Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Забезпечення економічного зростання і соціального розвитку нашої країни значною мірою залежить від стану та умов функціонування аграрного сектора її економіки, в якому за останні десятиліття відбулися докорінні зрушення, пов'язані з ринковою трансформацією національної економіки.

Метою проведення виробничої практики є закріплення та використання отриманих знань спеціальності « Фінанси та кредит» на основі глибокого дослідження діяльності підприємства, а також набуття знань та професійних навичок економічної роботи з метою підготовки до самостійної практичної діяльності на підприємстві.

Об'єктом виробничої практики є сільськогосподарський кооператив «Союз-агро», що знаходиться в Одеській області, Кілійському районі, селі Дмитрівка.

Згідно навчального плану я проходив виробничу практику в фінансовому відділі сільськогосподарського виробничого кооперативу «Союз-Агро».

Разом з керівником практики безпосередньо був складений план проходження практики, який я успішно виконала.

В процесі проходження навчальної практики я:

- ознайомився з законодавством України, яке регулює діяльність сільськогосподарського виробничого кооперативу (далі кооперативу) та фінансового відділу зокрема;

- ознайомився з особливостями роботи фінансового відділу та бухгалтера на підприємстві;

- навчився ефективно використовувати законодавчу та нормативно-правової базу;

- навчився заповнювати та оформляти документи суворої звітності;

- навчився розраховувати фінансові показники, а також виконувати допоміжні розрахунки при складанні фінансових планів;

- навчився складати кошториси витрат на закупівлю сировини, матеріалів, добрив, на оплату праці, на ремонт обладнання, кошторис адміністративно-господарських витрат.



РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття та особливості сільськогосподарського виробничого кооперативу в Україні

Розвиток ринкових відносин зумовлює необхідність широкого використання кооперативної форми організації праці в аграрному секторі економіки.

Кооперативна форма організації праці в сільському господарстві є найефективнішою в зовнішніх відносинах виробників сільськогосподарської продукції -- із збуту продукції, із придбання знарядь і засобів сільськогосподарського виробництва, використання складної техніки, організації взаємного кредитування селянських господарств тощо. Такі обслуговуючі кооперативи є досить дійовими за умови високого розвитку індивідуальних фермерських господарств, об'єднуючи їхні зусилля в окремій фазі виробничого процесу.

Правовою основою функціонування сільськогосподарських кооперативів в Україні є закони України від 17 липня 1997 р. “Про сільськогосподарську кооперацію” та від 10 липня 2003 р. “Про кооперацію”.
Закон “Про сільськогосподарську кооперацію”, на відміну від загального кооперативного закону, регулює діяльність тільки одного виду кооперативів -- сільськогосподарських. Він є комплексним нормативно-правовим актом, що регулює взаємозв'язані між собою земельні, майнові, трудові, організаційно-управлінські та інші відносини, які мають місце в сільськогосподарському кооперативі.

Згідно із визначенням XXXI конгресу Міжнародного Кооперативного Альянсу, кооператив -- це автономна асоціація осіб, які добровільно об'єдналися з метою задоволення своїх економічних, соціальних і культурних потреб за допомогою підприємства, що знаходиться у спільному володінні й управляється демократично.

Закон України “Про кооперацію” визначає кооператив як юридичну особу, утворену фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

На основі запропонованих дефініцій поняття кооперативу, інших положень кооперативного законодавства можна назвати такі загальні ознаки кооперативу:

1. Кооператив -- це, насамперед, добровільне об'єднання.
Лише шляхом об'єднання окремі особи можуть досягти поставленої спільної мети, отримати прибуток, належно організувати працю, захистити свої інтереси. Проте не будь-яке об'єднання, можна назвати кооперативом (громадське об'єднання є теж добровільним об'єднанням громадян): кооператив відрізняється від інших об'єднань своєю персоналізованістю. Це означає, що кооператив -- об'єднання людей, осіб, а не капіталів, на відміну від акціонерних та деяких інших господарських товариств, якими визнаються “підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку”.

2. Членський характер об'єднання.

