Проведення спрощеної системи оподаткування та фінансової санації

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Спрощені системи оподаткування підприємницької діяльності

Начало формы

Україна пройшла досить довгий шлях, поки податки ввійшли в економіку і стали дзеркалом формування бюджету і регулятором підприємницької діяльності.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняттям 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподаткування, перелік податків, зборів та обов'язкових платежів, платники та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створень передумови для її наступного розвитку [1].

Одним з основних завдань економіки України є стимулювання підприємницької діяльності через створення сприятливих умов її оподаткування. У зв'язку з цим було прийнято Указ Президента України від 3 липня 1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", яким запроваджено справляння єдиного податку суб'єктами підприємництва [2].

Спрощена система оподаткування -- спеціальний податковий режим, запроваджений для зниження податкового навантаження та стимулювання малого підприємництва в Україні. З 1999 р. може застосовуватися підприємцями. Практично без змін проіснувала до 2011 р., коли було переглянуто порядок обов'язкових податкових відрахувань. Наступні істотні зміни набули чинності 1 січня 2015 року.

Усі види спрощеної системи оподаткування, попри їхні відмінності, об'єднує спільне функціональне призначення: такі системи дають змогу запровадити прості й прозорі правила нарахування й сплати податків, а також істотно спростити облік та оформлення податкової звітності.

Основу кожної спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності становить сплата певної суми, яка замінює надходження до бюджетів i державних цільових фондів низки основних податків та зборів (обов'язкових платежів). Спрощені системи (крім єдиного податку для юридичних осіб) є видами наперед визначеного оподаткування: розмір фіксованого податку, єдиного податку чи вартість спеціального торговельного патенту не залежить від величини доходів, одержаних у процесі провадження підприємницької діяльності. Спрощена система оподаткування значно легша з точки зору ведення бухгалтерського обліку, хоча має низку обмежень. Так, існує список дозволених для цієї системи оподаткування видів діяльності. Окрім цього існують обмеження припустимого об'єму доходу та кількості найманих робітників. Не дивлячись на це, спрощена система оподаткування добре підходить для малого бізнесу, що і забезпечує її популярність.

Спрощена система оподаткування суб'єктів підприємництва не поширюється на:

- суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу;

- суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

- суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють:

видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" [2].

Україна вже кілька років живе по Податковому кодексу, який вніс зміни в усі без винятку податки. У грудні 2014 року внесено кардинальні зміни до спрощеної системи оподаткування [3].

Зміни набрали чинності з 1 січня 2015 року. Нововведення полягають у тому, що суб'єктів спрощеної системи оподаткування оптимізувати з 6-ї до 4-х груп Фізичних осіб-підприємців , залежно від специфіки діяльності, розподілити по 3 групам, для юридичних осіб залишити 3 групу + 4 група для юридичних осіб - с/г товаровиробників.

Основні позиції для платників єдиного податку I-III групи на 2015 рік, відображені в таблиці 1.

Таблиця 1

	І група	ІІ група	ІІІ група
Обсяг річного доходу	300 тис. грн.	1,5 млн. грн.	20 млн. грн.
наймані особи	0	Від 0 до 10	Немає значення
ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ	- роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках; - побутові послуги населенню	- послуги, в т.ч. побутові, платникам єдиного податку та/або населенню; - виробництво та/або продаж товарів; - діяльність у сфері ресторанного господарства	Немає значення
ПДВ	Не є платником податку	Не є платником податку	Можуть добровільно зареєструватися платниками ПДВ
СТАВКИ	до 10% МЗП: до 121,8 грн. (з 01.01.2015 р.); до 137,8 грн. (з 01.12.2015 р.);	до 20% МЗП: до 234, грн. (з 01.01.2015 р.); до 275,6 грн. (з 01.12.2015 р.);	2% доходу + ПДВ; 4% доходу
РРО	Не застосовуються	Обов'язкове застосування з 01.01.2016р., Крім провадження діяльності на ринках, при продажу товарів дрібно роздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі	Обов'язкове застосування з 01.07.2015 р. крім фізичних осіб-підприємців, які здійснюють діяльність на ринках, при продажу товарів дрібно роздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі

З 01.01.2015 року для суб'єктів господарювання на спрощеній системі оподаткування І і ІІ груп зникла нижня межа мінімальної фіксованої ставки єдиного податку. Згідно зі змінами, така ставка встановлюється для І групи в межах до 10%, для ІІ групи - до 20% розміру встановленої мінімальної заробітної плати.

