Міжбюджетні відносини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжбюджетні відносини -- відносини між державою і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.[1]

Мета регулювання міжбюджетних відносин -- забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами і бюджетними ресурсами, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

У Бюджетному кодексі України передбачено спеціальний механізм міжбюджетних трансфертів, які у свою чергу базуються на фінансових нормативах бюджетної забезпеченості та відповідних коригуючих коефіцієнтах.

Механізм міжбюджетних відносин має:

-- сприяти соціально-економічному розвитку регіонів;

-- враховувати зацікавленість місцевих органів влади;

-- базуватися не лише на нинішньому економічному стані регіонів, а й враховувати потенційні можливості.[9]

В умовах активного залучення України до світових процесів глобалізації, особливого значення набувають регіональні аспекти стратегії соціального-економічного зростання держави. У цьому контексті актуальними залишаються питання економічного та соціального розвитку регіонів на основі позитивних структурних зрушень галузевої, просторової та функціональної систем, відновлення й зміцнення ефективного співробітництва регіонів, зменшення міжрегіональних диспропорцій, раціонального використання економічного потенціалу кожного регіону. При цьому щороку в державі розв'язуються суперечки між центром та регіонами щодо розподілу фінансових ресурсів. Незважаючи на те, що теоретичні аспекти міжбюджетних відносин чітко закріплені на законодавчому рівні у Бюджетному кодексі України, проблеми, пов'язані з їх обліком, розподілом і контролем залишаються й досі неврегульованими. Тобто, на сучасному етапі вітчизняного економічного розвитку держави та її регіонів є надзвичайно важливою проблема взаємодії бюджетів, у зв'язку з чим міжбюджетні відносини займають особливе місце в системі фінансових відносин між різними рівнями влади. Що і зумовлює актуальність теми дослідження.[2]

Критичний аналіз та узагальнення сучасних наукових праць дозволили систематизувати такі науково-методичні підходи до розуміння сутності системи міжбюджетних відносин (рис. 1.).

міжбюджетний відносини регулювання

Рис. 1. Сутність системи міжбюджетних відносин

Опрацьовані джерела також дають змогу виділити наступні ознаки міжбюджетних відносин:

- не всі суб'єкти бюджетних відносин належать до кола їх учасників;

- органи місцевого самоврядування та органи державної влади в процесі реалізації міжбюджетних відносинах виступають від імені адміністративно-територіальних утворень, які вони представляють;

- завжди пов'язані з фінансовою діяльністю адміністративно-територіальних утворень.

На сьогодні, згідно з Бюджетним кодексом України, можна виділити два рівні управління міжбюджетними відносинами:

- перший рівень встановлює пряме регулювання відносин між державним бюджетом і місцевими бюджетами АРК, областей, районів, міст Києва та Севастополя, міст обласного (республіканського для АРК) значення;

- на другому рівні встановлюються взаємовідносини між районними бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст, (зокрема районів у містах), а також між бюджетами міст обласного (республіканського АРК) значення, Севастополя та бюджетами адміністративно підпорядкованих їм міст, селищ, сіл.[8]

Міжбюджетні відносини виконують наступні функції:

- розподіл між бюджетними ланками доходних повноважень;

- розподіл між бюджетними ланками витратних повноважень, прав та відповідальності.

Таким чином, формування міжбюджетних відносин - досить складна та багатогранна проблема. Вона стосується не лише суто розподілу фінансових ресурсів між різними рівнями бюджетної системи для виконання власних і делегованих повноважень, але й удосконалення діючої системи управління фінансуванням органів місцевого самоврядування та законодавчого розподілу функцій і відповідальності між центральними і місцевими органами влади.

Результати проведеного дослідження підкреслюють необхідність окреслення основних та стратегічних напрямків реалізації політики міжбюджетних відносин з метою досягнення соціальної та економічної стабільності. Саме тому вчені-економісти визначили дві основні мети міжбюджетних відносин, сутність яких розглянуто наступним чином (табл. 1.).