3. Рівноправність членів, що означає не лише рівність прав, але й рівність обов'язків, однакову відповідальність, а головне -- що кожен член кооперативу має лише один голос, незалежно від кількості внесених паїв. У акціонерному товаристві кожен акціонер має кількість голосів, відповідно до кількості акцій, які йому належать.

4. Пайовий характер майна кооперативу; обмеження виплат часток доходу на пай.

5. Розподіл прибутків кооперативу відбувається незалежно від паю, який вніс член кооперативу, а залежно від наслідків тих господарських операцій, які провів кооператив.

6. Головною метою діяльності кооперативу є не одержання високого прибутку на вкладений капітал, як у акціонерному товаристві, а збільшення доходів і добробуту своїх членів, зменшення їхніх витрат на споживання.

7. Досягнення мети кооперативу за допомогою ведення спільної діяльності.

8. Обов'язкова участь членів кооперативу в його діяльності (трудова участь -- у виробничих кооперативах, участь в господарських операціях -- в обслуговуючих кооперативах).

В Законі України “Про сільськогосподарську кооперацію” визначення поняття сільськогосподарського кооперативу як юридичної особи, утвореної фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності в сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу, не вповні вказує на специфіку саме сільськогосподарського кооперативу.

До специфічних ознак (критеріїв) сільськогосподарських кооперативів належать:

1) ведення сільськогосподарської діяльності (з використанням земельної ділянки сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва) або обслуговування її потреб;

2) розташування, як правило, у сільській місцевості.

Ці ознаки мають бути головними ознаками сільськогосподарських кооперативів.



1.2 Економічна характеристика підприємства «Союз- агро»

Земля природна база для функціонування і розвитку всіх галузей народного господарства. У сільському господарстві земля є основним засобом і джерелом матеріального виробництва. Саме тому першим етапом аналізу досягнутих показників на підприємстві буде характеристика землекористування кооперативу.

Типовим ґрунтом для даного району є чорнозем, а також темно-сірі підзолисті ґрунти. Район багатий на поклади високоякісної глини-каоліну. Тут є червоний та сірий граніт, бутове каміння.

Основна діяльність кооперативу спрямована на одержання сільськогосподарської продукції, цим і пояснюється висока питома вага сільськогосподарських угідь у загальній структурі земель кооперативу

Важливе значення в діяльності сільськогосподарських підприємств відіграють основні засоби.

Основні фонди - це економічна форма сукупності матеріально-речових цінностей, що діють протягом тривалого періоду, які цілком і в незмінній натуральній формі споживаються у виробничих і невиробничих процесах і постійно втрачають свою вартість по частинам, переносячи її на готову продукцію. Вони характеризують рівень розвитку продуктивних сил, матеріальною основою організаційно-технологічних процесів. Зростання основних фондів, якісне вдосконалення конкретних видів засобів праці, поліпшення виробничої і галузевої структур та ефективне використання їх в усіх галузях виробництва є важливою передумовою створення матеріально-технічної бази, підвищення продуктивності праці і зростання матеріального добробуту населення.

Забезпеченість основними фондами та їх використання характеризують слідуючи показники: розмір та структура основних виробничих фондів, динаміка основних фондів, озброєність праці основними фондами (фондоозброєність), розмір та структура енергетичних засобів, забезпеченість енергоресурсами (енергоозброєність), забезпеченість тракторами, комбайнами, іншими сільськогосподарськими машинами, фондовіддачі, фондомісткості (див. таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1.

Ефективність використання основних засобів в кооперативі «Союз-агро»

Показники	2012 р.	2013 р.	2014 р.	Відхилення за 3 роки
				абсол.	темп росту
Вихідні дані
Вартість основних засобів, тис. грн.	2525,20	2900,00	9829,00	7303,80	289,24
Вартість оборотних фондів, тис. грн..	4895,50	7824,00	6292,00	1396,50	28,53
Вартість валової продукції рослинництва і тваринництва, тис. грн.	4030,59	5421,38	7451,33	3420,74	84,87
Чистий прибуток, тис. грн.	1375,20	2771,00	3165,00	1789,80	130,15
Середньорічна чисельність робітників, зайнятих в с.г. виробництві, чол	42,00	44,00	71,00	29,00	69,05
Площа с.г. угідь, га	1641,34	1677,60	1677,60	36,26	2,21
Розрахункові дані
Фондозабезпеченість, тис. грн.	1538,50	1728,66	5858,97	4320,47	280,82
Фондоозброєність, тис. грн.	60,12	65,91	138,44	78,31	130,25
Фондовіддача, грн.	1,60	1,87	0,76	-0,84	-52,50
Фондоємність, грн.	0,63	0,53	1,32	0,69	110,55
Норма прибутку, %	18,53	25,84	19,63	1,10