Для нових платників та тих, хто був у V і VІ групах, які тепер належать до ІІІ групи, ставку змінили з 3% (3 і 4 група) і 5% (5 і 6 група) до 2% у разі сплати ПДВ і з 5% (ІІІ і ІV група) і 7% (V і VІ група) до 4% без сплати ПДВ.

Законом № 71-VIII введена вимога щодо застосування платниками єдиного податку реєстраторів розрахункових операцій (РРО) протягом 2015-2016 рр.

Згідно з оновленим п. 296.10 НКУ, з 01.01.2015 р РРО можуть не застосовувати:

- всі платники групи І єдиного податку;

- підприємці груп ІІ і ІІІ, які провадять діяльність на ринках;

- при продажу товарів дрібної роздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі.

Згідно з п. 4 підрозділу 8 р. ХХ НКУ передбачено, що зміни, внесені абз. 13 і 14 п. 110 р. I Закону № 71 (п. 296.10 НКУ) щодо застосування РРО набирають чинності для платників єдиного податку групи ІІІ з 01.07.2015 р, а для платників єдиного податку групи ІІ - з 01.01.2016 р.

Вважаємо, спрощенці-підприємці, які не зазначені в п. 296.10 НКУ, зобов'язані застосовувати РРО при готівкових розрахунках.

Так само податкова реформа досить сильно торкнулася і порядку сплати ПДФО при нарахуванні дивідендів платниками єдиного податку. Тепер операції з нарахування дивідендів фізособам - власникам корпоративних прав обкладається ПДФО за ставкою 20%.

Спрощенці відповідно до п. 292.12 НКУ при оподаткуванні дивідендів керуються, зокрема, розділом IV НКУ, в п. 167.5 НКУ якого з 01.01.2015 р. ставка ПДФО на пасивні доходи становить:

- 20% - для пасивних доходів;

- 5% - для доходів у вигляді дивідендів по акціях і корпоративним правам, нарахованим резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, за інвестиційними сертифікатами, які виплачуються інститутами спільного інвестування) (пп.167.5.2 НКУ).

Отже, неплатник податку на прибуток - юридична особа на спрощеній системі оподаткування зобов'язаний утримати 20% ПДФО при нарахуванні таких дивідендів.

При продажу основних засобів доходом юридичних осіб - платників єдиного податку є вся сума коштів, отримана від продажу таких основних засобів, а не сума перевищення над балансовою вартістю, як це було раніше.

До внесення змін до НКУ у разі здійснення діяльності, не передбаченої для І і ІІ груп в п.п. 1 і 2 п. 291.4 НКУ, не було чіткого механізму подальших дій спрощенця в таких випадках. З 01.01.2015 р. при здійсненні діяльності підприємцями І і ІІ груп, яка не передбачена критеріями щодо таких груп (п.п. 1 і 2 п. 291.4 НКУ), спрощенець вийти зі спрощеної системи оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, в якому провадилася така діяльність і з суми отриманого доходу сплатити 15%.

До суб'єктів господарювання, які не можуть бути платниками І-ІІІ груп, з 01.01.2015 р. належать ще й ті, хто займається лотереями (окрім розповсюдження лотерей) і парі (букмекерських парі, парі тоталізатора).

Так само досить важливою залишається процедура реєстрації. Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб'єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація. До 01.01.2015 р. такі суб'єкти господарювання мали інші строки для подання заяви при обранні ІІІ-VІ групи: до закінчення місяця, в якому відбулася їхня державна реєстрація.