Таблиця 1. Мета здійснення міжбюджетних відносин

Відповідно до Бюджетного кодексу мета регулювання міжбюджетних відносин полягає у забезпеченні відповідності між повноваженнями на здійснення видатків і бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. Більшість авторів трактує кінцеву мету бюджетного регулювання більш узагальнено - забезпечення необхідними коштами соціально-економічного розвитку та соціального захисту населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Отже, можна виділити довгострокову (стратегічну) і короткострокову (тактичну) мету регулювання міжбюджетних відносин.[3]

За результатами проведеного дослідження доведено доцільність систематизації поглядів вчених щодо сутності понять “міжбюджетні відносини” та “бюджетне регулювання”, оскільки існують розбіжності у їх трактуванні. Аналіз порівняння наведених термінів, а також аналіз значення і ролі бюджетного регулювання в системі міжбюджетних відносин визначили, що бюджетне регулювання - поняття вужче, ніж міжбюджетні відносини. В цілому визначено, що за своєю суттю, поняття “міжбюджетні відносини” має двосторонній зміст: з одного боку - це система розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів між ланками бюджетної системи держави з метою збалансування диспропорцій в соціально-економічному розвитку адміністративно-територіальних одиниць, з другого - це відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування відносно розподілу повноважень, функцій, обов'язків та відповідальності щодо виконання державного бюджету України. [4]

Українське суспільство та держава потребують змін у системі державного регулювання економіки країни. Вже багато років триває процес формування оптимальної системи міжбюджетних відносин з метою приведення у відповідність делегованих місцевим органам повноважень і виділених для їх виконання фінансових ресурсів, використання оптимального механізму розподілу бюджетних трансфертів між регіонами, надання більшої відкритості та публічності, створення умов для економії місцевих бюджетних видатків і стимулів для перевиконання місцевих бюджетів та розвитку територій. Є певні позитивні успіхи, але реформування не завершено. Становлення системи міжбюджетних відносин відбувається під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів; змінюються умови, природа та форма міжбюджетних відносин, що потребує адекватних коригуючих заходів щодо забезпечення ефективності їх функціонування в умовах динамічних змін. Досліджуючи сучасний етап розвитку України на основі аналізу фінансових показників розвитку економіки і міжбюджетних відносин, можна виділити чинники, що впливають на функціонування сучасних міжбюджетних відносин: істотна диференціація регіонів за рівнем економічного і соціального розвитку; випередження темпів зростання видатків місцевих бюджетів над їх доходами; посилення централізації бюджетних ресурсів; зниження рівня фінансування місцевих бюджетів; значна кількість дотаційних бюджетів за всіма регіонами. Вплив цих чинників є неоднорідним на фоні загальних внутрішньодержавних проблем (довготривалі політичні протистояння, корупція, неефективне державне управління). Аналіз зарубіжного досвіду свідчить, що система міжбюджетних відносин відповідає конкретним історичним та соціально-економічним умовам і відображає розподіл владних повноважень і відповідальності, що склалися у певній країні. У зарубіжних країнах реформування міжбюджетних відносин відбувалось одночасно із докорінними змінами у бюджетно-фіскальній сфері, еволюцією місцевого самоврядування, зі зміною адміністративно-територіального устрою, і як правило, реформування системи фінансового вирівнювання є заключним у структурних змінах. Спільним принципом моделей міжбюджетних відносин різних країн є те, що державні органи несуть відповідальність за вирішення питань місцевого розвитку, однак не застосовують прямі методи контролю за діяльністю місцевих органів. Умовою надання фінансової підтримки регіонам є ефективне використання ресурсів місцевими органами влади. Реформування вітчизняної системи міжбюджетних відносин має передбачати: визначення Кабінету Міністрів України єдиним відповідальним за політику впровадження реформ органом; формування єдиного бачення щодо шляхів досягнення цілей реформи міжбюджетних відносин; розширення соціальної бази реформи міжбюджетних відносин, створення механізму врахування альтернативних позицій щодо реформи міжбюджетних відносин, ведення повноцінного суспільного діалогу із представниками різних соціальних верств і політичних сил з цих питань. Реформу міжбюджетних відносин неможливо відокремлювати від заходів з реформування інших сфер державного управління. Для успішного здійснення реформи міжбюджетних відносин, насамперед, потрібно забезпечити внутрішню політичну стабільність, зважати на об'єктивні закони суспільного розвитку, глобальні тенденції у світі. Світові економічні процеси та тенденції глобалізації економік підвищують необхідність розробки якісно нових підходів до регулювання міжбюджетних відносин в Україні, зокрема наукового обґрунтування засад прийняття управлінських рішень та механізму бюджетного регулювання, який став би основою підвищення ефективності бюджетів усіх рівнів, що на сьогодні є актуальним завданням науки державного управління. Тож перспективи подальших розвідок, на нашу думку, мають стосуватись подальшого розвитку міжбюджетних відносин в Україні через поліпшення якості бюджетного планування на основі економічно обґрунтованих, затверджених державних соціальних стандартів для всіх сфер надання послуг, гарантованих державою.

Размещено на Allbest.ru