюджету центральної адміністації. Це - Нідерланди, Італія, Ірландія, Канада, Португалія. В цих країнах трансферти складають відповідно від 80 до 62% поточних доходів.

Слід відмітити, що вагоміша частка бюджетних трансфертів - у країнах унітарного типу, тоді як у федеративних (США, Німеччина) - вона нижче.

Найбільш загальні особливості системи бюджетних трансфертів як такої:

1. Формування фонду бюджетних трансфертів може здійснюватись як:

а) Часткові відрахування від одного або деяких податків, що надходять до держбюджету;

б) Щорічні асигнування держбюджету;

в) Обсяг видатків місцевих колективів.

2. Світова практика виділяє такі методи розподілу бюджетних трансфертів:

а) пропорційно фінансовій силі (доходам) місцевого коллективу;

б) багатофакторна формула;

в) компенсація фактичних видатків місцевих колективів;

г) як частина річного бюджету місцевого колективу.

Для розподілу бюджетних дотацій найчастіше застосовуються другий та четвертий методи; для зв'язаних бюджетних трансфертів - перший та третій. Сьогодні усі грошові трансферти з федерального бюджету мають цільовий характер більш-менш вузької спрямованості. Трансферти поділяються на цільові й вузькоцільові.

Вузькоцільові - виділяються на чітко визначені цілі: наприклад, на будівництво визначеного об'єкта чи на виплату заробітної плати вчителям певної категорії. Такі трансферти виділяються або в абсолютній сумі, або в порядку спільного фінансування витрат штатів. В останньому випадку федеральний бюджет відшкодовує частину витрат, зроблених бюджетами штатів за даним його видом. Загальна сума коштів, які виділяються з федерального бюджету в порядку спільного фінансування, може бути як обмеженою, так і необмеженою.

Цільові трансферти мають цільовий характер, однак напрям їхнього використання визначається досить широко, що дозволяє владі штатів самостійно обирати спосіб використання отриманих коштів у досить широких рамках.

У Канаді існує два види трансфертів: податковий і грошовий. Грошовий трансферт здійснюється у вигляді перерахування коштів із федерального бюджету до бюджетів провінцій/територій. Податковий - виникає у випадку, коли федеральний уряд знижує федеральні ставки з податків, одночасно надаючи провінціями/територіями право підвищувати свої ставки з відповідних податків на аналогічну величину.

Усі податки Федеративної Республіки Німеччина можна розділити на дві групи:

1. Податки, які закріплені за визначеним рівнем бюджету і надходять до нього в повному обсязі (федеральні податки, податки земель і місцеві податки), тобто власні податки.

2. Податки, що розподіляються на частковій основі між рівнями бюджетної системи (загальні податки).

Таким чином, застосована в Німеччині схема трансфертів є схемою вирівнювання доходів на душу населення. На етапі негативних трансфертів відбувається підтягування душових доходів до 95 % «необхідних ресурсів».

Як свідчить порівняння механізмів бюджетного вирівнювання. Які застосовуються в різних країнах світу, підходи, що використовуються в Україні, мають з ними багато спільного. Більше того, Україна застосовує ряд елементів, які не тільки дозволяють урахувати особливості міжбюджетних відносин в інших країнах, а й забезпечують вищу порівняно з ними прозорість у розподілі фінансової допомоги.

Ефективність системи міжбюджетних відносин визначається не ступенем централізації/децентралізації бюджетної системи, не наявністю чи відсутністю регулюючих податків, не частками доходів/втрат центрального уряду, не обсягом і способами надання фінансової допомоги, а чітко встановленою та збалансованою системою всіх цих чинників, які точно відповідають особливостям держави.

Ефективність системи міжбюджетних відносин у розглянутих країнах досягається в результаті забезпечення адекватності дохідних джерел видатковим потребам усіх рівнів бюджетів. Сума власних доходів бюджету і переданих трансфертів дозволяє повністю виконати встановлені видаткові зобов'язання. Розподіл фінансової допомоги характеризується прозорістю і стабільністю механізму вирівнювання. Процедура розрахунку фінансової допомоги залишається незмінною протягом як мінімум трьох-п'яти років. У результаті цього кожен суб'єкт має можливість спрогнозувати свої доходи на майбутні періоди. Розмір трансферту залежить тільки від об'єктивних чинників, які впливають на видаткові потреби та дохідний потенціал бюджетів , а процедура розрахунку фінансової допомоги не позбавляє одержувачів допомоги зацікавленості у зростанні власних бюджетних доходів.



Размещено на Allbest.ur