На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди беруть участь тільки в одному циклі виробництва, втрачають натуральну форму і цілком переносять свою вартість на знову створений продукт.

Обігові кошти постійно беруть участь у забезпеченні процесу виробництва і реалізації продукції, одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу коштів. Переходячи з грошової форми вартості в товарну, потім у виробничу, товарну і знову в грошову - обігові кошти забезпечують безперебійну роботу підприємства. Таким чином, сферу виробництва обслуговують оборотні виробничі фонди, а процес реалізації продукції - фонди обертання.

Таким чином, обігові кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обертання для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції

1.3 Організація економічної служби на підприємстві

Організацією роботи по діяльності підприємства в галузі економіки з метою ефективного працевикористання доведення планових завдань по виробництву і обліку результатів виробничої діяльності, дотримання режиму економії, досягнення найвищих результатів при найменших затратах матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, розробці виконанню заходів по удосконаленню організації і нормуванню праці, управління виробництвом і використання трудових ресурсів, здійснення обліку і складання звітності займається економічна служба. У галузі служби створено планово-економічний відділ і відділ організації праці і заробітної плати, а також інформаційна група на базі двох персональних комп'ютерів.

Обов'язки головного економіста виконує головний бухгалтер, який:

Керує науково-економічним та організаційно-економічним забезпеченням діяльності підприємства.

Розробляє і організує впровадження заходів щодо підвищення продуктивності, ефективності та рентабельності виробництва, якості продукції, зниження собівартості, забезпечення зростання продуктивності праці, досягнення ефективних результатів за умов раціоналізації витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Координує діяльність економічних підрозділів підприємства щодо складання перспективних планів роботи в умовах конкуренції згідно з укладеними господарськими договорами, розробки поточних планів з необхідними обґрунтуваннями і розрахунками, організаційно-технічних заходів з удосконалення господарського механізму, економічної діяльності, виявлення і використання резервів виробництва.

Сприяє підвищенню обґрунтованості економічних розрахунків, установленню планових показників на основі прогресивних техніко-економічних нормативів матеріальних і трудових витрат з урахуванням досягнень науки і техніки, організації виробництва та праці.

Проводить роботу з удосконалення планування економічних показників діяльності підрозділів підприємства, досягнення високого рівня їх обґрунтованості, створення і поліпшення нормативної бази планування, норм витрат товарно-матеріальних цінностей, обігових коштів і використання виробничих потужностей.

Організує розробку методичних матеріалів з техніко-економічного планування роботи виробничих підрозділів підприємства, розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень, необхідності впровадження раціоналізаторських пропозицій та винаходів, нової техніки і технології.

Здійснює методичне керівництво і організацію роботи з упровадження, удосконалення та підвищення ролі економічних методів управління, розширення сфери дії внутрішньогосподарського розрахунку.

Забезпечує суворе додержання режиму економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на усіх напрямах господарської діяльності підприємства.

Бере участь у роботі з удосконалення організації виробництва, готує пропозиції, спрямовані на підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва, зміцнення господарської самостійності підприємства та економічної відповідальності працівників.

Організує розробку раціональних форм первинної планової, облікової та звітної документації, яка застосовується на підприємстві, а також бере участь у впровадженні автоматизованих систем управління і обчислювальної техніки для проведення економічних розрахунків у галузі планування, обліку і аналізу господарської діяльності.

Організує проведення комплексного економічного аналізу і оцінки наслідків виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, розробку заходів щодо використання внутрішньогосподарських резервів, проведення атестації та раціоналізації робочих місць.

