Фінансовий контроль

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

Інститут післядипломної освіти та дорадництва

Кафедра фінансів і кредиту

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Фінанси»

на тему: «ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ»

студентки групи 2-12-2 ІПО та Д

спеціальності «Фінанси і кредит»

ПРУДКОЇ ІРИНИ ІВАНІВНИ

Полтава - 2013

1. Необхідність, сутність і значення фінансового контролю

Ефективність реалізації фінансової політики залежить від багатьох чинників, серед яких особлива роль належить фінансовому контролю. Саме він забезпечує зворотний зв'язок між наміченими і досягнутими результатами. [4]

Фінанси є дуже складною системою відносин, вони мають чітко виражений суперечливий характер. Безумовно, у процесі вироблення засад і напрямів фінансової політики треба максимально врахувати всі обставини і специфіку використання тих чи інших фінансових інструментів. Однак оскільки економічна і політична ситуація в країні постійно змінюється, то це впливає на характер і напрями дії фінансових інструментів. Необхідний постійний моніторинг, який дав би змогу відстежувати успішність реалізації фінансової політики та дійовість і відповідність впливу на досягнення запланованих результатів конкретних фінансових інструментів.

Фінансовий контроль за своєю економічною сутністю це функція управління,, яка включає сукупність спостережень, перевірок за діяльністю об'єкта управління з метою оцінки обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання. [2]

Взагалі кажучи, фінансовий контроль -- явище універсальне, він застосовується в різних сферах суспільного життя -- економічній, політичній, соціальній, науковій тощо. Його суть розкривається у взаємозв'язку зі сферою застосування й сферою функціонування фінансів.

Фінансовий контроль застосовується там і тоді, де функціонують фінанси. Фінанси, будучи інструментом розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту в процесі його руху, забезпечують створення й використання фондів грошових засобів для задоволення економічних і соціальних потреб.

Створення й використання фондів коштів, які є фінансовими ресурсами, здійснюється під впливом різних як. об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. Цим і зумовлена об'єктивна необхідність фінансового контролю як важливої сфери фінансової діяльності» інструменту впливу на становище й розвиток усієї економічної системи держави. З огляду на це можна дійти висновку, що:

-- фінансовий контроль є об'єктивно зумовленою складовою процесу економічної діяльності;

-- фінансовий контроль є однією з функцій управління фінансами;

-- безпосереднім об'єктом фінансового контролю є процеси формування й використання фондів фінансових ресурсів при створенні, розподілі та споживанні валового внутрішнього продукту;

-- специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведенні використовуються вартісні показники, які визначають кінцевий результат господарського процесу. [2]

Фінансовий контроль за діяльністю окремих суб'єктів має на меті перевірку її відповідності чинному фінансовому законодав- ству. Водночас з огляду на те, що чинні закони відображають зміст фінансової політики, такий контроль також безпосередньо пов'язаний з її реалізацією. Незаконність дій окремих суб'єктів веде до викривлення фінансової політики та перешкоджає досягненню намічених результатів. Якщо у процесі контролю виявляються постійні порушення фінансового законодавства багатьма суб'єктами, та це може свідчити про те, що фінансова політика не враховує їхніх інтересів. Необхідно внести певні корективи у таку політику, бо ніяке посилення контролю не дасть бажаних результатів, доки фінансова політика не буде враховувати інтереси всіх суб'єктів фінансових відносин. [4]

2. Види й методи фінансового контролю

Фінансовий контроль за діяльністю суб'єктів фінансових відносин передбачає різноманітні його види, форми і методи.

Види контролю визначають співвідношення контролюючого і підконтрольного суб'єктів.

Форми фінансового контролю відображають стадію його здійснення відносно руху грошових потоків.

Методи контролю -- це сукупність прийомів та способів його здійснення.

Залежно від взаємозв'язку об'єкта контролю -- фінансової діяльності, і суб'єкта -- органу контролю, фінансовий контроль поділяється на два основні види: внутрішній і зовнішній.

При внутрішньому контролі фінансова діяльність кожного суб'єкта контролюється ним самим через спеціальні підрозділи -- контрольно-ревізійні відділи, управління тощо. Такий контроль має форму внутрішнього аудиту, метою якого є перевірка доцільності та обґрунтованості окремих фінансових операцій, їх відповідності фінансовій стратегії і тактиці даного суб'єкта.