З 01.01.2015 р при анулюванні реєстрації платника єдиного податку такому спрощенцю нараховуються податкові зобов'язання до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому:

- до контролюючого органу подано заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності;

- анульовано реєстрацію на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності;

- проведено анулювання реєстрації за рішенням контролюючого органу.

Завдяки цим змінам усунена невизначеність із припиненням нарахування податкових зобов'язань у вищезазначених останніх двох випадках. Оскільки в старій редакції п. 295.8 НКУ про них не було ні слова.

Платникам єдиного податку III-VI перереєстровуватися не потрібно.

Платники єдиного податку третьої - шостої груп, які перебувають на обліку в контролюючих органах до 1 січня 2015 р., з 1 січня 2015 р. вважаються платниками єдиного податку третьої групи відповідно до норм глави 1 розділу XIV цього Кодексу.

Отже, система спрощеного оподаткування з 2015 р. зазнала суттєвих змін: об'єднано єдиний податку з фіксованим сільськогосподарським податком, зменшена кількість груп спрощенців, знижені ставки податку для третьої групи, поступово вводяться касові апарати при готівкових розрахунках. А збільшення річного оподатковуваного обороту разом із упровадженням системи електронного адміністрування ПДВ може викликати небувалий інтерес у бізнесу до системи єдиного податку.

Спрощена система оподаткування у вигляді сплати єдиного податку існує в багатьох країнах світу, зокрема в Австрії, Канаді, Нідерландах, Росії, Швейцарії тощо.

Наприклад, в Австрії всі види господарюючих суб'єктів незалежно від їх юридичного статусу обкладаються податком на підприємницьку діяльність, який складається з двох частин - податку на прибуток підприємства та податку на фонд заробітної плати [9]. У Нідерландах з фізичних осіб справляється єдиний (комбінований) податок, до складу якого входять прибутковий податок і податок на соціальне страхування. В Японії на рівні місцевих податків справляється корпоративний муніципальний податок, до складу якого входять префектурний і міський або міський (як у випадку з Токіо) і районний [11]. А деякі провінції Канади (Нью Брансуїк, Нова Шотландія, Ньюфаундленд) об'єднали свої місцеві податки з продаж з федеральним податком на товари і послуги, що вказує на появу об'єднаного непрямого податку, який включається до роздрібних цін [9].

Цікавим є досвід Швейцарії, в якій податок, що сплачується "у джерела" на рівні конфедерації за єдиною ставкою замінює прибутковий податок, а в деяких кантонах і податок на власність [8]. Усі кантони справляють податки "у джерела" з доходів іноземних громадян, тимчасово працюючих у Швейцарії. Проте деякі кантони справляють податок за єдиною (фіксованою) ставкою з іноземців, що мешкають у Швейцарії. Ці іноземні громадяни не повинні займатись жодною підприємницькою діяльністю як на момент визначення податку, так і на протязі 10 попередніх років [13]. У цьому випадку обчислення податку з використанням єдиної ставки може бути застосовано лише за зверненням платника. Якщо загальне оподаткування є більш вигідним для платника, він має право самостійного вибору - чи застосовувати йому єдину ставку оподаткування чи звичайну, що вказує на альтернативність та добровільність даного платежу.

У Росії з метою спрощення оподаткування доходів певного кола суб'єктів або відповідних видів діяльності запроваджено єдиний податок, який передбачає окремі спеціальні податкові режими. Кожен з них є пов'язаним з заміною сукупності основних податків, що сплачував платник до переходу на відповідний податковий режим, одним податком. Порядок справляння єдиного податку врегульовано такими главами Податкового кодексу Російської Федерації: гл. 26 (1) "Система оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників (єдиний сільськогосподарський податок)"; гл. 26 (2) "Спрощена система оподаткування"; гл. 26 (3) "Система оподаткування у вигляді єдиного податку на отриманий доход" [6].

У Росії разом з іншими податковими платежами справляється і єдиний соціальний податок, який має риси акумулюючого платежу. У відповідності до глави 24 частини другої Податкового кодексу Російської Федерації з 1 січня 2001 р. страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, Фонду соціального страхування Російської Федерації, фондів обов'язкового медичного страхування замінили на сплату єдиного соціального податку [7]. Цей податок має загальнообов'язкове та суто цільове спрямування.