Керує економічними дослідженнями, що проводяться на підприємстві, укладає договори про творче співробітництво з науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами, організує розробку методів економічної оцінки заходів, спрямованих на розвиток техніки, удосконалення організації виробництва, а також пропозицій щодо практичного використання результатів наукових досліджень у галузі економіки.

Здійснює заходи щодо впровадження в практику досягнень економічної науки.

Сприяє розвитку громадської економічної роботи на підприємстві, подає методичну допомогу творчим громадським об'єднанням працюючих, які здійснюють економічний аналіз та пошук резервів виробництва, залучає їх до вирішення питань, пов'язаних з розвитком економіки підприємства.

Організує проведення економічних розрахунків та аналізу ефективності впровадження нової техніки і технології, а також нових видів продукції під час їх створення і освоєння.

Керує проведенням порівняльного аналізу показників роботи підприємства та інших підприємств, упровадженням передового досвіду економічної роботи.

Бере участь у розробці та впровадженні заходів з поліпшення економічних показників роботи підприємства (щодо обсягу виробництва, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку тощо), в реалізації прогресивних форм і методів економічної роботи.

Керує роботою з підвищення рівня економічних знань працівників.

Контролює своєчасність подання звітів про результати економічної діяльності у відповідні органи.

Фінансова звітність, що складається на підприємстві подається до управління статистики у відповідності з визначеним у нормативних документах порядкам та відповідно строку.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СВК «СОЮЗ-АГРО»

2.1 Порядок формування та організація грошових розрахунків підприємства

Грошові розрахунки -- платежі підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Організація грошових розрахунків ґрунтується на наступних принципах:

· обов'язкове зберігання грошових коштів на рахунках в банку;

· вільний вибір установи банку для відкриття поточних рахунків;

· вільний вибір способів розрахунків і платежу;

· списання коштів за дорученням власника рахунку;

· здійснення платежів у межах наявних на рахунку коштів;

· дотримання установлених законодавством правил.

Безготівкові розрахунки -- перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою до каси банку на рахунки одержувачів коштів. У безготівковому порядку здійснюються розрахунки:

· з постачальниками і підрядчиками;

· з орендодавцями і орендарями;

· з покупцями і замовниками;

· з фінансово-кредитними установами;

· з державними установами та організаціями;

· з державними цільовими фондами;

· з бюджетом.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок. Одержуючи виручку за реалізовану продукцію у безготівковій формі, підприємство має отримати в установленому порядку у банківській установі готівку на покриття поточних витрат -- виплату заробітної плати, господарські потреби, виплату авансів на відрядження.

Підприємство «Союз - агро» переважно використовує безготівкову форму розрахунків, крім виплати заробітної плати.

На підприємстві відкрито 13 рахунків, в тому числі: 5 поточних в національній валюті, 3 депозитних в національній валюті, 2 валютних в доларах США, 1 кредитний в доларах США и 2 спеціальних.

Кооператив «Союз-агро» переважно працює з АТ «Приватбанк» і АТ «Укрсиббанк». В своїй роботі підприємство активно використовує систему «Банк-клієнт», що значно полегшує роботу з банком і оптимізує грошові потоки. Ця система дозволяє своєчасно виконувати свої зобов'язання перед постачальниками за товари, роботи, послуги, а також полегшує роботу з покупцями.

2.2 Грошові надходження підприємства

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємства постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємства.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємства. сільськогосподарський кооператив оборотний грошовий

Вхідні грошові потоки підприємства за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження включають:

1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;

2) виручку від іншої реалізації;

3) доходи від фінансових інвестицій;

4) доходи від інших позареалізаційних операцій.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємства. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень.

Надходження на рахунки підприємства складається з виручки від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва.

У зв'язку з сезонним характером роботи підприємства та надходженням коштів від реалізації продукції переважно в другому півріччі підприємство залучає кредити для поповнення обігових коштів. Кредитні договори складаються в іноземній валюті (долар США). Для забезпечення ефективного використання коштів підприємство експортує частину продукції (ячмінь, кукурудза), що дозволяє своєчасно погашати валютні кредити власною іноземною валютою, а не витрачати зайві кошти для її купівлі. Крім цього, запровадження експорту забезпечує більш вигідні умови, що стосується формування ціни на продукцію.