Зовнішній контроль полягає у перевірці фінансової діяльності того чи іншого суб'єкта відповідними уповноваженими органами контролю. Метою цього контролю є перевірка відповідності фінансової діяльності чинному фінансовому законодавству. Цей контроль за ознакою суб'єктів його здійснення поділяється на державний, відомчий, внутрішньокорпоративний, незалежний і суспільний.

Державний -- це контроль з боку держави як за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб, так і за власними фінансами. Він покладається на спеціальні органи фінансового контролю (в Україні це Рахункова палата і Контрольно-ревізійна служба) та на органи управління фінансами і фінансовою системою (Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державне казначейство, органи управління державними цільовими фондами). Це найбільш організований та дійовий вид контролю, який охоплює мікро- та макрорівень розподілу і перерозподілу створеного ВВП, а відповідно і реалізацію загальнодержавної фінансової політики. У разі виявлення порушень застосовуються фінансові санкції, а винні особи можуть притягуватися до адміністративної, а в окремих випадках і кримінальної відповідальності.

Відомчий та внутрішньокорпоративний контроль полягає у перевірці фінансової діяльності суб'єктів, що підпорядковані міністерствам і відомствам або входять до складу корпоративних об'єднань. Цей контроль охоплює три напрями. По-перше, відповідність фінансової діяльності чинному фінансовому законодавству. По-друге, її узгодженість із фінансовою стратегією і тактикою міністерств, відомств, корпоративних об'єднань. По-третє, внутрішньовідомчі (внутрішньокорпоративні) розподільні та перерозподільні відносини. Цей вид контролю спрямований насамперед на виявлення та усунення порушень і недоліків у фінансовій діяльності підвідомчих підприємств і організацій. За результатами контролю приймаються адміністративні рішення відповідно до чинного законодавства та статутних документів.

Незалежний фінансовий контроль здійснюється незалежними контролюючими органами -- аудиторськими фірмами. Цей контроль теж спрямований на перевірку законності фінансової діяльності і доцільності здійснення окремих фінансових операцій. Однак висновки за результатами контролю мають рекомендаційний характер. Вони визначають відповідність чи невідповідність фінансової діяльності чинному законодавству, реальність та повноту її відображення у фінансовому обліку та звітності.

Суспільний фінансовий контроль -- це контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави. Він не має, як правило, організованих форм (певною мірою функції цього контролю виконує Рахункова палата) і здійснюється за рахунок відкритості, гласності й прозорості фінансової діяльності держави. Кожний громадянин повинен мати право на ознайомлення, наприклад, з процесом складання і виконання бюджету, який формується переважно за рахунок доходів юридичних і фізичних осіб. Контрольні функції громадян реалізуються також через виборчу систему -- обираючи певні партії чи окремих депутатів, виборці обирають чи відкидають і певну фінансову політику. [4]

Залежно від стадії здійснення контролю виділяють наступні його форми: попередній, поточний і наступний.

Попередній контроль здійснюється до початку руху грошових потоків. Його мета -- перевірити доцільність і надійність даної фінансової операції, виявити рівень ризику, що пов'язаний з нею, та передбачити конкретні способи його хеджування, з'ясувати відповідність даної операції чинному фінансовому законодавству, інтересам підприємства чи фізичної особи. Важливим напрямом цього контролю є перевірка контрагента -- отримувача коштів: його юридичного статусу, фінансового стану, ділових рис, партнерської відповідальності тощо.

Поточний контроль здійснюється у процесі руху грошових потоків. Його мета -- забезпечити реальність проходження грошових потоків, реалізацію їх адресності й цільового призначення та дотримання встановлених термінів проведення фінансових операцій.

Наступний контроль проводиться після здійснення фінансових операцій та за підсумками фінансової діяльності за певний період. Його мета -- перевірка реалізації стратегії і тактики фінансової діяльності того чи іншого суб'єкта, а в масштабах суспільства -- процесу реалізації фінансової політики. Наступний контроль дає повну і вичерпну інформацію про фінансову діяльність як кожного суб'єкта, так і суспільства у цілому. [4]

Методи фінансового контролю розрізняються за характером його здійснення, за комплексністю і технологією контролю, його спрямованістю, оформленням результатів. Виділяються такі основні методи контролю: ревізії, тематичні перевірки, обстеження.

Ревізія є методом комплексного контролю усієї фінансової і господарської діяльності підприємств та організацій стосовно її відповідності чинному законодавству.