Головний позитив спрощеної системи оподаткування, полягає в тому, що вона створює найбільш сприятливі умови податкового режиму для малого бізнесу. Чимала кількість підприємців і малих підприємств не ховається в "тінь" і декларує свої реальні прибутки і сплачує податки. Спрощена система зменшує тяганину в контролюючих органах із здаванням звітних документів. При цьому, як зазначає О. Кужель, "спрощена система має соціальне значення і мусить працювати для малого бізнесу" [12].

2. Фінансова санація на підприємстві і порядок її проведення

Одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Термін "санація" походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання.

Санація - це систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства. Інакше кажучи, санація - це сукупність усіх можливих заходів, які спроможні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Згідно із Законом України "Про банкрутство" 1992 p., під санацією розуміють задоволення вимог кредиторів та виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами. Згідно з таким підходом санація є лише інститутом переведення боргу. З цим теж аж ніяк не можна погодитися [4]. оподаткування реформа фінансовий санація

Особливе місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів, розрізняють автономну та гетерономну санацію.

Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами (без залучення в санаційний процес сторонніх осіб).

Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

У системі проведення фінансової санації підприємств розрізняють три основні функціональні блоки:

1. Розробка плану санації.

2. Санаційний аудит.

3. Менеджмент санації.

Рішення про проведення фінансової санації приймається в таких, головне, ситуаціях:

1. З ініціативи суб'єкта господарювання, який перебуває в кризі, - коли існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів у арбітражний суд із позовом щодо оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).

2. Після того, як боржник з власної ініціативи, звернувся до арбітражного суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство є фінансове неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з поданням заяви боржник повинен подати до арбітражного суду список кредиторів та дебіторів, бухгалтерський баланс, іншу інформацію, яка характеризує фінансово-майновий стан підприємства, а також (на бажання) запропонувати умови укладання мирової угоди та проведення санації.

3. Після закінчення місячного терміну від дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство даного підприємства - якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, котрі бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подали акцептовані комітетом кредиторів та арбітражним судом пропозиції щодо санації (реорганізації) неспроможного підприємства. За згоди кредиторів з умовами та механізмом задоволення претензій, арбітражний суд приймає рішення про припинення провадження справи про банкрутство та проведення фінансової санації юридичної особи.

4. З ініціативи фінансово-кредитної установи. Згідно із Законом України "Про банки та банківську діяльність", установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс санаційних заходів, зокрема: передати оперативне управління підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; використати для погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.

5. З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. За невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи з оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження його права розпоряджатися випущеною продукцією та іншим власним майном. Якщо внаслідок санаційних заходів не відновилася платоспроможність підприємства, то заставо держатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці.

6. З ініціативи державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про санацію державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%. Після внесення боржника до реєстру неплатоспроможних підприємств указаний орган уповноважується здійснювати управління майном такого підприємства та розробляти пропозиції щодо його фінансової санації.

7. З ініціативи Національного Банку України - якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України "При банки та банківську діяльність".

Санація проводиться в трьох основних випадках:

* до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство в спробі виходу з кризи вдається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи;

* якщо саме підприємство, звернувшись в арбітражний суд із заявою про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації;

* якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд по пропозиціях, що надійшли, від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і погасити його зобов'язання перед бюджетом [4].

Розробка плану санації підприємства:

Розробка плану санації може здійснюватися фінансовими і контролюючими службами підприємства, представниками потенційного санатора, незалежними аудиторськими і консалтинговими фірмами.

План санації включає:

ВСТУП

В вступі дається характеристика підприємства: зведення про правову форму організації бізнесу, формі власності, організаційній структурі, сфері діяльності і коротка історична довідка про розвиток підприємства.