Для формування додаткового доходу підприємство розміщує вільні кошти на депозитних рахунках кооперативу використовує також депозитну лінію з лімітом залишку на рахунку нуль, що дозволяє вільно використовувати власні кошти і отримувати відсотки від щоденного їх залишку.

Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових засобів стає відносно самостійним.

Таблиця 1.2

Структура основних виробничих фондів за 2010-2014 рр..

Показники	Роки
	2010	2011	2012	2013	2014
Будинки і споруди	49,4	49,5	48,5	48,8	47,6
Передавальні пристрої	1,9	2,1	2,3	2,4	2,4
Машини та обладнання	21,6	21,5	21,8	21,4	21,0
Транспортні засоби	2,5	2,3	2,2	2,1	2,0
Багаторічні насадження	0,2	0,1	0,1	0,1	0,2
Інші види основних засобів	0,5	0,3	0,2	0,3	0,4
в тому числі: виробничі	67,2	68,8	72,9	73,2	74,1
Невиробничі	12,8	11,2	9,1	7,8	6,9

З таблиці, наведеної вище, видно, що за період з 2010 по 2014 рр.. зростає частка основних засобів виробничого призначення. Знижується питома вага будівель і споруд (з 49,4 до 47,6% за аналізовані п'ять років), транспортних засобів. Проаналізувавши структуру основних фондів, розглянемо забезпеченість кооперативу основними засобами виробництва.

Прибуток -- одна з форм чистого доходу в умовах розвинутих товарно-грошових відносин, що виражає вартість додаткового і часткового необхідного продукту. За своєю величиною прибуток - це різниця між продажною ціною товару і витратами на його виробництво. Значна частина прибутку йде на виплату податків, сплату процентів за кредит, виплату дивідендів тощо. Прибуток виступає основним критерієм ефективності підприємницької діяльності.

Із загального прибутку сплачується податок. Прибуток, що залишається після оподаткування - чистий прибуток, який використовується згідно зі статутом підприємства і ділиться на 2 частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам підприємства, персоналу, як заохочувальний засіб, на соціальну підтримку, благодійність;

2) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, є фінансовим джерелом його розвитку і спрямовується на розвиток виробництва, інвестиційну діяльність та резервний фонд на компенсацію непередбачених відхилень .

Кооператив « Союз-агро» використовує переважно новітні технології, що дозволяє зменшити собівартість продукції і забезпечити надану в оренду землю в належному стані, що є важливо взагалі для країни.

Важливими складовими собівартості продукції є: насіннєвий матеріал, паливно-мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, заробітна і орендна плата.

Для отримання ефективного результату від господарської діяльності підприємство реалізує продукцію на умовах поставки франко-порт, франко-елеватор або МЕЗ (соняшник).

Щорічно підприємство за результатами роботи проводить розподіл прибутку між учасниками товариства, тобто сплачує учасникам дивіденди.

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби і перебуває на обліку в Первомайській об'єднаній державній податковій інспекції.

Підприємство є платником: податку на додану вартість, податку з доходу фізичних осіб, екологічного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, податку на нерухомість.

Розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку підприємства подає раз на рік і сплачує згідно графіка кожного місяця поточного року. Сума цього податку залежить від кількості власної або орендованої землі.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України сільськогосподарський кооператив «Союз - агро » використовує спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства. Згідно цього режиму сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковій кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарським підприємствам на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків. Таким чином, підприємство щомісячно подає в органи державної податкової служби дві декларації з податку на додану вартість: перша - загальна, друга - спеціальна. В загальну декларацію включаються доходи від продажу товарів/послуг не власного виробництва. За результатами загальної декларації підприємство сплачує податок на додану вартість в бюджет. В спеціальну декларацію з податку на додану вартість включаються доходи від продажу товарів/ послуг власного виробництва і сума податку, яка виникає до сплати, перераховується на спеціальний рахунок і використовується на забезпечення матеріальної бази виробництва.

Розрахунок податку на нерухомість подається до органу податкової служби один раз на рік і залежить від площі власної нерухомості.

