Регулювання фінансового ринку

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

• 1. Сутність, принципи та напрями регулювання фінансового ринку
• 2. Рівні та форми регулювання фінансового ринку
• 3. Державне регулювання фінансового ринку України
• 4. Внутрішнє регулювання фінансового ринку
• 1. Сутність, принципи та напрями регулювання фінансового ринку
• Регулювання фінансового ринку -цілеспрямований вплив на систему взаємовідносин, що складаються на фінансовому ринку, з метою їх впорядкування і забезпечення захисту інтересів осіб, які беруть у них участь.
• Основною метою регулювання фінансового ринку є забезпечення гармонізації всіх видів інтересів учасників цього ринку: індивідуальних, корпоративних, державних, а також інтересів міждержавних та інтернаціональних об'єднань.
• Всі інші цілі регулювання можна розглядати як похідні від зазначеної, і вони характерні для всіх рівнів регулювання.
• Серед них виділяють:
• підтримка порядку на ринку, створення нормальних умов для роботи всіх його учасників;
• забезпечення безпеки фінансової системи;
• створення однакових «правил гри» для всіх учасників ринку;
• забезпечення вільного і відкритого процесу ціноутворення на фінансові інструменти на основі попиту і пропозиції;
• створення ефективного ринку, на якому завжди є стимули для підприємницької діяльності і на якому кожний ризик адекватно винагороджується;
• створення нових ринків та підтримка необхідних суспільству ринків, ринкових нововведень;
• досягнення суспільних цілей, наприклад, соціальних чи розподільчих;
• захист інтересів індивідуальних інвесторів від зловживань професійних учасників;
• протистояння формуванню монопольних утворень і зловживанню монопольним становищем;
• забезпечення прозорості і відкритості фінансового ринку, запобігання його саморуйнуванню у періоди кризових явищ тощо.
• В економічній літератури розроблені конкретні принципи регулювання фінансового ринку, які стосуються напрямів, рівнів, форм регулювання на кожному із сегментів ринку: цінних паперів, грошового, валютного, кредитного, фінансових послуг та інших.
• Принципи регулювання фінансового ринку - це основні правила, за якими відбувається цілеспрямований вплив на систему взаємовідносин між всіма учасниками ринку для підтримки їх рівноваги.
• До них належать:
• захист законних прав та інтересів інвесторів з боку держави;
• розкриття емітентами інформації, яка необхідна інвесторам для прийняття рішень;
• рівний доступ учасників ринку до інформації;
• відображення співвідношення попиту і пропозиції через ціни на фінансові активи;
• підтримка добросовісної конкуренції між учасниками ринку;
• наявність державного органу регулювання із сталими, чітко окресленими повноваженнями;
• сприяння розвитку інновацій у галузі цінних паперів тощо.
• Розрізняють чотири основні напрями регулювання фінансово ринку та його сегментів:
• Регулювання складу інструментів ринку та обсягу їхніх прав.
• Регулювання складу учасників ринку та окремих видів їх діяльності.
• Регулювання інформаційних потоків на ринку.
• Регулювання операцій та форм торгівлі фінансовими активами.
• 2. Рівні та форми регулювання фінансового ринку
• В системі регулювання розрізняють рівні і форми регулювання
• Рівні:
• Міжнародне регулювання здійснюється міжнародними організаціями або шляхом укладення міжнародних угод щодо інтеграції окремих національних фінансових ринків, упорядкування інтернаціоналізованих сегментів ринку та проведення угод з інструментами фінансового ринку суб'єктами міжнародного права.
• Державне регулювання полягає в здійсненні державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком та запобіганні зловживанням і порушенням у цій сфері і здійснюється уповноваженими державними органами та охоплює всі напрями регулювання у межах національного фінансового ринку.
• Внутрішнє регулювання здійснюється недержавними інститутами-регуляторами (саморегулівними організаціями) за окремими напрямами та видами професійної діяльності на фінансовому ринку.
• Крім рівнів, виділяють і форми регулювання фінансового ринку, якими є пряме (правове) і непряме (економічне) регулювання.
• Пряме (правове) регулювання - це система процесів встановлення норм поведінки для учасників фінансового ринку, забезпечення їх застосування, розв'язання суперечок, що виникають у зв'язку з їх застосуванням, а також притягнення до відповідальності учасників, що порушують ці норми.
• У складі системи правового регулювання розрізняють дві підсистеми:
• нормативне (законодавче) забезпечення, що складається з правових актів, правил, вимог та стандартів, які є обов'язковими для всіх учасників на фінансовому ринку або для їх окремих груп;
• інституціональне (адміністративне) забезпечення правового регулювання, що складається з компетентних органів, уповноважених видавати нормативні акти, розробляти правила, вимоги та стандарти щодо функціонування фінансового ринку, забезпечувати їх застосування та здійснювати інші регулятивні повноваження.
• Непряме (економічне) регулювання - це вплив на функціонування фінансового ринку через систему економічних важелів, застосування яких сприяє формуванню окремих умов зовнішнього середовища цього ринку і позначається на цінах, обсягах попиту та пропозиції окремих сегментів фінансового ринку, а також на ступені конкурентної боротьби між учасниками ринку.
• 3. Державне регулювання фінансового ринку України
• Функціонування будь-якого ринку в сучасних умовах неможливе без законодавчої бази регулювання та впливу держави. Саме держава визначає і контролює правові основи ринкових відносин, насамперед права власності, установлює базові правила економічних відносин учасників ринку.
• Державне регулювання фінансового ринку та його складових - це об'єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників.
• Основна мета державного регулювання - здійснення державою комплексних заходів щодо:
• створення умов для ефективної мобілізації та розміщення на ринку вільних фінансових ресурсів;
• захисту прав інвесторів та інших учасників фінансового ринку;
• контролю за прозорістю та відкритістю ринку;
• дотримання учасниками ринку вимог актів законодавства;
• запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції на фінансовому ринку.