1 РОЗДІЛ

Перший розділ включає підрозділи:

* оцінка зовнішніх умов (політична, економічна, демографічна ситуація, що дозволяє оцінити можливість адаптації стратегії розвитку підприємства до зовнішнього середовища);

* аналіз майнового та фінансово-господарського стану;

* аналіз причин фінансової кризи і слабких місць (систематизація й оцінка причин кризи і його впливу на діяльність підприємства на основі виявлення слабких місць);

* наявний потенціал (визначаються сильні сторони діяльності підприємства, можливі шанси і наявний потенціал у всіх сферах).

2 РОЗДІЛ

Розділ містить стратегічні цілі санації, цільові орієнтири і розробку стратегії санації.

3 РОЗДІЛ

Складові частини:

* план маркетингу й оцінка ринку збуту продукції (визначаються

фактори, що впливають на збут і місткість ринку, мотивація споживачів, галузеві ризики, кількісно оцінюється частка ринка);

* план виробництва і капіталовкладень (містить дані про використання устаткування, його знос, витрати на придбання нового обладнання, ремонт і реконструкцію, можливості оренди і лізингу);

* організаційний план (відображає організаційну структуру підприємства, можливість його реструктуризації, аналіз складу і якість менеджменту);

* фінансовий план (включає прогноз обсягів випуску і реалізації продукції; баланс грошових надходжень і витрат; зведений баланс активів і пасивів; форми і джерела мобілізації фінансових ресурсів; графіки освоєння, окупності і повернення фінансових ресурсів).

4 РОЗДІЛ

У розділі розраховується ефективність санації, організаційні заходи щодо її проведення і контроль за ходом реалізації.

Мета санації вважається досягнутої, якщо вдалося за рахунок зовнішньої фінансової допомоги або реорганізаційних заходів нормалізувати господарську діяльність і уникнути оголошення підприємства-боржника банкрутом з наступною його ліквідацією.

Санаційний аудит -- це аудит підприємства, що знаходиться в стані фінансової кризи.

Головна мета санаційного аудита -- оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності і наявного плану фінансового оздоровлення.

Санаційний аудит проводиться зовнішніми аудиторами в тісному співробітництві з внутрішніми службами підприємства.

Етапи проведення санаційного аудита:

1. Збір і систематизація інформації про підприємство.

2. Розрахунок і аналіз фактичних показників і тенденцій розвитку (оцінка стану фінансової кризи).

3. Аналіз причин і симптомів фінансової кризи і виявлення слабких сторін діяльності.

4. Ухвалення рішення про санацію або ліквідацію підприємства.

Акт про результати проведення фінансового аудита повинний відображати реальне положення підприємства і його санаційні шанси.

Аналіз причин і симптомів кризи

Аналіз причин і симптомів кризи включає визначення правильності в санаційній концепції причин і факторів кризи. На цьому етапі визначають вид і фазу фінансової кризи, систематизуються сильні і слабкі сторони діяльності підприємства.

У практиці санаційного аудита часто використовують SWOFT- analysis: аналіз сильних (Strength) і слабких (Failure) сторін, шансів (Op-portunite) і ризиків (Threat) (в економічній літературі зустрічається назва СВОТ -- аналіз).

Цей вид аналізу може використовуватися для всього підприємства, по окремих підрозділах і в розрізі окремих видів продукції.

У результаті розробляються рекомендації з ефективного використання наявного потенціалу, по усуненню слабких позицій, по нейтралізації ризиків і використанню додаткових шансів.

На практиці в ході виконання SWOFT-analysis з метою контролю використовують анкетування й АВС-аналіз (об'єкт контролю розділяють на три групи і кожну контролюють у визначений термін).

Зарубіжний досвід свідчить, що найважливішим критерієм щодо обґрунтування санації є її ефективність, тобто рішення в процесі санації повинні мати економічний сенс, забезпечувати використання всього наявного у підприємства ресурсного потенціалу, реалізацію всіх його компетенції та збалансування фінансових потоків у часі а за обсягами.