Розрахунок екологічного податку подається один раз в квартал і розраховується в залежності від використаних шкідливих речовин (лампи, шини, акумулятори) та списання власних відходів в підприємстві (відходи від сушки, очистки).

Крім цього, підприємство є платником єдиного соціального внеску, який сплачується залежно від фонду оплати праці.

Податок з доходів фізичних осіб підприємство сплачує не тільки з фонду оплати праці, а і з орендної плати за землю.

2.3 Оборотні кошти та їх організація на підприємстві

Для організації господарчої діяльності кожне підприємство повинно мати не тільки основні виробничі фонди, але також мати в наявності оборотні фонди.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди беруть участь тільки в одному циклі виробництва, втрачають натуральну форму і цілком переносять свою вартість на знову створений продукт.

Обігові кошти постійно беруть участь у забезпеченні процесу виробництва і реалізації продукції, одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу коштів. Переходячи з грошової форми вартості в товарну, потім у виробничу, товарну і знову в грошову - обігові кошти забезпечують безперебійну роботу підприємства. Таким чином, сферу виробництва обслуговують оборотні виробничі фонди, а процес реалізації продукції - фонди обертання.

До оборотних фондів відносяться: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, МШП, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Фонди обертання являють собою ту частину обігових коштів, що складається з залишків готової продукції на складі підприємства, товарів відвантажених, але не оплачених покупцями, залишків коштів підприємства на розрахунковому рахунку в банку, касі, у розрахунках і дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери.

Таким чином, обігові кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обертання для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції.

Таблиця 1.3

Аналіз забезпеченості основними засобами виробництва в 2010-2014 рр..

Показники	Го ди
	2010	2011	2012	2013	2014
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн..	3895	4820	5969	6185	7550
Енергетична потужність, тис. к.с.	55,3	54,1	54,4	54,0	54,0
Середньорічна кількість працівників, чол.	125	120	110	100	90
Площа сільськогосподарських угідь, га	969	969	969	1038	1038
Фондообеспеченность, тис.грн	40,0	70,7	92,6	95,9	108,1
Фондоозброєність, тис.грн	11,8	18,6	23,1	29,6	37,6
Енергозабезпеченість, к.с.	57,0	64,6	67,8	72,8	72,9
Енергоозброєність, к.с.	18,2	21,9	28,2	29,6	30,4

У цілому, з таблиці 1.3 видно, що в СВК "Союз-агро" намітилася позитивна тенденція. Практично всі показники, що характеризують ефективність використання основних засобів, з року в рік зростають. Як видно з усього розглянутого вище, у СВК "Союз" є досить широкі можливості для успішної діяльності. Тут є і земельні угіддя, і міцна матеріальна база, і кваліфіковані фахівці. Тепер доцільно буде проаналізувати, наскільки успішно налагоджена робота кооперативу. Почнемо з рослинництва, оскільки саме воно є кормовою базою для тваринництва.

Сформована в даний час система організації обігових коштів побудована на таких принципах:

по-перше, надання підприємствам самостійності в розпорядженні, управлінні обіговими коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні обігових коштів;

по-друге, визначення планової потреби і розміщення обігових коштів по окремих елементах і підрозділах. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби обігових коштів, що забезпечила б безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань при ритмічній роботі (розробка довгострокових діючих норм і щорічних нормативів);

по-третє, коригування розрахованих і діючих нормативів з урахуванням вимог мінливих умов господарювання (зміна обсягу виробництва, ціни використовуваних сировини і матеріалів, паливних і енергетичних ресурсів, постачальників і споживачів, форм застосування розрахунків);

по-четверте, наявність раціональної системи фінансування обігових коштів. Це означає формування обігових коштів за рахунок власних ресурсів і позикових коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства;

по-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням обігових кошті. Мається на увазі проведення аналіз ефективності кругообігу використання коштів із метою прискорення їхньої оборотності.



РОЗДІЛ 3. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Оцінка фінансового стану підприємства

Вихідною складовою фінансового механізму є фінансове планування й прогнозування. За його допомогою залучаються інші структурні елементи фінансового механізму, такі як фінансові показники, норми і нормативи, ліміти, резерви, фінансові стимули.