• Серед сфер фінансового ринку, що обов'язково повинні регулюватися державою, слід виділити такі:
• допуск цінних паперів до публічних торгів;
• розкриття інформації емітентами;
• функціонування організаторів торгівлі (фондових бірж та торговельно-інформаційних систем);
• регулювання діяльності професійних учасників ринку, насамперед брокерів і дилерів, та їх відносин з клієнтами;
• реклама на ринку цінних паперів;
• заборона маніпулювання цінами.
• Головним завданням державного регулювання є узгодження інтересів усіх суб'єктів фінансового ринку через встановлення необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах через непряме втручання у їхню діяльність.
• Важелями непрямого втручання держави у регулювання фінансового ринку є:
• податкова політика, яка впливає на ділову активність, а отже, на потребу у фінансових ресурсах і знаходить своє нормативне оформлення через податкове право;
• регулювання грошової маси й обсягів кредитів через вплив на ставку позикового відсотка;
• зовнішньоекономічна політика, що пов'язана з регулюванням операцій з іноземними валютами та експортно-імпортних операцій;
• гарантії держави щодо позик приватного сектора;
• вихід держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.
• Формами державного регулювання фінансового ринку є:
• прийняття актів законодавства з питань діяльності його учасників;
• регулювання випуску та обігу фінансових активів, прав і обов'язків учасників ринку;
• реєстрація емісій фінансових активів та інформації про їх випуск, контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску та продажу фінансових активів;
• видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку та забезпечення контролю за такою діяльністю;
• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;
• контроль за достовірністю інформації, що надається контролюючим органам емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;
• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку тощо.
• Важливим елементом державного регулювання фінансового ринку є правове регулювання, яке за своїм характером є загальнообов'язковим, субординаційним і ґрунтується на можливості застосування примусу. Державні органи, які здійснюють таке регулювання у сфері фінансового ринку, обов'язково повинні дотримуватися у своїй діяльності «букви закону - дозволено лише те, що дозволяється законом».
• Державно-правове регулювання - це регулювання відносин на всіх сегментах фінансового ринку, яке здійснюється уповноваженими державними органами країни шляхом створення нормативно-правових актів, їх використання, встановлення контролю за дотриманням цих актів всіма суб'єктами ринку.
• Законодавство та правила, що встановлюються державними органами, мають забезпечити виконання професійними учасниками ринку насамперед таких вимог:
• чесність стосовно клієнтів та високий рівень професійної кваліфікації;
• з'ясування істинних потреб клієнта для визначення найкращих шляхів їх задоволення;
• надання клієнтам повної і правдивої інформації;
• уникнення конфлікту інтересів;
• надійний захист активів клієнтів;
• наявність достатніх фінансових ресурсів для виконання зобов'язань і покриття ризиків, достатність власного капіталу;
• наявність дійової системи внутрішнього контролю за виконанням своїми співробітниками вимог законодавства;
• надання всієї необхідної інформації контрольним органам та сприяння їх роботі.
• Законодавчою базою регулювання фінансового ринку в Україні є:
• Конституція України - вища юридична сила; визначає права законодавчої, виконавчої і судової влади у сфері функціонування фінансового ринку.
• Укази президента щодо регулювання фінансового ринку.
• Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, міністерств та інших органів виконавчої влади, що стосуються окремих напрямів регулювання.
• Конституційний Суд України - вирішує всі питання про відповідність законів та інших актів щодо Конституції України.
• Договори та угоди, що укладаються між учасниками ринку у зв'язку з наданням фінансових послуг, пов'язаних з емісією, обігом цінних паперів та іншими послугами.
• Господарський суд - орган правосуддя у господарських відносинах, у т.ч. фінансових.
• Закони України, що регулюють фінансовий ринок, прийняті Верховною Радою України.
• 4. Внутрішнє регулювання фінансового ринку
• Внутрішнє регулювання - це підлеглість учасників ринку нормативним документам: статуту, правилам здійснення діяльності, стандартам діяльності тощо. фінансовий ринок фондовий інвестор
• Внутрішнє регулювання фінансового ринку здійснюється саморегулівними організаціями (СРО) за окремими напрямами та видами професійної діяльності.
• Саморегулівна організація (СРО) - недержавний інститут-регулятор фінансового ринку, що створюється як добровільне неприбуткове об'єднання професійних учасників ринку, яке має на меті захист інтересів своїх членів.
• Статус СРО на фінансовому ринку в Україні можуть одержати громадські організації, що складаються із фізичних або юридичних осіб, які мають статус професійних учасників фінансового ринку, в першу чергу ринку цінних паперів, а також фондові біржі.
• Основні завдання СРО:
• розробка та впровадження правил, стандартів і вимог щодо здійснення операцій на фінансовому ринку, які є обов'язковими для всіх її членів;
• контроль за діяльністю своїх членів та інших учасників ринку в межах своєї компетенції;
• забезпечення представництва своїх учасників і захист їх професійних інтересів;
• організація професійної підготовки і підвищення кваліфікації фахівців-учасників, здійснення їх сертифікації;
• надання дозволів особам, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;
• збір, узагальнення та аналіз статистичної інформації стосовно професійної діяльності учасників фінансового ринку;
• надання інформації учасникам про зміни в законодавстві щодо цінних паперів, фінансових послуг та інших фінансових активів;
• вирішення суперечок, що виникають між учасниками тощо.
• В Україні до СРО відносять: фондові біржі, асоціації дилерів і брокерів, інвестиційні фонди, банківські установи та інші.
• Размещено на Allbest.ru