Тематичні перевірки полягають у контролі за окремими сторонами фінансової діяльності. Зокрема, це камеральні (у податковій інспекції) і документальні (у платника) перевірки податкових декларацій та звітів.

Обстеження являє собою ознайомлення з окремими напрямами фінансової діяльності з метою виявлення проблем та шляхів їх удосконалення. За результатами ревізій і перевірок складаються акти, за результатами обстеження -- довідки. [4]

3. Фінансовий аудит як незалежний вид фінансового контролю

Значні якісні перетворення в економічних відносинах в Україні, виникнення та розвиток господарських структур, заснованих на недержавних формах власності, спричинили необхідність утворення адекватних органів фінансового контролю. Застосування аудиторської форми контролю дає можливість поєднувати інтереси держави та недержавних суб'єктів господарювання без додаткових затрат бюджетних коштів на контролюючу діяльність, що в умовах постійного дефіциту державних фінансових ресурсів є надзвичайно важливим.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 22 квітня 1993 року. «Про аудиторську діяльність», аудит визначений як перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансовогосподарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) і пов'язаних з ним експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансовогосподарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб. Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується відповідно до чинного законодавства. [5]

Аудит може здійснюватись:

1) індивідуально: для здійснення аудиторської діяльності аудитор одноособово на підставі чинного сертифікату повинен отримати ліцензію. Право на отримання сертифікату мають фізичні особи, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років поспіль на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста (термін чинності сертифікату та ліцензії не перевищує п'ять років);

2) аудиторською фірмою: це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається наданням аудиторських послуг. Аудиторські фірми створюються на основі будь-яких форм власності. При цьому слід звернути увагу на те, що аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудит лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор (керівником такої фірми може бути лише аудитор);

3) аудиторською спілкою: аудитори України мають право об'єднатися в громадську організацію за професійними ознаками -- Спілку аудиторів України.

Аудит проводиться за ініціативою суб'єктів господарювання (ініціативний аудит), а також у випадках, передбачених чиним законодавством (обов'язковий аудит).

Підставою проведення аудиту є укладання договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Виконання аудитором (аудиторською фірмою) договору визначається актом прийому -- здавання аудиторського висновку.

Аудиторський висновок -- це офіційний документ, засвідчений підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить висновок щодо достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. [5]

Обов'язкове проведення аудиту передбачене:

а) для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, кооперативів, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю (обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарюючих суб'єктів із річним господарським обігом менше двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки);

б) для перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями акціонерних товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

в) для емітентів цінних паперів;

г) для державних підприємств при здаванні в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форм власності;

д) при порушенні питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Усі господарюючі суб'єкти, для яких законодавством встановлене обов'язкове проведення аудиту, зобов'язані до першого грудня поточного року повідомити відповідним податковим інспекціям про укладення договору на аудиторську перевірку.

У разі виявлення недоліків чи порушень аудитори не наділені правом застосовувати санкції щодо керівництва господарюючого суб'єкта. Як вже зазначалося, результатом їх перевірки є аудиторський висновок, який містить думку аудитора щодо достовірності фінансової бухгалтерської звітності. Максимум, що може зробити аудитор при виявленні суттєвих недоліків чи порушень, -- це надати негативний аудиторський висновок.

При аудиті перевірка проводиться з відома суб'єкта, що перевіряється і повністю незалежна від державних керуючих структур. Аудиторське обслуговування гарантує конфіденційність та зберігання аудиторської таємниці.

Аудиторські перевірки не виключають здійснення державними податковими органами контролю за дотриманням податкового законодавства і виконання контрольних функцій іншими суб'єктами, уповноваженими на це законами України.

Органом контролю за діяльністю аудиторських фірм і окремих аудиторів в Україні є Аудиторська палата України, яка здійснює сертифікацію та ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю; затверджує програми підготовки аудиторів, норми та стандарти аудиту; реєструє аудиторські фірми та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги. [5]

фінансовий контроль аудит ревізія

Список використаних джерел

1. Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит: навчально-методичний посібник. // М.М. Александрова, С.О. Маслова. - К.: ПУЛ, 2002. - 336 с.

2. Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник // О.Д. Василик. - К.: НІОС, 2001. - 416 с.

3. Михайловська І.М. Гроші та кредит

4. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): навчальний посібник // В.М. Опарін. - К.: КНЕУ, 2001. - 236 с.

5. Правове регулювання фінансового контролю

Размещено на Allbest.ru