Фінансовий план - це індивідуальний план формування і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий план має форму балансу, тобто прибутковий і видатковий розділи. Фінансовий план підприємства має практичне значення, оскільки є збалансованим прибуткової й видаткової частини, а також являє собою прогноз на майбутній період.

Під прогнозом розуміється науково обґрунтовані передбачення ймовірного майбутнього стану фінансово-економічної діяльності підприємства в цілому та його елементів зокрема.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства характеризується наступними показниками:

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона "стійкою" (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв'язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і на прогнозований період.

Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі звітного балансу, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов'язаннями з використанням платіжного календаря

Фінансову стійкість підприємства тісно пов'язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності.

Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.

Якщо коефіцієнт фінансового стану у 2012 році менше коефіцієнту зміни підсумку балансу - це означає, що у 2012 році використання фінансових ресурсів було менш ефективним, ніж у 2011 році. У 2013 році, навпаки, коефіцієнт фінансового стану більше коефіцієнту підсумку балансу. це означає, що у 2013 році використання фінансових ресурсів було більш ефективним, ніж у 2012 році(табл..3.1.).



Табл.3.1.

Динаміка використання фінансових ресурсів

Показники балансу	по 31.01.2012	по 31.01.2013	по 31.01.2014
Власний капітал (М)	1820	18833	19357
Наступні витрати на платежі (Вк)	-	-	-
Довгострокові зобов'язання(Зп)	-	1422	1655
Поточні зобов'язання (Зп)	3726	917	2014
Доходи майбутніх періодів (Дм)	-	-	-
Всього витрат та зобов'язань	3726	2344	3669
Коефіцієнт фінансової стабільності (Ку) Ку=	4,9	8	5,3

Перевищення власного капіталу над іншими коштами свідчить, що підприємство має достатній запас фінансової стабільності і в змозі покрити свої зобов'язання.

Протягом досліджуваного періоду відбулося зростання загальної земельної площі на 2,21 %. Так загальна площа ріллі зменшилась на 1,34 % при зростанні площі пасовищ на 323,79 % що викликало зростання питомої ваги пасовищ в загальній площі сільськогосподарських угідь на 3,44 в.п.

Зі зростанням чисельності працівників (збільшення на 69,05 %) відбулося зниження показників навантаження на 1 середньорічного робітника, зайнятого в сільському господарстві - в розрахунку на площу с/г. угідь - зниження на 39,54 %, а в розрахунку на площу ріллі - зниження на 41,64 %.

За 2011-2013 рр. відбулося збільшення загальної вартості основних засобів на 289,24 % при загальному збільшенні площі сільськогосподарських угідь ( на 2,21 %), що викликало збільшення фондозабезпеченості - з 1538,50 грн.. в 2011 році до 5858,97 грн. в 2013 році; тобто зростання склало 280,82 %.

Зі збільшенням чисельності працівників (на 29 осіб або на 69,05 %) відбулося зростання фондоозброєності на 130,25%.

Спостерігаючи зростання величини валової продукції ( збільшення на 84,87 %) відбулося зниження показника фондовіддачі на 52,50 %, та зростання показника фондоємності на 110,55 %.

Спостерігається підвищення коефіцієнта обертання оборотних засобів на 43,84 %, що викликало зменшення тривалості одного обороту оборотних засобів на 133 доби або на 30,48 %.

Зі збільшенням величини валової продукції загалом по підприємству (на 84,87%), та по тваринництву - на 348,82 %, відбулося зростання загального річного виробітку по підприємству на 9,36 % , та зростання річного виробітку в тваринництву на 147,18 %.

Також за проаналізований період відбулося зростання виручки отримуваної від реалізації продукції в підприємстві на 95,02 % та величини виробничої собівартості на 77,61%, що дозволило збільшити величину отримуваного валового прибутку на 128,99 %.

Спостерігається зростання відносних показників ефективності, таких як: вартість валової продукції в розрахунку на 1 га (збільшення на 80,87%); величина чистого прибутку в розрахунку на 1 грн. виробничих витрат (зростання на 29,58%). Загальний показник рентабельності зріс з 57,67 % в 2007році до, тобто зростання склало 17,06 в.п.