Основні критерії ефективності санації такі:

- ліквідність та платоспроможність як результат оптимізації фінансових потоків підприємства в оглядовому періоді;

- прибутковість операційної діяльності, що дозволяє залучати в наступному періоді кредитні ресурси та визначається відношенням очікуваними додатковим прибутком в процесі санації до витрат на реалізацію санаційної стратегії;

- додаткова вартість, створена в результаті санації, яка виражається в абсолютному прирості вартості активів (різниця між очікуваною та теперішньою вартістю);

- конкурентні переваги та стабілізація позиції на ринку;

- відновлення бізнес-репутації боржника.

3. Ситуаційне завдання

1.Банк викуповує у підприємства вексель номінальною вартістю 54896 грн. за 37 днів до його погашення за ставкою 17% річних. Яку суму отримає підприємство та яка вигода банку від такої операції.

Розв'язок:

1) Сума дисконту, яку сплачує підприємство банку(вигода банку):

С=(К*Т*П)/(365*100) (54896*37*0,17)/365=946,02 грн.

2) Підприємство отримає від банку: 54896- 946,02 = 53949,98 грн.

Відповідь: підприємство отримає від банку 53949,98 грн., вигода банку 946,02 грн.

2.На підприємстві “Ніна” основні засоби на початок звітного року становили 4562 тис. грн. З 1 травня цього року виведено основних засобів з експлуатації на загальну суму 1705 тис. грн., а з 1 листопада введено в дію нових основних засобів вартістю 1350 тис. грн. Обсяг реалізованої продукції становив 5132 тис. грн., а загальна чисельність працівників - 320 чоловік, обсяг прибутку - 1050 тис. грн.

Розрахувати:

1) Середньорічні основні засоби;

2) Фондовіддачу та фондомісткість продукції;

3) Фондоозброєність праці;

4) Рентабельність основних засобів.

Розв'язок:

1) Визначається середньорічна вартість основних фондів (ОФ):

4562+(1705*2/12)-(1350*8/12)=3946,17

2) Визначається фондовіддача(Ф/В):

Ф/В = ВР : ОФ = 5132/3946,17 = 1,30

3) Визначається фондомісткість(Ф/М):

Ф/М = ОФ : ВР =3946,17: 5132 = 0,77

4) Визначається фондоозброєність(Ф/ОЗ):

Ф/ОЗ = ОФ : Ч = 3946,17 : 320 = 12,34

5) Визначається рентабельність основних фондів(РЕоф):

РЕоф = П: ОФ = 1050 : 3946,17 = 0,27

Відповідь: середньорічна вартість основних фондів становить 3946,17 тис. грн., фондовіддача - 1,30; фондомісткість - 0,77; фондоозброєність - 12,34; рентабельність основних фондів - 0,27.

Список використаних джерел

1. Федеральный закон Российской Федерации "О внесении изменений и дополнений в часть вторую Налогового кодекса Российской Федерации, а также о признании утратившими силу отдельных актов законодательства Российской Федерации о налогах и сборах" от 24.07.2002 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. - 2002. - № 30. - Ст. 3021.

2. Налоговый кодекс Российской Федерации. Часть вторая (Официальный текст з изменениями и дополнениями на 01.02.2001 г.) Постатейный научно-практический комментарий. - М.: Библиотечка "Российские газеты", 2001. - 280 с.

3. Артемов Ю. Некоторые особенности бюджетной и налоговой систем Швейцарии // Финансы. - 1995. - № 11. - С.47-52.

4. Князева В.Г., Черника Д.Г. Налоговые системы зарубежных стран // - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997. - 191 с.

5. Кондрашихін А.Б., Пепа Т.В., Федорова В.О. Фінансова санація і банкрутство підприємств. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 208 с.

6. Крисоватий А.І. Податкові системи зарубіжних країн. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 257 с.

7. Кужель О. Я створювала спрощенку не для мінімізаторів // Дзеркало тижня № 50 (778), 19 - 25 грудня 2009 р.

8. Русакова И.Г., Кашина В.А. Налоги и налогообложение /- М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. - 495 с.

9. Шило В. П. Фінанси підприємств (за модульною системою навчання): теоретично-практичний посібник / В. П. Шило та ін. - 2-е вид. - К.: Кондор, 2011. - 429 с.

Размещено на Allbest.ru