На підприємстві спостерігається зростання виручки від реалізації продукції на 70 %, зростання величини собівартості реалізованої продукції на 88,80 %, що дозволило збільшити величину прибутку.

У 2014 році витрати на виробництво та реалізацію продукції порівняно з 2013 роком збільшились на 1722 тис. грн. в зв'язку із ростом цін на паливо-мастильні матеріали.

Результатом фінансово-господарської діяльності підприємства у 2014 році є прибуток в розмірі - 2883 тис. грн.. Рентабельність підприємства (розрахована як відношення прибутку до загальних витрат) у 2014 році - 13,8%.



ВИСНОВКИ

Кооператив -- об'єднання людей, осіб, автономна асоціація осіб, які добровільно об'єдналися з метою задоволення своїх економічних, соціальних і культурних потреб за допомогою підприємства, що знаходиться у спільному володінні й управляється демократично. Велике значення в діяльності аграрного підприємства відіграє економічна служба, що здійснює аналіз та оцінку отриманих результатів та будує плани на наступні роки.

За час проходження виробничої практики я оволодів практичними навичками по складанню зведених бухгалтерських документів, складанню бухгалтерських записів по проведеним господарським операціям, відображенню господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку, проведенню бухгалтерських розрахунків, набув знань і професійних умінь з ведення фінансового та управлінського обліку на підприємстві.

Отже, пройшовши практику на підприємстві «Союз агро», яке займається виробництвом,переробкою та реалізацією продукції сільського господарства,я дійшов висновку,що сільське господарство є специфічною галуззю. Воно значною мірою відрізняється від інших галузей народного господарства, що визначає особливості в обліку. Можна виділити такі особливості цієї галузі, які мають безпосередній вплив на облік господарських операцій.

Сільське господарство, як жодна інша галузь народного господарства, залежить від кліматичних умов, що безпосередньо впливають на організацію виробництва та обліку відповідних операцій.. Крім цього, кліматичні умови є визначальним чинником спеціалізації сільськогосподарського виробництва, а це зумовлює специфіку його всієї організації.

На відміну від промисловості, де зазвичай відбувається рух предметів праці, а знаряддя виробництва (машини, обладнання) закріплені на одному місці, у сільському господарстві рухаються знаряддя виробництва, а предмети праці рослини та тварини знаходяться на одному місці. Це впливає на формування виробничих витрат, оскільки зумовлює порівняно велику потребу в механізмах і витратах на переїзди й транспортування продукції,а також зумовлює певні особливості в обліку, пов'язані з необхідністю мінімізації витрат.

У сільському господарстві частина виробленої продукції використовується у подальшому виробництві (певну кількість зер-
на, картоплі та іншої продукції залишають на насіння, для годівлі худоби, частина поголів'я тварин використовується для відтворення стада і т. ін.). Тому не вся вироблена,і перероблена в цій галузі продукція є товарною. Це зумовлює особливості планування обсягів виробництва та розподілу продукції, а також організації обліку.

На відміну від промисловості в сільському господарстві робочий період не збігається з періодом виробництва. Це пояснюється тим, що виробничий період тут -- це час, коли процес здійснюється за безпосередньої участі людини й часу

Таким чином, СВК "Союз-агро" стабільно розвивається сільськогосподарське підприємство зі своїми перевагами і недоліками. Останнім часом кожне сільськогосподарське підприємство має всі зусилля спрямовувати на підтримку конкурентоспроможності виробленої продукції. Тому найбільш актуальними проблемами в цеху землеробства є:

1. Підвищення продуктивності праці шляхом подальшого технічного переозброєння галузі рослинництва.

2. Здійснення заходів щодо ресурсо-і-енергозбереження шляхом удосконалення та зміни технологій, що в результаті спричинить зниження собівартості виробленої продукції.

3. Значне підвищення продуктивності торф'яно-болотних ґрунтів за рахунок поліпшення ботанічного складу трав, підбору сортів за термінами дозрівання.

4. До того ж, вже давно ніхто не думає про валовому виробництві, переважне значення віддається якості. Саме висока якість дозволить утримувати постійних клієнтів будь-якого підприємства.

Размещено на Allbest.ru